Питання екології у світі інтенсивних технологій набуває все більшої актуальності, адже в гонитві за високими врожаями ми можемо втратити природний біобаланс. На захисті природи постає ціла наука — агроекологія, яка останніми десятиліттями активно розвивається в Україні. Висвітлити наукове підґрунтя щодо гармонійного співіснування людини і природи за умов глобалізації ми попросили директора Інституту агроекології і природокористування НААН, доктора економічних наук, доктора сільськогосподарських наук, професора, академіка НААН Ореста ФУРДИЧКА.
Оресте Івановичу, чим опікується агроекологія як наука? І наскільки змінилося з боку держави ставлення до неї за понад 40 років роботи очолюваного Вами Інституту?
— Ми вступили в нову еру свого існування, коли особливо гостро постають суперечності між зростаючими потребами людини та обмеженими можливостями природи.
За таких умов агроекологія — як фундаментальна основа формування агросфери, раціонального використання і відтворення природних ресурсів у сучасних складних екологічних та економічних умовах — повинна визначати стратегію розвитку аграрного виробництва. Її завдання полягає у віднайдені шляхів розв'язання проблем аграрної сфери як сьогодення, так і майбутнього; забезпечення збалансованого виробництва якісної та безпечної продукції за умови збереження і відтворення природно-ресурсного потенціалу агросфери.
Тому, за своєю суттю — агроекологія є наукою міжгалузевою, яка досліджує різні складові агросфери і охоплює всі галузі АПК (землеробство, рослинництво, тваринництво, переробка сільгосппродукції), а також лісові та водні екосистеми.
Саме над розв'язанням цих актуальних проблем агросфери за умови збереження і відтворення природних ресурсів багато років наполегливо працює науковий колектив Інституту агроекології і природокористування НААН. Торік наш Інститут відзначив 45 років від дня заснування.
Хочу підкреслити, що історія створення Інституту, його діяльність, численні перемоги і здобутки колективу нерозривно пов'язані з іменем патріарха аграрної науки, фундатора агроекологічної науки академіка НАН України і НААН світлої пам'яті Олексія Олексійовича Созінова. Саме він 1992 року був ініціатором створення Інституту. Започатковані ним основні наукові напрями мають своє продовження і розвиток.
Нині Інститут агроекології і природокористування НААН, як провідна установа з питань агроекології, природокористування, екологічної безпеки і головна установа Науково-методичного центру «Агроекологія», працює над науковим розв'язанням питань агроекології та впливає на формування державної політики щодо екологічної безпеки агровиробництва, охорони і раціонального використання природних ресурсів агросфери, збереження біорізноманіття, екологічної оцінки технологій, що використовуються в сільському господарстві тощо.
Діяльність наших науковців сприяє забезпеченню екологічної безпеки аграрного виробництва, у т.ч. на радіаційно забруднених територіях. Ми здійснюємо комплексну оцінку стану природних ресурсів екосистем України, розробляємо науково-методичні основи їхнього раціонального використання та охорони, науково-методичне забезпечення адаптації АПВ до глобальних змін клімату, займаємося відродженням сільгоспвиробництва на радіоактивно забруднених територіях.
Які тенденції серед сільгоспвиробників, з Вашої точки зору, тобто чи побільшало серед них таких, хто піклується про навколишнє середовище? Наскільки взагалі можна поєднати економічно успішне сільськогосподарське виробництво з екологічно чистим?
— Щодо термінології, то слід говорити про екологічно безпечне виробництво, а не екологічно чисте. Взагалі статистика щодо екологічно безпечного агровиробництва не ведеться, і тому важко говорити про такі тенденції у сільгоспвиробників. Однак хочу зауважити, що кількість сертифікованих органічних господарств в Україні за останні 10 років збільшилася вдвічі — сьогодні таких уже 375. Також зросли площі сільгоспугідь, сертифікованих як органічні.
Щодо другого питання, то наші дослідження показують, що в окремих господарствах, які здійснюють екологічно безпечне агровиробництво, рівень його рентабельності сягає 150-200% (зокрема, ПП «Агроекологія» (Полтавська обл.), ПП «Галекс-Агро» (Житомирська обл.), яка набагато перевищує показники навіть провідних агрохолдингів країни.
Ви і науковці Інституту є постійними учасниками міжнародних конгресів, ділових наукових зустрічей тощо. Як світ бачить Україну з погляду екологічності зараз? Чи згадують Чорнобиль?
