Голова Державного агентства лісових ресурсів України Андрій Заблоцький презентує публічний звіт діяльності відомства за 2019 рік
ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ
влада обвалила лісову галузь в Україні
ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ
Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів
Орест ФУРДИЧКО
Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні
РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?
Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь
ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ
Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?
05 березня 2020
Андрій Заблоцький презентує публічний звіт діяльності відомства за 2019 рік
Голова Державного агентства лісових ресурсів України Андрій Заблоцький презентує публічний звіт діяльності відомства за 2019 рік
Лісосіки на Житомирщині зачищатимуть іспанці
Перспективи співпраці з іспанським інвестором обговорювали на зустрічі заступників голови Житомирської ОДА Володимира Федоренка та Віктора Градівського і першого заступника начальника Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Романа Ільїна з представником групи компаній "Pellet Europe" Хорхе Овехеро.
Іноземна компанія заявила про готовність зачищати лісові ділянки після проведення рубок та переробляти на власному обладнанні порубкові рештки: сучки, тріски та гілля -- все те, що нині лісівниками спалюється.
Деталі взаємовигідної співпраці у рамках інвестиційного проекту обговорювали і безпосередньо на лісовій ділянці Левківського лісництва державного підприємства "Житомирське лісове господарство".
"Лісівники зацікавлені у співпраці насамперед тому, що у лісогосподарських підприємств відпаде необхідність прибирати лісосіки та спалювати лісосічні рештки, а це економія коштів та уникнення негативного впливу на навколишнє середовище", -- наголосив Роман Ільїн.
Оксана ЛУК'ЯНЕНКО.
Іноземна компанія заявила про готовність зачищати лісові ділянки після проведення рубок та переробляти на власному обладнанні порубкові рештки: сучки, тріски та гілля -- все те, що нині лісівниками спалюється.
Деталі взаємовигідної співпраці у рамках інвестиційного проекту обговорювали і безпосередньо на лісовій ділянці Левківського лісництва державного підприємства "Житомирське лісове господарство".
"Лісівники зацікавлені у співпраці насамперед тому, що у лісогосподарських підприємств відпаде необхідність прибирати лісосіки та спалювати лісосічні рештки, а це економія коштів та уникнення негативного впливу на навколишнє середовище", -- наголосив Роман Ільїн.
Оксана ЛУК'ЯНЕНКО.
Як і над чим працює «лісова поліція»
Працівники груп оперативного реагування разом із державною лісовою охороною ведуть цілодобове патрулювання.
Кажуть, що нафта — «чорне золото». Волинь не має її родовищ, однак у нас є своє «золото», щоправда, воно зелене — це наші ліси. І таке порівняння — не перебільшення. Вони для волинян справді дуже цінні. Зважаючи на це, охорона лісових насаджень є важливою і дуже непростою справою
Загальна площа лісів, за яку відповідають державні лісогосподарські підприємства Волині, понад 618 тисяч гектарів. Очевидно, що для догляду за ними потрібно чимало людей. Відразу ж варто зауважити, що далеко не весь штат лісгоспів займається безпосередньо захистом та доглядом лісів
На територіях, які підпорядковані ВОУЛМГ, статус державної лісової охорони мають 1087 працівників. Розпочнемо з головного. До їхніх прямих посадових обов’язків входять: контроль за дотриманням вимог лісового та мисливського законодавства, охорона лісів від пожеж, незаконних рубок, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, використання лісових ресурсів і мисливських тварин, організація та координація заходів із охорони державного мисливського фонду.
Ці люди працюють у структурі лісгоспів і не є окремим державним підрозділом. Разом із тим, зважаючи на специфіку своїх функцій, лісова охорона є такою собі «лісовою поліцією», має право на носіння зброї та часто cпівпрацює з правоохоронними органами.
Загрози для лісу
Кілька років тому Волинь, Україну та й загалом Європу сколихнули тривожні новини — є неприємна перспектива залишитися без хвойних лісів через пошесть небезпечного шкідника. Працівники галузі почали проводити посилені санітарні заходи. І критика від громадськості, і діяльність «чорних лісорубів» у цей період також активізувалися. Зрештою, поширення короїда завдяки оперативним діям волинських лісівників дещо стишилося. Тим не менш, працівникам лісової охорони дуже важливо в такий момент показати, що насадження в надійних руках. Зупиняти лісокрадіїв, навіть якщо серед них будуть і свої працівники.
Останнім часом порушення вийшли на новий рівень — це не просто зрубане дерево чи помилково застрелена тварина, а націлене і сплановане знущання над мешканцями лісу.
Зрештою, щоденно з різних куточків Волині приходять новини про затримання «чорних лісорубів». За 2019 рік «лісова поліція» виявила 1038 випадків лісопорушень та браконьєрства, із них 631 — незаконні порубки. Більшість самовільних рубок відбувається в районах, де розташовано понад 40% лісів краю. Йдеться про Ківерцівський, Маневицький та Камінь-Каширський райони.
Звичайно, з порушників стягують штрафи за шкоду, нанесену лісу, але питання в тому, наскільки такі покарання ефективні. Бо проблема не в сумах стягнень, а в настроях і відчутті вседозволеності. Адже останнім часом порушення вийшли на новий рівень — це не просто зрубане дерево чи помилково застрелена тварина, а націлене і сплановане знущання над мешканцями лісу.
Фактом, який обурив усю країну, стало вбивство ланей у вольєрі на території Воротнівського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ». Зловмисники застрелили 7 самок. Вони планували злочин, адже приїхали до вольєра вночі та, на переконання лісівників, використовували зброю з глушниками. Убивство розслідують і кваліфікують цю подію за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 248 Кримінального кодексу України, тобто незаконне полювання. Ця стаття, окрім іншого, передбачає покарання у вигляді штрафу від 1,7 до 3,4 тисячі гривень. Хіба людину, яка може собі дозволити зброю з глушниками, налякає така сума? Питання залишається риторичним.
Вбивство тварин — далеко не межа, адже лісопорушники готові навіть посягнути на життя людей. Показовим у цьому плані став випадок у Ківерцівському районі, де «чорні лісоруби» спричинили аварію, щоб утекти від лісової охорони, яка завадила їм зрізати дуби. В результаті автомобіль лісівників опинився в кюветі, а злодії накивали п’ятами. Через кілька днів поліція затримала автівку і зараз триває розслідування злочину.
Небезпечний випадок стався у селі Заброди на Ківерцівщині. Там любитель незаконної рубки, якому не вдалося втекти, побив працівника лісової охорони. Загалом за рік сталися ще дві схожі ситуації у Камінь-Каширському районі.
Весь світ із жахом спостерігав за масштабними лісовими пожежами в Австралії. Для волинян же стало нормою те, що місцеві ліси вже три роки не нищить вогняна стихія. Такий стан речей — теж результат грамотного інвестування та організації роботи працівників галузі, зокрема, і лісової охорони. Зараз на території області діє 21 лісова пожежна станція, 52 спостережні вишки (35 з них обладнані системами телевізійного нагляду за масивами), 46 пожежних автомобілів і танк та багато іншої техніки. Лісова охорона ж постійно стежить за тим, аби полум’я не охопило волинські ліси. Поки що — успішно, хоча далеко не всі люди розуміють, як це небезпечно, і в прямому сенсі граються з вогнем, спалюючи сухостій, сміття та лишаючи вогнище у лісі.
Звісно, не варто ідеалізувати працівників лісової охорони. Тут працюють не «коперфілди», а звичайні волиняни, серед них теж можуть бути недобросовісні люди, як і в інших професіях. Тим не менш, на цих людей покладена дуже важка і непроста робота.
І уявімо хоча б на мить: що буде, якщо завтра на охорону лісу не вийдуть близько тисячі представників «лісової поліції»? Що буде, якщо ліси залишаться без нагляду взагалі? Питання складне, як і відповідь на нього.
Лісова справа просто так не дається нікому. Її треба вивчати і любити. Якщо ж немає такої можливості, то варто не забувати про актуальну приказку: не можеш допомогти — не зашкодь!
Петро МАКАРУК
Загальна площа лісів, за яку відповідають державні лісогосподарські підприємства Волині, понад 618 тисяч гектарів. Очевидно, що для догляду за ними потрібно чимало людей. Відразу ж варто зауважити, що далеко не весь штат лісгоспів займається безпосередньо захистом та доглядом лісів
Посадові обов’язки «лісової поліції»
На територіях, які підпорядковані ВОУЛМГ, статус державної лісової охорони мають 1087 працівників. Розпочнемо з головного. До їхніх прямих посадових обов’язків входять: контроль за дотриманням вимог лісового та мисливського законодавства, охорона лісів від пожеж, незаконних рубок, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, використання лісових ресурсів і мисливських тварин, організація та координація заходів із охорони державного мисливського фонду.
Ці люди працюють у структурі лісгоспів і не є окремим державним підрозділом. Разом із тим, зважаючи на специфіку своїх функцій, лісова охорона є такою собі «лісовою поліцією», має право на носіння зброї та часто cпівпрацює з правоохоронними органами.
Загрози для лісу
Кілька років тому Волинь, Україну та й загалом Європу сколихнули тривожні новини — є неприємна перспектива залишитися без хвойних лісів через пошесть небезпечного шкідника. Працівники галузі почали проводити посилені санітарні заходи. І критика від громадськості, і діяльність «чорних лісорубів» у цей період також активізувалися. Зрештою, поширення короїда завдяки оперативним діям волинських лісівників дещо стишилося. Тим не менш, працівникам лісової охорони дуже важливо в такий момент показати, що насадження в надійних руках. Зупиняти лісокрадіїв, навіть якщо серед них будуть і свої працівники.
Останнім часом порушення вийшли на новий рівень — це не просто зрубане дерево чи помилково застрелена тварина, а націлене і сплановане знущання над мешканцями лісу.
Зрештою, щоденно з різних куточків Волині приходять новини про затримання «чорних лісорубів». За 2019 рік «лісова поліція» виявила 1038 випадків лісопорушень та браконьєрства, із них 631 — незаконні порубки. Більшість самовільних рубок відбувається в районах, де розташовано понад 40% лісів краю. Йдеться про Ківерцівський, Маневицький та Камінь-Каширський райони.
