КИЇВ. 18 серпня. УНН. Близько 2 тис. людей були евакуйовані через сильну лісову пожежу на іспанському острові Гран-Канарія (автономне співтовариство Канарські острови). Про це йдеться в повідомленні, розміщеному в неділю в Twitter на сторінці регіональної служби екстреної допомоги, передає УНН.
Нова лісова пожежа почалася в суботу в районі населеного пункту Вальесеко. "На даний момент евакуйовані... близько 2 тис. осіб", - наголошується в публікації. Займання вже торкнулося приблизно 500 га лісу. Гасіння вогню ускладнюється сильною спекою, яка встановилася в регіоні.
10 серпня на острові Гран-Канарія спалахнула пожежа, яка знищила більше 1 тис. га лісу. Були евакуйовані сотні людей.
За даними агентства EFE, з січня по серпень поточного року загальна площа лісових пожеж в Іспанії перевищила 56,5 тис/га. Цей показник в чотири рази більше, ніж торішній.
В селі Хміль, що на Рівненщині, й досі продовжують вирізати та фурами вивозити ліс, а на дорозі що веде на районний центр написано "бережіть ліс від лісників" куди вивозять наш з вами ліс, і хто відповість за це?
Чиновники з Уряду не полишають ідеї передачі у концесію українських лісів.
Проваливши всі плани із приватизації державного майна (продано не більше 25% від запланованого за рік), влада намагається поповнити казну за рахунок передачі приватникам в експлуатацію стиглого лісу. І це попри те, що цю ідею засудила як Європейська бізнес асоціація, так й інші впливові міжнародні структури, які бачать у цьому банальний грабунок. На думку експертів, концесія стане певною ширмою для приватизації найбільш корисних українських лісів.
Концесія чи розграбування?
Цікаво, що найбільшим апологетом передачі лісів у концесію виступає Міністерство економічного розвитку та торгівлі, яке, по суті, нічого не змогло зробити для того, щоб підняти економіку країни. По суті, Міністерство не пропонує нічого іншого, окрім «прихватизації» за копійки державного майна та здачі у концесію на 50 і більше років. Крім лісів, пропонують «концесіонізувати» річки та аеропорти, морські порти і навіть дороги. Як зазначив ідеолог «концесіонерства», заступник міністра економічного розвитку та торгівлі Максим Нефьодов, здача об’єктів у концесію має принести державі 35 мільярдів доларів (!).
В реальності вона не принесла державі жодної копійки, оскільки «молода команда реформаторів» не змогла навіть підготувати відповідні зміни до законодавства, оскільки запропонований ними вид концесії порушує безліч українських законів.
Концесія – це вид угоди про створення або реконструкцію за рахунок коштів інвестора (або – спільно з концедентом) об’єктів (як правило) нерухомого майна в державну власність, за рахунок чого інвестор отримує можливість експлуатувати об’єкт на оплатній основі, збираючи дохід на свою користь.
Іншими словами, держава передає майно в експлуатацію приватнику, а той має інвестувати гроші у розвиток і знімати плату за користування. Після певного періоду це майно знову переходить у державну експлуатацію. Здебільшого, здають у концесію застарілі об’єкти інфраструктури, аби приватник полагодив їх за власний рахунок. Але ліси у концесію майже ніхто в світі не здає.
4 липня 2017 р. Кабінет Міністрів затвердив концепцію стратегічного бачення управління державними підприємствами. Зокрема планується передача у концесію 333 об’єктів лісового господарства. Жодна країна Європи з розвиненою економікою не використовує концесійну модель управління. Лісове господарство в Україні є бюджетним, при цьому від галузі до державної скарбниці у вигляді податків надходило 2–3 млрд грн на рік. Унаслідок концесії держава ризикує позбавитися цих виплат, оскільки майже весь дохід буде надходити до кишені приватника.
Громадська рада при Держлісагентстві вже заявила, що категорично виступає проти концесії у сфері лісового господарства.
«Концесія спрямована на заготівлю стиглої деревини, фактично ліквідує продуктивне вирощування лісу і призведе, як і в Росії, до відновлення вирубок другорядними породами, ніхто не захоче вкладати кошти з віддачею через 50–60 років», – йдеться в тексті звернення ради до Прем’єр-міністра України.
Водночас, згідно з текстом звернення, частка стиглих лісів у балансі лісового господарства становить 8–10%, а термін вирощування лісу до рубки становить 80–100 років, тобто будуть віддані в концесію найбільш продуктивні ліси.
«Практично жодна з країн ЄС не використовує концесію в лісовому господарстві і вважає її неефективною для лісу. Канада, яка передала в концесію 77% стиглих лісів, сьогодні не може впоратися з лісовими пожежами», – наголошується в документі.
