Прес-реліз проти звинувачень у лісовому пожежі в Даламані, Мугла

Хоча кількість і види оренди вертольотів і протипожежних літальних апаратів в лісових пожежних службах коливаються з 1996 року сьогодні, вони проводяться щороку за ціною підрядників.

Пожежний літак Canadair CL-215, що належить турецькій авіаційній асоціації, є одним з перших поколінь протипожежних літаків, що виробляються в основному в 1970-х роках. Ці літаки не мають технологічного обладнання для задоволення поточних потреб. Останніми роками наша адміністрація орендувала вертольоти з турецької авіаційної асоціації на додаток до пожежної авіації.

У 2019 році було проведено тендер на оренду 5 літаків пожежогасіння з технологією відповідно до сучасних умов протягом одного року і не було участі в цьому тендері, включаючи Турецьку Авіаційну Асоціацію. Після цього наша установа знову розпочала тендерну процедуру в рамках статті 21 / b Закону про державні закупівлі на іншу дату. Тільки турецька Авіаційна Асоціація подала цей тендер. Ціна за одиницю, запропонована Турецькою Авіаційною Асоціацією для одного літака пожежної авіації, є більш ніж у 3 рази перевищує ціну одиниці вертольота, що була присуджена в тому ж році і значно перевищує ринкову ціну. Загальна сума заявок турецької Авіаційної Асоціації лише на 5 літаків відповідає більше половини кількості вертольотів, які необхідно орендувати.

Після цього рішення наша адміністрація вирішила продовжити пожежну діяльність з більшою кількістю вертольотів на 2019 рік. На додаток до 16 вертольотів двох різних підрядників, контракти яких тривали з попередніх років, Турецька Авіаційна Асоціація була запрошена до участі в тендері на оренду 18 вертольотів терміном на один рік. У зв'язку з великою сумою, запропонованою Турецькою Авіаційною Асоціацією, яка подала тендери на цей тендер, учасник був оголошений тендером і підписав контракт з іншими учасниками торгів, які подали найнижчу тендерну пропозицію відповідно до вимог тендерного законодавства. За останні 3 роки було проведено 24 вертольоти з 34 вертольотами. Це неправда, що нашої авіації недостатньо для реагування на лісові пожежі.

Як стверджується в деяких джерелах новин, стверджується, що «чим більше він горить, тим більше ми платимо.» Абсолютно не так, і такої практики немає.

Як і в усьому світі, в нашій країні, попередньо визначені гарантійні терміни виконання польотів виконуються в пожежних літаках і вертольотах. Як і в попередні роки, ця процедура також включена до договорів про закупівлю послуг для пожежних літаків і лізингу вертольотів з усіма іншими підрядниками, включаючи Турецьку авіаційну асоціацію.


Фактична пропускна спроможність існуючого пожежного літака турецької авіаційної асоціації не в 4-5 разів перевищує заявлений вертоліт і навіть не в 2 рази більше, ніж вертоліт. Відомо, що вертоліт ефективніший у похилій і розбитій місцевості через високу мобільність. Існуючі літаки технічно здатні забезпечити водою тільки з моря, великих ставків і дамб. Відомо, що пожежні літаки нового покоління у світі можуть постачатися з більш коротких водних джерел.

Вертольоти; На додаток до моря, великих ставків і дамб, вона більш ефективно використовується лісовим господарством шляхом боротьби з лісовими пожежами з можливістю постачання води з більш ніж 3600 басейнів і ставків, побудованих нашою адміністрацією в районах, чутливих до лісових пожеж.


Операції літаків-амфібій (пожежогасіння), що належать Турецькій Авіаційній Асоціації, здійснюються під керівництвом Головного управління цивільної авіації з точки зору правил польотів. правила цивільної авіації, політ бачачи повітряний простір Туреччини в нічних умовах (VFR) не допускається в виготовленні. Вона вже не має такої технології в цих літаках.Всупереч твердженням, повітряно-пожежні операції не здійснювали нічні польоти в лісових пожежах авіацією турецької авіаційної авіації та іншими літаками. Навіть у денні умови, операції по гасінню повітря, що проводяться в дуже небезпечних і важких умовах у нічних умовах, дотримуються в нашій країні як у всіх країнах світу. Немає нічних польотів літаків у боротьбі з лісовими пожежами, крім пілотних програм у всьому світі.


10 липня 2019 року в 15:10 в провінції Мугла Даламанський район Каракаагач лісовий пожежа, крім сухопутних екіпажів, було ефективно введено 2 повітряних і 19 пожежних вертольотів, у тому числі 21 вертоліт. ,

Вертольоти ефективно використовуються в лісових пожежах в нашій країні, як і в усьому світі. Стверджується, що вертолітні двигуни палива і запалюють пожежі - це чутка про те, що люди, які є надзвичайно смішні, навмисні і не знають про умови вогню, можуть зробити це.

Після того, як вогонь був узятий під контроль, до нашої адміністрації було повідомлено про те, що 1 протипожежний літак, який знаходився в Ізмірі владою Турецької авіаційної асоціації, був готовий втрутитися у вогонь і щоб вони могли відправити літак у вогонь, якщо цього вимагали.

Для використання літаків пожежогасіння Турецької Авіаційної Асоціації, які, як повідомляється, готові до нашої адміністрації, технічні пристрої (радіо, система спостереження за транспортними засобами тощо) нашої адміністрації і які повинні бути встановлені на літаку заздалегідь не доступні через відсутність контракту між Турецьким авіаційним управлінням і нашою адміністрацією. Крім того, на цьому літаку немає адміністративного представника для забезпечення координації з іншими повітряними та наземними бригадами під час пожежі та ефективного використання повітряного судна.

Вважалося, що цей літак, який, як повідомляється, був готовий після того, як вогонь був узятий під контроль, не міг би безпечно літати в цих умовах і міг спричинити серйозні нещасні випадки з 21 вертольотом, що працюють у зоні пожежі. Чиновники Турецької Авіаційної Асоціації висловили вдячність за їхню допомогу, яка була визнана і схвалена. Тим не менш, неможливо ввести в оману громадськість шляхом перенесення процесу до цих вимірів.

З повагою оголошується громадськості.
13/07/2019

https://ogm.gov.tr/SitePages/OGM/OGMHaberler.aspx?List=aad1782a%2D50b0%2D49db%2Db602%2Dddf5724a0b9e&ID=1868&Source=https%3A%2F%2Fogm%2Egov%2Etr%2FLists%2FHaberler%2FAllItems%2Easpx&ContentTypeId=0x010008A5F3956C8A3F41A909DA4B1EFDF0CE

Далі...

Світ рятують біосферні резервати

Однак уже впродовж найближчих кількох десятиліть це різноманіття може значно збідніти: за прогнозами вчених, близько одного мільйона біологічних видів перебувають під загрозою вимирання. А точніше — знищення. Основна причина якого — діяльність людини. Про це йдеться у першому "Звіті ООН з біорізноманіття", який було нещодавно оприлюднено.

Дуже багато біологічних видів нині вже не мають повноцінних умов для тривалого виживання, а тому можуть безслідно зникнути впродовж наступних десятиліть, а окремі — навіть швидше. До таких невтішних висновків дійшли майже 150 дослідників, які проаналізували понад 15 тис. урядових та наукових звітів, зібраних з усіх куточків світу.

У середині минулого століття вчені висунули гіпотезу, що людство відкриває нову епоху — антропоцен, коли саме діяльність homo sapiens стає ключовим фактором, який впливає на довкілля, безоглядно експлуатує природу, зокрема її надра, збіднює біорізноманіття, змінює клімат. "Велике прискорення", яке тоді стартувало, призвело до безпрецедентних змін, що, на думку вчених, загрожують не лише окремим видам рослинного і тваринного світу, а взагалі природним системам, на яких базуються економіка, умови життя людства, добробут на планеті.

Чимало людей зазвичай скептично ставляться до прогнозів учених та дослідників, які стосуються природних ресурсів, кліматичних змін, біорізноманіття. З різних причин. Найчастіше саркастично посміхаються: "Ну зникне десь там десяток-другий рослин, тварин чи комах, то й що? Хіба ми без них не обійдемося?!"

Навіщо нам болото

Щоб відповісти на ці запитання, спробуйте спочатку знайти зв'язок між бобрами та забрудненим повітрям у Києві, Львові, інших великих і малих населених пунктах. Є підказка. Щоліта, ближче до осені, в нас повсюди горять торфовища, отруюючи повітря на десятки чи навіть сотні кілометрів довкола. Гасити їх важко, бо торф має свої особливості, і якщо ділянку не залити повністю водою, то вогонь, схований углибині, знову вискочить на поверхню. Цього літа через спеку й посуху такі займання почалися раніше. На початку липня всього лише за два вихідних дні на Київщині вигоріло близько 20 га лісу та сухостою в різних районах області, оперізуючи столицю димовим кільцем. Грози та зливи допомогли швидше впоратися з вогнем, не пустили його на торфовища. Та чи надовго.

zoopark.ru

Коли осушували болота, теж казали, що без них легко обійдемося — мовляв, користі з них ніякої, тисячі гектарів без діла гуляють. На державному рівні ухвалювали грандіозні плани осушування боліт, не звертаючи жодної уваги на застереження вчених, які попереджали, що не можна так грубо втручатися в екосистему. Бумеранг, як відомо, має здатність повертатися.

