ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

13 липня 2018

Площадь, пройденная лесными пожарами в России с начала года, по данным дистанционного мониторинга превысила 11 миллионов гектаров

Площадь, пройденная лесными пожарами в России с начала 2018 года, по данным дистанционного мониторинга системы ИСДМ-Рослесхоз превысила 11 миллионов гектаров (13 июля она составила, согласно форме 4-ИСДМ, 11,1 млн. га). Площадь действующих 13 июля лесных пожаров по состоянию на 00:00 по московскому времени, или на раннее утро в наиболее горящих регионах Восточной Сибири и Дальнего Востока, составила:

по данным дистанционного мониторинга (форма 4-ИСДМ) - 2118276 гектаров (2,1 млн. га);

согласно сводке ФБУ "Авиалесоохрана", основанной на информации региональных диспетчерских служб - 1 516 563 гектара (1,5 млн. га).

В любом случае, какие бы данные ни считать более верными, это - настоящая лесопожарная катастрофа, одна из худших с начала нынешнего века. Для сравнения: площадь всех видов рубок в России за год составляет чуть больше одного миллиона гектаров (по самым максимальным оценкам, с учетом максимально возможного количества незаконных рубок и расчисток лесных земель - до полутора миллионов гектаров).

Сейчас сильнее всего горят северо-восточные районы Красноярского края - от нинего Приангарья и Эвенкии до верховьев Нижней Тунгуски. Мозаика снимков Aqua MODIS за 13 июля 2018 года с наложенными термоточками, границами субъектов РФ и крупнейшими реками:




Основных причин у катастрофы несколько:

во-первых, глубочаший упадок всей системы государственного управления лесами, фактическая беспризорность абсолютного большинства таежных лесов, тотальная деградация лесного хозяйства, превращение его из экономической в бюрократическую деятельность;

во-вторых, отсутствие у органов управления лесами субъектов РФ и подведомственных им лесопожарных организаций сил и средств для тушения большинства лесных пожаров, связанное в первую очередь с нищенским финансированием переданных регионам лесных полномочий;

в-третьих, наплевательское отношение многих наших сограждан к пожарной безопасности в лесах и в целом на природных территориях - причиной абсолютного большинства лесных пожаров является человек;

в-четвертых, высокий уровень пожарной опасности по погодным условиям - нарастающее изменение климата ведет к тому, что засух и периодов аномальной жары становится все больше, и они оказываются все более продолжительными, особенно в районах с резко континентальным климатом.

Первые три причины, разумеется, тесно связаны друг с другом; и все четыре взаимно усиливают друг друга.

Из учтенных по состоянию на утро 13 июля 2018 года лесных пожаров 4,6% по площади приходится на пожары, которые кто-нибудь как-нибудь тушит (чаще всего совершенно недотстаточными силами - достаточных просто нет), а 95,4% - на пожары, по которым принято решение об отказе от тушения. Главной причиной отказа от тушения является нищета - тушить просто некому и нечем.

В ближайшие несколько дней в некоторых наиболее горящих районах севера Восточной Сибири ожидается временное улучшение ситуации с лесными пожарами благодаря похолоданию и кратковременным дождям - но наиболее пожароопасное время, исходя из среднемноголетних значений, в этих районах еще впереди. При этом ожидается ухудшение ситуации на Европейском Севере, в Западной Сибири и на Камчатке. Вот так выглядит прогноз пожарной опасности на ближайшее воскресенье, подготовленный Авиалесоохраной:


Совет Федерации одобрил законопроект о "компенсационном лесовосстановлении"

13 июля 2018 года Совет Федерации одобрил законопроект о так называемом "компенсационном лесовосстановлении". В этом, конечно, нет ничего неожиданного - законопроект является одной из важнейших частей широкомасштабной имитационной кампании, призванной изобразить бурную деятельность уполномоченных государственных органов по сохранению лесов России и по наведению в них хоть какого-нибудь порядка. На реальную ситуацию в лесах этот законопроект практически никак повлиять не может, а местами может повлиять отрицательно (об этом уже неоднократно говорилось раньше) - но многие люди в течение какого-то времени будут искренне верить, что вот уж теперь-то леса будут восстанавливать больше и лучше.

Ссылка на законопроект:

Законопроект № 381549-7 "О внесении изменений в Лесной кодекс Российской Федерации и отдельные законодательные акты Российской Федерации в части совершенствования воспроизводства лесов и лесоразведения"


Примечательно, что во время обсуждения законопроекта досталось и главному лесному имитатору. По сообщению РИА Новости, "спикер Совета Федерации задалась вопросом, соответствует ли Валентик занимаемой должности, обладает ли он всеми полномочиями и желанием исполнять свои обязанности". Если кто-нибудь решит всерьез разобраться с этим вопросом и получить на него исчерпывающий ответ - возможно, будет от законопроекта о "компенсационном лесовосстановлении" хоть какая-то ощутимая для леса польза. Ссылка:

Матвиенко раскритиковала работу главы Рослесхоза


Предыдущие сообщения об этом законопроекте:

Как вы думаете, законопроект о "компенсационном лесовосстановлении" - полезен или вреден для леса?

3 июля Дума приняла в окончательном чтении законопроект о "компенсационном лесовосстановлении"

19 июня Государственная Дума приняла во втором чтении законопроект о "компенсационном лесовосстановлении"

1 февраля 2018 года Правительство РФ рассмотрит "лесовосстановительные" поправки к Лесному кодексу ("законопроект о компенсационном лесовосстановлении")

Законопроект о "компенсационном лесовосстановлении" внесен в Государственную Думу

3 апреля Дума приняла в первом чтении законопроект о "компенсационном лесовосстановлении", и в третьем - о "недревесной древесине"


Некоторые статьи о проблемах с воспроизводством лесов в России:

Доклады Р.Ф.Трейфельда и А.Ю.Ярошенко на научных дебатах в ЦЭПЛ РАН "Актуальные проблемы воспроизводства лесов"

Мифы лесного хозяйства: "Если участок после рубки переведен в покрытую лесом площадь - лесовосстановление можно считать успешным"

Об итогах выборочной оценки результатов лесовосстановления по девяти лесничествам Ленинградской области

О необходимости уничтожения системы лесовосстановительной лжи

Оценка качества лесовозобновления после сплошных рубок в еловых лесах бассейна реки Смородинки (Карельский перешеек, Ленинградская область)

Почему экстенсивное лесопользование нельзя считать "экологически ответственным, социально выгодным и экономически жизнеспособным" управлением лесами: пример из Карелии

"В Год экологии восстановлены леса на площади 800 тыс. га" - что это реально значит?

Один из важнейших показателей, отличающих интенсивное хозяйство в лесу от экстенсивного - соотношение площадей лесовосстановления и ухода за молодняками

Лесокультурная экскурсия: итоги искусственного лесовосстановления в одном (для примера) квартале Дмитровского лесничества

П.В.Безверхов. Особенности национального лесовосстановления

Джерело

На Львівщині мізкували над тим, як врятувати сосни від всихання



Проблема всихання сосни на території України почалася в 2010-2012 роках. Перші сигнали надійшли із Житомирського Полісся. На Львівщину всихання сосни прийшло 2 роки тому, а цього року проблема загострилась надзвичайно сильно.

