Лісове господарство. Олег Яремко. Інтерв'ю з експертом. Випуск 62

Новий рік не за горами і питання про вартість ялинок надзвичайно цікавить тернополян. 

Начальник обласного управління лісового та мисливського господарства - Олег Яремко розповів про вартість ялинки, провів паралель із минулим роком і стверджує, що в будні ялинки на продаж не заготовляють. Актуально і важливо на сьогодні. Детальніша інформація у випуску.

"Інтерв'ю з експертом" - MagneticOne.Org

Опубликовано: 13 дек. 2018 г.

Далі...

Мы его теряем! Почему гибнет лес и как нам не остаться без нашего богатства

«Обезлесивание» – так называется проблема, с которой может столкнуться Россия уже в ближайшем будущем.

Планета ежегодно теряет по 200 тыс. га лесов из-за вырубки. Увы, Россия в этом процессе лидирует. Свои леса мы уничтожаем с потрясающей изобретательностью – не только бесконтрольно вырубаем, но и выжигаем, загрязняем, отдаём на съедение жукам, сокращаем тех, кто защищает лес. В итоге в ближайшие 5 лет Россия может потерять 2,5 млн га ценных лесов. Кто остановит этот убийственный процесс?

Мы его теряем!

Что наносит лесам больший вред – пожары, насекомые-вредители или человек?

Вместо чащобы – свалка

Красноярский край обладает одним из крупнейших в России запасом лесных ресурсов. Территория лесного фонда – 158,7 млн га. Но каждый день это богатство получает тихий и расчётливый удар в спину от человека. В этом году площадь лесных пожаров на севере Красноярского края превысила полмиллиона га. В региональной базе данных значится, что несанкционированные свалки занимают 931,7 га. А эксперты предлагают добавить ещё 5 тыс. га неучтённых свалок.

Поход в Ергаки: чистый воздух, хрустальная вода, медведи и 500 кг мусора

«Сейчас вокруг лесов сложилась чудовищная ситуация, – говорит председатель общественной организации охотников Больше­улуйского района Михаил Мамусин. – Из-за мусорной реформы на обычный полигон ТБО теперь людей не пускают, необходимо покупать какие-то талоны, но где, за сколько и у кого – никто не объясняет. А значит, гораздо проще отвезти свои отходы в лес.

Да и лес в массе своей больной. Контроль за вырубкой деловой древесины практически потерян. Нарушаются элементарные правила. Порубочные остатки не вывозятся, а остаются на месте, увеличивая вероятность пожара. В этих завалах размножаются вредители леса. В этом году биологи выявили у нас новую разновидность такого вредного насекомого, как полиграф.

Два года мы боремся с «белыми пятнами» – брошенными лесами – и не добились ничего. Зато нечистые на руку бизнесмены научились эти «пятна» переводить в сельхозугодья. У них появляется возможность деловую древесину вырубить, а остальное бросить. В Ачинском районе в этих «белых пятнах» действует целый лесозаготовительный комплекс, грузовики не успевают вывозить вековые сосны, кедры. После таких «фермеров» остаётся пустыня, заваленная огнеопасным мусором. Если там полыхнёт, случится настоящий Армагеддон. Пока федеральный центр не решит навести в отрасли порядок – платить лесникам зарплату, а не слёзы, установить порядок и ответственность в лесозаготовке, – ничего не изменится».

«Брошенные леса – одна из самых острых проблем, – уверен специалист по вопросам лесного хозяйства Емельянов­ского района (Красноярский край) Александр Манжур. – После всех реформ тайга превратилась в какую-то сумасшедшую чересполосицу. Здесь и леса оборонного значения, и федеральные, и муниципальные. Кое-какой уход есть только в первых двух категориях. А леса муниципального или районного подчинения стоят в запустении. Прибавьте сюда брошенные рощи, которые раньше принадлежали промышленным предприятиям Красноярска. Теперь заводы закрыли, леса остались без хозяина. Чтобы взять их на баланс, провести лесоустроительные работы, нужны деньги. В одном только Емельяновском районе в землеустройстве нуждаются 4 тыс. га леса. Стоит это 150 млн руб. Даст район такие деньги? Нет! Потому что свободных средств таких масштабов просто нет! У леса должен быть хозяин. А пока я на чёрного лесоруба не могу даже оформить протокол, потому что спиленное им дерево ничьё! Пилу конфискую – он купит новую и снова поедет в лес».

Плата за кубометры. Как заставить восстанавливать лес после вырубок?
Подробнее

Заплатят свободой?

В тайге Приангарья к осени созрел целый урожай уголовных дел. Ещё в середине сентября появилась информация, что министр лесного комплекса Иркутской области Сергей Шеверда стал фигурантом уголовного дела. Как сообщила пресс-служба прокуратуры региона, он подозревается в превышении должностных полномочий с причинением тяжких последствий.

Кстати, это не первый чиновник, который попал в поле зрения Следственного комитета. В июне арестовали его заместителя – Алексея Туги. Замминистра стал одним из фигурантов уголовного дела, которое СУ СКР по региону возбудил по факту незаконного назначения, согласования и проведения сплошной санитарной рубки в заказнике «Туколонь» в Казачинско-Ленском районе.

Как сосны людей озаряют. Репортаж «АиФ» из новосибирского Академгородка

По версии следствия, в сентябре 2017 г. сотрудники Центра защиты леса Иркутской области провели лесопатологическое исследование участков заказника, где растут реликтовые сосны и кедры, и решили, что там необходимо проводить сплошные санитарные рубки для «оздоровления». Как считают следователи, решение это было необоснованным, однако чиновники Службы по охране и использованию животного мира Иркут­ской области (позже они заняли руководящие должности в Министерстве лесного комплекса региона) так не посчитали. В итоге из-за проведённой рубки заказник лишился 116 га ценного леса, что в деньгах превышает 880 млн руб.

Как сообщал на встрече с журналистами байкальский межрегиональный природо­охранный прокурор Сергей Зенков, «оздоровительные» рубки удалось остановить благодаря одному из сотрудников региональной Службы по охране и использованию животного мира, который сообщил о них силовикам. Иначе потери были бы значительнее – ведь планировалось вырубить более 600 га, ущерб мог превысить 2 млрд руб.

Природо­охранная прокуратура посчитала ущерб от незаконных рубок в Приангарье. На 1 октября 2018 г. он составил 4,6 млрд руб. И сумма эта с каждым годом растёт. Так, за весь 2016 г. ущерб был 4,2 млрд руб., что значительно ниже цифры, которая зафиксирована только за три квартала текущего года.

