Чому в Україні неможливо зупинити вирубку лісу і незаконний видобуток піску і води; про те, як Бортницька станція аерації перетворилася в сповільнену екологічну бомбу, а вся країна - на велетенський смітник, тому що закон просто не зобов'язує переробляти відходи.
Про те, що будівництво в охоронних зонах зупинити практично неможливо, тому що за такі порушення "нічого не буде", чому нікому немає діла до ртутного могильника в центрі Києва і про те, як застаріле трудове законодавство грає на руку "вічнохворим" чиновникам говоримо з головою Державної екологічної інспекції України Андрієм Заїкою.
АСН: Щодо заяв пана Семерака, міністра екології та природних ресурсів. Він незадоволений вашою роботою. Наскільки це відповідає дійсності?
Я би сказав так:
ми всі незадоволені роботою екологічної інспекції в тому форматі, в якому вона зараз існує. Є об’єктивні і суб’єктивні чинники. Питання лежить
у площині повноважень інспекції. Після Революції Гідності було прийнято ряд декларативних актів по різним галузевим напрямкам. Як вони виконуються чи не виконуються в інших галузях – це не моя компетенція. Я можу сказати, що відбувається у нас в інспекції.
Була прийнята коаліційна угода, яка, наскільки я розумію, де-юре ще й досі діє. Там один із пунктів, якщо я не помиляюсь – пункт 1.2.3. у розділі 17 передбачає створення єдиного контролюючого органу у сфері довкілля, якому мають бути передані всі контролюючі функції.
Тобто має бути один орган, який буде контролювати все. На сьогодні контролюючі функції у природоохоронній галузі розпорошені.
АСН: Що це означає на практиці? До прикладу, є Державне агентство лісових ресурсів.
Воно, безумовно, робить важливу для країни річ – вирубує ліс, продає його на експорт, країна отримує валюту, яка на сьогодні дуже потрібна. Але, в той самий час,
воно саме себе контролює. Логіки в цьому немає. Не може суб’єкт провадити якусь діяльнсть і сам себе контролювати. Те саме меншою мірою є
в Державному агентстві водних ресурсів.
Те саме є в Службі геології та надр. Коаліційна угода виходила відповідно з європейського досвіду, на який зараз так модно орієнтуватися, із світового досвіду, і врешті решт із здорового глузду. Тобто один орган контролює, інший – безпосередньо займається якоюсь виробничою діяльністю. Як наслідок цієї коаліційної угоди,
був прийнятий ряд законодавчих актів, зокрема була прийнята Постанова уряду № 442, яка передбачає в частині дерегуляції розформування Сільгоспінспекції і передачу її функцій в різні органи. Частину – в новий орган, Держпродспоживслужбу, частину – в Держгеокадастр, частину – в Держекоінспекцію саме в частині контролю за землями. До прикладу, у нас існує дуже серйозна проблема, про яку всі зараз говорять – я маю на увазі сміттєзвалища. Чому ми не можемо в повній мірі ефективно впливати на цю проблему?
Саме через те, що ця постанова уряду не виконана і нам ці функції досі не були передані. В цьому я вбачаю певну політичну волю. Спочатку був абсолютно логічний ланцюжок: створюємо єдиний контролюючий орган і, відповідно, він має права і несе відповідальність.
Не можна нести відповідальність, не маючи прав. На сьогодні наші функції дуже сильно розпорошені.
Крім того рівень покарання за злочини в природоохоронній сфері – неадекватний. Тобто неадекватно низький. Європейське законодавство на порядок більш жорстке, порівняно із українським. Однак щойно ми починаємо про це говорити, відразу ж Регуляторна служба та громадськість говорять про тиск на підприємництво.
АСН: Можете навести якісь конкретні приклади?
Нещодавно до мене на прийом прийшли представники громадськості селища Тарасівка на Київщині зі скаргою на незаконне сміттєзвалище і з питанням “чому ви нічого не робите?”. Сміттєзвалище незаконно зайняло близько 10-15 гектарів землі. Ми оштрафували власників на 9 тисяч гривень, оскільки в країні існує саме така методика розрахунку штрафів. Ми не можемо зі стелі взяти розмір штрафу. До чого це призводить? Суб’єкт господарювання державної чи то приватної форми власності, перш за все, керується економічною доцільністю. Зрозуміло, що є поодинокі дійсно соціально відповідальні підприємства, але в більшості випадків всі просто підраховують, що вигідніше.
