Вітчизняні лісгоспи, на думку дописувача Українського лісового порталу, нерідко створюють для громадян різноманітні перепони в купівлі дров, щоб потім продавати їх по спекулятивним цінам вже на чорному ринку. При цьому, вартість лісоматеріалів у “тіньових” постачальників у два-три рази вища, ніж на складах лісозаготівельників, стверджують споживачі. Однак у людей часто немає вибору — придбати дрова за офіційною ціною часто неможливо.
Підвищення цін на газ та електроенергію в Україні призвело до зростання тарифів на тепло та змусило людей шукати інші джерела опалення. Більшість ощадливих господарів перевели садиби з газу на альтернативні види палива. Переоснащують з газу на тверде паливо і котельні у дитячих садочках, школах, медичних закладах. Все це обумовило ріст попиту на дрова у населення та закладів соціальної сфери, та, відповідно, викликало бажання деяких лісгоспів незаконно заробити на базових потребах простих людей.
За офіційною інформацією лісгоспів придбати деревину для опалення будинків дуже легко — візит у контору лісгоспу з паспортом і заява про придбання – перше, що для цього потрібно. Далі необхідно оплатити вартість продукції у банку і з документами вже звертатись у лісництво — у найближчому до замовника лісгоспі на основі квитанції про оплату і наряду відвантажать лісопродукцію.
Ціни, які лісгоспи офіційно встановлюють на дрова для населення, також є в принципі прийнятними, оскільки, як правило, підприємства повинні в таких випадках реалізовувати їх з мінімальною рентабельністю.
Зокрема, ціна на деревину твердих порід коливається між 350 та 500 грн. за кубометр, на дрова другої групи ціна становить 250-400 грн., а інші можна придбати і по 200 грн, в залежності від лісгоспу та від того, з верхнього чи нижнього складу ви будете їх купувати. На верхньому, як правило, вони трохи дешевші, оскільки він знаходиться прямо у лісі, а нижній — ближче до лісової дороги, отже транспортувати лісоматеріал буде зручніше.
Однак на практиці ситуація, на жаль, зовсім інша.
Для прикладу візьмемо ДП”Великобичківське ЛМГ”, що, до речі, знаходиться у місцевості, де багато сіл та містечок не газифіковані, і взагалі то повинно було вже пристосуватися до того, що дров’яної деревини населенню потрібно немало. У минулому році підприємство реалізувало для населення 32, 5 тисячі кубометрів, а цього року — вже 11 тисяч. Натомість лісгосп скаржиться на неможливість забезпечити потреби населення.
“На кожне господарство треба хоча б 7 кубометрів, то це складе 30 відсотків від усієї кількості заготівлі на підприємстві. Ми не можемо постачати всім цим людям дрова, бо не маємо на це ресурсу”, — говорить головний інженер Великобичківского лісгоспу Михайло Дем’янчук.
Однак, це твердження — лише маніпуляція підприємства, яке хоче незаконно заробляти на простих людях — стверджує депутат Рахівської районної ради Микола Кокіш-Мельник, до якого постійно звертаються виборці із скаргами на те, що за офіційними цінами для населення тверде паливо в лісгоспі купити фактично неможливо.
“Лісоматеріал просто не виписується, бо керівництво ДП “Великобичківське ЛМГ” — постійно каже, що його не вистачає, а якщо і випишуть то місяцями не можуть їх доставити, годуючи людей надуманими причинами про відсутність транспорту та несприятливі погодними умовами. В цілому спеціально створюються такі перепони, що людина просто не витримує і купляє по космічних цінах ту деревину, що нелегально возить і продає сама лісова охорона та керівництво підприємства”, — наголошує депутат.
В той час, як офіційна ціна на дрова в Великобичківському лісгоспі становить від 318 по 414 гривень, на чорному ж ринку — більш ніж у два рази дорожче — починаючи з 1000 гривень за кубометр.
Насправді, така ситуація існує у багатьох регіонах країни, проблеми виникають з наявністю, транспортуванням, випискою. У багатьох лісгоспах продукцію лише навантажують, однак транспортні послуги не надають. Шукати вантажівку і оплачувати доставку треба окремо.
Деякі підприємства взагалі прямо заявляють — для виписки продукції необхідно звертатися спочатку в контори лісництв, де безпосередньо із лісничим потрібно узгодити чи має можливість лісництво отоварити громадянина, написати особисто заяву на відпуск та завізувати її у лісничого. Яка велика можливість маневру для корупційних дій та незаконного заробітку, чи не так?
Можливості ж здешевлення вартості дров шляхом самозаготівлі так само немає, зазначають підприємства лісової галузі. Відповідно до пункту 2, статті 19 Лісового кодексу України виключне право на заготівлю деревини має постійний лісокористувач, в даному випадку, лісгосп, тому можливість заготовляти вітровальну дров’яну деревину населенням виключена. Відповідно до постанови КМУ №1107 лісосічні роботи належать до робіт з підвищеною небезпекою, тому дії людей які займаються самозаготівлею вітровальних і лежачих дерев, в законодавчому полі розцінюються як протиправні.
Хто і як може змінити цю гостру ситуацію та перевести продаж паливних лісоматеріалів для населення у правове поле та позбутися корупційних схем — лісопромислові підприємства, обласні управління лісового господарства, Держлісагенство або може взагалі прокуратура — питання риторичне. Але головне — почати, бо зараз дуже важливо, щоб лісова галузь стала помічником у пошуку альтернативних видів палива, а не займалася дрібними корупційними схемами, що лише розхитують економіку.
0 коммент.:
Дописати коментар