Сейчас в суды направлено уже 59 уголовных дел о лесных преступлениях, совершённых в составе семи ОПГ. Ещё несколько – на стадии следствия, по ним привлекаются более 100 человек.

Сколько леса в разных странах мира? Инфографика
Подробнее

Казачья защита

А вот за ставропольскими лесами, по мнению экологов-общественников, стали ухаживать гораздо лучше. «Сейчас в регио­не почти нет так называемых чёрных дровосеков, – говорит руководитель краевого отделения общественного движения «Зелёная Россия» Владимир Емельянов. – Во многих лесах дежурят казачьи дружины. Да и свалок там стало значительно меньше. А общественники регулярно убирают мусор».

А вот новые деревья в крае, по словам Емельянова, высаживают не так часто, как хотелось бы, поскольку в региональном бюджете на это закладывают недостаточно средств. К тому же высаживать деревья подчас… негде: многие участки из лесного фонда в последние годы перешли к частникам.

Лес рубим - деньги летят. Почему мы перестали сдавать макулатуру?

В Архангельской области общественники борются за спасение уникальных лесов. «Этим летом я съездил в несколько районов области, – говорит эколог и эксперт Архангельского отделения Всемирного фонда дикой природы Артём Столпов­ский. – В Лешуконье мы обследовали нетронутый массив тайги, где недавно начались вырубки. Я нашёл там штабеля леса, которые были заготовлены, но не вывезены. Часть из них пытались сжечь, часть догнивает сама, штабеля растянулись на километры. Срубить столько деревьев, чтобы тут же их и сгноить, – это же варварство!

За последние 100 лет Архангельская область выдала больше 2 млрд кубов древесины. Начиная с 1930-х гг. рубки в области шли сплошняком. Лесной ресурс истощается, остались только самые труднодоступные места, с самыми непродуктивными лесами. А ведь притундровые леса имеют огромное климатозащитное значение – они задерживают северные ветра с Ледовитого океана. Если их вырубить, то июньские заморозки могут дойти даже до Москвы.

Чем севернее, тем больше должно быть охраняемых территорий, потому что природа там уязвимее. Мы сейчас проектируем новые заказники. Проект самого крупного – между Северной Двиной и Пинегой – уже прошёл госэкспертизу. В Пинежском районе мы с местным предприятием планировали рубки так, чтобы при минимальных экономических потерях достигнуть максимума их экологичности.

В Онежском районе мы обсуждали работу только что созданного национального парка «Онежское Поморье». Это уникальная территория – сочетание тайги и моря. Первоначально парк проектировался на площади почти в 600 тыс. га, то есть весь Онежский полуостров, но за прошедшие десять лет от этого осталось меньше трети, лишь прибрежная полоса полуострова. Всё остальное вырубили лесопромышленники. Но её обязательно надо сохранить!»

Губят лес не короеды, а существа на двух ногах

Российское лесное хозяйст­во убыточно. Маленькая Финляндия, чьи древесные ресурсы в десятки раз меньше, зарабатывает на заготовке и переработке леса в 1,5 раза больше, чем мы. Почему так происходит? Почему русский лес оказался беззащитен перед пожарами, вредителями и браконьерами? Рассказывает лесовод и лесозаготовитель из ­Нижегородской области ­Андрей Филиппов.

Как вкладываем, так и зарабатываем

Когда я встречаюсь с фин­скими предпринимателями, они часто подчёркивают: своим успехом лесная промышленность их страны обязана русской лесоводческой школе. До революции она была одной из самых передовых в мире, и Суоми, входившая в состав Российской империи, ориентировалась на неё. Но теперь по отдаче древесины с гектара мы отстаём от финнов или канадцев в 2 раза. В течение нескольких десятилетий, которые включает жизненный цикл лесного участка, иностранцы получают по 500–600 куб. м древесины c гектара, а мы – меньше 300.

Как идёт борьба с незаконной вырубкой лесов в РФ?

Российская лесная отрасль пришла в упадок на рубеже тысячелетий. В годы постперестроеч­ных трудностей государство сократило её финансирование, а в 2007 г. закрепило уход из леса законодательно. С этого года дейст­вует Лесной кодекс РФ, по которому вся ответственность за древесные ресурсы страны была передана с федерального уровня на региональный. А главной фигурой в охране и восстановлении лесов стал арендатор (лесопромышленное предприятие), получающий угодья­ в пользование на 49 лет. Но в реальности большинство арендаторов оказались не заинтересованы в том, чтобы рачительно наращивать и использовать лесную базу.

Я работаю в отрасли всю жизнь: 5 лет был лесничим, 20 лет – арендатором. Помню, как было устроено лесное хозяйство в советское время, и знаю, как успешно работать сегодня. На моём арендном участке результаты были не хуже, чем у финнов. Я вкладывал в свой лес, зная, что вложения завтра вернутся сторицей. Я платил 700 тыс. руб. государст­ву в качестве аренд­ной платы, а ещё 1,2–1,3 млн руб. в год тратил на содержание своего хозяйства – лесовосстановление, противопожарные, лесохозяйственные мероприятия. И государство мне эти расходы не компенсировало. Другие арендаторы приезжали ко мне перенимать опыт. Но, прощаясь, честно говорили: мы твоему примеру следовать не будем – прибыль нужна сегодня. Как правило, серьёзно инвестируют в уход за лесом только крупные лесопромышленные компании.

Плоды сокращений и урезаний

Правительство страны в 2000-е гг. реформы в отрасли тоже начало с того, что урезало свои собственные расходы. Штаты лесной охраны сократились в 6 раз, и сегодня в среднем по стране на одного такого работника приходится 60 тыс. га лесов. Чтобы следить за огромным хозяйством, каждому нужен, наверное, вертолёт. Но техники не хватает даже «Авиалесоохране», которая тушит пожары с воздуха. Из 106 самолётов и вертолётов, которые были в составе лесной авиации в 2006 г., теперь осталось лишь 27. Неудивительно, что площади пожаров, уничтожающих лес, растут (см. инфо­графику).

Вопреки природе. Как сосновый питомник остановил опустынивание

Лесхозы советского образца заменили районные и межрайонные лесничества, которые занимаются главным образом бумажной работой. А непосредственно за лесом на каждом участке следят только по 2 человека. И у тех полномочия урезаны. Лесной кодекс запретил лесникам участвовать в отводе лесосеки – то есть выбирать, где и какие деревья рубить. Это делают сами арендаторы и затем согласовывают с районным лесничеством. Но проводится процедура часто формально. Без участия лесника проверить добросовестность заготовителей невозможно. И они этим пользуются. Размеры лесосеки намеренно занижаются, появляется неучтённый лес, который уходит налево.