Автори звернення вважають, що в разі передачі лісгоспів у концесію, люди будуть обмежені в доступі до лісових ресурсів, тож будуть порушені їхні конституційні права. Також буде знищений малий і середній бізнес, який спеціалізується на деревообробці і заготівлі, переробці грибів і ягід.
Водночас, навіть діючий закон «Про концесії» не передбачає можливості концесії лісів або держмайна лісгосппідприємств, як і не передбачає Лісовий і Земельний кодекси.
Громадська рада вважає, що Міністерству економічного розвитку і торгівлі було б, перш за все, зосередитися на спрощенні ведення бізнесу.
«Потребує затвердження стратегія розвитку лісового господарства, нормативних актів про порядок реалізації деревини, про державну лісову охорону, які вже напрацьовані, а не вносити резонансні рішення, у яких не буде підтримки в суспільстві», – наголошується в зверненні.
До складу Громадської ради входять представники Товариства лісівників України, Європейської бізнес асоціації, ряду громадських організацій і об’єднань, у тому числі, екологічних, серед яких і Всеукраїнська екологічна ліга, а також підприємці, деревообробники, правозахисники та інші.
Попри численні протести, в Уряді не відмовились від ідеї концесії лісів, хоча цей процес був загальмований.
Міжнародний досвід: у виграші тільки Канада
Водночас, ініціатива Уряду вступає у протиріччя з угодою про Асоціацію з Євросоюзом та угодою про Зону вільної торгівлі з ЄС. В Євросоюзі не здають ліси в концесію, бо вважають це згубною практикою. Виходить, «проєвропейська» команда в Мінекономрозвитку більше орієнтується не на Європу, а на Росію, яка понад 20 років тому почала здавати свої ліси у концесію.
Нижче наведемо приклади інших країн, які намагалися здати у концесію державні ліси.
Канада. Понад 200 млн га експлуатаційних лісів із 440 млн га (тобто половина) – державної власності передано в концесійні договори. Ця країна йшла тривалий час до шляху концесії, поступово вирішуючи проблеми з укладенням договорів концесій, а також підготовкою законодавства. Канадські провінції практикують передачу лісів у концесії за договорами строком від 40 до 50 років, які поновлюють кожні 5–10 років.
Можна виділити два типи концесійних договорів: перший – договір між провінцією та приватним власником, який надає право на заготівлю конкретного виду лісових ресурсів на конкретній ділянці (договір лісокористування), другий – договір про проведення лісовідновних робіт та господарське управління лісовими ресурсами на конкретній ділянці (договір надання лісогосподарських послуг).
Варто відзначити, що держава здає в концесію, здебільшого, не дуже якісні ліси або молоді лісонасадження. Головна ціль – не прибуток, а збільшення лісового фонду без залучення бюджетних коштів. Кожна сторона концесійної угоди чітко дотримується законодавства і захищена законом. Водночас, як показала практика, приватник-концесіонер не дуже піклується про безпеку лісів, оскільки країну регулярно охоплюють лісові пожежі.
Росія. Поняття концесії лісів було запроваджено у російський Лісовий кодекс у 1997 році як пробне. У 2007 році в РФ почала діяти нова редакція Лісового кодексу, в якій вже не було згадки про концесії лісів. Ідея передачі лісів у концесію зазнала краху в цій країні. Концесіонери не забажали масово брати ліси у користування. Простіше було провести відчуження територій чи здати цю територію китайцям, які займаються масовим вивозом російського лісу до Китаю. Там, де угоди були укладені, концесіонер швидко вирубував стиглі ліси, а залишав державу сам на сам із пеньками. Не дивно, що навіть корумпована Росія відмовилася від концесії лісів, хоча зберегла інші інструменти розграбування лісогосподарств.
Білорусь. У 2004 році до Лісового кодексу РБ було внесено нову невелику статтю, присвячену можливості концесії лісів. У 2007 році латвійці навіть намагалися зайти через концесію в білоруську систему лісового господарства, запропонувавши взяти у користування частину лісів у Гродненській області. Проте їх пропозицію було відхилено із поясненням, що ці ліси є сировинною базою для місцевих деревообробників. Отож форма концесії лісів у Білорусі передбачена лише формально.
Країни ЄС не використовують концесію в лісовому господарстві та вважають її неефективною для лісу та держави. Хоча в деяких країнах, приміром, у Словаччині використовують певні види концесії для розвитку приватної мисливської справи.