На думку директора заповідника "Розточчя" Ярослава Бовта, "на місці висушених боліт кількість пожеж збільшується рік у рік. То була величезна помилка, наслідки якої трагічні. Тільки за останні п'ять років пожеж у районі побільшало на 50%. Оскільки збільшується кількість гарячих, посушливих днів, то й ризик загоряння теж постійно зростає. Проаналізувавши зміни клімату, які відбулися останніми роками, науковці підготували "План адаптації місцевих громад Яворівщини (Розточчя, Львівська обл.) до наслідків зміни клімату в умовах території з високим природоохоронним статусом".

Після розрахунків та докладного обговорення вирішили реанімувати болото, яке колись висушили за наказом згори.Оскільки заповідник дуже залежний від води, потрібно було знайти спосіб, як її повернути на цю територію. Обійшлися без великих витрат, бо знайшли способи, з допомогою яких поступово локально піднімали рівень грунтових вод, використовуючи дренажні канали, збудовані ще під час осушення. Рішення було правильним, — уже цієї весни вода розлилася, затопивши чималу територію болота й урочища.Дослідники впевнені, що це допоможе стабілізувати екологічну ситуацію, підвищити продуктивність колись осушених земель, а головне — значно зменшити кількість пожеж.

Заповідник "Розточчя", створений понад 30 років тому, єдиний на Львівщині. Він унікальний тим, що розташований на межі Поділля, Полісся і Карпат, тут можна зустріти представників флори і фауни, характерних для цих територій. Щоб зберегти це унікальне природне багатство, "Розточчя" отримало найвищий рівень заповідності. До речі, заповідник продовжується і з польського боку, правда, там він займає значно більшу територію.

Бобри проти глобального потепління

Згідно із законодавством, у заповіднику заборонена будь-яка господарська діяльність, — тут не дозволено збирати лісові ягоди та гриби, рубати дерева і навіть забирати ті, котрі впали під час буревію чи всохли.

Більшість його території займають соснові, букові та дубові ліси. Однак їх здоров'я останнім часом викликає занепокоєння, — глобальне потепління, велика кількість засушливих днів, дефіцит вологи у грунті та в повітрі негативно позначаються на деревах. Та, власне, й на кущах та інших видах рослин. Колись тут росло багато болотної журавлини, якою ласували тетеруки. Зоологи кажуть, що ці ягоди рятували здоров'я птахів — робили їх витривалішими, допомагали позбутися паразитів. Коли в заповіднику поменшало води, спочатку це зачепило рибу, яка там водилася, потім зникла журавлина, після чого відлетіли тетеруки, незадоволені збіднілим меню. Не витримали й дерева, особливо постраждали буки, які люблять "пити" багато води.

Рятувати екосистему людям допомагають добровільні помічники — бобри. В заповіднику розповідають, що припливли вони річками Розточчя з польської території. Мабуть, скористалися безвізом, і вже досить незле облаштувалися в українському болоті. Поруч із загатами, які створили люди, ростуть греблі, збудовані бобрами. Цих невтомних помічників тут нарахували вже понад сотню.

Заступниця директора заповідника Галина Стрямець вважає, що "бобри не лише будують греблі, а й очищають береги річок від зайвої рослинності, прибирають повалені дерева. Це їхня "відповідь" на виклики, які несе глобальне потепління.

Окрім видимих кліматичних сюрпризів, є поки що малопомітні, проте не менш загрозливі. В Україні, як і в інших державах, багато соснових лісів. Сосна звичайна не вибаглива ні до родючості ґрунту, ні до його вологості. Здавалося б, зі змінами клімату цим лісам нічого не загрожує. Але останнім часом лісівники Північної Європи констатують масове всихання сосни. Її пошкоджують короїди, які природно гинуть при температурі, нижчій від —28 градусів. А через потепління короїди активно розмножуються, під корою їм нічого не загрожує, боротися з ними досить проблематично. На Розточчі ми теж маємо приклади локального всихання сосни. В умовах потепління краще почуваються різні чужорідні види, такі як червоний дуб, золотарник канадський, борщівник Сосновського, амброзія, але вони витісняють місцеві види, що є небажаним явищем.

На одному з семінарів професор Іван Круглов показав десятки космічних знімків Розточчя. Температура повітря над містом і лісом у літні місяці в середньому різниться на 5 градусів, а над старовіковими буковими лісами Розточчя нижча аж на 7 градусів. Висновок очевидний — чим більше матимемо лісів, особливо старих букових, тим краще будемо захищені від природних катаклізмів".

Заповідники і резервати

"Розточчя" — не просто заповідник, це — біосферний резерват. Для нас — нове поняття і нова філософія в цій сфері. В Україні запущено міжнародний проект "Екосистемна адаптація до кліматичних змін та стійкий регіональний розвиток шляхом розширення можливостей українських біосферних резерватів", перший етап якого триватиме три роки. За цей час відбудеться апробація нових підходів до зміни клімату у трьох біосферних резерватах України: "Розточчі" (Львівська область), "Деснянському" (Сумська область) та "Західному Поліссі" (Волинська область).

За словами заступника міністра екології Василя Полуйка, "особливістю проекту є те, що внаслідок адаптації до кліматичних стресів виграє не тільки природа, а й населення, яке щоденно користується її ресурсами. Головне завдання резерватів — не лише збереження довкілля, а й гармонійна взаємодія природи та людей, які живуть поруч. Цим, власне, й відрізняється резерват від заповідника, де заборонена будь-яка господарська діяльність людини.

Зміну клімату ООН називає найбільшою загрозою для природи й людства у ХХ1 столітті. В цьому контексті, результати проекту, який розробляє пропозиції для адаптації екосистем і господарської діяльності на прикладі біосферних резерватів, є стратегічно важливими. Кліматологи рекомендують адаптуватися до нової реальності, а біосферні резервати саме й можуть стати ілюстративними пілотними майданчиками для екосистемної адаптації.

На черговому засіданні координаційної ради проекту ми обговорили дальші кроки в напрямі адаптації екосистем до змін клімату. Йдеться про перехід від хвойних монокультур до змішаних широколистяних лісів, створення елементів зеленої інфраструктури в агроландшафтах, які вже довели свою ефективність".

dnevniki.ykt.ru.

Над реалізацією міжнародного проекту працюють експерти Фонду Міхаеля Зуккова (Німеччина) і Центру еконіки та управління екосистемами при Університеті сталого розвитку Еберсвальде (Німеччина) спільно з Мінекології України .

У травні нинішнього року німецькі та українські вчені, дослідники й експерти зустрілися у Києві на засіданні координаційного комітету проекту, а потім поїхали у біосферні резервати, щоб на місці побачити, як реалізуються накреслені плани, а також поспілкуватися з людьми, які там мешкають. Особливою подією для всіх стала зустріч із Міхаелем Зукковим, екологом, чиє ім'я добре відоме не лише в Європі, а й в усьому світі.

Міхаель Зукков багато років віддав природоохоронній діяльності, написав чимало наукових праць, входить до численних наукових і громадських комісій, асоціацій та фондів охорони природи. Діяльність професора здобула високу оцінку, — його нагороджено премією "За правильний спосіб життя" (Right Livelihood Award), яку називають альтернативною Нобелівською премією в галузі екології.

Ці кошти пішли на створення (1999 р.) Фонду Міхаеля Зуккова, першого благодійного фонду захисту природи, який поставив за мету "зберігати і підтримувати екологічний баланс".

"Наша головна мета — боротися з глобальними змінами, антропогенним впливом та забрудненням довкілля. Ми мусимо дати природі час на відновлення. Пора переходити від моделі економічного зростання до соціальної моделі, що фокусується на екологічному розвитку та гармонії з довкіллям", — переконаний професор Міхаель Зукков.

Співпраця німецьких і українських вчених та екологів розпочалася 2016 р., коли вони разом досліджували старі ліси й праліси в українських Карпатах. Після того, як підготували і видали каталог пралісів, зайнялися заповідниками та біосферними резерватами.

"Професор Міхаель Зукков виступав ініціатором створення багатьох резерватів у Німеччині. Один із напрямів діяльності його фонду — підтримка резерватів і територій для сталого розвитку в різних країнах, у тому числі в Україні, Грузії, Білорусі, — пояснює національний координатор проекту, доцент Львівського національного університету ім. І. Франка Анатолій Смалійчук. — Загалом, ця ідея досить цікава й продуктивна. Коли раніше створювали заповідники, намагалися все обмежити й заборонити, що дуже не подобалося людям, які постійно там проживали, вели якусь господарську діяльність. Споконвіку вони збирали гриби, ягоди, заготовляли дрова, матеріали для ремесел тощо, — і раптом там поставили табличку "заповідник" і сказали — зась! Це руйнує звичний спосіб життя, відштовхує людей від самої ідеї заповідника. Можливо, на якихось територіях треба робити саме так, але найчастіше слід шукати інші підходи.

Безумовно, потрібні заповідники, де будуть досліджувати, які процеси відбуваються без впливу людини на дику природу, як вона адаптується до змін клімату на планеті. Але загалом, у великих масштабах, це має бути система, яка створює баланс інтересів — людини і природи.

В українському законодавстві є поняття "природний заповідник" і "біосферний заповідник". А тепер вводиться поняття "резерват". Але його застосовують лише там, де є сертифікат ЮНЕСКО, є відповідність визначеним критеріям та певна цінність.

