Лісова політика Німеччини

ЛЕКЦІЯ 6. АНАЛІЗ ЛІСОВОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ

Лісова політика Німеччини

1.Коротка характеристика основних чинників, що впливають на лісову політику.

2. Інструменти лісової політики.

3. Загальна характеристика лісової політики.

4. Висновки.

Лісова політика Німеччини

Коротка характеристика основних чинників, що впливають на лісову політику. Німеччина є країною, в якій впродовж XX століття пропагувалися ідеї сталого лісокористування. Тому не дивно, що саме в Німеччині відбулася перша конференція міністрів європейських країн з питань сталого лісокористування (Страсбург, 1990 р.).

Загальна площа Німеччини – 34,9 млн. га, площа лісів - 10,7 млн. га. Лісистість - 30,7 %, забезпеченість лісом - 0,1 га на одного жителя. Лісові плантації в Німеччині відсутні. За період з 1990 по 2000 р. лісовий покрив цієї країни не змінився.

В Німеччині домінують невеликі за розмірами лісоволодіння. Середня площа одного лісоволодіння складає 15,5 га. Лісоволодіння, площа яких не перевищує 5 га, складають 75,4 % загальної кількості господарств [412].

В лісах Німеччини розрахункова лісосіка використовується лише на 50 %. Потреба в деревині за рахунок національної лісозаготівлі покривається лише на 30 % (70 % лісоматеріалів імпортується).

Великої шкоди хвойним лісам Німеччини завдали кислотні дощі. В останні роки стан лісів почав змінюватися на краще внаслідок зменшення забруднення довкілля.

Ліси в Німеччині мають велике економічне, екологічне і соціальне значення. Суспільні функції лісів превалюють над їх економічним значенням. В зв'язку з цим проводиться лісова політика, що спрямована на державну підтримку лісового господарства.

Інструменти лісової політики. Податкова система в Німеччині використовується як інструмент лісової політики. Основними податками, що застосовуються для оподаткування лісового господарства Німеччини, є земельний податок, податок на майно, податок на спадщину і дарунки, податок з обороту та прибутковий податок. Земельний податок є основним у системі оподаткування. Він встановлюється у відсотках від ціни лісових земель.

Податкова інспекція і місцеві органи управління мають великі повноваження щодо оподаткування лісових земель.

Ставки земельного податку складаються з двох частин: основну частину визначають фінансові органи, які встановлюють її централізовано; другу її частину визначає земельна громада з врахуванням фінансового стану лісовласника. Загальна ставка податку становить 0,6-3,1 % ціни земельної ділянки [510, с. 238].

Земельні лісові ділянки включають до лісового майна у випадках, коли вони є власністю лісового підприємства. З лісовласників, що мають лісові ділянки площею до 0,3 га, земельний податок не справляється. Ця пільга не розповсюджується на дрібних лісовласників, які використовують лісові ділянки для плантаційного вирощування деревини [412].

В Німеччині справляється податок з обороту. Найбільш поширена ставка податку з обороту становить 15 %. Сільськогосподарська продукція оподатковується за ставкою податку, що складає 7 %. На лісове господарство розповсюджуються податкові пільги, тому лісові підприємства і лісовласники рідко сплачують податок з обороту [412].

В Німеччині не оподатковуються лісовласники, якщо лісовий доход складає до 2 тисяч німецьких марок на одну особу (або 4 тис. марок на сім'ю) [412].

В Німеччині справляється податок за перетворення лісових земель. Цей податок справляється у випадках використання лісових земель для інших видів землекористування. Подібний податок справляється в Україні (його називають податком на вилучення лісових земель для потреб, що не пов'язані з веденням лісового господарства).

Величина нормативів плати, що використовуються в Німеччині для справляння податку за перетворення лісових земель, встановлюється з врахуванням: обсягів коштів, які потрібно виділити на створення нових насаджень (з метою збалансування природного потенціалу); обсягу коштів, які необхідно виділити на підтримку суспільних функцій лісу в зв'язку з їх вилученням із суспільного користування. Нормативи плати за перетворення лісових земель встановлює Міністерство сільського господарства спеціальною постановою, яка погоджується з Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів та Міністерством економіки.

Важливим інструментом лісової політики є планування. Так, баварський закон «Про ліси» передбачає, щоб лісові плани складалися для всієї землі Баварія. Лісові плани повинні складатися згідно з вимогами Закону про земельне планування.

Впливовим інструментом лісової політики в Німеччині є екологічна сертифікація лісів, який використовується з метою стимулювання сталого розвитку лісового господарства. Німеччина розвиває екологічну сертифікацію лісів як за схемою Р8С, так і за Пан'європейською. Таким шляхом рухаються не лише Німеччина, але і багато інших європейських країн (Бельгія, Великобританія, Данія, Латвія, Іспанія, Ірландія, Італія, Фінляндія, Чеська Республіка, Швеція).

Загальна характеристика лісової політики. За німецьким федеральним законом ліси поділяють на державні, громадські і приватні. Державний ліс за німецьким законодавством є такий, що знаходиться в загальній власності країни. Громадський ліс знаходиться у власності общин, общинних союзів, громад, установ, релігійних общин і їх установ, кооперативів. Приватний ліс є таким, що не віднесений до державного і громадського.

Лісова політика Німеччини відображена в федеральному лісовому законодавстві та лісових законах земель. Зокрема, в федеральному «Законі про збереження лісу і сприяння лісовому господарству» записано, що мета цього закону:

1. Зберегти ліс у зв'язку з його господарською цінністю і значенням для стабілізації навколишнього середовища (особливо для водного господарства, збереження чистого повітря, родючості грунтів, ландшафтів тощо). Рекомендується територію лісу збільшувати і по-господарськи його використовувати на основі проектів, що мають глибоке еколого-економічне обґрунтування.

2. Сприяти розвитку лісової промисловості.

3. Збалансувати загальні суспільні інтереси та інтереси власників лісу.

Таким чином, мета лісової політики полягає в збереженні та розширенні території лісів і корисних функцій лісу для суспільних потреб, сприянні розвитку лісової індустрії та збалансуванні інтересів різних груп населення.

Чинне законодавство Німеччини вимагає, щоб в процесі планування лісокористування ліси розміщалися так, щоб максимально сприяли збереженню і нарощуванню природного потенціалу. Структура лісу повинна бути такою, щоб ліси ефективно виконували корисні функції. Лісокористування не повинно призводити до погіршення стану лісових ґрунтів. Виробництво цінної деревини повинно супроводжуватися збереженням або поліпшенням родючості ґрунтів. Там, де ліс виконує важливі захисні та охоронні функції, він повинен бути документально оформленим.

Регіональні особливості лісової політики Німеччини знайшли відображення в лісових законах земель. Зокрема, в законі «Про ліси» (земля Баварія) записано, що його метою є: охорона лісу в зв'язку з його економічною цінністю та значенням для навколишнього середовища (стабілізації клімату, збереження родючості ґрунту, чистоти повітря і води, рослинного і тваринного світу, краси ландшафтів); сприяння економіці лісового господарства; підтримка лісовласників щодо виконання ними завдань, що передбачені лісовим законодавством; досягнення компромісу між інтересами суспільства і лісовласників.

З метою посилення екологічної стійкості лісових систем в Німеччині хвойні лісові насадження замінюють листяними. Так, за твердженням проф. Ханса Герхарда Штокінгера (депутата Парламенту Баварії) за баварською «Програмою лісівництва» передбачається впродовж десяти років реконструювати 10 тис. га хвойних лісів у змішані (на виконання цих робіт планується витратити 40 млн. євро). Процес реконструкції хвойних лісів триває в Баварії 25 років.

В 1975 р. в Баварії було оновлено лісове законодавство, яке стало основою нової лісової політики, що базується на державному регулюванні економіки лісового господарства. Завдяки новій лісовій політиці та державній компанії «Баварські державні ліси» стан лісів стає значно кращим (подібного не було в минулому).

В Баварії, починаючи з 1995 р., проводиться радикальна реформа лісового господарства, що спрямована на надання широкої самостійності державним лісовим підприємствам і розширення підприємницького простору. Розширюється практика консультування приватних лісовласників за допомогою товариств лісовласників. Державне консультування приватних лісовласників у майбутньому буде здійснюватися лише щодо боротьби зі шкідниками лісу, а фінансова державна підтримка буде надаватися лише для реконструкції хвойних лісів у змішані.

Реформа лісового господарства у державному секторі економіки передбачає скорочення персоналу Баварії на 20 %. Лісова політика Баварії спрямована на підтримку економічної, екологічної та соціальної сталості. Як ствердждує Хане Герхард Штокінгер, економічна сталість у лісовому господарстві буде забезпечуватися за рахунок:

- допомоги лісовим власникам у веденні лісового господарства професійними консультаціями та шляхом підвищення їх освіти та кваліфікації;

- цілеспрямованих програм фінансової підтримки лісових власників щодо сталого ведення лісового господарства (наближеного до природного лісовідновлення і спрямованого на посилення екологічних і соціальних функцій лісів);

- поліпшення інформування громадськості про стан ведення лісового господарства та проблеми лісових власників;

Лісова політика Баварії щодо забезпечення екологічної сталості передбачає:

- партнерський нагляд за лісом і орієнтовані на загальне благо консультації, що спрямовані на виконання приписів закону «Про ліси», дотримання стандартів у громадських та приватних лісах;

- збалансування інтересів лісовласників і вимог лісового законодавства;

- розвиток лісової науки, орієнтованої на практику ведення лісового господарства;

- розвиток моніторингу навколишнього середовища з метою отримання всесто-ронньої інформації про екологічний стан лісових екосистем.

Лісова політика Баварії щодо забезпечення соціальної сталості передбачає:

- цілеспрямовану роботу щодо підвищення кваліфікації персоналу у лісовому господарстві;

- поглиблення співпраці між персоналом у сфері управління лісами та зацікавленими групами населення;

- захист інтересів баварських лісовласників у питаннях, що стосуються міжнародної і національної лісової політики;

- сприяння регіональному розвитку і зміцненню сільських громад.

Ліси в Німеччині можуть викорчовуватися лише після погодження зі спеціальним відомством, що є компетентним у справі земельного законодавства. При вирішенні цього питання враховуються права, обов'язки та економічні інтереси власників лісів.

Законодавство Німеччини зобов'язує заліснення вирубок у випадках, коли немає природного поновлення або немає дозволу від компетентних органів щодо іншого господарського використання земельної ділянки.

Суцільне рубання або прорідження лісів, що мають важливе охоронне та захисне значення, здійснюються тільки з дозволу владних структур, компетентних у земельному законодавстві.

Лісова національна політика Німеччини передбачає офіційне заохочення лісового господарства до використання лісів для рекреації, захисту та виконання інших корисних функцій. З метою матеріального заохочення ефективного використання корисних функцій лісу законодавство Німеччини передбачає допомогу лісовласникам, яка б забезпечувала рентабельну роботу протягом тривалого господарювання в лісі. Крім того, державна допомога може надаватися лісогосподарським, громадсько-правовим та іншим об'єднанням, які створені на базі приватних і комунальних лісів, а також сільсько - і лісогосподарським підприємствам і власникам лісових ділянок у випадках, коли вони не отримують допомоги відповідних об'єднань.

Лісове законодавство Німеччини створює правове поле для успішного функціонування трьох форм власності на ліси (державної, громадської, приватної). При цьому до громадських відносить ліси, які знаходяться у власності общин, общинних союзів, громад, установ, релігійних общин і установ, а також релігійних союзів і загального сільськогосподарського користування. Державний ліс за німецьким законодавством - це ліс, що знаходиться у загальній власності або співвласності країни.

В Німеччині проводиться лісова політика щодо сприяння розвитку лісової промисловості та збалансування загальних інтересів держави і інтересів лісовласників.

Лісова політика Німеччини передбачає розвиток територіального планування з метою попередження природних і антропогенних катаклізмів, збереження природного потенціалу. За німецьким законодавством вхід у ліс дозволяється з метою відпочинку, їздити на велосипедах, інвалідських візках та верхи на конях дозволяється в лісі лише на доріжках і дорогах. Законодавство окремих земель може обмежити в'їзд у ліс з важливих причин (захисту лісу, ведення господарства у ньому, в інтересах мисливського господарства тощо).

В Німеччині добре розвинена мережа лісових доріг. Лісова політика спрямована на розвиток і підвищення якості лісових доріг.