Євросоюз не здійснює безпосереднього впливу на лісогосподарську політику своїх країн-учасниць, немає також єдиного законодавства в цій сфері. В межах ЄС діють певні правила, які регулюють діяльність лісового господарства. В країнах Євросоюзу є приватні, державні, муніципальні і комунальні лісові господарства. Однак держави ЄС намагаються не передавати свої ліси приватникам, оскільки таким чином суттєво зменшується контроль держави за лісовідновленням та лісозбереженням. Мало того, як показала практика, набагато більше коштів до бюджету європейських країн приносять доходи від туризму та рекреаційних зон, ніж від лісозаготівель. Тому ЄС намагається імпортувати деревину з-за кордону, ніж вирубувати ліс на своїй території, тим паче здавати ліси приватникам.
Державне – значить народне
Концесія взагалі дуже непопулярна річ у Європі, і загалом асоціюється із колоніальними часами, коли розвинуті капіталістичні країни брали «на відкуп» будівництво залізничних доріг, розробку корисних копалин малорозвинутих держав третього світу. Таким чином за лічені роки вони контролювали всю економіку африканських чи азійських країн. Але українські чиновники, схоже, хочуть перетворити Україну у колоніальну державу, використавши цей, м’яко кажучи, не дуже вигідний метод використання державних ресурсів.
Варто їм нагадати, що в Конституції України є стаття 13, де сказано, що всі надра і ресурси в нашій країні належать, у першу чергу, народу України. І тільки потім з’являється держава, яка від імені народу цими надрами та ресурсами розпоряджається. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, тож передача в концесію лісу як ресурсу прямо суперечить Конституції України. Тож не виключено, що в майбутньому автори концесії лісів будуть нести відповідальність перед законом.
У природы, кажется, нет секретов от Николая Самца, замначальника Витебской областной инспекции охраны животного и растительного мира. Доводилось видеть его в деле — постоянная собранность, внимательный взгляд, от которого не ускользнет ни одна мелочь, будь то сбитая с травы роса, обломанная ветка, след шин на лесной дороге. Наблюдательность, интуиция и опыт позволяют ему уберечь от гибели множество животных, задержать сотни браконьеров и заставить их возместить причиненный природе ущерб. О непростой службе он рассказал корреспонденту «Р».
Николай Самец начинал служить водителем, да и сейчас нередко садится за руль.
От водителя до начальника
Когда-то Николай Николаевич выучился в БГУИР на инженера радиосвязи. Обстоятельства сложились так, что сразу после окончания университета стал участковым инспектором милиции. Постоянная необходимость разрешать конфликты, столкновения с непредсказуемыми людьми научили его всегда быть начеку. Тем не менее он неизменно вежлив, приветлив и умеет в самых сложных ситуациях спокойно гасить назревающий конфликт.
Как только была создана Государственная инспекция охраны животного и растительного мира, Николай Николаевич пришел туда в качестве водителя. Впрочем, водители в инспекции не просто крутят баранку. На выезде они охраняют машины, которые иногда норовят повредить браконьеры, помогают при задержаниях. Нового водителя отправили на полевое контрольное мероприятие в первый же день.
— Прицепили лафет с дюралевой лодкой и поехали на Мядель, — с улыбкой вспоминает он. — Никого мы тогда не поймали. Позже я узнал, что лодка при «уазике» — это знак для местных: работает инспекция. Ни один браконьер и носа за дверь не высунет. А еще пришлось машину какую-то из кювета вытаскивать — не могли же мы проехать мимо людей, попавших в беду! Так что о нашем прибытии «заинтересованные лица» узнали сразу же. Ну, в принципе, работу свою мы сделали — профилактика удалась!
Учора, 16 серпня, до поліції надійшло повідомлення, що на території Бобрівського лісництва група невідомих осіб незаконно видобуває бурштин.
На місце події прибула слідчо-оперативна група, четверо поліцейських із приданих сил та два працівника лісової охорони. Правоохоронці виявили свіжі сліди гідророзмиву ґрунту, три пожежні рукави, підсак, лопату, а поруч – близько 30 осіб у балаклавах. Під час документування правопорушення, невідомі перешкоджали виїзду з місця події службовому автомобілю, чинили опір, не реагували на законні вимоги працівників поліції, при цьому забрали два пожежні рукави, лопату, сачок та залишили місце події.
За цим фактом відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 2 статті 240 (порушення правил охорони або використання надр), частиною 2 статті 342 (опір працівникам правоохоронного органу) та частиною 2 статті 343 (втручання в діяльність працівника правоохоронного органу) Кримінального кодексу України.
Крім того, вчора під час відпрацювання група реагування патрульної поліції Сарненського відділу спільно із працівниками управління захисту економіки в урочищі Асфальтне селища Клесів виявили групу невідомих в кількості близько 15 осіб, які видобували бурштин. Помітивши службові автомобілі, невідомі втекли в різних напрямках. З місця події вилучено мотопомпу та два пожежні рукави.
