Відповідь п. В. Борейку на його «Самые главные враги леса, оказывается экологи» (див. «Український лісовий портал»)
Чомусь пригадуються слова Омар Хаями, які іноді вживав при мені мій незабутній керівник професор Валентин Іванович Гусєв, реагуючи на подібне: «Мене ніколи не відштовхувала бідність людини, вади її зовнішності. Інша справа, коли бідність її душі і помислів». Зрозуміли, про кого і про що йде мова? Хто такий Валетин Іванович Гусєв? Автор неповторної праці «Определитель повреждений, древесных и кустарниковых пород…», подібної до якої ніхто в світі для своєї країни не написав і не напише. Одним із останніх його прохань до мене було: «Миколо, пообіцяй, що колись перекладеш її українською». Це було сказано тридцять три роки тому назад. Він відчував, що ця праця рано чи пізно Україні буде потрібною. Потрібною, як ніколи зараз! Виходить, цінність науки і в передбаченні теж.
Хоча немає ні часу, ні бажання на цю відповідь людині (людям), які ніколи не вчили лісівництво, зокрема, лісову ентомологію – науку про найбільш багаточисельний клас тварин в лісових біоценозах (а не птахів і т.п.). Але, оскільки я впевнений, що Валентин Іванович теж не втримався б і дав би відповідь на цей наклеп, тому я змушений за нього це зробити заради його світлої пам’яті.
Вони незнайомі, зокрема, з працями геніїв лісівничої науки: академіка П.С.Погребняка, професорів З.С.Голов’янка, М.М.Падія та Г.І.Васечка й інших. Ви, як видно із Вашої нервової відповіді, пане Борейко, і в очі їх не бачили, свідомо ігноруючи. Ось одне речення із П.С.Погребняка «Общее лесоводство» М.1988, стр. 385 (учебное пособие): «Кроме обычных примов воспитания насаждений к категории ухода относятся также санитарные рубки, заключающиеся в удалениии ослабленных, больных и сухостатных деревьев, которые опасны как середа для размножения насекомых – вредителей, переходящих затем на здоровые деревья». Що, для Вас цю працю потрібно перекласти українською? А Ви В.Борейко: «Ах-ах, рученята обрубують».
До слова, при черговому моєму відвідуванні лісів Чернігівщини («Поїхав я поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми», майже за нашою, слава Богу живою, Ліною Костенко), мені лісівники задавали питання, на які я не зміг відповісти. Тому, прошу пана Борейка відповісти їм на це запитання, оскільки воно стосується тільки його: «Чому це він пише тільки російською, чому вдягає навушники на українських круглих столах та інших засіданнях? Він, що не знає мови держави, яка платить йому зарплату і його КЕКЦ? Чому так старається занурити, ліс створений нашими руками, у лайно мертвої деревини по саму його верхівку? Можливо тут замішаний наш північний сусід? Нагадайте знову йому Ліну Костенко: «Сусід північний, хижий і великий. Дрімучий злидень любить не своє. Колись у греків Янус був дволикий, а в цих орел двоглавий. Заклює» А може просто причетні свої, як часто буває (див. пропозиції Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 04.07.17 «Про концесію, приватизацію, ліквідацію державних підприємств лісового господарства?» Відповісте їм?
А тепер по суті відповіді на Ваш ПАСКВІЛЬ:
Перше. Стосовно «доносів» закинутих мені. Ніколи ні я, ні хтось із близьких мені за всю історію України не були членами ніяких то партій і доносів не писали. На жаль, їхні результати за своє життя бачили і бачив. Може серед Ваших відомо як це робилося і робиться?. В народі кажуть: «На злодієві й шапка горить!?».