Усі знають, що Львів — це світова спадщина ЮНЕСКО. Водночас і природні об'єкти ЮНЕСКО визнає важливими для збереження. Ті ж таки праліси — це природна спадщина, яку так само, як і культурну, слід зберігати.

Резерват має більшу територію, ніж заповідник, до того ж він чітко зонований. Зона ядра — це абсолютна заповідність, буферна зона — для збереження ядра і обмеженої діяльності. А транзитна — це там, де господарська діяльність дозволена, але вона має відбуватися у злагоді з природою.

Таких прикладів у світі багато. Мені дуже запам'яталася поїздка в Дублін, де ми ознайомилися з резерватом "Дублінська затока". До нього входять повністю територія затоки та всі індустріальні споруди дублінського порту, через який проходить 90% всього експорту-імпорту в країну. Цей досвід вартий уваги.

У багатьох європейських країнах резервати допомагають відновити екобаланс, дають можливість розвивати органічне землеробство, туризм, займатися різними видами господарської діяльності. І в Україні біосферні резервати можуть стати тими майданчиками, які покажуть приклад іншим територіям, дадуть поштовх новій діяльності".

• #Ольга Скрипник

https://dt.ua/ECOLOGY/svit-ryatuyut-biosferni-rezervati-317242_.html

Далі...

Ліс у жіночих руках

Костринське лісництво знаходиться на мальовничій Великоберезнянщині. Очолює його жінка лісничий Галина Заяць. Як сама розповідає, те що буде лісівником знала ще з шкільних років, адже родина з діда-прадіда була професійно пов’язана з лісовою галуззю. 

Врешті, разом із своєю сестрою, вступила до Львівського лісотехнічного інституту. На другому курсі вийшла заміж. Після закінчення у 1988 році повернулася додому та почала працювати у Жорнавському лісокомбінаті майстром лісу по лісокультурних роботах. Після його розпаду з 1999 року працює лісничим Костринського лісництва Великоберезнянського держлісгоспу.

Працювати у лісовій галузі та бути лісівником, Галина Заяць не вважає героїчним вчинком для жінки. Однак будучи лісничим останні 20 років, фізичні навантаження відчувала на собі неодноразово. Особливо це пов’язано із надзвичайними подіями. До прикладу, лісовими пожежами, які повністю лягають на плечі лісівників. Крім організаційної роботи, часто доводиться долати не один десяток кілометрів та брати ситуацію у власні руки.

Так як Костринське лісництво знаходиться на території Ужанського національного природного парку, лісозаготівельні роботи тут не проводяться. Натомість лісництво стало одним із донорів лісових саджанців Великоберезнянського лісгоспу, а лісничий Галина Заяць справжнім господарником.

На лісонасінневій ділянці сьогодні ростуть понад 200 дерев дугласії. Посадили їх тут ще на початку 20 ст. коли Закарпаття входило до Австро-Угорської імперії. Хвойне дерево росте у Південній Америці та Азії. Однак завдяки таким насадженням та сприятливому для неї кліматі, дугласія добре прижилась й у карпатських лісах. Дерево може сягати більше 80 м. та до трьох метрів у діаметрі.

Та навіть після важкого трудового дня, жінка не забуває про любов до природи. Біля дому, Галина Михайлівна створила справжній витвір мистецтва. Своєрідний парк різних порід дерев та кущів милує око перехожих та самих господарів.

А минулого року лісівничка, разом із колегами, поїхала в країни Західної Європи, для обміну досвідом. Там побачила свої декоративні дерева, які люди вправно підстригають у різні форми. Тому вирішила урізноманітнити й свій невеликий парк.

Догляд за своїм парком жінка проводить, як після так й до роботи. У селі, де проживає Галина Заяць, її знають добре. Сама розповідає, односельчани розуміють її роботу, однак це на жаль не скажеш про всіх. Сьогодні на лісову галузь з боку людей ллється багато негативної критики, які не мають під собою жодних доказів. Тому Галина Михайлівна радо дискутує на цю тему із кожним, аби переконати в протилежному.

Варто додати, сьогодні у структурі лісових господарств, підпорядкованих ЗОУЛМГ працюють три жінки-директори лісогосподарських підприємств, дві жінки лісничі та десятки працівниць лісової галузі на інших посадах.

Zakarpatski Lisivniki

Опубликовано: 13 июл. 2019 г.

Далі...

«Наше спільне завдання — зберегти волинський ліс» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета

Є зрушення, однак проблем вистачає

Головний лісівник Волині Олександр Кватирко проблемним питанням № 1, що найбільше турбує і наших лісівників, і їхніх колег в області, назвав масове всихання лісу, боротьбу з верхівковим короїдом. От тільки не все так просто, адже на території НПП «Прип’ять — ​Стохід» комахи–шкідники псують ліс, але отримати дозвіл (ліміт) на проведення рубки з Мінекології не так просто.

— Як починається масове всихання, лісівники роблять відвід, де росте на вигляд ніби живий ліс, і який ще може бути реалізованим як діловий. Проте коли вони через кілька місяців отримують дозвіл, то це вже деревина, що лише на опалення годиться, — ​пояснює Олександр Кватирко.

Що ж до самовільних рубок, то такої проблеми на території Любешівщини та Маневиччини нема, бо оперативно їх виявляють і змушують винуватців відшкодовувати збитки. А ще зі словами вдячності відзначив очільник управління любешівських лісівників в аспекті недопущення бурштинокопачів на Волинь.

«Найбільша проблема — ​відсутність державної лісової політики»

На цьому неодноразово наголошував заступник голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимир Бондар.
— Найбільша загальна проблема — ​відсутність державної лісової політики. Турбують проблеми приватизації чи неприватизації галузі, бюджетного фінансування чи нефінансування, питання функціонування галузевої системи — ​чи це має бути єдине підприємство чи мережа лісогосподарських підприємств. Тому й невідомо, як ефективно будувати лісгоспам внутрішню та зовнішню економічну політику. Наприклад, ціна переробників низька, проте лісівники змушені погоджуватися на такі умови, інакше продукція пропаде в лісі, — ​розповів Володимир Налькович.

Україні потрібна національна лісова політика, яка б визначила чіткий напрям діяльності галузі.

Пан Володимир зауважив, що є чимало проблем, котрі стосуються законодавчої, нормативної бази, фінансової структури, керівництва Держагенства. «Галузь потребує уваги народного депутата, Верховної Ради, Кабінету Міністрів. Сподіваємося, що в новому скликанні ці питання будуть взяті на серйозніший контроль», — ​зазначив Володимир Бондар.

На думку Володимира Нальковича, потрібно прийняти вже підготовлений законопроєкт про загальнообов’язковий електронний облік деревини. Також посадовець звернув увагу Ірини Мирославівни на те, що безпідставно лісівників звинувачують у вивезенні контрабандою деревини через невідповідність її класифікації.

Вислухавши працівників ліс­госпів, Ірина Констанкевич найперше зазначила, що такі зустрічі з лісівниками для неї дуже важливі, адже про проблеми лісової галузі можна дізнатися з перших вуст.

Народний депутат висловила впевненість у тому, що розвиток цієї галузі повинен стати в Україні пріоритетним, та озвучила намір ініціювати запровадження державної програми підтримки лісогосподарств.

За результатами семінару її учасники узгодили дорожню карту подальшої співпраці щодо збереження та раціонального використання лісових насаджень, боротьби зі шкідниками, належного проведення інформаційно–роз’яс­нювальної роботи серед населення, а також спільного напрацювання законодавства задля створення сучасних економічних, екологічних, податкових та інших умов розвитку вітчизняної лісової галузі, яка відповідала б світовим стандартам.

Тамара Урядова

Ірина Констанкевич на зустрічі озвучила намір ініціювати запровадження державної програми підтримки лісогосподарств.

 

З передвиборної програми кандидата в народні депутати Україну у виборчому окрузі № 23 Констанкевич Ірини Мирославівни:

Підтримка розвитку галузей господарства Волинського Полісся. Ініціюватиму розроблення державної програми «Полісся» для підтримки аграрних, торфовидобувних, переробних підприємств, лісових і водних господарств, підвищення туристично–рекреаційного потенціалу Волинського Полісся. Сприятиму зростанню ефективності функціонування АПК, підвищенню інвестиційної привабливості регіону, створенню сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності в сільській місцевості, залученню коштів на ремонт доріг.

Пряма мова

Народний депутат України, кандидат у народні депутати у виборчому окрузі № 23
Ірина Констанкевич:
Ліси займають шосту частину країни, а це понад 10,6 мільйона гектарів землі. За офіційними даними, площа їх всихання займає понад 400 тисяч гектарів. Заготівля деревини за останні двадцять років зросла більш ніж удвічі — ​з 10 до 22 мільйонів кубометрів. У Волинській області лісами вкрито 34% території.