Також мотопомпу кустарного виробництва з обладнанням для незаконного видобутку бурштину та автомобіль «ЛУАЗ» виявили працівники групи реагування патрульної поліції у лісовому масиві поблизу села Крупове Дубровицього району.
ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ ПСЕВДО-НОВИНИ ПРО ТЕ, ЩО “В НОРВЕГІЇ ЗАБОРОНИЛИ ВИРУБКУ ЛІСІВ”, І ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НАСПРАВДІ
29.04.2019
У ряді ЗМІ в останні дні були опубліковані новини про те, що нібито Норвегія стала першою в світі країною, що відмовилася від вирубки лісів (або заборонила вирубку лісу). Оскільки ця тема викликала досить серйозний інтерес, довелося розібратися, звідки ці “новини” взялися і що сталося насправді.
Навіть порівняння заголовків дозволяє зрозуміти, що мова в новинах йде про зовсім різні речі: в україномовних – про заборону на вирубку лісу, в англомовних – про заборону на збезлісення (прихильність до політики “нульового знеліснення”). Вирубка лісу і знеліснення – це принципово різні поняття.
Вирубка може бути як технологічним елементом розчищення лісу під якісь нелісові потреби (тоді вирубаний ліс зникає назовсім), а може бути частиною продуктивного лісового господарства – одним з елементів циклу посадки, вирощування лісових насаджень і рубки їх з метою заготівлі деревини (тоді лісовий покрив зникає лише на певний час);
Знеліснення – це процес незворотного скорочення площ, зайнятих лісами, в результаті перетворення цих лісів в сільськогосподарські угіддя або забудовані території, найбільш характерний для тропічних країн.
Вирубка лісу – це зовсім не обов’язково щось негативне і шкідливе: при правильній організації лісового господарства ліс (і зростаюча в ньому деревина) являє собою поновлюваний природний ресурс, використання якого значно менше впливає на біосферу і клімат Землі, ніж використання продуктів-замінників, що виготовляються з невідновлюваних ресурсів (пластика, металу, бетону). На жаль, в масштабах Землі правильне лісове господарство – це поки скоріше виняток, ніж загальна практика; але правильним його можна зробити шляхом грамотного правового регулювання, ефективного громадського контролю та підвищення кваліфікації працівників, а не шляхом тотальної заборони.
Знеліснення – це обов’язково негативний процес, оскільки він практично незворотній, і його негативні наслідки для біорізноманіття та клімату Землі навіть теоретично неможливо звести до нуля. В якійсь мірі збезлісення є результатом зростаючого населення, але в ще більшій – наслідком нерегульованого розвитку сільського господарства, божевільної глобалізації та використання найдешевших підходів і технологій, якого при дбайливому поводженні з планетою цілком можна було б уникнути.
Плутати ці дії не слід, оскільки вони з будь-якої точки зору (природоохоронної, соціальної, економічної) вимагають принципово різного підходу: вирубку треба робити більш цивілізованою, щоб вона завжди була тільки елементом правильного лісового господарства – а із знеліснення, особливо в дощових тропічних лісах, необхідно боротися всіма можливими способами до його повного викорінення.
Під час візиту української делегації до Словацької Республіки відбулася зустріч заступника Голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимира Бондаря з керівництвом державного підприємства «Ліси Словацької Республіки».
Сторони обговорили низку питань щодо співпраці в рамках Меморандуму між Держлісагентством України та державним підприємством «Ліси Словацької Республіки» і Національним лісовим центром Словаччини.
Зокрема, сторони підкреслили, що збалансоване управління лісами є успішною рамковою концепцією, реалізація якої збільшує користь від лісів для суспільства в Європі і сприяє сталому вирішенню глобальних і регіональних проблем, таких як зміни клімату і соціально-економічного розвитку.
«Ми обговорили питання ефективного ведення лісового господарства та збереженням біорізноманіття лісів. Особливо звернули увагу на проблему впливу змін клімату на ліси та адаптація до його змін у лісовому секторі. Також йшлося і про наближене до природи лісівництво, застосування екологобезбечних технологій, збалансоване використання лісових ресурсів», - зазначив заступник Голови Держлісагентства Володимир Бондар.
Генеральний директор державного підприємства «Ліси Словацької Республіки» Маріан Станік зазначив, що проблеми змін клімату та всихання лісів є однаковими для багатьох країн Європи і потрібно спільними зусиллями знаходити шляхи їх вирішення. Також він запевнив, що лісівники Словаччини підтримуватимуть українських лісівників у їхньому прагненні збереження та примноження лісів.
