«Любителі тварин» розгорнули справжній фронт проти мисливської галузі в Україні.
Закриття полювання стане причиною зупинки цілої галузі народного господарства, держава втратить мільйонні надходження, а без роботи залишаться тисячі людей.
Хочу звернутись до однодумців, мисливців, справжніх любителів природи. Ми повинні припинити свавілля, безпідставні звинувачення та образи, які нині все частіше сиплються на наші голови з боку псевдоекологів, «зоозахисників», людей, які сидячи в теплих офісах, не поворухнувши пальцем для справжньої охорони та збереження дичини намагаються різними заборонами та виливаючи бруд на представників мисливської галузі, сформувати в суспільстві думку, що мисливці – це кровожерливі вбивці, неврівноважені люди, які заради розваги знищують все живе, але ж це неправда. Більшість цієї брехні належить одній людині, яка себе називає «заслуженый природоохранник» – «головний еколог України», відомий всім директор громадської організації «КЕКЦ» Володимир Борейко.
Під час інтерв’ю з кореспондентом газети «Зеленый мир. Экология проблемы и программы» Казимиром Савицьким В. Борейко дав мисливству і всім, хто ним боліє, своє визначення: «Полювання – це абсолютне зло. У спортивному полюванні сконцентровані практично всі вади сучасного суспільства: пияцтво, вседозволеність, невігластво, неповага до життя, нехтування законом, жадібність, самовдоволення, марнославство, зловтіха, брехня, лицемірство, егоїзм, байдужість, заздрість. Ведення мисливського господарства спотворює природу (бо будь-яке господарство є спотворення природи), мисливці знищують хижаків – своїх конкурентів, забруднюють воду і ґрунт свинцевим дробом, тримають диких тварин у постійному стресі».
В іншій публікації під назвою «Деградація полювання та мисливців» він також, грубо ображаючи, необґрунтовано приписує мисливцям всі наймерзенніші і низькі людські ґанджі: «Багато мисливців вдають із себе безсердечних, заздрісних, брехливих, лицемірних, малограмотних, убогих, жадібних, примітивних, самовдоволених, пихатих, агресивних, егоїстичних, байдужих, зловтішних, боягузливих, ледачих, недалеких людей. А останнім часом – ще й стукачів і наклепників.
Сучасне полювання виховує в людині негативні якості характеру, культивує мерзенні пристрасті й інстинкти, створює атмосферу узаконеного зла і схвалюваних вад».
Сталося б таке в ХІХ столітті, такі відомі люди, як Сергій Аксаков, Олександр Черкасов, Леонід Сабанєєв і багато інших видатних людей тієї епохи, незважаючи на всі регалії, нагороди та здобутки цього «природоохранника» викликали б його за образу на дуель, а Петро Мачеваріанов, у чиїх жилах текла гаряча кавказька кров сванських князів, при нагоді, із задоволенням поганяв би його своїми хортими.
Впевнений, багато з вас задається питанням, що це за людина, звідки вона взялась, що ми їй зробили поганого і чому вона ллє стільки бруду і ненависті на сотні тисяч людей, більшість з яких він навіть в очі не бачив і не знає чим вони живуть, що роблять і як відносяться до природи. Більшість мисливців знають його як ініціатора всіляких заборон: весняного полювання на пернатих, використання мисливських боєприпасів зі свинцевими снарядами, полювання на лося, на вовка, на ворону, розведення, виховання та використання собак мисливських порід та власне заборони самого полювання.
Задумайтесь тільки, як людина, що має вищу освіту, є членом міжнародних комісій, керує громадською організацією, змогла так принизити себе. Нехтуючи прийнятими у нормальних людей правилами етики в спілкуванні, так необґрунтовано і в такій вульгарній, грубо потворній формі образити стільки, повторюю, абсолютно незнайомих йому людей.
Задумайтесь тільки, як людина, що має вищу освіту, є членом міжнародних комісій, керує громадською організацією, змогла так принизити себе. Нехтуючи прийнятими у нормальних людей правилами етики в спілкуванні, так необґрунтовано і в такій вульгарній, грубо потворній формі образити стільки, повторюю, абсолютно незнайомих йому людей.
В. Борейко постійно закликає суспільство захищати екозахисників, своїх поплічників: «… що ж стосується діяльності «зелених» організацій, то згідно з Конституцією, вони також мають право на свою діяльність. Зокрема на захист диких тварин від вбивства їх мисливцями. І ця благородна діяльність з кожним днем отримує все більшу підтримку в світі». Але вибачте, панове, хто з нас – мисливців – заважає діяльності захисників нашої природи? Хто чинить гоніння екологів? Хто заважає підготовці нормальних, логічних документів і правових актів, покликаних покращувати довкілля? Хто влаштовує пікети під офісом «КЕКЦу»? Поки нічого подібного ми з вами не спостерігаємо. Чи він вважає гоніннями не прийняття його необґрунтованих науково-абсурдних пропозицій з охорони диких тварин, які виражаються виключно в забороні полювання?