Звичайно, з порушників стягують штрафи за шкоду, нанесену лісу, але питання в тому, наскільки такі покарання ефективні. Бо проблема не в сумах стягнень, а в настроях і відчутті вседозволеності. Адже останнім часом порушення вийшли на новий рівень — це не просто зрубане дерево чи помилково застрелена тварина, а націлене і сплановане знущання над мешканцями лісу.
Фактом, який обурив усю країну, стало вбивство ланей у вольєрі на території Воротнівського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ». Зловмисники застрелили 7 самок. Вони планували злочин, адже приїхали до вольєра вночі та, на переконання лісівників, використовували зброю з глушниками. Убивство розслідують і кваліфікують цю подію за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 248 Кримінального кодексу України, тобто незаконне полювання. Ця стаття, окрім іншого, передбачає покарання у вигляді штрафу від 1,7 до 3,4 тисячі гривень. Хіба людину, яка може собі дозволити зброю з глушниками, налякає така сума? Питання залишається риторичним.
Вбивство тварин — далеко не межа, адже лісопорушники готові навіть посягнути на життя людей. Показовим у цьому плані став випадок у Ківерцівському районі, де «чорні лісоруби» спричинили аварію, щоб утекти від лісової охорони, яка завадила їм зрізати дуби. В результаті автомобіль лісівників опинився в кюветі, а злодії накивали п’ятами. Через кілька днів поліція затримала автівку і зараз триває розслідування злочину.
Небезпечний випадок стався у селі Заброди на Ківерцівщині. Там любитель незаконної рубки, якому не вдалося втекти, побив працівника лісової охорони. Загалом за рік сталися ще дві схожі ситуації у Камінь-Каширському районі.
Весь світ із жахом спостерігав за масштабними лісовими пожежами в Австралії. Для волинян же стало нормою те, що місцеві ліси вже три роки не нищить вогняна стихія. Такий стан речей — теж результат грамотного інвестування та організації роботи працівників галузі, зокрема, і лісової охорони. Зараз на території області діє 21 лісова пожежна станція, 52 спостережні вишки (35 з них обладнані системами телевізійного нагляду за масивами), 46 пожежних автомобілів і танк та багато іншої техніки. Лісова охорона ж постійно стежить за тим, аби полум’я не охопило волинські ліси. Поки що — успішно, хоча далеко не всі люди розуміють, як це небезпечно, і в прямому сенсі граються з вогнем, спалюючи сухостій, сміття та лишаючи вогнище у лісі.
Престиж професії задля збереження лісу
Звісно, не варто ідеалізувати працівників лісової охорони. Тут працюють не «коперфілди», а звичайні волиняни, серед них теж можуть бути недобросовісні люди, як і в інших професіях. Тим не менш, на цих людей покладена дуже важка і непроста робота.
І уявімо хоча б на мить: що буде, якщо завтра на охорону лісу не вийдуть близько тисячі представників «лісової поліції»? Що буде, якщо ліси залишаться без нагляду взагалі? Питання складне, як і відповідь на нього.
Лісова справа просто так не дається нікому. Її треба вивчати і любити. Якщо ж немає такої можливості, то варто не забувати про актуальну приказку: не можеш допомогти — не зашкодь!
Петро МАКАРУК
Парадокс пожежі в лісі: позитивні та негативні аспекти
Вчені-пірологи спільно з лісівниками перетворюють руйнівну силу вогняної стихії в робочий інструмент відтворення лісів.
Управління пожежами на природоохоронних територіях, біорізноманіття, управління ландшафтами і лісове господарство в Європі
Голдаммер Й., Центр глобального моніторингу пожеж
Природні та культурні ландшафти Євразії протягом століть формувались під впливом антропогенної діяльності, зокрема, природних та антропогенних (що використовувались для культивації земель) пожеж, тому пожежі є важливим елементом їхньої еволюції. До сьогодні пожежі залишаються важливим чинником розвитку природних екосистем у більшості регіонів світу. Водночас людство стає вразливішим до впливу великих пожеж.
Інтегровані дослідження на рівні ландшафту потребують міжвідомчої співпраці між агентствами, відомствами, відповідальними за управління землями (лісове, сільське господарство, природоохоронні території, відомства, що відповідають за пожежну безпеку тощо). Багаторічна співпраця Центру глобального моніторингу пожеж (GFMC) і НУБіП України дозволила сформувати рекомендації щодо управління землями для відомств і землевласників в Україні, які базуються на результатах лісопірологічних досліджень і рекомендаціях міжнародних організацій.
Йохан Голдаммер, з німецького Центру глобального моніторингу пожеж (GFMC) під час лісопожежного експерименту
Міжнародний досвід останніх десятиліть дозволяє виділити два напрямки управління лісовими пожежами. З одного боку, слід уникати (запобіганням, гасінням) так званих «поганих» пожеж: руйнівних верхових пожеж, рослинних пожеж на радіаційно забруднених територіях (зона відчуження ЧАЕС), у зонах минулих воєнних конфліктів, масових сільськогосподарських палів. Запобігання таким пожежам може бути досягнуте шляхом залучення громадськості до профілактики пожеж, проведення навчань, лекцій, навчання сучасним методам боротьби з пожежами досвідченими тренерами учасників пожежогасіння (лісівники, пожежники, волонтери).
З іншого боку, можна використовувати так звані «позитивні» пожежі («контрольовані пали»), що дозволяють знизити природну пожежну небезпеку, сприяють природному відновленню лісів, утриманню або відновленню на заповідних територіях зникаючих видів рослин і тварин, які потребують для свого розвитку пожеж.
Отже, вплив пожеж неоднозначний і може бути як позитивним, так і негативним. Науково доведено, що деякі типи лісу у різних екорегіонах помірно-бореальної Євразії співіснують з природними пожежами (пожежі від блискавок) і пожежами від антропогенних чинників. Позитивний вплив пожеж включає знищення мертвої і живої накопиченої біомаси, стимулювання кругообігу поживних речовин, зрідження деревостанів і сприяння природному відновленню лісів. Приклад негативної дії пожеж – сільськогосподарські пали, які є головним джерелом так званого «чорного» вуглецю (black carbon), що з повітряними масами мігрує в Арктику, де змінює альбедо (здатність відбивати сонячні промені) льодовиків, сприяючи їх таненню.
За стійкістю до природних пожеж, виробленою протягом тисячоліть, ліси можна поділити на стійкі до пожеж, пристосовані до пожеж і залежні від пожеж. Тому повне виключення вогню з деяких лісових екосистем не є екологічно бажаним, як і економічно можливим. Майбутня політика щодо управління пожежами та лісами повинні включати інтеграцію природних і антропогенних пожеж та контрольованих палів.
Дослідження впливу низових пожеж на соснові ліси Полісся
Гуменюк В.В., кафедра лісівництва, лабораторія лісової пірології, ННІ лісового і садово-паркового господарства, НУБіП України
У регіонах з високими ризиками виникнення лісових пожеж широко застосовуються такі профілактичні інструменти зниження природної пожежної небезпеки як контрольовані або заплановані випалювання (prescribe burning). Ці заходи спрямовані на зменшення запасів лісових горючих матеріалів або стимулювання процесів лісовідновлення. Контрольовані випалювання проводять за безпечних метеорологічних умов, які дозволяють контролювати горіння заданої інтенсивності та регулювати швидкість поширення вогню у заздалегідь визначених межах. Більшість активних лісопожежних експериментів проведені в США, Канаді, Австралії, де контрольовані випалювання застосовують у широких масштабах ще з початку минулого століття.
У рамках діяльності Регіонального східноєвропейського центру моніторингу пожеж 6 квітня 2014 р. вперше в Україні був проведений активний лісопожежний експеримент у Плесецькому лісництві (кв. 71, вид. 3) Боярської лісової дослідної станції. Метою експерименту є дослідження впливу контрольованої рухливої низової пожежі на деревостан, живий надґрунтовий покрив та рослинні горючі матеріали. У лісовому господарстві України традиційно вважається, що вогонь є шкідливим явищем у лісі, а його вплив завжди є негативним з точки зору господарства і екосистем. У той же час, відомі вчені-лісівники, такі як М.Є. Ткаченко (1931) і І.С. Мєлєхов (1938) та інші вважали корисним обмежене використання вогню в лісовому господарстві. Тому, проведення дослідницьких експериментів, які дозволять встановити позитивні та негативні наслідки пожеж для лісових екосистем, є важливим кроком для оцінки екологічних та лісівничих наслідків пожеж в Україні.
Зміни клімату та пожежна небезпека
Балабух В.О., Український гідрометеорологічний інститут ДСНС та НАН України
Найважливіші чинники, що сприяють виникненню і поширенню пожеж – це температура повітря та ґрунту, вологість повітря, кількість опадів, швидкість вітру. На основі цих характеристик обчислюються показники пожежонебезпеки, визначається клас і ступінь пожежної небезпеки. На кількість пожеж та їх площу також суттєво впливає повторюваність та інтенсивність гроз, максимальна тривалість спекотного і бездощового періодів, тривалість та інтенсивність атмосферних посух. Збільшенню пожежної небезпеки сприяють і шквали, смерчі, налипання мокрого снігу, льодяний дощ, які, пошкоджуючи лісові масиви, створюють умови для швидкого поширення пожеж.
Упродовж останніх десятиріч метеорологічні умови суттєво змінюються. В Україні одним з головних проявів регіональних кліматичних змін на тлі глобальних процесів потепління є істотне підвищення температури повітря, зміна термічного режиму та структури опадів, збільшення кількості небезпечних метеорологічних явищ та екстремальних погодних умов. Суттєве підвищення температури повітря зумовило збільшення тривалості теплого періоду, періоду вегетації, кількості спекотних днів та максимальної тривалості періоду зі спекою. Ці зміни супроводжуються збільшенням тривалості бездощового періоду, зменшенням кількості днів з опадами і призводять до зростання посушливості та загрози виникнення пожеж на значній території України. У багатьох регіонах країни відзначається стійка тенденція до підвищення повторюваності числа днів з високою та надзвичайно високою пожежною небезпекою.