Українська делегація лісівників відвідала Національний лісовий центр Словаччини
Під час зустрічі з керівництвом центру обговорено широке коло питань щодо ведення лісового господарства.
Як розповіли словацькі лісівники, Національний лісовий центр був сформований, щоб забезпечити сучасну національну платформу для інтеграції лісових досліджень, планування, консалтингу, подальшої освіти та лісової практики в один цілісний підрозділ, здатний краще відповідати на проблеми, що стоять перед лісовим господарством у 21 столітті. Співробітники Національного лісового центру зараз організовані у чотирьох інститутах.
Сторони обговорили питання співпраці в науково-дослідних роботах в області системи підтримки прийняття рішень, виробництва та управління лісом в контексті забезпечення постачання деревини і ефективного використання потенціалу виробництва грунтів. Також було порушено питання впливу змін клімату на ліси, захисту лісів від шкідників і хвороб.
Окрім того, сторони розглянули питання щодо програми транскордонного співробітництва ENI Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна.
Візит до центру відбувся у рамках Меморандуму між Держлісагентством України та державним підприємством «Ліси Словацької Республіки» і Національним лісовим центром Словаччини
Тема лісу, його збереження і вирубки роками тримається в топі тем, які генерують найбільше зради і срачів в українському фейсбуці.
Диванні експерти
збирають сотні лайків під фото з лісосік у Карпатах, а якщо пощастить сфотографувати
кругляк у вагонах десь на вокзалі – то й тисячі. Під відео і фото повеней
неодмінно з’являться десятки коментаторів, які безжально порадять «рубайте далі».
І байдуже, що ледь не половина фото, які гуляють по фейсбуку і медіа, – з Румунії. Що ліс у вагонах переважно не карпатський, а то й не український. Що обсяг опадів, які спричинили чергову повінь, у разів десять перевищував норму для місцевості і часу, й ніякі первісні джунглі цю воду б не спинили. «Карпати вже лисі» – не вщухає у мережах істерика, і голос здорового глузду майже не має шансів крізь неї пробитися. Репутація лісівників впала нижче нульової позначки. Саме слово «лісник» стало синонімом до «злодій».
Безглуздо заперечувати провину лісівників. Нинішня криза галузі і втрата суспільної довіри до професії – в першу чергу їхня власна заслуга. Надто багато задокументовано: і діловий ліс під виглядом «дров» на експорт, і незаконні рубки, і змови на аукціонах, і торгівля посадами й хабарництво в держлісагентстві. Але так само безглуздо стверджувати, що, крім цього, нічого доброго не було і немає.
Суспільна
свідомість сьогодні заражена стереотипами і міфами про лісове господарство. Мережі
їх мультиплікують, популістичні політики підігрівають. Короткий список таких
міфів: «треба просто перестати рубати» (це мрія найрадикальніших мережевих хом’ячків,
які люблять милуватися гірськими краєвидами з вікон затишних дерев’яних
котеджів), «треба рубати, як в Європі» (наївна віра, що в Європі не вирубують
ліс або ж майже не вирубують), «ліс отримав безвіз» (переконання, що хитрі європейці
свій ліс бережуть, а живуть за рахунок нашого), «в Україні ніколи ще стільки не
рубали, Карпати голі» (просто неправда, розрахована на вразливі натури).
Що точно – в галузі
назріли зміни. Але перед тим, як братися до реформи, слід спокійно, без «зради»
проаналізувати стан справ, відкинути стереотипи й тверезо подивитися на європейських
сусідів, оцінити власні ресурси і можливості.
Про те, що робити з лісовим господарством, що взяти в Європи, а що не варто, говоримо з кандидатом лісотехнічних наук, досвідченим лісівником-практиком Романом Олійником.
Роман Олійник
Роман Олійник працював у лісовому господарстві майже сорок років. За час робити в івано-франківському обласному управлінні побував у трьох десятках країн Європи і США, де вивчав принципи і технології лісового господарства. Олійник зсередини знає, як робилися і чим закінчилися спроби реформувати галузь в Україні, та має ідеї, як змінити ситуацію на краще.
Як і скільки рубають в Європі
Одразу скажемо: дуже по-різному, єдиної системи нема. Тому обмежимося для порівняння трьома країнами – Австрією, Польщею і Словаччиною. Вибір міг бути іншим, але зупинимося на цих з огляду на те, що в Австрії – давні традиції лісового господарства, які вона в XIX столітті принесла й на наші терени, а Польща із Словаччиною – сусіди, які на момент розпаду СРСР мали фактично ту саму систему лісової господарки і ті самі проблеми, що й Україна.