Не хватает арендаторам и знаний, чтобы грамотно вести рубки для ухода за лесом. Из-за бюро­кратической волокиты оформление разрешений на санитарную рубку занимает подчас полгода-год. И, когда все бумаги наконец подписаны, выясняется, что короед уже половину леса успел съесть. А злоупотребления под видом санитарных рубок всё равно не редкость.

В целом объём лесоустроительных работ на землях лесного фонда упал в России с 40 млн га в 1992 г. до 13 млн га в 2015 г.

Как вернуть хозяина

В моём лесничестве 30 лет назад было 8 лесников, к каждому из которых было прикреплено трое пожарных-добровольцев из местных жителей. Если где-то что-то загоралось, они быст­ро выезжали на мотоцикле в район происшествия (бензин оплачивался) и тушили пожар «в зародыше». Лесники лично клеймили деревья, которые шли под вырубку. А чтобы вырезать больной лес, достаточно было получить разрешение в лесхозе.

Почему лесники не могут спасти российский лес?

Я не ратую за то, чтобы вернуть советские лесхозы, которые занимались всем – и сажали лес, и заготавливали. Продавать и перерабатывать древесину должны одни, контролировать их работу – другие. Но я за то, чтобы в лесу был один хозяин. Важно воссоздать на базе нынешних районных лесничеств государственную структуру, которая будет не просто наблюдать за тем, как хозяйствуют арендаторы, а организовывать и контролировать все виды работ, связанных с лесопользованием. Для этого надо увеличить лесную охрану. В подчинение участковым лесничим нужно добавить по несколько человек, которые будут не в кабинетах сидеть, а каждый день работать в лесу. Тогда не будут возникать ситуа­ции, когда на бумаге мероприятия по уходу за лесом выполнены, а на самом деле даже не начинались.

Но при этом все лесовосстановительные и противопожарные работы, которые ведут арендаторы, государство должно им оплачивать. Пусть арендная плата будет выше, чем сегодня, зато не будет никаких завуалированных обязательств, которые предприятие, хозяйствующее в лесу, обязано выполнять за своей счёт. Ведь когда работы не оплачиваются, то и отношение к ним соответствующее, формальное. И наоборот, если всё прозрачно, если ты получил бюджетные деньги и не выполнил договор с государством – хозяином леса, то будешь отвечать по полной программе, вплоть до уголовного дела.

Статья из газеты: Еженедельник "Аргументы и Факты" № 50 12/12/2018

http://www.aif.ru/society/ecology/kak_gibnet_russkiy_les_kak_nam_ne_ostatsya_bez_nashego_bogatstva

Далі...

Нашестя вовчих псів: Цих звірів вдається відлякати лише стрільбою на ураження

Українцям, схоже, ще замало і затяжної війни на сході, і воєнного стану в державі, і захмарних тарифів на енергоносії й комунальні послуги та цін на продукти і предмети першої необхідності, інших лих, які повільно, але неухильно підточують наше суспільство. Бо останнім часом до числа наших, можна сказати, вже постійних соціальних негараздів додається ще одне зло. У вигляді «братів наших менших», які вже перестають бути «братами»...

Мова про так званих вовкособак, яких ще іменують і вовчими псами, і собакововками, і т. п. З якихось причин цих гібридів – нащадків стихійного спаровування вовків і здичавілих собак – дедалі більшає. Й у пресі чимраз частіше з’являються повідомлення про напади цих звірів на людей та їхніх домашніх тварин, пише газета Галичина.

Правда, Івано-Франківщину наразі Бог милував, а от у сусідніх регіонах такі випадки не рідкість. Один із цих трапунків, наприклад, стався у жовтні цього року на Тернопіллі. Дві літні жінки Ганна і Галина із села Шибалина Бережанського району змушені були терміново звернутися до медиків через укуси вовка, який забігав на їхні подвір’я. Жертвами вовчих зубів стали і кілька свійських тварин. Власне, подробиці нашестя звіра просто вражають.

– Вовк прийшов у наше село з боку сусідніх Куропатників, – розповів зокрема сільський голова Шибалина Петро Сеньчик. – На одному подвір’ї світлом тракторних фар його відігнав тамтешній господар. Але хижак побіг тоді на сусіднє обійстя. Загриз там гуску і взявся люто шматувати собаку. На той несамовитий рвалт з хати вибігла раздиня і взялася обороняти свого улюбленця від хижака. У нападі агресії вовк вкусив 59-річну жінку за ліве стегно. До потерпілої викликали «швидку».

Було видно, що вовк рвався і до хати – бо на шибах залишилися сліди від його лап. У село серед ночі за нашим викликом приїхав наряд поліції. Але й браві правоохоронці змогли відлякати агресора лише пострілами із пневматичної рушниці...

Удосвіта кілька людей зателефонували війту, що знову бачили вовка. Забіг у домогосподарство, де були кролі, а заодно накинувся на собаку. Одному жителеві Шибалина вовк стрибнув на капот легкового автомобіля, а потім побіг далі. Трапилися йому дорогою дві жінки, які квапилися на автобус до райцентру. Напав на одну з них. Налякані до смерті, селянки ледве відігнали вовка сумками і несамовитим криком. Той утік, а дорогою «поснідав» чиїмсь песиком.

Далі розбійницький маршрут «санітара лісу» проліг до сусідньої Жовнівки. На роботу туди, на охорону тамтешнього моста, їхав на велосипеді один чоловік. Вовк схопив його сумку з їжею. Зав’язалася боротьба. Чоловік кричав про допомогу (до найближчої хати було якихось 150 метрів), а сам намагався відігнати нападника. Велосипедом притиснув його до землі. На той час саме прибігла із села підмога і сокирою «втихомирила» вовка...

Згодом за зовнішніми ознаками ліквідованого хижака фахівці з’ясували, що у Шибалині і Жовнівці промишляв насправді не вовк, а вовкопес. Вовчі собаки, стверджують спеціалісти, небезпечніші від вовків, і не лише тим, що значно агресивніші. Ще одна небезпека їх у тому, що вони не мають страху перед людьми...


Поява звірів налякала весь район: люди боялися не тільки піти до лісу по гриби, а й вийти увечері з хати... Навіть після знешкодження вовкособаки у Шибалині і Жовнівці непокояться: йдеться про одного і того самого звіра чи про двох різних? Якщо підтвердиться друга версія, ймовірні нові візити хижаків. Сільська влада попередила колективи місцевої школи і дитсадка, аби були обережними, щоб діти до цих закладів приходили лише у супроводі дорослих і так само поверталися додому.