Україні потрібна національна лісова політика, яка б визначила чіткий напрям діяльності. Ліс у нашій області, зокрема у 23–му окрузі, інтереси якого відстоюю в парламенті, має 
стратегічне значення. Для багатьох поліських сімей він залишається чи не єдиним джерелом доходу. І дорослі, і діти в літній сезон збирають ягоди, навесні та восени — ​гриби, які здають на переробні підприємства або продають на ринках. Наше спільне завдання — ​зберегти ліс. А для цього слід удосконалити програми моніторингу лісів, розробити інтегровану систему їх захисту, нових санітарних норм в умовах зміни клімату, провести інвентаризацію, залучити до розроблення програм збереження лісу природослідників та науковців, внести зміни в законодавчі акти та розробити нові, активізувати роботу щодо залучення міжнародної технічної допомоги для розвитку лісової галузі, розробити дієві механізми державної торговельної політики щодо деревини, боротьби з незаконними рубками. Захист лісу, догляд за ним сьогодні набуває колосального значення. Цей напрям роботи буде одним із пріоритетних у моїй подальшій роботі.

Думки з приводу

Директор ДП СЛАП «Любешівагроліс» Віктор Симонович:
«Культура ведення лісового господарства — ​це не тільки технічні засоби. Важлива і сама культура збору насіння, вирощення посадкового матеріалу, посадка лісу, догляд за ним. Це все на порядок вище в державній структурі. Сподіваємося, в особі Ірини Констанкевич ми знайдемо підтримку в новому парламенті. Ми потребуємо, аби народні депутати підтримували нас, вивчали проблеми зсередини, відвідуючи лісгоспи, і активно сприяли їх розв’язанню у Верховній Раді».
Головний лісничий Тоболівського лісництва ДП СЛАП «Камінь–Каширськагроліс»
Микола Грисюк:
«Ми знаємо Ірину Мирославівну як активного та сумлінного депутата Верховної Ради. І за роки її каденції неодноразово переконалися, що вона — ​людина слова. А тому віримо, що депутатка і надалі зможе захищати інтереси своїх виборців».

Далі...

Тайни реформування "лісових відносин" в Україні

Розмите конституційне гарантування права власності на "землю"  потребує конкретизації та урегулювання механізмів адресного застосування в лісогосподарських відносинах.

Землі лісогосподарського призначення займають майже п'яту частину суші всієї території України — понад 10,6 млн га.

Головною проблемою і перешкодою справжнього реформування "лісових відносини" в Україні з позицій національних інтересів є глибока неузгодженість законодавчих актів не лише між собою, особливо Лісового кодексу України (ЛК) із Земельним кодексом України (ЗК), а й із декларованими нормами Конституції України (КУ) як нормами прямої дії. Ще більшу тривогу викликають морально-етичні аспекти мовчазної згоди численних науковців, експертів-юристів і законотворців із такою невідповідністю, яка породжує також підозру у тому, що припущені злодіяння вчинено навмисно — немовби на догоду недоброчесним чиновникам органів державної влади та місцевого самоврядування.

Основний Закон України (ст. 13, 14) декларує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України (в тому числі землі лісогосподарського призначення — за ЗК або ліси — за ЛК) є об'єктами права власності українського народу, а також основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Це означає, що в Україні будь-хто (навіть органи державної влади чи місцевого самоврядування) на користь будь-кого і в будь-який, навіть "законний", спосіб не може змінити власника землі та її природних ресурсів — об'єктів права власності українського народу, адже жоден закон України не може позбавити народ його права власності. Цю вимогу підсилює інша надважлива норма згаданої 13-ї статті, яка декларує, що кожний громадянин (включно з фізичними і юридичними особами) має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. На жаль, поки що такого закону немає. Саме ця ключова умова: лише "користуватися" природними об'єктами, а не "володіти" і не "розпоряджатися" ними, — вказує на відсутність апріорі конституційного права володіти і розпоряджатися чужою власністю (детальніше ці законні відносини розкрито в статті "Земельний диявол. Як зняти прокляття із земельної реформи", DT.UA №35 від 22 вересня 2017 р.).

Ще небезпечніше виглядає неправочинна послуга частин другої і третьої статті 7 Лісового кодексу, де вказано: "Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи", немовби цього вимагає друге речення частини першої статті 13 Конституції України, яке спотворено викладене в частині першій статті 7ЛК: "Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України".

Наше твердження випливає з того, що в Основному Законі України, на щастя, немає жодного слова щодо будь-якого права чи обов'язку органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на здійснення від імені українського народу права власника (володіння, користування і розпорядження) на землю та її природні ресурси як на природні об'єкти, в тому числі на "землі лісогосподарського призначення" або на "ліси". Навпаки, ст. 41 КУ забороняє володіти і розпоряджатися чужою власністю.

Проте окремі політичні сили антидержавного спрямування, завуальовуючи істинні інтереси під наміри начебто децентралізувати та посилити роль місцевого самоврядування, пропонують конституційно надати органам місцевого самоврядування право розпоряджатися всіма землями, в тому числі й землями лісогосподарського призначення або лісами, — в межах і за межами населених пунктів. Цього категорично робити не можна також з огляду на те, що, наприклад, органи місцевого самоврядування як суб'єкти права власності, володіючи і розпоряджаючись землею та її природними ресурсами як власними, можуть від імені українського народу продати чи передати їх іншій державі або проголосити (утворити) всілякі псевдо "Д/ЛНР", порушуючи кордони і територіальну цілісність України.

Водночас пропоновані стратегії реформування традиційного для України лісового і мисливського господарства, лісозаготівельного виробництва і лісової промисловості як нібито комплексної сфери лісових відносин за принципами ринкової економіки (з дотаціями чи без них) не мають нічого спільного із необхідною трансформацією природо-економічних відносин у лісах (на землях лісогосподарського призначення), що має базуватися на позиціях українських національних інтересів, а також враховувати виклики глобалізації та внутрішню гібридну нестабільність.

На жаль, численні експерти і критики пропонованих трансформацій також не знаходять логічного і правомірного виходу з такого лабіринту, тому що ЛК як головний нормативний акт галузевого призначення виявився непридатним для здійснення на його основі реформування лісового господарства і переведення його на засади ринкової економіки (детальніше про перехід від "законодавчої лісової кризи" до практичних дій висвітлено в статті "Реформування лісівництва: від декларацій до практичних дій", DT.UA №29 від 11 серпня 2017 р.).

Адже в умовах конфлікту законів природи (фізичних) і ринку (економічних) та порушення принципу верховенства права загальнонаціональних норм, визначених КУ як норми прямої дії, внаслідок підміни їх багатовекторністю особистісних (групових) інтересів як начебто рівноправних — розуміння "лісових відносин" і шляхів їх реформування звужувалось і продовжує зводитися переважно до вилучення з лісових екосистем здебільшого деревини як головної продукції лісогосподарського виробництва. Хоча проблема раціонального використання лісових екосистем як природних об'єктів права власності українського народу для всіх нас дійсно є досить актуальною.

При цьому не слід забувати, що одним із найважливіших компонентів і чинників чистоти й життєдайності навколишнього природного середовища є рослинність, особливо цілісні лісові екосистеми. Рослинний світ як невіддільна складова простору, в якому проживають люди, відтворюється в живому поверхневому шарі Землі (ґрунтах) у взаємодії з водою, повітрям, мікроелементами, мікробіотою (живими мікроорганізмами) та завдяки квантовій енергії Сонця і самому фактору фотосинтезу як процесу, що діє поза людською волею.

На сьогодні практично усі сфери використання природних ресурсів в Україні супроводжуються формальним внесенням відповідних зборів та обов'язкових платежів до бюджетів. Одночасно розробляються і впроваджуються системи "ручного" розподілу платежів між бюджетами різного рівня, чим начебто забезпечується узгодження інтересів держави з інтересами регіонів і об'єднаних територіальних громад.

Проте сучасні економічні процеси віддзеркалюють існуючу непрозору систему управління й регулювання, що призводить до різноманітних деформацій в економічному і соціальному розвитку. З одного боку, ця система ще не є досконалою ринковою, а з іншого — не має нічого спільного з програмно-регуляторною у перехідний період реформування і становлення державності країн, до яких належить і Україна.

Вважаємо, що такі недоліки є наслідком зміщення акцентів на фінансові процеси без відповідної інституалізації земле- і природокористування, що мала би забезпечувати одержання збалансованих прибутків (доходів) на новій рентній основі та відповідний розвиток реальної економіки господарювання, в тому числі на землях лісогосподарського призначення. Саме це стало основною причиною і наслідком перерозподілу в надзвичайно короткі терміни "прав" на володіння основним національним багатством, накопичення великих капіталів, соціального розшарування суспільства, різного роду корупційних схем тощо.

Провідними науковцями доведено, що в Україні як державі з перехідною економікою виникла проблема протистояння між правом власності на рентний ресурс (джерело виникнення ренти) і правом його використання. Така ситуація склалася тому, що при слабкості інституціональних регуляторів ринкових відносин, що вже досягли певного рівня розвитку, і відсутності налагоджених інститутів власності на природні ресурси та оподатковування виник реальний дисбаланс між відносинами монополії власності на природні ресурси і монополією привласнення ренти. Це проявилося в тому, що у найважливіших галузях, зокрема лісокористуванні, де використовуються родючі ґрунти як особливий животворний відтворювальний природний ресурс, підприємці стали використовувати природні ресурси як власні, що не є такими в інституціональному значенні.

Унаслідок цього та через відсутність відповідних державно-регуляторних механізмів і відповідних інституцій з їх реалізації, а також незбалансованість усієї системи економічних відносин продовжує функціонувати штучна монополія під виглядом "лісових" структур — фактично посередницьких чи фінансових, які контролюють товарні і фінансові потоки, пов'язані з найбільш ліквідною лісогосподарською продукцією, деревиною.