Сьогодні значно вигідніше сплатити мізерні штрафи і далі незаконно діяти. Можна цю ситуацію порівняти з тим, як постійно збільшуються штрафи за перевищення швидкості на дорогах та вживання алкоголю за кермом. Уявіть, що штраф за перевищення швидкості буде 201 гривню, а за вжавання алкоголю – 2 гривні. Думаю, велика кількість людей і чарку собі дозволить, і буде ганяти, і при цьому буде виконувати вимоги закону. Ш
траф сплатив – поїхав далі. Розмір покарання має бути такий, щоб при виборі опцій виконувати вимоги законодавства чи сплачувати штрафні санкції, все ж таки люди обирали виконувати вимоги законів.
АСН: А чому за три роки дій цієї нової влади не прийняти нові законодавчі акти, які б збільшили це покарання?
Держекоінспекція не є суб’єктом законодавчої ініціативи, хоча ми, зрозуміло, співпрацюємо з профільним комітетом Верховної Ради, і співпрацюємо плідно, маємо підтримку.
Причини пов’язані частково з політичною волею, частково з бюрократичними перепонами. Я на державній посаді – вперше, все життя працював в бізнесі, і для мене деякі речі виглядають абсолютно дико. Коли я зайшов на цю посаду і подивився існуюче Положення про екоінспекцію, природоохоронне законодавство, ми зібрали експертів, виписали концепцію, наше бачення того, якою має бути Держекоінспекція. А потім почалися нескінченні поневіряння.
АСН: Вашу концепцію не підтримали? Чи були якісь зауваження, обговорення?
Ну по-перше, в Міністерстві екології з часів Майдану це вже третій міністр і, крім того, було двоє виконуючих обов’язки міністра.
Тобто, фактично п’ять очільників відомства змінилися за неповних три роки. А згідно українського законодавства ми, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується урядом через міністра, Положення про Держекоінспекцію подаємо через міністерство на інші органи державної влади. І от воно знову і знову поверталося. Тобто ми зі свого боку неодноразово подавали свої пропозиції, і далі продовжуємо подавати це робити.
АСН: Тобто всі ваші концепції, всі ваші пропозиції про реформування екологічної інспекції завертаються назад вже на рівні керівництва?
Вони завертаються, вони тонуть... І це не лише питання Мінприроди. Це питання навіть більшою мірою інших органів. Положення має заюстувати Мінюст, його мають завізувати ряд суміжних міністерств – Міністерство АПК, інші міністерства і відомства.
Тобто нічого не відбувається.
АСН: А чому, на Вашу думку, за Вашими оцінками, нічого не відбувається?
Відверто кажучи, я думаю, що не вистачає політичної волі і узгодженності. На жаль, якщо взяти відсутність політичного консенсусу нагорі, то це так чи інакше проецюється на всі поверхи вниз. Плюс величезною проблемою є власне правила функціонування державного механізму, що для мене особисто було справжнім відкриттям.
АСН: Які саме?
От візьмемо такий простий приклад, який для мене був просто шоком.
Мова йде про Закон про працю, кадри, призначення і звільнення. Коли я працював у бізнесі, я розумів, що найважливіша людина – це фінансовий директор.
Найважливіша людина на державній службі, на мою думку – це кадровик. Звільнити людину просто неможливо. Є випадки, коли люди за посади судяться роками.
От нещодавно до нас надійшла постанова Виконавчої служби про поновлення на службі людини, яка судилася з 2009-го чи 2010-го року. Фактично у нас патерналістська держава, і суд стає на бік працівника, а не роботодавця. Враховуючи те, як у нас працюють суди, якщо у нас таких судових процесів десятки, то наш юридичний відділ більшість часу витрачає на суди всередині інспекції за поновлення на посадах. З 1-го травня поточного року вступив у дію новий Закон про державну службу, який дещо покращив ситуацію, але він дуже далекий від досконалості.
АСН: ... і з “лікарняними” також виникають проблеми?