Серйозно поставилися до цієї події у районі. Крім надання допомоги потерпілим, обстежують людей, які могли мати будь-які контакти з вовкособакою. Ветеринарні фахівці обійшли всі подвір’я, куди він забігав, роблять профілактичні щеплення сільських собак. Дезінфікували місце, де знешкодили звіраѕ


Ми описали з подробицями лише наразі найсвіжіший випадок. А таких трапунків за останнє десятиліття набралося більше копи. Причому географія нашестя вовчих псів доволі масштабна – охоплює територію, приміром, від села Богоявленського на Донеччині та Маріуполя Запорізької області до Рахова на Закарпатті і Сколівського та Турківського районів Львівщини. Бачили цих створінь й у високогірних місцинах нашої області.


Автори повідомлень про такі випадки у ЗМІ, пишучи про цих «агресивних і некерованих чудовиськ», звертають увагу на факти особливої жорстокості тварюк. Скажімо, у кількох районах Сумщини вовкособака передушив за якихось пару днів чотири десятка овець – їх знайшли в лісі з перекушеними горлянками. Знавці сказали, що таке можна пояснити однозначно: це мати-хижачка навчала «основ полювання» своїх дітей.

Ясна річ, що «чистокровні» вовки так «не працюють», їхня метода проста: загриз, відніс у потаємне місце і тут же спожив. Мисливці стверджують, що надкушують здобич лише гібриди вовка й собаки. Знаємо й те, що «нормальний» вовк на людину не нападе, мало того – може, навпаки, вигодувати людське дитинча, котре через обставини опинилося поза батьківською опікою.

Ті ж мисливці свідчать як про одиноких вовкопсів, так і про цілі зграї гібридних творінь. Описано у пресі й випадок, коли група ентузіастів влаштувала облаву й оточила невелику лісову ділянку, куди загнала хижу зграю, так званим «червоним кордоном», якого вовки смертельно бояться й ніколи його не перетинають, воліючи радше загинути від мисливських рушниць, ніж перетнути ту межу. Але тоді нічого в людей не вийшло: звірі вислизнули з оточення – понатикувані по периметру червоні прапорці нікого з них не злякали.

Мисливська наука тут безсила. Все свідчить про те, що маємо справу з новим хижаком – хитрим, витривалим і сильним вовком в одній «особі» з домашнім собакою, що не лише не боїться людини, а й мовби ненавидить її за те, що покинула його, давнього друга, напризволяще. Адже здичавілі пси, які власне і спаровуються з вовками, це переважно колишні домашні улюбленці, вигнані з хати.

Вражає й такий штрих у цій історії: на відміну від мулів, тигролевів та інших гібридів фауни, які дають потомство, не здатне до розмноження, вовчі пси народжують таких особин «за своїми образом і подобою», які вже спроможні народжувати. Причому з кожним новим таким поколінням, як кажуть експерти, приплід зростає дедалі напасливішим. Очевидно, в цій деталі, як мовлять, і таїться диявол, тобто відповідь на запитання, звідки це раптом узялися на нашу голову агресивні вовкособаки!..

Звір, народжений від собаки та вовка, витриваліший за пса і має кращий нюх, але поводиться незалежно, як вожак, стверджує знавець «вовкособих душ» Михайло Старченко, сільський голова Буди-Вороб’ївської Новгород-Сіверського району на Чернігівщині. Йому, до речі, належить версія, що саме таку вовчособачу породу й має «знаменита» і таємнича чупакабра.

Цю гіпотезу ще кілька років тому розвинув було прикарпатський природознавець Володимир Бучко, співробітник Галицького національного природного парку. Науковець запевняв, що міфічною чупакаброю, на рахунку якої в різних регіонах країни десятки вбитих кролів, курей, нутрій і навіть кіз, люди помилково називають якраз природний гібрид вовка і здичавілої собаки.

Єдине, чого В. Бучко не зміг пояснити: чому чупакабра така, на диво, акуратна? Чому вона складає свої жертви докупи, а не розкидає їх на подвір’ї, як це роблять цілком конкретні вовкособи? Відповісти на це запитання пан Володимир не спромігся. Тому наразі гіпотеза так і не перетворилася на аксіому.

http://blitz.if.ua/news/nashestya-vovchyh-psiv-cyh-zviriv-vdaetsya-vidlyakaty-lyshe-strilboyu-na-urazhennya.html

Далі...

Ліси району – багатство народу

У відповідь на запитання громадської організації «Правові ініціативи «За Гуцульський край» щодо діяльності лісової галузі Путильщини.

Від імені українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією України повноважень. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Відповідно до закону, держава набуває та реалізовує право державної власності на ліси в особі кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих адміністрацій.

Згідно статті 17 лісового кодексу України, ліси надають у постійне користування на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, установам, організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

З цією метою на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 26 травня 1995 року за № 573 створене державне підприємство «Путильське лісове господарство» за рахунок реорганізації Путильського лісокомбінату. При цьому всі виробничі потужності перейшли у власність колективу ЗАТ «Путильський лісокомбінат» і в більшості були успішно розпродані без виплати дивідендів акціонерам.

Тепер ДП «Путильське ЛГ» – успішне підприємство, в числі лідерів Буковини серед інших лісгоспів. Тут налічується 360 працюючих, середня зарплата складає 8842 грн. Лісгосп – це основний роботодавець району і наповнювач дохідної частини його бюджету, (за 9 місяців 2018 року сплачено податків до державного бюджету 7 млн 401 тис. грн, до місцевого бюджету 5 млн 662 тис. грн). Створені сучасні виробничі потужності переробки деревини, що дають можливість заробити кошти на ведення лісового господарства, вдосконалення та утримання лісової інфраструктури, покращення побутових умов працюючих та багато іншого. Нагадаю, що державне фінансування відсутнє з 2013 року.

Налагоджуємо співпрацю з сільськими радами та утвореними громадами щодо забезпечення паливними дровами та будівельним лісом для населення. Обґрунтування цін на лісопродукцію проводиться згідно Закону України «Про ціни та ціноутворення». Зокрема, статтею 11 чітко обумовлено, що вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання. Державне регулювання цін здійснює Чернівецька ОДА тільки на дрова паливні для населення. Складені також договори на відновлення комунальних доріг, пошкоджених при вивезенні лісу, і ця робота проводиться.

На жаль лісовий ресурс завжди був ласим шматочком для різних «реформаторів». За час існування підприємства декілька разів була вказівка передати виробничі потужності з переробки деревини у приватні руки, віддати підприємство в концесію, але найбільше занепокоєння викликав нещодавно запроваджений податок на всі лісові землі. На щастя, законотворцям вистачило здорового глузду і закон був призупинений. Вкотре працівникам лісової галузі вдалося відстояти лісогосподарські підприємства. Адже маємо гіркий досвід 1995 року: поділу, реорганізації потужних лісових комплексів Карпатського регіону, після яких залишилися тільки скелети колись ефективних, високотехнологічних лісопромислових об’єктів.