Про це повідомляє прес-служба Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Процес проходить дуже швидко з кількох причин. По-перше в останні роки у нас, особливо у весняний період, високі температури повітря при малій кількості опадів. По-друге змінився характер літніх опадів. Зараз здебільшого фіксують короткочасні дощі локального характеру на незначних територіях. По-третє, протягом останніх років збільшилась тривалість теплого періоду і зими досить теплі. Це привело до того, що протягом останніх років вегетація рослин починається на 10-15 днів раніше і закінчується на 10-15 днів пізніше. За рахунок цього шкідники дерев мають можливість дати не одне потомство, а декілька.



При 12 градусах тепла період розвитку шкідників триває місяць від яйця до дорослої особини.

При 17 градусах тепла такий розвиток триває 2 тижні, а при 25 градусах – три дні. Це як вибух, що приводить до всихання дерев за 2 тижні.

По-четверте всиханню сприяє розвиток групи комах, які живляться на стовбурі дерева. Зокрема на даний час широкого розповсюдження набув шестизубий та верхівковий короїд.

По-п’яте, шосте… сосна має комплекс хвороб та шкідників, які на ній паразитують. Традиційними були коренева губка, опеньок. Однак в останній час активізувались мікозні захворювання, некрози, що суттєво ослаблюють дерева, а вже ослаблені дерева атакують стовбурні шкідники.



Всихання окремих дерев та цілих куртин проходить дуже швидко, причому жовтіння хвої показує, що ці дерева вже опрацьовані шкідниками. Коли ми бачимо пожовтіння хвої, то на той час шкідники вже покинули ці дерева і атакують навколишні дерева на яких, ще немає видимих ознак пошкоджень.

Верхівковий короїд переносить спори грибів, які є збудниками синизни деревини. В результаті розвитку цих грибів деревина набуває синього кольору, сірого чи навіть чорного забарвлення. Така деревина вже не годиться для подальшого використання.

Щоб вберегти ліс, необхідно з насаджень своєчасно видаляти хворі заселені короїдами дерева. Власне несвоєчасне видалення пошкоджених дерев приводить до втрат технічної якості деревини.

В наших умовах це травень-червень, коли короїд знаходиться під корою дерева. Коли ми забираємо такі заражені дерева, то одночасно боремося, як з короїдом так і з бактеріями та грибами які руйнують деревину.

Короїди можуть заселити нові дерева сосни кілька разів протягом літа, тому необхідно надавати великого значення власне весняній боротьбі, що різко знижує активність шкідників у літній період. Для цього необхідно внести зміни в санітарні правила та інші нормативні документи.

При проведенні санітарних рубок лісівники в першу чергу повинні забирати заражені ще живі дерева на яких власне і виводяться шкідники, а не ті відпрацьовані дерева, які вже всохли і яких вже покинули шкідники. І це необхідно робити своєчасно.

Не оминула проблема всихання соснових насаджень і ДП Бібрський лісгосп, незважаючи на те, що соснові насадження в лісгоспі займають всього 5% або 1254 га.

У 2017 році лісгоспом було виявлено і розроблено 90 га пошкоджених сосняків. На даний час по лісгоспу виявлено нові осередки всихання соснових насаджень на площі 100 га. Таким чином процес не затухає, а набирає нових обертів.

Для того щоб фахово боротися з шкідниками та хворобами лісу, зокрема в соснових насадженнях, 12 липня 2018 року у ДП «Бібрський лісгосп» відбувся семінар в якому взяли участь працівники відділу охорони та захисту лісу Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Львівлісозахист», перший заступник голови Перемишлянської райдержадміністрації Гуменюк Б.С., спеціалісти відділу лісового господарства лісгоспу, лісничі.

Відкриваючи семінар директор лісгоспу Володимир Борщ окреслив проблему всихання соснових насаджень, яка є в Україні і зокрема в Бібрському лісгоспі, головний лісничий Мирослав Пилипів зупинився на причинах всихання соснових насаджень та лісівничих заходах, які проводяться для оздоровлення насаджень.

Завідуюча лабораторії захисту лісу Львівського лісозахисного підприємства Віра Венгер висвітлила фактори, які впливають на розвиток шкідників та хвороб сосни, біологію їх розвитку, що спричиняють загибель сосни. Поділилась досягненнями зарубіжних вчених та лісівників, які займаються всиханням сосни. Проаналізувала стан ураження і відмирання деревини і наочно продемонструвала це на зразках зрізів уражених дерев.

Після теоретичної частини, учасники семінару продовжили роботу в лісових масивах Романівського та Старосільського лісництвах.

В насадженнях Романівського лісництва учасники семінару побачили, що після проведення вибірково санітарної рубки, після сезону тиші, в сосновому насадженні знову виявлено всихання та відмирання дерев сосни.



В Старосільському лісництві було продемонстровано, що навіть при зеленій кроні дерева зазнають уражень верхівковим короїдом, а розкряжована деревина пошкоджена грибковими захворюваннями та має синє забарвлення.

Учасники семінару прийшли до висновку, що для збереження соснових лісів, необхідно своєчасно видаляти ще живі свіжо заражені дерева, ще до періоду льоту та розселення шкідників, з обов’язковим спалюванням кори та порубочних рештків, а також проводити роботу з громадськістю, для кращого усвідомлення масштабів екологічного лиха та методів боротьби з шкідниками та хворобами лісу.

Leopolis.news
20:00 13 Липня 2018

“СтопКор” підтримав ініціативу WikiInvestigation з пошуку молодого лісу на місці вирубок на Житомирщині

Команда «Стоп корупції» підтримала ідею платформи громадських антикорупційних розслідувань WikiInvestigation із пошуку ділянок висадки лісових насаджень у Житомирській області.

У такий спосіб хочуть перевірити інформацію від посадовців про молодняк на територіях несанкціонованих вирубок лісу та боротись із нелегальними рубками. Ініціатори закликають усіх небайдужих, а особисто місцевих жителів, дати координати таких місць або фото- і відеопідтвердження.

«Житомирці! Ви як ніхто знаєте, що у вашому регіоні ведеться вирубка лісу, що вже набрала загрозливих масштабів! А лісівники браво звітують, що вирубані території засаджують тисячами гектарів «молодняку», – зазначають у WikiInvestigation.

«Платформа громадських антикорупційних розслідувань WikiInvestigation шукає ділянки висадки лісових насаджень. Наша команда вирішила підтримати колег. Зробити це розслідування неможливо без вашої допомоги! Це справжня змога кожному долучитися до чогось більшого... Якщо ви будь-де чи будь-коли бачили висадки нових лісів – пишіть! Будемо вдячні за участь», – зазначив журналіст «СтопКору» та автор розслідувань про незаконну вирубку українського лісу Артем Лагутенко.
13.07.2018
http://stopcor.org/stopkor-pidtrimav-initsiativu-wikiinvestigation-z-poshuku-molodogo-lisu-na-mistsi-virubok-na-zhitomirshhini/

Антимисливці – хто вони та за скільки?


Акція антимисливців

«Рух проти полювання – це набагато більше про ненависть до людей, ніж про любов до тварин. Його основна мета – позбутися людей, які полюють, а не покращувати добробут тварин»
Тім Боннер, виконавчий директор Countryside Alliance (Великобританія)

Рухи на захист тварин засновані на концепції біоцентризму, відповідно до якої вершиною всього є не людина, а живі істоти – в першу чергу птахи та ссавці, і саме інтереси тварин повинні враховуватися в першу чергу.

На ній побудовано і антимисливський рух, який має все більше прихильників. Пов'язано це з безперервним процесом урбанізації суспільства – покоління, яке звикло добувати їжу в супермаркетах і проводити більше часу в інтернеті, ніж в лісі, все менше розуміє пристрасть до полювання, і зовсім не знайоме з принципами мисливствознавства та природних процесів.