Це взагалі окрема тематика. Можливо, варто запросити МОЗ зробити якесь дослідження, тому що рівень захворюваності керівного складу в екоінспекції зашкалює. Думаю, що шахтарі або робітники на уранових копальнях менше хворіють, ніж наші працівники.
При чому раніше можна було чотири місяці хворіти, потім день на роботі, потім знову хворіти, і так – роками.
Зараз, на щастя, закон чітко визначає: або чотири місяці хвороби безперервно, або п’ять місяців сукупно за рік. І тоді керівник має підстави звільнити людину. У нас був випадок,
коли людина хворіла 119 днів, а на 120-й день вона раптом одужала, щоб далі знову хворіти. Це питання реформування системи державного управління в широкому сенсі. Ми чітко розуміємо, що відповідальність за “лікарняний”, по великому рахунку, ніхто не несе. Тому для того, щоб держава ефективно працювала, будь-який орган, не лише екоінспекція, потрібно мати керованість, мати можливість призначати і звільняти людей, і мати дієвий законодавчий інструментрій – те, чого ми наразі не маємо. Більшість претензій до екоінспекції, на превеликий жаль, не безпідставні, але ми фактично не можемо працювати так, як би ми хотіли і як ми могли би працювати.
АСН: В чому, на Вашу думку, полягає вихід з такої ситуації?
Потрібні зміни в законодавстві щодо діяльності екоінспекції як такої, і, напевне, більш широкі зміни. До речі, я знаю, що зараз будуть зміни до Закону про державну службу, тому що зрозуміло, що жоден закон не є на 100% досконалий. Окреме питання – це матеріально-технічне забезпечення. Що таке екоінспекція? От інспектори їдуть на рейди по браконьєрам, по рибі, надзвичайні ситуації сталися. Але автомобілі останній раз закупалися 7-8 років тому, комп’ютери – зразка десятирічної давнини, форми немає.
На наступний рік у нас бюджет близько 250 мільйонів гривень. З них 90-95% - це зарплата. У нас не вистачає коштів навіть на обладнання лабораторій, на реактиви. А якщо у нас немає реактивів у лабораторіях, не повірені прилади, ми не можемо виконувати свої безпосередні функції. Навіщо просто витрачати кошти на зарплату, якщо у нас немає коштів на те, щоб виконувати нашу роботу? При цьому, на бюджетному комітеті Верховної Ради я доповідав про наш бюджет, наше бачення, скільки коштів ми просимо на лабораторії. Це відносно невеликі кошти, порівняно із зарплатою, 10-20 мільйонів гривень. А один з народних депутатів каже: “А навіщо? Ми ж вам зарплату підвищили”.
Оце є рівень обізнаності і сприйняття. І це при тому, що за результатами перевірки Держекоінспекції у Дніпропетровській області ПАТ
«АрселорМіттал Кривий Ріг», після судових процесів до бюджету було стягнуто понад 72 млн грн. збитків, заподіяних державі, в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Я вже не кажу про те, що йде системний процес урізання повноважень екоінспекції саме як контролюючого органу і деякі речі доходять до абсурду.
АСН: Які саме повноваження екоінспекції у вас забрали?
Протягом півтора року діяв мораторій на перевірки – ми взагалі нічого не могли перевіряти. З другого півріччя 2015 року цей мораторій був скасований. Але у контролюючого органу у галузі довкілля мають бути певні надзвичайні повноваження. Що я маю на увазі? Наприклад, якесь підприємство починає скидати у річку шкідливі речовини. Ми не можемо чекати місяць-два поки нам дадуть дозвіл. Ми маємо виїхати на цю подію на річці, так само як пожежники виїжджають на пожежу. Що ж у нас відбувається по факту? У нас є два види заходів: планові та позапланові. Плани заздалегідь складаються, позапланові – це коли до нас звертаються громадяни зі скаргами і ми виїжджаємо на перевірку.
Зараз плануються зміни до закону, згідно яких ми маємо на сайті давати повідомлення за певний термін, що ми їдемо на позапланову перевірку. Мотивація така, що це – зниження тиску на бізнес. Але як це виглядає на практиці? Громадяни поскаржилися на підприємство, ми розмістили на сайті інформацію про те, що ми на приїдемо із перевіркою через 10 днів. Власник вимикає все обладнання і вже нічого не забруднює. Доказів забруднення у нас немає.