— Великий інтерес і підтримку у світі викликали ініціативи України щодо імплементації Протоколу про боротьбу з підкисленням, евтрофікацією і приземним озоном (Ґетеборзький протокол) та Директиви 91/676/ЄС від 21 грудня 1991 року про захист вод від забруднення, спричиненого нітратами із сільськогосподарських джерел (Нітратна директива).
Наголошую, світова спільнота позитивно оцінює зусилля нашої країни у сфері екологічної політики, охорони навколишнього природного середовища.
Україна є членом багатьох міжнародних конвенцій, угод щодо збалансованого розвитку і збереження природних ресурсів.
Щодо наслідків Чорнобильської катастрофи 1986 року, то значні зусилля науковців спрямовані на мінімізацію наслідків радіаційного забруднення території України, відновлення та реабілітації земель. Провідні вчені нашого Інституту спільно з колегами з Франції, Великобританії, Японії інших країни виконують дослідження у проектах та надають методичні рекомендації, вказівки виробництву.
У рамках Програми розвитку ООН здійснюються заходи щодо реабілітації земель, відновлення аграрного виробництва у Житомирській, Київській областях. Разом із компанією «Ів-Роше Україна» Інститут проводить залісення техногенно забруднених земель, зокрема виведених із сільськогосподарського користування у Народицькому районі Житомирської області.
Які міжнародні зобов'язання з екології і з агроекології покладені на Україну? Наскільки ми їх дотримуємося?
— Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС і має намір гармонізувати своє національне законодавство з нормами ЄС. Останні, насамперед ті, що стосуються норм викидів забруднюючих речовин у сільському господарстві, також інтегровані до Ґетеборзького протоколу (ГП).
Які вітчизняні закони, що контролюють екологічність виробництва, вже працюють, скільки і які саме перебувають на стадії доопрацювання? І хто контролює дотримання цих законів?
— В Україні існує достатньо потужна законодавча база щодо екологічності виробництва. Інше питання — контроль за дотриманням цих законів. Серед головних слід звичайно виділити Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», «Про відходи» тощо.
Зокрема, останнім ухваленим Законом України щодо контролю за екологічністю виробництва є Закон України «Про оцінку впливу на довкілля». Сьогодні на опрацюванні та експертизі перебуває ціла низка законопроектів щодо контролю за екологічністю виробництва, зокрема «Про управління відходами», «Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та інші.
Контроль за дотриманням законності в сфері охорони довкілля здійснює низка органів центральної виконавчої влади. Перш за все, Державна екологічна інспекція України, яка сьогодні реформується і найближчим часом трансформується в Державну природоохоронну службу України. Стосовно сільського господарства, контролюючі функції в сфері охорони довкілля також має Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба).
Утилізація відходів у тваринництві — дуже широка тема, й одна з актуальних проблем агроекології. Чи є якісь рішення з наукової точки зору?
— Утворення значних обсягів відходів є характерною рисою ведення тваринництва. Переробка і використання відходів побічної продукції одна з найскладніших проблем промислового тваринництва, яка є складовою стратегії поводження з відходами.
Пошук шляхів утилізації та наукового супроводу біоконверсії побічної продукції виробництва та стічних вод у промисловому тваринництві є актуальною і важливою.
Її вирішення має велике екологічне та економічне значення. Одним із шляхів екологізації тваринництва є вдосконалення технологій утилізації побічної продукції та відходів тваринництва в напрямку повного використання фізичної маси і поживних елементів гною і посліду, що дозволяє знизити забруднення водних джерел, а також знизити виділення в навколишнє середовище аміаку та парникових газів.
Негативні наслідки від впливу інтенсивного ведення тваринництва вимагають перегляду більшості систем ведення сільського господарства і тваринництва, зокрема переходу на більш раціональні з точки зору екології, здоров'я та гуманності.
Сучасні технології переробки стоків потребують суттєвих капіталовкладень. Їх доцільно застосовувати на крупних тваринницьких підприємствах, де кількість побічних продуктів значна і вкладання коштів у їхню обробку економічно виправдане. Натомість нині близько 70% сільськогосподарських тварин в Україні утримують у дрібних господарствах, господарствах населення, де впровадження сучасних технологій обробки стоків практично неможливе й економічно невигідне.
Для подолання негативних екологічних наслідків при переробці посліду і гною нами пропонуються: організація промислової переробки посліду та гною для отримання органічних добрив; використання біоенергетичних установок.
В аграрній науці дедалі частіше використовуються новітні розробки, зокрема БПЛА (безпілотники), дедалі більше доступніший супутниковий моніторинг — чи використовуються ці технічні новинки в Інституті?