Дуже ймовірно, що до середини ХХІ століття такі зміни термічного режиму та режиму зволоження в Україні посилюватимуться і вплинуть на зростання пожежної небезпеки – кількість пожеж та їх площа може суттєво збільшитись, що вже зараз вимагає розробки заходів з адаптації і пом’якшення негативних впливів.
Аналіз горимості лісів поліської частини Рівненської області
Корень В.В., кафедра лісівництва, лабораторія лісової пірології, ННІ лісового і садово-паркового господарства, НУБіП України
У рамках дослідження були оцінені показники горимості лісів за період 2003–2012 рр. У цілому горимість лісів у регіоні досліджень за загальноприйнятою шкалою може бути охарактеризована як середня за площею пожеж і вища середньої за їхньою кількістю. Показники горимості суттєво змінюються в окремі роки: у три роки з пожежними максимумами – 2006, 2009 та 2011 рр. сталося 59% сумарної кількості пожеж та 81% їх площі. Пожежонебезпечний період у регіоні характеризується виразним весняним пожежним максимумом, що триває з третьої декади квітня до першої декади червня з пожежним піком у травні – коли стається понад 70% пожеж. У період весняного максимуму прослідковується переважна кількість випадків пожеж у сирих та мокрих ТЛУ (у сирих 76% кількості та 93% площі, у мокрих – 47% та 67% відповідно). Такі особливості часово-просторової динаміки пожеж вимагають корегування обсягів, періодів та наповнення щорічних протипожежних профілактичних заходів, що дозволить знизити горимість лісів та уникнути випадків пожеж особливо великих розмірів.
Проблеми охорони лісів від пожеж забруднених радіонуклідами у зоні відчуження ЧАЕС (ЗВ)
Зібцев С.В., Борсук О.А., кафедра лісівництва, лабораторія лісової пірології, ННІ лісового і садово-паркового господарства, НУБіП України, Богомолов В.В., УкрНДІЛГА
Аварія на АЕС Фукусіма – Даічі у 2011 р. в Японії, що супроводжувалась масштабним радіаційним забрудненням території, зумовлює високу актуальність досліджень у зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Остання може служити в якості модельного об’єкта для вивчення проблем, що виникають після забруднення у зв’язку з тривалою історією спостережень після аварії. Однією з важливих проблем у ЗВ є пожежі. Дослідження, що були проведені лабораторією лісової пірології у ЗВ спрямовані на вивчення пожежної небезпеки і ризиків, пов’язаних з пожежами, а також на розробку рекомендацій щодо удосконалення системи охорони забруднених лісів від пожеж. За останні 20 років у період з 1993 до 2013 рр. у ЗВ зафіксовано понад 1147 пожеж. Аналіз показує, що пожежі виникають регулярно на всій території ЗВ, навіть у найзабрудненіших ділянках, незважаючи на обмеженість доступу населення. Згідно з офіційними даними, 66% території ЗВ віднесені до найвищого І класу природної пожежної небезпеки, з яких 38% – це землі із забрудненням більше 555кБк/м2, 13% віднесені до ІІ класу. Запаси лісових горючих матеріалів, які потенційно визначають інтенсивність горіння, у найбільш пожежонебезпечних соснових насадженнях коливаються від 110 т/га у віці 22 роки до 220–280 т/га у віці 44–64 роки. Згідно з нашими оцінками, у ЗВ накопичилось близько 1,4 млн куб. м сухостійної деревини та відпаду. Наявність джерела вогню та великих запасів горючих матеріалів за критичних погодних умов можуть призвести до виникнення катастрофічних пожеж і вторинного забруднення територій внаслідок емісії радіонуклідів і перенесення їх з димом. Найкращий шлях уникнення даної ситуації полягає у побудові системи раннього виявлення пожеж та їх гасіння на ранніх стадіях розвитку. Просторовий аналіз показує, що система пожежо-спостережних веж забезпечує виявлення пожеж лише на 26,8% території ЗВ. Багато доріг протипожежного призначення частково зруйновані або захаращені й не можуть ефективно використовуватись для боротьби з пожежами. Швидкість доставки сил і засобів пожежогасіння є меншою за 30 хв. на 40,9% площі, тоді як на решті територій, де в останні роки виникає до 60% пожеж, цей показник може становити до 90 хв. У зв’язку з високою природною пожежною небезпекою і незадовільним станом системи охорони лісів від пожеж у ЗВ, виникає необхідність у зниженні ризиків виникнення великих пожеж та запобіганні надмірного опромінення персоналу ЗВ, як і вторинного забруднення територій як у ЗВ, так і за її межами. Для досягнення даних цілей необхідне удосконалення системи охорони лісів від пожеж у ЗВ.
Нові технології для гасіння лісових пожеж із використанням природних водотоків
Зібцев С.В., Борсук А.А., Національний університет біоресурсів і природокористування України
Запобігання пожежам і їх гасіння є основними завданнями для лісової охорони протягом пожежонебезпечного сезону, який триває, зазвичай, з квітня по жовтень. Прийнята нині шкала оцінки природної пожежної небезпеки в лісах України, що враховує ТЛУ, видовий склад і вік насаджень, категорію земель у поєднанні із значенням комплексного показника пожежної небезпеки за умов погоди є підставами для визначення рівня готовності та режим роботи лісових пожежників. Існуюча система не забезпечує точного прогнозування пожежної небезпеки з урахуванням клімату та інших змін та не дає змоги попередньо визначити інтенсивність та швидкість поширення пожежі.
З метою розвитку регіональної комплексної системи управління лісовими пожежами в рамках проекту «Використання природних водотоків для гасіння лісових пожеж за допомогою нових технологій» (Streams-2-SUPPRESS-Fires) Спільної операційної програми ЄС INTERREG IV «Басейн Чорного моря 2007–2013» на базі Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника (ЯГЛПЗ) були проведені комплексні лісопірологічні та лісівничі дослідження. Зокрема на основі вивчення лісових горючих матеріалів (ЛГМ) було запропоновано дванадцять моделей ЛГМ, які охоплюють всі основні типи рослинності регіону. Також були створені цифрова карта рельєфу, карти рослинного покриву, річкової мережі, дорожньої мережі та моделей ЛГМ.
Ґрунтуючись на зібраних даних, було змодельовано швидкість поширення пожежі та оцінено можливу інтенсивність пожежі. Швидкість поширення й інтенсивність пожежі можуть досягати 90 м/хв., а теплотворна здатність – більше 3500 кВт/год. відповідно. Виходячи з даних моделювання, було створено карту складності пожежогасіння. Ці дані, в поєднанні з даними гідрології, допоможуть покращити ефективність гасіння лісових пожеж шляхом оптимізації розташування пожежних водойм та оптимізації доставки води на пожежу. Сучасні дослідження, які були проведені в ЯГЛПЗ, можуть допомогти прогнозувати поведінку та силу пожеж, а отриманий досвід та вивчення методології картування та вивчення запасів ЛГМ допоможе покращити існуючу систему охорони лісів від пожеж в Україні.
За матеріалами міжнародного семінару
«Охорона лісів від пожеж та лісопірологічні дослідження
на землях природно-заповідного фонду»,
“Лісовий і мисливський журнал”
Лісгоспи Житомирщини готові до садіння лісу
Про це повідомив перший заступник начальника Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Роман Ільїн в ході засідання колегії обласного управління, присвяченому підсумкам роботи за минулий рік.
В поточному році лісгоспи запланували виконати відтворення лісів на площі 5380 га. Таким чином усі зруби попередніх років будуть заліснені.
На сьогодні підприємства фактично підготували усі площі, відведені під садіння. В достатній кількості лісівники мають стандартних сіянців для проведення весняної лісокультурної кампанії.
В минулому році лісгоспи заготовили 72 991 кг насіння, в тому числі хвойних порід – 1703 кг, листяних і чагарникових 71 288 кг, насіння дуба звичайного – 63 400 кг. На об’єктах постійної лісонасіннєвої бази заготовлено 58 % від загальної кількості насіння.
Відтворення лісів проведено на площі 6028 га, що становить 105% до річного завдання. Понад 4 тисячі гектарів лісових культур (3,1 тисячі гектарів сосни та 620 гектарів дуба) переведено у вкриту лісом площі.
Детальному аналізу підлягали і фінансово-економічні показники діяльності в минулому році. На введення лісового господарства лісгоспи спрямували 650 мільйонів гривень власних коштів .
До зведеного бюджету за рік сплачено 651 млн. грн. 63% з цієї суми надійшло до Державного бюджету, решта – до місцевих.
Найбільшу питому вагу в сумі сплачених податків і зборів становить рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів – 238,4 млн. грн. та податок на доходи фізичних осіб – 131,7 млн. грн.
Що ж стосується, обсягів реалізації, середньомісячної заробітної плати та одержаного прибутку – то ці показники керівники лісгоспів хотіли би значно покращити. Відтак відверта розмова точилася навколо питань, що вже зроблено та яких заходів ще потрібно вжити, аби ситуацію виправити.
03.03.2020 15:37
Прес-служба Житомирського ОУЛМГ
Прес-служба Житомирського ОУЛМГ
Три четверти рабочего времени руководителей и специалистов лесного хозяйства уходят на бумагописание, и две трети этой работы представляются им бессмысленными
Согласно проведенным в феврале-марте 2020 года на Лесном форуме Гринпис традиционным опросам, по-прежнему примерно три четверти рабочего времени руководителей и специалистов лесного хозяйства, работающих в органах управления лесами и подведомственных им учреждениях, уходит в среднем на "бумагописание", и две трети выполняемой ими бумажной работы представляются им бессмысленными. Примерно такие же результаты давали аналогичные опросы, проводившиеся на протяжении последнего десятилетия; и примерно о таких же масштабах бумагописания (в современном смысле этого слова - с учетом подготовки разнообразных электронных документов) в нынешнем российском лесном хозяйстве говорят многие его работники при личном общении.
