ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ
влада обвалила лісову галузь в Україні
ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ
Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів
Орест ФУРДИЧКО
Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні
РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?
Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь
ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ
Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?
18 серпня 2019
Музей лісу відкрили у Тростянці на Сумщині
З нагоди ювілейної дати – 70 річниці утворення Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства 16 серпня 2019 р. у Тростянці відкрили просвітницький осередок, у якому зібрана вся історія становлення і розвитку лісової галузі на Сумщині – обласний Музей лісу.
У заході взяли участь керівник апарату Сумської ОДА Дмитро Живицький, голова райдержадміністрації Олег Сипко, заступник міського голови Юрій Заяц, голова районної ради Андрій Корж.
Для створення обласного Музею лісу Тростянецький лісгосп, директором якого є Віктор Зубко, обраний не випадково. Підприємство є одним із кращих в області по головних економічних показниках, створює нові робочі місця, наповнює місцевий бюджет. За успішне розведення лісових порід на великих площах тростянецьких лісівників постійно відзначають на обласному та державному рівнях! Про це, зокрема, говорили у своїх виступах голова Товариства лісівників України Юрій Марчук, начальник Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства, заслужений працівник сільського господарства України Віктор Чигринець.
Святкові події на території лісгоспу відбувалися в різних локаціях. До кожної з них долучилися юні лісівники - вихованці шкільного лісництва міської школи № 2. Вони були екскурсоводами в новому музеї, разом із гостями побували на уроці в Лісовій школі та висадили деревця в новому дендропарку, закладеному з нагоди ювілейної дати! Очолює шкільне лісництво «Нескучанське» вчитель Катерина Солоха.
Наукова база в Краснотростянецькій лісовій науково-дослідній станції є однією з кращих в Україні, це відзначали досвідчені науковці - учасники заходу. Керівник цієї установи Василь Ігнатенко провів для гостей оглядову екскурсію, ознайомив з новими здобутками колективу та показав природні перлини Нескучанського лісу.
Джерело: Тростянецька міська Рада
18 серпня 2019 16:40 |
Беларусь на конференции сторон КБО ООН присоединится к выработке мер против деградации земель
Очередная встреча сторон - участниц Конвенции ООН по борьбе с опустыниванием пройдет 2-13 сентября в индийском Дели. Для Беларуси, которая активно участвует в работе конвенции, на встрече особенно важно присоединиться к выработке мер по защите и восстановлению лесов и торфяников как ключевых ресурсов в борьбе с изменениями климата, потерей биоразнообразия и деградацией земельных угодий. Об этом сообщил национальный координатор КБО ООН Андрей Кузьмич, передает БЕЛТА.
"Беларусь едет на КС14 (это 14-я встреча сторон) с установленными национальными показателями нейтрального баланса деградации земель - НДБЗ, а также c политической волей к их достижению. У нас уже накоплен определенный практический опыт восстановления таких территорий, в частности, торфяников, и мы будем рады поделиться этим опытом с участниками КС14", - сказал Андрей Кузьмич.
Отдельно он отметил реализацию проекта международной технической помощи Республики Корея и КБО ООН "Восстановление осушенных торфяников в Беларуси". Более 1 тыс. га деградированных и неэффективно осушенных болот восстановлено в Могилевской области в течение года. Ключевым мероприятием проекта стало заболачивание территорий осушенных торфяников "Нарковщина" Чериковского района (383 га) и "Печенеж" Костюковичского района (670 га). Территории этого региона были выбраны не случайно. Земли в некоторых районах по-прежнему несут бремя последствий катастрофы на Чернобыльской АЭС. Восстановление торфяников будет также способствовать предотвращению возможного перекрестного загрязнения других областей в результате торфяных пожаров и миграции радионуклидов.
С одной стороны, природные условия Беларуси сейчас исключают развитие опустынивания в его крайней форме. С другой, для страны актуальны такие проблемы, как водная и ветровая эрозия почвы, минерализация органического вещества торфяных почв, техногенное загрязнение, нарушение земель при добыче полезных ископаемых и др. Также в Беларуси все чаще случается засуха, обусловленная изменениями климата. Например, такого сухого апреля, как в текущем году, не отмечалось ни разу за период с 1940-х годов.
Поэтому еще в 2015 году правительством республики утверждены стратегия по реализации КБО ООН, а также национальный план действий по предотвращению деградации земель на 2016-2020 годы. Создан соответствующий координационный совет под председательством министра природных ресурсов и охраны окружающей среды. Вопросы сохранения и повышения почвенного плодородия, предотвращения деградации земель интегрированы и в другие национальные стратегические документы - национальную стратегию устойчивого социально-экономического развития Беларуси до 2030 года, доктрину национальной продовольственной безопасности до 2030 года и иные.
"Мы ожидаем от КС14 принятия решений, которые бы помогали странам продвинуться от установления национальных задач нейтрального баланса деградации земель к их практической реализации. Одним из ключевых вопросов на этом пути является мобилизация ресурсов. Также необходимо грамотно проанализировать отчеты стран после принятия новых стратегических рамок КБО ООН и сделать все возможное, чтобы в будущем получать репрезентативные данные о прогрессе в достижении стратегических целей и задач конвенции, а также задачи 15.3 Целей устойчивого развития", - добавил Андрей Кузьмич.
Предстоящая встреча - первая конференция сторон после принятия стратегических рамок КБО ООН на 2018-2030 годы. Большинство стран уже установили добровольные национальные задачи НДБЗ и приступили к их реализации.
"Беларусь едет на КС14 (это 14-я встреча сторон) с установленными национальными показателями нейтрального баланса деградации земель - НДБЗ, а также c политической волей к их достижению. У нас уже накоплен определенный практический опыт восстановления таких территорий, в частности, торфяников, и мы будем рады поделиться этим опытом с участниками КС14", - сказал Андрей Кузьмич.
Отдельно он отметил реализацию проекта международной технической помощи Республики Корея и КБО ООН "Восстановление осушенных торфяников в Беларуси". Более 1 тыс. га деградированных и неэффективно осушенных болот восстановлено в Могилевской области в течение года. Ключевым мероприятием проекта стало заболачивание территорий осушенных торфяников "Нарковщина" Чериковского района (383 га) и "Печенеж" Костюковичского района (670 га). Территории этого региона были выбраны не случайно. Земли в некоторых районах по-прежнему несут бремя последствий катастрофы на Чернобыльской АЭС. Восстановление торфяников будет также способствовать предотвращению возможного перекрестного загрязнения других областей в результате торфяных пожаров и миграции радионуклидов.
С одной стороны, природные условия Беларуси сейчас исключают развитие опустынивания в его крайней форме. С другой, для страны актуальны такие проблемы, как водная и ветровая эрозия почвы, минерализация органического вещества торфяных почв, техногенное загрязнение, нарушение земель при добыче полезных ископаемых и др. Также в Беларуси все чаще случается засуха, обусловленная изменениями климата. Например, такого сухого апреля, как в текущем году, не отмечалось ни разу за период с 1940-х годов.
Поэтому еще в 2015 году правительством республики утверждены стратегия по реализации КБО ООН, а также национальный план действий по предотвращению деградации земель на 2016-2020 годы. Создан соответствующий координационный совет под председательством министра природных ресурсов и охраны окружающей среды. Вопросы сохранения и повышения почвенного плодородия, предотвращения деградации земель интегрированы и в другие национальные стратегические документы - национальную стратегию устойчивого социально-экономического развития Беларуси до 2030 года, доктрину национальной продовольственной безопасности до 2030 года и иные.
"Мы ожидаем от КС14 принятия решений, которые бы помогали странам продвинуться от установления национальных задач нейтрального баланса деградации земель к их практической реализации. Одним из ключевых вопросов на этом пути является мобилизация ресурсов. Также необходимо грамотно проанализировать отчеты стран после принятия новых стратегических рамок КБО ООН и сделать все возможное, чтобы в будущем получать репрезентативные данные о прогрессе в достижении стратегических целей и задач конвенции, а также задачи 15.3 Целей устойчивого развития", - добавил Андрей Кузьмич.
Предстоящая встреча - первая конференция сторон после принятия стратегических рамок КБО ООН на 2018-2030 годы. Большинство стран уже установили добровольные национальные задачи НДБЗ и приступили к их реализации.
