Ярема КОВАЛІВ. Народився 1976 року в Івано-Франківську. Закінчив юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Працював у юридичній сфері. Торік його призначено головою Державного агентства рибного господарства.
ЦИФРИ І ФАКТИРибна галузь України — це 32 державних підприємства, 7 науково-дослідних установ, 1300 ліцензованих суб’єктів господарювання, 103 підприємства — виробники консервів та пресервів і 5620 суден.
На стіні кабінету голови Держрибагентства висить величезна карта світу з усіма морями-океанами. Колись ці моря борознили сотні потужних українських суден, а в кабінет з картою стікалася інформація про виловлені тонни риби. Нинішньому голові агентства від того флоту залишилося керувати десятком суден. Тож нині акцент він робить на розвитку аквакультури та рибальства на внутрішніх водоймах. Утім, зі звуженням географії проблем не поменшало. Про будні рибоводів і рибалок розпитуємо голову Держрибагентства Ярему КОВАЛІВА.
— Яремо Богдановичу, цього літа рибалки-промисловики Одещини скаржилися мені, що охочих їх контролювати — легіон. А коли потрібно видати дозвільні документи на вилов — усі відомства кивають одне на одне. Тож хто є хто у сфері контролю і ліцензування рибальства?
— Я й досі чую, що у нас є три відомства, які займаються поборами з рибалок. Це екоінспекція, водна міліція і рибінспекція. Про боротьбу з корупцією поговоримо окремо, а щодо координації роботи відомств, то нині ми налагоджуємо відомчу співпрацю.
— Як це відбувається на практиці? Спільна рейдова група?
— Такого рівня співпраці тільки прагнемо, а нині принаймні плануємо розпочати діалог і обговорення різних проблем. Це дуже позитивно, адже ми й досі не чуємо одне одного, роками були конкуруючими відомствами.
Теоретично дозволи промисловикам має видавати лише Держрибагентство. Але, наприклад, на територіях природно-заповідного фонду функції рибоохорони та екоінспекції перетинаються, через що виникали суперечності.
Та у будь-якому разі бюрократії поменшає. З першого січня 2016 року набрав чинності новий порядок спеціального використання водних біоресурсів, який зумовив певну дерегуляцію. Якщо моніторинг виконання цього порядку покаже, що десь є недоробки, вноситимемо зміни.
— У чому суть цих змін?
— По-перше, користувачі отримуватимуть не квоти у кілограмах терміном на один рік, а частки у відсотках загального дозволеного обсягу вилову на водоймі на п’ять років. Цей підхід орієнтований на довгострокову перспективу: користувач зацікавлений у дотриманні правил, бережливому ставленні до водойми. Зокрема рибалкам буде невигідно перевищувати норми вилову, бо це негативно вплине на рибні запаси водойми, і науковці зменшать ліміт на них. А отже, зменшиться «вага» частки в наступні роки. Дозвіл на п’ять років також додає користувачу впевненості в завтрашньому дні, розширює горизонт планування, скажімо щодо набору нових працівників, оновлення флоту.
По-друге, з нинішнього року риболовним підприємствам уже не потрібно оформлювати ліцензії (окрім тих, що здійснюють лов у водах за межами юрисдикції України). Ліцензія не містила жодної функціональної інформації, видача її лише плодила бюрократів та була підґрунтям для непрозорих доходів чиновників.
Ми залишили тільки дозвіл на спеціальне використання. У ньому закріплено частку на вилов та вказано інформацію щодо водойми, на яку поширюється чинність дозволу, зазначено знаряддя лову і вид риби, дозволений для промислу.
По-третє, ми скасували реєстрацію промислового журналу в органах рибоохорони, чим мінімізували кількість контактів рибалок з чиновниками. Але рибоохорона має право перевіряти промисловий журнал під час роботи користувача, щоб з’ясувати, чи відповідають зазначені в ньому показники вилову реальним.
— Повернімося до питання про інстанції, які контролюють рибалок. Можливо, все-таки залишити одну? Який сенс фінансувати три, якщо вони контролюють те саме?
— Кожен із цих трьох органів має свою специфіку, але є проблема дублювання функцій контролю. Вона потребує розв’язання, модернізації в межах держави на рівні Кабміну і Верховної Ради.
— Нині рибінспекція реформується в рибний патруль. Цікаво, в якому варіанті: з повною заміною співробітників чи вдаватимуться до переатестації?
— На зміни нас надихнув приклад патрульної поліції. Однак враховуємо досвід різних органів, що проходили процедуру реформування. Порівняно з поліцією у нас невеликий штат — по всій Україні має бути вісімсот інспекторів.
У конкурсі можуть брати участь і нинішні рибінспектори. Ми попросили всі громадські організації дати оцінку цим людям. Врахуємо і негативні, і позитивні рекомендації.
Розуміємо й те, що потрібно залишити в рибоохоронних органах інституціо-нальну пам’ять, адже є висококласні фахівці, і їхній досвід не хочеться втратити.
— Поліграф застосовуватимете?
— Для заступників і керівників територіального органу плануємо і поліграф.
— А «Пріуси» для нових патрульних будуть?
— «Пріуси» будуть. Звісно, маю на увазі не безпосередньо ці автомобілі, а нові катери і машини. Реформи рибоохорони фінансуються з держбюджету, але частину коштів ми все-таки розраховуємо отримати від міжнародних партнерів.
— Свого часу ви планували збільшити зарплати рибним патрульним за рахунок скорочення штатів, але на це мав погодитися Мінфін.
— Обсяг фінансування не зменшився, а ми справді оптимізуємо кількість допоміжного персоналу, відтак маємо змогу збільшити зарплату патрульним.
— Якою вона буде у рядового патрульного?
— Чотири з половиною тисячі гривень напевне. Якщо вдасться скоротити більше людей, то вийдемо й на вищу.
— А допоміжний персонал — це хто?
— Юристи, бухгалтери, кадровики.
— Колись у рибінспекторів був такий стимул: їм виплачували 25% суми штрафів і нарахованих збитків, це поширювалося і на громадських інспекторів. Не плануєте відновити його?
— Кажуть, то була добра практика. Я б з радістю повернувся до таких виплат, тож нині опрацьовуємо можливість додатково стимулювати роботу наших інспекторів і майбутніх патрульних.
— Як оцінюватимуть роботу патрульних? Усі знають, що за кількістю протоколів — це неправильно. Бо складатимуть їх, коли треба і можна обійтися зауваженням за дрібне порушення.
— Справді, нині ефективність роботи оцінюється за кількістю складених протоколів. Це неправильно, хоч цей показник теж варто враховувати. Надалі змінюватимемо підходи.
— А за кількістю риби (було стільки-то, стало більше або менше у водоймі) можна оцінювати?
— Такі можливості є, але для цього треба розв’язати іншу серйозну проблему. Це наша наука та її фінансування. З цим скрутно. Нам потрібно якось збалансувати фінансовий стан наших наукових установ.
А загалом моя позиція така: без науки і належного фінансування наукових робіт не можлива належна робота державного інституту рибного господарства. Тому інших варіантів, аніж збільшувати бюджетне фінансування, ми не маємо.
Олег ЛИСТОПАД, «Урядовий кур'єр» 30 січня 2016 року, 4 стор.
