ПОЛІСЯНКА З ЧОРНИЦЯМИ / ФОТО ОЛЕНИ ЛУКАШЕВИЧ
ПОЛІСЬКУ ЯГОДУ ЇСТЬ ВСЯ ЄВРОПА
Нещодавно волинські правоохоронці затримали підприємця з Ратнівського району, який ухилявся від сплати податків у великих розмірах. Чоловік заготовляв у населення чорницю і гриби та експортував їх у країни Балтії. В повідомленні йдеться, що «правоохоронці спільно з інспекторами Волинської митниці ДФС попередили спробу незаконного експорту 22 тонн ягід чорниці до країн Балтії. Весь вантаж та великогабаритний транспортний засіб, яким здійснювалося транспортування ягід, затримали. Загалом вилучили 95 тонн ягід та 2 тонни грибів орієнтовною вартістю близько 5 мільйонів гривень, вантажний автомобіль, готівкові кошти в сумі близько 72 тисяч гривень, банківські картки, комп’ютерну техніку, документи фінансово-господарської діяльності та чорнову бухгалтерію».
Волинські ліси ще, дякувати Богу, багаті на ягоди і гриби, і щороку місцеві бюджети за рахунок цих «дарів природи» поповнюються на непогані суми. Так, станом на 5 липня 2019 року область отримала рентної плати від заготівлі лісової продукції 440 тисяч гривень. Найбільше заготували в Ковельському районі, зокрема, 90 тонн ягід чорниці та 20 тонн лисичок, у Маневицькому та Камінь-Каширському районах. Найменше ягід і грибів назбирали в Ківерцівському районі — 20 тонн чорниці, Шацькому районі — 7 тонн. Але однозначно, що бюджет Волині все ж щороку недоотримує сотні тисяч (якщо не мільйони) гривень від заготівлі та продажу лісових дарів. Як висловилася щодо цього Любов Павлік, ветлівський сільський голова (Любешівський район), податки в місцевий бюджет платять підприємці, «які ще мають совість».
І фактично нічого, крім клопоту, не мають від масової заготівлі населенням чорниць самі лісівники. Як повідомляє прес-служба Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства, жодних надходжень від цього бізнесу не перепало в бюджети лісогосподарських підприємств, які опікуються лісами. І якщо фіскали звертають увагу на бюджетоутворюючу функцію лісу, то самі лісівники, як каже начальник управління Олександр Кватирко, — на власне збереження лісу. Адже працівники лісової охорони державних лісогосподарських підприємств вимагають від заготувачів ягід, грибів, лікарських рослин лише одного — не палити і не смітити в лісових угіддях, а ягоди збирати без гребінок і пристроїв, що можуть завдати шкоди ягідникам. Звісно, логічно було б на державному рівні прийняти закон, яким бодай частину отриманих коштів від заготівлі дарів лісу направляти на потреби його відновлення та охорону. Принаймні так було б справедливо.
У ЛІС — ВЕЛОСИПЕДАМИ, ВОЗАМИ, ТРАКТОРАМИ...
Нині сезон заготівлі чорниці у волинських лісах вже пішов на спад. Але нещодавно там перебували, без перебільшення, тисячі людей. У селах на волинському Поліссі в сезон, коли триває збір ягід, побутує жартівлива приказка, що можна в ці дні ходити по селу й голяком, все одно ніхто не побачить, бо всі — в лісі.
За золотою ягодою тепер добираються в такі хащі, де раніше не ступала й людська нога. Золотою чорницю називають недарма, бо вона є часто основним, так би мовити, бюджетоутворюючим продуктом для багатьох родин волинського Полісся. Надія Омелянівна Міщук, учителька з села Рудка-Червинська Камінь-Каширського району, каже, що причиною такого паломництва в ліс по чорниці є банальна причина: відсутність робочих місць, роботи в селі, а отже, і прибутку. «За чорничні гроші родини збирають дітей до школи, купують побутову техніку, власне, живуть», — каже вона.
