ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ
влада обвалила лісову галузь в Україні
ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ
Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів
Орест ФУРДИЧКО
Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні
РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?
Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь
ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ
Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?
29 грудня 2019
Іван Ратушний: «Чорні» лісоруби пропонували 10 тисяч у місяць»
Як і по всій Україні, проблема знищення лісів та лісопосадок є актуальною і для Царичанського району. Адже бізнес на торгівлі дровами є зараз високоприбутковим.
Іван Ратушний працює лісником у Царичанському підрозділі державного підприємства «Петриківський лісгосп». Працює вже треті рік. Перед тим молодий чоловік закінчив Харківську державну зооветеринарну академію за спеціальністю «Лісове господарство». У його віданні зараз перебуває майже чотириста гектарів державних лісів. Велика частина із них — дубові, тобто такі, що мають особливу цінність. Вистачає в Царичанському лісництві і акації та сосни.
Роботи в лісі, за словами Ратушного, багато завжди. Це лише людям, не посвяченим у тонкощі догляду за лісами, може здатися, що лісникам живеться легко і весело. Мовляв, катайся собі серед зелені дерев і кущів, полюй на дичину та зарплату вчасно отримуй. Але ж ліс, як і будь-який живий організм, потребує догляду. Це і санітарна вирубка, і висадка нових дерев.
А в останні кілька років найбільшою проблемою лісників стала охорона лісів, убезпечення їх від безконтрольної вирубки. Адже ні для кого не є секретом, що у зв’язку із суттєвим і постійним подорожчанням енергоносіїв, деревина набуває особливої цінності. Частенько, не маючи змоги оплачувати рахунки за спожитий газ і електроенергію, українці, у тому числі і мешканці Царичанського району, переходять на так зване дров’яне опалення. На сьогоднішній день обігрівати оселі дровами, а не газом чи електрикою, коштує удвічі-утричі дешевше. Дивлячись, по якій ціні купуєш оті самі дрова. А якщо їх не купляти взагалі, а взяти в лісі безкоштовно? Економія взагалі стає вражаючою. Та не заготівля деревини для власних потреб мешканцями району є головним болем лісників. На торгівлі дровами, як виявилося, можна добре заробляти. І потяглися до лісів та посадок цілі бригади «чорних» лісорубів. Одні з них правдами і неправдами отримують такі-сякі документи на «розчищення» полезахисних смуг та інших насаджень, інші взагалі під прикриття ночі та «даху» в правоохоронних органах їдуть у ліс і пиляють все, що бачать. Точніше — не все. «Чорні» лісоруби віддають перевагу саме твердим породам деревини. У особливій пошані в них дуб. Адже дрова із цього дерева коштують найдорожче, а попит на них найбільший.
Біля Царичанки «орудують» три бригади
Іван Ратушний розповідає, що першою проблемою, із подоланням якої довелося боротися, стало браконьєрство. Але вирішити її вдалося досить швидко. Чоловік говорить:
— У принципі, тут, як і в будь-якій сільській місцевості, усі про всіх усе знають. Знають, хто промишляє встановленням петель на зайців, хто «грішить» незаконним полюванням на дичину. З усіма потенційними браконьєрами була проведена робота. Я їм сказав: «В угіддях, за які я відповідаю, ви браконьєрити не будете. І слово тримаю. І результат є. Навіть петель ми не знаходимо, коли угіддя обходимо і об’їжджаємо. А ось із лісорубами все складніше.
За словами Івана Ратушного, в угіддях в районі сіл Бабайківка та Помазанівка орудують три бригади «чорних» лісорубів. Вони, як правило, «полюють» на дуби і акації. Акації випилюють у посадках поряд із автодорогами. Ратушний розповідає:
— Залітають вони в місця, де колись були старі річища. Пиляють дерева, що впали. Це — заборонено. Окрім того, не проходять мимо хороших дубів, які взагалі живі, могли б ще жити і рости. Мало того, вони ще й своє сміття в ліс вивозять і викидають.
«Керівників» усіх трьох бригад Ратушний знає. Не раз і не двічі зустрічався із ними в лісі, проганяв, переслідував разом із поліцейськими. Каже:
— І машинами пробували давити мене, і з ножем кидалися. А один, особливо «діловий», запропонував гроші. Обіцяв десять тисяч гривень у місяць, щоб закривав очі на його бізнес. Я йому сказав: «Я не по цих ділах, мені твої гроші не потрібні, а ліс ти пиляти не будеш. Це ж уявіть, які він прибутки має, що лише мені 10 тисяч пропонував. А це ж він, гарантовано і поліцейським пропонує. Взагалі я не розумію, чому цих лісорубів постійно відпускають. Затримували ми їх неодноразово. І зараз машина із дровами у дворі відділення поліції стоїть. Ми і поліцейські затримуємо, машини нібито забирають, а через кілька днів вони знову їздять. І знову в лісі».
Поліція працює
Редакція звернулася за коментарем до поліції. Ситуацію прокоментував Євген Мандзюк, заступник начальника Царичанського відділення поліції. Він пояснив:
— Одразу хочу звернутися і до Ратушного, і до інших добропорядних громадян. Ніхто нікого не «кришує», ніхто жодну справу під сукно не поклав. Ми готові боротися і боремося з незаконною вирубкою дерев. Прохання до людей — не опускайте руки, у жодному разі не відмовляйтеся від своїх свідчень. Тепер спробую пояснити, чому відпускають затримані і вилучені транспортні засоби. Ми протягом доби маємо звернутися до суду за санкцією на їх арешт. Інколи суд приймає рішення про тимчасовий арешт, інколи відмовляє. Зараз у дворі відділення на зберіганні стоять кілька автомобілів і причепів, заарештованих рішенням суду. Є ще один нюанс. Мало затримати порушників, мало отримати свідчення, все задокументувати, потрібно, щоб була певна сума збитків, що дає можливість притягнути громадян до кримінальної відповідальності. І ось дуже часто екологи, а саме вони рахують збитки, не фіксують отієї самої суми. Вона менша. Але ми працюємо. З початку року за фактами незаконної вирубки до суду нами направлено шість справ. І будуть інші. Так що поборемо — не одразу, але поборемо.
Автор: Ігор ФІЛОНЕНКО, «ЕХО»
Біопаливо з трісок
Практика та перспективи.
Паливна тріска (щепа) впевнено посіла своє місце серед найпоширеніших видів біопалива, які використовуються на енергоустановках (дрова, брикети, пелети та ін.). Спеціалісти пояснюють це її дешевизною і простотою виробництва. Де вона береться і які резерви її отримання є сьогодні в Україні?
Не секрет, що починаючи зі стадії заготівлі деревини, на всіх стадіях її переробки утворюється велика кількість відходів. Це гілки дерев, вершини, сучки, пеньки, некондиційна деревина, обрізки тощо.
Тріска (щепа), завдяки дешевизні та простоті виробництва набуває сьогодні дедалі більшої популярності на ринку деревного палива. Зважаючи на це, вона має всі шанси скласти певну конкуренцію деревним пелетам і брикетам. Паливна тріска цілком придатна для використання в якості сировини для виготовлення пресованого твердопаливного матеріалу. Між іншим, такий підхід є одним із найбільш раціональних у питаннях використання та утилізації відходів деревообробної індустрії.
Нагадаємо, паливна тріска являє собою дрібні частинки, які утворюються під час обробки або подрібненням деревної сировини. Як показує практика, найбільш затребуваною на ринку сьогодні є паливна тріска на основі стовбурної деревини. Це обумовлено низкою переваг у порівнянні з іншими, зокрема:
– низьким вмістом кори та інших сторонніх домішок;
– низькою зольністю;
– високою енергетичною цінністю;
– стандартизованим розміром часток.