У вищезгаданому інтерв’ю з Казимиром Савицьким, Володимир Борейко з пафосом повідомляє про антимисливську літературу, ініціатором видання якої він є: «…збірники «Кинь полювання – стань людиною» (2005), «Геть спортивне полювання» (2005), «Проти весняного полювання» (2005), «Велика суперечка про аматорське полювання» (2009), буклет «Спортивне полювання як загроза національній безпеці (національна ганьба України, Росії, Білорусі)» (2010). «Етика і практика охорони біорізноманіття» (2008), в кожному номері «Гуманітарного екологічного журналу» друкуються статті проти полювання». Схоже, основна діяльність цього «захисника» нашої природи – це люта боротьба з мисливцями та мисливським господарством.
Складається враження, що ця боротьба «головного еколога», якась особиста патологічна аномалія чи нав’язлива ідея. Серед членів нашого мисливського колективу є багато кваліфікованих лікарів і коли я, не називаючи імені автора слів, зачитав їх одному з них, він одразу ж запитав: «Це, ненароком, не пацієнт відділення психіатрії?». Отримавши негативну відповідь, він висловив думку, що наш герой – людина, яка страждає комплексом неповноцінності й параноїдальним переслідуванням.
Один з відомих американських фахівців мисливської галузі говорив ще шістдесят років тому, що шкоди дикій природі більше за все наноситься бульдозером, а не рушницями мисливців. І це дійсно так. Поцікавтесь, скільки сотень тисяч гектарів незайманого ландшафту на якому мешкали дикі тварини і рослини, у тому числі рідкісні, нині, дуже часто незаконно забудовано котеджними містечками. Невже в цьому винні мисливці?
Заслужений природоохоронець, напевно, вважає, що заборона полювання відразу зупинить незаконний видобуток бурштину на Поліссі, який знищує лісові ландшафти, що стають не придатними для життя диких тварин (зокрема, лося). Так само він думає, що заборона полювання припинить незаконну роботу земснарядів із видобутку піску – знищення традиційних місць нересту риби та її існування. Також припиниться, думає він, незаконна вирубка лісу, браконьєрство, видобуток природних копалин, забруднення побутовими відходами, злив неочищених стоків та небезпечних викидів в атмосферу тощо.
Але слухаючи нашого героя, створюється враження, що знищенням дикої природи займаються виключно мисливці кожного вихідного дня у перервах між переслідуванням та знущанням над дичиною. Невже, якщо мисливці перестануть виходити в поле, всі ці негативні явища бандитського наступу на природу зникнуть?
Нині наші політики ведуть боротьбу за можливість продажу землі, зокрема, лісових земель. Які баталії розпалюються з цього приводу, ми всі є свідками. Після приватизації землі, передачі лісів у концесію, заборони ведення мисливського господарства, ніхто не буде займатись реальною охороною та доглядом за лісовими насадженнями та за дичиною, головною метою нових орендарів та власників буде як найшвидше відшкодувати вкладені кошти та примножити їх. Як наслідок – розквіт браконьєрства та незаконних рубок лісу. Про катастрофічні наслідки цього можна тільки здогадуватись. Досвід Грузії, де близько десяти років тому запровадили концесію лісів є яскравим прикладом цього. Нині держава намагається все повернути назад, але це вже дуже складно. Цікаво, як на приватній території наші «природолюби» будуть охороняти диких тварин?
Тим часом, закриття полювання стане причиною зупинки цілої галузі народного господарства, держава втратить мільйонні надходження до бюджету, а без роботи залишаться тисячі людей.
Складається враження, що ця боротьба «головного еколога», якась особиста патологічна аномалія чи нав’язлива ідея. Серед членів нашого мисливського колективу є багато кваліфікованих лікарів і коли я, не називаючи імені автора слів, зачитав їх одному з них, він одразу ж запитав: «Це, ненароком, не пацієнт відділення психіатрії?». Отримавши негативну відповідь, він висловив думку, що наш герой – людина, яка страждає комплексом неповноцінності й параноїдальним переслідуванням.
Один з відомих американських фахівців мисливської галузі говорив ще шістдесят років тому, що шкоди дикій природі більше за все наноситься бульдозером, а не рушницями мисливців. І це дійсно так. Поцікавтесь, скільки сотень тисяч гектарів незайманого ландшафту на якому мешкали дикі тварини і рослини, у тому числі рідкісні, нині, дуже часто незаконно забудовано котеджними містечками. Невже в цьому винні мисливці?