Друге. Моя «некомпетентность» в питаннях лісової ентомології, зокрема в тому, що я начебто не знаю, що верхівковий короїд літає в червні. Так, всі мої підручники і моїх вчителів та попередників чітко про це вказують. Ну й що, бігати, по вашому, з сачком по лісі і ловити цих 4-5 мм істот, коли вони літають в червні (тобто вже після сезону тиші?) та ще й на висоті більше 10 метрів? Дурка цій людині забезпечена! А що було до червня, в період так званого вашого «періоду тиші»? А було: перезимувавши самці і самиці цього самого верхівкового короїда (ще раз підкреслюю- перезимувавши), тобто самі сильні особини популяції, зголоднівши, з настанням тепла, створюють такі сильні свої сім’ї, що й не снилось всім нам (в кінці березня – початку квітня). Їхні дітки-личинки, які виходять з їхніх яєчок, там вгорі, в кроні дерев і під кроною під тонесенькою корою сосен таке витворяють, що вже із середини травня і до кінця «сезону тиші» ці бідні сосни вже не жильці. В цей час це чітко бачать навіть не тільки спеціалісти-лісівники, а прості громадяни із вікон своїх авто. То, що по Вашому, чекати 15 червня, щоб вилетіло згадане Вами перше покоління і вибачити їм за заподіяне? А може не дати їм такої можливості і доконати їх ще в зародку наступної біди? Тим більше, що їхні резервації вже відомі і це світовий пріоритет саме української лісо-ентомологічної науки. Більш детально про переваги цього першого заходу – вибіркової санітарної рубки свіжезаселених дерев та їх термінової реалізації (вивезення з лісу) читайте в працях відомих українських вчених, в моїх та вельмишановної В.Л.Мєшкової. Це ж 50% виходу ділової, це робочі місця, це відрахування в місцеві бюджети. Не зробиш цього – дрова, пожежі… і т.д.
Звідки з’явився мій інтерес до вивчення цих істот? Це давня історія. Коротко: в шестидесяті роки, як молодий спеціаліст після лісогосподарського «доганяв» за вказівками партії (хоч ніколи не був її членом) Італію по виробництву паперу. Для цього осушував болота уздовж річки Горинь (Висоцька ЛМС, Дубровицький лісгосп на Рівенщині) та створював на цих осушених болотах плантації із швидкоростучої тополі. Через десять років ці тисячі гектарів лежали! І положили їх тополеві вусачі! Скільки це коштувало Україні за ігнорування при цьому науки, яка називається лісова ентомологія? З тих пір мені, як сину лісника, який народився і виріс в лісі, світила одна дорога – стати лісовим лікарем. Цьому я й присвятив все своє життя, залишившись останнім представником лісо ентомологічної школи З.С.Голов’янка, В.І.Гусєва, М.М.Падія.
До якого ж висновку я прийшов за п’ятдесят років мого викладацького та, зокрема, ще й до того десять років виробничого шляху:
1. Біологічні пожежі потрібно гасити допоки вони ще не «розгорілися» з їхніх резервацій.
2. Ліс без науки – не жилець. «А ліс без душі – дрова» (Григорій Сковорода).
3. Часто для того, щоб ліс жив - потрібна також і своєчасна політична воля.
Третє. Щодо моєї «дремучей безграмотности относительно мертвой древесины – синонима живого леса». Звідки ця безграмотність в мене взялася? Знову від батьківського лісу. Щоб розрахуватися за роботи в лісі, селянам, що приїжджали до нього кіньми за 15 км із с. Погреби до Камянського лісництва, треба було шукати сухостійні дерева. Це було не так просто. І якщо таких не вистачало, то дозволялося згрібати їм хвойну підстилку. І чомусь ліс не всихав, навіть після страшної засухи 1946 року, після якої люди і я в тому числі опухли з голоду в 1947 р., а скільки померло? Я тоді ще бачив, чому ліс не всихав. Ніякої мертвої деревини в лісі не валялося! Були своєчасні рубки виховання. Не обрубування гілок-рученят (по Вашому), а такі, які залишали після себе здорові насадження. Для розуміння всього цього всім нам можна порівнювати з наведенням «порядку» в будинку, де господиня може завести тарганів, клопів, вошей, стоножок і т.д. через брудноти. То що, виходить тепер винне село, якого немає, чи «коні винні», яких також немає? То може спишемо все це на глобальне потепління і взагалі проігноруємо лісівничу науку?