— Для забезпечення сталого розвитку АПК, удосконалення управління природними ресурсами, адаптації агроекосистем до змін клімату, нарощування виробництва агропродукції та прогнозування продуктивності агроекосистем важливе значення має використання сучасних інформаційних технологій, у т.ч. супутникових систем, які дозволяють оперативно моніторити агросфери як на глобальному, в масштабах країни, так і на регіональному і локальному рівнях. Аналіз ретроспективної й оперативної супутникової інформації дозволяє встановлювати закономірності змін в агросфері та на цій основі ухвалювати своєчасні управлінські рішення щодо адаптації аграрного виробництва до змін клімату, удосконалення систем землекористування, у т.ч. боротьби з деградацією та опустелюванням земель, підтримання ландшафтного і біотичного різноманіття, раціонального використання меліорованих земель (особливо зрошуваних), лісів та стану природоохоронних територій.
Оресте Івановичу, чим опікується агроекологія як наука? І наскільки змінилося з боку держави ставлення до неї за понад 40 років роботи очолюваного Вами Інституту?
— Ми вступили в нову еру свого існування, коли особливо гостро постають суперечності між зростаючими потребами людини та обмеженими можливостями природи.
За таких умов агроекологія — як фундаментальна основа формування агросфери, раціонального використання і відтворення природних ресурсів у сучасних складних екологічних та економічних умовах — повинна визначати стратегію розвитку аграрного виробництва. Її завдання полягає у віднайдені шляхів розв'язання проблем аграрної сфери як сьогодення, так і майбутнього; забезпечення збалансованого виробництва якісної та безпечної продукції за умови збереження і відтворення природно-ресурсного потенціалу агросфери.
Тому, за своєю суттю — агроекологія є наукою міжгалузевою, яка досліджує різні складові агросфери і охоплює всі галузі АПК (землеробство, рослинництво, тваринництво, переробка сільгосппродукції), а також лісові та водні екосистеми.
Саме над розв'язанням цих актуальних проблем агросфери за умови збереження і відтворення природних ресурсів багато років наполегливо працює науковий колектив Інституту агроекології і природокористування НААН. Торік наш Інститут відзначив 45 років від дня заснування.
Хочу підкреслити, що історія створення Інституту, його діяльність, численні перемоги і здобутки колективу нерозривно пов'язані з іменем патріарха аграрної науки, фундатора агроекологічної науки академіка НАН України і НААН світлої пам'яті Олексія Олексійовича Созінова. Саме він 1992 року був ініціатором створення Інституту. Започатковані ним основні наукові напрями мають своє продовження і розвиток.
Нині Інститут агроекології і природокористування НААН, як провідна установа з питань агроекології, природокористування, екологічної безпеки і головна установа Науково-методичного центру «Агроекологія», працює над науковим розв'язанням питань агроекології та впливає на формування державної політики щодо екологічної безпеки агровиробництва, охорони і раціонального використання природних ресурсів агросфери, збереження біорізноманіття, екологічної оцінки технологій, що використовуються в сільському господарстві тощо.
Діяльність наших науковців сприяє забезпеченню екологічної безпеки аграрного виробництва, у т.ч. на радіаційно забруднених територіях. Ми здійснюємо комплексну оцінку стану природних ресурсів екосистем України, розробляємо науково-методичні основи їхнього раціонального використання та охорони, науково-методичне забезпечення адаптації АПВ до глобальних змін клімату, займаємося відродженням сільгоспвиробництва на радіоактивно забруднених територіях.
Які тенденції серед сільгоспвиробників, з Вашої точки зору, тобто чи побільшало серед них таких, хто піклується про навколишнє середовище? Наскільки взагалі можна поєднати економічно успішне сільськогосподарське виробництво з екологічно чистим?
— Щодо термінології, то слід говорити про екологічно безпечне виробництво, а не екологічно чисте. Взагалі статистика щодо екологічно безпечного агровиробництва не ведеться, і тому важко говорити про такі тенденції у сільгоспвиробників. Однак хочу зауважити, що кількість сертифікованих органічних господарств в Україні за останні 10 років збільшилася вдвічі — сьогодні таких уже 375. Також зросли площі сільгоспугідь, сертифікованих як органічні.
Щодо другого питання, то наші дослідження показують, що в окремих господарствах, які здійснюють екологічно безпечне агровиробництво, рівень його рентабельності сягає 150-200% (зокрема, ПП «Агроекологія» (Полтавська обл.), ПП «Галекс-Агро» (Житомирська обл.), яка набагато перевищує показники навіть провідних агрохолдингів країни.