А це означає, що підтримка існування полювання з боку суспільства буде неухильно знижуватися, і якщо не розгорнути цю тенденцію в правильне русло – ми будемо змушені все більше говорити не про розвиток мисливської галузі, а про її порятунок.

А хто ж стоїть за «зоозахисниками» і антимисливцями, і що ними рухає? За класифікацією відомого соціального еколога А.В. Вінобера, який вивчає питання природокористування і охорони природи, так звані зоозахисники розділені на наступні типи:

1. «Ідеологи»
Професійно займаються антимисливською діяльністю, тобто заробляють на цьому гроші. Для здійснення своєї діяльності завжди шукають спонсорів – різні фонди, приватних донорів, іноді фінансують таку діяльність і представники держструктур.

Ми звикли називати їх «грантоїдами». Найбільш яскравий представник – Київський еко-культурний центр. Наприклад, за повідомленням порталу «Охотники.ру» за пропаганду в 2003 році заборони весняного полювання (саме тоді в Києві була створена Міжнародна коаліція по боротьбі з весняним полюванням) український КЕКЦ отримав від фонду МакАртурів $100 000, а російський «Центр охорони дикої природи» – $200 000. фонд МакАртурів – найбільший в США Благодійний фонд. Як випливає з інформації, розміщеної на його офіційному сайті, за 8 років КЕКЦ отримав від нього 5 грантів загальною сумою в $500 000, майже всі вони надавалися на збереження і примноження біорізноманіття.

У 1996 році КЕКЦ отримав від фонду $45 000 на реалізацію проекту по збереженню біорізноманіття в Україні та організацію заходів серед природоохоронних організацій країни, через рік – $100 000 на дворічний проект по сприянню збереження біорізноманіття в Україні, ще $100 000 було виділено в 1999 році на проект з підтримки участі українських екологічних організацій в загальноєвропейській стратегії біологічного і ландшафтного різноманіття. У 2001 році КЕКЦ отримав від фонду грант в $150 000 на підтримку роботи, пов'язаної з місцевими екологічними мережами, стійким веденням лісового господарства і поширенням екологічної інформації. Протягом трьох років, починаючи з 2004 року, фонд МакАртурів фінансував видання «Гуманітарного екологічного журналу», надавши з цією метою $105 000.

У 2007 році КЕКЦ виграв грант від Міжнародного фонду «Відродження», заснованого Джорджем Соросом, в сумі $8133 на проведення в Києві освітнього семінару для громадських організацій з Росії, Білорусі, Молдови, Азербайджану та Вірменії, з метою поширення досвіду роботи КЕКЦ. В результаті організованої зустрічі представники громадських організацій з України, Росії, Білорусії та Молдови прийняли Маніфест і Програму Антимисливського руху.

Ще одна українська громадська організація, що докладає чимало зусиль до закриття полювання, – «Еко-право Київ», умовно її можна назвати юридичним партнером КЕКЦ, адже разом вони розробили і пролобіювали чимало нормативно-правових актів і виграли не один суд. Для того щоб мати можливість надавати юридичні консультації, проводити роботу з урядом по розробці і впровадженню екологічного законодавства тощо від Фонду Чарльза Стюарта Мотта (США) «Еко-Право Київ» в 1998 отримали грант в розмірі $39 983, в 2006 році – $31 000 від фонду Tides Foundation (США).

Фінансове донорство – загальносвітова практика, що широко застосовується не тільки громадськими організаціями, а й представниками влади в різних країнах. У випадку з радикальними зоозахисниками ця допомога нібито використовується на благо тварин, але насправді – на шкоду полювання. Недарма ви не побачите жодної кампанії, розробленої і реалізованої програми по відтворенню диких тварин, проведеної «грантоїдами», а ось ініціювання заборон, псування майна, брудний піар – це будь ласка.

2. «Провокатори»
Кочують від однієї теми до іншої, для них важливий сам процес, буча – щоб докласти свою лепту в процес вираження громадської думки. Ви могли помітити, що коли починається чергова кампанія проти чогось мисливського, до призвіднику підключаються інші організації «природолюби», і кожен раз вони можуть бути абсолютно різними. Як наочний приклад можна привести учасницю одного з пікетів «зелених» радикалів під Національною академією наук – поки всі вимагали занести лося до Червоної книги, вона вимагала від НАН посадити догхантерів.

3. «Зоозакохані»
Відчувають психологічну закоханість до різних видів тварин, але найчастіше це почуття виховано віртуальними і безконтактними засобами (наприклад, відеороликами, походами в зоопарк). Найбільш емоційні часто мають неадекватні реальності уявлення про фізіологію і етологію тварин. Цікавий приклад для розуміння даного типу зоозахисників ми знайшли в статті «Полювання і антимисливці», опублікованій в газеті «The Morning Sun» – багато зоозахисників відчувають дуже сильні людські почуття до своїх домашніх улюбленців, приписуючи їм людські якості. Однак дослідження Університету Вісконсина показало, що домашні коти і собаки, опинившись на вулиці, стають «аморальними вбивцями» – щорічно вони вбивають більше птахів і тварин, ніж ліцензовані мисливці.

4. «Жалісливі»
Найвразливіша група, хоча вони не є фанатами зооцентризму, вони дуже вразливі. Якщо представнику цього типу зоозахисників ви покажете ролик про «безжальне вбивство мисливцем диких звіряток» – вони під враженням підпишуть будь-яку петицію і підтримають будь-яку кампанію.

Прийоми для завоювання уваги і підтримки двох останніх категорій можуть бути самими різними. Наприклад, досить часто антимисливці залучають до своєї кампанії відомих особистостей. У кампанії з припинення полювання на лося взяла участь відома укторка Ольга Сумська, і лише дехто відмітив, що кількома роками раніше актриса хвалилася своїми норковими шубами, що мало порівняно з зоозахистом. А от українському боксеру Василю Ломаченку довелося видалити зі своєї сторінки в Інстаграм фото з полювання – стільки негативних коментарів посипалося на спортсмена і мисливця від зоозахисників.

Основним інструментом антимисливців є заповнення інформаційного простору – так вони можуть і про витрачені гранти перед донорами відзвітувати, і привернути увагу до своєї діяльності. Друкуються і перевидаються численні книги природоохоронної тематики, в яких в тому чи іншому ключі згадується про полювання з негативним забарвленням, книги на кшталт «Кинь полювання – стань людиною». Очевидно, для здійснення цієї діяльності також необхідно залучення фінансування. Наприклад, на видання однієї з перших своїх книг – «Історія охорони природи України» – В. Борейко в 1996 році отримав від фонду МакАртурів $10 015.

Крім книг інтернет-простір заповнений статтями «зелених». На своїх сайтах і в соціальних мережах вони публікують статті циклічно, тобто повторюють їх по колу. Раз на кілька років масштабна робота запускається повторно по всіх інформаційних каналах.

Особливу роль в цій роботі відіграють ЗМІ – вони основні канали для поширення інформації серед тих, хто навряд чи з власної волі пішов би цікавитися, що загрожує одному з мисливських видів в нашій країні. Ще в 1995 році вийшла книга В.Є. Борейка і О.Г. Листопада «Як "зеленим" працювати із засобами масової інформації», профінансована фондом ISAR-WEST NIS. Ця робота із засобами масової інформації складається з численних прес-конференцій, круглих столів, коментарів та інтерв'ю, постійних розсилок. До чого це призводить? Наприклад, багато користувачів інтернету звикли шукати інформацію в «Вікіпедії». Якщо ви зайдете на українську сторінку ресурсу, присвячену полюванню, ви не знайдете там інформації про корисність полювання або мисливствознавства, але побачите розділи про екологічні та етичні аргументи проти полювання, про рух проти спортивного полювання, з посиланнями на праці В. Борейко. На сторінці, присвяченій лосю, ви зможете знайти інформацію про згубну практику ведення законного полювання на лося в Україні, і така ситуація з усією інформацією, що стосується полювання.