Четверте. На ваше: «Рубками в качестве мер по борьбе с короедами в очередной раз г. Завада показал себя непрофессионалом». Відповідь: «Треба було б Вам добавити «своєчасними рубками». Якщо незрозуміло - «своевременными!». Цей факт Вами свідомо випущений чи випадково? До цього призиває вся українська лісоентомологічна наука, до якої прислуховуються наші сусіди: Білорусь та Польща. До цього часу, наприклад, в Білорусі є Міністерство лісового господарства. У нас така установа була до 1997 року. В кожному лісгоспі Білорусі є лісопатолог – лікар лісу. Не дивлячись на те, що ми на них напускаємо такі хмари так званих шкідників, їм ці біологічні пожежі якимось чином вдається своєчасно гасити. З народної мудрості: «Не вчіть яблуню як плодоносити яблука – краще відженіть від неї свиней». Чи згодні Ви з такими перлами? І тоді ліс буде завжди здоровим і круглий рік у ньому буде «ТИШІА», де можна буде почути не «визг» бензопили, а у відповідний строк і спів солов’я. Чим якомога раніше почнеться виховання лісу, тим швидше настане ця тиша.
ВИСНОВОК:
1. Ще раз нагадую, що український ліс не тайга, не Фонтенбло і навіть не Біловіжська Пуща. Умови лісу для північного сусіда далекі до українських. Наш ліс, як дитина, без виховання не відбудеться. Мова весь час йде про соснові насадження Лісостепу та Полісся України, а не про листяні, де тиша - «сама –собою».
2. Не перерваним слідом до майбутніх поколінь ми будемо тоді, коли слідуватимемо трьом «П»: професіоналізму, патріотизму, порядності.
3. Лісівничий професіоналізм сучасного еколога загрозливо низький! Хотілось би, щоб із-за цього не втратився престиж лісівника, не постраждала лісівнича наука.
4. Із Гіпократовського: «Не нашкодь» вже мало! Маймо совість! Що зробити, щоб на місці нашого українського лісу не з’явився надпис: «Загинув через дурість?» Дуже хотілось би дожити до того часу, коли український ліс видужає.
Апологет своєчасних лісових рубок
М. Завада
НАГАДАЄМО
Чомусь пригадуються слова Омар Хаями, які іноді вживав при мені мій незабутній керівник професор Валентин Іванович Гусєв, реагуючи на подібне: «Мене ніколи не відштовхувала бідність людини, вади її зовнішності. Інша справа, коли бідність її душі і помислів». Зрозуміли, про кого і про що йде мова? Хто такий Валетин Іванович Гусєв? Автор неповторної праці «Определитель повреждений, древесных и кустарниковых пород…», подібної до якої ніхто в світі для своєї країни не написав і не напише. Одним із останніх його прохань до мене було: «Миколо, пообіцяй, що колись перекладеш її українською». Це було сказано тридцять три роки тому назад. Він відчував, що ця праця рано чи пізно Україні буде потрібною. Потрібною, як ніколи зараз! Виходить, цінність науки і в передбаченні теж.
Хоча немає ні часу, ні бажання на цю відповідь людині (людям), які ніколи не вчили лісівництво, зокрема, лісову ентомологію – науку про найбільш багаточисельний клас тварин в лісових біоценозах (а не птахів і т.п.). Але, оскільки я впевнений, що Валентин Іванович теж не втримався б і дав би відповідь на цей наклеп, тому я змушений за нього це зробити заради його світлої пам’яті.