Тест. Выживете ли вы, заблудившись лесу?
Представьте, что вы пошли за грибами и заблудились в незнакомом лесу. Пройдите тест Intex-press, чтобы узнать, сможете ли вы выжить в чаще и дождаться помощи спасателей или погибнете в первые часы.
Фото: сайт pixabay.com
Фото: сайт pixabay.com
РЕКЛАМА
Автор: Ирина ПЛЮТО
18.08.2019, 14:41 / remove_red_eye 972 / chat_bubble1
https://www.intex-press.by/2019/08/18/test-vyzhivete-li-vy-zabludivshis-lesu/
18.08.2019, 14:41 / remove_red_eye 972 / chat_bubble1
https://www.intex-press.by/2019/08/18/test-vyzhivete-li-vy-zabludivshis-lesu/
Исследование: богатый видами лес эффективнее для экологии и выгоднее для экономики
К примеру, бореальный тип леса был представлен в исследовании сосновыми лесами. Отмеченная территория была исследована с особой тщательностью. Автор: Авелийна Хельм
Ботаники из Института экологии и наук о Земле Тартуского университета и лесоведы из Эстонского университета естественных наук изучали связи между группами биоты в ста природных лесах на юге Эстонии. Результаты исследования показывают, в частности, какой лес обеспечивает наибольшую экономическую выгоду и обосновывают, почему было бы разумно избегать создания монокультурных лесов. Результаты были также недавно опубликованы в международном научном журнале Oikos, посвященном проблемам экологии.
И обычный гражданин, и защитник природы, и управляющий лесами заинтересованы в благополучии лесов. Однако насколько сложно однозначно понять термин "лес", ведь каждый может понять его по-своему, настолько же сложной является и лесная экосистема. Очень трудно понять, как разные части биоты (биота – исторически сложившаяся совокупность флоры, фауны и микроорганизмов, населяющих какую-либо определенную территорию – прим. ред.) взаимодействуют друг с другом.
Согласно теории, богатая видами экосистема функционирует более эффективно, если ее различные группы организмов взаимодействуют друг с другом. Таким образом, для управления лесным хозяйством важно знать, влияет ли разнообразие одной группы биоты на другую и способствует ли биоразнообразие увеличению биомассы или же их связывает лишь общая история.
Многие исследования ранее показали, что связи между группами организмов могут быть и косвенными, вытекающими из общей истории. Вместе с тем, разные организмы напрямую влияют друг на друга, и богатство одной группы может напрямую зависеть от другой. Например, деревья живут с грибами, образуя грибокорень или микоризу, и без разнообразия одного партнера страдает другой. В природе, однако, трудно различить прямые и косвенные связи.
Чтобы прояснить роль биоразнообразия в эстонских лесах, ученые из Тартуского университета и Эстонского университета естественных наук определили на каждом из участков естественных лесов на юге Эстонии размером 100 квадратных метров все древесные и травянистые растения (соответственно 35 и 115 видов), мхи и лишайники (на земле соответственно 25 и 8 видов, на деревьях – 80 и 202).
Виды, которые трудно обнаружить в полевых условиях, были определены в лаборатории под микроскопом. Поскольку микроскопические грибы в почве играют важную роль в лесной экосистеме, по ДНК в почве было также определено богатство видов грибов (1555 видов), выполняющих различные экологические роли. Биомасса леса оценивалась по количеству и размеру деревьев, а также анализировались условия почвы.
В целом изученные леса были по истории своей биоты разделены на две группы: бореальные, то есть северные хвойные леса, и неморальные, то есть леса в южной части Балтийского моря с более мягким климатом. Поскольку Эстония находится на границе двух регионов, то у нас растут вместе оба типа лесов.
Связь типа леса с богатством видов в том или ином регионе зависела от кислотности почвы. Бореальные леса (например, сосновый бор) были более распространены на кислых, а неморальные (например, липовый и дубовый лес) – на нейтральных, более известковых почвах.
Слева приведен пример бореального типа леса, представленного сосновыми лесами. Справа приведен пример неморального типа леса, представленного липовыми и дубовыми лесами. Автор: Авелийна Хельм
Исследование выявило множество связей между биоразнообразием разных групп организмов. Богатство видов одной группы организмов сопровождалось большим биоразнообразием другой группы организмов. Разнообразие деревьев коррелировало с биоразнообразием живого надпочвенного покрова, эпифитов (произрастающие на деревьях мхи и лишайники) и микоризных грибов. В свою очередь, разнообразие живого надпочвенного покрова коррелировало с видовым богатством как эпифитов, микоризных грибов, так и грибковых патогенов в почве. Имелась также взаимосвязь между биоразнообразием эпифитов и микоризных грибов, а также микоризных грибов и грибковых патогенов.
Многие из этих связей, однако, происходили из общей биогеографической истории. Неморальные леса с более пышной растительностью росли в Европе в течение десятков тысяч лет, в течение которых сформировалось большое количество видов, подходящих для многих групп биоты. Однако эстонские бореальные леса сформировались только по прошествии последнего ледникового периода, то есть менее чем за 10 000 лет.
После того, как в анализ было включено влияние истории, были выявлены взаимосвязи, которые можно объяснить прямым экологическим влиянием. Таким образом, объем древесины в лесу положительно ассоциировался с видовым разнообразием как деревьев, так и микоризных грибов. Вероятно, это связано с тем, что по сравнению с лесом, где разнообразие растений не очень большое, богатый видами лес может использовать имеющиеся ресурсы более эффективно. В свою очередь, видовое богатство деревьев благоприятствовало разнообразию как живого надпочвенного покрова, так и эпифитов.
Таким образом, леса с более высоким видовым разнообразием деревьев имеют более высокую биомассу и, следовательно, более высокую экономическую отдачу, а также общее биоразнообразие. Следовательно, экологическую и экономическую ценность лесов не следует противопоставлять друг другу, а нужно искать возможности там, где поддерживаются обе роли. Однако по возможности следует избегать создания монокультурных лесных насаждений. Леса с высоким видовым разнообразием также эффективно регулируют круговорот углерода, воды и питательных веществ, что важно в долгосрочной перспективе, как с экономической, так и экологической точки зрения.
Ботаники из Института экологии и наук о Земле Тартуского университета и лесоведы из Эстонского университета естественных наук изучали связи между группами биоты в ста природных лесах на юге Эстонии. Результаты исследования показывают, в частности, какой лес обеспечивает наибольшую экономическую выгоду и обосновывают, почему было бы разумно избегать создания монокультурных лесов. Результаты были также недавно опубликованы в международном научном журнале Oikos, посвященном проблемам экологии.
И обычный гражданин, и защитник природы, и управляющий лесами заинтересованы в благополучии лесов. Однако насколько сложно однозначно понять термин "лес", ведь каждый может понять его по-своему, настолько же сложной является и лесная экосистема. Очень трудно понять, как разные части биоты (биота – исторически сложившаяся совокупность флоры, фауны и микроорганизмов, населяющих какую-либо определенную территорию – прим. ред.) взаимодействуют друг с другом.
Согласно теории, богатая видами экосистема функционирует более эффективно, если ее различные группы организмов взаимодействуют друг с другом. Таким образом, для управления лесным хозяйством важно знать, влияет ли разнообразие одной группы биоты на другую и способствует ли биоразнообразие увеличению биомассы или же их связывает лишь общая история.
Многие исследования ранее показали, что связи между группами организмов могут быть и косвенными, вытекающими из общей истории. Вместе с тем, разные организмы напрямую влияют друг на друга, и богатство одной группы может напрямую зависеть от другой. Например, деревья живут с грибами, образуя грибокорень или микоризу, и без разнообразия одного партнера страдает другой. В природе, однако, трудно различить прямые и косвенные связи.
Чтобы прояснить роль биоразнообразия в эстонских лесах, ученые из Тартуского университета и Эстонского университета естественных наук определили на каждом из участков естественных лесов на юге Эстонии размером 100 квадратных метров все древесные и травянистые растения (соответственно 35 и 115 видов), мхи и лишайники (на земле соответственно 25 и 8 видов, на деревьях – 80 и 202).
Виды, которые трудно обнаружить в полевых условиях, были определены в лаборатории под микроскопом. Поскольку микроскопические грибы в почве играют важную роль в лесной экосистеме, по ДНК в почве было также определено богатство видов грибов (1555 видов), выполняющих различные экологические роли. Биомасса леса оценивалась по количеству и размеру деревьев, а также анализировались условия почвы.