А тепер запитання: шановний голово так званої громадської організації та Ваші заступники, огляніться назад і що ви там побачите? А побачите Ви там руїни колишнього підприємства «Путильський лісокомбінат» та сльози і прокльони обдурених Вами акціонерів.

Петро ФРЕЙ,
директор ДП «Путильський лісокомбінат».

Повідомляє: Rayon.cv.ua Новини Путильщини

13 ГРУДНЯ

https://bukovyna.online/2018/12/13/lіsi-raiony-bagatstvo-narody/

Далі...

Вінниччина. На колишніх пустирях виростають ліси майбунього

Лісівники ДП «Крижопільський лісгосп» щороку створюють нові ліси, дарують майбутнім поколінням додаткові гектари зелених легень. І на місці колишніх пустирів, яруг, балок, крутосхилів виростають діброви! Але відбувається це не за помахом чарівної палички.

Створення нових лісів (захисних насаджень) — це справжнє мистецтво, подвиг і важка праця. Адже по тих місцинах, які відводяться під захисні насадження (землі, не придатні для ведення сільського господарства, деградовані грунти, або так званий меліофонд), по тій горбистій місцевості часто навіть просто пройтися важкувато. А лісівники по цих ярах, крутосхилах тяжко працювали, вручну висаджуючи саджанці чи висіваючи насіння лісових культур.

Рання весна, серед поля свище підступний вітерець, грунт розкис після зимівлі – а садити потрібно…

До того ж, посадити ліс – це одна справа. А виростити його – зовсім інша. Ліс не росте сам по собі. Молоді насадження потрібно доглядати, як малу дитину, вкладати у цей процес знову ж таки важку працю, матеріальні ресурси і ,головне, щиру любов до лісу.

Ліси у нас на Поділлі – рукотворні. У перші роки захисні насадження, як і молоді насадження державного лісового фонду, потребують догляду, який працівники лісгоспів проводять кілька разів за вегетаційний період, знищуючи шкідливу забур’яненість, розпушуючи міжряддя. Догляди за молодими насадженнями бувають ручні та механізовані. Інакше не буде хорошого результату. Головна лісоутворююча порода Подільських дібров – дуб звичайний – досить капризний, він може довго «сидіти» у перші роки життя, може хворіти, не любить бур’яну і посухи… Але лісівники докладають усіх можливих зусиль, щоб молоді дубочки тягнулися вгору, щоб у майбутньому шуміли зеленими міцними дібровами.

Як доказ цьому – захисні насадження, створені крижопільськими лісівниками. На фото – 10-річні культури дуба червоного, створені на землях Голубецької сільської ради, ділянка площею 12 га (69 квартал Радянського лісництва). У перший рік проведено 5 доглядів, 2 рік – чотири догляди, 3 – три догляди, 4 – два, 5 – один. Сьогодні деякі дуби сягають висоти до 4 метрів.

— Ділянка ця пустувала, тут були чагарники, — згадує майстер обходу №15 Радянського лісництва Віталій Гервасійчук, який на час створення цих насаджень працював лісничим Радянського лісництва. – Літо у нашому краю – посушливе, адже Крижопільський та Піщанський райони межують із Одеською областю, це південь Вінниччини. Однак приживлюваність тут була хороша, близько 90 відсотків.

Інша ділянка, створена цього ж року – лісові культури дуба звичайного, на площі 7 га (68 квартал Радянського лісництва). Одразу ж можна порівняти на прикладі цих ділянок відмінність між породами дубів – вони «однолітки», але дуб звичайний набагато повільніше росте. Однак кидаються ввічі рівні рядочки, які переконають і недосвідченого спостерігача, що приживлюваність цих культур була високою, що ці насадження створювалися людськими руками і доглядалися з любов’ю до лісу! 

Тож ці та й інші захисні насадження, створені крижопільськими лівсівниками, – у відмінному стані, у хороших руках і під пильним оком дбайливих господарів.

А тепер – про проблеми лісівничих буднів.

Землі, не придатні для ведення сільського господарства, – це власність територіальних громад. І хоча, повторимося, ці ділянки – пустирі, фактично не використовуються, однак передача і узаконення цих земель під заліснення — справа непроста. Останніми роками процедура виготовлення правовстановлюючих документів на землі, прийняті під заліснення, значно ускладнилася. Тож лісівники, хоч і мають бажання та можливості створювати нові ліси, – а це садивний матеріал, техніка, людський потенціал, підтримка громадськості, — та бюрократичні перепони стають на заваді цій благородній справі. Усього починаючи з 1961 року і до 2018 року ДП «Крижопільський лісгосп» створив 4809,1 га нових лісів. Останніми роками у зоні діяльності Крижопільського лісгоспу найактивнішими у справі предачі деградованих земель для створення захисних насаджень були територіальні громади сіл Гарячківка, Голубече, Радянське (Крижопільський район), Студена (Піщанський район). У 2018 році крижопільчанами створено 15 га нових лісів. Наразі ведеться робота для виготовлення правовстановлюючих документів на 15 га деградованих земель (6 га — Савчинецька сільська рада Крижопільського району, 9 га — Городищенська сільська рада Піщанського району).

13/12/2018: Вінницька обл., На часі, Новини, Україна

http://lisvisnyk.com.ua/вінниччина-на-колишніх-пустирях-виро/

Далі...

Лісгоспи Держлісагентства вже реалізували більше 100 тисяч новорічних ялинок

Станом на 13 грудня 2018 року державними лісогосподарськими підприємствами, підпорядкованими Державному агентству лісових ресурсів України, реалізовано 110 876 новорічних ялинок.

У трійці лідерів за кількістю проданих новорічних ялинок Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства (28 тис. хвойних дерев), Полтавське ОУЛМГ (13,5 тис.) та Житомирське ОУЛМГ (12,6 тис.).

Зазначимо, що лісгоспи Держлісагентства заготовляють новорічні ялинки зі спеціальних плантацій або під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів. Такі заходи не завдають шкоди лісу. Також низка лісгоспів вирощує ялинки в горщиках.

Закликаємо громадян купувати лише марковані ялинки самоклейними етикетками або пластмасовими бирками-стяжками. За номером на цих уніфікованих засобах ви можете перевірити легальність заготовленого новорічного деревця (на сайтах ДП «ЛІАЦ», yalynka.info, або через аналогічний додаток для мобільного телефону). 