Вони незнайомі, зокрема, з працями геніїв лісівничої науки: академіка П.С.Погребняка, професорів З.С.Голов’янка, М.М.Падія та Г.І.Васечка й інших. Ви, як видно із Вашої нервової відповіді, пане Борейко, і в очі їх не бачили, свідомо ігноруючи. Ось одне речення із П.С.Погребняка «Общее лесоводство» М.1988, стр. 385 (учебное пособие): «Кроме обычных примов воспитания насаждений к категории ухода относятся также санитарные рубки, заключающиеся в удалениии ослабленных, больных и сухостатных деревьев, которые опасны как середа для размножения насекомых – вредителей, переходящих затем на здоровые деревья». Що, для Вас цю працю потрібно перекласти українською? А Ви В.Борейко: «Ах-ах, рученята обрубують».
До слова, при черговому моєму відвідуванні лісів Чернігівщини («Поїхав я поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми», майже за нашою, слава Богу живою, Ліною Костенко), мені лісівники задавали питання, на які я не зміг відповісти. Тому, прошу пана Борейка відповісти їм на це запитання, оскільки воно стосується тільки його: «Чому це він пише тільки російською, чому вдягає навушники на українських круглих столах та інших засіданнях? Він, що не знає мови держави, яка платить йому зарплату і його КЕКЦ? Чому так старається занурити, ліс створений нашими руками, у лайно мертвої деревини по саму його верхівку? Можливо тут замішаний наш північний сусід? Нагадайте знову йому Ліну Костенко: «Сусід північний, хижий і великий. Дрімучий злидень любить не своє. Колись у греків Янус був дволикий, а в цих орел двоглавий. Заклює» А може просто причетні свої, як часто буває (див. пропозиції Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 04.07.17 «Про концесію, приватизацію, ліквідацію державних підприємств лісового господарства?» Відповісте їм?
А тепер по суті відповіді на Ваш ПАСКВІЛЬ:
Перше. Стосовно «доносів» закинутих мені. Ніколи ні я, ні хтось із близьких мені за всю історію України не були членами ніяких то партій і доносів не писали. На жаль, їхні результати за своє життя бачили і бачив. Може серед Ваших відомо як це робилося і робиться?. В народі кажуть: «На злодієві й шапка горить!?».
Друге. Моя «некомпетентность» в питаннях лісової ентомології, зокрема в тому, що я начебто не знаю, що верхівковий короїд літає в червні. Так, всі мої підручники і моїх вчителів та попередників чітко про це вказують. Ну й що, бігати, по вашому, з сачком по лісі і ловити цих 4-5 мм істот, коли вони літають в червні (тобто вже після сезону тиші?) та ще й на висоті більше 10 метрів? Дурка цій людині забезпечена! А що було до червня, в період так званого вашого «періоду тиші»? А було: перезимувавши самці і самиці цього самого верхівкового короїда (ще раз підкреслюю- перезимувавши), тобто самі сильні особини популяції, зголоднівши, з настанням тепла, створюють такі сильні свої сім’ї, що й не снилось всім нам (в кінці березня – початку квітня). Їхні дітки-личинки, які виходять з їхніх яєчок, там вгорі, в кроні дерев і під кроною під тонесенькою корою сосен таке витворяють, що вже із середини травня і до кінця «сезону тиші» ці бідні сосни вже не жильці. В цей час це чітко бачать навіть не тільки спеціалісти-лісівники, а прості громадяни із вікон своїх авто. То, що по Вашому, чекати 15 червня, щоб вилетіло згадане Вами перше покоління і вибачити їм за заподіяне? А може не дати їм такої можливості і доконати їх ще в зародку наступної біди? Тим більше, що їхні резервації вже відомі і це світовий пріоритет саме української лісо-ентомологічної науки. Більш детально про переваги цього першого заходу – вибіркової санітарної рубки свіжезаселених дерев та їх термінової реалізації (вивезення з лісу) читайте в працях відомих українських вчених, в моїх та вельмишановної В.Л.Мєшкової. Це ж 50% виходу ділової, це робочі місця, це відрахування в місцеві бюджети. Не зробиш цього – дрова, пожежі… і т.д.