В целом изученные леса были по истории своей биоты разделены на две группы: бореальные, то есть северные хвойные леса, и неморальные, то есть леса в южной части Балтийского моря с более мягким климатом. Поскольку Эстония находится на границе двух регионов, то у нас растут вместе оба типа лесов.
Связь типа леса с богатством видов в том или ином регионе зависела от кислотности почвы. Бореальные леса (например, сосновый бор) были более распространены на кислых, а неморальные (например, липовый и дубовый лес) – на нейтральных, более известковых почвах.
Слева приведен пример бореального типа леса, представленного сосновыми лесами. Справа приведен пример неморального типа леса, представленного липовыми и дубовыми лесами. Автор: Авелийна ХельмИсследование выявило множество связей между биоразнообразием разных групп организмов. Богатство видов одной группы организмов сопровождалось большим биоразнообразием другой группы организмов. Разнообразие деревьев коррелировало с биоразнообразием живого надпочвенного покрова, эпифитов (произрастающие на деревьях мхи и лишайники) и микоризных грибов. В свою очередь, разнообразие живого надпочвенного покрова коррелировало с видовым богатством как эпифитов, микоризных грибов, так и грибковых патогенов в почве. Имелась также взаимосвязь между биоразнообразием эпифитов и микоризных грибов, а также микоризных грибов и грибковых патогенов.
Многие из этих связей, однако, происходили из общей биогеографической истории. Неморальные леса с более пышной растительностью росли в Европе в течение десятков тысяч лет, в течение которых сформировалось большое количество видов, подходящих для многих групп биоты. Однако эстонские бореальные леса сформировались только по прошествии последнего ледникового периода, то есть менее чем за 10 000 лет.
После того, как в анализ было включено влияние истории, были выявлены взаимосвязи, которые можно объяснить прямым экологическим влиянием. Таким образом, объем древесины в лесу положительно ассоциировался с видовым разнообразием как деревьев, так и микоризных грибов. Вероятно, это связано с тем, что по сравнению с лесом, где разнообразие растений не очень большое, богатый видами лес может использовать имеющиеся ресурсы более эффективно. В свою очередь, видовое богатство деревьев благоприятствовало разнообразию как живого надпочвенного покрова, так и эпифитов.
Таким образом, леса с более высоким видовым разнообразием деревьев имеют более высокую биомассу и, следовательно, более высокую экономическую отдачу, а также общее биоразнообразие. Следовательно, экологическую и экономическую ценность лесов не следует противопоставлять друг другу, а нужно искать возможности там, где поддерживаются обе роли. Однако по возможности следует избегать создания монокультурных лесных насаждений. Леса с высоким видовым разнообразием также эффективно регулируют круговорот углерода, воды и питательных веществ, что важно в долгосрочной перспективе, как с экономической, так и экологической точки зрения.
В лесах, богатых видами, больше объем древесины. Автор: В лесах, богатых видами, больше объем древесины. Автор/источник: Схематическое изображение Noreika et al. В соответствии с исследованием 2019 года.
Исследование было поддержано RMK (проект "Умная защита биоразнообразия в природных и хозяйственных лесах Эстонии"), Эстонским исследовательским агентством (гранты IUT20-29, 20-28 и PUT1017) и Центром передового опыта науки EcolChange.
Редактор: Ирина Киреева
Исследование было поддержано RMK (проект "Умная защита биоразнообразия в природных и хозяйственных лесах Эстонии"), Эстонским исследовательским агентством (гранты IUT20-29, 20-28 и PUT1017) и Центром передового опыта науки EcolChange.
Редактор: Ирина Киреева
Ліс і лось – єдине ціле
Проблеми мисливської галузі не розв’язати без допомоги держави, без уваги та розуміння суспільства.
Завдяки зусиллям лісівників, єгерів, мисливців світ дикої природи не зникає, а відроджується.
Далеке – близьке. Ми познайомилися років 35 тому – як кореспондент «Сільських вістей» я приїхав до Радомишля, щоб розповісти на сторінках газети про досвід вирішення економічних та екологічних питань у місцевому спецлісгоспі. Тоді мав цікаву розмову з молодим фахівцем – випускником факультету мисливствознавства Кіровського сільськогосподарського інституту Олексієм Пузиковим. Він родом із Краснодарського краю, з Адигеї. Яким чином доля закинула в Україну? Коли закінчував інститут, надійшла заявка на одного випускника із Главку мисливства Мінлісгоспу України, підписана керівником його Сергієм Болденковим. Мав право вибирати місце роботи першим, оскільки очолював природоохоронну дружину. Вибір зупинив на Радомишлі. Як пізніше з’ясувалося, підібрати спеціаліста на посаду інженера-мисливствознавця просив директор Андрій Філіпович. Приїхав на Житомирщину з дружиною, сином, двома собаками – лайками.
Мисливствознавець Олексій Пузиков: «Спірея – основний вид формування захисних ремізів для тварин»
Сам Андрій Філіпович до Радомишля, тодішнього ліспромгоспу, уперше прибув 21 червня 1941 р. з дипломом випускника Малинського лісотехнікуму. Був вихідний день, тому керівник порадив до понеділка погуляти, ознайомитися з навколишніми борами. До пізнього вечора бродив лісовими стежками, будував плани, а на ранок… На ранок їх перекреслила війна. Довгих чотири роки минуло (служив в авіації), поки повернувся до місця призначення, де так і не встиг приступити до роботи. Повернувшись до лісу, не впізнав його: згарища, вирубки. Очолив Потіївське лісництво, в 1949-му доручили стати біля керма лісгоспзагу…
Коли ми зустрілися з Андрієм Івановичем того пам’ятного відрядження багато років тому, розповідав, що дуже задоволений молодим колегою. Жоден браконьєр в окрузі не почувався вільно, не залишався непокараним після скоєного злочину. Хоч і нелегко це давалося Олексію (бувало, що й стріляли по ньому, вибивали камінцями шибки у вікнах), проте твердо стояв на захисті природи. Нарощували поголів’я диких свиней, козуль, лосів, дбали про зміцнення кормової бази. При створенні лісу виходили з того, що він – не грядки для вирощування деревини, а повинен виконувати інші, не менш важливі функції: під зеленими шатами привільно мають почуватися й звірі, й птахи, бо без них ліс – не ліс.
Начальник відділу лісового господарства підприємства Віктор Масний, помічник лісничого Олександр Гальченко і лісничий Сергій Онуфрійчук у розсаднику Білківського лісництва
І ось часи нинішні. Тривожні часи в країні для мисливської галузі. Різного роду псевдоекологи розгорнули цькування, паплюження працівників її, намагаючись сформувати громадську думку щодо мисливців як ворогів природи й тваринного світу, як браконьєрів, виступаючи навіть за заборону полювання. Як розцінюють цю розгнуздану кампанію на місцях? От і вирушив я до Радомишля, аби побачитися з давнім знайомим, мисливствознавцем Олексієм Пузиковим та його колегами, поцікавитися, як живеться-працюється їм, дізнатися про їхні тривоги та надії.
Спершу – про саме лісомисливське підприємство. Андрій Філіпович беззмінно керував ним 39 років, передавши у 1990–му бразди правління Олександру Гладишу. Обидва залишили помітний слід, створивши та підтримуючи марку одного з кращих лісових господарств у системі. З 2014 р. розпочате успішно продовжує Іван Дмитренко.
Сам Андрій Філіпович до Радомишля, тодішнього ліспромгоспу, уперше прибув 21 червня 1941 р. з дипломом випускника Малинського лісотехнікуму. Був вихідний день, тому керівник порадив до понеділка погуляти, ознайомитися з навколишніми борами. До пізнього вечора бродив лісовими стежками, будував плани, а на ранок… На ранок їх перекреслила війна. Довгих чотири роки минуло (служив в авіації), поки повернувся до місця призначення, де так і не встиг приступити до роботи. Повернувшись до лісу, не впізнав його: згарища, вирубки. Очолив Потіївське лісництво, в 1949-му доручили стати біля керма лісгоспзагу…
Коли ми зустрілися з Андрієм Івановичем того пам’ятного відрядження багато років тому, розповідав, що дуже задоволений молодим колегою. Жоден браконьєр в окрузі не почувався вільно, не залишався непокараним після скоєного злочину. Хоч і нелегко це давалося Олексію (бувало, що й стріляли по ньому, вибивали камінцями шибки у вікнах), проте твердо стояв на захисті природи. Нарощували поголів’я диких свиней, козуль, лосів, дбали про зміцнення кормової бази. При створенні лісу виходили з того, що він – не грядки для вирощування деревини, а повинен виконувати інші, не менш важливі функції: під зеленими шатами привільно мають почуватися й звірі, й птахи, бо без них ліс – не ліс.