Лісове законодавство Німеччини вимагає вести лісове господарство таким чином, щоб користування лісовими ресурсами (включаючи користування екологічними і соціальними функціями) було постійним і тривалим. Вимагає проведення своєчасної і ефективної боротьби зі шкідниками рослинного і тваринного світу (перевага надається біологічним і біотехнічним заходам), організовувати побічне користування лісом таким чином, щоб не завдавалася шкода основним екологічним та соціальним функціям лісу.

В 1998 р. група німецьких фахівців у рамках співробітництва з Р8С підготувала документ під назвою «Директиви сталого лісового господарства». Цей документ, зокрема, передбачає: пересування машин у лісі лише дорогами і збереження дерев-пам'яток; відмовлення від застосування хімічних речовин у лісовому господарстві; утилізацію матеріалів, що не розкладаються; недопущення створення одновікових лісових насаджень; орієнтацію на природне поновлення лісів; заборону суцільних рубань; користування деревиною в межах щорічного приросту; вільний збір продуктів побічного користування лісом.

Лісові землі в Німеччині з дозволу вищої лісової адміністрації можуть використовуватися для іншого землекористування.

Для вирубування лісу площею понад один гектар потрібно мати дозвіл лісової охорони. Німецьке законодавство вимагає, щоб незасаджені або неповністю заліснені лісові площі засаджувалися впродовж трьох років.

Все більше лісових політиків у Німеччині схиляються до думки, що повернення до старих форм ведення лісового господарства, зорієнтованих на максимальний прибуток, неможливе в зв'язку зі зростанням багатостороннього суспільного значення лісів.

З метою покращання управління лісами лісовласники мають право створювати лісопідприємницькі приватно-правові об'єднання. Такі об'єднання мають право: узгоджувати підприємницькі і господарські плани, а також наміри щодо ведення лісового господарства; узгоджувати плани щодо збуту деревини та іншої лісової продукції; здійснювати лісокультурні роботи, заходи щодо догляду та захисту лісових насаджень; будувати і доглядати лісові дороги; проводити рубання лісу, заготівлю і трелювання; купувати і використовувати машини і устаткування.

Висновки.

1. Внаслідок запровадження ефективної лісової політики Німеччина досягла вагомих успіхів у поступі лісового господарства до сталого лісокористування.

2. Національна лісова політика Німеччини тісно інтегрована з регіональними (окремих земель).

3. В Німеччині лісова політика спирається на різноманіття ефективних інструментів. Передбачає суттєву державну підтримку лісового господарства (в першу чергу, за допомогою економічних інструментів).

4. Лісова політика в Німеччині тісно інтегрована з іншими політиками (в першу чергу, з економічною, аграрною, екологічною, соціальною).

СОЗДАНО: 26 МАРТА 2014

http://po-teme.com.ua/lesnoe-i-parkovoe-khozyajstvo/lektsii-po-lesnomu-khozyajstvu/2016-lisova-politika-nimechchini.html

Далі...

Лісова політика Фінляндії

Лекція 13. АНАЛІЗ ЛІСОВОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ

Лісова політика Фінляндії

1. Коротка характеристика основних чинників, що впливають на лісову політику.

2. Інструменти лісової політики.

3. Загальна характеристика лісової політики.

Коротка характеристика основних чинників, що впливають на лісову політику. Загальна площа Фінляндії 30,46 млн. га, площа лісів - 21,94 млн. га. Фінляндія не створює лісові плантації. За період з 1990 по 2000 р. лісовий покрив збільшився на 8 тис. га. Лісистість території становить 72 %, забезпеченість лісом - 4,2 га на одного жителя [681]. Близько 3 млн. га земель зайняті малопродуктивними лісами, приріст на яких складає 0,1 - 1,0 м3 деревини. Середній приріст деревини складає 3,8 м. куб. га (в південних районах -5,1 м3/га, північних - 1,9 м3/га). Національні парки і заповідники становлять 1,5 млн. га (6,6 % покритої лісом площі). Приватні ліси складають 60 %, державні - 25 та інші (промислових компаній, церковні та місцевої влади) - 15 %. Частка лісового комплексу складає 10 % валового внутрішнього продукту, а в доходах від експорту - близько 40 % [412, 681].

Запас деревини за деревними породами розподіляється таким чином: сосна -46 %, ялина - 36 %, береза - 15 %, інші деревні породи - 3 %. В процесі виробничо-господарської діяльності в лісі вирубується 80 % приросту деревини.

Лісовий сектор виробляє 5 % світового випуску продукції, а експорт канцелярського паперу складає 25 % світового [318, с. 12].

За оцінками фінських фахівців заготівля деревини дає 1528 млн. євро, торфу-202, рекреація і туризм-318, дичина-32, ягоди-30, олені - 13, гриби-5 млн. євро [318, с. 14].

Фінляндія багата на недеревні лісові ресурси. Біологічний врожай лісових ягід у лісах і на торфовищах сягає до 1 млн. т (в неврожайні роки - 0,5 млн. т). Запаси лісових ягід, що доступні для господарського використання, складають 30 % біологічного врожаю. Фактична заготівля складає 5-10 % [251]. Статистична звітність свідчить про те, що заготівля лісових ягід інколи перевищує об'єми тих, що заготовляються в садах. В лісах Фінляндії заготовляють гриби і лікарські рослини. На початку 80-х років XX століття валові доходи від заготівлі лікарських рослин складали 170-500 тис. американських доларів у рік (згодом вони становили 3,4 млн. американських доларів у рік) [251].

Біологічні запаси грибів у Фінляндії складають близько 2 млн. т, а в неврожайні роки - 0,4 млн. т. Біологічні запаси грибів використовуються значно гірше, ніж лісових ягід і лікарських рослин [251].

В кінці дев'яностих років у Фінляндії намітилася тенденція збільшення частки приватних лісів, що знаходяться в руках міських жителів. Цим стурбовані громадські організації і уряд, оскільки така тенденція може мати негативні наслідки для розвитку лісового господарства і економіки країни.

Загальна площа лісів, що охороняються (мають спеціальний статус згідно чинного лісового законодавства), становить 2,4 млн. га продуктивних лісових земель (10,6 % від лісового покриву) [412].

Біля третини території Фінляндії займають болота і торфовища, значна частина яких була осушена для потреб сільського і лісового господарства. Правда, половина заболочених територій збереглася непорушеною. Біля 3 млн. га лісів є малопродуктивними (приріст деревини в них складає 0,1 м. куб. га).

На лісову політику Фінляндії істотно впливають Міністерство охорони навколишнього середовища, Міністерство фінансів. Крім того, лісова політика формується під впливом Міністерства торгівлі і промисловості, Міністерства праці та Міністерства зовнішніх зв'язків.

Приватні ліси Фінляндії представлені дрібними лісовласниками. Середня площа одного приватного господарства складає 32 га. Триста двадцять тисяч приватних лісовласників володіють ділянками лісу площею до 2 га. Порядок ведення лісового господарства в приватних лісах регулює закон «Про приватні ліси». Приватні ліси тісно інтегровані з сільським господарством [412].

Приватні лісоволодіння у Фінляндії регулюються і контролюються за допомогою двох центральних лісових управлінь, які підпорядковані Національному управлінню лісовим господарством при Міністерстві сільського і лісового господарства. Одне управління охоплює території, населення яких розмовляє фінською мовою; інше - охоплює території, населення яких розмовляє шведською мовою. В склад окремих управлінь входять: чотири представники лісовласників, які вибираються від районних управлінь; два представники від лісової промисловості і профспілок лісових робітників (назначаються Міністерством сільського і лісового господарства); один директор-менеджер.

В державних лісах Фінляндії веденням лісового господарства займається державна фірма «Меізапаіішз», організована Міністерством сільського і лісового господарства разом з Міністерством з охорони довкілля понад 140 років тому. Виробничу-госпо-дарську діяльність цієї фірми регулює закон «Про лісову службу». Два підрозділи цієї фірми (Лісове господарство, Охорона природи) фінансуються за рахунок коштів державного бюджету. Крім держбюджетних структур, до складу фірми входять такі комерційні структури, як: «ЬааШпіаа»; «Рогіа»; «\УіШ ІМогт». Із них «Ьааштаа» продає і здає в оренду ділянки лісу для організації лісового відпочинку, купує і продає ліс; «\Уі1с1 N01111» здає будиночки в лісі в оренду для відпочинку, рибальства та мисливства, а також надає комплексні послуги для групового туризму; «Рогіа» надає послуги в сфері лісогосподарського виробництва.

«Рогіа» надає послуги не лише на внутрішньому ринку. Українцям ця фірма відома як така, що намагалася прорватися на ринки України в рамках так званого проекту «Карпатиленд» (разом з австрійською державною компанією АТ «Австрійські державні ліси»). «Рогіа» створила компанію «РОК. ІА - ОВіТог§тапа§етеп1; СтЬН» [410].

Як стверджують Парпан В., Шпарик Ю. та Голубчак О., дочірні компанії «МєізапаШпіз» працюють за такими напрямками: «АТ Рогіа» вирощує і реалізує насіння та садивний матеріал; «АТ Упсіиґог» надає інформаційні послуги щодо використання природних ресурсів, прогнозування та розвитку лісового господарства та збереження біорізноманіття; «АТ МеікаЬаПішз Сои8иШ炙 дає консультації з раціонального управління лісами. Зазначимо, що зараз МеізаЬаШшз займає активну позицію на міжнародній арені саме завдяки її комерційним (позабюджетним) підрозділам [318, с. 12].

Інструменти лісової політики. В Фінляндії розроблена «Державна лісова програма Фінляндії», в якій розроблені економічні, екологічні та соціальні аспекти сталого розвитку лісового господарства. Національні критерії і показники, на основі яких здійснюється екологічна сертифікація лісів, у багатьох випадках є вищими від тих, що передбачені законодавством Фінляндії.

Важливим інструментом лісової політики Фінляндії є система оподаткування. В лісовому господарстві, крім традиційних, застосовуються особливі, зокрема: податок на дохід від реалізації деревини на корені або круглих лісоматеріалів (до валового лісового доходу включаються також обсяги лісогосподарських робіт, які виконані лісовласником та членами його сім'ї); податок на майно (економічна оцінка майна підраховується шляхом його капіталізації за ставкою в 10 %) [412].

В Фінляндії ліси, що є державною власністю, не оподатковуються, а приватні ліси завжди є об'єктом оподаткування. До 1992 р. об'єктом оподаткування в лісовому господарстві був приріст деревини, що визначався в грошовому вираженні.

Податкові пільги розповсюджуються на торгівлю лісовими ягодами і грибами.

Система оподаткування лісового господарства в Фінляндії піддається гострій критиці як зі сторони лісовласників, так і «зелених».

До 1991 р. лісовласники вносили кошти на спеціальні банківські рахунки на відновлення лісу після рубки деревостанів. В 1991 році була введена більш жорстка процедура правового примусу заліснення. У випадках, коли лісовласник відмовляється відновлювати ліс на вирубці, його лісоволодіння передається під юрисдикцію спеціальних лісових асоціацій.

Ефективним інструментом лісової політики є екологічна сертифікація лісів. В листопаді 1999 р. почала діяти Фінська система сертифікації лісів (РРСЗ). За цією системою сертифіковано 13,5 млн. га лісів (60 % покритої лісом площі). Близько 180 тис. лісовласників заявили про те, що вони готові дотримуватися національних критеріїв сертифікації. Передбачалося впродовж 2000 р. за програмою РРСЗ сертифікувати всі ліси Фінляндії [412].

РРСЗ сповідує Пан'європейську програму лісової сертифікації (РЕРС). Як стверджує Ауво Кайвола, це пов'язано з тим, що ця програма передбачає демократичну процедуру прийняття рішень, характеризується більшою прозорістю, меншими затратами на аудит та підтримкою більшості лісовласників, підприємств, торговельних компаній і організацій лісового сектору. Крім того, РЕРС користується високим міжнародним авторитетом (особливо в Європі), передбачає застосування економічно ефективної регіональної сертифікації лісів. Рішення щодо сертифікації лісів приймаються з врахуванням балансу екологічних, економічних та соціальних аспектів стійкого розвитку на національному рівні.

Сертифікація лісів у Фінляндії здійснюється під егідою Фінляндської Ради сертифікації лісів, до якої включено 12 організацій, що представляють інтереси різних груп населення. Крім того, функціонує незалежна від неї Арбітражна комісія, яка вирішує конфліктні питання, що виникають у процесі сертифікації лісів.