Ця монополія невиробничих структур використовується ними для максимізації доходу, передусім від володіння деревиною, і, як наслідок, для присвоєнням природно-ресурсної ренти. Тобто можна стверджувати, що за сучасних умов остання зосереджується саме у посередницько-фінансовій сфері, тобто функціонує зайва структура (надбудова).

Натомість під виглядом пошуку шляхів виходу з кризової ситуації, в тому числі в лісівничій галузі, основний потік інформації серед науковців і громадськості, особливо публічної, у спектрі надто довільних і водночас різноманітних трактувань про начебто необхідність посилення так званого державного управління лісами (фактично впливу чиновників) вказує на відвернення уваги переважної більшості громадян від основних проблем, причин і наслідків наявного соціально-економічного стану.

Через таку корупційну складову і діяльність неформальних кланів відносно нашого основного національного багатства — землі та її природних ресурсів як об'єкта права власності українського народу відбувається зволікання із розбудовою правової держави в інтересах суспільства.

Які орієнтири на успіх…

Керуючись чинними нормами Конституції України, для повноцінного становлення нашої країни як заможної, демократичної, правової держави з повноправними громадянами та чистим довкіллям ми повинні насамперед сприймати й застосовувати слово "земля" (у нашому випадку також стосовно земель лісогосподарського призначення — за ЗК, чи навіть за прорадянським визначенням "землі лісового фонду", яке й досі фігурує в ЛК) у двох його основних сутностях конституційного права власності. Тобто вести мову (в усіх її аспектах і відносинах) про землю та її природні ресурси як про природні об'єкти права власності українського народу і загальнонаціональний капітал, а також про земельну ділянку як об'єкт цивільних прав, що перебуває у власності (державній, комунальній, приватній) і є капіталом її власника (держави, громади, громадянина чи юридичної особи).

У цьому зв'язку ключова роль має відводитися формуванню нових механізмів взаємодії цих земельних прав, що капіталізуються в процесі реалізації інтересів (одержання прибутків), завдяки появі реального власникана конкретну земельну ділянку, в межах якої й виникає "право користування природними об'єктами права власності народу", що й стає реальним ключем до здійснення справжніх реформ у лісогосподарській галузі.

Такий підхід є дуже важливим з огляду на багатофункціональність лісових екосистем. Адже лісові насадження, лісосмуги, чагарники, окремі дерева й куші та всі насадження й рослини разом із прилеглими угіддями інших категорій земель і їхніми природними властивостями як природними об'єктами за своїм призначенням і місцеположенням виконують переважно водоохоронні, водорегулюючі, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції, є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових та інших ресурсах і створюються в результаті свідомої лісогосподарської діяльності людини чи самою природою поза волею людини.

Незважаючи на те, що, за даними Держгеокадастру України, з часу прийняття Конституції України площа лісів та інших лісовкритих площ загалом по державі збільшилася в основному шляхом самозаліснення через безгосподарську діяльність на малопродуктивних сільськогосподарських угіддях (див. табл.), слід констатувати той факт, що функціональна можливість лісових екосистем дуже знизилася.

Водночас зменшилися площі відкритих земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом. Викликає серйозну стурбованість погіршення стану водорегулювання і водозатримання не так через глобальне потепління, як через масове зрідження деревостанів і порушення балансу угідь в агроландшафтах шляхом зменшення природних перелогів, сінокосів і пасовищ та замулення річок, струмків і водойм в основному продуктами водної ерозії орних земель. Хоча за даними земельного обліку площі, зайняті вкритими поверхневими водами, збільшилися.

Важливо, що всі ці та інші природні ресурси уособлюють відповідні природні об'єкти біосфери, котрі конституційно задекларовані як природні об'єкти права власності українського народу, що перебувають під особливою охороною держави. Тому природні властивості лісових деревостанів (дерев, кущів, рослин) і в цілому лісових екосистем як природних об'єктів надають екосистемні послуги, що генерує капітал на користь усіх учасників (чинників), особливо лісівника-господаря (його фізичних, інтелектуальних, професійних чи фінансово-матеріальних внесків).

При цьому важливо усвідомлювати, що величина прибутку на користь природно-ресурсної складової у капіталі екосистемної послуги (кінцевого продукту) складає основну частку і не може привласнюватися будь-ким. Ця конституційна вимога підсилює потребу загальнонаціонального забезпечення стану та якості навколишнього природного середовища і посиленого контролю.

Проте в нинішніх умовах ринкової нестабільності та в процесі поспішного реформування лісогосподарської галузі залишено поза увагою проблему інституціоналізації абсолютного права власності українського народу на природні ресурси, в тому числі на землі лісогосподарського призначення.

Виходячи з конституційних вимог, на даному етапі державотворення й переходу до приватної власності лише на земельні ділянки як об'єкти цивільних прав пропонуємо розмежовувати інтереси належності власності, яка дає можливість одержувати доходи (прибутки), а саме за:

• — право власності на землю та її природні ресурси як об'єкт права власності всього українського народу (природні властивості та природна енергія);
• — право власності на земельну ділянку як об'єкт нерухомості;
• — право власності на додатково витрачену працю в процесі господарювання;
• — право створювати державою (шляхом запровадження квот, мита, пільг тощо) сприятливого економіко-правового середовища для експансії вітчизняними товарами поглибленої переробки із високою доданою вартістю, а не сировиною, внутрішніх і зовнішніх ринків (монопольне право).

Усі визначені чотири види прибутків взаємопов'язані між собою і державою та всімаучасниками, які використовують землю та її природні ресурси.

Слід зазначити, що право на одержання відповідного рентного прибутку суб'єктом права власності (державної, комунальної, приватної) на земельну ділянку є кумулятивно-похідним, що з'являється завдяки наявним природним ресурсам (животворним ґрунтам, сонячній квантовій енергії, повітрю, водним та іншим природно-енергетичним ресурсам і самому процесу фотосинтезу) в процесі здійснення законного і раціонального господарювання (лісогосподарської діяльності як виду лісового землеробства) в межах такої ділянки — її власником чи користувачем (лісівником-господарем, спеціалізованим лісогосподарським підприємством будь-якої форми власності), в тому числі на правах довгострокової (до 99 років) оренди.

У цьому зв'язку, формуючи в процесі реформування лісового господарства регіональну багатоукладну економіку на приватній основі, "лісівництву" і "лісокористуванню" як галузям виробництва необхідно надати властивого їм значення та порядку вільного функціонування на засадах фінансово-господарської самостійності, що безапеляційно діятиме в полі загальнонаціональних інтересів і безпрецедентної повної відповідальності за свою діяльність.

Пропоновані механізми повинні функціонувати як взаємозацікавлені, бути взаємозалежними, а самі прибутки (доходи) розподілені між чотирма основними їхніми учасниками (див. рис.).

Унаслідок такого взаємоузгодженого природокористування в процесі раціональної і прогнозованої господарської діяльності лісівника (спеціалізованого підприємства) в конкретних природно-кліматичних умовах проявляється й утверджується, окрім земельних рентних прибутків як основних інтересів суб'єкта-власника і суб'єкта-господаря, ще й головний капіталізований загальнонаціональний прибуток у вигляді ренти, податку чи іншої форми плати за користування лісовими екосистемами та їх складовими як природними об'єктами права власності.

Пропонований поділ цих інтересів з позиції економічної вигоди значною мірою підсилює уявлення про цілісність і взаємністьфункціонально-господарської належності до природних об'єктів як основного національного багатства лише в процесі "користування", застосовуючи механізми найбільш уживаних термінів: 

"землекористування"—"лісокористування"—"природокористування"…

При цьому право власності (володіння, користування і розпорядження) конкретною лісовою земельною ділянкою як об'єктом нерухомості, що фактично уособлює лише територіальну одиницю в конкретних межах, не може автоматично застосовуватися стосовно права "…-користування" лісових екосистем і родючих ґрунтів як природних об'єктів — основного національного багатства і основи життєдіяльності в Україні.

Крім того, слід додати, що розмите конституційне гарантування права власності на "землю" та неоднозначні за змістом і суттю поняття "земля" і "земельні ділянки" потребують конкретизації, корегування, а також урегулювання механізмів щодо їх адресного застосування і в лісогосподарських відносинах, починаючи з Основного Закону України, Земельного і Лісового кодексів України.

13 липня, 2018, 17:13
https://dt.ua/macrolevel/tayni-reformuvannya-lisovih-vidnosin-v-ukrayini-282981_.html

• 
• 

АВТОРИ

• Орест Фурдичкоакадемік НААН, доктор економічних наук, доктор сільськогосподарських наук, професор, директор Інституту...
• Олександер Ковалівдоктор економічних наук

Далі...

Лес Подмосковья уничтожает короед

Древесный вредитель – короед – опять появился в Подмосковных лесах, передает телеканал «МИР 24».

Особенно много этих опасных насекомых там, где скопились поваленные деревья после гроз в мае и июне. Специалисты успокаивают: пока очаги небольшие. С распространением вредителя можно справиться, вовремя избавляясь от зараженных деревьев. Короед очень опасен и размножается быстро. Предпочитает хвойные деревья: ель, кедр, сосну и пихту. Если не принимать никаких мер, жук способен уничтожить огромные площади деревьев.