Звідки з’явився мій інтерес до вивчення цих істот? Це давня історія. Коротко: в шестидесяті роки, як молодий спеціаліст після лісогосподарського «доганяв» за вказівками партії (хоч ніколи не був її членом) Італію по виробництву паперу. Для цього осушував болота уздовж річки Горинь (Висоцька ЛМС, Дубровицький лісгосп на Рівенщині) та створював на цих осушених болотах плантації із швидкоростучої тополі. Через десять років ці тисячі гектарів лежали! І положили їх тополеві вусачі! Скільки це коштувало Україні за ігнорування при цьому науки, яка називається лісова ентомологія? З тих пір мені, як сину лісника, який народився і виріс в лісі, світила одна дорога – стати лісовим лікарем. Цьому я й присвятив все своє життя, залишившись останнім представником лісо ентомологічної школи З.С.Голов’янка, В.І.Гусєва, М.М.Падія.
До якого ж висновку я прийшов за п’ятдесят років мого викладацького та, зокрема, ще й до того десять років виробничого шляху:
1. Біологічні пожежі потрібно гасити допоки вони ще не «розгорілися» з їхніх резервацій.
2. Ліс без науки – не жилець. «А ліс без душі – дрова» (Григорій Сковорода).
3. Часто для того, щоб ліс жив - потрібна також і своєчасна політична воля.
Третє. Щодо моєї «дремучей безграмотности относительно мертвой древесины – синонима живого леса». Звідки ця безграмотність в мене взялася? Знову від батьківського лісу. Щоб розрахуватися за роботи в лісі, селянам, що приїжджали до нього кіньми за 15 км із с. Погреби до Камянського лісництва, треба було шукати сухостійні дерева. Це було не так просто. І якщо таких не вистачало, то дозволялося згрібати їм хвойну підстилку. І чомусь ліс не всихав, навіть після страшної засухи 1946 року, після якої люди і я в тому числі опухли з голоду в 1947 р., а скільки померло? Я тоді ще бачив, чому ліс не всихав. Ніякої мертвої деревини в лісі не валялося! Були своєчасні рубки виховання. Не обрубування гілок-рученят (по Вашому), а такі, які залишали після себе здорові насадження. Для розуміння всього цього всім нам можна порівнювати з наведенням «порядку» в будинку, де господиня може завести тарганів, клопів, вошей, стоножок і т.д. через брудноти. То що, виходить тепер винне село, якого немає, чи «коні винні», яких також немає? То може спишемо все це на глобальне потепління і взагалі проігноруємо лісівничу науку?
Четверте. На ваше: «Рубками в качестве мер по борьбе с короедами в очередной раз г. Завада показал себя непрофессионалом». Відповідь: «Треба було б Вам добавити «своєчасними рубками». Якщо незрозуміло - «своевременными!». Цей факт Вами свідомо випущений чи випадково? До цього призиває вся українська лісоентомологічна наука, до якої прислуховуються наші сусіди: Білорусь та Польща. До цього часу, наприклад, в Білорусі є Міністерство лісового господарства. У нас така установа була до 1997 року. В кожному лісгоспі Білорусі є лісопатолог – лікар лісу. Не дивлячись на те, що ми на них напускаємо такі хмари так званих шкідників, їм ці біологічні пожежі якимось чином вдається своєчасно гасити. З народної мудрості: «Не вчіть яблуню як плодоносити яблука – краще відженіть від неї свиней». Чи згодні Ви з такими перлами? І тоді ліс буде завжди здоровим і круглий рік у ньому буде «ТИШІА», де можна буде почути не «визг» бензопили, а у відповідний строк і спів солов’я. Чим якомога раніше почнеться виховання лісу, тим швидше настане ця тиша.
