Чомусь пригадуються слова Омар Хаями, які іноді вживав при мені мій незабутній керівник професор Валентин Іванович Гусєв, реагуючи на подібне: «Мене ніколи не відштовхувала бідність людини, вади її зовнішності. Інша справа, коли бідність її душі і помислів». Зрозуміли, про кого і про що йде мова? Хто такий Валетин Іванович Гусєв? Автор неповторної праці «Определитель повреждений, древесных и кустарниковых пород…», подібної до якої ніхто в світі для своєї країни не написав і не напише. Одним із останніх його прохань до мене було: «Миколо, пообіцяй, що колись перекладеш її українською». Це було сказано тридцять три роки тому назад. Він відчував, що ця праця рано чи пізно Україні буде потрібною. Потрібною, як ніколи зараз! Виходить, цінність науки і в передбаченні теж.
Хоча немає ні часу, ні бажання на цю відповідь людині (людям), які ніколи не вчили лісівництво, зокрема, лісову ентомологію – науку про найбільш багаточисельний клас тварин в лісових біоценозах (а не птахів і т.п.). Але, оскільки я впевнений, що Валентин Іванович теж не втримався б і дав би відповідь на цей наклеп, тому я змушений за нього це зробити заради його світлої пам’яті.
Вони незнайомі, зокрема, з працями геніїв лісівничої науки: академіка П.С.Погребняка, професорів З.С.Голов’янка, М.М.Падія та Г.І.Васечка й інших. Ви, як видно із Вашої нервової відповіді, пане Борейко, і в очі їх не бачили, свідомо ігноруючи. Ось одне речення із П.С.Погребняка «Общее лесоводство» М.1988, стр. 385 (учебное пособие): «Кроме обычных примов воспитания насаждений к категории ухода относятся также санитарные рубки, заключающиеся в удалениии ослабленных, больных и сухостатных деревьев, которые опасны как середа для размножения насекомых – вредителей, переходящих затем на здоровые деревья». Що, для Вас цю працю потрібно перекласти українською? А Ви В.Борейко: «Ах-ах, рученята обрубують».
До слова, при черговому моєму відвідуванні лісів Чернігівщини («Поїхав я поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми», майже за нашою, слава Богу живою, Ліною Костенко), мені лісівники задавали питання, на які я не зміг відповісти. Тому, прошу пана Борейка відповісти їм на це запитання, оскільки воно стосується тільки його: «Чому це він пише тільки російською, чому вдягає навушники на українських круглих столах та інших засіданнях? Він, що не знає мови держави, яка платить йому зарплату і його КЕКЦ? Чому так старається занурити, ліс створений нашими руками, у лайно мертвої деревини по саму його верхівку? Можливо тут замішаний наш північний сусід? Нагадайте знову йому Ліну Костенко: «Сусід північний, хижий і великий. Дрімучий злидень любить не своє. Колись у греків Янус був дволикий, а в цих орел двоглавий. Заклює» А може просто причетні свої, як часто буває (див. пропозиції Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 04.07.17 «Про концесію, приватизацію, ліквідацію державних підприємств лісового господарства?» Відповісте їм?
А тепер по суті відповіді на Ваш ПАСКВІЛЬ:
Перше. Стосовно «доносів» закинутих мені. Ніколи ні я, ні хтось із близьких мені за всю історію України не були членами ніяких то партій і доносів не писали. На жаль, їхні результати за своє життя бачили і бачив. Може серед Ваших відомо як це робилося і робиться?. В народі кажуть: «На злодієві й шапка горить!?».
Друге. Моя «некомпетентность» в питаннях лісової ентомології, зокрема в тому, що я начебто не знаю, що верхівковий короїд літає в червні. Так, всі мої підручники і моїх вчителів та попередників чітко про це вказують. Ну й що, бігати, по вашому, з сачком по лісі і ловити цих 4-5 мм істот, коли вони літають в червні (тобто вже після сезону тиші?) та ще й на висоті більше 10 метрів? Дурка цій людині забезпечена! А що було до червня, в період так званого вашого «періоду тиші»? А було: перезимувавши самці і самиці цього самого верхівкового короїда (ще раз підкреслюю- перезимувавши), тобто самі сильні особини популяції, зголоднівши, з настанням тепла, створюють такі сильні свої сім’ї, що й не снилось всім нам (в кінці березня – початку квітня). Їхні дітки-личинки, які виходять з їхніх яєчок, там вгорі, в кроні дерев і під кроною під тонесенькою корою сосен таке витворяють, що вже із середини травня і до кінця «сезону тиші» ці бідні сосни вже не жильці. В цей час це чітко бачать навіть не тільки спеціалісти-лісівники, а прості громадяни із вікон своїх авто. То, що по Вашому, чекати 15 червня, щоб вилетіло згадане Вами перше покоління і вибачити їм за заподіяне? А може не дати їм такої можливості і доконати їх ще в зародку наступної біди? Тим більше, що їхні резервації вже відомі і це світовий пріоритет саме української лісо-ентомологічної науки. Більш детально про переваги цього першого заходу – вибіркової санітарної рубки свіжезаселених дерев та їх термінової реалізації (вивезення з лісу) читайте в працях відомих українських вчених, в моїх та вельмишановної В.Л.Мєшкової. Це ж 50% виходу ділової, це робочі місця, це відрахування в місцеві бюджети. Не зробиш цього – дрова, пожежі… і т.д.