Варто зупинитися на вищезгаданому русі проти «спортивного полювання», недарма ж антимисливці так багато пишуть про шкоду саме «спортивного» полювання. Приставка «спортивне» дозволяє створювати у громадян сприйняття полювання як виду спорту, ототожнювати його з «вбивством заради забави» – свого роду лінгвістична маніпуляція. Від самого початку цей термін був введений мисливцями, які бажали відокремити себе від промислового полювання 19 століття, так як воно виснажувало мисливський фонд і, як правило, не передбачало його відтворення. Етичні мисливці, що піклуються про природу, хотіли відокремити себе від тих, хто спровокував скорочення багатьох видів диких тварин. Тому поняття «спортивне полювання» в його первісному значенні більш рівносильне поняттю етичне полювання, ніж спорт або забава.

Щоб поширювана інформація викликала співчуття у «жалісливих» зоозахисників, вона повинна чіпляти. У зв'язку з цим антимисливці використовують гучні визначення – видовий терор, геноцид, прирівнюють мисливців до вбивць. Якщо на зустрічі присутні представники трьох країн пострадянського простору, ця зустріч – міжнародна, так можна додати собі ваги. Якщо проводиться мітинг, він повинен бути яскравим – облити себе червоною фарбою, надіти ріжки лосів, принести мішечки з землею, рубати дрова, розсипати сіно – влаштовувати шоу, щоб привернути увагу, напевно, навіть не стільки влади, до якої звертаються, скільки потенційних сподвижників.

Антимисливці закликають своїх потенційних прибічників не тільки до всілякого поширення антимисливської інформації, але і до здійснення актів вандалізму. Наприклад, розмальовувати вітрини мисливських магазинів і машини мисливців, спалювати мисливські вишки. І якщо етичний кодекс мисливця передбачає неухильне дотримання законів, то етичний кодекс антимисливця прямо наказує порушувати закон. Іноді радикальні зоозахисних організацій в боротьбі за права тварин здійснюють таку кількість кримінально караних діянь, що визнаються представляють терористичну загрозу, наприклад, міжнародний Фронт звільнення тварин.

Активно використовується співпраця з антимисливськимиі організаціями з інших країн. На міжнародних порталах публікуються звернення до колег з проханням проводити акції біля посольств України в різних державах, писати листи до президента України і представників влади. КЕКЦ тісно співпрацює з «природоохоронцями» з Польщі, дві польські організації – «На користь всіх істот» і «Клуб натуралістів» – направляли листи міністру екології України О.М. Семераку з вимогою припинити полювання на лосів в Україні – в Польщі цей вид знаходиться під охороною, але лосі мігрують в Україну, і тут стають об'єктами полювання. Єдиний спосіб захистити польських лосів – закрити полювання на цей вид і в Україні, було сказано в зверненнях. У боротьбі за вовка, який в Польщі так само під охороною, ще з 2009 року КЕКЦ крім іншого вимагали заборонити полювання на вовка в межах 30-кілометрового кордону з Польщею.

Звичайно, поширення історій про браконьєрство, які не мають ніякого відношення до правильного полюванні, значно підсилюють його сприйняття як безвідповідального ставлення до природи, роблять його легким об'єктом для критики. Публікація фотографій розпивання алкогольних напоїв до або після полювання, неетичного ставлення до здобутого трофею і його представлення в неналежному вигляді – все це ще більше налаштовує «співчуваючих» тваринам проти мисливців і псує імідж останніх.

Боротьба з антимисливським рухом – це боротьба за розум тих, хто не перебуває ні на стороні мисливців, ні на стороні антимисливців. А це –велика частина суспільства, що має вплив, у тому числі, і на органи влади, які приймають рішення. Поліпшення іміджу мисливців, які дійсно вкладають сили і кошти в збереження і відтворення диких тварин, а не витрачають закордонні гранти на благо собі; роз'яснення необхідності і корисності існування мисливської галузі – це те, що повинно об'єднати всю громадськість, що має відношення до галузі. Це те, на що мисливці не повинні шкодувати сил – адже тільки в цьому випадку можна говорити про можливість існування і розвитку мисливської галузі. Тільки разом ми зможемо зберегти для нащадків і традиції, і полювання, і диких тварин!

Автори:
Тетяна Теличко, ГС «Асоціація користувачів МРГ»,
Сергій Андросюк, ГС «Всеукраїнська мисливська спілка»
______________

Стаття опублікована в номері 7 за 2018 рік Всеукраїнської газети "Полювання та риболовля" 

Ліси на Уманщині потрапили до переліку найкращих місць України для грибників


В Україні триває грибний сезон. Тож у виданні changeua підготували експертну підбірку найкращих місць України для грибників.

У лісництві Уманського району ростуть грузді, печериці, лисички і білі гриби.

У столиці знайти улюблені ласощі можна в таких селах як Миколаївка (42 км від Києва), Феневичі (65 км), смп Клавдієво-Тарасове (30 км). Село Блідча і смп Красятичі порадують не тільки достатком лісів і грибів в них, а й відсутністю великої конкуренції, ці місця знаходяться 100-150 км від Києва. Для тих, хто не хоче їхати далеко, можна спробувати удачу і ближче, наприклад, в лісах у напрямку Обухова, чимало полян можна знайти, якщо їхати Новообухівським шосе.

У Харківській області теж не мало таких місць. Широко відомими локаціями збору грибів є села Мохнач, Андріївка, Бишкин, Шелудьківка. Там в основному ростуть опеньки, маслюки, лисички і рижики.

Збір грибів також буде вдалим у Дніпропетровській і Полтавській областях. Там велика кількість лісів і посадок. Виділяють селище Гвардійське і село Орлик.

Гриби в Одеських лісах варто шукати в Дальницькому лісі, село Алтестове. Там ростуть печериці, парасольки, рижики, але поганок теж чимало.

Багаті на гриби лісу в гірській місцевості на Львівщині. Найкраще їх шукати в районі сіл Дубина, Славське, Лихобора поблизу гори Пікуй, смт Східниця.

А ось в Чернігівському напрямку їздять за Остер, тут і польські, і сироїжки, і козляки, і строкаті.

http://zmi.ck.ua/oblast/lsi-na-umanschin-potrapili-do-spisku-naykraschih-msts-ukrani-dlya-gribnikv.html

Сосновий безліс


На Вінниччині, щоб урятувати хвойні дерева від масового всихання, лісівники вирішили мобілізували захисників природи

ВІТАЛІЙ СТЕГНЯК ДЕМОНСТРУЄ ФЕРОМОНОВУ ПАСТКУ ДЛЯ КОРОЇДІВ

Останні сім-вісім років спеціалісти державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Вінницялісозахист», які опікуються лісовими угіддями у Вінницькій, Хмельницькій, Житомирській та Одеській областях, спостерігають масове знищення хвойних насаджень. Сукупно площа державних лісів у підпорядкованих регіонах складає 1 млн 283 тис. га. З них 62 тис. га на сьогодні всихають, левова частка — 58 тисяч гектарів — це саме хвойні ліси, які поступово перетворюються на мертву зону. Дерева знищують хвороби, але передусім шкідники, зокрема короїд верхівковий та короїд-типограф. А найголовніша причина — у глобальній зміні клімату (про проблему «День» писав у № 32 від 22 лютого 2018 року). Як каже лісопатолог, начальник відділу фітопатології підприємства «Вінницялісозахист» Віталій СТЕГНЯК, хвойні дерева не витримують нових умов температурного режиму і через посуху помирають.