Паливна тріска є екологічно чистим паливом із вмістом золи, який не перевищує 3% та незначним викидом вуглекислого газу при теплотворності в межах 4500 ккал/кг. При цьому, теплота згоряння 1 кг деревної тріски відповідає 0,43 кг кам’яного вугілля, 0,31 кг залишків нафти та 0,5 кг сухого торфу. Однак, у порівнянні з деревними брикетами і пелетами, паливна тріска має меншу щільність. Крім того, від агломерованого біопалива її відрізняє висока вологість і більш низька енергетична цінність.
Попри простоту у виробництві та використанні, паливна деревна тріска вимагає певного підходу до її зберігання та транспортування. Зокрема для її зберігання необхідні особливі умови, оскільки цей вид палива має достатньо високі ризики самозаймання. Через це запаси тріски повинні зберігатися в спеціалізованих складських приміщеннях із забезпеченням усіх необхідних засобів протипожежної безпеки.
Щодо транспортування паливної тріски, то через її низьку насипну щільність вона має здійснюватися у спеціально пристосованих для цього «щеповозах». З цієї причини віддалене транспортування цього виду палива стає нерентабельним, що є суттєвим недоліком. Навіть якщо тріска буде розфасована в мішки, зберігання потребуватиме достатньо багато місця, а при незначному підвищенні вологи це паливо швидко її вбирає.
На сьогодні ринок деревної тріски продовжує розширюватися, як і сфери її застосування. Зокрема її активно використовують:
– як паливо для роботи газогенераторних установок;
– для виготовлення паливних брикетів, пелет, рідкого дерева і т.д.;
– в целюлозно-паперовій промисловості для виробництва паперу;
– для виробництва композиційних панелей, ДВП, ДСП і плит МДФ;
– для виробництва продуктів гідролізу, зокрема спирту, глюкози;
– в декоруванні та ландшафтному дизайні;
– для копчення продуктів (риби, ковбас, сирів).
«Елітною» є тріска з деревини дуба, яку використовують при виготовленні деяких алкогольних напоїв, коньячних спиртів.
Як вже зазначалося, процес виготовлення тріски простий, вимагає мінімального набору обладнання, працівників з мінімальною кваліфікацією. Технологія виробництва абсолютно однакова для тріски різного призначення і сфери застосування.
Технологічний ланцюжок складається всього з двох етапів:
– попередня підготовка сировини, яка включає в себе сортування і сушіння;
– дроблення сировини за допомогою шредера.
Сьогодні бізнес із виробництва деревної тріски в окремих регіонах України набирає популярності, не в останню чергу через його наступні переваги:
– технологічна простота виробництва продукції;
– відносна дешевизна обладнання для виробництва тріски;
– великий і постійно зростаючий ринок збуту, зважаючи на масовий тренд переходу на альтернативне паливо як в Україні, так і за кордоном;
– можливість виробляти і експортувати продукцію в країни ЄС;
– доступність сировини, нерідко безкоштовної.
Для різних виробництв розміри тріски різні. Оптимальні розміри тріски (довжина/ширина) складають, мм:
– для целюлозно-паперового виробництва – 18–5;
– ДВП – 25–5;
– ДСП плоского пресування – 40–30;
– гідролізного виробництва – 20–5.
За даними спеціалізованих сайтів, у жовтні середня ціна пропозиції технологічної деревної тріски становила, в залежності від сировини виготовлення і вологості, від 150 до 500 грн/куб. м. Виробники та постачальники деревної тріски традиційно зосереджені в Київській, Чернігівській, Житомирській, Львівській, Рівненській, Черкаській, Вінницькій, Дніпропетровській, Полтавській та Харківській областях України, де є відповідні сировинні можливості.
Як й у випадку з деревними пелетами та брикетами, значна кількість щепи йде на експорт. Так, за даними Українського біопаливного порталу, у 2017 році з України експортовано 443 823 т технологічної щепи.
Слід зазначити, що в Європі тріска поки що не регламентується такими суворими сертифікаційними вимогами, як, наприклад, брикети і пелети. Тому вона поставляється споживачам, здебільшого, насипом (у самоскидах або «щеповозах»), або в спеціальних мішках, так званих «біг-бегах».
Окремо відзначимо доволі новий тренд у виробництві паливної тріски. Він пов’язаний з вирощуванням спеціальних технічних енергорослин, як правило, верби, рідше тополі. Біомаса (тріска) енергетичної верби – відмінний варіант, оскільки рослина невибаглива, її вирощування не вимагає великих інвестицій. За підрахунками, в Україні є приблизно 4 млн га малородючих земель сільгосппризначення, на яких невигідно вести традиційне сільське господарювання. Тому окремі компанії ведуть на таких землях посадку енергорослин із подальшою переробкою в паливну щепу.
Потенціал цього напрямку, який має всі шанси перетворитися на окрему сферу бізнесу, надзвичайно великий. Як підрахували вчені, з 1 млн га можна зібрати 11,5 млн т врожаю енергокультур, які здатні замістити 5,5 млрд куб. м природного газу. А загальний потенціал енергокультур, які є можливість вирощувати в Україні, може замістити близько 20 млрд куб. м природного газу, що становить майже 2/3 потреб країни в газопостачанні.
До речі, цей напрямок вже доволі давно і активно розвивається в Європі, особливо в Польщі, Ірландії та скандинавських країнах. Для місцевих фермерів це досить прибутковий бізнес і покращення стану земель, для територіальних громад — плата за оренду, створення нових робочих місць, для країни — енергонезалежність та покращення екологічного стану. За прогнозами, до 2020 року площа земель, яку в ЄС може бути виділено під енергокультури, зросте до 20,5 млн. Сьогодні тріска з енергетичної верби використовується переважно на теплоелектростанціях і приватних котельнях для виробництва тепла та гарячої води.
На завершення зазначимо, що головними перешкодами для розвитку виробництва деревної тріски, зокрема, й зі спеціально вирощуваних технічної верби та тополі, є загальна складна економічна ситуація в країні, а також відсутність підтримуваного державою ринку біопалива.
Головніше за реформу
Тільки негайне створення служби охорони мисливських угідь може навести лад у мисливській галузі України.
Що необхідно зробити у мисливській галузі негайно – це реформувати систему охорони мисливських угідь. Єдиний правильний шлях вирішення цього питання – створення окремої, спеціальної служби охорони мисливських угідь, а не передача контрольних функцій іншій структурі», – наголосив начальник відділу мисливського господарства Держлісагентства України Іван Шеремет.
– Іване Миколайовичу, нині в Україні йдуть процеси реформувань. Як це торкнулося мисливської галузі і що необхідно зробити першочергово?
– За останні роки саме зараз у мисливські галузі склалася катастрофічна ситуація і загроза ця, в першу чергу, йде від браконьєрів. Громадськість, уряд і, звичайно, мисливці, повинні зрозуміти, якщо ми не зупинимо браконьєрську навалу, що нині перетворилася на озброєні до зубів бандформування, які відчули безкарність та втратили людську гідність, то найближчим часом втратимо мисливську галузь.
Військові дії в Україні ще більше погіршили ситуацію з браконьєрством. Зброя, військове обладнання, а головне – тепловізори – заполонили нашу країну, потрапивши до рук злочинців, зокрема, браконьєрів, які промишляють у лісах.