Начальник відділу лісового господарства підприємства Віктор Масний, помічник лісничого Олександр Гальченко і лісничий Сергій Онуфрійчук у розсаднику Білківського лісництва
І ось часи нинішні. Тривожні часи в країні для мисливської галузі. Різного роду псевдоекологи розгорнули цькування, паплюження працівників її, намагаючись сформувати громадську думку щодо мисливців як ворогів природи й тваринного світу, як браконьєрів, виступаючи навіть за заборону полювання. Як розцінюють цю розгнуздану кампанію на місцях? От і вирушив я до Радомишля, аби побачитися з давнім знайомим, мисливствознавцем Олексієм Пузиковим та його колегами, поцікавитися, як живеться-працюється їм, дізнатися про їхні тривоги та надії.
Спершу – про саме лісомисливське підприємство. Андрій Філіпович беззмінно керував ним 39 років, передавши у 1990–му бразди правління Олександру Гладишу. Обидва залишили помітний слід, створивши та підтримуючи марку одного з кращих лісових господарств у системі. З 2014 р. розпочате успішно продовжує Іван Дмитренко.
Директор Радомишльського лісомисливгоспу Іван Дмитренко: «Такі дуби ростуть на берегах річки Тетерів, мимо них стежками ходять на водопій козулі»
– Серед завдань чи не найголовнішим для нас є збільшення площі лісів та забезпечення їх високої продуктивності, а також турбота про те, аби угіддя були багаті на дичину, – розповів. – Якщо раніше лісове і мисливське господарства вважалися галузями – суперниками, то нині намагаємося розумно поєднати інтереси. Адже без звірів і птахів ліс – не ліс. Останніми роками особливу увагу приділяємо збереженню поголів’я, надто дикого кабана – внаслідок захворювання на африканську чуму кількість різко зменшилася по всьому району: і в нашому державному господарстві, і в приватних. Адже лихо не визнає кордонів. Цього року жодного випадку хвороби не фіксували, тож є надія, що поголів’я відновимо. Мисливський підрозділ на підприємстві перебуває в надійних руках: Олексій Пузиков – неабиякий фанат своєї справи. Він – поважний гість на будь-яких заходах у мисливських колективах області. Радо ділиться знаннями та вміннями з молодими, завжди готовий вступити у боротьбу з браконьєрами. Усім своїм життям доводить, що справжні, гідні мисливці – щирі друзі природи.
– Серед завдань чи не найголовнішим для нас є збільшення площі лісів та забезпечення їх високої продуктивності, а також турбота про те, аби угіддя були багаті на дичину, – розповів. – Якщо раніше лісове і мисливське господарства вважалися галузями – суперниками, то нині намагаємося розумно поєднати інтереси. Адже без звірів і птахів ліс – не ліс. Останніми роками особливу увагу приділяємо збереженню поголів’я, надто дикого кабана – внаслідок захворювання на африканську чуму кількість різко зменшилася по всьому району: і в нашому державному господарстві, і в приватних. Адже лихо не визнає кордонів. Цього року жодного випадку хвороби не фіксували, тож є надія, що поголів’я відновимо. Мисливський підрозділ на підприємстві перебуває в надійних руках: Олексій Пузиков – неабиякий фанат своєї справи. Він – поважний гість на будь-яких заходах у мисливських колективах області. Радо ділиться знаннями та вміннями з молодими, завжди готовий вступити у боротьбу з браконьєрами. Усім своїм життям доводить, що справжні, гідні мисливці – щирі друзі природи.
– Аби не мисливці, то й полювати вже не було б на кого, – висловив свою думку при зустрічі Володимир Тетерський, голова Ради об’єднаних територіальних громад району. – Неправильно, нечесно називати їх злочинцями, шкуродерами. Навпаки, саме мисливці найбільше зацікавлені у збереженні фауни, дбають про здоров’я її, про те, аби не голодувала холодної пору року. В Олексія Пузикова з колегами-єгерями якесь особливе, трепетне ставлення до звіра. Побільше б таких любителів дикого племені.
Підключився до розмови і голова районної ради Олександр Потієнко:
Підключився до розмови і голова районної ради Олександр Потієнко:
– Лісомисливське господарство на чолі з Іваном Дмитренком тісно співпрацює з населенням, доносить до людей правду про свою діяльність. Дедалі менше стає тих, хто вірить популістам, які намагаються облити брудом лісівників, єгерів. Натомість ширшає коло бажаючих взяти участь у рейдах на захист лісу від самовільних рубок, тварин і птахів – від «м’ясників» зі зброєю. Дуже важливо і надалі відкривати очі населенню, що саме завдяки зусиллям лісівників і фахівців мисливської галузі не зникає, а відроджується світ дикої природи.
Тепер пора надати слово мисливствознавцю з багаторічним досвідом Олексію Пузикову.
– Мисливське господарство – така ж галузь, як і скотарство, птахівництво, конярство тощо, тобто має право на життя, як і інші тваринницькі галузі, – наголосив Олексій Миколайович. – З давніх-давен мисливство було підмогою людині, з давніх-давен вона займалася полюванням. Ця пристрасть дана нам природою, як, скажімо, захоплення риболовлею чи філателією. Справжні мисливці – люди порядні, вони зацікавлені, насамперед, у зростанні поголів’я диких тварин і все роблять для того. Звідси, вони зацікавлені, щоб пристрасть до полювання не пропадала, щоб передавалася дітям. Полювання було, є і буде. У нормальних цивілізованих суспільствах питання закриття його не повинне порушуватися. Ми ж не вимагаємо не косити траву, не утримувати домашньої худоби, не збирати ягід, грибів, бо цим, мовляв, завдаємо шкоді природі. Не повинні забороняти й полювання. Головне: раціонально вести мисливське господарство, не призводити до виснаження. А ресурс маємо відновлюваний. Тому той, хто виступає проти полювання, нехай летить на Марс. Там не полюють, траву не костять, не збирають кокосів, не ловлять рибу, не їдять м’ясо тварин…
Про заборони. От занесли до Червоної книги за поданням паркетних екологів лося. І чого добилися? Віддали горду тварину на відкуп браконьєрів. Єгері, котрі регулювали популяцію звіра, охороняли його, підгодовували в скрутну годину, тепер не зацікавлені в збільшенні поголів’я, оскільки неможлива експлуатація. Для кого берегти, охороняти? Для хапуг на джипах із нарізними багатозарядними рушницями? А за наявності лося в угіддях можна було б вести раціональне використання – і в державних, і в приватних господарствах… Принагідно зауважу й таке: доки не буде заборонено застосування тепловізорів, зброї з прицілами нічного бачення, шанси на життя в тварин залишатимуться мінімальними. На жаль, у суспільстві слабо реагують на факти браконьєрства. Як і в судах. Чому, скажіть, у сусідній Білорусі лише зрідка трапляється незаконне полювання? Бо в Батьки діють суворі закони і там відають: за це надовго потрапиш за грати. І не відкупишся, як в Україні, де той правий, у кого більше прав, більше зелених. Ось і все пояснення.
Тепер пора надати слово мисливствознавцю з багаторічним досвідом Олексію Пузикову.