Для наочності змоделюємо ситуацію. Уявімо ділянку експлуатаційного зрілого лісу, важкодоступну, доволі віддалену від населених пунктів, скажімо, десь в Дальньому Дарові за Осмолодою. Що буде з цим лісом в Україні, Австрії, Польщі й Словаччині?
Для початку, пояснює Роман Олійник, у кожній з цих країн Євросоюзу ухвалять принципове рішення: рубати чи не рубати. Воно залежить від того, де проблемна ділянка розташована, скільки з неї можна отримати прибутку, а скільки збитків і втрат – у тому числі екологічних. Якщо збитки, у тому числі екологічні, будуть переважати, ділянку можуть залишити неторкнутою.
У Польщі і Словаччині рубки проводяться згідно з лісовпорядним планом, який складають на 10 років. У разі стихійних лих й інших форс-мажорних обставин план може бути зроблений на коротший термін. Для лісів, що не є державною власністю, у Словаччині складається спрощений план.
Структура власності лісів у Словаччині: державні – 40,8%, приватні – 11,3%, громадські – 24,8%, сільські 9,4%, церковні – 2,9%, з невизначеною формою власності – 10,9%.
В Україні такий ліс
теж можуть не зрубати, але з дещо інших причин.
«Хіба що підприємець порахує, що йому вигідно ганяти трактор умовні 10 кілометрів до цієї ділянки руслом потоку і «закриє» екологічних інспекторів, тоді ліс таки зрубають», – відверто каже Олійник.
Верхів’я заповідної Лімниці, приблизно 15 км від Осмолоди. Цю деревину лісовози звезуть руслом ріки. Так триває десятиліттями.
В Україні не буде
дороги до лісосіки і грошей на її будівництво. Трактори і лісовози, ймовірно,
будуть їздити руслом ріки, що, звичайно, незаконно, але на це традиційно не
зважають.
В Австрії дорога вже є: там давно і чудово розвинена мережа лісових доріг. Проблем з транспортуванням деревини не буде.
У Словаччині дорогу до ділянки рубки зроблять за пів року. Звісно, вона не зачіпатиме русло жодної ріки чи потоку. Полякам на будівництво дороги знадобиться пів року-рік.
У Словаччині, Австрії і Польщі тип рубки залежатиме від того, який це ліс. Якщо одновіковий одноярусний, його зріжуть смужками – це так звана вузьколісосічна рубка (коли на вузьких зрізаних смужках зявиться підріст – почнуть зрізати дерева на смугах, які перед тим не чіпали). Якщо ж ліс різновіковий – рубатимуть вибірково. За таких підходів з відстані важко й помітити, що ліс вирубують. Нема приводу для «зради» в мережах.
Єдина в Україні робоча канатна дорога для трелювання лісу Тайфун MOZ-300 у Вигодському лісгоспі.
В Україні, найімовірніше,
це буде суцільна рубка. Залишиться «лисина» на схилі. Туристи зроблять фото,
яке поширять у мережах з прокльонами на адресу лісників.
По завершенню рубки в Україні відходи залишаться на ділянці. Виглядати це буде також не надто естетично. Австрійці також рубочні рештки залишають на місці, бо не варто забирати з ділянки всю органіку: вона потрібна для відновлення лісу.
У Словаччині інколи
залишають дуже чисті зруби, особливо коли розробляють вітровальну деревину. Підвісними
канатними системами там забирають дерева разом з кронами. Гілля внизу на
площадці перемелюють на щепу.
«Такі методи, коли лісосіка залишається чиста, не дуже відповідають природі карпатського лісу», – каже Олійник.
Після рубки розраховують потенційний приріст дерев і приймають рішення про лісовідновлення. Якщо ділянка дуже порожня – її засаджують. В Івано-Франківській області засаджують приблизно 45% зрубів.
«Щоправда, якість цієї посадки не надто добра. Велика частина посадкового матеріалу з розсадника – а це 10-сантиметрові смерічки – загине», – каже Олійник. В австрійців, поляків і словаків просунутіші технології лісовідновлення: використовується посадковий матеріал з закритою кореневою системою. Потрохи це приходить і в Україну.
За словами Олійника, на сьогодні близько 70% дерев в українських Карпатах сформувалися природно. І це непогано для гірських лісів: «Якщо збереглося відновлення на лісосіці, значить, рубали не по-варварськи».
В радянські часи 95% лісосік на Прикарпатті заліснювалися штучно. «Тракторів було багато, пальне дешеве. Вони їздили і тягали ліс, нещадно пошкоджуючи середовище. На екологію не надто зважали, тому після рубок багато садили», – каже Олійник.