«Уперше явище всихання лісу було помічено в Малинському лісгоспі Житомирської області ще сім років тому. Ліси Полісся страждають найбільше, на сьогодні 51 тисяча гектарів лісових угідь Житомирської області, а це майже 7% від загальної лісопокритої площі, уражені шкідниками. Причина, здавалося б, банальна — підвищення температури повітря на один градус. Та якщо на здоров’ї людини це ніяк не позначається, то для біологічних організмів — смертельний вирок, — коментує лісопатолог. — Для дорослих лісів потепління стало фактором ризику, бо відбулося підвищення випаровування води та виник дефіцит вологи під насадженнями протягом літніх і осінніх місяців. Дерева з поверхневою кореневою системою, такі як ялина і сосна, не отримують необхідної кількості вологи. Це призвело до різкого падіння стійкості лісів і зробило їх легкою здобиччю для стовбурових шкідників, які через відсутність морозів і різкий контраст змін пір року — закінчення зими і настання літа, весни практично не було — також мутують. Шкідник раніше вилітає, добре себе почуває, менше хворіє, дає хорошу плодючість — три покоління за теплий період. У певній кількості ці шкідники завжди були присутні в лісі, але дерева мали здатність боротися. Тепер вони ослаблені, як людина без імунітету, а шкідників дедалі більшає».

ВИРУБАТИ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ

Для того, щоб убити дерево, достатньо 5 — 10 короїдних сімей. Кожна комаха не лише пошкоджує волокна, а й приносить на своєму тілі спори грибів. Вони перекривають циркуляцію води у крону дерева і воно всихає за кілька тижнів. Саме через невпинне розмноження короїда ліс гине так масово, а завдяки грибам — ще й стрімко. Видимою ознакою ураження дерева короїдом стає зміна кольору хвої. Якщо верхівка сосни пожовтіла — короїди на місці, дерево із повністю жовтою хвоєю годі рятувати — «квартиранти» вже виїхали.

«Якщо хвойне дерево здорове, має достатню кількість вологи при оптимальній температурі, то при заселенні шкідника воно себе захищає смолотечею. Коли дерево ослаблене, ця кормова база стає для короїда доступнішою, він активно харчується, росте, а дерево помирає, — продовжує лісопатолог. — Зменшити інтенсивність розмноження шкідників може дощове прохолодне літо або зима з протяжним періодом температур до -30 градусів. Цього чекати поки що не доводиться. Боротися зі шкідниками у хімічний спосіб, тобто обприскуванням чи розпиленням, неефективно, бо вони живуть під корою. Отруїти жука не вдасться, а середовище забруднити — якраз».

Віталій Стегняк визнає, що, на жаль, поки що єдиним ефективним і безальтернативним заходом боротьби зі шкідниками є санітарні рубки. У такий спосіб цю біду вдалося зупинити в Європі. Тактика профілактики розмноження шкідників — «іти перед короїдом» — реалізується там оперативним видаленням новоутворених осередків. Нашим лікарям лісу доводиться «йти позаду короїдів», тобто лише спостерігати. Чому? Через бюрократію й недосконале законодавство.

«Своєчасно провести санітарну рубку чи просто ліквідувати хворе дерево в лісі неможливо через цілий ряд дозволів, законів, рекомендацій, наказів, приписів, інструкцій та інших паперів, часто недолугих і відверто шкідливих, що регламентують будь-які заходи у лісовому господарстві. На їхнє узгодження витрачаються місяці, — визнає Віталій Стегняк. — За нинішнім законодавством, забирати з лісу можна тільки сухостій, а вчасно ліквідовувати хворі дерева з насаджень, які мають перші ознаки всихання, не дозволено. Більше того, у лісі діє так званий період тиші, який триває з 1 квітня по 15 червня, а це сезон, коли жук розмножується і розселяється на нові дерева... Доводиться ловити жуків, розставляючи феромонові пастки, та коштують вони не дешево і забезпечити ними всі лісові насадження просто нереально. Тому доводиться споглядати — скільки звернень написали, і не ми одні, проте віз і нині там — ліси всихають».

МОБІЛІЗУВАТИ ПРИРОДНІХ ЗАХИСНИКІВ

Гинуть ліси і в Україні, і в сусідніх країнах, але методи боротьби за «зелені легені» різні. У Польщі, завдяки досконалій нормативній базі із захисту лісу, лісівники мають усі повноваження і встигають запобігати поширенню всихання, тому цю проблему в державних лісах вдається вирішувати. Натомість у південній частині Білорусі влітку 2017 року через масове ураження лісів на окремих територіях було введено режим надзвичайної ситуації природного характеру та виконано суцільні санітарні рубки на площі понад 20 тисяч га.

У Туреччині хворе дерево маркує лісничий, і до кінця дня його зрубують, причому переробляють залишки порубаних решток на пил (це також важливо, бо на них можуть зберігатися як жуки, так і їхні відкладені яйця). У нас, навіть якщо дерево спиляють, його рештки залишаються. Спалювати їх не можна, бо це порушення правил протипожежної безпеки. Заборона проводити вибіркову рубку хворих древ виливається в мінус для лісового господарства. Адже частково пошкоджений стовбур можна переробити на ділову деревину, 1 кубометр якої коштує приблизно 1300 грн, а перетворений жуками і грибами на дрова він вартує вже лише 180 грн. +

Рятуючи ліс, лісівники вирішили мобілізували природних захисників — розвішують шпаківні й оберігають мурашники, які борються зі шкідниками. Цієї весни лише на Вінниччині розвісили 18 605 штук шпаківень, синичників, огородили майже 400 мурашників. Паралельно висаджують породи дерев, стійкі до посушливих кліматичних умов тa високих температур: горіх чорний, береку лікарську, гікорі чорний, гікорі білий, дуглaсію, модрину європейську. А тим часом закликають громадян, які ходять до лісу на прогулянки чи пікніки, не створювати стихійних сміттєзвалищ, бо лісу нині й так важко вижити.

Олеся ШУТКЕВИЧ, Вінниця, фото автора
Рубрика: Cуспільство
Газета: №122-123, (2018)
Олеся Шуткевич
13 липня, 2018 - 11:07

Ліс вибирає своїх захисників, щоб разом стати сильнішими


Десятиліття - в лісівничій справі саме той, робочий масштаб. Коли ти приймаєш ліс від своїх дідів-батьків, а збережені і доглянуті тобою насадження будуть нести прохолоду, тепло, радість і добробут людям і в далекому майбутньому - це і є особливість галузі.


Віктор Парфенюк все сві­доме життя пропрацював у лі­совому господарстві та його центральному апараті. До цього було шкільне навчання й дово­лі професійне заняття спортом із чемпіонськими титулами - біг на середні та довгі дистанції. Ліс відбирає таких чоловіків - для довгої дороги.

Після навчання в сільськогос­подарській академії - помічник лісничого, лісничий, інженер Київського лісгоспу. Далі, з набутим практичним досвідом, - на пер­ший щабель у Мінлісгосп України - старшим інженером управління лісового господарства.

