Причина всихання лісів – у розповсюдженні інфекційних захворювань дерев.
Український ліс сьогодні страждає від всихання. За даними Державного агентства лісових ресурсів України, на сьогодні на Поліссі 450 тисяч га сосни вже знищено з цієї причини. Крім того, всихають інші дерева – дуб, ялина, береза, граб. Є багато версій щодо причин такого становища. Одна з найбільш популярних – шкідники. Але науковці стверджують, що є понад 150 версій причин всихання лісів. Професор кафедри лісівництва Національного університету біоресурсів і природокористування України, доктор сільськогосподарських наук Анатолій Гойчук стверджує, що причиною швидкого всихання лісів є фітопатогени, зокрема, і так звані вітальні облігати, тобто прижиттєві, обов’язкові, які є невід’ємними складниками здорових рослин та їх органів, у тому числі, й сосни звичайної, а шкідники – це вторинний, хоча і потужний чинник підсилення патології. Детальніше про це – в інтерв’ю професора газеті «Природа і суспільство».
– Анатолію Федоровичу, Ви стверджуєте, що причиною всихання лісу є інфекційні хвороби. Розкажіть, будь ласка, про проведені експерименти і ваше бачення проблеми та її вирішення.
– Проблема всихання лісів – не нова. В минулому столітті було, щонайменше, три хвилі масового всихання дуба: найвідчутніше – у 70-х роках. Сосна, починаючи з 50-х років ХХ століття, впродовж 30 років всихала теж, і це явище було пов’язане з так званою кореневою губкою: всихала сосна та, що була створена на нелісових землях після війни. Але останнім часом інтерес до кореневої губки пропав, тому що сосна сохне і на тих землях, які завжди були під лісом. При чому – не тільки старших вікових груп, а й підріст молодих рослин. Зараз ця проблема особливо виражена в Європі, але нічого особливого європейці в боротьбі з цією проблемою не досягли: вони створюють свої технології відтворення лісів, але це не дуже діє…
Зараз в Україні інтенсивно сохнуть ялина, сосна, ясен, випадає з насаджень граб – про що ніхто ще не чув. Також зараз випала береза – маємо масове всихання берези в межах її ареалу (в Житомирському Поліссі, наприклад, загальна площа насаджень із участю берези повислої становить 103,9 тис. га, а осередки всихання станом на 2018 рік становлять 3,2 тис. га). З причин всихання лісу є, щонайменше, 150 гіпотез – як абіотичного характеру (пониження ґрунтових вод, зміни температури, які ми розглядаємо як каталізуючі чинники), так і збудниками інфекційних хвороб лісу, зокрема, і в першу чергу, – бактеріозів. Щоб не повертатися до цього питання (воно потребує окремого розгляду), варто зазначити, що для бактерій важлива не стільки їх кількість, скільки їх наявність, адже на відміну від грибів, бактерії здатні на порядки швидше заповнити екологічну нішу до максимально можливої.
Тому ми глибоко переконані, що всихання сосни носить виключно інфекційний характер при каталізуючій дії несприятливого довкілля, а саме – дисбалансу вологи.
– Тобто версія щодо шкідників, зокрема, короїда – не вірна?