 
Варто зазначити, що до сфери управління Держлісагентства належать 73% лісового фонду України, а тому забезпеченням новорічними ялинками займаються, крім підприємств Держлісагентства, ще різні лісокористувачі.

Більш детально про новорічні ялинки можна дізнатися тут.
Прес-служба Держлісагентства
http://www.fin.org.ua/news/1314158

Далі...

Ліс – не фабрика…

Наш гість – український політик Валерій Черняков. Волею долі він був і народним депутатом України, і керівником Держлісагенції нашої держави. А нині – звичайний волонтер…

Народився Валерій Черняков 13 листопада 1966 р. у с. Довге Іршавського р-ну Закарпатської обл., у 1982 р.закінчив Турійську середню школу, відтак – Шацький лісовий технікум, Український державний лісотехнічний університет за спеціальністю «Інженер лісового господарства», а згодом і Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю «Юрист». На парламентських виборах 2012 року пройшов у Верховну Раду за списком ВО «Свобода» (№ 22). У парламенті був головою підкомітету з питань взаємодії з громадянським суспільством Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Державне агентство лісових ресурсів України Валерій Вікторович очолював із 25 березня по 26 грудня 2014-го. Зараз – волонтер.

– Ліс сьогодні великий будівничий держави. Адже він дає суттєві надходження до бюджету всіх рівнів – місцевих громад, району, області, держави. Лісова галузь приносить у державну скарбницю України 4,5 млрд грн, ще на 14,5 млрд грн продає продукції, з яких держава також отримує зиск.

– Так, кожна область дає ці кошти. Це не тільки Волинь, а й Івано-Франківщина, Львівщина, Закарпаття, Рівненщина, Вінничина...

– Чому ж тоді Уряд зі всіх сил годить МВФ, а лісовій галузі, яка дає такі великі кошти у бюджет, навіть дякую не скаже?

– Це залежить від того, хто нами керує. Справді, ми державі віддаємо великі кошти, а взамін не отримуємо того, що мали б отримати.

– Концепції розвитку галузі розроблені і надіслані до Верховної Ради, МінАПК, уряду, Президента, але на них не звертають увагу. Про це дуже виразно засвідчив, зокрема, й останній з’їзд Товариства лісівників України.

– Я спостерігав за його перебігом та рішеннями. Так, звернення є, але там створюють комісії, куди не входять фахівці лісової галузі, створюють концепції, яких самі не розуміють, для чого вони. Є багато людей, які говорять про європейську, польську, німецьку, шведську моделі лісогосподарювання, хоча й не розуміють, що вони у нас не приживуться. Адже польські ліси – однорідні, а в нас – і Полісся, і Карпати, і Степ. Нам потрібно не скорочувати людей, а, навпаки, набирати, адже в лісгоспах є багато ділянок, які потребують працьовитих рук. Колись лісгоспи мали по 600-700 чоловік. У мене був обхід величиною у 600 га, тепер майстер лісу опікується 1000-1500 га. А це у грошовому виразі 10-15 млн грн. Не в кожному банку зберігається стільки грошей. Ним опікується випускник лісоколеджу, часто це молода людина. Це великі навантаження, їх потрібно зменшувати. Гнатися за кількістю не значить мати добру якість. Раніше лісівники заготовляли березовий сік, всіляку ягоду, гриби, зараз цим, окрім Волині, мабуть, більше ніхто не займається. А це великий прибуток. Чужі люди збирають ягоди, купляють чорниці, так колись і лісгоспи робили. Потрібно заробляти копійку…

– У 2012 р. завдяки «Свободі» ви потрапили до українського парламенту. Як вам тоді працювалося, чи вдавалося захищати лісові інтереси?

– Парламент був ще більш політичним, аніж сьогодні. Я потрапив у Комітет по боротьбі зі злочинністю, а наша Агенція, як ви знаєте, тоді підпорядковувалася комітету агрополітики. З таких важливих лісових питань, які ми тоді змогли відстояти, це, якщо пам’ятаєте, був так званий «вольєрний закон» Нестора Шуфрича. Цим законом хотіли узаконити будівництво «безмежних вольєрів». Нам вдалося його зупинити. Ця моя парламентська діяльність тривала фактично рік, а тоді почався Майдан і війна...

– Коли вам запропонували очолити Державне агентство лісових ресурсів, як це сприйняли?

– Не готовий був до цього через свої моральні принципи. Одна справа – низові ланки, а тут… Але якщо не я, то хто ж? Це гасло свідомого українця!

– За вашої каденції, як очільника лісоагентства, вам довелося відстоювати Україну і на фронті. Пригадую, що Волинь того часу послала під Маріуполь 100 лісівників зі своїм транспортом, необхідним технічним оснащенням, лісовим ресурсом і вони там збудували 100 укріпрайонів, які й до сьогодні служать нашим військовим. Так робили й інші лісоуправління.

– Так робили всі лісові області.

– Наскільки важко далося вам це рішення? Адже на це ніхто не виділяв ні коштів, ні навіть відповідних дозволів не давав. Чи було бодай розуміння держави?

– Я був на першій нараді, яку зібрав Володимир Гройсман. І коли вирішувалося це питання, нам прямо казали «Маєте стільки то лісу відправити на Схід». Я мовив: «Нам потрібні для цього ваші рішення!». «Ви відправляйте, а ми потім якось розберемось», – пролунало. Я наполягав: «Так не можна робити. Сьогодні відправлять, завтра щось поміняється, потім будуть тягали лісівників по судах, мовляв, де вони поділи цей ліс? Дайте розпорядження, щоб люди мали на що опиртися. Адже легко віддати стільки лісу, а потім прийдуть відповідні органи і доказуй, де він дівся». Та все ж ми знайшли вихід, і ліс пішов на фронт.

– На Волині надавали допомогу матеріально-технічними засобами, надсилали на передову дрова, буржуйки, засоби гігієни і продукти, перераховували частину коштів зі свого заробітку. Багато лісівників було призвано в армію, прикордонні війська або й добровольцями пішли у найгарячіші точки. Волинь забезпечила сім’ї усіх захисників дровами. І це також зіграло свою позитивну роль!

– Ситуація була важкою. Пішли перші загиблі, які працювали на наших лісопідприємствах. Ми прийняли рішення, аби їх сім’ї до повноліття могли отримувати фінансову допомогу від лісогосподарств. Зараз би потрібно було перевірити, чи це рішення виконується. Але ми таке рішення прийняли на колегії. На той час втрати мала вже Чернігівщина, Волинь…

– Тоді загинув любомльчанин Анатолій Федчишин, і ваше розпорядження тут, на Волині, було виконано і, знаю, що лісівники і зараз опікуються сім’єю Анатолія, в якого лишилися батьки, дружина, двоє доньок…

– Я пригадую цю сім’ю. Свого часу приїздив у рідний Шацький лісоколедж на День знань, і дорогою провідав цю родину.