– Наскільки загрозливим є цей прилад у руках браконьєрів для мисливського господарства?
– Фари та прилади нічного бачення пішли у минуле, тепловізор – бич мисливських угідь. Браконьєри з цим приладом майже невловимі, а у дичини, яка зустрічається на їх шляху – просто немає шансів залишитись живою. За допомогою тепловізора браконьєри хоч удень, хоч уночі вже за кількасот метрів бачать охорону чи інспекторів (їх теплове випромінювання – авт.), які, у свою чергу, ніколи на такій відстані не помітять правопорушника навіть у бінокль.
Оснащені технікою браконьєри працюють за такою схемою: вдень, за допомогою GPS, прокладають маршрут, а потім вночі, використовуючи прилади нічного бачення, з вимкненими фарами, без ліхтарів, непомітно йдуть тим самим маршрутом по треку, використовуючи тепловізор і безшумну зброю, знищуючи все живе на своєму шляху.
Повз тепловізор не може пройти жодна жива істота – це «браконьєрське сито», свого роду, електровудка, тільки працює вона в мисливських угіддях. І покарання за такий злочин має бути найжорстокіше – кримінальна відповідальність та позбавлення волі. На жаль, на сьогодні, законодавство у цьому плані недопрацьоване, недосконале, це дає можливість браконьєрам уникати відповідного покарання, що, у свою чергу, робить їх ще нахабнішими і зухвалішими.
– Останнім часом усе частіше з’являються повідомлення про напади на працівників мисливських господарств, єгерів та мисливствознавців.
– На жаль, це так. Правопорушники зовсім втратили людяність. У Полтаві було вбито директора господарства при затриманні браконьєрів, у Конотопі теж на директора господарства було вчинено напад.
Зовсім недавно стався такий випадок свавілля: вісім мисливців у Баришівському районі (с. Веселинівка) вчинили напад і пограбували (заволоділи мобільним телефоном, документами та грошима) районного мисливствознавця Бориспільського лісгоспу Ігоря Олійника. Слідчо-оперативною групою поліції на місці злочину було встановлено, що під час своїх службових обов’язків І. Олійнику, який перевіряв мисливців, що порушували правила полювання, було нанесено фізичні ушкодження та пограбовано. У результаті проведення розшукових заходів поліцією було встановлено осіб, що причетні до цього кримінального злочину, нині ведеться слідство. І це не поодинокий випадок.
– Зрозуміло, що з цим щось треба негайно робити. Необхідно терміново створювати «мисливську поліцію». Як, на Вашу думку, повинна виглядати служба охорони мисливських угідь. Яка має бути її кількість, структура та джерела фінансування для ефективної роботи?
– Я бачу створення такої служби на базі державних районних мисливствознавців. Вона може бути міжрегіональна або ж міжрайонна. Звичайно, для створення та утримання такої служби необхідний чималий бюджет, який знайти сьогодні дуже важко. Але, на мою думку, для ефективної роботи її чисельність повинна бути мінімум п’ять екіпажів на область. У кожному екіпажі повинно бути чотири правоохоронці, 20 – в області, а загалом на всю Україну – близько 480 співробітників.
– Розкажіть, будь ласка, про Ваше бачення структури цієї служби.
– Зараз ми маємо наступну структуру служби охорони: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, нижче – регіональні органи, куди входять територіальні підрозділи, які на місцях представлені районними мисливствознавцями, які, у свою чергу, наділені контрольними функціями. Окремо необхідно створити мобільні екіпажі мисливської служби охорони, які будуть напряму підпорядковуватись голові центрального органу або його заступнику. Це дасть можливість позбутись впливу на цю службу на місцях. Ефективність такої структури можна побачити у Білорусі, яка майже позбулась браконьєрства.
– Цієї кількості правоохоронців буде достатньо, щоб зупинити браконьєрське свавілля і навести лад у наших мисливських угіддях?
– Справа не тільки у кількості співробітників. Без технічного забезпечення, яким володіють браконьєри, голими руками нічого не зробити. Необхідно забезпечити співробітників охорони потужним транспортом (позашляховиками та моторними човнами), обладнати транспорт відповідною технікою для спостереження та виявлення правопорушників (прибори нічного бачення, тепловізори), радіозв’язком, спецодягом, особистими засобами самозахисту, у тому числі, табельною зброєю, а головне, надати відповідний статус і права, закріпивши це у законодавстві. Наприклад у Польщі, співробітники мисливської охорони мають всі права поліцейського. У цьому випадку поняття «перевищення службових повноважень» не буде давати переваг браконьєрам і не буде зупиняти правоохоронців під час затримання правопорушників. Ну і, звичайно, достойна зарплата та система преміювань за затримання особливо небезпечних злочинців.
– Ще одне важливе питання – це людський чинник. Адже вимоги до співробітників служби охорони повинні бути достатньо високими, бо їм іноді доведеться стикатись із озброєними бандитами. Працівники цієї служби повинні бути не тільки фізично підготовленими та юридично «підкованими», а й дисциплінованими, чесними та морально стійкими, бо пропозиції від правопорушників іноді дуже спокусливі.
– Так, звичайно у цій службі не повинні працювати не підготовленні і не перевірені люди «з вулиці». Це має бути напіввоєнізована служба. Їх освіта не має значення, це можуть бути і колишні працівники силових відомств, і військовослужбовці, але, звичайно, з гарною характеристикою та бездоганною репутацією. Всі кандидати до цієї служби мають пройти відповідні перевірки службою безпеки, скласти тести та виграти конкурс, на кшталт конкурсу до вступу у національну поліцію.
– Зрозуміло, що створити цю службу необхідно було вже давно і це питання піднімалось неодноразово, але завжди все зупинялось, як тільки мова заходила про фінансування. Які можливі шляхи фінансування цієї служби?
– Фінансування служби охорони однозначно буде складатись із двох частин. Перша – фінансування її створення (одноразове) і друга – утримання і модернізації (постійне фінансування). Що стосується першої частини, то тут, звичайно, необхідна державна програма, яка передбачала б створення такої служби і надання їй повноважень на рівні Кабінету Міністрів та залучення на це коштів з держбюджету.
Створення ж такої служби наказом Держлісагентства дозволить контролювати мисливські угіддя тільки у підвідомчих підприємствах, а більша частина мисливських угідь України так і залишиться безконтрольною.
Що ж стосується фінансування другої частини мисливської служби охорони, то тут можливі різні шляхи.
По-перше, залучення коштів існуючого на сьогодні спецфонду Держлісагентства, який формується з надходжень від реалізації дозволів на вилучення дичини (ліцензій).
По-друге, це надходження коштів від адмінпокарань браконьєрів у вигляді штрафів, які, наприклад, у 2010 році становили один млн грн.
Хочу зауважити, що майже 57% (4,2 тис. протоколів) надійшли до держбюджету завдяки роботі державної лісової охорони і державних районних мисливствознавців. Натомість ефективність державної екологічної служби становила всього 15% від загальної кількості складених протоколів. І зараз, коли говорять про те, що необхідно передати контрольні функції Держлісагентства іншому відомству, яке не має досвіду охорони у цій сфері, але має брак співробітників, їх забезпечення, мають зобов’язання охороняти інші ресурси, більш важливі, на їх думку, ніж тварини та ліс, то це призведе до повної втрати контролю над всіма лісовими та мисливських угіддями України і відповідно тотального знищення їх ресурсів.