– Мисливське господарство – така ж галузь, як і скотарство, птахівництво, конярство тощо, тобто має право на життя, як і інші тваринницькі галузі, – наголосив Олексій Миколайович. – З давніх-давен мисливство було підмогою людині, з давніх-давен вона займалася полюванням. Ця пристрасть дана нам природою, як, скажімо, захоплення риболовлею чи філателією. Справжні мисливці – люди порядні, вони зацікавлені, насамперед, у зростанні поголів’я диких тварин і все роблять для того. Звідси, вони зацікавлені, щоб пристрасть до полювання не пропадала, щоб передавалася дітям. Полювання було, є і буде. У нормальних цивілізованих суспільствах питання закриття його не повинне порушуватися. Ми ж не вимагаємо не косити траву, не утримувати домашньої худоби, не збирати ягід, грибів, бо цим, мовляв, завдаємо шкоді природі. Не повинні забороняти й полювання. Головне: раціонально вести мисливське господарство, не призводити до виснаження. А ресурс маємо відновлюваний. Тому той, хто виступає проти полювання, нехай летить на Марс. Там не полюють, траву не костять, не збирають кокосів, не ловлять рибу, не їдять м’ясо тварин…
Про заборони. От занесли до Червоної книги за поданням паркетних екологів лося. І чого добилися? Віддали горду тварину на відкуп браконьєрів. Єгері, котрі регулювали популяцію звіра, охороняли його, підгодовували в скрутну годину, тепер не зацікавлені в збільшенні поголів’я, оскільки неможлива експлуатація. Для кого берегти, охороняти? Для хапуг на джипах із нарізними багатозарядними рушницями? А за наявності лося в угіддях можна було б вести раціональне використання – і в державних, і в приватних господарствах… Принагідно зауважу й таке: доки не буде заборонено застосування тепловізорів, зброї з прицілами нічного бачення, шанси на життя в тварин залишатимуться мінімальними. На жаль, у суспільстві слабо реагують на факти браконьєрства. Як і в судах. Чому, скажіть, у сусідній Білорусі лише зрідка трапляється незаконне полювання? Бо в Батьки діють суворі закони і там відають: за це надовго потрапиш за грати. І не відкупишся, як в Україні, де той правий, у кого більше прав, більше зелених. Ось і все пояснення.
Єгері Володимир Кошмак і Микола Олішевський оглядають стан біотехнічних споруд у лісі
Про вовка. Пригадую, а було це вже давненько, за раз лютий звір розірвав 5 кіз. В однієї виїв нутрощі, інших просто присипав снігом, однак більше до туш не повернувся. Бо десь натрапив не свіжу кров. Який же це санітар? Вовк ніколи не був вегетаріанцем, він м’ясоїд. Це один із найхитріших хижаків і якщо не регулювати його кількість шляхом відстрілу, розмножиться так, що злим, не тихим словом згадуватимемо заслужених природоохоронців, котрі сьогодні волають про занесення вовка до Червоної книги.
Не можна обійти мовчанкою питання кадрів для галузі – їх підготовка на дуже низькому рівні. Позначається відсутність висококваліфікованих викладачів, слабка матеріальна база навчальних закладів. Катастрофічно падає престижність професії. Нерідко посади мисливствознавців обіймають відставні військові, міліціонери без відповідної освіти. А професія одна з найскладніших, вимагає глибоких знань, умінь. Не використовуємо як слід в Україні досвіду інших країн – для прикладу, все ще організовуємо облавні (загінні) полювання на всі види копитних замість індивідуальних із вишок чи з підходу.
– Проблеми, проблеми… Їх багато і не розв’язати без допомоги держави, без уваги та розуміння суспільства, що мисливці є, насамперед, захисниками диких тварин, що працюють, не покладаючи рук, задля їх охорони, збереження, відтворення, – підсумував Олексій Пузиков. – У себе робимо все для того, щоб вести господарство на високому рівні. Свого часу площа мисливських угідь становила 27,4 тис. га, тепер – 7,8 тис. га, решту сім років тому передали в оренду мисливському клубу. Угіддя поділені на 16 лісових контурів, об’єднаних у два лісництва – Красногірське й Потіївське. Єгерями в першому Олег Мазуренко, в другому – Микола Олішевський і Володимир Кошмак. Усі – добре обізнані, віддані своїй справі, жадібні до нових знань. Адже єгерська служба нині – це, насамперед, служба охорони природи, запасів живих багатств. Відчуваємо всіляку підтримку керівництва підприємства, директора Івана Дмитренка. Він завжди підкреслює, що ліс і лосі – єдине ціле, завжди іде назустріч потребам галузі. Виділяються в достатній кількості кошти на закупівлю кормів для підгодівлі диких, на бензин для влаштування рейдів, за лісовим і мисливським відділами закріплено спеціальний автомобіль. А який Будинок єгеря звели на місці старої споруди в Потіївському лісництві! Ні, то треба бачити…
Що ж, побував, побачив, сфотографував.
А у вас є розсадник-індикатор? За екскурсоводів у Потіївському лісництві мені були помічник лісничого Олександр Петрук та єгері. Із задоволенням водили з кімнати в кімнату нового оригінального офісу («Цей та інші об’єкти звели під керівництвом молодого енергійного лісничого Олександра Якименка»), показували просторий Будинок єгеря («Тепер є де відпочити, почитати лісову пресу, скласти інструменти, висушити одяг»), хвалилися дендропарком із дерев’яними скульптурами на зелену тематику («Автор їх – наш єгер і водночас самодіяльний різьбяр Микола Олішевський»). Садиба цього та інших п’яти лісництв і центрального офісу в Радомишлі стали місцями паломництва мешканців району. Тут люблять фотографуватися молодята, прогулюватися з малечою мами, відпочивати в затінку лип та сосен пенсіонери. І всі в захопленні від твореного руками лісівників. Залишимо їх наодинці з природою й заглибимося в лісові хащі, де встановлено різні біотехнічні споруди для звірів і птахів. Олександр Петрук і Володимир Кошмак підвели до вольєра, в якому виросло, а відтак поповнило поліські пущі не одне покоління смугастих іклатих. Вірять, що невдовзі поголів’я диких свиней у вольєрі відчутно зросте. Господарі розповіли, що в лісгоспі при виконанні лісогосподарських робіт обов’язково враховують інтереси мисливського господарства, охорони природи загалом. Поряд із традиційними для Полісся породами дерев зустрічаємо кущі, які вводять у насадження спеціально для звірів, птахів. Їх вирощують у розсадниках.
Про вовка. Пригадую, а було це вже давненько, за раз лютий звір розірвав 5 кіз. В однієї виїв нутрощі, інших просто присипав снігом, однак більше до туш не повернувся. Бо десь натрапив не свіжу кров. Який же це санітар? Вовк ніколи не був вегетаріанцем, він м’ясоїд. Це один із найхитріших хижаків і якщо не регулювати його кількість шляхом відстрілу, розмножиться так, що злим, не тихим словом згадуватимемо заслужених природоохоронців, котрі сьогодні волають про занесення вовка до Червоної книги.
Не можна обійти мовчанкою питання кадрів для галузі – їх підготовка на дуже низькому рівні. Позначається відсутність висококваліфікованих викладачів, слабка матеріальна база навчальних закладів. Катастрофічно падає престижність професії. Нерідко посади мисливствознавців обіймають відставні військові, міліціонери без відповідної освіти. А професія одна з найскладніших, вимагає глибоких знань, умінь. Не використовуємо як слід в Україні досвіду інших країн – для прикладу, все ще організовуємо облавні (загінні) полювання на всі види копитних замість індивідуальних із вишок чи з підходу.
– Проблеми, проблеми… Їх багато і не розв’язати без допомоги держави, без уваги та розуміння суспільства, що мисливці є, насамперед, захисниками диких тварин, що працюють, не покладаючи рук, задля їх охорони, збереження, відтворення, – підсумував Олексій Пузиков. – У себе робимо все для того, щоб вести господарство на високому рівні. Свого часу площа мисливських угідь становила 27,4 тис. га, тепер – 7,8 тис. га, решту сім років тому передали в оренду мисливському клубу. Угіддя поділені на 16 лісових контурів, об’єднаних у два лісництва – Красногірське й Потіївське. Єгерями в першому Олег Мазуренко, в другому – Микола Олішевський і Володимир Кошмак. Усі – добре обізнані, віддані своїй справі, жадібні до нових знань. Адже єгерська служба нині – це, насамперед, служба охорони природи, запасів живих багатств. Відчуваємо всіляку підтримку керівництва підприємства, директора Івана Дмитренка. Він завжди підкреслює, що ліс і лосі – єдине ціле, завжди іде назустріч потребам галузі. Виділяються в достатній кількості кошти на закупівлю кормів для підгодівлі диких, на бензин для влаштування рейдів, за лісовим і мисливським відділами закріплено спеціальний автомобіль. А який Будинок єгеря звели на місці старої споруди в Потіївському лісництві! Ні, то треба бачити…
Що ж, побував, побачив, сфотографував.