ВИСНОВОК:
1. Ще раз нагадую, що український ліс не тайга, не Фонтенбло і навіть не Біловіжська Пуща. Умови лісу для північного сусіда далекі до українських. Наш ліс, як дитина, без виховання не відбудеться. Мова весь час йде про соснові насадження Лісостепу та Полісся України, а не про листяні, де тиша - «сама –собою».
2. Не перерваним слідом до майбутніх поколінь ми будемо тоді, коли слідуватимемо трьом «П»: професіоналізму, патріотизму, порядності.
3. Лісівничий професіоналізм сучасного еколога загрозливо низький! Хотілось би, щоб із-за цього не втратився престиж лісівника, не постраждала лісівнича наука.
4. Із Гіпократовського: «Не нашкодь» вже мало! Маймо совість! Що зробити, щоб на місці нашого українського лісу не з’явився надпис: «Загинув через дурість?» Дуже хотілось би дожити до того часу, коли український ліс видужає.
Апологет своєчасних лісових рубок
М. Завада
НАГАДАЄМО
Самые главные враги леса, оказывается, это экологи!
Владимир Борейко, Заслуженный природоохранник Украины, директор КЭКЦ
Главное-найти врагов.И свалить на них все проблемы. И еще расстрелять. А все остальное приложится. Так было у нас во все времена. И сейчас тоже.
Апологет лесных рубок, лесовод из НУБиПа г. Завада в своей статье « Мушу застерегти», больше похожей на донос, назвал главных авторов таких неугодных ему новых Санитарных правил в лесах Украины . Ими оказались 4 эколога, которые , представьте себе, какие негодники , еще и « пиарятся» на этих правилах. Остальных авторов Санитарных правил г. Заваде установить не удалось… https://www.lisportal.org.ua/81579/#comment-13171
Видно искал плохо. Или ворон ворону глаза не выклюет.
Именно эти « враги» леса , то бишь экологи, добились Сезона тишины, охранных зон для редких птиц, ограничений для сплошных рубок , сохранения мертвой древесины в ПЗФ и прочих « негодных», по мнению г. Завады , « революционных преобразований».
А судья кто? Насколько г. Завада компетентен в обсуждаемых вопросах? Давайте разберемся.
К сожалению, статья г. Завады страдает многочисленными научными неточностями и ошибками.Они непростительны для автора , который называет себя ” ученым”. Например, г. Завада пишет “-Цими «заходами», наприклад, соснові та ялинові ліси України залишаються до 15 червня сам на сам з хмарами короїдів, які саме в квітні-травні масово ушкоджують їх”.
На самом деле самый ранний вылет первого потомства шестизубого и вершинного короедов, по данным В. Мешковой, наблюдается в Украине в третьей декаде июня http://ecoethics.ru/sezon-tishi-ta-sanitarno-ozdorovchi-zahodi/ , то есть уже после Сезона тишины, а отнюдь не в ” апреле-мае”.Именно тогда, то-есть после Сезона тишины и рекомендует Валентина Мешкова рубить отдельные пораженные короедами деревья, если,конечно, их удасться вовремя идентифицировать .Но не в апреле-мае, как предлагает г. Завада.И не сплошняком, как хотят многие лесники.
Или другая ее цитата= «Оці два види жуків можуть утворювати декілька поколінь на рік, у тому числі сестринських, тобто заселення дерев жуками того чи іншого покоління триває постійно від середини травня і до серпня. Потомство жуків цих видів , які найбільш рано заселили дерева, вилітає наприкінці червня – на початку липня. а їхні онуки – у вересні.
Тому вчені багатьох країн не рекомендують проводити будь-які рубки в літні місяці». https://www.lisportal.org.ua/81579/#comment-13171
Так же г. Завада показал свою дремучую безграмотность и в других экологических и биологических вопросах. Так, он не понимает, как это мертвая древесина может быть синонимом живого леса. А очень просто-именно в мертвой древесине обитает около одной трети лесного биоразнообразия. Именно на мертвой древесине встречается большое количество редких грибов, папоротников,лишайников, различных насекомых.Именно мертвая древесина является лучшим субстратом для возобновления леса, а также способствует задержанию в лесу влаги и в конечном итоге удобряет почву.