рисунок Татьяны Хакимулиной
Ссылки на опросы:
Сколько времени у руководителей и специалистов лесного хозяйства уходит на "бумагописание"? (ежегодный опрос)
Какая доля выполняемой вами бумажной работы, связанной с лесным хозяйством, представляется вам осмысленной? (очередной опрос)
Практически это означает, что при нынешнем лесном и смежном законодательстве, и при нынешней основанной на этом законодательстве системе государственного управления лесами, основным продуктом лесного хозяйства является отраслевой документооборот, и на поддержание этого документооборота тратится три четверти сил и рабочего времени отраслевых руководителей и специалистов. И эта ситуация принципиально не меняется на протяжении последнего как минимум десятилетия (а сформировалась она в результате принятия в 2006 году нынешнего Лесного кодекса Российской Федерации).
Если же помножить долю рабочего времени, уходящего на "бумагописание" (3/4), на долю "бумагописания", которое самим руководителям и специалистам представляется бессмысленным - то получается, что половина их рабочего времени уходит на бессмысленную бумажную работу.
рисунок Татьяны Хакимулиной
Ссылки на опросы:
Сколько времени у руководителей и специалистов лесного хозяйства уходит на "бумагописание"? (ежегодный опрос)
Какая доля выполняемой вами бумажной работы, связанной с лесным хозяйством, представляется вам осмысленной? (очередной опрос)
Практически это означает, что при нынешнем лесном и смежном законодательстве, и при нынешней основанной на этом законодательстве системе государственного управления лесами, основным продуктом лесного хозяйства является отраслевой документооборот, и на поддержание этого документооборота тратится три четверти сил и рабочего времени отраслевых руководителей и специалистов. И эта ситуация принципиально не меняется на протяжении последнего как минимум десятилетия (а сформировалась она в результате принятия в 2006 году нынешнего Лесного кодекса Российской Федерации).
Если же помножить долю рабочего времени, уходящего на "бумагописание" (3/4), на долю "бумагописания", которое самим руководителям и специалистам представляется бессмысленным - то получается, что половина их рабочего времени уходит на бессмысленную бумажную работу.
В АВСТРАЛИЙСКОМ ШТАТЕ ВИКТОРИЯ ЗАПРЕТЯТ РУБИТЬ ЛЕС
Ильяс Юсипов, «Лесная индустрия»
Защитники природы в австралийском штате Виктория выступают против государственной лесозаготовительной компании VicForests, которая проводит рубки там, где ей не разрешено этого делать, а также против лесозаготовок в регионе в целом.
Эвкалиптовые леса в штате Виктория (Австралия) находятся под угрозой полного исчезновения. Одна из причин – частые лесные пожары, которые происходят из-за повышения температуры в регионе, отчего климат становится засушливее и повышается риск возгораний. Вторая причина – у длинных прямых стволов эвкалипта практически отсутствуют сучки, что делает эти деревья идеальным сырьем как для деревообрабатывающей промышленности, так и для целлюлозно-бумажной.
Виктория – самый «вырубленный» штат Австралии: с 1788 г. в этом регионе было удалено 66% естественных лесов. Большинство сохранившихся лесных территорий находятся в собственности государства, а лесозаготовку в них осуществляет госкомпания VicForests.
В Австралии с 2004 г. действует Закон об устойчивом лесопользовании, согласно которому определенные лесные районы передаются для рубок государственной лесозаготовительной компании VicForests, которая занимается поставками сырья для лесопромышленного сектора страны, включая Australian Paper – единственного в Австралии производителя бумаги. Компания Australian Paper принадлежит японской Nippon Paper Group и выпускает бумагу под брендом Reflex, более 1000 ее сотрудников – жители штата Виктория.
Согласно Закону об устойчивом лесопользовании, периодически Министерство сельского, рыбного и лесного хозяйств Австралии создает «порядок распределения» – лесные карты с выделенными районами, которые на пять лет передаются во владение VicForests. После этого VicForests подготавливает План выпуска древесины – еще один набор карт, где выделены зоны, в которых компания планирует фактическую заготовку. В законе четко прописано, где может работать лесозаготовительная компания, а где – нет. Выход за пределы установленных границ является уголовным преступлением. Однако VicForests в 2018 г. вырубила леса на общественных землях за пределами выделенной ей территории. Например, компания незаконно заготавливала древесину в области Беличья лапка – она находится рядом с природным заповедником Бендок. Снимки со спутников свидетельствуют о том, что незаконная вырубка деревьев в этой обла– сти началась в первые месяцы 2018 г. и продолжалась до конца мая этого же года.
Последующий аудит, проведенный Департаментом окружающей среды, земли, воды и планирования (Department of Environment, Land, Water and Planning, DELWP), показал, что в 2013–2018 гг. за пределами зоны, в которой VicForests было разрешено вести лесозаготовки, было вырублено более 112 га леса. Тем не менее ведомство отказалось от применения дисциплинарных мер, заявив, что официальные карты «порядка распределения» не были достаточно четкими, чтобы установить, что вырубленные районы явно выходили за их границы.
В 2018 г. правительство штата Виктория внесло поправки в закон, прямо указав на то, что карты «порядка распределения» Министерство сельского, рыбного и лесного хозяйств Австралии предоставляет VicForests в высоком разрешении, закрыв тем самым правовую лазейку. Но вместо того чтобы налагать санкции на компанию, ей выделили $2 млн, чтобы компенсировать любые задержки в деятельности, которые могли за собой повлечь законодательные изменения.
Несмотря на проведенный аудит и внесение изменений в закон, VicForests в декабре 2019 г. выпустила карты, из которых следует, что компания снова планирует проводить рубки в не принадлежащих ей областях. Некоторые районы лишь немного выходят за установленные пределы, другие – находятся далеко за ними. А в некоторых случаях эксперты обнаружили целые скопления лесосек, где VicForests планирует вести заготовку, не имея на то прав. В компании считают, что включать в планы лесные районы за установленными правительством пределами – это нормальная практика. «Как правило, в этих областях есть подъезды к лесосекам или часть лесосеки, граница которой соответствует природным особенностям, выходящим за пределы «порядка распределения», – комментирует представитель VicForests. – Тем более области за пределами распределения не могут быть освоены без специального разрешения».
Глава созданного в начале 2019 г. Управления по охране природы при DELWP Кейт Гэйвенс заявила, что, хотя нет никаких штрафов за составление карт рубок, нарушающих «порядок распределения», VicForests будет следовать закону. «VicForests должна придерживаться раздела 37 Закона об устойчивом лесопользовании, в котором четко указано, что их план выпуска древесины должен соответствовать «порядку распределения», – говорит Кейт Гэйвенс. – Я обратилась в VicForests с просьбой объяснить ситуацию и повторила, что для этого им нужны соответствующие разрешения. Они будут следить за этим».
Однако, по мнению известного австралийского эколога профессора Дэвида Линденмайера, компания ничему не научилась за прошедшие годы. «Это ковбойская операция, которая продолжает сеять хаос в местных лесах», – говорит он. Юрист по экологическому праву Даня Джейкобс с этим согласна. «Продолжать планировать незаконные рубки в общественных лесах после нескольких месяцев правительственных расследований, на мой взгляд, свидетельствует о вопиющем пренебрежении законом, – говорит Даня Джейкобс. – DELWP не справился со своими обязанностями по обеспечению соблюдения закона. Департамент может издавать указания, чтобы VicForests убирала нелегальные лесосеки из своего плана, они также могут проводить судебные разбирательства, если VicForests не соблюдает указания – это все простые процессы».
Туризм вместо лесозаготовки Однако старания защитников природы дали свой результат. В ноябре правительство штата Виктория объявило, что к 2030 г. будет полностью прекращена вырубка местных лесов – на реализацию этого решения потребуется $120 млн.
Представители «зеленых» в течение многих лет добивались того, чтобы в штате Виктория была полностью прекращена лесозаготовка. По их мнению, это позволит не только сохранить леса, но и предотвратить вымирание поссума Ледбитера – животного, ставшего символом штата, – и в Центральном нагорье, недалеко от заповедника Хилсвилл создать «Большой лесной национальный парк».
По словам профессора Дэвида Линденмайера, из-за истощающихся вследствие пожаров и проведенных ранее лесозаготовок ресурсов VicForests будет трудно найти достаточное количество сырья. «Реальность заключается в том, что уже и без пожаров пиловочника просто не хватит на поддержку промышленности в течение ближайших 10 лет на том уровне, что есть сейчас, – считает он. – Дела обстоят все хуже и хуже». Согласно отчету VicForests за 2018 г., прибыль компании составила чуть менее $2 млн, и правительство выплатило ей более $11 млн в качестве компенсации за то, что она не смогла провести лесозаготовительные работы в тех лесных регионах, где обитает поссум Ледбитера. К тому же VicForests терпит коммерческое давление со стороны таких компаний, как Officeworks и Bunnings, которые в сентябре 2018 г. публично заявили о своем решении начиная с 2020 г. закупать только ту древесину, легальность происхождения которой подтверждена сертификатом Лесного попечительского совета (Forest Stewardship Council, FSC). Сама же VicForests дважды пыталась пройти сертификацию FSC, но оба раза безуспешно. В настоящее время компания проходит аудит на получение сертификата в третий раз.
Профессор Дэвид Линденмайер полагает, что в вопросе сохранения эвкалиптовых деревьев штата Виктория запрет на вырубку окажет совсем незначительное воздействие. «Правительство должно вмешаться и фактически закрыть лесозаготовительную отрасль гораздо быстрее, чем к 2030 г., – говорит он. – Эвкалиптовые леса не только хранят большое количество углерода и являют собой дом для очень редких популяций животных, но они также играют важную роль в обеспечении водой 5 млн человек в Мельбурне».
По мнению экспертов, драйвером для развития экономики штата может стать туризм, благодаря которому появятся тысячи новых рабочих мест. Однако, по мнению экс-главы Минсельхоза Австралии Бриджит Маккензи, прекращение лесозаготовок оставит без источника заработка тысячи других жителей региона. «Лес – это чистый, зеленый, устойчивый, хорошо управляемый ресурс, – говорит Бриджит Маккензи. – Данное решение показывает, что правительство Виктории не заботится о тех семьях в малых городах, чей доход зависит от лесной промышленности, – 4,7 тыс. человек останутся без работы, и это будет иметь серьезные последствия для экономики штата». Этих же взглядов придерживается и лидер Национальной партии Законодательного собрания штата Виктория Питер Уолш, который заявил, что премьер штата Даниел Эндрюс «жертвует работой на селе ради счастья его городских избирателей».