– Зараз дуже багато уваги приділяють шкідникам. Я з усією відповідальністю заявляю, що комахи-ксилотрофи, які заселяють стовбур дерева, – при системному ураженні, заселяють уже ті дерева, які перебувають у стані так званої «клінічної смерті». Його ще можна врятувати засобами інтенсивної терапії, але в лісі цього ніхто не робитиме. Тобто комахи, з одного боку, є потужним вектором у поширенні інфекції, а з іншого – це надійний індикатор того, що дерево вже – мертве. Зовнішня інфекція, нехай навіть і бактеріальна, з надзвичайно високою енергією розмноження не спроможна за короткий термін «пронизати» всю заболоневу частину дерева. Це є виключно внутрішні патогени, активність яких у системній єдності грибної і бактеріальної біоти сосни регулюється порушеннями метаболічних процесів у рослині під дією каталізуючих чинників. Як би хто не говорив, але експериментальний аналіз, аналіз серйозної літератури доводить, що єдиним регуляторним, поведінковим (етологічним) чинником комах є виключно фітогормони, як інтегрований показник, що безпосередньо залежить від цілого ряду чинників, зокрема, освітлення, вологості тощо. Адже від того, як дерево «пахне», показує, що воно сприятливе для комах, бо вмирає. Фітогормони здорового дерева мають свій фітогормон – так як і людина, і комахи виконують свою роль із утилізації того, що відмерло…
Зараз виникає питання, що взагалі треба замінювати сосну, березу, ясен іншими рослинами. Я думаю, що з часом у нас із сосною буде все в порядку. Свого часу говорили так про дуба – що він вже ось-ось повсихає… Так, проблема є, але думаю, що найближчим часом вона зміниться на краще: є певна циклічність, і це відображено в літературі – вона повторюється з кратністю 33-х років. Такі дані в літературі є. Думаю, ще трішки, і ми матимемо сніжні зими і дощові літа, як було завжди.
– Як Ви пропонуєте мінімізувати зараз проблему всихання лісів, не чекаючи зміни в природі?
– За останніми даними, ми маємо 350 тисяч га сухостійної сосни по Поліссю. При чому, вона сохне не скрізь: почала сохнути з Центральних регіонів, і в останню чергу – на Чернігівщині з інтервалом у 4–5 років. Так само – береза. Якщо в нас – 10 млн га земель, вкритих лісовою рослинністю, то наче відсоток і невеликий. Але сохнуть, в основному це середньовікові і пристигаючі деревостани в Поліссі.
І там – проблема велика. Це група тих лісів, які треба рубати, бо потім це вже будуть дрова, які нікому непотрібні, навіть їх заготівля – малорентабельна. Середній показник всихання в цих вікових групах насаджень – 9–12%, у межах середньовікових насаджень. І якщо взяти тільки ті ліси, від яких ми маємо отримати деревину, то відсоток – дуже значний.
Зараз основна проблема акцентована на боротьбі з комахами. Я заявляю з усією очевидністю: комахи – це невід’ємний складник біоценозу, їх знищити неможливо. Аби регулювати їх чисельність, непотрібно створювати їм цю кормову базу. Тобто не треба бути фахівцем із дипломом бакалавра, аби визначити сосну чи березу, яка хвора – вона має симптоматику. І саме в цей період – коли починають проявлятися симптоми, ці дерева, особливо хвойні, мають вирубуватися негайно.
– Отже, єдиний вихід проти всихання лісів – вчасно вирубувати хворі дерева?
– Якщо ми маємо будь-яку патологію, будь-яку хворобу, якщо маємо такі явища в лісі, як всихання дерев, а це стається завжди, – стається масове зрідження в процесі росту, – то це природний добір – закон існування будь-якого лісового біоценозу… Люди повинні приходити в ліс зі знанням справи – коли і як можна вирубати дерево. Тим більше, що зараз, із відсутністю фінансування, ці заходи або взагалі не проводить, або вони дуже обмежені. Якщо є будь-яка патологія, то ці питання потрібно віддати у відповідальність виключно працівників лісової галузі – фахівців із фаховою підготовкою. Нічого не маю проти екологів, хай вони будуть у комісії. Але вони не повинні морочити голову тими моментами, які заважають веденню лісового господарства. І це має бути оперативно – не можна розтягувати на місяці.
– Ви стверджуєте, що природа може все відрегулювати. Але інші науковці вважають, що через зміни кліматичних зон, основні дерева, які сьогодні утворюють наш ліс, «підуть» на Північ і Схід, і це – неминуче. Що Ви думаєте з цього приводу?