Наступний шлях надходження коштів для утримання мисливської служби охорони – плата за користування мисливськими угіддями. Користувачі неодноразово виходили з ініціативою щодо такої форми фінансування служби охорони. Вони давно готові фінансувати мобільну службу охорони, щоб спокійно працювати і не перейматись тим, що за ніч їх угіддя можуть бути спустошені. Якщо, наприклад, домовитись про плату за користування мисливськими угіддями з розрахунку 50 коп. за один га угідь, то ця сума може становити близько 18 млн грн, а це разом з коштами резервного мисливського фонду значна сума для утримання служби охорони.
Інша справа, що зараз законом передбачена сплата за користування угіддями землевласниками. І для того, щоб спрямувати ці гроші на охорону мисливських угідь, необхідно внести зміни до ст. 24 Закону «Про мисливське господарство та полювання», щоб ці відрахування йшли до місцевих бюджетів і використовувались виключно на охорону та відтворення тваринного світу.
– Іване Миколайовичу, щоб Ви хотіли сказати, підбиваючи підсумок теми нашої розмови?
– Нині ситуація в мисливському господарстві України повертається до стану кінця 90-х – початку 2000-х років, коли економічний стан у країні погіршився, процвітало беззаконня і свавілля. Зараз, як і в ті роки, чисельність диких мисливських тварин різко знизилась, браконьєрство набирає обертів і якщо вчасно не мобілізувати зусилля та не відреагувати, ми можемо взагалі втратити мисливську галузь. У 2000-х роках, коли було створено службу районних мисливствознавців, ухвалено Закон України «Про мисливське господарство та полювання», запроваджено державне посвідчення мисливця, то це дало поштовх до поступового відновлення мисливського господарства вже з 2005 року. Але, на жаль, нам так і не вдалося наблизитись до рівня ведення мисливського господарства розвинених країн Європи. Головні причини – це економічно-неефективне ведення мисливського господарства всіма користувачами мисливських угідь, це орієнтація користувачів не на трофейне господарство (оленячих), а переважно на вразливого кабана, по якому зараз вдарила африканська чума свиней, що призвело до повної депопуляції поголів’я у 12 районах, і нарешті відсутність потужної та ефективної служби охорони.
Будемо сподіватися на краще і розраховувати на підтримку мисливської галузі.
Напередодні Нового року, хочу звернутись до мисливців і побажати їм міцного здоров’я та миру у їхніх родинах, а також пам’ятати, що мисливець – це, в першу чергу, охоронець тваринного світу і носій культури, а головне на полюванні – дотримуватись правил безпеки і тоді ви будете отримувати тільки задоволення від спілкування з природою. Ні пуху вам, ні пера!
– Дякую за розмову.
– Іване Миколайовичу, нині в Україні йдуть процеси реформувань. Як це торкнулося мисливської галузі і що необхідно зробити першочергово?
– За останні роки саме зараз у мисливські галузі склалася катастрофічна ситуація і загроза ця, в першу чергу, йде від браконьєрів. Громадськість, уряд і, звичайно, мисливці, повинні зрозуміти, якщо ми не зупинимо браконьєрську навалу, що нині перетворилася на озброєні до зубів бандформування, які відчули безкарність та втратили людську гідність, то найближчим часом втратимо мисливську галузь.
Військові дії в Україні ще більше погіршили ситуацію з браконьєрством. Зброя, військове обладнання, а головне – тепловізори – заполонили нашу країну, потрапивши до рук злочинців, зокрема, браконьєрів, які промишляють у лісах.
– Наскільки загрозливим є цей прилад у руках браконьєрів для мисливського господарства?
– Фари та прилади нічного бачення пішли у минуле, тепловізор – бич мисливських угідь. Браконьєри з цим приладом майже невловимі, а у дичини, яка зустрічається на їх шляху – просто немає шансів залишитись живою. За допомогою тепловізора браконьєри хоч удень, хоч уночі вже за кількасот метрів бачать охорону чи інспекторів (їх теплове випромінювання – авт.), які, у свою чергу, ніколи на такій відстані не помітять правопорушника навіть у бінокль.
Оснащені технікою браконьєри працюють за такою схемою: вдень, за допомогою GPS, прокладають маршрут, а потім вночі, використовуючи прилади нічного бачення, з вимкненими фарами, без ліхтарів, непомітно йдуть тим самим маршрутом по треку, використовуючи тепловізор і безшумну зброю, знищуючи все живе на своєму шляху.
Повз тепловізор не може пройти жодна жива істота – це «браконьєрське сито», свого роду, електровудка, тільки працює вона в мисливських угіддях. І покарання за такий злочин має бути найжорстокіше – кримінальна відповідальність та позбавлення волі. На жаль, на сьогодні, законодавство у цьому плані недопрацьоване, недосконале, це дає можливість браконьєрам уникати відповідного покарання, що, у свою чергу, робить їх ще нахабнішими і зухвалішими.
– Останнім часом усе частіше з’являються повідомлення про напади на працівників мисливських господарств, єгерів та мисливствознавців.
– На жаль, це так. Правопорушники зовсім втратили людяність. У Полтаві було вбито директора господарства при затриманні браконьєрів, у Конотопі теж на директора господарства було вчинено напад.
Зовсім недавно стався такий випадок свавілля: вісім мисливців у Баришівському районі (с. Веселинівка) вчинили напад і пограбували (заволоділи мобільним телефоном, документами та грошима) районного мисливствознавця Бориспільського лісгоспу Ігоря Олійника. Слідчо-оперативною групою поліції на місці злочину було встановлено, що під час своїх службових обов’язків І. Олійнику, який перевіряв мисливців, що порушували правила полювання, було нанесено фізичні ушкодження та пограбовано. У результаті проведення розшукових заходів поліцією було встановлено осіб, що причетні до цього кримінального злочину, нині ведеться слідство. І це не поодинокий випадок.
– Зрозуміло, що з цим щось треба негайно робити. Необхідно терміново створювати «мисливську поліцію». Як, на Вашу думку, повинна виглядати служба охорони мисливських угідь. Яка має бути її кількість, структура та джерела фінансування для ефективної роботи?
– Я бачу створення такої служби на базі державних районних мисливствознавців. Вона може бути міжрегіональна або ж міжрайонна. Звичайно, для створення та утримання такої служби необхідний чималий бюджет, який знайти сьогодні дуже важко. Але, на мою думку, для ефективної роботи її чисельність повинна бути мінімум п’ять екіпажів на область. У кожному екіпажі повинно бути чотири правоохоронці, 20 – в області, а загалом на всю Україну – близько 480 співробітників.
– Розкажіть, будь ласка, про Ваше бачення структури цієї служби.
– Зараз ми маємо наступну структуру служби охорони: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, нижче – регіональні органи, куди входять територіальні підрозділи, які на місцях представлені районними мисливствознавцями, які, у свою чергу, наділені контрольними функціями. Окремо необхідно створити мобільні екіпажі мисливської служби охорони, які будуть напряму підпорядковуватись голові центрального органу або його заступнику. Це дасть можливість позбутись впливу на цю службу на місцях. Ефективність такої структури можна побачити у Білорусі, яка майже позбулась браконьєрства.
– Цієї кількості правоохоронців буде достатньо, щоб зупинити браконьєрське свавілля і навести лад у наших мисливських угіддях?
