Депутат Устилузької об’єднаної громади Степан Сіжук звернувся до газети «Слово правди» із листом, у якому висловлює вболівання про долю колишнього колгоспного лісу.
«Колгосп «Слава», як й інші такі господарства, мав колгоспний ліс, що знаходиться між Лудином і Амбуковом. При чому, більша частина лісу – за прикордонною смугою, попід самим Бугом. Після розпаду колгоспу ліси хотів орендувати громадянин сусідньої Польщі, однак йому було відмовлено, на цьому наполягали місцеві активісти. Тоді ці ліси віддали в оренду науково-дослідному фермерсько-селянському господарству Євгена Колача. Там про ліс дбали – створили лісову бригаду, ввели посаду лісника, який, крім обов’язку доглядати ліс, мав право дозволяти місцевим жителям заготівлю дров. Найближчі сільські ФАПи забезпечувала дровами саме згадана бригада.
Зараз ширяться чутки, ніби той ліс мають віддати ще одним підприємцям. Хочу запитати: чому мовчить держлісгосп? Його працівники колись цей ліс садили, доглядали, берегли. Вважаю, було б правильно, щоб він знову став власністю держави».
Щоб зрозуміти стан справ, ми звернулися до фахівців. Як розповіли у районному управлінні земельного кадастру, були раніше колгоспні ліси й у інших місцевостях району. Яка їхня доля? Льотничівський ліс площею близько 70 гектарів розташований за межами населених пунктів, за словами землевпорядника Зимнівської сільської ради, рахується у землях запасу. Білинський ліс орендує сільськогосподарське товариство «Прогрес».
Наразі конфліктів стосовно лісу у цих громадах не виникало. Очевидно, не було б проблем і у Лудині, якби не зміна орендаря. Природно, що місцеве населення вболіває, чи дозволятиме він їм збирати гриби, ягоди, заготовляти дрова, чи зуміє по-господарськи ставитися до лісу? Окремі громадяни хвилюються, щоб не трапилося бездумного вирубування і розбазарювання їхнього лісу, адже прикладів такого зараз в Україні чимало.
Спеціаліст земельного відділу Устилузької міської ради Михайло Брукалюк пояснив, що лісова ділянка, про яку йдеться, знаходиться за межами населених пунктів Лудин і Амбуків, у землях запасу. Наразі, частина цього лісу, площею 259 гектарів, за рішенням господарського суду, перейшла обласній держадміністрації. Щодо решти ділянок площею понад 400 гектарів, то, за словами керівника підприємства Євгена Колача Олександра Малеончука, він сам звернувся до ОДА, щоб розірвати договори і на їх оренду. Робітники, які працювали у лісі, заздалегідь були попереджені про розрахунок. А поки ліс, до якого входить і заказник місцевого значення, унікальний березовий гай – нічийний…
– Ліс обов’язково мусить мати господаря, – переконаний провідний інженер лісового господарства державного лісомисливського підприємства Микола Іваницький. – За лісовим кодексом, ліси можуть перебувати у державній, комунальній, приватній власності. Лише постійний лісокористувач дбатиме про нього, проводитиме лісовпорядкувальні заходи задля його збереження, відтворення, захисту від шкідників і хвороб. Важливо, щоб цим займався фахівець, – наголошує пан Іваницький. – Ліси не можуть бути нічийними – це загрожує підпалами, спалахами хвороб. До прикладу, сосни на Київщині, Житомирщині, Рівненщині, Волині останнім часом вражаються верхівковим короїдом, від якого починають всихати верхівки. Є такі хворі дерева й у нас, поблизу озера Лісного. Якщо вчасно не провести захист, то короїд стане загрозою і для інших лісокористувачів.
Попереджує інженер і про небезпеку лісових пожеж, за гарячої погоди вогонь розповсюджується дуже швидко і приносить чимало шкоди. Там, де по-справжньому дбають про ліс і безпеку, для відпочинку людей облаштовують спеціальні місця.
Щодо ситуації із лудинськими лісами, Микола Іваницький пояснює, що тут справа у руках місцевих жителів. Якщо ж люди хочуть передати ліс держлісмисгоспу, то місцева громада має звернутися із відповідним клопотанням до районної влади, а та, у свою чергу, до обласної. Після розпорядження обласної адміністрації, держлісгосп замовляє планово-картографічні матеріали, які розробляє «Ліспроект». Одержавши ці документи, підприємство відповідно веде лісове господарство, здійснює заплановане впорядкування кожної ділянки.+
Отож, чиїм стане лудинський та амбуківський ліс – вирішувати жителям Устилузької об’єднаної громади. Та перед тим, як комусь довірити цей унікальний куточок прибузької природи, слід добре зважити – хто дбатиме про ліс добросовісно.
Ірина НАДЮКОВА
24.07.2017
0 коммент.:
Дописати коментар