– Це все вже було: в літературі описуються явища, які були на території України за останні 150 років, пов’язані з підвищенням температури і нестачею вологи. Не треба боятися глобального потепління, я вважаю, що катастрофа нам не загрожує… Стосовно насування кліматичних зон, то для цього потрібний значний термін. Я не вірю, що в нас буде пустеля Сахара. Але ми можемо підійти до цього близько, якщо матимемо безвідповідальне ставлення до лісів, створених кров’ю і потом нашими батьками й дідами в південних регіонах. Маю на увазі, зокрема, залісення Олеських пісків. Також – це полезахисні смуги, які зупинили пилові бурі. Я знаю про що кажу, бо в 40–50-ті роки Запорізька, Одеська, Миколаївська і Херсонська області мали такі бурі, що нічим було дихати. Залісення зупинило ці стихійні явища. А сьогодні їх палять і руйнують, немає жодної копійки бюджетного фінансування, навіть невідомо кому належать ці полезахисні смуги. Виходить, що зараз ми не можемо зберегти навіть те, що є. Ось така безгосподарність може стати найбільшою загрозою.
Оксана МИКОЛЮК,
Газета “Природа і суспільство”
Зараз в Україні інтенсивно сохнуть ялина, сосна, ясен, випадає з насаджень граб – про що ніхто ще не чув. Також зараз випала береза – маємо масове всихання берези в межах її ареалу (в Житомирському Поліссі, наприклад, загальна площа насаджень із участю берези повислої становить 103,9 тис. га, а осередки всихання станом на 2018 рік становлять 3,2 тис. га). З причин всихання лісу є, щонайменше, 150 гіпотез – як абіотичного характеру (пониження ґрунтових вод, зміни температури, які ми розглядаємо як каталізуючі чинники), так і збудниками інфекційних хвороб лісу, зокрема, і в першу чергу, – бактеріозів. Щоб не повертатися до цього питання (воно потребує окремого розгляду), варто зазначити, що для бактерій важлива не стільки їх кількість, скільки їх наявність, адже на відміну від грибів, бактерії здатні на порядки швидше заповнити екологічну нішу до максимально можливої.
Тому ми глибоко переконані, що всихання сосни носить виключно інфекційний характер при каталізуючій дії несприятливого довкілля, а саме – дисбалансу вологи.
– Тобто версія щодо шкідників, зокрема, короїда – не вірна?
– Зараз дуже багато уваги приділяють шкідникам. Я з усією відповідальністю заявляю, що комахи-ксилотрофи, які заселяють стовбур дерева, – при системному ураженні, заселяють уже ті дерева, які перебувають у стані так званої «клінічної смерті». Його ще можна врятувати засобами інтенсивної терапії, але в лісі цього ніхто не робитиме. Тобто комахи, з одного боку, є потужним вектором у поширенні інфекції, а з іншого – це надійний індикатор того, що дерево вже – мертве. Зовнішня інфекція, нехай навіть і бактеріальна, з надзвичайно високою енергією розмноження не спроможна за короткий термін «пронизати» всю заболоневу частину дерева. Це є виключно внутрішні патогени, активність яких у системній єдності грибної і бактеріальної біоти сосни регулюється порушеннями метаболічних процесів у рослині під дією каталізуючих чинників. Як би хто не говорив, але експериментальний аналіз, аналіз серйозної літератури доводить, що єдиним регуляторним, поведінковим (етологічним) чинником комах є виключно фітогормони, як інтегрований показник, що безпосередньо залежить від цілого ряду чинників, зокрема, освітлення, вологості тощо. Адже від того, як дерево «пахне», показує, що воно сприятливе для комах, бо вмирає. Фітогормони здорового дерева мають свій фітогормон – так як і людина, і комахи виконують свою роль із утилізації того, що відмерло…
Зараз виникає питання, що взагалі треба замінювати сосну, березу, ясен іншими рослинами. Я думаю, що з часом у нас із сосною буде все в порядку. Свого часу говорили так про дуба – що він вже ось-ось повсихає… Так, проблема є, але думаю, що найближчим часом вона зміниться на краще: є певна циклічність, і це відображено в літературі – вона повторюється з кратністю 33-х років. Такі дані в літературі є. Думаю, ще трішки, і ми матимемо сніжні зими і дощові літа, як було завжди.