Коли Чорнобиль - а твій фах захист лісу

Нова робота - випробуван­ня саме по собі, але коли вона збігається з такою катастро­фою, як Чорнобильська, а твоя спеціалізація - захист лісу? Як воно, роками перебувати в епі­центрі подій, за якими пристрас­но слідкує весь світ?

Ця біда змусила створити за рішенням Уряду профільне Управління з охорони і захисту лісу та була найбільшим випро­буванням для Віктора Парфенюка, якого призначили заступни­ком начальника.

Штаб спецгрупи Мінлісгоспу розмістився в конторі Чорно­бильського держлісгоспу. Працювали вахтовим методом - кожні два-три тижні склад групи змінювався. Чергування було цілодобовим. Віктор Анатолійо­вич згадує, що роль лісівників у подоланні наслідків аварії була надзвичайно важливою: зна­ючи територію, маючи великий практичний досвід щодо лісових пожеж, допомагали в евакуації, ліквідовували осередки загорянь у початковій стадії. А влітку 86-го спалахувало по 10-15 пожеж у день, горіли ліси й торфовища - все це несло загрозу повторного забруднення.

Радіацією покрилися 110 тис. га лісу. Серед нього - пе­кельна пляма в 450 га, довжиною в 2 кілометри - «Рудий ліс». Там дерева всохли й пожовтіли через кілька днів після вибуху 26 квітня 1986 року. З допомогою інже­нерних військ, 4 тис. м куб. цього лісу були захоронені, а випромі­нювання від нього йшло від 3 до 40 рентген за годину.

Фахівці Мінлісгоспу ство­рили мережу дозиметричних постів, карти гамма-фону. По­чали діяти дві пересувні наукові лабораторії для вивчення впли­ву радіації на стан лісів. Лісівни­ки у формулу - «зробив героїч­ний вчинок - й від гріха подалі» не вписувалися: треба було ще заліснювати уражені ділянки - робота на роки. Руками лісівни­ків по всій території Рудого лісу були створені нові соснові на­садження, які по суті захистили людей та землю від міграції радіонуклідів.

Віктор Парфенюк зізнається - тільки в 1992 році відчув, що «чорнобильська напруга» трохи почала спадати. Налагодивши роботу, та після створення спе­ціальної адміністрації зони відчуження, Мінлісгосп поступово відійшов від цієї проблеми.

Кашу заварив - отож і доварюй

Приклад того, як від ініціа­тиви однієї людини набирають прискорення важливі для держа­ви проекти, як до них залучають­ся нові люди. Коли ти займаєшся вже іншою роботою, а почате то­бою живиться енергією соратни­ків.

На початку 90-х років Віктор Парфенюк у складі урядової групи мав місячне стажування у Швеції. Було чому повчитися. У спілкуванні, презентаціях про­яснилося - лісове господарство України достатньо розвинуте, в науковому та практичному ас­пектах, щоб бути цікавим і для скандинавів. Кадровий чинов­ник, не маючи повноважень, але ж - етикет та гідність країни! - запросив у гості шведів.

Через місяць ті взяли та й приїхали. Міністр лісового господарства Валерій Самоплавський після телефонного дзвінка зі шведського посоль­ства, скажемо так - був трохи здивований. Визвав підлеглого - після змістовного, конструк­тивного, чоловічого діалогу, сказав: «Заварив цю кашу, отож і доварюй її».

Для гостей був організований виробничий тур лісгоспами Жи­томирщини, Хмельниччини, Рівненщини, Вінниччини. По­бачене надихнуло північних колег на створення спільного українсько-шведського проекту з розвитку лісового господар­ства. Шведи, нівроку, виділили на це близько 1 млн доларів. Гроші витрачалися на ознайом­лення спеціалістів лісової галузі України із шведським та євро­пейським досвідом. У радянські часи «залізної завіси» мало хто бував за кордоном. А так більше сотні працівників з різних ланок лісової галузі побували у країнах Європи та ознайомилися з особ­ливостями ведення лісового гос­подарства.

Були визначені наші слабкі місця, вироблені рекомендації та основні напрямки розвитку галузі, які актуальні до сьогодні. По­чате Віктором Парфенюком про­довжив фахівець лісової галузі Михайло Попков.



- Вікторе Анатолійовичу, останніми роками лісова га­лузь наче під дощовою хма­рою - які ж то реформи впа­дуть на наші голови та крони?

- Пропоновані з високих кабінетів реформи, на кшталт «концесій-приватизацій», я не сприймаю ні розумом, ні сер­цем. Це ослаблення державних органів в управлінні лісами. В них прослідковується, на мою думку, лише бізнесовий та ре­сурсний інтерес. Проблема створення нових лісів, їх охорона і захист залишаються поза ува­гою. Лісгоспи на Півдні й Сході країни, які займалися виключно вирішенням цих завдань, впер­ше позбавлені державного фінансування, а власних коштів не мають. В країні з лісистістю у 16 відсотків це дуже небезпечно.

Україна завжди славилася своїми підходами, практикою у веденні лісового господарства: від лісового насінництва до ви­рощування стиглого лісу різного цільового призначення з високи­ми товарними якостями і захис­ними екологічними властивостя­ми. Для цього в галузі створені та функціонують наукові устано­ви, насіннєві й лісорозсадницькі господарства, лісозахисні підприємства, лісгоспи мають по­тужну матеріально-технічну базу і чудових фахівців. Лісовим кодексом від 1994 року було визна­чено, що ліси України виконують, переважно, екологічні, захисні функції.


Головне під час гасіння пожежі - раціональний розподіл сил та засобів. Основне - зберегти людей

- Ще й необґрунтована критика лісової галузі вводить в оману суспільство?

- Сьогодні громадськість повністю дезінформована щодо лісового господарства. Звук бензопили чи сокири, наванта­жений лісовоз викликають одну асоціацію - незаконно заготовляють і вивозять. З’являються думки, що ліс взагалі годі рубати. Псевдоекологи на фіглярських акціях відробляють свої гранти та диктують лісівникам як треба застосовувати рубки догляду, санітарні рубки та що вносити в нормативні документи. Критика­ни не зважають, що в країні за­раз нема контрольного органу над усіма лісами, зокрема тими, які не підпорядковані Держлісагентству. Значна частина цих лісів взагалі без охорони, кинуті напризволяще.


Те, що ліс у системі Держлісагентства не відновлюється після рубок - відверта брехня. Ліси відновлюються в перший рік після рубки. Статистика з 50-х років минулого століття свідчить - лісистість в Україні збільшується щороку, не було такого, щоб зменшувалася. Залісняли зрубані ділянки - до ЗО тисяч гектарів. Крім цього, створювалися нові ліси на не­угіддях - в окремі роки до 50 тисяч гектарів. Ця інформація доступна кожному, але про це мало хто говорить.

Будь-яке господарство має бути прибутковим. Стиглий ліс, який виконав свою екологічну роль упродовж 80-100 років має бути своєчасно використаний і - відновлений, а не втрачений на корню.

- Ваша думка щодо ступе­ня впливу фахівців на страте­гію розвитку лісової галузі?

- Мені доводилося, разом з колегами Володимиром Андрусишиним, Володимиром Романовським, брати участь у комісі­ях з підготовки кількох редакцій Земельного кодексу, Закону про охорону навколишнього природ­ного середовища, Закону про рослинний світ. В усі законодавчі акти, які прямо або опосередко­вано мали відношення до лісової галузі, ми вносили своє вагоме слово. Нас слухали, враховува­ли пропозиції, признавали авто­ритет. Зараз - повне ігнорування думки фахівця.