– Справа не тільки у кількості співробітників. Без технічного забезпечення, яким володіють браконьєри, голими руками нічого не зробити. Необхідно забезпечити співробітників охорони потужним транспортом (позашляховиками та моторними човнами), обладнати транспорт відповідною технікою для спостереження та виявлення правопорушників (прибори нічного бачення, тепловізори), радіозв’язком, спецодягом, особистими засобами самозахисту, у тому числі, табельною зброєю, а головне, надати відповідний статус і права, закріпивши це у законодавстві. Наприклад у Польщі, співробітники мисливської охорони мають всі права поліцейського. У цьому випадку поняття «перевищення службових повноважень» не буде давати переваг браконьєрам і не буде зупиняти правоохоронців під час затримання правопорушників. Ну і, звичайно, достойна зарплата та система преміювань за затримання особливо небезпечних злочинців.
– Ще одне важливе питання – це людський чинник. Адже вимоги до співробітників служби охорони повинні бути достатньо високими, бо їм іноді доведеться стикатись із озброєними бандитами. Працівники цієї служби повинні бути не тільки фізично підготовленими та юридично «підкованими», а й дисциплінованими, чесними та морально стійкими, бо пропозиції від правопорушників іноді дуже спокусливі.
– Так, звичайно у цій службі не повинні працювати не підготовленні і не перевірені люди «з вулиці». Це має бути напіввоєнізована служба. Їх освіта не має значення, це можуть бути і колишні працівники силових відомств, і військовослужбовці, але, звичайно, з гарною характеристикою та бездоганною репутацією. Всі кандидати до цієї служби мають пройти відповідні перевірки службою безпеки, скласти тести та виграти конкурс, на кшталт конкурсу до вступу у національну поліцію.
– Зрозуміло, що створити цю службу необхідно було вже давно і це питання піднімалось неодноразово, але завжди все зупинялось, як тільки мова заходила про фінансування. Які можливі шляхи фінансування цієї служби?
– Фінансування служби охорони однозначно буде складатись із двох частин. Перша – фінансування її створення (одноразове) і друга – утримання і модернізації (постійне фінансування). Що стосується першої частини, то тут, звичайно, необхідна державна програма, яка передбачала б створення такої служби і надання їй повноважень на рівні Кабінету Міністрів та залучення на це коштів з держбюджету.
Створення ж такої служби наказом Держлісагентства дозволить контролювати мисливські угіддя тільки у підвідомчих підприємствах, а більша частина мисливських угідь України так і залишиться безконтрольною.
Що ж стосується фінансування другої частини мисливської служби охорони, то тут можливі різні шляхи.
По-перше, залучення коштів існуючого на сьогодні спецфонду Держлісагентства, який формується з надходжень від реалізації дозволів на вилучення дичини (ліцензій).
По-друге, це надходження коштів від адмінпокарань браконьєрів у вигляді штрафів, які, наприклад, у 2010 році становили один млн грн.
Хочу зауважити, що майже 57% (4,2 тис. протоколів) надійшли до держбюджету завдяки роботі державної лісової охорони і державних районних мисливствознавців. Натомість ефективність державної екологічної служби становила всього 15% від загальної кількості складених протоколів. І зараз, коли говорять про те, що необхідно передати контрольні функції Держлісагентства іншому відомству, яке не має досвіду охорони у цій сфері, але має брак співробітників, їх забезпечення, мають зобов’язання охороняти інші ресурси, більш важливі, на їх думку, ніж тварини та ліс, то це призведе до повної втрати контролю над всіма лісовими та мисливських угіддями України і відповідно тотального знищення їх ресурсів.
Наступний шлях надходження коштів для утримання мисливської служби охорони – плата за користування мисливськими угіддями. Користувачі неодноразово виходили з ініціативою щодо такої форми фінансування служби охорони. Вони давно готові фінансувати мобільну службу охорони, щоб спокійно працювати і не перейматись тим, що за ніч їх угіддя можуть бути спустошені. Якщо, наприклад, домовитись про плату за користування мисливськими угіддями з розрахунку 50 коп. за один га угідь, то ця сума може становити близько 18 млн грн, а це разом з коштами резервного мисливського фонду значна сума для утримання служби охорони.
Інша справа, що зараз законом передбачена сплата за користування угіддями землевласниками. І для того, щоб спрямувати ці гроші на охорону мисливських угідь, необхідно внести зміни до ст. 24 Закону «Про мисливське господарство та полювання», щоб ці відрахування йшли до місцевих бюджетів і використовувались виключно на охорону та відтворення тваринного світу.
– Іване Миколайовичу, щоб Ви хотіли сказати, підбиваючи підсумок теми нашої розмови?
– Нині ситуація в мисливському господарстві України повертається до стану кінця 90-х – початку 2000-х років, коли економічний стан у країні погіршився, процвітало беззаконня і свавілля. Зараз, як і в ті роки, чисельність диких мисливських тварин різко знизилась, браконьєрство набирає обертів і якщо вчасно не мобілізувати зусилля та не відреагувати, ми можемо взагалі втратити мисливську галузь. У 2000-х роках, коли було створено службу районних мисливствознавців, ухвалено Закон України «Про мисливське господарство та полювання», запроваджено державне посвідчення мисливця, то це дало поштовх до поступового відновлення мисливського господарства вже з 2005 року. Але, на жаль, нам так і не вдалося наблизитись до рівня ведення мисливського господарства розвинених країн Європи. Головні причини – це економічно-неефективне ведення мисливського господарства всіма користувачами мисливських угідь, це орієнтація користувачів не на трофейне господарство (оленячих), а переважно на вразливого кабана, по якому зараз вдарила африканська чума свиней, що призвело до повної депопуляції поголів’я у 12 районах, і нарешті відсутність потужної та ефективної служби охорони.
Будемо сподіватися на краще і розраховувати на підтримку мисливської галузі.
Напередодні Нового року, хочу звернутись до мисливців і побажати їм міцного здоров’я та миру у їхніх родинах, а також пам’ятати, що мисливець – це, в першу чергу, охоронець тваринного світу і носій культури, а головне на полюванні – дотримуватись правил безпеки і тоді ви будете отримувати тільки задоволення від спілкування з природою. Ні пуху вам, ні пера!
– Дякую за розмову.
Аномальная погода терроризирует всю страну: в лесах погибли тысячи милейших существ
Животные оказались под угрозой исчезновения из-за потери среды их обитания
Стало известно, что в Австралии в пострадавшем от пожаров районе к северу от Сиднея погибли тысячи коал, в то время в субботу, 28 декабря, опасность пожара на востоке страны возросла из-за резкого повышения температуры. Об этом сообщает AP NEWS.
Спасение коал
Так, северное побережье Нового Южного Уэльса было домом для 28 тысяч коал, однако за последние месяцы пожары значительно сократили их население. Эти животные родом из Австралии, и они являются одним из самых любимых животных этой страны. К сожалению, коалы оказались под угрозой исчезновения из-за потери среды их обитания.
В последние время на просторах социальных сетей широко распространены изображения, на которых коал спасают от пожаров питьевой водой.
Стало известно, что в Австралии в пострадавшем от пожаров районе к северу от Сиднея погибли тысячи коал, в то время в субботу, 28 декабря, опасность пожара на востоке страны возросла из-за резкого повышения температуры. Об этом сообщает AP NEWS.
Спасение коал
Так, северное побережье Нового Южного Уэльса было домом для 28 тысяч коал, однако за последние месяцы пожары значительно сократили их население. Эти животные родом из Австралии, и они являются одним из самых любимых животных этой страны. К сожалению, коалы оказались под угрозой исчезновения из-за потери среды их обитания.
"До 30% их среды обитания было уничтожено. Мы узнаем больше, когда пожары утихнут, и можно будет сделать правильную оценку", - заявил министр окружающей среды Австралии Сусан Лей.
