 Позиція Держлісагентства щодо створення нацпарків на території держлісфонду
Україна взяла зобов’язання перед європейською спільнотою до 2020 року розширити площі свого природно-заповідного фонду до 15% від загальної території країни. Нині ця цифра становить 6,5%. Питання створення національних парків в Україні все більше привертає увагу суспільства і викликає різного роду суперечки.
Громадські природоохоронні організації, науковці та навіть державні відомства мають різні, іноді протилежні позиції щодо шляхів реалізації взятого нашою країною зобов’язання.
Екологічні організації та установи вважають, що заповіданню підлягають ледве не всі ліси, науковці ж мають іншу думку.
Держлісагентство теж підтримує необхідність розширення природно-заповідного фонду на територіях, які є унікальними з точки зору збереження біорізноманіття, про те, створювати об’єкти ПЗФ на території лісів – недоцільно.
Таку позицію висловила т.в.о. Голови Держлісагентства України Христина Юшкевич, коментуючи питання створення національних природних парків (НПП) у межах державного лісового фонду (ДЛФ).
– Нацпарки потрібно створювати там, де ростуть різновікові та різнопородні дерева природного походження, лісові насадження повинні відповідати корінним деревостанам, екологічним умовам структурної організації та продуктивності, не мати інвазійних видів у складі деревостану й підліску, а також у якому мешкають життєздатні популяції рідкісних і зникаючих видів флори і фауни. Разом з тим, відповідно до європейських стандартів, об’єкти, що потребують заповідання і збереження не повинні мати дуже великі площі. Тому, Держлісагентство залучило науковців, які розробили систему комплексної оцінки природоохоронної цінності лісів і вони даватимуть обґрунтування доцільності створення НПП на території того чи іншого лісового насадження, – зазначила Христина Юшкевич.
Очільниця пояснила, що національні природні парки недоцільно створювати на територіях штучно створених одновікових та одновидових лісових насаджень, адже вони потребують більшого догляду, дуже схильні до уражень шкідниками та швидше всихають, що підвищує небезпеку верхових пожеж на великій площі.
Зараз відсоток заповідності лісів, які підпорядковуються Держлісагентству, становить 16% від усієї площі лісових насаджень. Загальна лісистість України – 15,9%, це означає, що кожен другий заповідний гектар нашої країни – це землі лісового фонду.
До прикладу, у таких лісових країнах як Фінляндія та Швеція, де ліси є основним природним типом рослинності, цей відсоток становить відповідно 11% та 6,3%. Це свідчить тільки про те, що в Україні спостерігається невиправдана диспропорція щодо залучення переважно лісових територій до складу ПЗФ, а інші зональні природні комплекси (луки, степи, болота тощо) – залишаються поза увагою.
Кількість великих об’єктів природно-заповідного фонду в Україні, є чи не найбільшою у світі, а, отже, фінансово витратною. Необхідно розвивати системи малих охоронних територій – заказників, урочищ та лісових генетичних резерватів.
Оскільки, одночасно з природоохоронними функціями, ліси виконують також: водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах, слід зауважити, що внаслідок досить інтенсивного лісокористування упродовж більше, ніж тисячі років, принаймні 95% лісів України представлені антропогенно зміненими напівприродними лісовими екосистемами, механізмом підтримки і регуляції яких є ведення лісового господарства на принципах сталого розвитку, тому важливо дотримуватись чітких критеріїв відбору лісових територій під об’єкти природно-заповідного фонду.
 
Для прикладу Христина Юшкевич навела ідею створення національного природного парку «Дніпровсько-Тетерівський», територія відома у народі як «мисливські угіддя Януковича» і навколо якої зараз багато суперечок.
– Ця територія має площу 30 тис. га і довгий час доступ до неї був обмежений. Породний склад – 77% чистих соснових культур, в яких не проводилися жодні лісовпорядні роботи. Насадження – штучно створені на староорних землях у 50–60-х роках минулого століття, для яких характерна низька стійкість до природних і антропогенних чинників. Якщо там створити нацпарк, то це неминуче призведе до загибелі насаджень і деградації лісів. Разом з цим, зникнуть і невеликі осередки червонокнижних рослин та тварин, які ще там залишаються. Окрім того, на значній площі цієї території підвищений рівень радіаційного забруднення, що є небезпечним для людини, – розповіла т.в.о. Голови Держлісагентства.
За її словами, останні роки на цій території постійно збільшується кількість всохлих дерев, через осушувальну меліорацію та прокладання доріг. Дерева ростуть в умовах постійних коливань гідрологічного режиму, у них розмножуються шкідники, які швидко поширюються на здорові дерева.
– Після отримання всіх висновків незалежних експертів Держлісагентство запропонує створити національний природний парк там, де це дійсно необхідно і науково обґрунтовано для збереження унікального біорізноманіття. До того ж ми будемо користуватися рекомендаціями Директиви Ради ЄС, відповідно до якої для збереження природного середовища, існування дикої флори та фауни мають відводитися виключно території особливого природного значення, до яких не належить територія «Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства», – наголосила очільниця відомства.