На сертифіковані ліси видаються сертифікати терміном на 5 років. Щорічно сертифікаційні органи проводять аудит з метою перевірки та оцінки ведення лісового господарства. Особливістю фінської сертифікації є те, що вона не передбачає використання національного знаку про походження лісової продукції з сертифі-кованих лісів.

Фінська система сертифікації затверджена Пан'європейською Радою сертифікації лісів у квітні 2000 р.

Третина витрат на лісовідновлення фінансується за рахунок субсидій, що виділяються для лісового господарства, надаються під низькі відсотки.

Власники земель і водних територій володіють правом на використання ресурсів мисливської фауни. Це право вони можуть передавати за лізингом фізичним особам або компаніям.

Для реалізації цілей лісової політики використовується планування. Плани лісокористування складаються на основі матеріалів лісовпорядкування. Цей порядок планування був введений в Фінляндії в 1920 р. Державні органи управління лісовим господарством затверджують плани лісовідповлюваних робіт у приватних лісах.

В Фінляндії затверджена програма розвитку лісового господарства па 1990-2020 рр. Вона передбачає збільшення запасу деревини на 10%, щорічного приросту деревини-на 12 %, щорічного зростання обсягів лісозаготівель - на 20 %.

Державні органи здійснюють контроль за веденням лісового господарства в приватних лісах. Законодавство Фінляндії передбачає також державний контроль за продажем лісових земель, що знаходяться в приватній власності. Контроль продажі лісових земель здійснюють також лісові асоціації. Без їх дозволу приватні лісовласники мають право продавати лісові ділянки лише площею, що не більша двох гектарів.

Фінансування утримання державних органів управління лісовим господарством здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та внесків лісовласників (кошти відраховуються щорічно від прибутків на основі спеціальної угоди). За рахунок коштів державного бюджету може здійснюватися пряме фінансування лісогосподарських заходів, якщо вони забезпечують підвищення продуктивності лісів.

В лісовій політиці Фінляндії велику роль відіграють угоди. Щорічно Центральний союз лісовласників і Центральний союз промисловців укладають між собою угоду щодо продажу деревини на корені підприємницьким структурам та заготовленої деревини біля доріг (як правило, продаються сортименти). В угоді вказуються об'єми поставок окремих сортиментів та ставки кореневої плати.

У Фінляндії законодавство з приватного лісоволодіння визначає основні вимоги щодо догляду за лісом. Зокрема, забороняється здійснювати заходи, які є небезпечними для відновлення лісів. Не дозволяється використовувати суцільні рубання в молодпя-ках, а також інтенсивно їх рубати. Законодавство Фінляндії зобов'язує лісовласників після рубання лісу проводити його відновлення. З метою збереження ґрунтів на лісо-заготівельних роботах використовується лісозаготівельна колісна техніка на шинах з низьким тиском.

Загальна характеристика лісової політики. Лісова політика Фінляндії спрямована на розвиток сталого лісового господарства. Базується на матеріалах Міжнародної конференції ООН, що відбулася в Ріо-де-Жанейро в 1992 р., а також конференції міністрів європейських країн, що відбулися в Страсбурзі (1990 р.), Хельсінки (1994 р.), Лісабоні (1998 р.) та Відні (2002 р.). Чинне лісове законодавство Фінляндії відповідає вимогам взятих на себе міжнародних зобов'язань.

Концепція сталого розвитку лісового господарства реалізується з 1995 р. Лісовідновлення зорієнтоване на природне поновлення. В середньому воно досягає 34 % загального обсягу лісовідновлених площ [318].

Національна лісова політика Фінляндії передбачає вільний доступ до лісів всіх форм власності. В лісах дозволено відпочивати, збирати ягоди та гриби. Відпочинок у лісових будиночках безкоштовний. Разом з цим, забороняється: турбувати відпочиваючих; заважати диким звірам і птахам; звалювати повноцінні і сухі дерева [318, с. 14].

Лісова політика Фінляндії спрямована на збільшення продуктивності лісів і збільшення обсягів лісозаготівель. Спрямована на організацію безвідходного лісогосподарського і лісозаготівельного виробництв. В лісовій політиці враховуються регіональні аспекти, що зумовлені різноманіттям економічних, екологічних та соціальних чинників.

Чинне законодавство Фінляндії зобов'язує заліснювати землі, що є малопридатними для сільського господарства.

Обсяги лісокористування в приватних лісах регулюються лісовласниками. Державні органи не встановлюють для приватних лісів розрахункової лісосіки і віку рубання деревостанів. Обмеження щодо рубання лісових насаджень встановлюються лише у випадках, коли ліси виконують важливі захисні та інші суспільні функції.

Лісова політика Фінляндії нагадує лісову політику, яку проводять інші країни Північної Європи (Швеція, Норвегія). Лісове господарство Фінляндії базується на принципі отримання лісового доходу, сильно інтегроване з сільським господарством. В багатьох випадках лісогосподарське виробництво повністю підпорядковане сільськогосподарському. Лісова політика спрямована на інтеграцію лісогосподарського виробництва з промисловістю, торгівлею, туризмом, мисливським господарством. Незважаючи на те, що Фінляндія розташована на півночі Європи, ліси все більше використовуються як місце відпочинку, особливо лісові масиви біля населених пунктів. Держава і численні комуни створюють у таких місцях добре організовані зони для відпочинку.

Законодавство Фінляндії спрямоване на збереження і поліпшення стану лісів та їх позитивного впливу на природне довкілля і здоров'я населення. У Фінляндії забороняється рубати суцільними рубаннями нестиглий ліс, а також інтенсивно проріджувати його. Законодавство зобов'язує після рубань проводити відновлення лісів, визначає мінімальні вимоги щодо догляду за лісом. Забороняється знищувати ліси, піддавати небезпеці процеси, спрямовані на відновлення лісів.

Лісова політика спрямована на застосування біологічних методів захисту лісу. В лісогосподарському виробництві рідко практикується використання хімічних речовин.

Не практикується вирощування швидкорослих деревних порід. Плантації швидкорослих деревних порід створюються головним чином з метою проведення наукових досліджень.

Відвідування лісу з метою відпочинку та збирання лісових ягід і грибів є безплатним. У Фінляндії століттями утвердилася традиція, яку називають «правом кожного» - правом вільного відвідування лісів всіх форм власності, збирання ягід і грибів.

Продумана лісова політика і добре організоване лісове господарство забезпечують сталий розвиток лісокористування. За словами фінських економістів лісове господарство Фінляндії можна характеризувати словами: стале, багатогалузеве, сімейне.

Розробляють лісову політику в Фінляндії і втілюють її в практику ведення лісового господарства такі організації: Центральний союз сільськогосподарських виробників і лісовласників; Фінляндське відділення Всесвітнього фонду охорони природи; Асоціація лісової промисловості Фінляндії; Союз охорони природи Фінляндії.

Висновки.
1. Лісова політика Фінляндії спрямована на сталий розвиток лісового сектору економіки, який займає вагоме місце в національній економіці. Разом з тим, цілі лісової політики в державних і приватних лісах досягаються неадекватними інструментами.

2. Лісове господарство Фінляндії характеризується високим рівнем інтенсивності і глибоким пошануванням національних традицій лісокористування.

3. Вагомим інструментом лісової політики Фінляндії є державні програми розвитку лісового господарства. За виконанням державних програм розвитку лісового господарства здійснюється ефективний державний контроль.

СОЗДАНО: 26 МАРТА 2014

http://po-teme.com.ua/lesnoe-i-parkovoe-khozyajstvo/lektsii-po-lesnomu-khozyajstvu/2015-lisova-politika-finlyandiji.html

Далі...

Лісова політика Великобританії

Лісова політика Великобританії.

1. Характеристика основних лісополітичних чинників.

2. Концепція національної лісової політики.

3. Інструменти лісової політики.

Характеристика основних лісополітичних чинників. У XX століття Великобританія ввійшла лише з 5 % покритої лісом території. Перша світова війна показала вразливість країни до військово-морської блокади, яка обмежила постачання в країну деревини, тому у 1919 р. уряд розгорнув діяльність щодо сприяння лісорозведенню, розпочавши її зі створення лісової служби [64].

Ліси сьогодні покривають 11 % території Великобританії, при загальній їх площі 2771 тис. га. Забезпеченість лісом складає 0,05 га на одного жителя. З поміж європейських країн нижчим цей показник є лише в Нідерландах - 0, 02 га і на Мальті -0,001 га[681].

Понад дві третини лісів належать до культурних, решту - до напівприродних лісів, не охоплених втручанням людини не залишилось.

Щорічний обсяг рубань 9,5 млн. м3, при прирості 21,3 млн. м3. Обсяги лісозаготівель зростають, оскільки хвойні ліси створені за останні 50 років досягають віку комерційної стиглості [597].

Об'єднане Королівство належить до найбільших ринків лісопродукції у Європі. Основну частину потреби країни у пиломатеріалах і целюлозі задовольняє імпорт. Лісопильна промисловість і виробництво плит все в більшій мірі базуються на місцевій сировині. Паперова промисловість використовує великі обсяги паперу, що проходить повторну переробку. Споживання лісопродукції на одного мешканця близьке до середньоєвропейських показників.

Недеревна лісова продукція має відносно невелике значення. Основною недерев-ною продукцією є різдвяні ялинки і оленяче м'ясо. Полювання на дичину є важливим заняттям у багатьох лісоволодіннях. Лісові ягоди і горіхи збираються в процесі лісового відпочинку.

Великобританія належить до країн, що мають основну частку лісів у приватній власності. Майже 66 % лісів знаходяться у приватній власності. Площа державних лісів 1030 тис. га, приватних - 1741 тис. га. Про невеликі розміри приватних лісоволодінь свідчить їх велика кількість -106000, кількість державних лісоволодінь - лише 646. Більшість приватних лісів належить окремим власникам, певна частина інвестиційним групам і природоохоронним асоціаціям. Впродовж останніх років частка державних лісів знижувалась, що є результатом політики приватизації.

Ліси є важливим рекреаційним об'єктом. За рік у країні нараховують біля 350 млн. днів подорожей із дому в ліс [597]. Вільний доступ дозволено на 98.1 % від усієї площі державних лісів. Про доступ до приватних лісів об'єктивної інформації немає.

Біля третини лісів охоплені різними режимами охорони, однак об'єкти з суворим режимом охорони займають незначну площу.

Зайнятість у лісовому господарстві з 1990р. до 2000р. зменшилася на 25 % (з 24000 працівників до 18000), в деревообробній промисловості - зросла на 10 % (з 78000 до 85540), в целюлозно-паперовій промисловості знизилась на 10 % (з 14800 до 117080). Кількість працівників лісового господарства на 1 га лісу становить 6,5 чол. (в Європі - 1,4 чол. [680]).

Концепція національної лісової політики. Після 1950-х років стратегічний імператив щодо розширення площі лісів перестав домінувати, лісова політика зазнала багатьох змін, включаючи послідовні зміни форм стимулювання приватних лісовлас-ників. Після тривалого періоду значних лісових конфліктів у 1980-х роках під впливом рішень Саміту Ріо-92 і Конференції міністрів з охорони лісів Європи у Гельсінкі, лісова політика стала спиратись на концепцію багатоцільового лісокористування.

У Великобританії лісове господарство регулюється Актами про лісове господарство від 1967 і 1979 рр., Актом про здоров'я рослин від 1967 р. та Актом про тваринний світ і сільську місцевість та іншими законодавчими актами і постановами.

Із створенням Асамблеї Уельсу і Парламенту Шотландії лісове господарство вийшло із під прямої юрисдикції Об'єднаного Королівства. В зв'язку з цим Міністерство сільського господарства, рибальства та харчування відповідальне лише за лісове господарство в Англії. Разом з тим, Лісова комісія та Лісова служба Північної Ірландії є урядовими підрозділами, відповідальними за консультування відповідних міністерств Великобританії і запровадження лісової політики. Лісова Комісія залишається урядовою інституцією Великобританії, яка обслуговує усі три країни і спроможна розвивати політику, пристосовану до потреб кожної з країн.

У 1998 р. опубліковано Лісову стратегію Англії, яка сфокусована на лісовому господарстві у контексті розвитку сільських територій, їх економічного оздоровлення, розвитку туризму, охорони довкілля і збереження природи. Аналогічні стратегії розробляються для Шотландії і Уельсу [573].

Інструменти лісової політики. Податкова система Великобританії сприяє розвитку лісового господарства. У 1988 р. уряд цієї країни оголосив про виключення лісового господарства з системи оподаткування доходу. Відтоді він не справляється в процесі продажу деревини. До цього цей податок у лісовому господарстві базувався на очікуванні максимального обсягу доходу.