Ассоциация лесной промышленности штата Виктория также заявила, что этот план разрушит многие сельские общины и окажет тяжелое психологическое воздействие на семьи, члены которых лишатся работы. По оценкам ассоциации, в лесном секторе занято более 21 тыс. жителей штата.
ПОДНЕБЕСНАЯ РЕШИТ ПРОБЛЕМУ?
«Лесной Регион»
Агентство по экологическим расследованиям сообщает, что Китай вносит поправки в Закон о лесах, с целью включить в него общенациональный запрет на закупку, переработку и транспортировку незаконно заготовленной древесины.
Страна является крупнейшим в мире импортёром древесины и крупнейшим экспортёром древесной продукции. По данным Программы ООН по окружающей среде и международного правоохранительного агентства Интерпол, от 15 до 30% всей древесины, продаваемой в мире, заготавливается незаконно.
«Это событие имеет огромный потенциал, который может изменить реальное положение дел в отношении будущего драгоценных лесов планеты и борьбы с опасным изменением климата, — считает Фейт Доэрти, руководитель компании по лесным ресурсам Агентства экологических исследований. – В течение почти 20 лет спрос Китая на сырьё, требуемое для его обширной по объёму производства деревообрабатывающей промышленности, являлся основной движущей силой незаконных рубок по всему миру, особенно в Юго-Восточной Азии и Африке».
Наряду с запретом на незаконную древесину, внесённым недавно в Закон о лесах Китая, который последний раз обновлялся 20 лет назад, в него также были включены: глава о владении лесным хозяйством, в которой указано, что лесные ресурсы принадлежат государству, в случае если законом не предусмотрено иное; обязательства правительства в стремлении к созданию стабильной, здоровой, качественной и эффективной системы лесной экологии; меры по усилению защиты лесных ресурсов и строгий запрет на вырубку природных лесов; меры по содействию лесным посадкам и расширению площади, охватываемой лесами, на всех уровнях; меры по соблюдению строгого контроля за годовым объёмом вырубки древесины.
Журнал по торговле лесными ресурсами «Timber Trade Journal» привёл комментарий Дэвида Хопкинса, исполнительного директора Федерации торговли лесоматериалами: «Любое движение Китая по содействию устойчивому лесному хозяйству и достижению ответственного отношения в привлечении сторонних ресурсов следует приветствовать, поскольку китайцы являются крупнейшим импортёром лесоматериалов в мире и их действия потенциально, через мировую цепочку поставок, могут привести к переменам по всему миру. Однако без дополнительной информации об осуществлении конкретных изменений и о том, насколько широкими могут быть масштабы данного запрета на незаконную древесину, трудно предсказать степень эффективности данных шагов.
Например, мы хотели бы, чтобы Китай работал совместно с ЕС и Великобританией над поддержкой и внедрением «FLEGT» — Плана действий Европейского Союза в области обеспечения соблюдения законов о лесах, управления и торговли. На данном этапе также не ясен уровень ограничений, способный обеспечить более строгое регулирование рынка.
Любой, кто имеет дело с промышленными лесоматериалами из Китая, особенно с фанерой и напольными покрытиями, будет говорить о трудностях завоевания полного доверия в цепочке поставок. Такие организации как Всемирный фонд дикой природы и аналогичные определили это как ключевую область риска для проникновения нелегальной древесины на рынок ЕС. Будучи лидерами в управлении цепочками поставок, Британская федерация торговли лесом работала с нашими членами и поддерживала связь с поставщиками, в том числе в Китае, чтобы получить это право. Мы надеемся, что указанные изменения будут способствовать улучшению практики ведения лесного хозяйства как в Китае, так и во всём мире».
«По оценкам, 15-30% всей древесины, продаваемой в мире, заготовлено незаконно, — заявил Клайв Томас, старший советник по политике и стратегии Лесной ассоциации почв. — Поэтому решение Китая ввести в действие общенациональный запрет на её закупку, переработку и транспортировку представляет собой потенциальный шаг для улучшения состояния лесов мира.
Власти Китая будут играть ключевую роль в обеспечении соблюдения, особенно потому, что большая часть импортируемой древесины поступает из стран с высоким уровнем риска, где контроль над лесами осуществляется слабо. Чтобы запрет был действительно эффективным, Китай должен обратиться к независимым стандартам сертификации лесов, а именно к FSC и PEFC, и взять обязательство по принятию жёстких внутренних правил по борьбе с коррупцией и обеспечению эффективности мер принуждения».
Защитники природы в австралийском штате Виктория выступают против государственной лесозаготовительной компании VicForests, которая проводит рубки там, где ей не разрешено этого делать, а также против лесозаготовок в регионе в целом.
Эвкалиптовые леса в штате Виктория (Австралия) находятся под угрозой полного исчезновения. Одна из причин – частые лесные пожары, которые происходят из-за повышения температуры в регионе, отчего климат становится засушливее и повышается риск возгораний. Вторая причина – у длинных прямых стволов эвкалипта практически отсутствуют сучки, что делает эти деревья идеальным сырьем как для деревообрабатывающей промышленности, так и для целлюлозно-бумажной.
Виктория – самый «вырубленный» штат Австралии: с 1788 г. в этом регионе было удалено 66% естественных лесов. Большинство сохранившихся лесных территорий находятся в собственности государства, а лесозаготовку в них осуществляет госкомпания VicForests.
В Австралии с 2004 г. действует Закон об устойчивом лесопользовании, согласно которому определенные лесные районы передаются для рубок государственной лесозаготовительной компании VicForests, которая занимается поставками сырья для лесопромышленного сектора страны, включая Australian Paper – единственного в Австралии производителя бумаги. Компания Australian Paper принадлежит японской Nippon Paper Group и выпускает бумагу под брендом Reflex, более 1000 ее сотрудников – жители штата Виктория.
Согласно Закону об устойчивом лесопользовании, периодически Министерство сельского, рыбного и лесного хозяйств Австралии создает «порядок распределения» – лесные карты с выделенными районами, которые на пять лет передаются во владение VicForests. После этого VicForests подготавливает План выпуска древесины – еще один набор карт, где выделены зоны, в которых компания планирует фактическую заготовку. В законе четко прописано, где может работать лесозаготовительная компания, а где – нет. Выход за пределы установленных границ является уголовным преступлением. Однако VicForests в 2018 г. вырубила леса на общественных землях за пределами выделенной ей территории. Например, компания незаконно заготавливала древесину в области Беличья лапка – она находится рядом с природным заповедником Бендок. Снимки со спутников свидетельствуют о том, что незаконная вырубка деревьев в этой обла– сти началась в первые месяцы 2018 г. и продолжалась до конца мая этого же года.
Последующий аудит, проведенный Департаментом окружающей среды, земли, воды и планирования (Department of Environment, Land, Water and Planning, DELWP), показал, что в 2013–2018 гг. за пределами зоны, в которой VicForests было разрешено вести лесозаготовки, было вырублено более 112 га леса. Тем не менее ведомство отказалось от применения дисциплинарных мер, заявив, что официальные карты «порядка распределения» не были достаточно четкими, чтобы установить, что вырубленные районы явно выходили за их границы.
В 2018 г. правительство штата Виктория внесло поправки в закон, прямо указав на то, что карты «порядка распределения» Министерство сельского, рыбного и лесного хозяйств Австралии предоставляет VicForests в высоком разрешении, закрыв тем самым правовую лазейку. Но вместо того чтобы налагать санкции на компанию, ей выделили $2 млн, чтобы компенсировать любые задержки в деятельности, которые могли за собой повлечь законодательные изменения.
Несмотря на проведенный аудит и внесение изменений в закон, VicForests в декабре 2019 г. выпустила карты, из которых следует, что компания снова планирует проводить рубки в не принадлежащих ей областях. Некоторые районы лишь немного выходят за установленные пределы, другие – находятся далеко за ними. А в некоторых случаях эксперты обнаружили целые скопления лесосек, где VicForests планирует вести заготовку, не имея на то прав. В компании считают, что включать в планы лесные районы за установленными правительством пределами – это нормальная практика. «Как правило, в этих областях есть подъезды к лесосекам или часть лесосеки, граница которой соответствует природным особенностям, выходящим за пределы «порядка распределения», – комментирует представитель VicForests. – Тем более области за пределами распределения не могут быть освоены без специального разрешения».
Глава созданного в начале 2019 г. Управления по охране природы при DELWP Кейт Гэйвенс заявила, что, хотя нет никаких штрафов за составление карт рубок, нарушающих «порядок распределения», VicForests будет следовать закону. «VicForests должна придерживаться раздела 37 Закона об устойчивом лесопользовании, в котором четко указано, что их план выпуска древесины должен соответствовать «порядку распределения», – говорит Кейт Гэйвенс. – Я обратилась в VicForests с просьбой объяснить ситуацию и повторила, что для этого им нужны соответствующие разрешения. Они будут следить за этим».
Однако, по мнению известного австралийского эколога профессора Дэвида Линденмайера, компания ничему не научилась за прошедшие годы. «Это ковбойская операция, которая продолжает сеять хаос в местных лесах», – говорит он. Юрист по экологическому праву Даня Джейкобс с этим согласна. «Продолжать планировать незаконные рубки в общественных лесах после нескольких месяцев правительственных расследований, на мой взгляд, свидетельствует о вопиющем пренебрежении законом, – говорит Даня Джейкобс. – DELWP не справился со своими обязанностями по обеспечению соблюдения закона. Департамент может издавать указания, чтобы VicForests убирала нелегальные лесосеки из своего плана, они также могут проводить судебные разбирательства, если VicForests не соблюдает указания – это все простые процессы».
Туризм вместо лесозаготовки Однако старания защитников природы дали свой результат. В ноябре правительство штата Виктория объявило, что к 2030 г. будет полностью прекращена вырубка местных лесов – на реализацию этого решения потребуется $120 млн.
