Мисливці готові примножити поголів’я лісового красеня тому вийшли на мітинг.
Третього лютого міністр екології Остап Семерак підписав Наказ № 41 «Про заборону полювання на лося» терміном на 25 років. Ми вже неодноразово писали про цю подію і про скандал, що утворився навколо згаданої заборони. З’ясувалось, Наказ було створено з порушеннями юридичної процедури, та й проти самої заборони, як такої, що немає підстави, виступила велика частина громадян. У результаті заборона не набула чинності.
Доказом того, що існує альтернатива забороні – проведення 20 липня попереджувального мітингу. Під стінами Міністерства екології зібралося понад 300 мітингувальників – мисливців, користувачів мисливських угідь, представників Асоціації користувачів мисливських і рибальських господарств, інших громадських організацій, ЗМІ?
Прибічники мораторію хочуть збільшення популяції лосів – мета державницька і гуманна. Мисливці теж за це. Тільки перші сподіваються, що лосі, потрапивши до Червоної книги, самі почнуть розмножуватися, як кролі під парасолькою з написом – «Ніз-зя!». Другі ж – вкладають гроші в розвиток своїх мисливських господарств, охороняють, підгодовують тварин, у тому числі лосів. Вони зацікавлені у збільшенні поголів’я дичини, бо мають інтерес із продажу дозволів на обґрунтоване та лімітоване її добування. Це звичайне, сучасне господарювання, яке розвивається у країнах ЄС.
Ухвалюючи заборону, чиновники оперували науковими розвідками, начебто лосів у нас близько двох тисяч, а за деякими джерелами – одна тисяча. Всі ці цифри зі стелі, адже справжньої наукової роботи з дослідження лося в останні роки – не проводилося.
«Після наукових досліджень, експертних оцінок, наказую заборонити…» – це не про нас. Треба так: «Наказую заборонити… і провести згодом наукове обґрунтування заборони».
Мітингарі передали представникам Мінприроди та Академії наук України довгу низку вимог, серед них були й такі:
- ініціювати розслідування правоохоронними органами підготовки економічної диверсії – заподіяння матеріальної шкоди державі та користувачам мисливських угідь;
- виключити з Громадської ради при Мінприроді некомпетентних людей та включити представників мисливської галузі;
- експертний висновок завідуючого відділом Інституту зоології ім. Шмальгаузена – Сергія Межжеріна – суперечить результатам досліджень щодо популяції лося, які були проведені тим же інститутом у 2009 році. Професор, який спотворює дані та не має жодної наукової праці, присвяченої ссавцям, повинен бути виключеним з членів Національної комісії з питань Червоної книги України;
- не допустити використання Червоної книги, як важеля отримання коштів бюджету для непотрібних, містечкових, кланових досліджень.
У разі ігнорування вимог мисливців, мітингарі пообіцяли ще масовіші протестні акції вже під стінами Кабінету Міністрів України.
Віктор ПОДЕНКО,
фото автора,
Газета "Природа і суспільство"
Третього лютого міністр екології Остап Семерак підписав Наказ № 41 «Про заборону полювання на лося» терміном на 25 років. Ми вже неодноразово писали про цю подію і про скандал, що утворився навколо згаданої заборони. З’ясувалось, Наказ було створено з порушеннями юридичної процедури, та й проти самої заборони, як такої, що немає підстави, виступила велика частина громадян. У результаті заборона не набула чинності.
Доказом того, що існує альтернатива забороні – проведення 20 липня попереджувального мітингу. Під стінами Міністерства екології зібралося понад 300 мітингувальників – мисливців, користувачів мисливських угідь, представників Асоціації користувачів мисливських і рибальських господарств, інших громадських організацій, ЗМІ?
Прибічники мораторію хочуть збільшення популяції лосів – мета державницька і гуманна. Мисливці теж за це. Тільки перші сподіваються, що лосі, потрапивши до Червоної книги, самі почнуть розмножуватися, як кролі під парасолькою з написом – «Ніз-зя!». Другі ж – вкладають гроші в розвиток своїх мисливських господарств, охороняють, підгодовують тварин, у тому числі лосів. Вони зацікавлені у збільшенні поголів’я дичини, бо мають інтерес із продажу дозволів на обґрунтоване та лімітоване її добування. Це звичайне, сучасне господарювання, яке розвивається у країнах ЄС.
Ухвалюючи заборону, чиновники оперували науковими розвідками, начебто лосів у нас близько двох тисяч, а за деякими джерелами – одна тисяча. Всі ці цифри зі стелі, адже справжньої наукової роботи з дослідження лося в останні роки – не проводилося.
«Після наукових досліджень, експертних оцінок, наказую заборонити…» – це не про нас. Треба так: «Наказую заборонити… і провести згодом наукове обґрунтування заборони».
Мітингарі передали представникам Мінприроди та Академії наук України довгу низку вимог, серед них були й такі:
- ініціювати розслідування правоохоронними органами підготовки економічної диверсії – заподіяння матеріальної шкоди державі та користувачам мисливських угідь;
- виключити з Громадської ради при Мінприроді некомпетентних людей та включити представників мисливської галузі;
- експертний висновок завідуючого відділом Інституту зоології ім. Шмальгаузена – Сергія Межжеріна – суперечить результатам досліджень щодо популяції лося, які були проведені тим же інститутом у 2009 році. Професор, який спотворює дані та не має жодної наукової праці, присвяченої ссавцям, повинен бути виключеним з членів Національної комісії з питань Червоної книги України;
- не допустити використання Червоної книги, як важеля отримання коштів бюджету для непотрібних, містечкових, кланових досліджень.
У разі ігнорування вимог мисливців, мітингарі пообіцяли ще масовіші протестні акції вже під стінами Кабінету Міністрів України.
Віктор ПОДЕНКО,
фото автора,
Газета "Природа і суспільство"
0 коммент.:
Дописати коментар