У Великобританії лісові землі не обкладаються податком на дохід від нерухомості. Податок справляється лише за вартість, що пов'язана з використанням майна для спорту та лісового відпочинку (цей податок значно обтяжливіший в Шотландії, ніж в Англії).

Податок на спадщину, який застосовують у багатьох країнах Європи, у Великобританії не справляється. Лісові політики Великобританії вважають, що цей податок варто відтерміновувати до головного рубання. Крім того, цей податок не повинен охоплювати рубання проміжного користування.

Країна пройшла тривалу еволюцію процесу підтримки приватного лісового господарства. Починаючи з 1919 р. гранти надавались за понад 20 різними схемами [640]. Узагальнення цього процесу дає підставу виділити такі їх основні форми:

-гранти на заснування та облаштування. Ці гранти поширені у Західній Європі. У Великобританії вони спрямовані на те, щоб у лісовирощуванні надавалась перевага широколистяним породам. Лісова політика спрямована на те, щоб збільшити частку і урізноманітнити спектр широколистяних порід з метою підвищення естетичної цінності ландшафтів;

- гранти на ранній догляд лісу. Як правило, надаються разом із грантами на посадку лісу (у Великобританії 70 % коштів видається після посадки лісових культур, 30 % - після досягнення лісовими культурами п'ятирічного віку);

- гранти на поліпшення стану лісових насаджень. Надаються на лісівничі заходи, що спрямовані на поліпшення якості деревини;

- гранти на лісорозведення на фермах. Виділяються з метою компенсації втрат доходу фермерами у випадках, коли це пов'язано з виведенням землі з-під сільськогосподарського користування і залісненням. У Великобританії схема надання таких грантів була запроваджена у 1988 р., переглянута і доповнена у 1994 р. , а зараз є широко розповсюдженою у Європейському Союзі.

Схеми надання грантів систематично оновлюються. У 1988 р., разом із рішенням уряду про виключення лісового господарства з системи оподаткування доходу, було запроваджено нову розширену систему надання грантів, «призначену для того, щоб охопити широке коло цілей ведення лісового господарства і таким чином заохотити багатоцільове використання лісів» [640]. Метою лісової політики є: - заохотити ведення лісового господарства задля отримання деревини; - забезпечити робочі місця і зростання економічного потенціалу сільських територій; - забезпечити альтернативу сільськогосподарському виробництву і сприяти зменшенню надвиробництва сільськогосподарської продукції; - збагатити ландшафт, створити екологічні піші для існування фауни, забезпечити довготривале рекреаційне лісокористування; - заохотити збереження і відновлення лісів.

У 1995 р. з метою заохочення лісорозведення в Англії було запропоновано так звану «систему пропозицій». Будь-хто, подаючи пропозиції і очікуючи на фінансове сприяння згідно гранту, може також запропонувати лісівничі заходи для отримання подальшого гранту (сума, що виділяється є конфіденційною, але у межах 600-1800 £ на га). Пропозиціїзгодом співставляються і підтримка надається на основі вагомості пропозицій для національного лісу, розміру можливих витрат і прибутковості.

Успіх цієї форми фінансування у національних лісах зумовив заснування ще трьох аналогічних фондів у різних регіонах. Наприклад, фотід Стаггфугт мав на меті заохотити фермерів і землевласників на північному сході Шотландії у створенні і формуванні добре облаштованих високопродуктивних лісів, щоб урізноманітнити землекористування сільських територій і збільшити постачання деревини для промисловості (насамперед на площах визначених Лісовою Стратегією). Лісова адміністрація відбирала пропозиції для ділянок поліпшених луків, орних чи інших земель площею понад 10 га. Лише за перший тур у 1997 р. в цій місцевості за цією схемою було виділено понад 500 тис. £.

У 1994 р., коли суперечки стосовно різних схем сертифікації досягай особливого загострення, для того щоб об'єднати всіх, хто має відношення до проблем лісового господарства, була започаткована так звана Лісівнича угода [640]. У цьому документі, який офіційно було підписано у листопаді 1996 р., було визначено цілі щодо майбутнього управління лісами і розвитку лісового господарства в Об'єднаному Королівстві, а також взаємно узгоджені принципи його ведення. В угоді подано розуміння таких принципів, як: відновне стале землекористування; збереження природних ресурсів; піклування про культурну спадщину і ландшафтні ресурси; заохочення до продуктивного лісового господарства; підтримка науки і освіти, консультування і залучення громадськості.

Прийнятий у 1998 р. Стандарт лісового господарства об'єднує критерії, індикатори і стандарти сталого управління лісами у Великобританії. В ньому деталізовані практичні рекомендації щодо лісокористування на національному і індивідуальному рівнях ведення господарства. Він передбачає моніторинг лісів Великобританії і виражає бачення майбутнього лісових земель країни. Стандарт є основою для відпрацювання схем надання грантів, планів лісовпорядкування і дослідницьких проектів.

Особливо значними є науково-практичні здобутки Великобританії у питаннях соціальних аспектів сталого ведення лісового господарства - вивчення культурних, естетичних, моральних і етичних вимірів, які мотивують людську діяльність стосовно лісів; моделювання підходів до сталого управління лісами, роботи лісових служб з громадськістю; досягнення цілей сталого ведення лісового господарства через планування землекористування, залучення громадськості до процесів прийняття рішень [705].

У 1999 р. розпочато запровадження національної схеми сертифікації - Це схема добровільної сертифікації, яка розроблена у партнерстві лісогосподарських і екологічних організацій у відповідь на зростаючі потреби споживачів. її розроблено з метою незалежного гарантування того, що деревина походить із лісів, у яких ведеться стале лісове господарство.

Висновки.
1. Великобританія належить до країн, що мають основну частку лісів у приватній власності і надалі проводить політику приватизації державних лісів.

2. Розвитку лісового господарства Великобританії суттєво сприяє податкова система та надання грантів, схеми яких систематично оновлюються.

3. Особливо значними є науково-практичні здобутки Великобританії у питаннях соціальних аспектів сталого ведення лісового господарства - вивчення культурних, естетичних, морально-етичних вимірів і робота лісових служб з громадськістю.

СОЗДАНО: 26 МАРТА 2014

http://po-teme.com.ua/lesnoe-i-parkovoe-khozyajstvo/lektsii-po-lesnomu-khozyajstvu/2014-lisova-politika-velikobritaniji.html

Далі...

Лісова політика Австрії

ЛЕКЦІЯ 9. Лісова політика Австрії

1. Характеристика основних лісополітичних чинників.

2. Законодавчі і політичні рамки лісогосподарської діяльності.

3. Лісова адміністрація.

4. Лісогосподарські та екологічні інтереси.

5. Групи економічних інтересів та політичні партії.

6. Концепція австрійської національної лісової політики.

7. Основні недоліки австрійської лісової політики.

8. Інструменти лісової політики.

9. Висновки.

Характеристика основних лісополітичних чинників. Ліси, які покривають близько 47 % території Австрії, є важливим елементом ландшафту країни, її економіки і культури. Впродовж останніх років покрита лісовою рослинністю площа зростала в середньому на 7700 га щорічно. Загальний запас деревини в австрійських лісах складає 975 млн. м3, щорічний приріст - 31,4 млн. м3 (вирубується щорічно 19,8 млн. м3) [410]. Забезпеченість лісом складає 0,49 га на одного жителя [680].

Виконуючи Гельсінську резолюцію Н2 зі збереження біорізноманітності Європейських лісів і Альпійську конвенцію, Австрійське міністерство сільського і лісового господарства реалізувало програму створення мережі природних лісових заказників (159 об'єктів, що займають площу 6 тис. га, які охоплюють основні типи угрупувань лісової рослинності). Відповідно до природоохоронного законодавства провінцій до інших природозаповідних об'єктів належать природні заказники (в основному мокрі або сухі біотопи, які тільки частково покриті лісовою рослинністю) і національні парки. Із загальної площі лісових природоохоронних територій (45 тис. га), тільки на невеликій частині заборонені будь-які втручання людини.

Понад 86 % лісів Австрії належать до комерційних, тобто господарського призначення (зокрема 76% - лісові масиви, 2,5 % - дрібномасивні насадження, 7,5 % - охоронні ліси з одночасним веденням лісового господарства). Ліси, в яких не ведеться господарська діяльність, складають 14 %.

Ліси використовують не лише для отримання деревини, але і для мисливського господарства, яке є для країни дуже важливим. Певні ділянки, особливо в зоні альпійських лук, використовують для випасання худоби. Іншими поширеними лісокористуваннями є рекреаційне та збирання грибів і ягід, які згідно із лісовим законодавством дозволені в лісах усім громадянам.

Лісовий сектор Австрії характеризується високою фрагментарністю лісової власності: 3,88 млн. га лісових земель належать близько 214 000 лісовласникам; 65 % лісових власників мають площу меншу 5 га.

Близько 80 % австрійських лісів знаходяться у приватній власності (в т. ч. 10 % в руках місцевих лісових кооперативів). Решта лісів знаходяться у державній власності: 16 % лісів - це національні ліси, які знаходяться у підпорядкуванні Федеральних Австрійських Лісів (Озіеггеіспізспе Вшкіез огзіе АС), 4 % - це інші національні, провінційні та муніципальні ліси. У порівнянні з іншими країнами, Австрія має винятково високу частку лісів у приватній власності - із європейських країн вищий показник має тільки Португалія - 92 % [680].

Вільний доступ дозволено на 95,8 % від усієї площі державних лісів і 95 % приватних (аналогічні показники для Європи - 98 % і 85 % ) [680]. Цілі менеджменту відрізняються в залежності від форм власності. Великі лісово-лодіння використовуються в першу чергу для отримання деревини. Вони мають добре підготовлений персонал, детальні плани менеджменту і спеціальне лісозаготівельне обладнання. Цілі лісовласників суттєво відрізняються і не збігаються із цілями менеджменту звичайних підприємств, які зорієнтовані на максимальні грошові потоки та доходи від інвестицій. Доходи у лісовому господарстві дуже малі (як правило від 1 до З %). Цілі лісовласників часто пов'язані з такими поняттями, як «хобі», престижний статус (наявність приватної власності, можливість полювання тощо).

Для фермерів ринково-орієнтовані міркування щодо лісів не мають особливої вагомості. Часто ринкова вартість лісів визначається їх еколого-економічним значенням для сільського господарства. Використання деревини для палива і будівельних конструкцій, лісу для випасання все ще є потенційно важливими для окремих регіонів. Фермери часто розглядають ліс як резерв для покриття неочікуваних, екстраординарних витрат.

Державна власність на ліси характеризується ринково-орієнтованими цілями стосовно отримання деревини. Ця риса відрізняє Австрію від сусідніх країн, зокрема Німеччини і Швейцарії, де державна лісова адміністрація однаково відповідає як за надання пов'язаних з лісом послуг, так і за виробництво лісопродукції. Ця різниця пояснюється тим, що управління державними лісами в Австрії здійснюється окремою організаційною структурою, тоді як в Німеччині, наприклад, тільки одна організація відповідальна за лісове управління і адміністративний контроль за дотриманням лісового права на землях приватної власності.

Хоча Австрія багата на ліси, лісовий сектор відіграє незначну роль в економіці країни. Частка лісового сектору складає 3,8 % валового національного продукту, з них тільки 0,2 % стосуються лісового господарства, а 3,6 % - деревообробної галузі [657].

Інша картина постає, якщо розглядати лісовий сектор з макроекономічної перспективи. Лісовий комплекс в цілому (включаючи деревообробну, паперову, меблеву промисловість, виробництво обладнання для них) є однією з найважливіших галузей економіки. У зовнішній торгівлі лісовий комплекс відіграє також значну роль, по-ступаючись у торгівельному балансі лише туристичній індустрії і складає 5 % від загального імпорту і 10 % від загального експорту [657].

Австрія є п'ятим виробником лісової продукції у світі. У 1998 р. експорт продукції лісового комплексу (включаючи деревообробну і паперово-целюлозну галузь) складав 31845000 американських доларів [597].