Щодо створення національного природного парку «Холодний Яр», який планується на території Креселецького лісництва Кам’янського лісгоспу, то цю ідею Держлісагентство підтримує.
– Створення національного природного парку на цій території допоможе залучити більше туристів до цікавих місць Черкащини. Ініціатори створення парку пропонують виділити для нього територію площею 8 тис. га і включити до його складу Грушківське та Креселецьке лісництва. Однак, місцеві жителі та місцева влада з острахом ставляться до цього, – розповіла Христина Юшкевич.
На противагу розширенню площ та створенню НПП, жителі цих сіл приводять приклад існування на території Черкащини державного заповідника «Трахтемирів», який з 2000 року якимось чином став приватним, а також нацпарків «Білозерський» і «Нижньосульський», які перетворені на приватні маєтки та мисливські угіддя.
За словами т.в.о. Голови Держлісагентства, більшість деревостанів лісництв, які пропонується включити до нацпарку – лісові культури дуба звичайного віком до 20 років. Такі насадження потребують систематичного проведення лісогосподарських заходів і не представляють цінності для заповідання.
Вона також зазначила, що Держлісагентство пропонує оптимальну площу для відведення під створення національного природного парку «Холодний Яр»,яка становить майже 3,5 тис. га, однак, остаточне вирішення цього питання залежить від місцевих громад Черкащини.
Заповідання – це прекрасна і корисна справа, щоб зберегти унікальну природу для наших нащадків, і ми повинні виконати взяті на себе зобов’язання, але без шкоди для суспільства та природи. В Україні дуже багато територій, які потребують заповідання у найкоротші терміни. До прикладу, під Києвом є Дніпровсько-Деснянський і Чернинський ландшафтні заказники, а також Журавлиний орнітологічний заказник, на базі яких треба створити національний природний парк. Не кажучи вже про Конча-Заспу та Пуща-Водицю, які давно повинні стати надбанням громадськості й набути статусу нацпарків не на папері, а в реальності.
Роман НОВІКОВ,© "Природа і суспільство"
ОФІЦІЙНО
Витяг з наукового Висновку
стосовно доцільності створення національного природного парку «Дніпровсько-Тетерівський»
Штучно створені лісові масиви Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ не відповідають критеріям національного парку. Так, загущені соснові насадження втрачають стійкість до шкідників та хвороб і потребують постійних лісогосподарських заходів. З віком їх стан покращуватись не буде, а обсяги санітарних рубок зростатимуть.
Ці насадження, у зв’язку з розгалуженою сіткою доріг, доступні для масових відвідувань населенням і в них недостатня протяжність протипожежних розривів та мінералізованих смуг. До першого класу пожежної безпеки віднесено 12,5 тис. га лісових масивів. Догляд за мінералізованими смугами проектується тільки зараз на смугах протяжністю 432 км. Лісові масиви Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ зазнали радіаційного забруднення під час аварії на ЧАЕС. Станом на 01.01.2015 рік територія господарства зі щільністю забруднення 1–2 Кі/км2 становила 14,2 тис. га, 2–5 Кі/км2 – 15,7 тис. га, 5–7 Кі/км2 – 0,3 тис. га і від 7 до 10 Кі/км2 – 0,1 тис. га. Заболочена частина лісового масиву (ур. Котилево), яка проектується під заповідну частину національного парку, в даний час є порушеною прокладеними дорогами і осушена, тобто фактично втратила унікальність у природоохоронному, естетичному та науковому відношеннях.
У цілому унікальність Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ полягає у тривалій орієнтації на ведення мисливського господарства і недостатніми обсягами лісогосподарських заходів, зокрема, рубок догляду, що призвело до зростання небезпеки виникнення пожеж, суттєвого зниження стійкості до шкідників та хвороб. Відсутність своєчасного лісогосподарського втручання може призвести до катастрофічних наслідків. Утворення НПП «Дніпровсько-Тетерівський» є недоцільним.
Природоохоронна цінність території не доведена належним чином у науковому обґрунтуванні. Переведення лісових територій до об’єктів ПЗФ проводиться з порушеннями, на підставі неповних даних, отриманих під час проведення фрагментарних досліджень, без аналізу наявних матеріалів лісовпорядкування, без визначення категорії захисності лісових насаджень, їх лісотипологічної структури, санітарного та лісопатологічного стану та цільового призначення. При цьому ігнорується оцінювання таких важливих функції лісу як захисні та ресурсні, актуальність яких є вельми значною. Вилучення з господарського обігу та невдале цільове перепрофілювання лісових територій може призвести до нівелювання можливості виконання насадженнями захисних функцій і, в свою чергу, до порушення екологічного балансу регіону.
| 