Представители «зеленых» в течение многих лет добивались того, чтобы в штате Виктория была полностью прекращена лесозаготовка. По их мнению, это позволит не только сохранить леса, но и предотвратить вымирание поссума Ледбитера – животного, ставшего символом штата, – и в Центральном нагорье, недалеко от заповедника Хилсвилл создать «Большой лесной национальный парк».
По словам профессора Дэвида Линденмайера, из-за истощающихся вследствие пожаров и проведенных ранее лесозаготовок ресурсов VicForests будет трудно найти достаточное количество сырья. «Реальность заключается в том, что уже и без пожаров пиловочника просто не хватит на поддержку промышленности в течение ближайших 10 лет на том уровне, что есть сейчас, – считает он. – Дела обстоят все хуже и хуже». Согласно отчету VicForests за 2018 г., прибыль компании составила чуть менее $2 млн, и правительство выплатило ей более $11 млн в качестве компенсации за то, что она не смогла провести лесозаготовительные работы в тех лесных регионах, где обитает поссум Ледбитера. К тому же VicForests терпит коммерческое давление со стороны таких компаний, как Officeworks и Bunnings, которые в сентябре 2018 г. публично заявили о своем решении начиная с 2020 г. закупать только ту древесину, легальность происхождения которой подтверждена сертификатом Лесного попечительского совета (Forest Stewardship Council, FSC). Сама же VicForests дважды пыталась пройти сертификацию FSC, но оба раза безуспешно. В настоящее время компания проходит аудит на получение сертификата в третий раз.
Профессор Дэвид Линденмайер полагает, что в вопросе сохранения эвкалиптовых деревьев штата Виктория запрет на вырубку окажет совсем незначительное воздействие. «Правительство должно вмешаться и фактически закрыть лесозаготовительную отрасль гораздо быстрее, чем к 2030 г., – говорит он. – Эвкалиптовые леса не только хранят большое количество углерода и являют собой дом для очень редких популяций животных, но они также играют важную роль в обеспечении водой 5 млн человек в Мельбурне».
По мнению экспертов, драйвером для развития экономики штата может стать туризм, благодаря которому появятся тысячи новых рабочих мест. Однако, по мнению экс-главы Минсельхоза Австралии Бриджит Маккензи, прекращение лесозаготовок оставит без источника заработка тысячи других жителей региона. «Лес – это чистый, зеленый, устойчивый, хорошо управляемый ресурс, – говорит Бриджит Маккензи. – Данное решение показывает, что правительство Виктории не заботится о тех семьях в малых городах, чей доход зависит от лесной промышленности, – 4,7 тыс. человек останутся без работы, и это будет иметь серьезные последствия для экономики штата». Этих же взглядов придерживается и лидер Национальной партии Законодательного собрания штата Виктория Питер Уолш, который заявил, что премьер штата Даниел Эндрюс «жертвует работой на селе ради счастья его городских избирателей».
Ассоциация лесной промышленности штата Виктория также заявила, что этот план разрушит многие сельские общины и окажет тяжелое психологическое воздействие на семьи, члены которых лишатся работы. По оценкам ассоциации, в лесном секторе занято более 21 тыс. жителей штата.
ПОДНЕБЕСНАЯ РЕШИТ ПРОБЛЕМУ?
«Лесной Регион»
Агентство по экологическим расследованиям сообщает, что Китай вносит поправки в Закон о лесах, с целью включить в него общенациональный запрет на закупку, переработку и транспортировку незаконно заготовленной древесины.
Страна является крупнейшим в мире импортёром древесины и крупнейшим экспортёром древесной продукции. По данным Программы ООН по окружающей среде и международного правоохранительного агентства Интерпол, от 15 до 30% всей древесины, продаваемой в мире, заготавливается незаконно.
«Это событие имеет огромный потенциал, который может изменить реальное положение дел в отношении будущего драгоценных лесов планеты и борьбы с опасным изменением климата, — считает Фейт Доэрти, руководитель компании по лесным ресурсам Агентства экологических исследований. – В течение почти 20 лет спрос Китая на сырьё, требуемое для его обширной по объёму производства деревообрабатывающей промышленности, являлся основной движущей силой незаконных рубок по всему миру, особенно в Юго-Восточной Азии и Африке».
Наряду с запретом на незаконную древесину, внесённым недавно в Закон о лесах Китая, который последний раз обновлялся 20 лет назад, в него также были включены: глава о владении лесным хозяйством, в которой указано, что лесные ресурсы принадлежат государству, в случае если законом не предусмотрено иное; обязательства правительства в стремлении к созданию стабильной, здоровой, качественной и эффективной системы лесной экологии; меры по усилению защиты лесных ресурсов и строгий запрет на вырубку природных лесов; меры по содействию лесным посадкам и расширению площади, охватываемой лесами, на всех уровнях; меры по соблюдению строгого контроля за годовым объёмом вырубки древесины.
Журнал по торговле лесными ресурсами «Timber Trade Journal» привёл комментарий Дэвида Хопкинса, исполнительного директора Федерации торговли лесоматериалами: «Любое движение Китая по содействию устойчивому лесному хозяйству и достижению ответственного отношения в привлечении сторонних ресурсов следует приветствовать, поскольку китайцы являются крупнейшим импортёром лесоматериалов в мире и их действия потенциально, через мировую цепочку поставок, могут привести к переменам по всему миру. Однако без дополнительной информации об осуществлении конкретных изменений и о том, насколько широкими могут быть масштабы данного запрета на незаконную древесину, трудно предсказать степень эффективности данных шагов.
Например, мы хотели бы, чтобы Китай работал совместно с ЕС и Великобританией над поддержкой и внедрением «FLEGT» — Плана действий Европейского Союза в области обеспечения соблюдения законов о лесах, управления и торговли. На данном этапе также не ясен уровень ограничений, способный обеспечить более строгое регулирование рынка.
Любой, кто имеет дело с промышленными лесоматериалами из Китая, особенно с фанерой и напольными покрытиями, будет говорить о трудностях завоевания полного доверия в цепочке поставок. Такие организации как Всемирный фонд дикой природы и аналогичные определили это как ключевую область риска для проникновения нелегальной древесины на рынок ЕС. Будучи лидерами в управлении цепочками поставок, Британская федерация торговли лесом работала с нашими членами и поддерживала связь с поставщиками, в том числе в Китае, чтобы получить это право. Мы надеемся, что указанные изменения будут способствовать улучшению практики ведения лесного хозяйства как в Китае, так и во всём мире».
«По оценкам, 15-30% всей древесины, продаваемой в мире, заготовлено незаконно, — заявил Клайв Томас, старший советник по политике и стратегии Лесной ассоциации почв. — Поэтому решение Китая ввести в действие общенациональный запрет на её закупку, переработку и транспортировку представляет собой потенциальный шаг для улучшения состояния лесов мира.
Власти Китая будут играть ключевую роль в обеспечении соблюдения, особенно потому, что большая часть импортируемой древесины поступает из стран с высоким уровнем риска, где контроль над лесами осуществляется слабо. Чтобы запрет был действительно эффективным, Китай должен обратиться к независимым стандартам сертификации лесов, а именно к FSC и PEFC, и взять обязательство по принятию жёстких внутренних правил по борьбе с коррупцией и обеспечению эффективности мер принуждения».
Собрать, нельзя спилить
С 2019 года в России действует закон о валежнике. Он позволил населению беспрепятственно и бесплатно собирать на дрова поваленные, засохшие мелкие деревья. Без оформления разрешительных документов. Предельный объем и габаритные размеры собранного валежника не устанавливаются. Но при этом необходимо соблюдать важные правила.
При сборе валежника нельзя повреждать почвенный покров, подрост и молодняк ценных пород, лесные культуры.
Специалисты министерства лесного хозяйства края составили специальную памятку, которая поможет жителям края заготовить древесину и не нарушить закон.
При сборе валежника нельзя повреждать почвенный покров, подрост и молодняк ценных пород, лесные культуры.
Специалисты министерства лесного хозяйства края составили специальную памятку, которая поможет жителям края заготовить древесину и не нарушить закон.
Что считать валежником
1. Дерево или его часть лежит на поверхности земли.
2. Дерево имеет признаки естественного отмирания (является мертвым):
– на ветвях и вершине нет хвои и листвы;
– сокодвижение прекращено;
– частичное или полное отслоение коры от ствола;
– изменился цвет древесины (потемнела, приобрела серый, темно-коричневый цвет);
– наличие на древесине стволовой гнили, дупла, трутовых грибов, плесени, мха;
– присутствие следов заселения стволовыми вредителями (короед, лубоед, усач).
3. Деревья или их части не расположены в месте проведения лесосечных работ, на них отсутствуют признаки спиливания, срезания или срубания.
Запрещено использовать на дрова
Сухостойное дерево. Оно является мертвым, но продолжает стоять, а не лежать на земле, поэтому под определение валежника не подпадает. Также к валежнику не относятся порубочные остатки в местах проведения лесосечных работ и незаконных рубок лесных насаждений. Важно понимать, что сухие, стоящие на корню деревья являются именно сухостоем, а не валежником.
Лежащие деревья без признаков отмирания. Если деревья, лежат на земле, но не имеют признаков естественного отмирания (имеют зеленую листву или хвою), их определять как «мертвые» не допускается.
Ветровальные деревья (вывернутые с корневищем). Они также не являются мертвыми. Хотя и лежат на земле, но могут продолжать жить, расти и даже давать потомство (вегетативное). Ветровальные и буреломные деревья – потенциально являются мертвыми, необходимо лишь время для того, чтобы проявились признаки усыхания (омертвления) данных деревьев.
Оставленные на лесосеке «остатки». Срубленные хлысты, бревна, старые штабели, брошенная древесина вдоль лесовозных дорог являются собственностью арендатора лесного участка, соответственно, забирать такую древесину нельзя.
Инструменты
При заготовке валежника можно применять ручной инструмент (ручные пилы, топоры, бензопилы).
При этом запрещено применять специализированную технику, в том числе для транспортировки заготовленного валежника.
Лесной кодекс гласитВалежник отнесен к недревесным лесным ресурсам. Заготовка недревесных лесных ресурсов регламентирована положениями Лесного кодекса, а именно ст. 32 «Заготовка и сбор недревесных лесных ресурсов» и ст. 33 «Заготовка и сбор гражданами недревесных лесных ресурсов для собственных нужд».