Впродовж останніх років лісове господарство як первинна галузь виробництва втрачає свою роль, хоча потреба у деревині є стабільною. Доходи від лісового господарства зменшуються. Водночас суспільні потреби щодо лісів набувають особливої вагомості. Це - забезпечення питної води, рекреаційних, захисних функцій, збереження природи тощо. Донедавна ці функції розглядалися як суспільні блага (товари), які передбачають екстернальні витрати у лісовому господарстві і як приватні товари, для яких можна встановити ринкову ціну. Вважають, що зростаюча потреба в них може привести також до законодавчих заходів чи ринкових механізмів, які б забезпечували їх наявність [587].

Зайнятість у лісовому господарстві з 1990 до 2000р. зменшилася на 20 % (з 9960 працівників до 7968). Чисельність працівників на 1 га лісу становить 2,1 чол. при середньому показнику для Європи - 1,4 чол. Для порівняння зазначимо, що цей показник в Російській Федерації складає 0,3 чол./га, Туреччині - 47,1 чол./га, Україні -5,7 чол./га [680].

Лісовий сектор економіки відіграє відносно слабку роль у політичній системі. Його здатність «відвойовувати» фінансові ресурси і спроможність привертати увагу політиків і посадовців, які приймають рішення, є доволі скромними: лісовий сектор отримує 260 млн. австрійських шилінгів, що становить лише 2,3 % від федеральних субсидій, які надаються аграрному сектору в цілому. У своїх професійних пріоритетах Міністерство сільського і лісового господарства акцентує особливу увагу на аграрних проблемах, розглядаючи лісове господарство, як менш важливе. Як можна очікувати за таких обставин, пов'язані з лісом інтереси мають мало шансів у протистоянні з потужними групами економічного інтересу.

Законодавчі і політичні рамки лісогосподарської діяльності. Австрія є федеральною державою, яка складається з дев'яти провінцій. Законодавчі повноваження розподілені між державою і провінціями із більшою концентрацією влади у федерального уряду. Конституція Австрії (стаття 10) проголошує, що лісове господарство знаходиться у підпорядкуванні федерального законодавства і адміністрації. В той же час окремі питання, що стосуються лісів і лісового господарства, знаходяться у підпорядкуванні провінцій. Найважливішими є питання регіонального планування, забруднення повітря від систем опалення, розвитку сільського і мисливського господарства і охорона природи.

Лісове господарство у даному контексті передбачає всі види діяльності, які стосуються догляду, підтримання стану і охорони лісових насаджень, включаючи імпорт і експорт круглої деревини, лісівничу освіту, а також контроль водних потоків і снігових лавин.

Лісова адміністрація. Існує три рівні лісової адміністрації в Австрії. На національному рівні юрисдикцію над питаннями пов'язаними з лісом, впродовж багатьох років мало Міністерство сільського і лісового господарства. У 2002 р. Міністерство сільського і лісового господарств і Міністерство довкілля були реорганізовані шляхом об'єднання у Міністерство сільського господарства, лісового господарства, довкілля і водного менеджменту, яке відповідальне також і за всі питання лісової політики. Узгоджено спільну платформу з питань міжнародної політики із залученням всіх основних зацікавлених груп (зокрема приватного сектору і громадськості).

На рівні провінцій лісові питання є у компетенції губернатора, який є органом влади, тобто приймає загальні рішення стосовно лісів, а також щодо полювання, охорони природи, торгівлі і промисловості. Окремий лісовий департамент перебуває у підпорядкуванні губернатора. Формально він виконує лише консультаційні функції. Подібні структури є на районному рівні. Як посадові особи, так губернатор та уповноважений району, дотримуються концепції «політичної раціональності», яка означає, що вони повинні представляти соціальні інтереси відповідно до їх політичної ваги. Отже, ця двоярусна система з розподілом відповідальності між політичними фігурами часто зумовлює недооцінку лісівничих інтересів, які не можуть бути почутими у конкуренції з іншими потужними соціальними акторами.

Одним із основних обов'язків лісової адміністрації є запровадження у життя лісового законодавства. Виконуючи свої, визначені законом обов'язки, лісова адміністрація вступає в контакт з її клієнтами, а саме лісівниками, власниками лісових земель з метою гармонізації конфліктуючих інтересів.

Лісогосподарські та екологічні інтереси. В Австрії представництво групових інтересів передане від держави до самоврядних органів, які називають палатами. Палати - це передбачені законом організації, які виражають інтереси певних суспільних груп і передбачають обов'язкове членство. Як центральна опора так званого «соціального партнерства», палати є типовими потужними політичними гравцями австрійської політичної системи.

Сільськогосподарські і лісогосподарські національні інтереси відстоюють Палати сільського господарства. Варто звернути увагу на те, що характер палат є до певної міри амбівалентний: з одного боку, вони діють як потужні і ефективні лобісти, а з іншого, вони є напівдержавними інституціями, які виконують державні функції.

На федеральному рівні, Президентська конференція палат сільського господарства представляє аграрні і лісогосподарські інтереси, як і інші соціальні інтереси, в рамках соціального партнерства. Вона є впливовою інституцією стосовно формування політики, оскільки бере активну участь в розробленні і оновлені законодавства, скеруванні експертів у парламентські підкомітети.

У додаток до згаданих організацій існують і такі, що базуються на добровільному членстві. Найбільш впливові серед них - це Австрійська федерація лісовласників (відстоює інтереси приватних ферм і власників лісових земель) і Австрійська лісова асоціація.

Австрійська лісова асоціація охоплює власників лісових земель, а також працівників лісового господарства, зайнятих на приватних підприємствах та в палатах і бюрократичному апараті, активно займається налагодженням ефективних громадських стосунків - вона завжди прагне знайти порозуміння в середині лісового сектору і за його межами. Різні групи і об'єднання в Асоціації зорієнтовані на вироблення спільного професійного мислення.

Лісова адміністрація, відповідно до § 171 Лісового закону, повинна виконувати такі функції: спостереження за лісом, виконання експертних оцінок, інформування лісовласників, асистування у розподілі субсидій, щорічного огляду місць рубань.

В Австрії перші організації, що орієнтувалися на екологічні інтереси, виникли ще у другій половині XIX століття. Багато сучасних екологічних організацій було засновано наприкінці 1970-х років, наприкінці 1980-х. Вони слабо організовані і не мають доступу до корпоративних торгівельних мереж.

В кінці XX століття налагодилися сталі стосунки між урядовими відомствами і екологічними організаціями. Ці організації стали впливовішими і менш ворожими до уряду. Екологічний рух перемістив свою енергію від протестної діяльності до формулювання ймовірних альтернатив розвитку.

Групи економічних інтересів та політичні партії. Основні групи економічних інтересів, а саме торгівельні палати і Асоціація австрійських підприємств, палати праці, а також Федерація австрійських профспілок, представляють інтереси працедавців і мають стійку антиекологічну репутацію. Як правило, вони відкидають подальші екологічні реформи, які розглядають як загрозу Австрійській торгівлі і промисловості.

Впродовж останнього десятиріччя їх наполегливе протистояння у сфері вирішення проблем охорони довкілля стало зазнавати змін. Так, екологічний підрозділ Палати праці став активним учасником вирішення екологічних питань.

Політичні партії мають незначний політичний вплив на австрійську лісову політику. Формування політики делегується до лісової адміністрації і значної кількості спеціальних комітетів, які розробляють фундаментальні рамки галузевих політик. Поміж тим, політичні партії мають непряме відношення до курсу лісової політики - більшість політиків у своїх програмах висловлюють думки стосовно лісової політики, які однак свідчать про те, що вони слухняно трансформують плани, узгоджені із іншими соціальними акторами в узаконену політику.

На противагу до лісової політики, сферу екологічної політики експлуатують майже усі політичні партії (лишень із непостійною наполегливістю). Партія зелених зародилася в Австрії в 1980 р. Вона виграла свої перші провінційні вибори і вперше була представлена у парламенті в 1986 р. Впродовж тривалого часу ця партія асоціювалася із неприйняттям індустріального суспільства. З середини 1990-х років партія набрала більш поміркованого сучасного іміджу.

Окремі актори і їх співвідношення на політичній арені мають значний вплив на формулювання і запровадження лісової політики.

Концепція австрійської національної лісової політики. Впродовж історичного розвитку політика щодо менеджменту лісового господарства еволюціонувала від традиційного багатоцільового, пов'язаного з місцевими громадами, лісокористування, що враховувало екологічні передумови і потреби фермерів та передбачало сталі форми землекористування, до промислово орієнтованого одноцільового лісокористування.

Висока частка приватних лісів є наслідком відповідної національної лісової політики: отримання деревини відіграє домінуючу роль у системі цінностей лісо-власників і лісівників [588]. У професійному мисленні домінує ринково-орієнтована модель, що передбачає різку критику будь-яких обмежень свободи власників лісових земель. В той же час, ця концепція лібералізму не звільняє лісівників від рішучих вимог щодо державної підтримки у формі податкових пільг і субсидій. Отож лібералізм у австрійському лісовому господарстві згідно оцінок австрійських науковців є псевдо-лібералізмом [657].

Сьогодні лісівники все ще дотримуються промислово-орієнтованої моделі.

Система цінностей лісівників базується на особливій ролі виробництва деревини. Інші форми лісокористування розглядаються як вторинні, додаткові. Лісовий Акт Австрії визначає чотири основні функції лісів: отримання деревини, охорону від природних небезпек, добробут (у розумінні позитивного впливу на довкілля) і рекреацію. Оскільки приватні лісовласники мають достатній вплив у Австрії, сировинна функція лісів все ще розцінюється як найбільш важлива, оскільки саме вона приносить вигоди лісовласнику.

Якими ж є наслідки такої лісової політики? Результати інвентаризації лісів свідчать про зростання площі, запасу і приросту лісів. Стан лісових екосистем також є задовільним (дві третини австрійських лісів відповідають сучасним вимогам поняття «непошкоджені ліси»). Водночас частка хвойних порід (в першу чергу ялини) є надто висока. Внаслідок цього зазнали порушення чутливі лісові екосистеми у багатьох районах. Якщо кількісні показники є задовільними, то стан здоров'я і стабільності австрійських лісів можна вважати незадовільним: понад 40 % ділянок лісовідновлення у продуктивних насадженнях пошкоджено фауною, 8 % стовбурів пошкоджені короїдами, різко зменшилась площа ялицевих насаджень, охорона лісів є в незадовільному стані, частина австрійських лісів має симптоми дефоліації (внаслідок забруднень).

До основних лісополітичних причин деградації лісів належать такі [680]: домінування у політичній системі економічних інтересів; делегування влади між федеральною державою і провінціями; переслідування короткотермінових економічних цілей (більше половини лісовласників очікує фінансові доходи від власності, які отримують насамперед від продажу деревини і в значно меншій мірі від ліцензій на полювання); первинність виробництва деревини перед іншими функціями лісів.

Деградація австрійських лісів також пов'язана з «вибірковим клієнтизмом», який полягає в тому, що Лісова адміністрація, яка формально відповідає за ведення лісового господарства, намагається підтримувати добрі стосунки з клієнтами, лісовласниками і лісівниками. Пошук держслужбовцями спільного грунту із тими, хто веде лісове господарство і лісовласниками, дозволяє гармонізувати різноманіття інтересів. Правда, інколи вони стають посередниками і адвокатами своїх клієнтів.

Впродовж останніх років у лісополітичній сфері Австрії спостерігаються певні позитивні зміни. Усталені і функціонуючі принципи австрійського корпоративізму перестають бути беззаперечними. Старий інтровертний політичний стиль все більше не відповідає новим моделям політичних механізмів врегулювання конфліктів, відкритого прийняття рішень і чіткої відповідальності за них.

Малі масштаби лісового сектору, особливо якщо розглядати його відносно австрійської економіки в цілому, зумовлюють те, що лісова політика здійснюється «лісовим сектором для лісового сектору». Із виникненням нових вимог, виражених іншими секторами чи суспільством в цілому, така замкнена політична система, з її обмеженою здатністю бути відкритою, адаптуватись до постійно змінного національного і міжнародного політичного середовища, виявилася життєздатною. Лісовий сектор уже не може залишатись цілком поза рухом до більш відкритого політичного стилю.

В національній австрійській лісовій політиці спостерігаються і позитивні зміни. Зокрема, створена Консультаційна рада з сертифікації з метою запровадження маркування деревини і продукції з неї з лісів зі сталим веденням лісового господарства. До складу Ради ввійшли представники Міністерства сільського і лісового господарств, Міністерства довкілля і чотирьох інших міністерств, Федеральної канцелярії. Університету аграрних наук, лісової промисловості, асоціації працедавців і трьох громадських екологічних організацій (Світового фонду дикої природи - \Уог1сі \¥ісіе Рипсі, Грінпіс і Друзі Землі). Основним завданням Ради є узгодження принципів, критеріїв і індикаторів сталого управління лісами.