Чорничний ажіотаж панує не лише в Рудці-Червинській, ще більше, ділиться вчителька, в сусідньому Оленино та інших селах. Їдуть у ліс тракторами, велосипедами, машинами, і, чого гріха таїти, заготовляють чорниці часто й гребінками. «Хотіла собі купити кілька літрів ягід, то не взяла, бо зібрані гребінками дуже забруднені, повно листя, гілочок...», — признається вона. А при промисловій переробці годяться і такі чорниці, спеціальні машини витрусять із них усе сміття... «На жаль, намагаючись більше заробити на здачі ягід, люди досі вдаються до таких варварських способів, як гребінки, чим підривають коріння та зривають із куща весь листяний покрив. Кущ чорниці від цього підсихає, а можливість відновити коріння чорниця за сотні років не навчилась, тому від такого виду збирання і зникають ягідники. Таким чином місцеве населення завдає шкоди не лише рослині, а й собі. Адже не секрет, що саме чорниця влітку годує більшість сільських родин», — каже Світлана Думська, прес-секретар Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства.
У пошуках ягідників волиняни традиційно звертають свої погляди на сусідню Білорусь. Не знаю, з яких причин, але білоруси, на відміну від наших поліщуків, не збирають ягоди. Та й, вірогідно, в Білорусі значно серйозніший контроль за заготівлею, там податки не сплатити боятимуться. Та й з робочими місцями, як кажуть, легше, з соціальним захистом. Тому чимало сіл волинського Полісся в 80-х роках минулого століття обезлюдніли, бо молоді родини масово виїжджали на проживання в Білорусь. І не повернулися ж й донині.
Мешканці прикордонних волинських сіл у останні роки вже рідко ризикують пробратися в Білорусь за чорницями. Хоча часто дві держави розділяє один і той самий ліс. Їх ловлять прикордонники, везуть у Пінськ, штрафують... Словом, немає заробітку, одні витрати. Тому чорниці на білоруському Поліссі, поблизу Волині, як каже ветлівський сільський голова Любов Павлік, «пропадають».
ЧИ СТАНЕ ЧОРНИЦЯ... ЕКЗОТИЧНОЮ ЯГОДОЮ?
Віктор СМОЛЯРЧУК, економіст, громадський діяч (Луцьк):
— Заготівля чорниць у всі часи була одним із ключових способів заробити реальні гроші на місці. Це важка праця і, як всяка праця, має оплачуватися. Ринок диктує пропозицію. Бізнесмени, які спеціалізуються на закупівлі ягід, звичайно ж, намагаються скупити їх якомога дешевше. Але й збирачі не ликом шиті. Якщо встановлена збирачами ціна за чорницю не влаштовує, вони везуть її на базар: до Ковеля, Луцька, Києва, Львова. Раніше багато возило й до Бреста.
Цьогоріч чорниці було відносно небагато, особливо на Старовижівщині, Ратнівщині, де навесні не було дощів. Тому й ціна була висока. На ринках Луцька тоді ягоди можна було купити за 45—50 гривень за літр. Коли ж заготовачі встановили ціну по 43 гривні на місці, то до міст стало везти не рентабельно і, відповідно, на ринку ціна зросла до 80—90 гривень. Наша область невелика, всі всіх знають. На її теренах працює лише кілька заготовувачів лісової продукції, але вони діють узгоджено між собою і владою та платять відповідний лісовий збір. Збори за ягоди та гриби приносять чималий прибуток до місцевих бюджетів, але тут виграють більш спритні сільські голови, які зуміють домовитись зі збирачами, щоб платили податок саме до їхнього бюджету.
Спостерігаючи за змінами в кліматі Волині, вирубуванням лісів, обмілінням озер та річок, висохлими болотами, я боюсь, що чорниця скоро стане в нас екзотичною ягодою. Я в дитинстві не любив збирати чорницю, бо вона росла здебільшого в болотах і дуже низько й мало. Зате було дуже багато дикоростучої лохини (ми називали «лохачі»). Її й збирати було набагато легше, щоправда, й цінувалася на базарі дуже дешево. Але десь років десять ця ягода практично зникла в наших лісах. І тепер маємо лише декоративну дорогу лохину. Різко зменшилось і «ведмедів» (так ми називали ожину). Боюсь, скоро й вона лишиться лише в спогадах і піснях. То чи не станеться й так, що і чорниця зникне... На жаль, у нас практично не займаються питанням комплексного вивчення проблеми збереження лісів і дарів лісу, ставляться до природи по-варварськи. Боюсь, що й природа розплатиться відповідно.