Заготовка и сбор гражданами недревесных лесных ресурсов, за исключением елей и деревьев других хвойных пород для новогодних праздников, для собственных нужд осуществляются в соответствии со статьей 11 Лесного кодекса, которая устанавливает, что граждане имеют право свободно и бесплатно пребывать в лесах, осуществлять для собственных нужд заготовку и сбор недревесных лесных ресурсов.
К собственным нуждам граждан относятся потребности граждан и членов их семей в лесных ресурсах. В соответствии с частью 4 статьи 33 Лесного кодекса, порядок заготовки и сбора гражданами недревесных лесных ресурсов для собственных нужд устанавливается законом субъекта РФ.
Помните об ответственности
За самовольную заготовку древесины сухостойных деревьев либо ветровальных, буреломных, снеговальных, снеголомных деревьев, не являющихся мертвыми, гражданин может быть привлечен к административной ответственности в соответствии со статьей 8.28 Кодекса РФ об административных правонарушениях – незаконная рубка, повреждение лесных насаждений или самовольное выкапывание в лесах деревьев, кустарников, лиан. Или к уголовной ответственности в соответствии со статьей 260 Уголовного кодекса РФ – незаконная рубка лесных насаждений.
За самовольное присвоение находящейся в лесу древесины, полученной в ходе заготовки либо проведения лесохозяйственных мероприятий, связанных с рубкой деревьев, кустарников и лиан третьими лицами, гражданин может быть привлечен к административной ответственности в соответствии со статьей 7.27 Кодекса РФ об административных правонарушениях – мелкое хищение. И к уголовной ответственности в соответствии со статьей 158 Уголовного кодекса РФ – кража.
Инспекторы минлесхоза края предупреждают, что в крае уже фиксировались случаи незаконной заготовки древесины под видом валежника.
Что касается особо охраняемых территорий (ООПТ), то там заготовка валежника возможна лишь в случае, если это предусмотрено положением об ООПТ.
Подготовлено по материалам министерства лесного хозяйства Красноярского края
№ 15 / 1193
Александр Усс призвал глав районов не замалчивать проблемы в лесной отрасли, а проявлять принципиальность и активность
Губернатор Красноярского края Александр Усс провел селекторное совещание с главами муниципальных районов. В работе приняли участие представители Правительства края, министерства лесного хозяйства, Законодательного Cобрания региона, ГУ МЧС России по краю. Главным вопросом обсуждения стала реализация новой лесной политики на местах.
Напомним, с 2019 года по инициативе Губернатора в крае реализуется новая лесная политика. Перед органами краевой и муниципальной власти, контрольно-надзорными органами поставлена задача - совместными усилиями навести порядок в отрасли. Все процессы в ЛПК должны быть понятными и прозрачными, необходимо существенно увеличить объёмы восстановления лесов, а также должен быть решен вопрос с отходами лесопиления.
С целью повышения эффективности и контроля предполагается расширить полномочия муниципалитетов. По поручению главы региона до 1 апреля на уровне органов местного самоуправления будут образованы профильные подразделения, которые будут обязаны формировать перспективные планы развития лесного комплекса. Вместе с тем профильные подразделения муниципалитетов должны вести реестры предприятий ЛПК, участвовать в проверках, содействовать в подготовке к пожароопасному сезону и т.д.
Губернатор края особенно подчеркнул: главы территорий несут персональную ответственность за положение дел в лесной отрасли и должны проявлять большую заинтересованность и активность в реализации новой лесной политики.
В завершение глава региона подчеркнул, что в условиях начинающейся трансформации лесной политики России в целом Красноярский край имеет все шансы стать модельным регионом и масштабировать свой опыт на всю страну.
Отметим, на федеральном уровне намерены в ближайшее время пересмотреть базовые ориентиры развития лесной отрасли России, в том числе и с учетом инициатив, активно внедряемых в Красноярском крае. Об этом накануне заявила заместитель председателя Правительства РФ Виктория Абрамченко.
Будет сформирована новая Стратегия лесного комплекса, которая в отличие от существующей, акцентированной преимущественно на глубокую переработку леса, должна учесть и обращение с отходами переработки, охватив все процессы отрасли.
Помимо этого, за счет доработки системы ЛесЕГАИС предполагается повысить прозрачность всех процессов. Изменению подвергнется и регулирующая законодательная база. В частности, предполагается закрепить в качестве единственно возможного способа реализации древесины торги через товарную биржу, по которым Красноярский край является одним из лидеров страны.
Управление пресс-службы Губернатора и Правительства Красноярского края
Напомним, с 2019 года по инициативе Губернатора в крае реализуется новая лесная политика. Перед органами краевой и муниципальной власти, контрольно-надзорными органами поставлена задача - совместными усилиями навести порядок в отрасли. Все процессы в ЛПК должны быть понятными и прозрачными, необходимо существенно увеличить объёмы восстановления лесов, а также должен быть решен вопрос с отходами лесопиления.
С целью повышения эффективности и контроля предполагается расширить полномочия муниципалитетов. По поручению главы региона до 1 апреля на уровне органов местного самоуправления будут образованы профильные подразделения, которые будут обязаны формировать перспективные планы развития лесного комплекса. Вместе с тем профильные подразделения муниципалитетов должны вести реестры предприятий ЛПК, участвовать в проверках, содействовать в подготовке к пожароопасному сезону и т.д.
Губернатор края особенно подчеркнул: главы территорий несут персональную ответственность за положение дел в лесной отрасли и должны проявлять большую заинтересованность и активность в реализации новой лесной политики.
"За все, что касается лесов, должен отвечать глава муниципального образования. Вопросов и сложностей много, и далеко не все из них нам по плечу. Есть вопросы, которые требуют решения именно на федеральном уровне и разрешить их с наскоку не удается. Но у нас много неиспользованных резервов. Да и в рамках ваших имеющихся полномочий сделать можно очень многое! Вы должны выступать в качестве рачительных хозяев своей территории и ставить вопросы, если они возникают, перед теми структурами и органами, которые способны их решать. Важно не молчаливо наблюдать за нарушениями, а обнажать существующие проблемы. Уверен, что две трети бардака, который наблюдается в лесной отрасли, можно решить и без наделения муниципалитетов специальными полномочиями. Проявляйте принципиальность, включайте дополнительные ресурсы, общественную инициативу! При этом мы заинтересованы в том, чтобы предприятия лесной отрасли не испытывали излишнего административного давления, чтобы они работали и развивались, чтобы они чувствовали себя хозяевами в хорошем смысле этого слова, но не безответственными бизнесменами, которые настроены заработать и уйти", - отметил Александр Усс.
В завершение глава региона подчеркнул, что в условиях начинающейся трансформации лесной политики России в целом Красноярский край имеет все шансы стать модельным регионом и масштабировать свой опыт на всю страну.
Отметим, на федеральном уровне намерены в ближайшее время пересмотреть базовые ориентиры развития лесной отрасли России, в том числе и с учетом инициатив, активно внедряемых в Красноярском крае. Об этом накануне заявила заместитель председателя Правительства РФ Виктория Абрамченко.
Будет сформирована новая Стратегия лесного комплекса, которая в отличие от существующей, акцентированной преимущественно на глубокую переработку леса, должна учесть и обращение с отходами переработки, охватив все процессы отрасли.
Помимо этого, за счет доработки системы ЛесЕГАИС предполагается повысить прозрачность всех процессов. Изменению подвергнется и регулирующая законодательная база. В частности, предполагается закрепить в качестве единственно возможного способа реализации древесины торги через товарную биржу, по которым Красноярский край является одним из лидеров страны.
Управление пресс-службы Губернатора и Правительства Красноярского края
Справа пропащих заповідників
Фахівці, які займаються заповідною справою, досі не виробили єдиного визначення поняття заповідна справа. Одні розглядають її як сферу практичної діяльності, інші — наукової та практичної діяльності зі збереження первинної природи.
У широкому розумінні заповідна справа як галузь соціально-економічної діяльності людини мала б включати дві субгалузі: охорону й збереження природної спадщини (природно-заповідна справа) та культурної спадщини (культурно-заповідна справа). Мова загалом йтиме про природно-заповідну субгалузь, пов'язану з раціональним і оптимальним використанням природного ресурсу заповідних територій.
Основний зміст природно-заповідної справи становлять питання, пов'язані з матеріальними територіями та об'єктами. Однак такі ідеальні феномени, як сакральна, естетична та інші гуманістичні цінності живої і неживої природи, соціальне (зокрема національно-етнічне) значення заповідних ландшафтів, їх символізм тощо, є також об'єктами природного середовища, на які спрямована природно-заповідна справа.
Та все ж головне — збереження біотичного і ландшафтного різноманіття, сталий розвиток районів, репрезентованих заповідними територіями. На превеликий жаль, не всі розуміють, що виснаження ресурсів біорізноманіття обов'язково призведе до значного погіршення якості життя нинішнього і майбутніх поколінь.
Територія моралі
За час, що минув від Конференції ООН зі сталого розвитку (Ріо-де-Жанейро, червень 1992 р.), міжнародній спільноті не вдалося загальмувати катастрофічний процес збіднення природи, в т. ч. елімінації (зникнення) біологічних видів. Втрата біологічних видів, викликана техногенними чинниками, перевищує природні темпи елімінації десь у 500 разів. За даними американських вчених Е. Майєра та В. Андерсона, у світі щодня зникає біологічний вид (включаючи найпростіших), а на формування підвиду шляхом еволюції природі необхідно до 15—16 тис. років. Відтак природне різноманіття планети на межі катастрофічного збіднення.Знищення дикої природи в ім'я її «освоєння» обходиться у грошовому еквіваленті до 250 млрд. дол. США на рік. Призупинити темпи втрат біорізноманіття можна лише шляхом створення репрезентативних, біологічно стійких і ефективно керованих природоохоронних територіальних систем.