У 2000 р. Австрія розпочала роботу над Національною лісовою Програмою (НЛП), яку розглядають як важливий інструмент лісової політики. Австрія розпочала процес НЛП, щоб досягнути суспільного консенсусу щодо лісів. Австрійська НЛП повинна забезпечити координацію лісової політики і застосування інструментів федеральному і провінційному рівнях. Створення синергії, забезпечення консенсусу із спірних питань, розкриття недоліків національної політики, які мають відношення до лісів, також розглядаються в Австрії як інструменти лісової політики. НЛП розглядається як інструмент для залучення лісової політики в загальнонаціональну стратегію сталого розвитку і стимулювання діалогу із громадськістю. НЛП повинна забезпечити керівництво у різних політичних сферах, що допоможе визначити довго-, середньо - і короткотермінову австрійську політику щодо лісів [234].

Лісова політика щодо гірських територій. За даними звітів лісової адміністрації стан значної частини гірських лісів є незадовільним. Ліси, на яких в минулому виконували суцільно лісосічні рубання, зараз характеризуються недостатнім відновленням і втратою захисних функцій, домінуванням одновікових насаджень, нестійких проти вітровалів і ентомошкідників. В альпійській зоні, де приріст деревини є нижчим, а затрати на ведення лісового господарства є вищими, лісовласники зменшують обсяги виконуваних лісівничих заходів; зростає кількість худоби, яку випасають, і копитних тварин як об'єкту мисливського господарства. Таке надміру інтенсивне лісокористування має негативний вплив на стан лісових екосистем.

Описана ситуація є наслідком запровадження законодавства стосовно лісового, мисливського і сільського господарств. Причини цього можна побачити через призму групових інтересів і реальний розподіл влади (повноважень, можливостей) у мережі лісополітичних акторів, що брали участь у запровадженні лісового законодавства. Відповідні групи інтересів нарівні місцевої громади і основні політико-адміністративні актори, що залучаються у процес її запровадження, характеризує рис. 64.

Інтереси окремих груп учасників процесу запровадження лісового законодавства такі:

Органи влади. Районні комісіонери, мери міст і сіл є представниками влади і політиками водночас, тому вони зацікавлені в охороні населення від природних небезпек і репрезентації інтересів всіх груп лісокористувачів населеного пункту (фермерів, мисливців, осіб зацікавлених в природоохоронних функціях лісів).

Галузева адміністрація. Офіційні особи, відповідальні за лісове, мисливське і сільське господарство, консультують представників влади з питань галузевого права. Формально вони репрезентують цілі галузевих політик, неформально вони також переслідують організаційні цілі, такі як максималізація впливу і ресурсів.

Рис. 64. Мережа акторів (учасників) процесу запровадження лісового законодавства стосовно захисних лісів.

Бенефіціарії захисних функцій лісів. Особи, які мають приватну чи комерційну власність на небезпечних схилах, так само як і оператори автодоріг і залізничних доріг, зацікавлені у підтриманні захисних функцій лісів, але вони прагнуть екстерналізувати витрати пов'язані з підтриманням цих функцій.

Землекористувачі. Лісовласники зацікавлені в отриманні доходів від лісозаготівель, ліцензій на полювання чи випасання худоби. Підтримання і поліпшення захисних функцій лісів не входить в коло їх інтересів, тому що вони не отримують доходів від цих функцій, які є загальносуспільним благом. Фермери-лісовласники зацікавлені у випасанні, а мисливці у більшій чисельності мисливської фауни. Оскільки кормів більше у «відкритих» (низькоповнотних) лісах, часто підтримання високоповнотних насаджень не в інтересах фермерів і мисливців.

Основні недоліки австрійської лісової політики такі:

1. Державна адміністрація прагне уникнути конфліктів зі своїми основними клієнтами. Лісова адміністрація прагне досягти цілей державної політики з урахуванням інтересів лісовласників, а не на противагу їм.

2. Ліси - це цілісні екосистеми, які регулюються як лісовим правом, так і мисливським і сільськогосподарським, знаходяться під різною юрисдикцією. Галузева адміністрація переслідує різні політичні цілі, які, головним чином, зорієнтовані на інтереси їх клієнтів. Тільки лісова адміністрація розглядає підтримання захисних функцій лісів як політичну ціль. Водночас лісова адміністрація має слабшу позицію, ніж інші адміністрації, які, як правило, підтримуються більш потужним політичним лобі.

3. Своїми вимогами до бенефіціаріїв щодо надання коштів на лісогосподарські заходи, спрямовані на посилення захисних функцій лісів, лісова адміністрація протистоїть інтересам поселень та операторів автодоріг і залізничних доріг. При цьому лісовий сектор має відносно мале економічне і політичне значення, в той час як транспортні агенції підтримуються значно впливовішим міністерством транспорту.

4. Варто звернути увагу на те, що деякі австрійські науковці з лісової політики розглядають попередження катастроф і відтворення лісів з державних фондів, як неефективний шлях догляду за лісами. Вони вважають таку систему неефективною, оскільки вона є життєздатною лише при наявності державного фінансування [680].

Інструменти лісової політики. Оскільки в Австрії домінують гірські ліси, що відіграють важливу роль у попередженні природних стихійних явищ (таких, як снігові лавини, зсуви та ін.), то багато урядових програм стосуються гірської лісової політики. Інструменти гірської лісової політики поділяють на регуляторні, економічні і інформаційні [607, 633].

Найбільш поширеним інструментом лісової політики в Австрії є субсидії. Субсидії, як інструмент лісової політики, є прикладом того, якою важливою є роль інституцій: один і той же інструмент запроваджується дуже по-різному різними відомствами. Низька ефективність субсидій зумовлена тим фактом, що лісова адміністрація і служба контролю потоків і лавин є лишень «акторами», що роблять спробу гарантувати громадськості таке благо як «безпека від природних небезпек» [717]. Частка державного фінансування у цих проектах є високою при відсутності ефективних інструментів контролю. Дуже часто неформальні інтереси адміністрації домінують над формальною метою субсидій. Багато проектів насамперед служать інтересам лісовласників, оскільки мають місце тісні стосунки між відомством і його клієнтами.

Дієвим інструментом лісової політики є планування. План відтворення гірських лісів формально запроваджено згідно Лісового акту в 1975 р. Основна мета цього інструменту лісової політики - отримання коштів з державного бюджету на ведення лісового господарства в гірських умовах.

Висновки.
1. Австрійська лісова політика і практика ведення лісового господарства цікаві для України тим, що ліси Австрії зосереджені в складній гірській місцевості. Накопичений Австрією досвід ведення лісового господарства в таких лісах є корисним, перш за все, підприємствам України, що знаходяться в Карпатах. Глибоке знання цього досвіду дозволить уникнути помилок у майбутньому.

2. Як лісове господарство Швейцарії, так і Австрії, є низько прибутковим. Цілі дрібних лісовласників часто пов'язані не стільки з доходами від лісозаготівель, скільки з престижем, бажанням полювати, задовільняти рекреаційні потреби тощо.

3. Лісова політика Австрії поки що слабо впливає на політичне життя країни.

http://po-teme.com.ua/lesnoe-i-parkovoe-khozyajstvo/lektsii-po-lesnomu-khozyajstvu/2018-lisova-politika-avstriji.html

Далі...

Лісова політика прибалтійських країн

Лісова політика прибалтійських країн: Латвії, Литви, Естонії

Характеристика основних лісополітичних чинників. Лісова політика прибалтійських країн представляє інтерес для українських лісових політиків тим, що ці країни, як і Україна, отримали незалежність після розпаду СРСР і досягай істотних успіхів у реформуванні лісового господарства на засадах ринкової економіки.

Латвія, Литва і Естонія - це невеличкі держави, загальна площа яких відповідно складає 6,21, 6,26 і 4,23 млн. га. Площа лісів Латвії становить 2,93 млн. га, Литви -1,99 млн. га, Естонії - 2,06 млн. га. Лісистість території цих країн відповідно складає 47,1,31,9 і 48,7 %, а забезпеченність лісом 1,2,0,5 і 1,5 гектар на одного жителя. Лісові плантації в Латвії займають площу 143 тис. га, Литві - 284 тис. га, Естонії - 305 тис. га. За період з 1990 по 2000 р. площа лісів у Латвії збільшилася на 13 тис. га, Литві - на 5 тис. га і Естонії - на 13 тис. га [681]. Ці цифри свідчать про досить високий рівень лісистості території і забезпеченості лісом прибалтійських країн та їх поступ в озелененні своїх країн.

Приватизація лісів призвела до зростання рубань. За десять років в Латвії збільшилися обсяги лісозаготівлі з 4 до 14 млн. м3 деревини [498]. Такі обсяги лісозаготівель підривають інтереси майбутніх поколінь.

Державні ліси в Естонії складають 38 %, Латвії - 48 %, Литві - 50 %. Запас деревини в Естонії становить 352,6 млн. м3, щорічно вирубується 6,7 млн. м3 (половина щорічного приросту). В 1998 році експорт продукції становив: круглих лісоматеріалів - 3,9 млн. м3; пиломатеріалів - 747 тис. м3; ДСП - 123 тис. м3. Понад 90 % продукції лісового сектору економіки прибалтійських країн експортується (половина цієї продукції представлена пиломатеріалами) [498].

Інструменти лісової політики. Прибалтійські країни значну частину лісу на корені продають на аукціонах. Центр управління державними лісами в Естонії в 1999 р. продав через аукціони 1,13 млн. м3 деревини на корені, а також 1,72 млн. м3 круглих лісоматеріалів. За чинним законодавством прибуток від продажу круглих лісоматеріалів, що заготовляються в процесі рубань головного користування, оподатковується за ставкою 26 %.

Інтереси суспільства, держави, лісовласників і лісопромисловців збалансовуються за допомогою громадських організацій. Прибалтійські країни намагаються розвивати екологічну сертифікацію лісів. Так, Латвія намагається розвивати екологічну сертифікацію лісів як за схемою Р8С, так за Пан'європейською.

Важливим інструментом лісової політики прибалтійських країн є планування. Плани рубань лісу і лісогосподарських заходів складаються таким чином, щоб забезпечити лісокористування згідно вимог чинного лісового законодавства. Приватні лісо-власники складають такі плани за підтримкою державних органів управління лісами. В цьому процесі беруть участь громадські організації, які відстоюють інтереси місцевого населення і суспільства в цілому. Таким чином досягається збалансування інтересів суспільства, держави, приватних лісовласників і лісопромислових компаній.

Лісова політика прибалтійських країн. Лісова політика прибалтійських країн спрямована на розвиток ринкових економічних відносин у лісовому господарстві та сталого лісокористування. Прибалтійські країни притримуються таких принципів лісової політики: ведення лісового господарства повинно базуватися на міжнародно визнаних критеріях і індикаторах сталого управління лісами; невиснажливості і доходності лісокористування; роздільності функцій державного управління лісами і господарської діяльності, пов'язаної з відтворенням і використанням лісових ресурсів.

Державне управління лісами в Естонії здійснює Міністерство охорони навколишнього природного середовища, в складі якого є Лісовий департамент. Господарською діяльністю в приватних лісах займаються приватні лісовласники. Для управління державними лісгоспами і лісництвами створений Центр управління державними лісами. На цей центр покладені такі функції: розроблення стратегії розвитку лісового господарства; розроблення кадрової політики і політики щодо оплати праці; координація різних сфер діяльності і надання корпоративних послуг (правової допомоги, в сфері планування персоналу, фінансів тощо). Лісництва виконують такі функції: планують і організовують лісовідновлення і лісовирощування; здійснюють охорону і захист лісів та заготівлю деревини; реалізують лісопродукцію; виконують лісомеліоративні роботи.

Валовий дохід Центру управління державними лісами формується за рахунок продажу лісу на корені на аукціонах, продажу круглих лісоматеріалів біля мережі лісовозних доріг та за рахунок надання рекреаційних та інших послуг.

Висновки. 1. Лісова політика прибалтійських країн спрямована на збільшення їх лісис-тості за рахунок малопродуктивних земель сільськогосподарського призначення. Лісокористування характеризується високим рівнем інтенсивності. 2. Реформа лісового господарства спрямована на розвиток ринкових економічних відносин та розділення функцій державного управління лісами і господарської діяльності, пов'язаної з відтворенням і використанням лісових ресурсів.