ПОЛІСЬКУ ЯГОДУ ЇСТЬ ВСЯ ЄВРОПА
Нещодавно волинські правоохоронці затримали підприємця з Ратнівського району, який ухилявся від сплати податків у великих розмірах. Чоловік заготовляв у населення чорницю і гриби та експортував їх у країни Балтії. В повідомленні йдеться, що «правоохоронці спільно з інспекторами Волинської митниці ДФС попередили спробу незаконного експорту 22 тонн ягід чорниці до країн Балтії. Весь вантаж та великогабаритний транспортний засіб, яким здійснювалося транспортування ягід, затримали. Загалом вилучили 95 тонн ягід та 2 тонни грибів орієнтовною вартістю близько 5 мільйонів гривень, вантажний автомобіль, готівкові кошти в сумі близько 72 тисяч гривень, банківські картки, комп’ютерну техніку, документи фінансово-господарської діяльності та чорнову бухгалтерію».
Волинські ліси ще, дякувати Богу, багаті на ягоди і гриби, і щороку місцеві бюджети за рахунок цих «дарів природи» поповнюються на непогані суми. Так, станом на 5 липня 2019 року область отримала рентної плати від заготівлі лісової продукції 440 тисяч гривень. Найбільше заготували в Ковельському районі, зокрема, 90 тонн ягід чорниці та 20 тонн лисичок, у Маневицькому та Камінь-Каширському районах. Найменше ягід і грибів назбирали в Ківерцівському районі — 20 тонн чорниці, Шацькому районі — 7 тонн. Але однозначно, що бюджет Волині все ж щороку недоотримує сотні тисяч (якщо не мільйони) гривень від заготівлі та продажу лісових дарів. Як висловилася щодо цього Любов Павлік, ветлівський сільський голова (Любешівський район), податки в місцевий бюджет платять підприємці, «які ще мають совість».
І фактично нічого, крім клопоту, не мають від масової заготівлі населенням чорниць самі лісівники. Як повідомляє прес-служба Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства, жодних надходжень від цього бізнесу не перепало в бюджети лісогосподарських підприємств, які опікуються лісами. І якщо фіскали звертають увагу на бюджетоутворюючу функцію лісу, то самі лісівники, як каже начальник управління Олександр Кватирко, — на власне збереження лісу. Адже працівники лісової охорони державних лісогосподарських підприємств вимагають від заготувачів ягід, грибів, лікарських рослин лише одного — не палити і не смітити в лісових угіддях, а ягоди збирати без гребінок і пристроїв, що можуть завдати шкоди ягідникам. Звісно, логічно було б на державному рівні прийняти закон, яким бодай частину отриманих коштів від заготівлі дарів лісу направляти на потреби його відновлення та охорону. Принаймні так було б справедливо.
У ЛІС — ВЕЛОСИПЕДАМИ, ВОЗАМИ, ТРАКТОРАМИ...
Нині сезон заготівлі чорниці у волинських лісах вже пішов на спад. Але нещодавно там перебували, без перебільшення, тисячі людей. У селах на волинському Поліссі в сезон, коли триває збір ягід, побутує жартівлива приказка, що можна в ці дні ходити по селу й голяком, все одно ніхто не побачить, бо всі — в лісі.
За золотою ягодою тепер добираються в такі хащі, де раніше не ступала й людська нога. Золотою чорницю називають недарма, бо вона є часто основним, так би мовити, бюджетоутворюючим продуктом для багатьох родин волинського Полісся. Надія Омелянівна Міщук, учителька з села Рудка-Червинська Камінь-Каширського району, каже, що причиною такого паломництва в ліс по чорниці є банальна причина: відсутність робочих місць, роботи в селі, а отже, і прибутку. «За чорничні гроші родини збирають дітей до школи, купують побутову техніку, власне, живуть», — каже вона.