Для України проблема природного різноманіття особливо актуальна: на нашій території збереглася тільки третина природної рослинності, до того ж у трансформованому вигляді. Абсолютно не змінених господарською діяльністю ландшафтів в Україні не залишилося. Мало змінені ландшафти становлять 12,6% території: вторинні ліси, заболочені ділянки, природно-заповідні та інші природоохоронні території.
Біота України налічує понад 25 тис. видів рослин і 45 тис. видів тварин, з яких до останнього (третього) видання Червоної книги внесено відповідно 826 і 542 види. Як правило, місцем зростання і проживання цих видів є переважно природно-заповідні території.
Вочевидь, що кожний вид природного ландшафту (а тим більше ландшафтна область як найбільш орографічно (у рельєфі) виражений регіональний природний комплекс) з часом повинен бути репрезентований висококатегорійним природно-заповідним об'єктом. Заповідну справу можна вважати найбільш моральною державною діяльністю: вона спрямована на збереження тих матеріальних та ідеальних цінностей, які вже стали надзвичайною рідкістю.
Нині моральні норми, якими завжди вимірювались поведінка людей, державні, соціальні цінності, поступово втрачають свою актуальність, почасти нівелюються або навіть перетворюються на свою протилежність.
Особливо це загострилося тепер, коли різко зросла ціна управлінських рішень, а отже — відповідальність менеджера. Тому прерогативою діяльності органів державної влади мусить стати висока ефективність управління на підставі глибокого освоєння його теорії та практики. При цьому значущими стають особистісні риси державних управлінців.
Відповідно до ст. 11 закону «Про природно-заповідний фонд України» спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є Міністерство охорони навколишнього природного середовища (Мінприроди), а після об'єднання міністерств екології та природних ресурсів і енергетики — Міністерство енергетики та охорони довкілля (Мінекоенергетики). Однак чи стане заповідна справа для цього відомства пріоритетною?
Спільна безвідповідальність
З історії управління природно-заповідною справою відомо, що з 26 лютого 1940 р. (з перервою на час війни) до серпня 1951-го (коли сталінською постановою в СРСР було ліквідовано 88 заповідників) існував окремий урядовий орган — Главк по заповідниках при Раді Міністрів УРСР. Першим його начальником був Леонід Мартинюк.А ще раніше роль всеукраїнського органу, який координував заповідну справу, виконувала з 1919 р. секція, а з 1924-го — комісія з охорони природи Сільськогосподарського наукового комітету УРСР під керівництвом Олександра Янати. До початку 30-х управління заповідниками здійснювали переважно два відомства: Народний комісаріат освіти та Наркомзем.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. №1000 урядовим органом державного управління у складі Мінприроди визначено Державну службу заповідної справи. Остання була наступницею Головного управління національних природних парків і заповідної справи, створеного 13 березня 1995 р.
Президентським указом від 15 вересня 2003 р. № 1039 «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів» Державна служба заповідної справи була віднесена до складу новоствореного Державного комітету природних ресурсів України, що внесло дезорганізацію у її роботу. І указом від 6 березня 2004 р. №317 «Про внесення змін до указів Президента України» Державна служба заповідної справи була повернута до складу Мінприроди.
Однак у результаті т. зв. удосконалення системи органів центральної виконавчої влади у 2009—2012 рр. Мінприроди ліквідувало Держслужбу заповідної справи, територіальні органи, науково-методичні центри розвитку заповідної справи. Було скорочено на 85% кадровий склад. Держава практично втратила систему державного управління розвитком заповідної галузі.
Зараз управління заповідною справою здійснюється сімома (!) уповноваженими органами.
Спроба підпорядкування всіх біосферних і природних заповідників, національних природних парків одному урядовому органу була у перші роки незалежності. Так, постановою ВР «Про впорядкування управління заповідниками та національними природними парками» від 23 грудня 1993 р. визначалося «уважати за необхідне заповідники та національні природні парки, що створюються, підпорядковувати Міністерству охорони навколишнього природного середовища України». Та, як кажуть, віз і далі там. Бо створені після цієї постанови Рівненський (1999 р.) та Черемський (2001 р.) природні заповідники, НПП «Сколівські Бескиди» (1999 р.), Галицький (2004 р.) і «Гомільшанські ліси» (2004 р.) залишаються у підпорядкуванні Державного агентства лісового господарства України. А Державне управління справами (т. зв. ДУСя) й досі (таємне рішення Кабінету Міністрів від 06.04.2000 р. №165-р) розпоряджається Азово-Сиваським національним природним парком.
Із 76 існуючих нині установ природно-заповідного фонду, що мають високий ранг заповідання (біосферні та природні заповідники, національні природні парки), 47 підпорядковані Мінекоенергетики, решта 29 — органам виконавчої влади, вищим навчальним закладам, державним науковим організаціям (Міністерство освіти і науки, Державне агентство лісового господарства, НАНУ, Українська академія аграрних наук, Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Мінекоенергетики з 52 національних природних парків у своєму віданні має 40, з п'яти біосферних заповідників — лише один (Карпатський), а з 19 природних заповідників йому підпорядковано тільки шість.
Підпорядкування однакових за правовим статусом заповідних територій та об'єктів різним державним структурам можна пояснити в кращому випадку галузевими інтересами, в гіршому — відсутністю здорового глузду.
Одна з основних причин такої ситуації у заповідній справі — відсутність врегулювання цього питання правовими нормами права: немає нормативно-правового документа, який би вичерпно визначав процедури управління природно-заповідним фондом.
На часі розроблення моделі інтегрованого управління заповідною справою як галуззю і створення єдиного центру управління заповідною справою — Державного агентства заповідної справи (далі — Держагентство).
Адже відомча розпорошеність установ ПЗФ не дозволяє проводити ефективну фінансову політику. Відсутність єдиного головного розпорядника коштів унеможливлює планування бюджетних коштів на розв'язання першочергових проблем у цій галузі, здійснення фінансового контролю за ефективним використанням цих коштів.
Головні розпорядники коштів, у віданні яких перебувають установи ПЗФ, планують їм видатки за залишковим принципом. Відсутність єдиної державної системи матеріального стимулювання, добору, підготовки кадрів, їх навчання з кожним роком загострює кадрову проблему. Можна навести ще низку об'єктивних чинників, що аргументують необхідність єдиної системи управління заповідною справою: державна реєстрація Мін'юстом нормативно-правових актів; забезпечення установ ПЗФ формою, зброєю; облік і контроль за здійсненням рекреаційної діяльності тощо. В результаті, за попередніми розрахунками, держава втрачає близько 300 млрд. грн. на рік лише через неможливість надання різних екологічних послуг у межах цих територій.
Злиття міністерств-антиподів — Міненерго та Мінприроди — ситуацію ще більш ускладнило. В умовах земельної реформи, децентралізації органів влади, лібералізації соціально-економічних відносин держава може назавжди втратити національне природне надбання як фундаментальну основу свого сталого розвитку. Призупинити подальшу деградацію природно-заповідного фонду можливо шляхом корінної перебудови та створення ефективної системи державного управління заповідною галуззю.
Рятівна централізація
Подібну ситуацію спостерігаємо і в історико-культурній сфері. Постановою Кабінету Міністрів від 30.03.2002 р. №446 у складі Мінкультури була створена як урядовий орган державного управління Державна служба охорони культурної спадщини (пізніше — Державна служба з питань національної культурної спадщини).Так, з 65 історико-культурних заповідників Міністерству культури, молоді та спорту (Мінкультури) підпорядковано 25, решта 40 перебувають у віданні інших державних структур, переважно місцевих органів державної влади. І Мінкультури навіть не відає (а це мало б бути його пріоритетом), що робиться у цих заповідних установах, якими фахівцями вони укомплектовані тощо.
Філософське розуміння сучасного феномену ландшафту як цілісної природно-культурної системи, що знаходить все більше прибічників серед природознавців і гуманітаріїв, дозволяє говорити про територіальну та ідеологічну сумісність нашої природної і культурної спадщини.
У сучасному ландшафті поряд із природними елементами співіснують історико-культурні, включаючи сліди життєдіяльності людини (городища, кургани, ділянки історичного культурного шару тощо). У ньому закарбувалася пам'ять про минуле, у ньому живі добро, мораль, інтелект. Тобто сучасні ландшафти можна трактувати як системи асоціативні, інтегральні й водночас історичні, в основі своїй — природні.
Матеріальне і духовне життя людини як біоістоти та соціуму невіддільні. Відтак, виходячи з ідеї про нерозривність природного та історичного середовищ, інтерференції (накладання) у багатьох випадках територій та об'єктів природної і культурної спадщини, доречно ставити питання про створення спеціально уповноваженого органу державного управління в галузі організації, охорони та використання природної та культурної спадщини (з підпорядкуванням йому всіх відповідних установ).
Втім, це питання також має своє історичне підґрунтя. Так, 16 червня 1926 р. ВУЦВК і РНК УРСР затвердили «Положення про пам'ятники культури і природи», яке стало визначальним у розвитку законодавчого забезпечення заповідної справи. Згідно з цим положенням всі пам'ятки культури і природи перебували на той час у загальному віданні Укрнауки НКО УРСР та його місцевих органів.
Тобто в 1920—1930 рр. на території України існували у віданні Наркомату освіти два види заповідників — природні та історико-культурні. З часом історико-культурні заповідники відійшли до Міністерства культури, а природні підібрали різні відомства.
Cтворити систему держуправління заповідною справою реально в межах коштів, передбачених у державному бюджеті для їх головних розпорядників. А кошти на невеликий штат Держагентства можна віднайти за рахунок удосконалення структури адміністрацій заповідників і національних парків. Наприклад, перегляд чисельності бухгалтерій, планово-фінансових, наукових відділів у регіонах з метою їх об'єднання. Держагентство має розробити основні принципи і процедури оцінки видатків на управління заповідними установами та підготувати національний план їх стабільного фінансування.
Одним із шляхів практичної реалізації зазначених вище пропозицій може бути президентський указ «Про Державне агентство заповідної справи». А також підготовка законопроекту «Про національний природний парк України», де необхідно визначити, якою має бути інтегрована модель управління парком.
Володимир ГЕТЬМАН
https://www.2000.ua/v-nomere/derzhava/resursy/sprava-propawih-zapovidnikiv.htm