Напомним, в 2011 году из-за эпидемии короеда вырубили тысячи гектар подмосковного леса.

13:21 13/07/2019
https://mir24.tv/news/16369231/rossiiskie-turisty-nazvali-luchshee-vremya-dlya-pereletov

Далі...

Про невідкладні заходи щодо подолання наслідків надзвичайної ситуації природного характеру на окремих територіях Закарпатської області

УКАЗ

Президента України

Про невідкладні заходи щодо подолання наслідків надзвичайної ситуації природного характеру на окремих територіях Закарпатської області

З метою вжиття невідкладних заходів для подолання наслідків надзвичайної ситуації, спричиненої стихійним лихом на окремих територіях Закарпатської області, що призвело до руйнувань та пошкодження житлових будинків, транспортної інфраструктури, систем енергозабезпечення, зв'язку, заподіяння іншої шкоди, з метою захисту життя і здоров'я людей, надання їм допомоги постановляю:

1. Кабінету Міністрів України невідкладно вирішити в установленому порядку питання фінансування та забезпечення необхідними ресурсами для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків, спричинених надзвичайною ситуацією, нормалізації обстановки на постраждалих територіях Закарпатської області.

2. Запропонувати органам місцевого самоврядування Закарпатської області вирішити в установленому порядку питання фінансування, надання необхідної допомоги для подолання наслідків надзвичайної ситуації на постраждалих територіях.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.




Президент України

В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ


м. Київ
11 липня 2019 року
N 519/2019
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/U519_19.html

Далі...

Партій багато, земля одна

Переважна більшість українців під землею здебільшого розуміють "поле" чи "ґрунт" і впевнені, що право на них належить лише умовним селянам.
GetBg.net


Але насправді монопольно владарює майже на всіх теренах України умовна еліта, споживаючи чужі високоліквідні природні багатства. І єдине, що заважає вседозволеності, — незавершеність так званої земельної реформи в агросфері, внаслідок чого кісткою поперек горла латифундистам стали, з одного боку, майже 7 млн власників земельних паїв, а з іншого — земельний мораторій, який діє впродовж 18 років, хоча насправді за мовчазної згоди й бездіяльності органів влади тіньовий обіг землі не зупиняється. Тому однією з найбільш гострих і дискусійних проблем, що хвилює суспільство понад два десятиліття, є відкриття легального ринку земель сільськогосподарського призначення.

Більшість кандидатів на посаду глави держави та їхні політичні партії хитрувато оминали наявну земельну проблему. Інші хоч і не відверто, але акцентували увагу на доцільності впровадження начебто регульованого ринку. Окрилившись перемогою Володимира Зеленського, який декларував "формування прозорого ринку землі", вже відбувся Всеукраїнський земельний форум, в рамках якого ряд народних депутатів презентували свої напрацьовані пропозиції. Інтереси організаторів і спікерів заходу показові. Зокрема, нічого не говорилося про першочергову необхідність введення здійснюваної в Україні дотепер земельної реформи в чинне конституційне поле і невідкладне врегулювання наявних проблем, включно із судовою реформою та здійсненням заходів з упорядкування розпайованих земель сільськогосподарського призначення. Натомість нас запевняли у наявності якихось абстрактних концепцій і навіть готової дорожньої карти майбутньої земельної реформи.

При цьому суспільству нав'язується думка, що існуючі страхи власників землі вже розвіяні, оскільки "концепція впровадження ринку землі", що передбачає необхідність втілення чотирьох законодавчих блоків і обговорена з представниками МВФ, Світового банку, була представлена громадянам-власникам паїв та аграріям, знайшовши серед них загальну підтримку.

Що цікаво, такі "експерти", вмонтувавшись у списки різних політичних проєктів, трактують необхідність якнайшвидшого впровадження прозорого і комплексного ринку землі як начебто узгоджену з основними, на їхню думку, учасниками реформування земельних відносин позицію. Але серед цих "учасників" досі відсутні справжні власники землі та її природних ресурсів — усі громадяни України.

Натомість саме цього вимагає ст. 13 Конституції України, яка декларує: "Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу… Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону".

Ця, на перший погляд, буцімто незначна помилка, а фактично невідповідність нормам Конституції України вказує на те, що такі команди із задзеркалля мають на меті прибрати родючу землю до своїх рук, оскільки свідомо відкидають переважну більшість громадян України, які де-юре і є основними учасниками реформування земельних відносин у державі.

Основою успішного завершення земельної реформи є повноцінна реалізація конституційних норм щодо абсолютної власності українського народу на землю та її природні ресурси. І насамперед кожен має усвідомити, що вести мову в усіх аспектах і відносинах треба про землю та її природні ресурси як про природні об'єкти права власності українців, основне національне багатство, загальнонаціональний капітал усіх громадян, який не може бути предметом купівлі-продажу, застави і не підлягає відчуженню в будь-який спосіб. Але слід говорити про земельну ділянку як об'єкт цивільних прав, що перебуває у власності (державній, комунальній, приватній), є капіталом її власника і, навпаки, може бути предметом купівлі-продажу та підлягає відчуженню.








Важливо усвідомити, що вартісна частка природного об'єкта не може бути меншою від вартісної частки земельної ділянки. Ця дійсність (контрольний пакет вартісної складової природного об'єкта як чужої власності) спонукатиме природокористувачів до правопорядку, оскільки ст. 13 Основного Закону говорить: "Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству".

Саме на такій основі конституційно гарантується громадянам, юридичним особам і державі набуття та реалізація прав власності на відповідно сформовані земельні ділянки, що виступають відповідними об'єктами не лише цивільних прав, а також обов'язків і вимог природокористування і гарантій соціальної спрямованості економіки. Суб'єкти права власності на земельні ділянки є рівними між собою і перед законом, вони не можуть конкурувати з правом власності українського народу на природні об'єкти.

Це дає можливість законно й відповідально, на конкурентній основі користуватися в межах земельної ділянки як уособленої господарської одиниці певними природними об'єктами, з метою сталого здійснення рільництва, садівництва, житлового, промислового та громадського будівництва, лісівництва, транспорту, зв'язку, енергетики, гірничо-видобувної промисловості, оборони, водно-господарської, природно-заповідної, природоохоронної, оздоровчої, рекреаційної, історико-культурної та іншої діяльності.

Для цього, як і в усіх цивілізованих країнах, центральне місце має займати просторове прогнозування й моделювання розвитку всіх територій і всіх категорій земель одночасно по всій території держави. Такий цілісний державний землевпорядний та архітектурно-будівельний процес має здійснюватися за безпосередньої участі місцевих громад та інститутів громадянського суспільства. Від початку звершення земельної реформи має проводитися в часі й просторі тотальна діджиталізіція всіх її кроків і наслідків.

Цей обов'язковий загальнонаціональний захід дасть змогу перш за все ідентифікувати і сертифікувати всі природні об'єкти, які мають некомерційну природно-заповідну, природоохоронну, оздоровчу, рекреаційну, історико-культурну та іншу цінність, виправляючи помилки здійснюваної колгоспно-радгоспної "реформи" й одночасно впорядковуючи розпайовані землі сільськогосподарського призначення.

Оскільки некомерційні категорії природних об'єктів є своєрідними й неповторними в усіх без винятку природно-кліматичних зонах України, їхнє використання має максимально узгоджуватися з відповідним статусом (національного, регіонального, місцевого значення), для чого безперешкодно набувається право власності на відповідні нерукотворні природні об'єкти, що мають духовну, природно-заповідну чи історичну цінність.

Надважливо невідкладно розпочати оздоровлення сільських територій шляхом формування в сільській місцевості умов комфортної життєдіяльності молодих сімей, які одночасно були б ефективними і заможними господарями.

Цьому процесу має передувати створення нової позавідомчої національної земельної установи України, аналогічної до Національного банку. Вона виконуватиме роль утримувача капіталізованого національного багатства і гаранта прав власності на сформовані земельні ділянки. В її основі діятиме достовірна і прозора багатофункціональна цифрова геоінформаційна система, що включатиме повноцінні кадастрові та реєстраційні системи.

Така установа як інститут, на відміну від інших, матиме свій бюджет і складовий рентний банк і виконуватиме багатоцільові функції та завдання, не притаманні НБУ чи іншим установам. Зокрема, супроводжуватиме фінансову підтримку здійснення земельної реформи, а також сприятиме збільшенню надходжень до бюджетів усіх рівнів, забезпечуватиме продовольчу безпеку, відповідатиме за збереження цілісності території тощо.

Реалізація цих та багатьох інших заходів звершення земельної реформи в Україні дозволить через два роки від початку їх повноцінного впровадження залучити до економіки України доступні капіталізовані природно-ресурсні багатства.

Внаслідок раціонального використання природних ресурсів щорічно надходитимуть до Національної земельної установи України кошти у вигляді рентної плати чи земельного податку в середньому на рівні 1% від їхньої загальної капіталізованої вартості. Частина коштів надходитиме на особисті рахунки кожного громадянина. Участь цього не позиченого капіталу, разом із стрімким зростанням економіки України та регіональним розвитком також стимулюватимуть стабільність національної валюти, зниження облікової ставки НБУ, доступність кредитування.