Чорничний ажіотаж панує не лише в Рудці-Червинській, ще більше, ділиться вчителька, в сусідньому Оленино та інших селах. Їдуть у ліс тракторами, велосипедами, машинами, і, чого гріха таїти, заготовляють чорниці часто й гребінками. «Хотіла собі купити кілька літрів ягід, то не взяла, бо зібрані гребінками дуже забруднені, повно листя, гілочок...», — признається вона. А при промисловій переробці годяться і такі чорниці, спеціальні машини витрусять із них усе сміття... «На жаль, намагаючись більше заробити на здачі ягід, люди досі вдаються до таких варварських способів, як гребінки, чим підривають коріння та зривають із куща весь листяний покрив. Кущ чорниці від цього підсихає, а можливість відновити коріння чорниця за сотні років не навчилась, тому від такого виду збирання і зникають ягідники. Таким чином місцеве населення завдає шкоди не лише рослині, а й собі. Адже не секрет, що саме чорниця влітку годує більшість сільських родин», — каже Світлана Думська, прес-секретар Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства.
У пошуках ягідників волиняни традиційно звертають свої погляди на сусідню Білорусь. Не знаю, з яких причин, але білоруси, на відміну від наших поліщуків, не збирають ягоди. Та й, вірогідно, в Білорусі значно серйозніший контроль за заготівлею, там податки не сплатити боятимуться. Та й з робочими місцями, як кажуть, легше, з соціальним захистом. Тому чимало сіл волинського Полісся в 80-х роках минулого століття обезлюдніли, бо молоді родини масово виїжджали на проживання в Білорусь. І не повернулися ж й донині.
Мешканці прикордонних волинських сіл у останні роки вже рідко ризикують пробратися в Білорусь за чорницями. Хоча часто дві держави розділяє один і той самий ліс. Їх ловлять прикордонники, везуть у Пінськ, штрафують... Словом, немає заробітку, одні витрати. Тому чорниці на білоруському Поліссі, поблизу Волині, як каже ветлівський сільський голова Любов Павлік, «пропадають».
ЧИ СТАНЕ ЧОРНИЦЯ... ЕКЗОТИЧНОЮ ЯГОДОЮ?
Віктор СМОЛЯРЧУК, економіст, громадський діяч (Луцьк):
— Заготівля чорниць у всі часи була одним із ключових способів заробити реальні гроші на місці. Це важка праця і, як всяка праця, має оплачуватися. Ринок диктує пропозицію. Бізнесмени, які спеціалізуються на закупівлі ягід, звичайно ж, намагаються скупити їх якомога дешевше. Але й збирачі не ликом шиті. Якщо встановлена збирачами ціна за чорницю не влаштовує, вони везуть її на базар: до Ковеля, Луцька, Києва, Львова. Раніше багато возило й до Бреста.
Цьогоріч чорниці було відносно небагато, особливо на Старовижівщині, Ратнівщині, де навесні не було дощів. Тому й ціна була висока. На ринках Луцька тоді ягоди можна було купити за 45—50 гривень за літр. Коли ж заготовачі встановили ціну по 43 гривні на місці, то до міст стало везти не рентабельно і, відповідно, на ринку ціна зросла до 80—90 гривень. Наша область невелика, всі всіх знають. На її теренах працює лише кілька заготовувачів лісової продукції, але вони діють узгоджено між собою і владою та платять відповідний лісовий збір. Збори за ягоди та гриби приносять чималий прибуток до місцевих бюджетів, але тут виграють більш спритні сільські голови, які зуміють домовитись зі збирачами, щоб платили податок саме до їхнього бюджету.
Спостерігаючи за змінами в кліматі Волині, вирубуванням лісів, обмілінням озер та річок, висохлими болотами, я боюсь, що чорниця скоро стане в нас екзотичною ягодою. Я в дитинстві не любив збирати чорницю, бо вона росла здебільшого в болотах і дуже низько й мало. Зате було дуже багато дикоростучої лохини (ми називали «лохачі»). Її й збирати було набагато легше, щоправда, й цінувалася на базарі дуже дешево. Але десь років десять ця ягода практично зникла в наших лісах. І тепер маємо лише декоративну дорогу лохину. Різко зменшилось і «ведмедів» (так ми називали ожину). Боюсь, скоро й вона лишиться лише в спогадах і піснях. То чи не станеться й так, що і чорниця зникне... На жаль, у нас практично не займаються питанням комплексного вивчення проблеми збереження лісів і дарів лісу, ставляться до природи по-варварськи. Боюсь, що й природа розплатиться відповідно.
0 коммент.:
Дописати коментар