Заслужений природоохоронець, напевно, вважає, що заборона полювання відразу зупинить незаконний видобуток бурштину на Поліссі, який знищує лісові ландшафти, що стають не придатними для життя диких тварин (зокрема, лося). Так само він думає, що заборона полювання припинить незаконну роботу земснарядів із видобутку піску – знищення традиційних місць нересту риби та її існування. Також припиниться, думає він, незаконна вирубка лісу, браконьєрство, видобуток природних копалин, забруднення побутовими відходами, злив неочищених стоків та небезпечних викидів в атмосферу тощо.
Але слухаючи нашого героя, створюється враження, що знищенням дикої природи займаються виключно мисливці кожного вихідного дня у перервах між переслідуванням та знущанням над дичиною. Невже, якщо мисливці перестануть виходити в поле, всі ці негативні явища бандитського наступу на природу зникнуть?
Нині наші політики ведуть боротьбу за можливість продажу землі, зокрема, лісових земель. Які баталії розпалюються з цього приводу, ми всі є свідками. Після приватизації землі, передачі лісів у концесію, заборони ведення мисливського господарства, ніхто не буде займатись реальною охороною та доглядом за лісовими насадженнями та за дичиною, головною метою нових орендарів та власників буде як найшвидше відшкодувати вкладені кошти та примножити їх. Як наслідок – розквіт браконьєрства та незаконних рубок лісу. Про катастрофічні наслідки цього можна тільки здогадуватись. Досвід Грузії, де близько десяти років тому запровадили концесію лісів є яскравим прикладом цього. Нині держава намагається все повернути назад, але це вже дуже складно. Цікаво, як на приватній території наші «природолюби» будуть охороняти диких тварин?
Тим часом, закриття полювання стане причиною зупинки цілої галузі народного господарства, держава втратить мільйонні надходження до бюджету, а без роботи залишаться тисячі людей.
Що відбудеться при цьому з популяціями диких тварин, чисельність яких ніхто не буде регулювати? Почнуться тотальні потрави на сільгоспугіддях та городах селян, фермери будуть перешкоджати цьому, не зважаючи на будь-які заборони. Дикі тварини будуть завдавати колосальної шкоди молодим лісовим насадженням, рослинам, у тому числі, червонокнижним, що і відбувається нині в заповідниках. Шкідливі хижаки досягнуть такої чисельності, що це стане причиною постійних епідемій сказу та інших хвороб, нападів на фермерські господарства та селян тощо. І це не вигадки, це наука.
Які б благородні наміри не стояли за цією «природоохоронною» діяльністю, більш за все, є й інший бік цієї боротьби з мисливцями. В Украйні нема жодної громадської екологічної організації, яку б не фінансував впливовий покровитель або фонд, переслідуючи свої інтереси. Тож екологічні ґрантоїди продовжують вішати локшину суспільству, що вони безкорисливо рятують флору і фауну від кровожерливих первісних нелюдів – мисливців.
Які б благородні наміри не стояли за цією «природоохоронною» діяльністю, більш за все, є й інший бік цієї боротьби з мисливцями. В Украйні нема жодної громадської екологічної організації, яку б не фінансував впливовий покровитель або фонд, переслідуючи свої інтереси. Тож екологічні ґрантоїди продовжують вішати локшину суспільству, що вони безкорисливо рятують флору і фауну від кровожерливих первісних нелюдів – мисливців.
У своїй боротьбі, яку веде «головний еколог», основним аргументом служить слово «мало»: залишилось мало вовків, мало лосів, мало ворон, мало рибин, мало рослин, мало дерев… Хочеться задати йому логічне запитання: «Чому ж ваші організації не працюють над створенням Програм з охорони та відтворення диких тварин, збереження середовища їх мешкання тощо? Чому ви не вкладаєте у це кошти ваших фондів? Чому ви не пропонуєте Програм жорсткого контролю роботи діяльності користувачів мисливських угідь з охорони та обліків дичини, реалізації лімітів на добування дичини? Не вимагає від можновладців створення спеціального державної служби охорони диких тварин? Самі не охороняєте природу та не притягуєте до відповідальності порушників? Подібних питань «чому», заслуженому природоохоронцю України можна задати безліч. Але чи отримаємо ми відповідь? Думаю – ні.