В последние время на просторах социальных сетей широко распространены изображения, на которых коал спасают от пожаров питьевой водой.
сегодня, 15:10
Песня о лесе
Дубравы и березняки Мордовии — за нацпроект «Экология»
Мордовия — благодатный край… Фото: Вячеслав Новиков / Столица СВячеслав Новиков
«Берегите лес от пожара!», «Берегите природу — мать вашу!». Призывы, знакомые всем. Но не всякий человек прислушивается, не каждый приглядывается. Свиньи всех возрастов и обоего пола высаживаются на полянках, жгут костры, устраивают пикники и оставляют после себя все, что не удалось съесть. Неужели, если уж вы приехали на машинах, вам, козлам, трудно собрать мусор в пакеты и вывезти до контейнера? Как прекратить безобразие? Спасут, наверное, лишь огромные штрафы. На совесть надежды мало. Зайдите вглубь городских парков — под каждым деревом банки, бутылки и пакеты от чипсов. Заверните к лесным озерам вдали от города — то же самое. И это еще полбеды. От ваших костров и брошенных окурков горит лес. Выгорает порой гектарами, уносит жизни зверей, птиц, лягушек и букашек. Не жалко разве? Особенно в жаркие летние поры, когда сухая трава моментально вспыхивает и огонь начинает жрать все вокруг. Как достучаться до несознательных? Вбивать гвоздь в голову? Привязывать за ноги к согнутым березам и отпускать на волю провидения? Защемлять руки в расщелине и оставлять на съедение гнусу? Нет ответа.
Лес — воздух, жизнь. Пожары, хищная вырубка и разная тля способны начисто уничтожить все наши ресурсы, если в какой-то миг не опомнимся. Совсем иное дело войти в нетронутый лес, подышать соснами под Краснослободском, нарезать опят в старошайговском осиннике, набрать горсть земляники неподалеку от Зубовой Поляны, там, где озеро Инерка в нижнем течении реки Вад. А по темниковскому бору ходил на богомолье флотовождь Ушаков. Не бросал, наверное, самокрутку в сухую траву, не оставлял после привала железные банки из-под тушенки. Пластика в те поры, слава Богу, не было. А в ардатовских перелесках бродил Степан Эрьзя, всматривался в коряги, с нежностью трогал кору вековых лип, отдыхал на пенечке. А сколько груздей в кочкуровском березняке и в наши дни! Сколько птиц ладят гнезда, сколько зверей рыскают, скрываясь от нас за листвой. И мы будем самые распоследние преступники, если не сохраним леса, превратим в мертвую гарь.
А думают ли об этом на самом верху? Скорее всего, да. И даже выдумали национальный проект «Экология», в котором имеется специальный пункт «Реализация мер по восстановлению и разведению не менее 50 % лесов по отношению к площади вырубленных и погибших лесных насаждений». Говорят, за 6 лет в России появятся 24 новые особо охраняемые природные территории общей площадью 5 миллионов гектаров, 11 специальных программ позволят увеличить популяции редких видов животных.
Особое внимание уделяется развитию экотуризма. Если в 2018 году заповедники и национальные парки посетили менее 3,6 миллиона человек, то в 2024-м их число должно возрасти до 7,9 миллиона. В программе, между прочим, участвуют 91 охранно-природная зона Мордовии и два местных заповедника. Их сохранение — важнейшая задача, ведь чистая природа необходима человечеству для элементарного выживания. Нужно бережно относиться к лесным территориям. В 2018-м в стране восстановили чуть более 60 % вырубленных и погибших лесов. К концу 2024-го этот показатель, по обещаниям, будет доведен до 100 %. При этом ущерб от лесных пожаров сократится почти втрое. Нашей республике на восстановление лесов будет выделено 343 миллиона рублей! Специализированные пожарные будут оснащены техникой на 87 %. Организации, выполняющие мероприятия по воспроизводству лесов, — на 100 %.
«В 2019 году работы по воспроизводству лесов на землях лесного фонда республики проводились в рамках регионального проекта «Сохранение лесов», — говорит начальник отдела охраны и защиты лесов Минлесхоза РМ Евгений Чешуин. — Мероприятия осуществлялись силами 20 арендаторов лесных участков, использующих леса для заготовки древесины, и 19 исполнителей государственных контрактов по воспроизводству лесов. Объем выполненного воспроизводства лесов в текущем году составил 1407 гектаров, или 100 % от планового объема. Воспроизводство лесов проводилось путем искусственного лесовосстановления — посадкой лесных культур на площади 674 гектара и путем проведения работ по содействию естественному возобновлению леса на площади 733 гектара. На долю арендаторов лесных участков из общего выполненного объема приходится 78 % (1102 гектара), в том числе путем искусственного лесовосстановления — 57 % (395 гектаров). По результатам проведенной осенней инвентаризации лесных культур и мер содействия естественному лесовосстановлению в текущем году переведено в покрытые лесом земли 2030 гектаров. Погибло лесных культур 119 гектаров, в том числе по причине лесных пожаров 2019 года — 100 гектаров. В лесных участках, пострадавших от пожаров, уже в текущем году проведена расчистка и подготовка почвы под посадку лесных культур в 2020-м. В соответствии с региональным проектом «Сохранение лесов» в 2020 году Минлесхоз Мордовии планирует провести воспроизводство лесов на площади более 1,5 тысячи гектаров».
А сколько деревьев губится при постройке торговых центров, заправок и иных радостей человечества. Не успеешь моргнуть одним глазом, а здоровенный кусок парка, где ты когда-то гулял с младенцем и кормил синиц, уже расчищают бульдозеры, уже растут этажи сетевых магазинов. Как же так-то? Два года назад Президент России Владимир Путин отмечал, что одним из приоритетов Российского государства и правительства на ближайшие годы станет развитие инфраструктуры, а значит, надо чувствовать грань, умело балансировать — и экономически развивать страну, и сохранять экологию. В случае реализации инфраструктурных проектов необходимо проводить компенсационные посадки деревьев.
«Мы с вами знаем, такая проблема возникает всегда и везде: между защитой экологии, защитой природы и развитием, — твердо говорил Путин. — Всегда нужно искать золотую середину. У нас принято уже решение в этой сфере, согласно которому в случае реализации тех или иных промышленных и инфраструктурных проектов, и если это связано с вырубкой лесов, необходимо осуществить так называемую высадку лесов. То есть столько нужно высадить деревьев, сколько было срублено в ходе реализации промышленного или инфраструктурного проекта. Вот если мы так будем подходить к решению проблем развития и сохранения природы, мне кажется, мы будем на верном пути!»
А посмотрите, какой красотой расцвел заповедник Смидовича! С каким желанием едут туда гости со всей республики и со всех соседних областей! Какие выросли домики на кордонах, какая чистота в каждом квадрате. Мы ездили на снегоходах по замерзшим рекам, видели сотни заячьих и беличьих следов, читали по этим следам, как рысь шла за зайцем, встречали косуль, и они, вздрогнув, убегали от нас туда, где потише. Мы бродили с экологическим методистом Владимиром Ивановичем Никитенковым по национальному парку «Смольный», искали грибы, вынимали диковинные растения из Митряшки — лесного озера, а он все рассказывал о любимых своих местах, все водил по тайным полянам. Мы заезжали на боевой «Ниве» в самый дремучий угол, и оттуда доносился вой волка, треск валежника от лосиных копыт.