Висновок: в Австрії, Польщі і Словаччині на такій умовній ділянці врешті-решт зрубають такий самий об’єм деревини, що й в Україні. Але завдяки розвиненій інфраструктурі і технологіям шкода для природи буде меншою і зруб не буде виглядати по-варварськи. В Україні все навпаки.
Фото Роберта Еріка
Як рубати вдвічі більше без «зради» і шкоди довкіллю
Роман Олійник спростовує
популярний в українському фейсбуці міф, що Карпати нещадно вирубують та вивозять
за кордон, а європейці свій ліс нібито не рубають.
Насправді з сьогоднішніми об’ємами рубок Україна займає лише 7-8 місце серед країн Європи.
За даними Євростату,
у 2017 році у країнах ЄС зрубали 470 мільйонів метрів кубічних лісу. В Україні останніми
роками рубають в середньому 16-22 мільйони кубів.
Найбільше лісу у
Європейському Союзі рубають шведи – 72 мільйони кубометрів, фіни – 63 мільйони
кубометрів та німці – 53 мільйони.
Поляки, у яких співмірна з Україною площа лісів, – на п’ятому місці. У 2017 році в Польщі зрубали 45 мільйонів кубометрів лісу.
Виходить, поляки рубають
вдвічі-втричі більше, ніж українці, і не мають конфліктів з екологами,
активістами й населенням. А їхні Карпати не здаються «лисими».
Роман Олійник
пояснює: у Польщі дуже авторитетна лісова служба. Чітко, а не формально
працюють усі процедури, тому довіра до працівників лісового господарства висока.
Місцеві громади – ґміни – зацікавлені, щоб лісові підприємства були прибутковими, оскільки вони реально наповнюють бюджети. Тому у Польщі не так багато лісів відносяться до заповідників – лише 2%.
Також у Польщі, на відміну від України, у більшості лісів спеціального призначення (ґрунтозахисних, водозахисних, зелених зон тощо) дозволено проведення рубок головного користування. Обмеження торкаються лише параметрів лісокористування. У деяких випадках забороняються суцільні рубки, обмежується площа лісосік, збільшується вік рубки.
А завдяки
будівництву мережі доріг та закупівлі нових технологій поляки в останні роки
майже відмовилися від суцільних рубок.
За словами Олійника, на Франківщині ситуація з вирубками не катастрофічна. Просто у нас не будують лісових доріг, і рубки зосередження поблизу популярних маршрутів, населених пунктів – де є сяка-така дорожня інфраструктура. Зрозуміло, що вони впадають в око.
«У нас великі території лісів не зайняті господарським втручанням. Якби у нас була інфраструктура, технічне оснащення, канатні системи, ми могли б збільшити абсолютно без збитків для природи лісозаготівлю в області приблизно у два рази. Рубати не мільйон кубометрів, а два», – каже Олійник.
Олійник зазначає, що за таких умов не було б суцільних зрубів, зменшилася б загроза лісових пожеж, ліс став би здоровіший. І не було б такої напруги в суспільстві.
Ще однією проблемою
є жорсткі екологічні обмеження щодо господарювання в українських лісах, яких…
немає у країнах Європи. Дивно? Але факт.
Після повеней 1998, 2002 та 2008 років в Україні прийняли низку законів, які обмежують роботу лісгоспів. Зокрема, ухвалили норми про заборону використання гусеничних тракторів та мораторій на експорт лісу-кругляку за кордон. На користь лісовому господарству це не пішло, вважає Олійник.
Що робити?
Відкинемо одразу мрію заборонити вирубку повністю як утопічну. Людству ще потрібні вироби з дерева, підприємцям – сировина, а громадам – податки і робочі місця. Але слід знайти спосіб сталого розвитку лісової промисловості з мінімальною шкодою для довкілля.
Для цього, каже Роман Олійник, треба зробити кілька важливих і непростих кроків.
Інвентаризація лісів. Наводити лад у лісовому господарстві треба з повного обліку лісів, наголошує Олійник. Востаннє облік лісу в Україні проводили в 2011-му – і то на обмеженій території.
«Це видається дивним. Ми в центрі Європи, але об’єктивної і повної інформації про наші ліси у нас немає», – каже Олійник.
Інвентаризацію
робити потрібно новітніми технологіями, а не прописаними у вітчизняному законодавстві
методами.
«Для прикладу, у скандинавських країнах запровадили технологію сканування з літаків. Літак сканує територію лісових масивів лазерними променями і збирає інформацію про кожне дерево. Отримується повна і абсолютно об’єктивна картина. Залишається ці дані формалізувати у матеріали лісовпорядкування, таксаційні описи, і вже з них виходити на приріст, об’єми та види рубок», – каже Олійник.