Була професійна, фахо­ва робота у різні часи розвитку та становлення галузі з такими керівниками як Валерій Самоплавський, Микола Колісниченко, Віктор Червоний, Валерій Брежнєв, Микола Ведмідь, Юрій Марчук та багатьма іншими ко­легами... Розуміли один одного з півслова, доводили свою дум­ку до вищих органів влади і вона враховувалась. Сьогодні долю галузі, ігноруючи думку її фа­хівців, намагаються вирішувати люди взагалі далекі від лісу.

Пожежу на Херсонщині локалізовано. Оцінка обстановки з повітря, 2018 р.

Нам потрібна пряма підпо­рядкованість Кабінету Міністрів України. Тільки тоді фахові, обґрунтовані рекомендації лісівни­ків не будуть губитися в офісах «посередників» та оперативно впроваджуватися.

- ...і, як результат нефаховості - рішення не фінансу­вати лісову галузь, що стало катастрофою для підприємств Півдня та Сходу?

- Я не пам’ятаю, щоб не були державним пріоритетом відтво­рення лісів, їх охорона та захист, збільшення лісистості країни. Позбавлення галузі бюджетних коштів саме у цих напрямках є великою помилкою.

Лісгоспи Півдня та Сходу не мають власних коштів - це не Полісся і Карпати, де на рубках головного користування можна щось заробити.

Регіон з великою концен­трацією металургійних, хімічних підприємств, шахт - потребує широкого і постійного залісен­ня. Масштабне створення но­вих лісів - єдиний ефективний засіб для очищення довкілля та створення нормальних умов для проживання людини в цих областях. Ця робота повинна здій­снюватися за рахунок державної підтримки або фінансуватися підприємствами-забруднюва­чами. Штучно створенні ліси на Півдні та Сході потребують по­стійної турботи лісівників, робо­та яких повинна бути оплачена. Не можна кидати ліс на поталу пожежам, шкідникам.


- З перших днів роботи в центральному апараті Ви ма­єте безпосереднє відношен­ня до створення лісозахисної служби. Що думаєте про її по­дальше функціонування?

- Лісозахисна служба у ви­гляді лісозахисних підприємств почала створюватись у 80-х роках. її матеріально-технічна база до цього була практично нульовою. У галузі працюва­ло понад сотню міжрайонних лісопатологів, за якими були закріплені окремі лісгоспи по зонах діяльності. Нині лісоза­хисні підприємства мають від­повідну матеріально-технічну базу, працюють на науковій основі, мають лабораторії з виробництва біологічних засо­бів захисту лісу. Підприємства укомплектовані висококваліфі­кованими фахівцями, підготов­ка яких була справою трива­лого часу. Лісозахисна служба користується повагою і авто­ритетом у галузі та за межами країни. Європейськім фахів­цям цікавий досвід наших лісозахисників. Сьогодні багато говорять про реформування лісової галузі, в тому числі лі­созахисної служби, але жодної обґрунтованої пропозиції я не бачив. Так, треба вдосконалю­вати її роботу, можна говорити про оптимізацію структури лісозахисту, зміну пріоритетів ді­яльності, перерозподіл функцій між лісгоспами і лісозахисними підприємствами, але це треба робити виважено, з однією ме­тою - підвищити ефективність захисту лісів від шкідників та хвороб лісу, зберегти лісові ре­сурси від пошкодження і втрат.

- ...А яке дерево Вам найбільше подобається?

- Кожне дерево по-своєму гарне та корисне. Неповторни­ми є карпатська смерека, бук, ялиця. Наша поліська сосна і ді­брови можуть бути еталоном для європейських рівнинних лісів. Краще, ніж у віршах Володимира Бондаренка, професора кафе­дри лісівництва Львівського університету не скажеш:

Стоять ліси, шумлять ліси,
Ми лісових стежок сходили стільки,
Посеред листя і роси
ми стільки бачили краси,
Нам звуки лісу, як мелодія сопілки.
Лісівники ми, друже мій, лісівники.
Не ніжила нас доля, не ласкала.
І розбрелися наші по лісу роки,
І молодість у лісі заблукала...

Заблукала молодість та козирі ветеранів

Саперам, після кількох років на розмінуванні, наказом забо­роняють певний період працю­вати в «полі» - бо притупляється відчуття небезпеки. Я запідозрив у цьому Парфенюка, коли він почав розповідати про одну нічну лісову пожежу, - «обгоріле, ве­лике дерево впало за два десятки метрів переді мною, позаду - з тріском ще одне. Виникла не­безпека, але побачивши, як іскри намагаються з’єднатися з зірка­ми, а під кронами стоїть фантас­тична заграва, я встиг подумати, що ліс, навіть у своїй біді й небез­пеці, проявляє красу та велич... і просить захист. До ранку поже­жа була локалізована...»

Думаю, коли Віктор Анатолі­йович відпочинетрохи, змістовна фахова робота має його знайти або він її. Такі люди, їх досвід по­трібні Україні. На відміну від мо­лоді, у них є свої козирі - один із них - змога порівнювати час су­щий з тим, що було.

Тим деревам, посадженим на початку 80-х минулого століття лісничим Віктором Парфенюком, ще рости і рости, от тільки само­му треба вже звикати до нового статусу - нещодавно відзначив свій 65-річний ювілей.

- Міцного здоров’я, Вікто­ре Анатолійовичу!

Віктор ПОДЕНКО

Лісовий і мисливський журнал, № 3-2018 стор. 10-13

Лес имени Карповича. О несбывшейся мечте фермера без рук, посадившего тысячи деревьев



"Я жил для людей, душа нараспашку. Пройдет сто дождей, а вспомнит ли кто Сашку", - эти слова Александр Карпович, фермер без рук, посадивший более 10 тысяч деревьев, мечтал высечь на камне и установить его возле леса. Чтобы помнили. Он мечтал, чтобы возле леса, который он высадит, поставили камень с этими словами и подписали "Лес имени Карповича". Это было его мечтой, которую он озвучил буквально за несколько месяцев до своей смерти. 21 июня 2018 года Александра не стало...

Корреспондент Tengrinews.kz Айгерим Абилмажитова - о деле всей жизни фермера из Акколя.



Об Александре Карповиче и его супруге мы рассказывали нашим читателям в октябре 2017 года. Тогда и сейчас история человека, не сломленного превратностями судьбы, нашла много откликов в сердцах людей. Александр в одиночку за последние несколько лет высадил 18 тысяч деревьев на 5,5 гектара земли.

"Глумиться не надо, что я малость безрукий". История инвалида, посадившего тысячу деревьев



Сегодня дом четы Карпович почти пуст. Здесь веет грустью и печалью, несмотря на теплый летний день и шум травы. Лишь подкова над входной дверью как-то намекает нам, что совсем недавно здесь жил человек, характер которого был выкован также из железа.


После смерти Александра его супруга Марина не может найти себе места ни в доме, ни в огороде, нигде.

"Очень тяжело, ни к чему душа не лежит, ни к чему руки не идут, все сыпется. Он как будто в яму обрушил меня", - делится Марина своими душевными переживаниями.


"До последнего ходил, что-то старался делать. Чуть-чуть он покашливал, сухой был кашель, но жаловался он на одно, что когда он дышал, "внутри как пена ходит", говорил он. А потом резко хуже стало. Здесь, в Акколе, не могли поставить ему диагноз. Повезли его в Астану. Люди добрые помогли, в платной клинике сразу диагностику сделали. Там сразу поставили диагноз, что рак легких, третья стадия, но давали еще полгода ему. Саше в понедельник, 18 июня, плохо стало, во вторник сюда в больницу повезли, в среду уже в Кокшетау. В четверг я уже из Кокшетау везла его сюда, обратно", - на этой минуте Марина не может сдержать слез.