СОЗДАНО: 01 АПРЕЛЯ 2014
http://po-teme.com.ua/lesnoe-i-parkovoe-khozyajstvo/lektsii-po-lesnomu-khozyajstvu/2030-lisova-politika-pribaltijskikh-krajin.html

Далі...

Лісова політика Франції

ЛЕКЦІЯ 8. Лісова політика Франції

1. Характеристика основних лісополітичних чинників.

2. Адміністративна структура і управління.

3. Лісове законодавство.

4. Висновки.

Характеристика основних лісополітичних чинників. Франція належить до високолісистих держав Європи - ліси покривають близько 31 % території (загальна їх площа становить 16989 тис. га). Забезпеченість лісом складає 0,29 га на одного жителя (середній показник для Європи - 1,42 чол.) [680]. З 1995 р. лісистість зросла на 4 %, площа лісів продовжує зростати за рахунок заліснення сільськогосподарських земель і природного відновлення лісів.

Щорічний обсяг рубань становить 65,0 млн. м3, приріст деревини складає 102,1 млн. м3 [680].

Франція належить до країн, в яких переважають приватні ліси. Частка приватних лісів складає 75 %, решта лісів - державні і колективні (зокрема, у власності комун, муніципалітетів та інших місцевих органів влади - 15 %) [597].

Вільний доступ дозволено на територію державних лісів (обмеження стосуються лишень 1,1 % лісів). Згідно інформації, поданої у звіті до Конференції міністрів з охорони лісів Європи (Відень, 2003 р.), вільний доступ у Франції обмежений до усіх приватних лісів, а це - 12761 тис. га. Обмежені для вільного доступу ліси є у небагатьох європейських країнах, і займають вони там відносно невеликі площі: Австрія - 162 тис. га, Фінляндія - 47 тис. га, Нідерланди - 35 тис. га, Словаччина - 34 тис. га, Угорщина - 23 тис. га, Ісландія - 5 тис. га. [680].

Зайнятість у лісовому господарстві з 1990 до 2000р. зменшилася на 23 % (з 48440 працівників до 37190), в деревообробній промисловості - на 16 % (з 93200 до 78200), в целюлозно-паперовій промисловості знизилась на 14 % (з 107400 до 92460). Чисельність працівників, що припадає на 1 га лісу становить 2,5 чол. (середній показник всіх країн Європи - 1,4 чол.) [680].

Франція є основним виробником деревини твердолистяних порід у Європі, а щодо виробництва деревини хвойних порід - поступається лише найбільшим лісовим скандинавським країнам і Німеччині. Лісопильна промисловість базується на вітчизняній сировині. Паперова промисловість є сильно залежною від імпорту. Рівень споживання лісової продукції є близьким до середньоєвропейського [597].

Франція є відомим світовим виробником корку, трюфелів і грецьких горіхів. В її лісах заготовляють ягоди, лікарські рослини, мед, живицю, декоративне листя тощо. У Франції розвинене мисливське господарство.

Франція одна з небагатьох європейських країн, яка за два останні століття збільшила лісистість території з 15 % до 25 % [597, с. 121].

Адміністративна структура і управління. Зародкова лісова адміністрація була створена у 1291 р. із інспекторів, які обстежували лісові території. Справжню лісову адміністрацію було засновано у 1346 р. як автономний орган влади, що опікувався лісами.

Планування лісогосподарської діяльності у Франції - це історично тривалий процес, започаткований ще на початку XIX століття. Пов'язаний він зі створенням сучасних лісогосподарських інституцій у 1820-1827 рр., реорганізацією лісової адміністрації, прийняттям Лісового кодексу, створенням лісової школи в Ненсі. Через кілька років були сформульовані принципи французької лісівничої системи, які базувались на німецьких методах і національній практиці.

Періодом великих інновацій були 1857—1914рр. Тоді стали відкритими для доступу лісові дороги, що створювало нові можливості для ефективного ведення господарства; були запроваджені інтенсивні програми лісорозведення, відкриті нові лісові школи і перші лісові дослідні лабораторії.

У Франції створені спеціалізовані адміністративні структури такі, як СЖР (державний орган відповідальний за ведення лісового господарства у національних і комунальних лісах), чи РРИ і СКРР (відповідальні за сприяння веденню продуктивного лісового господарства приватними лісовласниками), які діють відповідно до розроблених ними планів.

Законодавство 1963 р. запровадило нову лісову службу (Зоиз-Оігесііоп сіє іаРогеі), яка є у підпорядкуванні Директорату сільських просторів і лісів, який підпорядкований Міністерству сільського господарства і продовольства. Лісова служба відповідає за розвиток і впровадження лісової політики, менеджменту і охорони лісів, маркетингу і просування на ринку лісової продукції; сприяє розвитку освіти і науковим дослідженням. Вона здійснює керівництво таким агентствами, як РРИ і СКРР. Служба також відповідальна за надання різних грантів виробникам лісової продукції через спеціальні регіональні структури.

Національний офіс з лісів відповідає за менеджмент у лісах Франції. Як спадкоємець національної лісової адміністрації, яка володіє досвідом, накопиченим впродовж багатьох століть, (ЖР має мандат на менеджмент і розвиток усіх лісів, які знаходяться у її підпорядкуванні. Вона забезпечує сталість у виробництві лісової продукції, підтримання біорізноманітності, сприяє доступу громадськості до творення лісової політики. СЖР працює не лише на території Франції, а й реалізує багато міжнародних проектів у країнах, що розвиваються.

Лісогосподарська комісія має 17 регіональних відділень і забезпечує широке коло послуг у сфері дорадництва, включаючи підготовку планів. У деяких регіонах дорадницькі послуги надаються також Аграрними палатами.

Національний лісовий фонд був заснований у 1946 р. з метою зменшення залежності національної економіки від імпорту деревини хвойних порід. РРИ пропонує різні типи позик, а також гранти під лісорозведення і лісовідновлення за умови дотримання достатньо строгих стандартів РРК Основну частину культурних лісів (2,5 млн. га за 1946-1995 рр.) створено завдяки фінансуванню цієї організації. Значні кошти вкладено і у підвищення продуктивності лісів [527].

Дрібні лісовласники об'єднуються у асоціації виробників. Існує 76 асоціацій, які мають відділення в рамках Національної федерації приватних лісовласників. Вони сприяють лісовласникам, відстоюють колективні інтереси, забезпечують своїм членам технічну і фінансову підтримку.

Особливою рисою французького лісового господарства є наявність двох різних типів об'єднань асоціацій виробників. Перший тип об'єднання - це юридична особа, яка формується, як правило, близькими родичами, і згідно закону користується податковими пільгами, але передбачає відмову від індивідуальної власності. Другий тип є формою кооперативу, у якому індивідуальна власність збережена, і всі члени якого співпрацюють на строго обмеженій комерційній основі (спільні придбання, маркетинг).

У 1963 р. запроваджено менеджмент-плани як частину серії важливих змін у лісовій адміністрації. Менеджмент-плани вимагаються від усіх приватних лісоволодінь площею понад 25 га. Наявність менеджмент-плану гарантує певні вигоди лісовлас-никові, зокрема свободу здійснення суцільних рубань.

Екологічне лобі є відносно слабким, екологічні рухи Франції не такі потужні як у Німеччині, чи Голландії, однак на місцевому рівні громадськість має суттєвий вплив на рішення, які стосуються екологічних проблем. Часто виникають протиріччя між вирощуванням високопродуктивних швидкоростучих порід і збереженням біорізноманітності, що призвело у деяких районах до заборони вирощування тополевих плантацій [527].

В цілому, лісове господарство ведеться на основі традицій і принципів багатоцільового менеджменту і принципів сталості. Водночас, отримання деревини як у лісах державної, так і приватної власності, залишається найбільш важливою метою національної лісової політики. Тому, на думку деяких дослідників, для лісової політики характерними є недостатня узгодженість і непослідовність у визначенні її цілей і засобів щодо діяльності та творення управлінських структур, що зумовлено розходженням між «продуктивістським» поглядом (тобто, виробничо орієнтованим) і необхідністю

врахування екологічних аспектів лісокористування [597]. Це, як вважають, знижує ефективність національної лісової політики і планування. Щоправда, ця думка була висловлена у 1998 р. до прийняття нового лісового законодавства у 2001 р.

Лісове законодавство. Першим лісовим законом у Франції був Королівський Указ з Лісового господарства 1219 р., який контролював рубання у лісах Корони.

Перші закони щодо приватних лісів датують 1520 р. Впродовж XVI століття спостерігалось прогресивне зростання ролі лісової адміністрації в приватних лісах, що сприяло поліпшенню постачання дров і деревини.

Законодавство 1882 р. з охорони лісів у горах зобов'язувало зберігати ліси, забезпечувати лісовідновлення на екологічно вразливих ділянках, розширити лісовідновлення в Альпах, Піренеях та в цілому у Франції.

Роки після Другої світової війни характеризувались інтенсифікацією законодавчих і адміністративних змін у лісовому секторі. Так, лісове законодавство 1985 р. широко охоплювало різні аспекти лісового менеджменту, включаючи відтворення і охорону лісів. Земельне законодавство, яке було прийняте в 1985 р., теж стосувалось лісів, зокрема питань інтеграції лісового менеджменту з сільськогосподарським.

Чинне французьке лісове законодавство, яке було прийняте Сенатом і Національною Асамблеєю у липні 2001 р., розглядають як приклад прогресивного сучасного лісового законодавства [671]. Воно є правовою основою для збереження лісів і менеджменту лісових ресурсів. Принциповими цілями законодавства є такі: привести менеджмент французьких лісів до міжнародних і європейських рамок сталого управління лісами; відповідати таким новим соціальним вимогам щодо лісів: поліпшення умов життя; сприяння відпочинку у лісі; збереження довкілля; охорона повітря і вод; виробництво і використання екоматеріалів; посилити економічну життєздатність і зростаючий потенціал французьких лісів стосовно виробництва деревини.

Основними сферами, які охоплює нове законодавство, є: запровадження політики сталого і багатофункціонального управління лісами; підтримка розвитку і конкурент-ноздатності лісового господарства і подальшого процесу перероблення і використання лісової продукції; інтегрування лісової політики і політики територіального менеджменту; посилення охорони лісових і інших природних екосистем; поліпшення організації лісогосподарських інституцій і професійної підготовки.

Впродовж двох останніх століть лісове законодавство мало достатньо сильний вплив на суспільну діяльність, першочерговою метою багатьох законів були контроль за обезлісненням, лісовідновленням, збагаченням ґрунтів, охороною вод і дюн, пожежами і охороною дикої природи. Наслідком цього є сучасна висока лісистість і різноманітність сільських ландшафтів сучасної Франції.

Висновки.
1. Франція може бути прикладом для лісових політиків України щодо проведення послідовної національної лісової політики, спрямованої на збільшення лісистості своєї території. Лісове господарство розвивається на засадах багатоцільового лісокористування, поєднує німецьку теорію відтворення і використання лісових ресурсів з національною практикою.

2. Лісова політика Франції спрямована на ведення лісового господарства в рамках міжнародних і європейських вимог. Разом з тим, вона передбачає пошанування національних традицій ведення лісового господарства, які складалися у Франції впродовж століть.

СОЗДАНО: 26 МАРТА 2014

http://po-teme.com.ua/lesnoe-i-parkovoe-khozyajstvo/lektsii-po-lesnomu-khozyajstvu/2025-lisova-politika-frantsiji.html

Далі...

Весна: час садити ліс

АКТУАЛЬНО

Кліматично-природні чинники істотно коригують плани лісовідновлення

Житомирщина має не лише найбільшу в Україні площу лісів, а й є унікальною за їхнім складом. На півночі тут ростуть типові для Полісся хвойні ліси, а на півдні — традиційні для Лісостепу листяні масиви, в яких переважає сакральний для українців дуб.

Добра справа посадити навіть одне дерево, не кажучи вже про цілий ліс. Фото прес-служби Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства

Сосни і буряки — рядочками
Термін «лісові насадження» означає, що йдеться про створений людськими руками ліс, де як видовий набір дерев, так і схема їх садіння жорстко регламентована. Отож нікого не дивує, що в сосняку, немов на буряковому полі, всі рослини — у довжелезних рядочках. Різниця лише в розмірах і, що значно важливіше, термінах вирощування врожаю, яким ми звикли вважати ліс, точніше, заготовлену деревину.