Це те саме, якщо Нацполіція буде повідомляти наперед про обшук чи затримання. Другий момент. Є така норма – про недопуск інспекторів. От коли сталася ця трагедія на Грибовецькому сміттєзвалищі, нас питали, чому ми нічого не робимо. Перепрошую, але останні чотири чи п’ять років нас туди взагалі не допускали.
АСН: Чому?
У суб’єкта господарювання є право нас не допустити на перевірку. Навіщо тоді потрібна така інспекція? Звісно, коли вже сталося лихо, відкрили кримінальне провадження, всі приїхали – прокуратура, поліція – тоді вже і нас допустили. Але що з того, коли трагедія вже сталася? Тобто це питання повноважень інспекції, керованості, кадрової політики, ну і звичайно питання, з якого я починав – це питання відповідності покарання злочину. Тематика, за яку нас весь час критикують – незаконні намиви піску. Ми порушників штрафуємо, штрафи сплачуються. Але порівняно з тим, що отримують ті незаконні копачі і що вони сплачують – їм дуже вигідно ці штрафи сплачувати. Вони порушили закон, штраф сплатили, понесли покарання.
АСН: Чи є якийсь бізнес інтерес, чи політична воля, чи певна зацікавленість того ж міністра Семерака та інших, хто Вас критикує в тому, що нічого не зроблено і у Вас немає реальних важелів впливу, ні законодавчих актів, ні фінансового забезпечення? Чому Вас так критикує той же міністр і його прибічники?
З одного боку незручно критикувати керівництво, хоча згідно Закону про центральні органи виконавчої влади суб’єктом мого призначення є Кабінет міністрів України. Просто діяльність центральних органів виконавчої влади скеровується міністром через відповідне міністерство. Я не вбачаю якоїсь особистої неприязні. Просто, на превеликий жаль, інспекція в межах тих повноважень, які є сьогодні – неефективна і в принципі не може бути ефективною. Але питання в тому, що просто всіх звільнити і всіх нових набрати в ту матрицю, яка існує – абсолютно нічого не зміниться.
Те, що треба значною мірою оновлювати склад – це теж, безумовно, правильно. Люди працюють роками, люди тримаються за посади і дуже непросто їх звільнити. Мені соромно про це говорити, але це факт – приблизно раз на місяць відбувається затримання нашого працівника. При чому інколи це доходить до абсурду. От наприклад – Чернівецька область, рік тому інспектора (прізвище називати не буду)
затримали на отриманні хабаря за дозвіл при незаконному видобутку піщано-гравійної суміші. Звільнити його ми не можемо. Кілька тижнів тому той самий працівник, та сама історія, також піщано-гравійна суміш. От як так можна? Ця людина і досі працює. Це не питання, що я його тримаю чи хочу бачити. У нас іде низка судів, в основному це, звичайно, стосується керівного складу територіальних органів екоінспекції, тобто керівники інспекції, їх заступники, ті люди, які працюють там роками, для них це є засобом для існування, звичайно не зовсім легальним і вони тримаються за місця усіма силами.
АСН: А вони підпадають під норми закону про очищення влади, якщо вони роками працюють на керівних посадах?
Наскільки я розумію, під люстрацію попадали лише керівники територіальних органів і заступники.
АСН: А на місцях щось змінилося?
Нічого не змінилося. Ті самі люди, які роками в цьому варяться. От така на сьогодні ситуація. Тому, з одного боку критику на адресу інспекції я сприймаю як об’єктивну, а з іншого при такій законодавчій моделі, при такому Положенні про державну екологічну інспекцію можна всіх звільнити, нових людей набрати, але нічого не зміниться.
АСН: Просто щоб поставити своїх?
Не без цього. Розумієте, керівник центрального орагну виконавчої влади так чи інакше є, звичайно, фігурою неполітичною, але він має маневрувати. Є якесь бачення депутатів, є бачення голів обласних адміністрацій, тому що раніше вони погоджували призначення керівників територіальних органів. Ну і взагалі, має бути якийсь здоровий глузд, консенсус стосовно діяльності екоінспекції. Однак в такому розхитуванні ситуації навколо Держекоінспекції я конструктиву не бачу. Потрібно спочатку змінити модель, а потім міняти людей.