Минувшим летом пожары не тронули этот богатый край, обошли стороной. Спасибо сотрудникам — не допустили огонь, приняли все меры. Но в прошлом возгорание на площади в 1,23 гектара все же случилось. А в 2010-м гибельный огневой вихрь пронесся по национальному парку со страшной силой — полыхало больше 300 гектаров! Сейчас на месте горельников лес восстановлен на площади 132 гектара. Так говорит руководитель филиала «Национальный парк «Смольный ФГБУ «Заповедная Мордовия» Евгений Артюх. «В 2018–2019 годах активно создавалась лесная инфраструктура, — уверяет Евгений Сергеевич, — обустраивались места отдыха, беседки вдоль дорог. Были введены в действие такие пункты отдыха, как «Маевка», «Митряшки», «Алатырь», «Чайка», «Чугуновский кордон», «Горьковский кордон», «Кузолей», «Ташкинский кордон», «Журавлиха», обустроены 7 родников».
От одних названий поет сердце и радуется душа. «Журавлиха» — ах, что за имя! Наверняка безмятежное, райское место. И таких мест по Мордовии достаточно. Наша задача — почистить и уберечь их для следующих поколений. «Мы планируем продолжать развитие лесной инфраструктуры, — продолжает Евгений Артюх. — Будем привлекать посетителей в национальный парк. С начала года по 1 ноября у нас побывали 8195 человек».
Да и как не побывать в «Смольном»? В «Смольном» не бывал — красоты не видал! Здесь липняки соседствуют с дубравами, березовые леса переходят в осинники. Здесь можно встретить жимолость и куманику. А знаете, что такое кукушкин лен? Мы, например, не знали, пока не встретились с его нежностью в чащах «Смольного». В оврагах старались не примять таволгу, любовались черной ольхой в долине Алатыря. Однажды нас напугал тетерев, нежданно выскочивший из-под ног, а мы за это спугнули серую цаплю, высматривающую на болоте лягушек. Она поднялась над лесом, посмотрела сверху презрительно и даже ничего не сказала.
Министерство лесного хозяйства Мордовии сделает все возможное, лесные жители выйдут нам на помощь, а пожары угаснут в грибных дождях. Над всей республикой просияет широкая радуга.
https://stolica-s.su/news/society/233468
Уряд підтримав законопроект щодо особливостей здійснення державного нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки
27 грудня 2019 року на засіданні Уряду було схвалено розроблений ДСНС проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо способів здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки».
Норми законопроекту спрямовані на удосконалення механізмів державного регулювання у сфері техногенної та пожежної безпеки.
На сьогодні на обліку в ДСНС перебувають понад 500 тисяч об’єктів.
Прийняття проекту дозволить зосередити основну увагу держави проведенню профілактичної роботи на стратегічних та особливо небезпечних об’єктах, а також об’єктах з високим ступенем ризику, пожежі та надзвичайні ситуації, які можуть досягти катастрофічного рівня.
Законом запроваджуються механізми економічного стимулювання підприємців до виконання вимог пожежної безпеки, у тому числі шляхом добровільного страхування цивільної відповідальності. Зазначена норма направлена на подальше спрощення ведення підприємницької діяльності малим та середнім бізнесом та зменшення кількості перевірок.
Так, з прийняттям Закону, для суб’єктів господарювання із середнім або незначним ступенями ризику в разі заключення договору добровільного страхування відповідальності, періодичність проведення їх планових перевірок збільшується на строк дії зазначеного договору.
Укладання договору добровільного страхування здійснюватиметься на підставі акту оцінки об’єкта на відповідність вимогам пожежної безпеки.
В такому випадку, перевірки суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику будуть проходити не частіше ніж раз на шість років, а з незначним ступенем ризику - на десять років.
Опубліковано: 28.12.2019, 08:26
Полювання на браконьєрів. Як на Львівщині мисливці карають порушників
За даними обласного управління лісового та мисливського господарства, тільки у Львівській області є 48 тисяч офіційно зареєстрованих мисливців. Вони мають посвідчення мисливців, дозвіл на користування зброєю і картку обліку добутої ними дичини. А щоразу перед відкриттям сезону мисливці купують відповідні ліцензії на полювання. Найдешевші на зайця – по 400 грн, а найдорожчі на кабанів за 3,5 тис. грн.
Водночас з мисливцями полювати виходять ті, хто хоче обійти всю бюрократичну тяганину і добре зекономити.
Це – браконьєри. Люди, які наживаються на незаконному добуванні природних ресурсів.
І якщо мисливці щоб полювати чекають відкриття сезону, то браконьєри працюють цілий рік. Та допоки вони незаконно вистежують та відстрілюють тварин, то самі стають об’єктом полювання для справжніх мисливців.
Жовківське товариство мисливців
Майже тридцять тисяч гектарів лісу та поля. Це територія, яку займає Жовківське мисливсько-рибальське господарство. Місцевим товариством мисливців та рибалок (ТМР) керує Степан Гук. Чоловік полює вже 30 років, а кілька років тому він став головним мисливцем Жовківського району.
Члени Жовківського товариства мисливців під час вдалого полювання минулого року
До цього товариства входить понад 340 мисливців. У Жовківському районі полювати на зайця почали 24 листопада, а закінчать 5 січня. А через те, що цього року немає снігу, у мисливців буде на один в вихід на полювання менше. Зараз також триває сезон полювання ще й на кабанів та козуль.
На полювання мисливці ходять колективом і тільки у суботу чи неділю. Посеред тижня можливе лише індивідуальне полювання, але це не дуже популярно. А у будні дні місцеві єгері разом з кількома добровольцями виходять на патрулювання у ліс. Там вистежують браконьєрів.
Рейди в ліс тривають кілька годин. Спіймати браконьєра на гарячому досить важко, а от на їхні пастки і люди, і тварини натрапляють регулярно. В один з таких рейдів мисливці запросили і журналістів ZAXID.NET.
Рейд
Контроль за порушниками полювання мисливці проводять як і вдень, так і вночі. Цього разу виїзд в ліс запланований на світанку. Їдуть голова Жовківського товариства мисливців Степан Гук, місцевий єгер Андрій Яріш та кілька мисливців-добровольців.Часом до рейдів долучається дільничний та працівники дозвільної служби та Держекоінспекції. Якщо вдасться зловити порушника, то правоохоронці перевіряють у нього документи на зброю, а мисливці перевіряють наявність ліцензії на полювання та мисливського квитка.
Браконьєрами вважають людей, які полюють на червонокнижних тварин або без ліцензії, якщо не мають дозволу на зброю чи стріляють ближче, ніж за 200 метрів до житлових будинків, або тих, хто виходить на полювання в сезон тиші.
Під час попереднього рейду, розповів єгер Андрій, їм вдалося зловити браконьєра на зайця. «В нього були дійсні документи на полювання, ліцензія, але дозволу на зброю він не мав, то протокол вже дозвільна служба складала. Ми до того нічого не маєм», – пояснив мисливець.
Перед виїздом у рейд мисливці беруть з собою усі документи – власні посвідчення, а також обхідний лист, в якому зазначають територію патрулювання. Цього разу у планах пройти кілька кілометрів вздовж жовківського лісу.
Щойно зайшовши вглиб лісу єгер помічає слід кабана.
Людям, які не мають стосунку до мисливства важко розрізнити сліди тварин у лісі, а от мисливці їх бачать одразу
«Ось слід звіра. Кабани – розумні тварини, вони ходять по стежках один за одним», – розповідає єгер. От трохи далі у болоті дві ямки – це ще один доказ, що це місце облюбували собі тварини. Такі нариви роблять кабани і сплять в них» – пояснює єгер Андрій.