Натомість замість реальної боротьби з браконьєрами, людина, яка позиціонує себе борцем з правопорушниками та захисником природи, сама порушує закон? Так, 28 травня 2017 року в угіддях мисливського господарства «Київське», єгер Юрій Таран під час рейду затримав нашого «заслуженого природоохоронця» В. Борейка з групою невідомих осіб. На той момент наш «герой» мав при собі розчохлену рушницю та був одягнений у формений одяг з погонами співробітника держекоінспекції. На прохання єгеря надати відповідні дозвільні документи на перебування в угіддях зі зброєю та проведення рейду, яким В. Борейко прикривався, цього зроблено не було, бо не було самих документів. Також не було надано документів, які б засвідчували інших осіб затриманої групи. Сам В. Борейко показав єрегю посвідчення держекоінспектора, яке згодом виявилось недійсним. За це передбачена адміністративна відповідальність згідно з чинним законодавством. Але погрожуючи єгерю та державному мисливствознавцю, якого було викликано на затримання, зв’язками з керівництвом Міністерства екології, В. Борейку вдалось уникнути відповідальності. Це ніяким чином не знімає з затриманого відповідальності й клейма «злочинець». Злочинець Ви, Володимире Євгеновичу, звичайний злочинець, а обливаєте брудом і звинувачуєте законослухняних мисливців.
Натомість замість реальної боротьби з браконьєрами, людина, яка позиціонує себе борцем з правопорушниками та захисником природи, сама порушує закон? Так, 28 травня 2017 року в угіддях мисливського господарства «Київське», єгер Юрій Таран під час рейду затримав нашого «заслуженого природоохоронця» В. Борейка з групою невідомих осіб. На той момент наш «герой» мав при собі розчохлену рушницю та був одягнений у формений одяг з погонами співробітника держекоінспекції. На прохання єгеря надати відповідні дозвільні документи на перебування в угіддях зі зброєю та проведення рейду, яким В. Борейко прикривався, цього зроблено не було, бо не було самих документів. Також не було надано документів, які б засвідчували інших осіб затриманої групи. Сам В. Борейко показав єрегю посвідчення держекоінспектора, яке згодом виявилось недійсним. За це передбачена адміністративна відповідальність згідно з чинним законодавством. Але погрожуючи єгерю та державному мисливствознавцю, якого було викликано на затримання, зв’язками з керівництвом Міністерства екології, В. Борейку вдалось уникнути відповідальності. Це ніяким чином не знімає з затриманого відповідальності й клейма «злочинець». Злочинець Ви, Володимире Євгеновичу, звичайний злочинець, а обливаєте брудом і звинувачуєте законослухняних мисливців.
Кожна свідома людина розуміє, що сучасне полювання не тільки галузь нашої економіки, але є й складовою частиною загальної культури суспільства. Воно супроводжувало людину на всьому шляху її розвитку, даючи багату на протеїн їжу та одяг. Полювання сприяло розвитку технологій, стало основою багатьох напрямків прикладного мистецтва. Завдяки полюванню народилися деякі види спорту. Але головне – мисливці охороняють та відтворюють диких тварин, у тому числі, червонокнижних.
Тому, я вважаю, що для того, щоб зберегти диких тварин в Україні, необхідно, в першу чергу, не займатись популізмом, а захистити їх від браконьєрського свавілля, розробити та впровадити Програми з відновлення видів, чисельність яких нижче за оптимальну. Це завдання, яке стоїть перед державними установами, громадськими організаціями і перед усім суспільством нашої країни. Що стосується полювання, забороною якого марить пан Борейко, то саме мисливці нині роблять найбільше для того, щоб зберегти дичину в угіддях. Звичайно, мисливська галузь потребує вдосконалення, необхідно підвищувати культуру та етику мисливців, переймати сучасний досвід ведення мисливського господарства в країнах ЄС. Саме на це необхідно спрямовувати всі зусилля небайдужих до природи людей. Тільки разом ми зможемо зберегти для нащадків нашу природу – колиску народження людства.
Володимир УРСУЛ,
“Лісовий і мисливський журнал”
Тому, я вважаю, що для того, щоб зберегти диких тварин в Україні, необхідно, в першу чергу, не займатись популізмом, а захистити їх від браконьєрського свавілля, розробити та впровадити Програми з відновлення видів, чисельність яких нижче за оптимальну. Це завдання, яке стоїть перед державними установами, громадськими організаціями і перед усім суспільством нашої країни. Що стосується полювання, забороною якого марить пан Борейко, то саме мисливці нині роблять найбільше для того, щоб зберегти дичину в угіддях. Звичайно, мисливська галузь потребує вдосконалення, необхідно підвищувати культуру та етику мисливців, переймати сучасний досвід ведення мисливського господарства в країнах ЄС. Саме на це необхідно спрямовувати всі зусилля небайдужих до природи людей. Тільки разом ми зможемо зберегти для нащадків нашу природу – колиску народження людства.
Володимир УРСУЛ,
“Лісовий і мисливський журнал”
0 коммент.:
Дописати коментар