– Як Ви пропонуєте мінімізувати зараз проблему всихання лісів, не чекаючи зміни в природі?
– За останніми даними, ми маємо 350 тисяч га сухостійної сосни по Поліссю. При чому, вона сохне не скрізь: почала сохнути з Центральних регіонів, і в останню чергу – на Чернігівщині з інтервалом у 4–5 років. Так само – береза. Якщо в нас – 10 млн га земель, вкритих лісовою рослинністю, то наче відсоток і невеликий. Але сохнуть, в основному це середньовікові і пристигаючі деревостани в Поліссі.
І там – проблема велика. Це група тих лісів, які треба рубати, бо потім це вже будуть дрова, які нікому непотрібні, навіть їх заготівля – малорентабельна. Середній показник всихання в цих вікових групах насаджень – 9–12%, у межах середньовікових насаджень. І якщо взяти тільки ті ліси, від яких ми маємо отримати деревину, то відсоток – дуже значний.
Зараз основна проблема акцентована на боротьбі з комахами. Я заявляю з усією очевидністю: комахи – це невід’ємний складник біоценозу, їх знищити неможливо. Аби регулювати їх чисельність, непотрібно створювати їм цю кормову базу. Тобто не треба бути фахівцем із дипломом бакалавра, аби визначити сосну чи березу, яка хвора – вона має симптоматику. І саме в цей період – коли починають проявлятися симптоми, ці дерева, особливо хвойні, мають вирубуватися негайно.
– Отже, єдиний вихід проти всихання лісів – вчасно вирубувати хворі дерева?
– Якщо ми маємо будь-яку патологію, будь-яку хворобу, якщо маємо такі явища в лісі, як всихання дерев, а це стається завжди, – стається масове зрідження в процесі росту, – то це природний добір – закон існування будь-якого лісового біоценозу… Люди повинні приходити в ліс зі знанням справи – коли і як можна вирубати дерево. Тим більше, що зараз, із відсутністю фінансування, ці заходи або взагалі не проводить, або вони дуже обмежені. Якщо є будь-яка патологія, то ці питання потрібно віддати у відповідальність виключно працівників лісової галузі – фахівців із фаховою підготовкою. Нічого не маю проти екологів, хай вони будуть у комісії. Але вони не повинні морочити голову тими моментами, які заважають веденню лісового господарства. І це має бути оперативно – не можна розтягувати на місяці.
– Ви стверджуєте, що природа може все відрегулювати. Але інші науковці вважають, що через зміни кліматичних зон, основні дерева, які сьогодні утворюють наш ліс, «підуть» на Північ і Схід, і це – неминуче. Що Ви думаєте з цього приводу?
– Це все вже було: в літературі описуються явища, які були на території України за останні 150 років, пов’язані з підвищенням температури і нестачею вологи. Не треба боятися глобального потепління, я вважаю, що катастрофа нам не загрожує… Стосовно насування кліматичних зон, то для цього потрібний значний термін. Я не вірю, що в нас буде пустеля Сахара. Але ми можемо підійти до цього близько, якщо матимемо безвідповідальне ставлення до лісів, створених кров’ю і потом нашими батьками й дідами в південних регіонах. Маю на увазі, зокрема, залісення Олеських пісків. Також – це полезахисні смуги, які зупинили пилові бурі. Я знаю про що кажу, бо в 40–50-ті роки Запорізька, Одеська, Миколаївська і Херсонська області мали такі бурі, що нічим було дихати. Залісення зупинило ці стихійні явища. А сьогодні їх палять і руйнують, немає жодної копійки бюджетного фінансування, навіть невідомо кому належать ці полезахисні смуги. Виходить, що зараз ми не можемо зберегти навіть те, що є. Ось така безгосподарність може стати найбільшою загрозою.
Оксана МИКОЛЮК,
Газета “Природа і суспільство”
0 коммент.:
Дописати коментар