Йдемо далі. Чоловіки розповідають, як намагаються боротися з браконьєрством. «Щотижня ми маємо виїзд на патрулювання в ліс. Але браконьєри краще укомплектовані, ніж ми. Ми знаємо, що деякі з них мають тепловізори. І якщо ми проводимо рейд вночі, то вони бачать нас швидше, ніж ми їх. І відразу втікають з місця, чути тільки мотор машин», – розповідає єгер.
У лісі натрапляємо на першу годівницю для тварин.
Мисливці встановлюють у лісі годівниці і у них впродовж року підгодовують диких тварин
Мисливці самі роблять такі накриті конструкції і розставляють їх у лісі. У годівницях раз на тиждень залишають їжу для тварин. У цій бачимо, що сіно ще є, а от овочі, які тут залишили раніше, кабани вже з’їли.
«Ми залишаємо тваринам сіно, кукурудзу, пшеницю, робимо гіллячкові віники, – пояснюють мисливці. – А для козуль та кабанів є ще один окремий гостинець – сіль. Вони її дуже люблять».
Брили солі, яку залишають мисливці для козуль та кабанів. Тварини приходять до годівниці і облизують її
Територія, де можна полювати в межах мисливських угідь, змінюється кожних три роки. Для того, аби тварини могли відродитися там, де на них раніше полювали.
Браконьєри не зважають на те, де можна полювати, а де заборонено. А ще для них не важливо, кого відстрілювати. У жовтні цього року у Мостиському районі впіймали чотирьох браконьєрів із тушею оленя.
Браконьєри у Мостиському районі Львівщини вбили та відрізали голову дикому оленю ( фото Держприкордонслужби)
Єгер Андрій розповів, що зловмисники розставляють капкани власного виробництва по цілому лісу. Такі пастки вони привязують до дерев або поруч із годівницям, куди точно прийде тварина.
Якщо козуля, кабан чи олень втрапить у таку пастку, то більше з неї не вибереться
Такі капкани – це стовідстокова смерть для тварини. «Якщо козуля, кабан чи олень копитом стане у такий капкан, то вже з нього вибратися не зможе. Але найгірше, що браконьєри порозставляють ті капкани, потім кілька тижнів вони ходять перевіряють чи там раптом хтось не попався. Зрештою, браконьєри чи то забувають про ті капкани, чи просто їм стає байдуже і вони ті капкани не забирають, а залишають в лісі. А тварина може вже набагато пізніше попастися в той капкан і так в ньому буде днями сидіти та повільно вмирати. Ми так минулого року кабана в капкані знайшли, він вже був згнив наполовину», – розповів головний мисливець Степан Гук.
Ще браконьєри розставляють по лісу сильці. Довгий металевий дріт з петлями – пастки для зайців. Та у такий зашморг втрапляють й інші тварини, навіть мисливські собаки. «Як встигнеш його витягти з тої петлі, то ще вижеве, бувало, що у наших мисливців так гинули собаки», – каже Андрій Яріш.
Зловмисники зав’язують дроти між деревами і впускають їх по землі. «Та ми їх мішками збираємо, кілометри того дроту», – додає єгер.
Пакети з сильцями, які мисливці забирають з лісу та складають в офісі свого товариства
Мисливці кажуть, що за одну ніч браконьєр може розставити у лісі до 200 таких петель.
З квітня до червня у мисливців сезон тиші. У цей час полювати не можна.
«Як браконьєр розставив ті сильці , то потім тільки патрулює, чи там хтось не попав. Назад вони їх не змотують, то ж пастки для тварин залишаються і на весну, літо, коли полювання заборонене, а тварини в той час ще розмножуються. Раз діставали вагітну козулю з того сильця. Вона задушилася і все, виводку від неї не буде», – згадує єгер Андрій Яріш.
Між собою чоловіки розмірковують, чому сьогодні браконьєрство настільки поширене. Як людина йде незаконно полювати, то свою здобич ні з ким не ділить. Мисливці ж виходять на колективне полювання компаніями по 15-20 людей. Хтось з них стоїть на позиції і чекає на звіра, інший тварину заганяє у пастку. Полювання – це командне хобі. А здобич мисливці ділять порівну.
І навіть коли вже вполюють звіра, то їсти одразу м'ясо не можна. Спершу кров і частину внутрішніх органів чи то кабана, чи то козулі віддають на аналіз.
У шприцах кров впольованої козулі, яку віддають на аналіз, аби переконатися, що тварина була здоровою
Щоб вийти на полювання мисливець мусить придбати ліцензію. Одноразова на кабана коштує 3,5 тис. грн, на козулю 2,5 тисю грн, а на зайця ліцензія найдешевша - 400 гривень за відстріл однієї тварини.І навіть з ліцензією кількість впольованих тварин обмежена. Наприклад, під час цьогорічного сезону на парнокопитних членам Жовківського товариства можна вполювати не більше, ніж 7 кабанів і 12 козуль. Обмежень для відстрілу вовків, лисиць та єнотовидної собаки не існує, а от зайця за відстрільною карткою кожен мисливець може добути не більше одного.
Головний мисливець району постійно стежить, аби ніхто не перетнув цієї межі. Якщо хтось (навіть член товариства) вб'є тварину без ліцензії чи дозволу на полюванння, або вполює забагато, тоді заплатить штраф. «Якщо незаконно вбив зайця, то має відшкодувати 8 тисяч гривень, козулю – 30 тисяч, а за кабана – 40 тисяч», – пояснює мисливець Степан Гук.
Патрулювання у лісі разом із членами Жовківського товариства мисливців тривало більше трьох годин. За цей час нам не вдалося натрапити на браконьєрів. Однак це не означає, що їх поменшало. «Просто вони дуже добре вміють ховатися», – сказали наостанок мисливці.
Захист тваринного світу
У кожному мисливському товаристві ведуть облік дичини. Єгері та мисливці добре знають, скільки звірини у лісі. Наприклад, у Жовківському господарстві є приблизно 160-170 козуль.А за даними Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства, загалом в області у 2019 році нарахували 101 зубра, 100 лосів, близько 1800 оленів, майже 17 тисяч козуль та 3834 кабанів. Зайців на Львівщині наахували майже 48 тисяч.
Ще на Львівщині водяться 163 вовки та 72 ведмеді.
У 2018 році в області було складено 194 протоколи на порушників правил полювання. А загальна сума штрафу, яку наклали на браконьєрів, складала 43091 гривень. Цього року спіймали тільки 44 порушника, всі вони були притягнуті до адміністративної відповідальності.
До слова, в Україні найбільший штраф за незаконно впольованого зубра - 130 тис. грн, за лося - 80 тисяч і за оленя - 50 тисяч. А найменший штраф за впольовану білку – тисяча гривень.
Наступ на сказ
Гість студії: Віктор ЧЕРВОНИЙ, перший віце-президент Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь (голова Державного комітету лісового господарства у 2005-2006 роках). Розмову веде Людмила ЛЯХЕВИЧ.
РАНКОВА КАВА: Віктор ЧЕРВОНИЙ, 1-й віце-президент ВАМ та користь мисливських угідь
Про важливість підгодівлі та вакцинації диких звірів взимку;
- про необхідність відновлення лісів, які були знищені під час нелегального видобутку бурштину - розповідає Віктор ЧЕРВОНИЙ, перший віце-президент Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь (голова Державного комітету лісового господарства у 2005-2006 роках).
Розмову веде Людмила ЛЯХЕВИЧ.