АСН: Давайте поговоримо ще раз не про політику, а реальні проблеми. Чи контролює екоінспекція екологічність громадського транспорту?
З перевіркою транспорту так само є проблема, оскільки порядок, згідно якого Держекоінспекція може це робити, скасований. Тобто ми і тут маємо проблему недосконалого законодавства в природоохоронній сфері.
АСН: Останнім часом у столиці виникає багато скандалів, пов’язаних з роботою автомобільних мийок, які розташовані поблизу житлових будинків, працюють цілодобово і навіть чистять інтер’єрні килими. Чи є це законно і як з цим бореться Держекоінспекція?
Справа в тому, що більшість автомийок як суб’єкти господарювання працюють за спрощеною системою оподаткування. На превеликий жаль на сьогодні екоінспекція не має повноважень перевіряти такі суб’єкти.
АСН: Таке уточнення. Які наразі найбрудніші місця у столиці? І хто у цьому винен?
Скажу коротко. Я досить давно і тривалий час був причетний до природоохоронної тематики, це була більше громадська діяльність. Мені здавалося, що я уявляв собі ситуацію із довкіллям.
Але вона значно гірша, ніж я собі може уявити будь хто, хто не занурюється у цю проблематику. У нас справи дуже кепські. Нещодавно було оприлюднене міжнароде дослідження ВОЗ, згідно якого в Україні – найбільший у світі рівень смертності людей від викидів в атмосферне повітря. Не в абсолютних цифрах, а відносно кількості населення. Звичайно, ці дослідження відносні, це важко довести і зафіксувати, але це дуже тривожний сигнал. Можливо, ми не перші, а треті, але що це, по великому рахунку, змінює?
В столиці – жахлива ситуація із Дарницькою ТЕЦ, Бортницька станція аерації, завод “Радикал”. Це я називаю забруднювачів, які всім відомі, на кого постійно скаржаться люди і ці питання потрібно вирішувати, оскількі це питання великих коштів. Крім того, весь час виникають якісь точкові проблеми і, напревеликий жаль, причина полягає у відсутності у нас важелів впливу з точки зору повноважень. От я приведу приклад. Звернулися мої знайомі, які живуть на Лівому березі у Києві в районі Ленінградської площі. Там працює підприємство
“Фанпліт”, яке займається обробкою деревини.
Так от це підприємство здійснює опалення тирсою і відходами деревообробки, хоча вони повинні опалювати газом. Відповідно, і рівень забруднення повітря принципово різний. Це те саме, коли вам треба скип’ятити чайник на плитці чи ви те саме можете зробити, розклавши у себе на кухні багаття. Результат буде той самий, але дихати там буде нічим. Люди скаржаться постійно. Але ми, фактично, нічого не можемо зробити. Ми прийшли перевіряти вдень, вони котел вимкнули, а вночі знову ввімкнули.
Ми пишемо у Нацполіцію, прокуратуру, але нічого не відбувається.
АСН: А як має бути? Які, на Вашу думку, в такій ситуації потрібні повноваження екоінспекції, щоб подібні випадки не повторювалися?
Екологічна інспекція повинна мати такі повноваження, щоб ми прийшли і просто закрили підприємство. Або виписали такий штраф, щоб підприємству було вигідніше опалювати газом, аніж сплачувати його. Чому я навів цей приклад?
Коли до нас надходить скарга, тобто фізична особа звертається до нас, то ми не можемо не вийти на перевірку. Інколи буває так, що подібні ситуації виникають через недобросовісну конкуренцію, хтось на сусіда образився, але бувають ситуації абсолютно об’єктивні, як у випадку, про який я щойно сказав. Спочатку мені подзвонив знайомий, потім пришла до мене делегація мешканців того району міста, тобто люди масово скаржаться, люди хворіють. Але наші можливості - мінімальні.