– Після вас керувати Агентством прийшов чиновник без лісівничої освіти, й галузь одразу почало штормити...

– Боляче. Хоча голова Агентства мав би бути добрим менеджером. Але менеджером, який любить свою галузь. Після того, як я пішов з Агентства, з моїм наступником 2015-го у мене не було ніяких контактів. Ось лише тепер з приходом Володимира Бондаря ми відновили діалог, адже знайомі з Володимиром Нальковичем давно… Він нам допомагає, ми йому, разом дбаємо про наших захисників. Я знаю, що керівник, який прийшов після мене, відмовився від державної підтримки лісової галузі. Офіційно.

– Це Ковальчук.

– Так.

– Сьогодні вже стало відомо, що саме тоді уряд готував Закон про концесію. Кажуть, це відбувалося ледь не в цілковитому секреті від інших. Принаймні, лісівники про це не знали. Валерію Вікторовичу, а як ви ставитесь до того, що на таку серйозну посаду як голова Державного агентства лісових ресурсів, керівники Міністерства агропромислового комплексу призначають людей за політичними квотами? На ваш погляд, у майбутньому на цій посаді має бути якась політична фігура чи все-таки фахівець лісової галузі?

– Це має бути фахівець лісового господарства, але він повинен мати за собою якусь підтримку. Пам’ятаю, коли міністром Міністерства агропромислового комплексу був Ігор Швайка, мені з ним було дуже комфортно працювати. Декілька місяців він перевіряв нас, як ми подаємо звіти, запити, після того, а він сам юрист, сказав, що лісова галузь все робить чітко і в нас не було ніяких проблем, як це тепер. З Агентства пишуть, а в міністерстві відфудболюють. У нас була досить тісна співпраця і взаєморозуміння у поглядах на завдання лісогалузі. Поки в нас буде політична держава, у нас завжди будуть квоти, але хай би це була людина з профільною освітою. Лісівничою.

– Валерію Вікторовичу, як оцінюєте теперішній стан наших лісів?

– Останнім часом я не так багато спілкуюся зі своїми колегами з лісогосподарств, тим паче, що вже прийшло багато нових керівників. Але помічаю, що в їхніх очах якось трохи погасла оця притаманна їм оптимістична лісівнича іскорка, вони перебувають у невизначеності. Вони не впевнені, чи будуть завтра працювати чи ні, віддадуть ліси в концесію чи ні? Ми бачили концесію в Румунії, як ліси там вирубали. В концесію можуть відати свої ліси хіба що Росія і Канада, у них безмежні ліси і їх можна безжально рубати не одну сотню років. Що зараз і роблять китайці в Росії. А в нас цього робити не можна. Я розумію, що концесія – це коли сюди прийде німець чи австрієць, він не буде дивитися на сто років вперед. Він візьме, що йому треба, і піде звідси.

– Відсутність лісової політики вже принесла Україні мільярдні збитки. Це й пожежі та безконтрольні вирубки на Сході і Півдні України, і вражені короїдом тисячі гектарів соснових насаджень… Уряд, Президент, депутати Верховної Ради замість того, щоб почути науковців, лісівників керуються у своїй діяльності рекомендаціями псевдоекологів. Чому так?

– Чимало так званих екологів насправді не так змагаються за ліс, як за гранти від іноземних держав. Ліс їх не цікавить. Посадовців більше цікавлять нафта і газ, аграрний сектор, де ходять великі гроші…

– Кажуть, що лісівники ріжуть багато дерев…

– Значна частина наших лісів була посаджена після війни. Зараз вони досягають піку стиглості. Тому рубки будуть збільшуватись. Людям не докажеш, що його потрібно забирати і садити нові ліси. На жаль, ніхто не показує, як ліси садять, не викладають у Фейсбук, як росте молодий ліс, а тільки світлини, як його ріжуть. Ми любимо збирати по молодому лісочку грибочки, тоді радуємось… Ліс як пшениця: достигла, треба зібрати.

– Сьогодні лісівники всерйоз поговорюють про створення лісівничої партії або ж входження до котроїсь з уже діючих, які б взяли на себе зобов’язання заявити про фахові лісівничі питання в парламенті, Уряді, адміністрації Президента. Яка ваша думка про це?

– Мені пригадується, лісівники вже намагалися долучитися до Аграрної партії. Що з того вийшло, знаєте.

– Як у такому разі лісівникам відстоювати державні інтереси галузі?

– В Агентстві мають бути люди, які кожного дня напряму працювали б з Верховною Радою, сиділи там, як акредитовані журналісти. Виходили до депутатів, розповідали їм про наболіле, надоїдали, ходили на комітети. Голова Агентства всього не охопить. Для цього потрібні фахівці, які б цим займалися.

– Політика Президента стосовно лісів дещо відрізняється від політики Прем’єр-міністра…

– Судячи з наради в Івано-Франківську, таких відмінностей небагато.

– Чи правильний закон щодо заборони експорту?

– Спершу потрібно було б налагодити свою переробку, а тоді забороняти експорт. Цього не сталося.

– Ви волонтер...

– Справді, часто буваю на Сході. З 2015-го не раз провідував 93 мехбригаду, там у нас була окрема штурмова рота, що стояла під Донецьком. Мені у цьому допомагають практично усі лісівники…

– Чи вірите у майбутнє України?

– Завжди.

– Наскільки зміниться ліс майбутнього?

– Середня температура піднялася на 2 градуси. Міняється клімат, через те сосна від нас піде… Деревостани суттєво поповняться листяними породами дерев.

– Чи плануєте повернутися у лісову галузь?

– Це динамічне питання. Щоб іти туди, потрібно мати підтримку. Наразі я залишаюся у політиці.

Розмовляв Сергій ЦЮРИЦЬ.

http://volga.lutsk.ua/view/24080/

Далі...

Лучший лес на вывоз, а для народа – с короедом

ВИКТОР ГОРБАЧЕВ

Баллада о елочке.

Ну вот, новый год вот-вот. И каждый желает быть с елочкой. Кто покупает, кто в лесу "добывает". Не буду спорить правильно или нет, когда человек в лесу вырубает елочку себе для наряда дома. Не в этом дело. Раньше без проблем вся страна отмечала со свежими елочками. И ничего - жили и не тужили. А нынче идет охота. За каждым. И не только за каждым вашим постом в сети, где пишите не так как власть желает, а и походом в лес. Вышли с елочкой? Получите и распишитесь. По полной программе. Столько и не зарабатываете. А то, что вся страна на вывоз (вырубается лес и вывозится лучшее и народное) - на это глаза закрываются. Ибо. Ибо пополняются "закрома" хозяев этой страны.