А у вас є розсадник-індикатор? За екскурсоводів у Потіївському лісництві мені були помічник лісничого Олександр Петрук та єгері. Із задоволенням водили з кімнати в кімнату нового оригінального офісу («Цей та інші об’єкти звели під керівництвом молодого енергійного лісничого Олександра Якименка»), показували просторий Будинок єгеря («Тепер є де відпочити, почитати лісову пресу, скласти інструменти, висушити одяг»), хвалилися дендропарком із дерев’яними скульптурами на зелену тематику («Автор їх – наш єгер і водночас самодіяльний різьбяр Микола Олішевський»). Садиба цього та інших п’яти лісництв і центрального офісу в Радомишлі стали місцями паломництва мешканців району. Тут люблять фотографуватися молодята, прогулюватися з малечою мами, відпочивати в затінку лип та сосен пенсіонери. І всі в захопленні від твореного руками лісівників. Залишимо їх наодинці з природою й заглибимося в лісові хащі, де встановлено різні біотехнічні споруди для звірів і птахів. Олександр Петрук і Володимир Кошмак підвели до вольєра, в якому виросло, а відтак поповнило поліські пущі не одне покоління смугастих іклатих. Вірять, що невдовзі поголів’я диких свиней у вольєрі відчутно зросте. Господарі розповіли, що в лісгоспі при виконанні лісогосподарських робіт обов’язково враховують інтереси мисливського господарства, охорони природи загалом. Поряд із традиційними для Полісся породами дерев зустрічаємо кущі, які вводять у насадження спеціально для звірів, птахів. Їх вирощують у розсадниках.
Дерев’яні скульптури звірів і птахів, вирізьблені єгерем Миколою Олішевським, прикрашають садибу Потіївського лісництва і Будинок єгеря
Крім солідного базового у Поташнянському лісництві при кожному є невеликі власні. З одним охоче познайомили лісничий Білківського лісництва Сергій Онофрійчук, помічник лісничого Олександр Гальченко і начальник відділу лісового господарства лісгоспу Віктор Масний. А перед тим від директора Івана Дмитренка дізнався, що такі розсадники тут не називають тимчасовими, а індикаторами, які віддзеркалюють ставлення лісничого, його помічника, майстрів лісу до вирощування садивного матеріалу. Та більш конкретно про це розповімо згодом на сторінках газети «Природа і суспільство». А ще – про унікальний лісонасіннєвий комплекс, який монтують нині в Білках, про те, як дбають про популяризацію професій лісівників і мисливствознавців на підприємстві, про дві ювілейні дати – виповнюється 50 років з часу відкриття музею флори та фауни, що тепер має назву Центру лісівничої пропаганди, та учнівському лісництву при ЗОШ № 4, де першим лісничим, до речі, був Валерій Самоплавський, котрий тривалий час керував галуззю, а сьогодні є почесним головою Товариства лісівників України. Чи багато учнівських лісництв у нас мають піввікову історію?
Микола ПУГОВИЦЯ,
“Лісовий і мисливський журнал”
https://ekoinform.com.ua/?p=3895
Крім солідного базового у Поташнянському лісництві при кожному є невеликі власні. З одним охоче познайомили лісничий Білківського лісництва Сергій Онофрійчук, помічник лісничого Олександр Гальченко і начальник відділу лісового господарства лісгоспу Віктор Масний. А перед тим від директора Івана Дмитренка дізнався, що такі розсадники тут не називають тимчасовими, а індикаторами, які віддзеркалюють ставлення лісничого, його помічника, майстрів лісу до вирощування садивного матеріалу. Та більш конкретно про це розповімо згодом на сторінках газети «Природа і суспільство». А ще – про унікальний лісонасіннєвий комплекс, який монтують нині в Білках, про те, як дбають про популяризацію професій лісівників і мисливствознавців на підприємстві, про дві ювілейні дати – виповнюється 50 років з часу відкриття музею флори та фауни, що тепер має назву Центру лісівничої пропаганди, та учнівському лісництву при ЗОШ № 4, де першим лісничим, до речі, був Валерій Самоплавський, котрий тривалий час керував галуззю, а сьогодні є почесним головою Товариства лісівників України. Чи багато учнівських лісництв у нас мають піввікову історію?
Микола ПУГОВИЦЯ,
“Лісовий і мисливський журнал”
https://ekoinform.com.ua/?p=3895
Раціональне лісокористування
Особливості господарювання у лісах Карпатського регіону.
Сьогодні проблема лісокористування у Карпатах полягає не в обсягах заготівель, а у способах і технологіях рубок, технічних засобах, великої кількості дрібних підприємців, що займаються лісозаготівлями, транспортній інфраструктурі, нормативній базі.
Підписанням «Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат» Україна задекларувала дотримання європейських підходів в управлінні територіями. Ключовою ланкою раціонального лісокористування і сталого розвитку лісового господарства Українських Карпат є екологізація лісогосподарської діяльності.
Необхідність реформування системи лісокористування в гірських умовах Українських Карпат, зумовлена глобальними кліматичними змінами, які призводять до зниження біотичної стійкості лісостанів, зростаючим антропогенним впливом на довкілля, який все частіше досягає критичних значень, формуванням нових підходів до використання та відновлення природних ресурсів, потребою приведення засад лісокористування у відповідність до сучасних вимог суспільства щодо збереження і охорони природи та міжнародними зобов’язаннями у рамках Карпатської конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.
Відзначимо, що лісогосподарська діяльність упродовж останніх двох століть у Карпатах була орієнтована переважно на використання деревних сировинних ресурсів лісу шляхом проведення лісосічних рубок великими площами. Це призвело до негативних екологічних, економічних наслідків та деградації лісових екосистем.
Свого максимуму лісозаготівля в Карпатах досягла після Другої світової війни. У 1944–1958 рр. фактичне вирубування лісу вдвічі-тричі перевищувало науково обґрунтовані нормативи.
Серед наслідків попереднього господарювання, зокрема, суцільнолісосічного, треба назвати безповоротну втрату формованих тисячоліттями у процесі природного добору в конкретних місцезростаннях місцевих екотипів деревних порід, а також практично незворотні зміни вікової, просторової та породної структури деревостанів. Тепер ми маємо проблему поступової заміни природних лісів на лісові культури, яка веде до збіднення їх генофонду, зменшення біологічного різноманіття, зниження стійкості лісових екосистем. Невпинне зменшення частки лісів природного походження вже призвело до негативних наслідків (проблема похідних ялинників).
Лісові екосистеми Карпатського регіону України займають площу 2,2 млн га. Тут зосереджено понад 20% лісового фонду країни і більше 53% стиглих і перестиглих насаджень. На ліси Держлісагентства припадає близько 70% лісів регіону. Площа вкритих лісовою рослинністю ділянок сягає 1 млн 450 тис. га, їх запас – 435 млн м куб. Частка експлуатаційних лісів становить 48%, лісів із особливим і обмеженим режимом користування – 52%. Найбільш поширеними є деревостани бука (35%), ялини (29%) і дуба (15%). На деревостани сосни, ялиці та інших порід припадає по 7% площі.
На сьогодні лісокористування в Україні здійснюється рубками головного користування та рубками формування і оздоровлення лісів. Правилами рубок головного користування передбачено застосування суцільних, поступових та вибіркових систем рубок. Зважаючи на породний склад, вікову структуру лісів (площа одновікових деревостанів сягає 90%) та вимоги нормативних документів, у регіоні проектуються переважно суцільні рубки (56%). На поступові рубки, які проводяться у букових і ялицевих лісах, припадає 43%. Вибіркові рубки проектуються у різновікових деревостанах, їх частка близько 1%. Розрахункова лісосіка у лісах регіону становить 2,07 млн м куб. або 0,5% загального запасу.
Із загального обсягу заготівель на рубки головного користування припадає 47%. Вибірковим способом проводиться тільки перший прийом рівномірно-поступових рубок (11%), решта – вузьколісосічні, і кінцевий прийом поступових рубок (89%). Рубками формування і оздоровлення заготовляється 53% від загального обсягу заготівель. З них вибірковим способом – 37%, суцільним – 63%. Система вибіркових рубок головного користування в Карпатах практично не застосовується.