І лише після введення здійснюваної дотепер земельної реформи в чинне конституційне поле України, а також після виконання окреслених першочергових заходів як особливих передумов інституціонального розвитку земельних відносин і природокористування можна вести розмову про подальшу участь упорядкованих земель сільськогосподарського призначення в ринкових відносинах і про місце сьогоднішнього великого аграрного бізнесу в цьому процесі.

• 

АВТОР

• Олександер Ковалівдоктор економічних нау

https://dt.ua/macrolevel/partiy-bagato-zemlya-odna-317259_.html

Далі...

Національна інвентаризація лісів

Джерело інформації про ліси та їх динаміку.

Сьогодні національна інвентаризація лісів забезпечує проведення лісооблікових робіт та моніторинг лісових ресурсів майже у всіх країнах Європи.

У розвинутих країнах Європи та Північної Америки національна інвентаризація лісів (НІЛ) становить інформаційну основу для розроблення стратегій розвитку лісового сектору і формування секторальних політик, пов’язаних із лісами, тобто політик, які стосуються розвитку біоекономіки, енергетики, сільських територій, туризму, збереження ландшафтів, біорізноманіття, водних ресурсів, запобігання змінам клімату тощо. Саме тому питанням НІЛ у цих країнах приділяється значна увага, на постійній основі надається наукова підтримка розвитку методів і технологій, регулярно виконуються наукові та проектні розробки для НІЛ, проводяться конференції та семінари, створено мережу європейських національних інвентаризацій (ENFIN), забезпечується гармонізація НІЛ на міжнародному рівні.

В Україні питання НІЛ опрацьовуються в галузевих наукових і проектних організаціях Держлісагентства України – в Українському НДІ лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького (УкрНДІЛГА) та в Українському державному проектному лісовпорядному виробничому об’єднанні (ВО «Укрдержліспроект»). Цей напрямок почав розвиватися орієнтовно з 2005 року за підтримки програм міжнародного співробітництва і набув нового імпульсу після прийняття Указу Президента України від 21.11.2017 № 381 «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства, раціонального природокористування та збереження об’єктів природно-заповідного фонду».

Велике значення має підтримка, що надається від німецько-українського агрополітичного діалогу (APD www.apd-ukraine.de/ua/), який, починаючи з 2018 року, підтримує розбудову НІЛ в Україні, зокрема – шляхом організації та проведення навчального туру з обміну досвідом між німецькими та українськими спеціалістами. Окрім цього, Фрайбурзький університет із Німеччини надав фінансову підтримку для участі українських спеціалістів у міжнародній конференції, присвяченій, серед іншого, проблемам розвитку НІЛ, яка проходила з 12 по 15 лютого 2019 р. у Фінляндії в національному парку Koli.

Ця конференція була заключною для проекту DIABOLO, який виконувався в період з березня 2015 по лютий 2019 рр. у рамках програми Європейського Союзу «Горизонт 2020» з метою удосконалення інформаційного забезпечення для розвитку біоекономіки шляхом посилення потенціалу НІЛ та прогнозування динаміки лісових ресурсів у країнах Європи. В роботі конференції взяли участь близько 90 європейських експертів із лісової інвентаризації та науковців, політиків та лісових менеджерів із понад 30 країн світу. Від України в роботі конференції взяли участь Олег Часковський та Сергій Гаврилюк – співробітники кафедри лісової таксації та лісовпорядкування з Національного лісотехнічного університету України (м. Львів), а також Ігор Букша – завідувач лабораторії моніторингу і сертифікації лісів УкрНДІЛГА (м. Харків).

У проекті DIABOLO 33 партнери з 25 європейських країн працювали над розробленням принципів розподілу, інтеграції та гармонізації інформації про ліси, необхідної для прийняття збалансованих рішень на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Наявність об’єктивної інформації від НІЛ забезпечує прозорість процесу формування політики у лісовому секторі та надає можливість урахувати міжсекторальне значення лісів, зокрема – роль лісів у забезпеченні сталого розвитку, відновлюваної біоекономіки, розвитку сільських територій, збалансованого землекористування, стійкості екосистем і навколишнього середовища та запровадження кліматично орієнтованого лісівництва. Значна увага у проекті приділена удосконаленню методів багатоцільової інвентаризації лісових ресурсів та застосуванню передових технологій дистанційного зондування Землі, у тому числі – для оперативної ідентифікації та моніторингу порушень стану лісів.

У розвинутих країнах Європи та Північної Америки значна увага приділяється дослідженням перспектив розвитку лісового сектору та пов’язаних із ним секторів економіки, які проводяться на основі використання даних НІЛ. Для регіону Європейської Економічної Комісії ООН у співпраці з Продовольчою Організацією ООН у даний час втретє проводяться відповідні дослідження (UNECE/FAO Timber Section Forest Sector Outlook Studies III), у рамках яких прогнозується динаміка лісового фонду та очікуване постачання продукції лісового господарства. Особлива увага приділяється встановленню сценаріїв розвитку лісового сектору на період до 2040 року та моделюванню динаміки лісового фонду і попиту на продукцію лісового господарства. При цьому обраховується депонування вуглецю в лісах та його вміст у продукції лісового господарства. У цьому контексті важливим компонентом проекту DIABOLO стали розробки з моделювання та сценарного аналізу перспектив постачання біомаси для розвитку біоекономіки. Координатор проекту DIABOLO – професор Туула Паккален із Інституту природних ресурсів Фінляндії (Luke) зазначила, що ліси мають виключно важливе значення для розвитку біоекономіки і тому дослідження були спрямовані на пошук балансу, що забезпечує стале використання лісових ресурсів та підтримання їх екосистемних функцій. Для цього на основі даних НІЛ проведено моделювання і сценарний аналіз невиснажливого використання лісової біомаси для виробництва деревини, забезпечення сировиною біоенергетики та інших споживачів лісових ресурсів.

Дослідження за цим напрямком проводилися узгоджено з діяльністю групи спеціалістів із прогнозування розвитку лісового сектору Секції лісового господарства і деревини Європейської Економічної Комісії ООН та ФАО. Тому, логічним було проведення відкритого засідання зазначеної групи спеціалістів, в якому взяли участь експерти проекту DIABOLO. Під час такого засідання були зроблені доповіді щодо сценарного аналізу та прогнозування у Фінляндії та Німеччині, а також розглянуто досвід міжнародних інституцій, що займаються питаннями прогнозування розвитку лісів, таких як Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (IIASA), Європейський інститут лісу (EFI), спільного дослідницького центру Європейського Союзу (JRC) та міжнародного проекту FORMASAM, що координується Потсдамським інститутом із досліджень впливу клімату.

Проблеми, пов’язані зі зміною клімату, відносяться до найбільш актуальних глобальних проблем, що постали перед людством на сучасному етапі його розвитку. Щоб зрозуміти та кількісно оцінити роль лісів і лісогосподарської діяльності у запобіганні змінам клімату, потрібно визначити внесок лісового господарства України згідно з вимогами Паризької угоди.

Україна є стороною Паризької угоди, підготовленої в рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) з метою регулювання заходів зі зменшення викидів парникових газів (ПГ), починаючи з 2020 р. Паризька угода має замінити Кіотський протокол.

Повноважні українські представники підписали Паризьку угоду 22 квітня 2016 року в м. Нью-Йорку, Верховна Рада України її ратифікувала 14 липня 2016 року, а 1 серпня 2016 року Президентом України підписаний закон «Про ратифікацію Паризької угоди».

У Паризькій угоді поглинанню ПГ присвячена стаття 5, в якій вказано, що сторонам угоди «…слід вживати дії для збереження та збільшення, у разі необхідності, поглиначів і накопичувачів парникових газів… включаючи ліси». Сторонам угоди рекомендується вживати дії щодо стратегічних підходів та позитивних стимулів стосовно діяльності, пов’язаної зі скороченням викидів у результаті вирубки й деградації лісів, а також із роллю збереження недоторканості лісів, сталого управління лісами та збільшення накопичення вуглецю в лісах у країнах, що розвиваються; та альтернативних стратегічних підходів, таких, що поєднують спільні підходи з пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї для інтегрованого та сталого управління лісами.

Очікуваний національно визначений внесок України до проекту нової глобальної кліматичної угоди був розроблений у 2015 році, його схвалено розпорядженням уряду України № 980-р від 16 вересня 2015 р. Для сектору «Землекористування, зміни у землекористуванні та лісове господарство (ЗЗЗЛГ)» встановлення НВВ було відтерміновано з наступним формулюванням – «підхід щодо того, яким чином сектор ЗЗЛГ включатиметься до структури з пом’якшення зміни клімату буде визначено, коли будуть наявні технічні можливості, але не пізніше 2020 року». Тобто не пізніше 2020 року має бути визначений внесок лісового господарства України до національного балансу викидів і поглинання ПГ. Це має бути зроблено у рамках підготовки другого НВВ України до Паризької угоди, який згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 № 878-р «Про затвердження плану заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року» має переглядатися кожні наступні п’ять років, починаючи з 2020 року.

Ліси відіграють значну роль у вирішенні проблем глобальної зміни клімату. В Україні, згідно з Національним кадастром антропогенних викидів із джерел та абсорбції поглиначами парникових газів, лісові землі є чистими поглиначами ПГ, які у середньому за період 2010–2015 рр. поглинали 65,5 млн. тонн СО2 екв. на рік.