Та сама ситуація із Дарницькою ТЕЦ – це приватне підприємство, за яким стоять кошти, прибутки. Знову ж таки, ми можемо скільки завгодно скаржитися на Бортницьку станцію аерації, але Київ не може залишитись без очисних споруд. Так само, ми не можемо відключити водоканали, які є серйозними забруднювачами.
АСН: Який вихід із такої ситуації? Як нам вирішувати ці проблеми?
Має бути системність, має бути державна програма, коли подібні підприємства поступово виводяться з експлуатації, вводяться нові потужності. З іншого боку є суб’єкти господарювання, і державної, і недержавної форм власності, коли від того, що ми їх закриємо, ніхто не помре, місто не залишиться без світла чи води, вони дійсно шалено забруднюють довкілля.
Наприклад, раніше інспекція, виходячи на перевірку, мала повноваження призупиняти діяльність підприємства, якщо фіксувались серйозні порушення.
На сьогодні ми маємо позиватися до суду. А цей процес може тривати роками. По-друге, якщо на одному боці інспекція і юристи із зарплатнею 3 тисячі гривень, а на іншому – потужне підприємство, яке заробляє серйозні кошти і має кваліфікованих юристів, які працюють за великі кошти. А потім нас питають, чому ми нічого не робимо. Ми відповідаємо, що от ми подали до суду, що ми ще можемо зробити? Є повноваження, в межах яких ми робимо максимум, що можливо.
АСН: Скільки у Києві та під Києвом незаконних сміттєзвалищ? Як з цим бореться екоінспекція?
Точну кількість незаконних сміттєзвалищ важко назвати, оскільки купа сміття у 5 кв.м. – це вже незаконне сміттєзвалище. Крім того, в Україні закони не зобов'язують переробляти сміття. Передбачене лише захоронення. Однією з найбільш злободенних і невирішених проблем для більшості населених пунктів країни є ліквідація незаконних сміттєзвалищ.
Згідно нашого законодавства вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів покладено на органи місцевого самоврядування, які зволікають з впровадженням сучасних технологій поводження з побутовими відходами. З цієї ж причини в населених пунктах, як правило у приватному секторі, долинах річок, балках, віддалених лісах щорічно виявляються сотні і тисячі несанкціонованих звалищ. Це одна з найгостріших екологічних проблем.
АСН: сміттєзвалища такі небезпечні для здоров’я людини?
По-перше, розкладаючись, сміття отруює землю, грунтові води і навіть повітря. Крім того, часті випадки, коли люди самі спалюють відходи, сухе листя. Але при згоранні виділяється ще більше шкідливих речовин, таких як окис азоту, метан, вуглекислий газ та інші. Їх вміст може бути до десятків відсотків від складу повітря. Більше того, сміття самозаймається, оскільки відбуваються хімічні реакції, підвищується температура.
Аби подолати цю проблему, Україні потрібні інвестори, розширена відповідальність виробника. Інший важливий момент – сміття як ресурс має великий потенціал. Його можна переробляти, використовувати для опалення метан, який утворюється на полігонах.
Лише на львівському сміттєзвалищі утворюється блізько 10 млн кубічних метрів метану щорічно. Шведи – світові лідери у переробці сміття. Сьогодні у них майже половина відходів переробляється, а інша половина використовується для вироблення тепла. І лише близько 1-2% залишається непереробленим. В Україні ж натомість і досі відсутня національна система поводження з відходами, яка має починатись із зменшення кількості відходів, впроваджує роздільний збір сміття, транспортування і власне перетворення сміття у ресурс.
АСН: Нещодавно екологи показували журналістам місця на Дніпрі, де річку можна перейти бродом, вона міліє. Кажуть, що це через незаконний видобуток піску. Чому це відбувається і які наслідки?
У Держекоінспекції немає повноважень перевіряти суб’єктів господарювання, які здійснюють роботи по добуванню корисних копалин в частині нагляду за додержанням законодавства про охорону та використання надр на землях водного фонду та інших землях. Тобто повноваження, надані Держгеонадра, застосовуються на офіційних родовищах. А самовільне добування корисних копалин за їх межами, у тому числі на землях водного фонду, залишаються безконтрольними.
При цьому згідно Ст. 23 Кодексу про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого
значення загальною глибиною до двох метрів. Таким чином,
здійснюється добування піску та його привласнення без відповідних дозвільних документів. Більше того, на даний час скасована Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду.