Понимаете?

За елочку - чуть ли не в тюрьму. Так как, это не ваше и надо платить за каждый вздох и веточку.

А за всю страну на вывоз - на пожизненный трон и памятник! Полные карманы бабла и праздник каждый день. Без последствий для себя.

Так что, берегите себя. Если вы не в кресле, а так, живете с разрешения и мимо пробегали.

А у вас в районе тоже лес рубят и щепки летят? А у вас в районе, тоже пилорам до фени? А у вас в районе тоже лучший лес на вывоз, а для народа - с короедом? А у вас в районе тоже все под откос в лесах? Ну, тогда я знаю, в какой стране вы живете. В стране - для жизни.

Точка.

Виктор Горбачев, «Фейсбук»

ВИКТОР ГОРБАЧЕВ
13.12.2018, 12:06 

https://charter97.org/ru/news/2018/12/13/316320/

Далі...

Лісові ресурси продаватимуть винятково через аукціони

«Побудова сильної економіки передбачає запровадження рівних можливостей і правил, в тому числі завдяки використанню електронних сервісів, які мінімізують або повністю виключають втручання чиновників», — сказав під час учорашнього засідання Кабінету Міністрів прем’єр Володимир Гройсман та запропонував проаналізувати роботу наявних майданчиків електронних послуг, а також обговорити поширення механізмів електронних аукціонів на сферу отримання ліцензій з розробки надр та продажу земельних і лісових ресурсів.

«Нині ми говоримо про електронні аукціони на використання надр. Геоінформація завжди була закрита, був такий собі закритий клуб. Та якби вони хоч видавали дозволи і видобували, а так видавали і стримували видобуток. Уважаю, що це була диверсія проти держави», — сказав глава уряду та повідомив, що революційна система торгів на право надрокористування запрацює з 1 січня 2019 року.

За словами т.в.о. голови Державної служби геології та надр Олега Кирилюка, єдиним критерієм перемоги в торгах буде ціна лоту. «Використання платформи ProZorro для надання надр у користування має низку очевидних переваг порівняно з аукціонами з молотком. Торги будуть анонімними, а процедура погодження значно спрощена. Їхнє проведення передбачає три раунди, а пріоритет матиме той, хто запропонує найвищу ціну в попередньому раунді», — повідомив він та додав, що в разі відмови переможця здійснити платіж за право надрокористування, воно перейде до другої за величиною пропозиції. Загалом у 2019 році на торги планується виставити до 40 нафтогазових ділянок та десятки ділянок з іншими видами надр.

Також пропоновані умови конкурсу мають припинити практику існування так званих «сплячих ліцензій», коли компанії отримували спецдозволи на розробку надр, але потім багато років взагалі нічого на них не робили. «Той, хто заплатив за доступ до надр, розумітиме, що йому треба швидко їх розробляти та швидко видобувати, щоб повертати інвестиції», — зауважив глава уряду та за-кликав виставити на торги максимальну кількість ділянок.

Голова Держгеокадастру Максим Мартинюк у свою чергу повідомив, що сьогодні в світі налічується тільки три земельні кадастри, які працюють з блокчейном, і один із них — український. «Ми продовжуємо ще більше інтегрувати систему блокчейну в кадастр, що забезпечить надзвичайно високий ступінь захисту даних», — сказав він та поінформував, що ще однією втіленою новацією є з’єднання даних земельного кадастру з даними Держреєстру речових прав на нерухоме майно, що фактично дає можливість зупинити земельне рейдерство.

Відповідаючи на запитання прем’єра, як нині продаються лісові ресурси, М. Мартинюк повідомив, що це мало врегульовуватися відповідним наказом, однак після його скасування в судовому порядку продажі й далі здійснюються через біржі. Ураховуючи це, прем’єр доручив до кінця цього року розробити механізм прозорих аукціонів із продажу лісу, адже, окрім імовірного збільшення його вартості, це також дасть змогу боротися з контрабандним експортом деревини.

http://www.golos.com.ua/article/311331

Далі...

Лісоруби області мають збитки через продавців дешевих нечіпованих ялинок що заполонили Дніпро

Керівництво лісового та мисливського господарства підсумували сумну статистику для наших лісгоспів. За їхньою інформацією, цього року значно зменшився попит на ялинки. Як наслідок - господарства несуть збитки. Про це Дніпрограду повідомили в прес-службі Дніпропетровської обласної ради.

Цікаво, що причиною є не зменшення актуальності купівлі живих ялинок серед населення, а укорінення такого явища як «недобросовісна конкуренція». Все частіше до Дніпропетровщини привозять ялинки із сусідніх областей, які вирощені не у лісгоспах, а на приватних фермерських угіддях. Такі дерева продають нечіпованими, із заниженою ціною, втім, такий спосіб за Законом є офіційним. Наразі обласний лісгосп готує пропозицію, аби призупинити або обмежити продаж таких ялинок.

«Ялинкова кампанія вже стартувала, і наше головне завдання зараз - подбати про захист лісових насаджень, їх раціональне використання. Лісові господарства області повинні працювати ефективно та з максимальною користю», - прокоментував голова обласної ради Гліб Пригунов.

Цього року обласна рада, як у 2017-му, готує дозвіл на 29 тисяч одиниць новорічних дерев. Все інше — браконьєрство. Більше року на території Дніпропетровщини працює робоча група із запобігання знищення зелених насаджень та незаконної вирубки дерев. До неї входять представники влади, поліції, еко-інспекції. Сьогодні на черговій нараді представники правоохоронних органів відзвітували, що за рік збільшили кількість кримінальних проваджень, пов’язаних із незаконною вирубкою. Всього 53 справи було доведено до суду. Для порівняння - минулого року таких було лише 3.

«В роботі нашої групи є позитивні зрушення, приклади та позитивна статистика. Ми рухаємося у правильному напрямку. Втім, кримінальних проваджень відкрито сотні і їх треба доводити до логічного завершення. Будемо працювати над удосконаленням роботи, проводити інформування громад на місцях про посилення їх відповідальності щодо дотримання природо-охоронного законодавства», - зазначив Начальник управління з питань використання природних ресурсів Антон Кумановський.

Автор: Іван МУРАХА

Вчора 19:30

http://dniprograd.org/2018/12/12/lisorubi-oblasti-mayut-zbitki-cherez-prodavtsiv-deshevikh-nechipovanikh-yalinok-shcho-zapolonili-dnipro_74092

Далі...