Конечно, если лес рассматривать как склад вертикально стоящих дров, то может кое в чем и прав г. Завада. Но это не склад дров, а биоценоз, и леса не есть частная собственность лесников, а достояние народа Украины, в том числе и экологов, которым не безразлична охрана биоразнообразия.
Теперь по поводу рубки усыхающих из-за короедов сосняков, которыми так пугают нас ровенские лесники. Валентина Мешкова в своем комментарии считает, что бороться с короедами невозможно- ““Боротися” з жукам неможливо, вилучення заселених дерев не зменшує їхню чисельність, навпаки може зрости кількість сприйнятливих для заселення дерев поряд із вирубаними у зв”язку з механічними пошкодженнями та раптовим освітленням”.https://www.lisportal.org.ua/81579/#comment-13171
Ио-есть г.Завада, призывающий к рубкам в качестве меры по борьбе с короедами , в очередной раз показал себя как непрофессионал.
И вообще, у меня возник глобальный вопрос, если с короедами-шестизубым и вершинным, по мнению доктора наук, ученого с мировым именем Валентины Мешковой бороться невозможно, то зачем нужны все эти сплошные санитарные рубки? Более того, если из-за этих рубок короеды еще больше увеличивают свою численность? Какой то абсурд! Сплошные и выборочные рубки десятилетиями применяли наши украинские лесники, а проку то от них нет никакого. Наоборот, леса сохнут все больше и короеда тоже все больше. Так зачем тогда рубить, если это не эффективно? Ну если у меня болит голова, я же не буду пить слабительное?
Теперь по поводу того, какие редкие виды живут в усыхающих сосняках, ельниках и дубравах. Тут наши оппоненты, презирающие науку экологию, экологов, биологов , сукцессию,да и вообще лесную науку, опять попали пальцем в просак. Дело в том, что именно усыхающие сосновые ( и еловые) участки как раз являются излюбленным местом обитания таких редких, занесенных в Красную книгу Украины животных как клинтух, белоспинный и трехпалый дятлы, змееяд, скопа, пчела-плотник.
Усыхающие дубравы-излюбленное место обитания таких краснокнижников как большой дубовый усач, жук-отшельник, плоскотелка огненно-красная Именно лесники « помогли», при помощи пилы и топора « внести» эти виды в Красную книгу.Поэтому лесников, в рамках действующего законодательства, видимо ,придется привлекать к уголовной и административной ответственности за уничтожение мест обитания этих редких видов путем вырубки сухих и усыхающих сосен, елей и дубов.
И последнее. Как мы выяснили, г. Завада не только «большой» специалист в рубках, в борьбе с короедами, но и еще в орнитологии, и поэтому ему не нравится 1000 м. охранной зоны для черного аиста.
Он, наверное, думает, что этих черных аистов в Украине как ворон-тысячи?Или миллионы как воробьев? На самом деле их численность как редкого вида очень сократилась, опять же благодаря лесникам и таким апологетам рубок как г. Завада и насчитывается, по данным Красной книги, всего 450-500 штук. Черный аист -очень осторожная и пугливая птица и поэтому, если для его спасения 1000 указанных метров охранной зоны окажется недостаточно, то мы будем добиваться охранной зоны в 2000 ил 3000 метров. Не боясь огорчить этим г. Заваду.
И последнее. Если я не ошибаюсь, г. Завада в одной из газет, пару лет назад, кажется в « Зеркале недели», писал о том, что рубки леса, оказывается, это метод « воспитания» леса. Очень образное и жуткое сравнение. Это как воспитание детей путем отрезания рук и ушей.
У Закарпатському обласному управлінні лісового та мисливського господарства малому відбудеться брифінг очільника лісової галузі Валерія Мурги. 