Наслідком інвентаризації
має бути також перерозподіл лісів у бік збільшення експлуатаційних. В Україні
зараз 54% лісу виключені з користування.
Також до лісового господарства треба включити ліси, які з’явилися на не землях лісфонду. Це покинуті полонини, річища, комунальні землі, які давно заросли деревами. За підрахунками Романа Олійника, лише в Івано-Франківській області приблизно 40 000 га такого лісу.
«У цьому лісі заготовляють дрова й ділову деревину. А ті, хто управляють лісами, «не бачать», де він є і що з ним відбувається. У нас в долині Лімниці гектарів десять мого віку червоного дуба, який пиляють, хто собі хоче. А за документами його не існує. Голова сільради взагалі про це не думає. А лісники кажуть: то не наше».
Ліси у державній власності. Українці практично одностайно проти будь-якого приватного володіння лісами. Такий суспільний консенсус, з ним доведеться рахуватися. Зрештою, сьогодні у Європі помітна тенденція, коли держава викуповує у приватних власників їхні ліси, відкриваючи їх для доступу громадян.
Управління лісами. Наглядати за ситуацією в лісах, контролювати їхній стан
повинне Державне лісове агентство і його регіональні підрозділи. Незалежно від
користувача лісу. Єдина мета агентства – збільшувати кількість лісу і
підвищувати його якість.
Доцільно перейняти досвід Польщі, де реформа лісового господарства виявилася дуже успішною. Серед іншого – слід розділити сферу управління лісами і господарську діяльність. Це зменшить корупційні ризики. Формально у нас це наче й зроблено, як у Польщі. Однак на практиці агентство і обласні управління постійно втручаються в роботу лісгоспів.
«Агентство нав’язує клієнтів, може змусити щось придбати, навіть портрети Януковича (!), а за фінансовий результат підприємства відповідає директор лісгоспу. Він ще й підвішений контрактом, і, якщо не хоче виконувати вказівок начальства – його звільнять», – каже Олійник.
Інфраструктура. Це передовсім лісові дороги. Без них годі мріяти про ефективне стале й
дружнє до довкілля господарювання.
Поштовхом для розвитку інфраструктури може бути сприятливе оподаткування. «Все, що лісове господарство вкладає в інфраструктуру, лісовідновлення, капітальні прибирання, які йдуть на користь лісу й екології, треба вивести з оподаткування», – каже Олійник.
Також слід змінити процес
ціноутворення і реалізації деревини в Україні. Частину деревини варто дозволити
продавати за прямими договорами місцевим деревообробникам. Вони зараз дуже
потерпають від нестачі матеріалів. Решту реалізовувати на внутрішніх аукціонах,
а все, що не викупили, виставляти на аукціони для нерезидентів.
Мораторій на
вивезення кругляку теж має бути скасований: це популістичний і лобістський закон,
який не дав жодної користі, лише вигоду творцям схем. Європейці не забороняють експорт,
і це ніяк не шкодить їхнім лісам.
Технології. Новітні
технології лісозаготівлі і лісовідновлення потрібні і для ефективного
господарювання, і для зменшення соціальної напруги.
Суцільні рубки
мають залишитися в минулому. На це є суспільний запит. Львівська обласна рада
уже приймала рішення про заборону суцільних рубок, юридично воно було нікчемне,
але все йде до того, що таке рішення приймуть у парламенті.
«І від якості того рішення буде залежати майбутнє лісової галузі. Якщо це буде популістичне, заради піару рішення про миттєву заборону суцільних рубок, то це вб’є лісову галузь», – каже Олійник.
Україні потрібне
продумане покрокове вирішення проблеми: спершу треба подбати про закупку
техніки і технологій, будівництво мережі лісових доріг, а вже тоді забороняти
суцільні рубки. Це справа кількох років.
Єдина в Україні робоча канатна дорога для трелювання лісу Тайфун MOZ-300 у Вигодському лісгоспі.
Поки що з цим в Україні сумно. Про «харвестери» на резинових гусеницях лісгоспи навіть не мріють. А канаток – повітряно-трелювальних установок, якими стягують дерева при вибіркових рубках – в Україні за останнє десятиліття купили аж три. Робоча зараз лише одна – у Вигодському лісгоспі на Прикарпатті. Але використовують її переважно для «показух» перед журналістами чи начальством…
детальна ілюстрована інструкція де можна знайти інформацію про плановані санітарні рубки, як визначити місце розташування конкретних призначених в рубку ділянок лісу, як з'ясувати їх додаткові характеристики, і як отримати відомості про стан цих ділянок за космічними знімками
Николай Самец начинал служить водителем, да и сейчас нередко садится за руль.