АСН: Як, на Вашу думку, можливо вирішити цю проблему?
Держекоінспекція повинна мати повноваження, які дозволять нам оперативно реагувати та негайно припиняти порушення вимог природоохоронного законодавства. Для цього
потрібно запровадити рейдові перевірки. Необхідно також ввести поняття доцільності та обґрунтованості здійснення розчистки річок, розробити порядок реалізації незаконно добутих природних ресурсів, в тому числі і водних живих ресурсів з правом законного використання коштів на матеріально-технічне забезпечення для здійснення оперативних заходів.
АСН: В Києві деякі новобудови будуються із порушенням законодавства, в тому числі і екологічного. Наприклад – новобудова в прибережній зоні Дніпра біля метро “Лівобережна”, або історія із озером “Качине”. Які подібні справи ви оскаржуєте?
Держекоінспекція здійснює нагляд за додержанням законодавства про використання та охорону земель, у тому числі водного фонду (прибережно-захисні смуги). Відповідно до частини 2 статті 61 Земельного Кодексу України, статтями 88, 89 водного Кодексу України
обмежено режим використання прибережних захисних смуг,
але адміністративної відповідальності за порушення режиму не встановлено. Під час розрахування збитків, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок ми використовуємо Методику визначення розміру шкоди, відповідно до якої нараховуються суми збитків. Але ці суми не відповідають розмірам навіть нормативно-грошової оцінки земель за 1 кв.м.
Тобто маємо проблему досить невеликих штрафів та сум збитків за порушення природоохоронного законодавства. Наприклад, за діючими методиками нарахування збитків за самовільне зайняття 1 кв. земель лісового фонду сума збитків складає – 4,83 грн, природно-заповідного фонду – 21,90, прибережно-захисної смуги – 0,63 грн. Тобто, наприклад, за самовільне зайняття 10-ти соток прибережної смуги на острові Труханів нараховується шкода в сумі 630 грн.
Що стосується столиці, то, як я вже сказав, у Державної екологічної інспекції у м. Києві відсутні можливості для оперативного реагування на порушення природоохоронного законодавства. Тому дуже потрібні зміни до Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», потрібно розробити Порядок проведення рейдових перевірок щодо охорони та використання водних живих ресурсів, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.
АСН: Багатостраждальна Бортницька станції аєрації щовесни знаходиться на межі прориву. Яка ситуація там зараз?
Бортницька станція аерації ПАТ «АК «Київводоканал» – це єдині очисні споруди стічних вод м. Києва та прилеглих міст і селищ Київської області, досить складний комплекс інженерних споруд для повної біологічної очистки стічних вод. На станції проходять очистку всі побутові стічні води, а також стоки промислових підприємств після попередньої їхньої очистки на самих підприємствах.
Проектна потужність станції – 1,8 млн. м3 стічних вод на добу (проектна потужність кожного з 3-х блоків – 600 тис. м3 на добу). Фактична витрата стічних вод, що надходять на очистку на сьогодні становить 800 000 – 1 000 000 м3 на добу. Однак, ця витрата є максимальною при якій можливо забезпечити якісну очистку стічних вод. Станція була спроектована
ще у 50-60-х роках минулого століття інститутом "Київпроект" і з того часу жодних суттєвих змін в неї не вносилося.
Очевидно, що на сьогодні така схема є морально застарілою і не придатною для застосування, оскільки змінився склад стічних вод, власне якість осадів. Проблема і в тому, що руйнуються залізобетонні та металеві конструкції технологічних споруд, від корозійних процесів руйнуються технологічні трубопроводи.
Існуючі мулові поля перевантажені, оскільки відсутні ефективні технології утилізації осадів, які утворюються в процесі очистки стоків. Думаю, що далі ситуація може ще більше погіршуватися і призведе, в остаточному підсумку, до скиду неочищених стоків міста в р. Дніпро і виникнення екологічної катастрофи не тільки українського, а й європейського масштабу.
АСН: - Дуже Вам дякую!
Дякую за розмову!
http://asn.in.ua/ua/news/interview/79179-glava-gosehkoinspekcii-ushherbnye-zakony-prevratil.html