Для встановлення внеску лісового господарства України до національного балансу ПГ, потрібно провести сценарний аналіз та моделювання динаміки викидів і поглинання ПГ на середньострокову і довгострокову перспективи з використанням актуальних даних про лісовий фонд України та сучасних засобів комп’ютерного моделювання. Науковці УкрНДІЛГА мають досвід проведення сценарного аналізу, моделювання та прогнозування розвитку лісового господарства завдяки міжнародному співробітництву з лісовими науковими організаціями з країн Європи та Північної Америки, зокрема – з Європейським інститутом лісу (EFI).

Для встановлення НВВ необхідно провести спеціальні дослідження для лісового сектору України. Такі дослідження мають бути комплексними і ґрунтуватися на актуальних лісовпорядних даних про стан лісів, статистичних даних щодо лісогосподарської діяльності та постачання лісової продукції, оцінці регіональних та глобальних ризиків і впливів антропогенних змін навколишнього природного середовища і прогнозуванні відповідних відгуків лісового сектору. Потрібно обґрунтувати вибір прогнозних моделей та провести їх валідацію, калібрування і адаптацію до умов України.

Встановлення НВВ для лісового сектору економіки України потребує консолідації зусиль лісових наукових та проектних установ, державних органів виконавчої влади, експертного середовища та покращення співробітництва на міжнародному рівні. У цьому відношенні продуктивною та корисною була участь українських спеціалістів у конференції DIABOLO та засіданнях групи спеціалістів із прогнозування розвитку лісового сектору Секції лісового господарства і деревини Європейської Економічної Комісії ООН та ФАО. Отримана під час засідань інформація є корисною для розбудови НІЛ України та розвитку методів моделювання і сценарного аналізу в лісовому господарстві. Прогнозні моделі, які спираються на сучасні методи сценарного аналізу, є важливим інструментом для визначення перспектив розвитку лісового сектору та формування стратегій і програм розвитку лісової галузі в умовах змін соціально-економічної ситуації та навколишнього природного середовища.

Ігор БУКША,
завідувач лабораторії моніторингу і сертифікації лісів УкрНДІЛГА,
“Лісовий і Мисливський” журнал

https://ekoinform.com.ua/?p=3071

Далі...

Приборкати вогонь - із космосу

З яким досвідом Україна долучається до міжнародних проектів захисту лісів від пожеж?

Цього року Україна вперше долучилася до роботи групи експертів із лісових пожеж, що проводилася Службою з над­звичайних ситуацій «Copernicus» (EMS). Щороку учені та представ­ники екологічних міністерств з Єв­ропи, Близького Сходу та Північної Африки збираються на спеціальну зустріч, щоб обговорити ситуацію стосовно пожеж у кожній країні. Завжди у полі зору — лісові пожежі, їхня кількість, масштаби та прогно­зування, чого очікувати від природи далі.

Щоб розпитати науковця Сергія Сидоренка, котрий представляв Україну, про які досягнення та проблеми розповідав міжнародній спільноті, довелося зачекати кіль­ка днів. Старший науковий спів­робітник лабораторії екології лісу УкрНДІЛГА працював «у полі». А літо — якраз гаряча пора для польо­вих досліджень.

— Пане Сергію, не можу не запитати, де проводили польо­ві дослідження і з якою метою ?

— Дослідження проводили у рам­ках дослідної теми: «Вивчити стан та особливості росту насаджень, ушкоджених низовими пожежами, та визначити критерії прогнозуван­ня їх деградації в умовах Степу». Для польових досліджень обрали Херсонщину, бо це один із найуразливіших до лісових пожеж регіонів нашої держави. Працювали спільно з науковцями степового філіалу УкрНДІЛГА — директором Олек­сандром Глодом та його заступни­ком Ігорем Тимошуком. Свого часу Нижньодніпровські піски, які по суті э пустелею, майже залісили, але умови для існування лісу тут дійсно жорсткі.

Одним із основних дестабілізуючих чинників для лісових насаджень цього регіону е лісові пожежі. Крім того, згарища після пожеж на Херсонщині заліснювати надзвичайно складно, через недостатню кількість опадів і аномально високі температури. Такі дослідження ми проводимо вже понад десять років. Цю проблему вивчаємо не лише на Херсонщині, загалом нашими дослідженнями охоплено всі природі зони рівнинної частини України: Полісся, Лісостеп та Степ.

— А як нам вдалося потрапити до робочих засідань «Copernicus»?

— Цього року було подано документи з посиланнями на наукові публікації, отримали відповідь, що організатори зацікавлені в участі України. Державне агентство лісових ресурсів прийняло рішення, що Україну на цьому засіданні має представляти інститут — УкрНДІЛГА, зважаючи на наш досвід у дослідженні лісових пожеж. Після чого було рекомендовано мою участь у роботі експертної групи з лісових пожеж.

— Про що ішлося у Ваших доповідях «Wildfires in Ukraine. Short report» ma «Fire risk assessment in Ukraine» ?

— Основною метою цих зустрі­чей є обговорення дій та заходів щодо посилення пожежної безпеки лісів на основі національного досві­ду кожної з країн-учасниць, заходів щодо запобігання пожежам, залі­сення згарищ. Тому і доповідь була побудована відповідно: наскільки гостро стоїть проблема лісових по­жеж в Україні, які у нас найбільш уразливі регіони до пожеж. Також доповідав про офіційну статистику пожеж, надану Державним агент­ством лісових ресурсів України, та про заходи й профілактику щодо по­жеж.

Крім цього, я надав інформацію про часові та просторові тенденції лісових пожеж в Україні, економічні втрати. Також була надана інформація про досвід використання методів дистанційного зондування землі для моніторингу пожеж у зоні ООС. Адже офіційних даних з тимчасово окупованих територій, звичайно, немає. Ми зафіксували, що у 2014 році через бойові дії пожежі лише у Луганській області становили понад 61 % від усіх пожеж в Україні, а це майже 10 274 га. Абсолютна більшість із них була спричинена бойовими діями. Ясна річ, що в умовах війни гасити пожежі було неможливо та небезпечно. Тепер ці дані про Україну з’являться в офіційному щорічнику JRC technical reports

Другий мій виступ був присвячений підходам в оцінюванні пожежної небезпеки в Україні. Ці дані будуть надані в окремому документі, в якому буде представлено досвід кожної країни. Наразі EGFF(група експертів із лісових пожеж) працює над розробкою базових критеріїв оцінювання пожежних ризиків (пожежної небезпеки) на пан-Європейському рівні.

— Над якими дослідженнями Ви працювали раніше і хотіли б розповісти міжнародній спільноті?

— Лабораторія екології лісу вже давно займається пожежною те­матикою, тож розповісти є що. Ми маємо серйозний досвід у вивченні пожеж та їх впливу на лісові еко­системи. Розробили моделі постпірогенного розвитку пошкоджених деревостанів та прогнозування уси­хання кожного з дерев. Також наша лабораторія займається досліджен­ням лісових горючих матеріалів, оскільки ця тема в нашій країні була поза увагою досить довго.

— Як би Ви загалом оцінили, чи вистачає нам ресурсів, людських та матеріальних, щоб стежити за пожежною безпекою у лісах?

— Тримати це питання під контролем важко через зміни клімату. Існує безліч сценаріїв зміни клімату, але наука все ще нездатна спрогнозувати точну локацію та час цих катастроф, якими можна вважати також великі лісові пожежі. Але нові технології потроху впроваджуються, у нашому інституті є лабораторія нових інформаційних технологій, яка займається впровадженням на підприємствах ав­томатичних системам моніторингу пожеж, приміром, встановлюються відеокамери у лісгоспах, досить ве­лику площу вже охоплено, це нині дуже ефективний інструмент, який дозволяє швидко реагувати на по­жежі.

Також перспективним є моні­торинг пожеж дистанційними ме­тодами, той же «Copernicus» та «FIRMS» надає доступ до даних щодо термальних аномалій безко­штовно майже в режимі реального часу. Та оскільки через рух супут­ників зйомка здійснюється лише шість разів на добу, деякі пожежі можуть не втрапити у цей часовий проміжок і не будуть зафіксовані. Інколи супутники можуть не вияви­ти низові пожежі низької інтенсив­ності, особливо якщо вони невеликі за площею. Та загалом Європа та США рухаються у напрямку бага­тостороннього використання дис­танційного зондування Землі щодо моніторингу пожеж та прогнозуван­ня поведінки пожеж. Ми теж розви­ваємося у цьому напрямку.

— Над якими дослідженнями будете працювати найближчим часом?

— Зараз ми працюємо над завершенням моделей прогнозування усихання деревостанів, які включають характеристики деревостану, інтенсивність пошкодження та тривалість постпірогенного періоду. Тепер хочемо додати до цієї моделі додаткові компоненти, наприклад, кліматичні показники, особливо опади, також додамо ймовірність заселення шкідниками. Є можливість інтегрувати наші дослідження до геопорталу в майбутньому. За таких умов з’явиться можливість для кожного насадження у конкретний момент часу оцінювати ризики та наслідки пожежі, її інтенсивність, величину постпірогенного відпаду. Але над цим напрямком ще дуже багато роботи.

Інна ПОГОРІЛА

Природа і суспільство / Лісова газета № 26 (238) від 12 липня 2019 року, стор. 6

Далі...