Обсяги заготівель за останні роки зросли, але інтенсивність використання деревних ресурсів залишається низькою. Тепер в регіоні впродовж року вирубується 1,0% запасу, тоді як у Швейцарії – 1,9% , Чехії – 2,4%, Фінляндії – 2,8%, Великобританії – 3,0%, Бельгії – 3,1%.
Середня річна зміна запасу у лісах регіону оцінюється близько 6,7 млн м куб. З 2012 по 2016 роки щорічно заготовлялося 4,3–4,6 млн м куб., тобто її використання становить 65–67%.
Середня річна зміна запасу у лісах регіону оцінюється близько 6,7 млн м куб. З 2012 по 2016 роки щорічно заготовлялося 4,3–4,6 млн м куб., тобто її використання становить 65–67%.
Інвентаризація лісів Івано-Франківської області (2009–2015 рр.), яка проведена інформаційно-обчислювальним центром виробничого об’єднання «Укрдержліспроект» засвідчила, що загальний запас у лісах області становить 155 млн м куб., щорічний приріст 5,93 млн м куб., вирубується – 1,20 млн м куб., тобто інтенсивність використання біжучого приросту становить 20%, тоді як у країнах Європи – 65% і більше. Для прикладу, площа лісів Чехії становить 2,6 млн га, їх запас – 630 млн м куб., щорічний приріст – 16,8 млн м куб., а загальний обсяг рубок – 14,44 млн м куб. (86% від річного приросту).
Сучасна вікова структура лісів регіону є наслідком надмірних суцільних рубок у минулому.
Сучасна вікова структура лісів регіону є наслідком надмірних суцільних рубок у минулому.
Близько 70% площі лісів Карпат займають молодняки і середньовікові деревостани. Найчастіше формуються одновікові, простої структури і спрощені за складом деревостани. Площа одновікових насаджень становить близько 90% лісового фонду. Такі деревостани відзначаються низькою стійкістю до біотичних і абіотичних факторів і потребують переформування на складні, мішані, різновікові насадження.
На біорізноманіття, відновну здатність, збереження екологічних функцій екосистем прямо або опосередковано впливають способи рубок (найбільш негативно – суцільні), технології заготівлі деревини, машини і механізми, що використовуються в Карпатах. У першу чергу, це стосується тракторного трелювання деревини, яке займає до 80% в обсягах лісозаготівель. Екологобезпечні лісові комбайни і підвісні канатні установки мають обмежене використання в гірських умовах Карпат, у першу чергу, – через високу ціну.
Отже, сьогодні проблема лісокористування у Карпатах полягає не в обсягах заготівель, а у способах і технологіях рубок, технічних засобах, великій кількості дрібних підприємців, що займаються лісозаготівлями, транспортній інфраструктурі, нормативній базі.
Основним показником сучасного стану лісу має бути стійкість і стабільність лісової екосистеми. Здоровим є такий лісовий фітоценоз, що підтримує біорізноманіття, здатний відновлюватися, є місцем існування диких тварин і виконує інші екологічні функції, а також зберігає естетичну цінність, стабільний запас деревини та інших ресурсів.
Для посилення екологічності господарювання в лісах регіону, поліпшення виконання ними різноманітних середовищетвірних функцій, підвищення їх біологічної стійкості та біорізноманіття в них необхідно обмежувати лісосічну форму господарювання та переходити на вибіркову, здійснювати рубки за водозбірним принципом (не допускаючи зниження лісистості водозбірних басейнів до величин менших за 65%), ширше застосовувати трелювання деревини канатними установками, обмежити лісокористування на стрімких схилах, дозволивши лише добровільно-вибіркові та групово-поступові рубки.
У відтворенні лісів слід орієнтуватися переважно на природне відновлення головних порід, застосовуючи лісові культури лише тоді, коли природне лісовідновлення не гарантує формування відповідних деревостанів. Слід протидіяти тенденціям спрощення вікової, просторової та породної структури на всіх етапах відновлення та формування лісу.
Володимир ГУДИМА,
Володимир ТРЕНТОВСЬКИЙ,
“Лісовий і мисливський журнал”
Отже, сьогодні проблема лісокористування у Карпатах полягає не в обсягах заготівель, а у способах і технологіях рубок, технічних засобах, великій кількості дрібних підприємців, що займаються лісозаготівлями, транспортній інфраструктурі, нормативній базі.
Основним показником сучасного стану лісу має бути стійкість і стабільність лісової екосистеми. Здоровим є такий лісовий фітоценоз, що підтримує біорізноманіття, здатний відновлюватися, є місцем існування диких тварин і виконує інші екологічні функції, а також зберігає естетичну цінність, стабільний запас деревини та інших ресурсів.
Для посилення екологічності господарювання в лісах регіону, поліпшення виконання ними різноманітних середовищетвірних функцій, підвищення їх біологічної стійкості та біорізноманіття в них необхідно обмежувати лісосічну форму господарювання та переходити на вибіркову, здійснювати рубки за водозбірним принципом (не допускаючи зниження лісистості водозбірних басейнів до величин менших за 65%), ширше застосовувати трелювання деревини канатними установками, обмежити лісокористування на стрімких схилах, дозволивши лише добровільно-вибіркові та групово-поступові рубки.
У відтворенні лісів слід орієнтуватися переважно на природне відновлення головних порід, застосовуючи лісові культури лише тоді, коли природне лісовідновлення не гарантує формування відповідних деревостанів. Слід протидіяти тенденціям спрощення вікової, просторової та породної структури на всіх етапах відновлення та формування лісу.
Володимир ГУДИМА,
Володимир ТРЕНТОВСЬКИЙ,
“Лісовий і мисливський журнал”
Епоха екологічного застою: Чи є в Україні кліматична політика?
Майже три роки тому набула чинності Паризька кліматична угода, яка зобов'язала всі держави, незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку, брати на себе відповідальність за скорочення шкідливих викидів в атмосферу. За цей період низка країн вже продемонструвала зміни в державній політиці стосовно збереження клімату, тоді як в Україні, яка до 2020 року планувала розробити і запровадити ринок парникових газів, перший етап — проект закону — досі очікує на друге читання
Кожна країна після підписання кліматичної угоди зобов’язалася робити внески для досягнення двох найважливіших цілей: зменшення викидів парникових газів у атмосферу до нульового рівня впродовж другої половини ХХІ століття, а також запобігання зростанню глобальної середньої температури більш ніж 2°C (по можливості - 1,5°C) відносно показників доіндустріальної епохи.
Існує декілька механізмів, за якими держава певним чином може лімітувати викиди. Здебільшого використовують два основні: ринок парникових газів (як у країнах ЄС, де вони торгують квотами або всередині країни, або між іншими країнами) та податок на викиди парникових газів — механізм, який точно стане кісткою у горлі великого промислового бізнесу.
Тож після ратифікації угоди в Україні ми мали вирішити, яким саме шляхом будемо рухатися: впроваджувати один із механізмів (з огляду на те, що однією з умов Угоди про асоціацію України з ЄС є створення ринку парникових газів, а великий бізнес категорично проти невигідного для них запровадження податків, вибір майже очевидний) або ж інший, більш логічний варіант — запроваджувати обидва механізми паралельно, перевіряючи їх на ефективність.
НОВИНИ ЗА ТЕМОЮБез екології, але з податком: Чи доцільно підвищувати плату за шкідливі викиди?16:19 26.09.2018
Адже, як зазначає керівниця кліматичного відділу Центру екологічних ініціатив "Екодія" Анна Акерманн, оскільки в Україні надзвичайно малий податок на викиди СО2 (30 євроцентів за тонну), підприємства аж ніяк не зацікавлені знаходити шляхи вирішення питання щодо зменшення викидів.
Так чи інакше, але питання обрання потрібного Україні маршруту застигло у повітрі, тому що як для запровадження ринку, так і для встановлення податків потрібно спершу розуміти, яку кількість викидів продукують підприємства країни. Саме для цього було зініційовано проект закону "Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів", який за Концепцією реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року мав стати першим рушійним кроком у запровадженні змін.
