У світі подібні праліси збереглися майже на всіх континентах.
Вони різняться за своєю структурою і живим світом, який їх населяє.
За даними міжнародної громадської організації WWF, в Україні острівці незайманих лісів залишились у Карпатах і, ймовірно, ще на Поліссі.
Профільне видання Tree Hugger пише, що у світових масштабах недоторканих та найстаріших лісів збереглося не так вже й багато.
Але є місця, де ще можна побачити значні залишки віковічного лісового покриву.
Національний ліс Тонґасс (Аляска, США)
Це найбільше національне лісове господарство в Америці площею в 6,8 млн га з найнезайманішим узбережним помірним дощовим лісом у світі.
Науковці припускають, що окремі ділянки цього лісу сягають віку у кілька тисячоліть, деяким деревам понад 800 років.
National Geographic описує Тонґасс як «винятково багату екосистему, що містить більше органічної біомаси на один гектар, ніж будь-який інший ліс, включно із тропічними джунглями.
І це навіть не враховуючи не менш буйні «ліси» з морських водоростей, які захоплюють узбережжя Тонґассу в період відпливу».
Тонґасс – це майже третина всіх помірних дощових старовікових лісів, які ще існують на планеті. Цей парк також є домівкою для неймовірної кількості диких тварин, серед яких п’ять видів тихоокеанських лососів, ведмеді грізлі, вовки, олень чорнохвостий, орлан білоголовий і довгодзьобий пижик.
Ліс Вайпоуа (Нова Зеландія)
З прибуттям європейських поселенців до Нової Зеландії у ХІХ ст. ліс Вайпоуа, як і більшість місцевих лісів, зазнав серйозної експлуатації.
Довгоживучі хвойні дерева каурі – найбільші гіганти дикої гущавини Північного Острова – валилися тисячами для виготовлення корабельних щогл і рей.
У 1952 році Вайпоуа і сусідні ліси отримали заповідний статус і тепер тамтешні дерева можуть жити і розвиватися так, як вони робили це упродовж минулих тисячоліть.
На щастя, каурі залишилося ще доволі багато. Найстаріше дерево Вайпоуа називається Тане Махута, що означає «Володар Лісу». Цей поважний «дідусь» має висоту понад 45 метрів, а його вік оцінюють від 1250 до 2500 років.
Дощовий ліс Дейнтрі (Австралія)
Дощовий ліс Дейнтрі охоплює територію в приблизно 1,2 тис. кв. км і утворює найбільшу суцільну ділянку тропічного дощового лісу в Австралії.
Припускають, що вік цього неймовірного лісу сягає 180 мільйонів років, і це на десятки мільйонів більше, за Амазонський дощовий ліс.
Цей ліс-патріарх надає притулок тисячам видів диких тварин, серед яких 107 видів ссавців, 368 видів птахів, 113 видів рептилій та 51 вид земноводних, і це не рахуючи безхребетних. Значна кількість цих видів є ендемічною для цієї території.
Ліс Дейнтрі входить до світової спадщини ЮНЕСКО.
Ліс на острові Якусіма (Японія)
Якусіма – це помірний дощовий праліс, який простягається з середини округлого гористого однойменного острова. У 1993 році ЮНЕСКО внесла цю територію до переліку місць світової спадщини.
Серед усіх неймовірних цікавинок цього лісу вирізняються японські кедри – криптомерії, декотрі з яких живуть уже тисячі років.
Туманна замшіла атмосфера цього лісу надихнула режисера Хаяо Міядзакі на створення фільму-аніме «Принцеса Мононоке». Раніше Якусіма надихав аристократів епохи Едо в XVII ст., які намагалися відтворити його ауру в своїх садах на головних островах Японії.
Ліс прадавніх остистих сосен (Каліфорнія, США)
Місця, де ростуть остисті сосни, можливо, не виглядають як типовий казковий ліс – з колонами дерев та туманним повітрям, пронизаним сонячним світлом. Однак, вони теж по-своєму вражають.
На узгір’ях поблизу Національного парку «Секвоя», на висоті трьох тисяч метрів, живуть одні з найстаріших дерев Землі. Своїми вузлуватими покрученими формами ці сосни кидають виклик людській уяві.
Вік найбільш древнього тутешнього старожила Мафусаїла оцінюють у 4841 рік. Це дерево живе ще з тих часів, коли будувалися перші єгипетські піраміди.
Місце розташування Мафусаїла тримають у секреті – аби захистити від надмірного інтересу туристів.
Біловезька Пуща (Польща і Білорусь)
Цей об’єкт спадщини ЮНЕСКО, який простягся через кордон Польщі та Білорусі, – один з останніх пралісів у Європі. Біловезька Пуща займає площу у майже 1500 кв. км і приховує багато цікавого.
Як комплекс низинних лісів, вона відповідає нашим класичним уявленням про ліс.
Також, як визначає ЮНЕСКО, Пуща має виняткове значення для збереження природи завдяки широким незайманим територіям.
Біловезькі ліси населяють 59 видів ссавців, понад 250 видів птахів, 13 земноводних, 7 видів плазунів і понад 12 тис. видів безхребетних.
Втім, справжня вишенька на цьому лісовому торті – це зубри. Свого часу вони були на межі зникнення – їх залишалося п’ять-шість десятків особин у неволі. Зубрів було відновлено в зоопарках та заказниках і повернуто в природу саме у Біловезькій Пущі. Зараз їх там близько тисячі.
Ліс Таркін (Тасманія, Австралія)
Від нього перехоплює подих (чи, власне, навпаки, – хочеться дихати на повні груди).
Ця територія є найбільшим в Австралії диким суцільним дощовим лісом, і другим за величиною у світі – дуже важливе місце для планети.
Дехто говорить, що побачити цей ліс – це наче підглянути, якою була Земля 300 мільйонів років тому.
Тут є гірські хребти, системи річок і печер, вересовища, а ще – узбережжя з піщаними пляжами, трав’янистим рідколіссям і прибережними пустищами. Серед багатьох вартих уваги живих створінь вирізняються трьохтисячолітні лагаростробоси Франкліна (сосни Хуона) – одні з найбільш довгоживучих організмів на Землі.
На превеликий жаль, більше, ніж три чверті дощових лісів Австралії були безповоротно знищені. Тому, зараз активісти так старанно працюють, щоб захистити Таркін від видобування корисних копалин і лісозаготівлі, які процвітають у середовищі дикої природи.
Ліс Какамеґа (Кенія, Африка)
Кенійський ліс Какамеґа – це все, що залишилося від одного з найбільших пралісів на планеті. Його площа сьогодні нараховує майже 23 тис. га.
Згідно з деякими дослідженнями, половина лісу була втрачена лише за останні 40 років унаслідок деструктивного поєднання модернізації, військових дій та надмірного використання ресурсів.
Зрештою, і те, що залишилося, – справді вражає і зберігає величезне багатство флори та фауни. Цей ліс все ще слугує домівкою для більше, ніж 300 видів птахів, безлічі мавп і неймовірних 700-річних дерев інжиру.
Переклад Галини КОГУЧ,
Газета “Природа і суспільство”