Мало переймалися тим, як живеться на цій штучно створеній плантації звірам і птахам. Першим важко сховатися в міжряддях, які проглядаються із краю в край, а другим ніде звити гніздо чи видовбати дупло, що неминуче позначається на стані лісу. Доречно нагадати, що в період вигодовування і росту пташенят крилаті трудівниці щоденно збирають з гектара зелених насаджень 25 кг комах, більшість із яких — шкідники.

Однак чітке усвідомлення, що ліс — складна екологічна система, прийшло лише після того, як Україна зіткнулася з рукотворним лихом, — всиханням лісів. На півдні Житомирщини істотних збитків завдає загибель дубів, а на півночі — ще масштабніше пожовтіння крон сосен і посиніння їхньої деревини.

Науковці пояснюють це зміною кліматичних умов. Мовляв, наслідком підвищення середньорічних температур стали тривалі засухи, що призводять до зниження рівня ґрунтових вод та ослаблення дерев, які на півдні області вражає коренева губка, а на півночі — вершинний короїд. Він завдяки раннім веснам тепер дає потомство двічі-тричі за сезон, а не раз-двічі, як раніше.

Науковці сперечаються, що саме стало першопричиною біди: поширення хвороб і шкідників чи зниження стійкості дерев, хоч загалом це вже не принципово, бо нагадує диспут про первинність яйця чи курки. Значно важливіші практичні заходи, здатні захистити ліси від всихання і загибелі.

Від монокультур до видового розмаїття
На відміну від посівів на полях, де переважають однорічні сільгоспкультури, на виправлення помилок у лісах, де дерева досягають віку технічної стиглості майже за століття, потрібна праця кількох поколінь лісівників. Отож поспіх і зволікання тут у прямому сенсі на вагу золота, що спонукає до виваженості під час ухвалення рішень.

Однак уже очевидна згубність колись взятого курсу на індустріалізацію лісової галузі, коли насамперед переймалися зручністю заготівлі деревини та вирощуванням найприбутковіших порід дерев, що спричинилося до створення монокультур. Вони, як будь-яке штучне утворення, малостійкі до впливу зовнішніх чинників, що нині замість прогнозованої вигоди призводить до істотних втрат.

Цілком закономірно, що саме Житомирщина стала піонером з упровадження нововведень, покликаних змінити ситуацію на краще. За словами начальника Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Андрія Курінського, держлісгоспи жорстко дотримуються давнього правила: на всіх ділянках, де зрубали дерева, обов’язково слід провести лісовідновлення. Для цього вже вирощено понад 30 мільйонів сіянців лісоутворюючих порід, із яких 15 мільйонів — сосна, а 3,5 мільйона — дуб. Решта припадає на ялину, яка найкраще почувається на вологих територіях, які ще не перевелися на Поліссі, і модрину, клен, ясен, липу й навіть такі ще екзотичні для місцевих лісів культури, як бук, чорний горіх, черешня.

Найважливіше нововведення, яке, за спільними рекомендаціями науковців і практиків, уже кілька років діє під час садіння лісів, — відхід від монокультур. На місце ще звичних нашому оку суцільних рядів сосен поступово приходять змішані насадження, де майже 40% — листяні дерева. За словами фахівців, такий ліс стійкіший до негативного впливу природних чинників, бо тут роздолля для розмаїття птахів і звірів, а опале листя, на відміну від хвої, краще удобрює ґрунт, затримує вологу і сприяє діяльності корисних мікроорганізмів, що лише сприяє основній лісоутворювальній породі.

Аналогічна ситуація у дібровах, що, як жартома коментують фахівці, завжди росли в шубі, але з відкритою головою. Ідеться про те що дуби потребують простору, але будуть стрункими за умови, коли їхні підніжжя затіняють менш рослі види дерев, змушуючи лісових богатирів тягнутися до сонця.

Та якщо раніше лісівники орієнтувалися на вирощування монокультури, то нині так звані підгінні породи дерев стають важливою складовою єдиної лісової екосистеми. 20—25% ясенів і кленів, висаджених поряд із дубочками, з часом дадуть не набагато дешевшу від дубової деревину, зате формують різновидовий ліс, стійкіший до випробувань на шляху до зрілості, яка настане через 80—100 років.

Щоб маленькі сосонки виросли велетнями, потрібна праця кількох поколінь лісівників і розуміння того, що і як садити.

Лісовідновлення — справа затратна
Далеких від розуміння природи лісу людей обурює, коли вони бачать вирубані ділянки. Проте фахівці пояснюють, що в кожного дерева є вік життя. Якщо вирощений урожай деревини вчасно не зібрати, то змарнується праця кількох поколінь лісівників, бо старі й трухляві стовбури згодяться хіба що на дрова.

Не менш важливо усвідомлювати різницю між мініатюрними сосонками, дубочками, липками і могутніми деревами, які з них виростають. Із висаджених на 1 га 6—8 тисяч тендітних пагінців до віку стиглості залишають 600—800 екземплярів, тобто один з десяти. А до сорокарічного віку молоді насадження із суто економічного боку завдають лише збитків, потребуючи спочатку затратного захисту від заростання бур’янами і кущами, а потім так званих рубок догляду, під час яких проводять формування й оздоровлення лісових масивів.

Торік у держлісгоспах, підпорядкованих Житомирському обласному управлінню лісового та мисливського господарства, на лісовідтворення і догляд за лісом витратили майже 60 мільйонів гривень, з яких затрати на садіння і висівання становили близько 14 мільйонів. Отож на всім помітну суто садивну кампанію, яка справді потребує великої праці й коштів, припадає менш як чверть загальних витрат з догляду за лісом, що підростає.

Тому суцільні санітарні рубки рівнозначні переорюванню зріджених або загиблих від морозів чи шкідників посівів на ланах, від чого в хліборобів болить серце і йдуть за вітром витрачені на змарновану роботу кошти, але іншого шляху зарадити біді не існує. Єдина різниця між лісом і полем у тому, що в таких ситуаціях усі співчувають аграріям, а лісівників підозрюють і навіть звинувачують у спробах нажитися на санітарних рубках.

Хоч навіть суто теоретично відкати і розпил на освоєнні бюджетних коштів, спрямованих на лісовідтворення, у державній лісовій галузі неможливі. Уже понад 15 років усі роботи із садіння і догляду лісів фінансують самі держлісгоспи, для яких ця стаття витрат фактично перетворилася на додаткове самооподаткування в інтересах держави і майбутніх поколінь українців, яким ми зобов’язані передати не гірші зелені багатства, ніж дісталися нам від дідів і батьків.

Мета — різновіковий ліс?
На запитання, коли доцільніше садити ліс — восени чи навесні, лісівники одностайно відповідають, що слід проводити ці роботи у жовтні-листопаді. На ділі майже 80% нових насаджень роблять у квітні-травні. Пояснюють це тим, що взимку на болотистому Поліссі й до віддалених лісових масивів дістатися легше, і заготовлена взимку деревина якісніша. Крім того, площі, на яких дерева рубали влітку, потрібно ще очистити від залишків гілок і хмизу, що за умов пожежонебезпечного спекотного літа і сухої осені доводиться відкладати аж до морозів. Отож більшість ділянок для садіння готові саме по завершенні зими.

Однак через уже звичні для літа посухи гинуть 10—15% висаджених навесні саджанців листяних дерев і майже 40% тендітніших сосонок, під які відводять піщані ґрунти, що швидко пересихають. Виходом міг би стати садивний матеріал із закритою кореневою системою, вирощений у спеціальних горщиках, але собівартість кожної такої рослини 1,5—2 гривні, а не 15—20 копійок, як у посіяних за звичною технологією. Істотна різниця, коли йдеться про 6—8 тисяч саджанців на кожен гектар.

Значно зростають і затрати на саме садіння, бо так званим мечем Колесова, як називають спеціальний різновид лопати для проведення цих робіт, уже не обійтися. Отож лісівники вважають, що на часі перейнятися упровадженням звичних для багатьох країн Європи різновікових лісів, де поряд ростуть молоді, пристигаючі і стиглі дерева. Такі насадження не лише стійкіші до впливу природних чинників, а й здатні до самозаліснення і самовідновлення, що значно скорочує витрати на догляд за ними, однак потребує кардинальних змін у проведенні рубок головного користування. Ідеться про саму технологію їхнього здійснення і нормативно-законодавчу базу, що регламентує порядок проведення цих робіт.

На відміну від затятих суперечок з приводу того, кому рубати ліс, а кому його плекати, якими чомусь переймаються навіть екологи, ця реформа значно потрібніша Україні. Вона дасть змогу відмовитися від суцільних рубок ділової деревини і захистити загальнонародний зелений скарб від небезпек, що загрожують штучним лісовим монокультурам одного віку.

Віктор ШПАК

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/vesna-chas-saditi-lis/

Далі...

Глава Рослесхоза предложил создать госкорпорациию для лесохозяйственной деятельности

Создание госкорпорации позволит зарабатывать на лесном фонде, который не находится в аренде, заявил глава Рослесхоза Иван Валентик в интервью “Ъ”.

«Она (госкорпорация.— “Ъ”) бы могла вобрать в себя вопросы, связанные с выполнением лесохозяйственных мероприятий на территории, которая сегодня не передана бизнесу, а это около 80 процентов,— сообщил он.— сегодня государство вынуждено нести расходы на содержание этой территории». Господин Валентик указал, что сегодня бизнес арендует около 240 млн. га, в то время как площадь лесов РФ — 1,2 млрд. га.

По его словам, Минэкономразвития России и Федеральная антимонопольная служба не поддерживают эту инициативу. В связи с этим Рослесхоз разработал законопроект, позволяющий лесхозам вести хозяйственную деятельность через госучреждения на региональном уровне. «Это вернет в систему лесоуправления нормальные экономические механизмы,— считает Иван Валентик.— В отрасли лесхозы всегда сами зарабатывали: рубили, пилили и продавали древесину. Но при этом и дороги строили, и технику обновляли, и за пожарами следили. Просто потому, что деньги были. Но сегодня лесничества фактически лишили возможности что-либо заработать и вести нормальную хозяйственную деятельность».

О предстоящих изменениях в лесной отрасли читайте в интервью Ивана Валентика “Ъ”. 

https://www.kommersant.ru/doc/3931844
03.04.2019, 07:32

Далі...

Охота в лесах запрещена: как следует себя вести, чтобы избежать штрафов

С 1 апреля в лесах Украины начинается «сезон тишины». Запрещена не только охота в лесах, но и многое другое. Что нельзя делать в лесу в этот период и какие штрафы грозят нарушителям, разбиралась Politeka

«Сезон тишины» проводится в Украине с 2016 года. Это целый комплекс природоохранных мероприятий, цель которого – сохранить популяцию диких животных в украинских лесах. Поэтому с 1 апреля по 15 июня в лесах будет действовать ряд ограничений.

Именно весной и в начале лета для животных наступает очень важный период размножения, миграции. «Сезон тишины» на это время должен защитить ареал обитания зверей и птиц от нежелательного вмешательства человека. Даже шум может стать существенной угрозой и повлиять на развитие фауны в лесах.



Что попадает под запрет с 1 апреля?

На период с 1 апреля по 15 июня запрещена не только охота в лесах, но и любые мероприятия, которые производят шум и беспокоят животных. На этот период запрещено проводить в лесу санитарную вырубку, стрелять и проводить взрывные работы, запускать фейерверки. Также нельзя проводить гонки или ралли в лесу на любых транспортных средствах, запрещается в эти дни использовать моторные лодки.

Какие штрафы грозят нарушителям тишины в лесу?

Соблюдение «сезона тишины» в лесах будет регламентироваться на государственном уровне, а все нарушители будут привлечены к административной отвественности.

Те, кто вздумает шуметь в лесу, будут оштрафованы на сумму в размере от 30 до 50 необлагаемых минимумом доходов граждан. Нарушителям придется выложить от 510 до 850 грн штрафа.



Охота в лесах запрещена: как следует себя вести, чтобы избежать штрафов

Если нарушитель окажется должностным лицом, то сумма штрафа увеличивается примерно в полтора раза. Суд может назначить наказание штрафов в размере от 50 до 70 необлагаемых минимумов доходов граждан, то есть от 850 грн до 1190 гривен.

Напомним, мужчина незаконно вырубал деревья на Львовщине: известны последствия.

Как сообщала Politeka, ученые обнаружили самого крупного хищника всех времен: его давно считали вымершим.

Также Politeka писала, что ученые обнаружили ранее неизвестных ядовитых хищников.
Источник: Политека.

Далі...