"Я была в растерянности. Спасибо сыну его, он помог его тело перевезти, и людям, что помогли с поминками. Я ведь вся растерянная была. Никому не могла позвонить, сообщить. До сих не все знают о том, что его больше с нами нет.  Как узнают, приезжают сюда, выразить соболезнования.  Я его телефон не отключаю. Кто позвонит, отвечаю сама и говорю: "А Саша теперь уже никогда не сможет ответить на ваш звонок".



"У него очень большие планы были, очистить озеро хотел. Он его сам каждый год чистит. Перед смертью он написал мне дарственную, чтобы я продолжила его дело. Но мне до пенсии еще работать нужно, поэтому я передала все внуку, он будет заниматься. 40 дней проведем, и я съеду отсюда в Александровку, а сын будет здесь".



"Была ли последняя просьба от Александра? Чувствовал ли он, что уходит от вас?" - спросила я у Марины.

"Последний день перед смертью, он или чувствовал, или не знаю, он все время говорил, что я не успел многого сделать, так хочется многое успеть сделать. Последней просьбой было продолжить дело. Он хотел, чтобы здесь можно было отдыхать людям от городской суеты. Ведь здесь хорошо, душа спокойствие находит".


"Марина, мы слышали, что Александр очень сильно переживал из-за вопросов по земле, что проиграл суд, и, возможно, это отразилось на его здоровье. Расскажите, пожалуйста, поподробнее".

"Он хотел взять в аренду землю вокруг озера, чтобы деревья посадить. Ему нужен был еще годик, в следующем году мы бы досадили, он хотел продолжать садить лес. Акимат дал разрешение, не дали разрешение в совхозе "Трудовой", сказали, что земли принадлежат им. Но эти земли давно вывели под дачи, еще в 1986 году, документы предоставили из архива. Вообще судились мы три года. Он и в Астану ездил, и к депутатам обращался, и к прокурорам. Суд мы проиграли в итоге. После этого он впал в депрессию, молчал, не разговаривал, читал и молчал".



"Мы правильно поняли, что речь не шла о землях, которые вы выкупили?"

"Нет. В этом вопросе были неполадки с документами, но мы с Александром во время успели привести все в порядок. Теперь сын и внуки будут продолжать его дело".



"Вы знаете, Саша посадил 5 саженцев дуба. Для сына, внуков и для себя. Его дуб так и не зацвел. А нам, девочкам, обещал липы посадить, как дела все закончит. Не успел".



"Теряя близких людей, мы начинаем жалеть о том, что не успели сделать. Обнять, поцеловать или просто позвонить. Может, есть то, что вы не успели сказать Александру?"

"Я до конца не верила, что его нет. Думала, приеду в больницу, а мне скажут: "Извините, мы ошиблись, он жив". Но нет. В морге я все поняла. И жалею, что за день, когда я провожала его в больницу в Кокшетау, я почувствовала, что больше живым его не увижу. И тогда мне надо было попросить прощения. Мы за три дня до этого поссорились. Конечно, дело житейское. Но вот я не попросила прощения у него. Вот об этом я жалею".



"И пусть не дождаться нам зрелых плодов, свой след здесь оставим на веки веков. Глумиться не надо, что я малость безрукий. Труд на земле - есть лекарство от скуки. И все инвалиды казахской земли вот также деревья сажать бы могли. Берите лопаты - сажайте смелее, березы и сосны, каштаны и ели, чтобы лет через тридцать веселые внуки, гордясь, поминали - вот был дед безрукий".

Это стихотворение нашей съемочной группе Александр прочитал на прощание во время прошлой поездки. Тогда мы и коллеги из других изданий дали обещание приехать летом к озеру у дома Карповича, попить чаю и посмотреть на лилии, что цветут лишь только летом.

Мы приехали, Александр...



https://tengrinews.kz/article/818/

Матвиенко раскритиковала работу главы Рослесхоза



МОСКВА, 13 июл — РИА Новости. Спикер Совета Федерации Валентина Матвиенко выразила возмущение, что в России продолжаются незаконные вырубки леса и трудно найти ответственных за охрану лесных массивов, и выразила недовольство работой главы Рослесхоза Ивана Валентика, призвав его "вместо отпуска пройтись по лесным регионам".

© РИА Новости / Алексей ФилипповГосдума приняла закон об обязательном восстановлении вырубленных лесов
Верхняя палата в пятницу обсуждала поправки в Лесной кодекс РФ в части совершенствования воспроизводства лесов и лесоразведения. Ранее спикер посетила Забайкальский край во время командировки по регионам.

"Давайте обсудим, почему продолжаются незаконные вырубки леса, в частности в Забайкальском крае, почему не работает система. Давайте подключать правоохранительные органы, МВД", — сказала спикер, обращаясь к присутствующему на заседании руководителю Рослесхоза.


Сенатор поинтересовалась у него, кто несет ответственность за защиту лесов от черных лесорубов.

"Как правило, это ответственность регионов", — ответил Валентик.

© Фото : Следственный Комитет Российской ФедерацииВ Иркутской области расследуют дело о незаконной вырубке леса
Матвиенко выразила неудовлетворенность таким ответом и тем, что глава Рослесхоза не осведомлен в полной мере о том, что происходит в субъектах РФ. "Вместо отпуска пройдитесь по лесным регионам", — сказала она.

Спикер Совета Федерации также задалась вопросом, соответствует ли Валентик "занимаемой должности, обладает ли он всеми полномочиями и желанием" исполнять свои обязанности.

"Складывается ощущение, что не все в нашем государстве заинтересованы в наведении порядка в этой сфере", — также заявила председатель верхней палаты.

© Fotolia / sebraСуд продлил домашний арест замглавы пензенского минлесхоза
Матвиенко поручила профильному комитету Совфеда по аграрной политике и природопользованию провести осенью слушания с обсуждением темы возможного совершенствования законодательства в сфере лесоохраны.

Замглавы бюджетного комитета Сергей Иванов напомнил, что законодательством полномочия по охране лесов возложены на регионы. "Может быть, нужно поставить вопрос о возвращении этих полномочий на федеральный уровень", — сказал Иванов.

По данным законодателей, 80% лесов находится в федеральной собственности.

Замглавы комитета по законодательству Максим Кавджарадзе также отметил, что лесник, который получает 5 тысяч рублей в месяц, ограничен в возможности препятствовать масштабной вырубке леса черными лесорубами.

© РИА Новости / Александр КондратюкВырубившего лес жителя ХМАО обязали заплатить 50 миллионов рублей
Кроме решения обсудить законодательство в этой сфере на осенних слушаниях, Матвиенко предложила докладчику по закону замруководителя профильного комитета Владимиру Лебедеву "с топором пройтись от леса до администрации края или наоборот", и посмотреть, какая будет на это реакция. Сенатор попросил официального представления от палаты, чтобы не попасть в неприятную ситуацию с правоохранительными органами.

Валентик в ответ на критику ситуации в лесной сфере сообщил, что в каждом регионе есть свой департамент лесного хозяйства. "Предусмотрен и штат лесных инспекторов, сейчас их численность составляет 24 тысячи человек", — отметил чиновник.

При этом необходимая штатная численность инспекторов — 39 тысяч, добавил он.

14:39 13.07.2018