Роль Закону в реалізації екологічної політики
У грудні 2017 року Кабінет міністрів України затвердив план заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року (далі — Концепція, перший документ на державному рівні, який ставить на меті обмежити кількість викидів СО2). Визначені планом заходи мали би задовольнити умови обох угод (Паризького кліматичного договору та Угоди про асоціацію з ЄС), тим самим поступово піднімаючи Україну в рейтингу найбільш екологічно налаштованих країн світу.
Було визначено, що за 2018-2019 рр. спершу треба створити систему моніторингу, верифікації звітності викидів (для того, щоб зібрати точні дані на рахунок кількості викидів СО2 промисловими підприємствами), далі розробити план розподілу квот по секторах економіки, а також впровадити дозвіл на викиди парникових газів. Таким чином, отримавши квоту, підприємства могли би впроваджувати заходи, спрямовані на зниження викидів парникових газів і продавати надлишок квот іншому підприємству, якому бракує своїх.
Станом на 02.07.2019 проект Закону про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів очікує на друге читання. І це лише перший етап на довгому шляху становлення України як екологічно налаштованої країни на міжнародній арені.
"У Мінприроди, ініціюючи законопроект, розраховували на ухвалення парламентом його у травні, далі (в оптимістичному варіанті) Кабмін мав затвердити усі постанови до листопада. Тоді з 2020 року почався би моніторинг викидів, з’явилася би затверджена єдина методологія моніторингу викидів для підприємств. І лише з 2021 року підприємства змогли би подати перші звіти щодо кількості своїх викидів", — говорить Анна Акерманн.
Тепер же план самої Концепції відтягується на невизначений термін. А отже, як наслідок, Україна гальмує не лише у виконанні умов Паризької кліматичної угоди, значно відстаючи від інших країн (до прикладу, вже у 2017 році Китай скасував плани з будівництва сотні вугільних станцій, Індія зобов'язалася до 2020 року отримувати 40% всієї енергії з відновлюваних джерел, а Словаччина, Німеччина та Британія потроху відмовляються від вугілля, ухвалюючи рішення щодо закриття вугільних станцій), але й у реалізації політичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС.
Чи є майбутнє для законопроекту?
Тепер питання щодо запровадження закону переадресовано новій Раді. Адже поки незрозуміло, чи продовжить розглядати законопроект, ухвалення якого було розпочато попередниками. Також (оскільки законопроект було зініційовано міністерством) багато залежить від нового міністра екології.НОВИНИ ЗА ТЕМОЮЯка економічна політика потрібна Україні?18:35 17.07.2019
Єдине, що потрібно одразу переглянути, — кліматичну мету країни (національний визначений внесок). Адже по підписанню угоди у 2015 році всі країни-підписанти мали подати свої кліматичні цілі. Тоді Україна подала мету, яка передбачала зниження викидів від рівня 1990 року, коли викидів було значно більше — 40%, до 2030 року. За фактом це означає підвищення викидів від сьогоднішнього рівня — ми взяли мету підвищувати викиди.
Для виконання цілей Паризької угоди, країни мають відмовитися від викопного палива до 2050 року. Як показує практика інших країн, особливо скандинавських, це частково можливо. Потрібно ухвалити єдину стратегію, визначити механізми й поступово рухатися в напрямку досягнення цілі. Важливо ухвалювати сильні політичні рішення (правильно розставляти пріоритети), що до сьогодні було неможливим, оскільки політична та економічна влада переважно була зосереджена а руках зацікавлених в інших питаннях людей.
Екологи закликають передати частину екологічного податку на модернізацію підприємств
Надходження від екологічного податку мають акумулюватися, а значна частина цих грошей повинна піти на модернізації промислових підприємств.
В цьому переконані екологи. Нині екоподаток не компенсує збитків, завданих природному середовищу та здоров’ю людей, адже використовується владою здебільшого не за призначенням. Експерти впевнені, гроші екоподатку повинні спрямовуватися не на подолання наслідків забруднення, а на зменшення шкідливих викидів.
Для нас, як для держави, набагато вигідніше ліквідувати причину, тобто займатися екологічної модернізацією підприємства та туди направляти доступні ресурси. Паралельно потрібно стимулювати і промислові підприємства, вкладати власні ресурси в цей напрям, але підвищення використання екологічного податку дозволить дати потужний поштовх в напрямку екологічної модернізації і прискорити років на 5-10,
– розповів гендиректор Центру екології та розвитку технологій Владислав Антипов.
Експерти пропонують спрямовувати кошти від податку на будівництво нових очисних споруд, фільтрів та на сучасну модернізацію підприємств. Для цього потрібен громадський контроль та ефективний механізм використання коштів.
"Перше завдання, де ми маємо об’єднатися – це повернути надходження до спеціального фонду і тут має бути гарна платформа для об`єднання. Друге питання – це реформування самого фонду навколишнього середовища, чітких прозорих механізмів виділення коштів і створення юрособи, яка б надавала кошти і могла б їх повернути", – сказала експерт-консультант в галузі поводження з відходами Тетяна Омельченко.
Запропоновані зміни до екоподатку незалежні екологи передадуть представникам нового парламенту та профільному міністерству.
В цьому переконані екологи. Нині екоподаток не компенсує збитків, завданих природному середовищу та здоров’ю людей, адже використовується владою здебільшого не за призначенням. Експерти впевнені, гроші екоподатку повинні спрямовуватися не на подолання наслідків забруднення, а на зменшення шкідливих викидів.
Для нас, як для держави, набагато вигідніше ліквідувати причину, тобто займатися екологічної модернізацією підприємства та туди направляти доступні ресурси. Паралельно потрібно стимулювати і промислові підприємства, вкладати власні ресурси в цей напрям, але підвищення використання екологічного податку дозволить дати потужний поштовх в напрямку екологічної модернізації і прискорити років на 5-10,
– розповів гендиректор Центру екології та розвитку технологій Владислав Антипов.
Експерти пропонують спрямовувати кошти від податку на будівництво нових очисних споруд, фільтрів та на сучасну модернізацію підприємств. Для цього потрібен громадський контроль та ефективний механізм використання коштів.
"Перше завдання, де ми маємо об’єднатися – це повернути надходження до спеціального фонду і тут має бути гарна платформа для об`єднання. Друге питання – це реформування самого фонду навколишнього середовища, чітких прозорих механізмів виділення коштів і створення юрособи, яка б надавала кошти і могла б їх повернути", – сказала експерт-консультант в галузі поводження з відходами Тетяна Омельченко.
Запропоновані зміни до екоподатку незалежні екологи передадуть представникам нового парламенту та профільному міністерству.
Нова тема 17:31, 16 серпня
Як на Волині захищають ліс від пожеж і шкідників
Головним досягненням працівників державної лісової охорони Волині є відсутність лісових пожеж і зменшення територіального поширення хворих дерев. Позитивна тенденція зберігається уже третій рік поспіль завдяки комплексу превентивних заходів та необхідному технічному оснащенню.
Про це повідомляють на сайті Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
І так, для боротьби з лісовими пожежами наразі функціонує 21 лісова пожежна станція, 51 пожежно-спостережна вишка, з них 34 обладнані системою телевізійного нагляду за лісовими масивами, 46 пожежних автомобілів, лісовий пожежний танк, 44 мотопомпи, 11 лісопожежних модулів, 21 пожежна цистерна, 127 колісних тракторів з плугами типу ПКЛ -70 та інше протипожежне обладнання і засоби пожежогасіння.
Лісогосподарські підприємства Волині за 1 півріччя 2019 року створили 4841 кілометрів мінералізованих смуг, провели 7949 км догляду за ним та перекрили 988 позапланових доріг.
Загалом на ці заходи за піврічний період витратили 10118,4 тисячу гривень із коштів держлісгоспів, що на 912,9 тисяч гривень більше, ніж за 1 півріччя 2018 року.
Також чималі людські та матеріальні ресурси лісівники спрямували на боротьбу зі шкідниками та хворобами лісу, що дало відчутні результати. Аналізуючи загалом стан всихання хворих насаджень, відзначають спад показників: за І півріччя 2019 року виявили 45673 га вражених лісів, що на 6953 га менше, ніж за І півріччя 2018 року. Це свідчить про вчасну та якісну ліквідацію осередків всихання у попередні роки.
15 серпень 2019 року, 17:57