Звідки з’явився мій інтерес до вивчення цих істот? Це давня історія. Коротко: в шестидесяті роки, як молодий спеціаліст після лісогосподарського «доганяв» за вказівками партії (хоч ніколи не був її членом) Італію по виробництву паперу. Для цього осушував болота уздовж річки Горинь (Висоцька ЛМС, Дубровицький лісгосп на Рівенщині) та створював на цих осушених болотах плантації із швидкоростучої тополі. Через десять років ці тисячі гектарів лежали! І положили їх тополеві вусачі! Скільки це коштувало Україні за ігнорування при цьому науки, яка називається лісова ентомологія? З тих пір мені, як сину лісника, який народився і виріс в лісі, світила одна дорога – стати лісовим лікарем. Цьому я й присвятив все своє життя, залишившись останнім представником лісо ентомологічної школи З.С.Голов’янка, В.І.Гусєва, М.М.Падія.
До якого ж висновку я прийшов за п’ятдесят років мого викладацького та, зокрема, ще й до того десять років виробничого шляху:
1. Біологічні пожежі потрібно гасити допоки вони ще не «розгорілися» з їхніх резервацій.
2. Ліс без науки – не жилець. «А ліс без душі – дрова» (Григорій Сковорода).
3. Часто для того, щоб ліс жив - потрібна також і своєчасна політична воля.
Третє. Щодо моєї «дремучей безграмотности относительно мертвой древесины – синонима живого леса». Звідки ця безграмотність в мене взялася? Знову від батьківського лісу. Щоб розрахуватися за роботи в лісі, селянам, що приїжджали до нього кіньми за 15 км із с. Погреби до Камянського лісництва, треба було шукати сухостійні дерева. Це було не так просто. І якщо таких не вистачало, то дозволялося згрібати їм хвойну підстилку. І чомусь ліс не всихав, навіть після страшної засухи 1946 року, після якої люди і я в тому числі опухли з голоду в 1947 р., а скільки померло? Я тоді ще бачив, чому ліс не всихав. Ніякої мертвої деревини в лісі не валялося! Були своєчасні рубки виховання. Не обрубування гілок-рученят (по Вашому), а такі, які залишали після себе здорові насадження. Для розуміння всього цього всім нам можна порівнювати з наведенням «порядку» в будинку, де господиня може завести тарганів, клопів, вошей, стоножок і т.д. через брудноти. То що, виходить тепер винне село, якого немає, чи «коні винні», яких також немає? То може спишемо все це на глобальне потепління і взагалі проігноруємо лісівничу науку?
Четверте. На ваше: «Рубками в качестве мер по борьбе с короедами в очередной раз г. Завада показал себя непрофессионалом». Відповідь: «Треба було б Вам добавити «своєчасними рубками». Якщо незрозуміло - «своевременными!». Цей факт Вами свідомо випущений чи випадково? До цього призиває вся українська лісоентомологічна наука, до якої прислуховуються наші сусіди: Білорусь та Польща. До цього часу, наприклад, в Білорусі є Міністерство лісового господарства. У нас така установа була до 1997 року. В кожному лісгоспі Білорусі є лісопатолог – лікар лісу. Не дивлячись на те, що ми на них напускаємо такі хмари так званих шкідників, їм ці біологічні пожежі якимось чином вдається своєчасно гасити. З народної мудрості: «Не вчіть яблуню як плодоносити яблука – краще відженіть від неї свиней». Чи згодні Ви з такими перлами? І тоді ліс буде завжди здоровим і круглий рік у ньому буде «ТИШІА», де можна буде почути не «визг» бензопили, а у відповідний строк і спів солов’я. Чим якомога раніше почнеться виховання лісу, тим швидше настане ця тиша.
ВИСНОВОК:
1. Ще раз нагадую, що український ліс не тайга, не Фонтенбло і навіть не Біловіжська Пуща. Умови лісу для північного сусіда далекі до українських. Наш ліс, як дитина, без виховання не відбудеться. Мова весь час йде про соснові насадження Лісостепу та Полісся України, а не про листяні, де тиша - «сама –собою».
2. Не перерваним слідом до майбутніх поколінь ми будемо тоді, коли слідуватимемо трьом «П»: професіоналізму, патріотизму, порядності.
3. Лісівничий професіоналізм сучасного еколога загрозливо низький! Хотілось би, щоб із-за цього не втратився престиж лісівника, не постраждала лісівнича наука.
4. Із Гіпократовського: «Не нашкодь» вже мало! Маймо совість! Що зробити, щоб на місці нашого українського лісу не з’явився надпис: «Загинув через дурість?» Дуже хотілось би дожити до того часу, коли український ліс видужає.
Апологет своєчасних лісових рубок
М. Завада
НАГАДАЄМО