Ви і науковці Інституту є постійними учасниками міжнародних конгресів, ділових наукових зустрічей тощо. Як світ бачить Україну з погляду екологічності зараз? Чи згадують Чорнобиль?
— Великий інтерес і підтримку у світі викликали ініціативи України щодо імплементації Протоколу про боротьбу з підкисленням, евтрофікацією і приземним озоном (Ґетеборзький протокол) та Директиви 91/676/ЄС від 21 грудня 1991 року про захист вод від забруднення, спричиненого нітратами із сільськогосподарських джерел (Нітратна директива).
Наголошую, світова спільнота позитивно оцінює зусилля нашої країни у сфері екологічної політики, охорони навколишнього природного середовища.
Україна є членом багатьох міжнародних конвенцій, угод щодо збалансованого розвитку і збереження природних ресурсів.
Щодо наслідків Чорнобильської катастрофи 1986 року, то значні зусилля науковців спрямовані на мінімізацію наслідків радіаційного забруднення території України, відновлення та реабілітації земель. Провідні вчені нашого Інституту спільно з колегами з Франції, Великобританії, Японії інших країни виконують дослідження у проектах та надають методичні рекомендації, вказівки виробництву.
У рамках Програми розвитку ООН здійснюються заходи щодо реабілітації земель, відновлення аграрного виробництва у Житомирській, Київській областях. Разом із компанією «Ів-Роше Україна» Інститут проводить залісення техногенно забруднених земель, зокрема виведених із сільськогосподарського користування у Народицькому районі Житомирської області.
Які міжнародні зобов'язання з екології і з агроекології покладені на Україну? Наскільки ми їх дотримуємося?
— Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС і має намір гармонізувати своє національне законодавство з нормами ЄС. Останні, насамперед ті, що стосуються норм викидів забруднюючих речовин у сільському господарстві, також інтегровані до Ґетеборзького протоколу (ГП).
Які вітчизняні закони, що контролюють екологічність виробництва, вже працюють, скільки і які саме перебувають на стадії доопрацювання? І хто контролює дотримання цих законів?
— В Україні існує достатньо потужна законодавча база щодо екологічності виробництва. Інше питання — контроль за дотриманням цих законів. Серед головних слід звичайно виділити Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», «Про відходи» тощо.
Зокрема, останнім ухваленим Законом України щодо контролю за екологічністю виробництва є Закон України «Про оцінку впливу на довкілля». Сьогодні на опрацюванні та експертизі перебуває ціла низка законопроектів щодо контролю за екологічністю виробництва, зокрема «Про управління відходами», «Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та інші.
Контроль за дотриманням законності в сфері охорони довкілля здійснює низка органів центральної виконавчої влади. Перш за все, Державна екологічна інспекція України, яка сьогодні реформується і найближчим часом трансформується в Державну природоохоронну службу України. Стосовно сільського господарства, контролюючі функції в сфері охорони довкілля також має Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба).
Утилізація відходів у тваринництві — дуже широка тема, й одна з актуальних проблем агроекології. Чи є якісь рішення з наукової точки зору?
— Утворення значних обсягів відходів є характерною рисою ведення тваринництва. Переробка і використання відходів побічної продукції одна з найскладніших проблем промислового тваринництва, яка є складовою стратегії поводження з відходами.
Пошук шляхів утилізації та наукового супроводу біоконверсії побічної продукції виробництва та стічних вод у промисловому тваринництві є актуальною і важливою.
Її вирішення має велике екологічне та економічне значення. Одним із шляхів екологізації тваринництва є вдосконалення технологій утилізації побічної продукції та відходів тваринництва в напрямку повного використання фізичної маси і поживних елементів гною і посліду, що дозволяє знизити забруднення водних джерел, а також знизити виділення в навколишнє середовище аміаку та парникових газів.
Негативні наслідки від впливу інтенсивного ведення тваринництва вимагають перегляду більшості систем ведення сільського господарства і тваринництва, зокрема переходу на більш раціональні з точки зору екології, здоров'я та гуманності.
Сучасні технології переробки стоків потребують суттєвих капіталовкладень. Їх доцільно застосовувати на крупних тваринницьких підприємствах, де кількість побічних продуктів значна і вкладання коштів у їхню обробку економічно виправдане. Натомість нині близько 70% сільськогосподарських тварин в Україні утримують у дрібних господарствах, господарствах населення, де впровадження сучасних технологій обробки стоків практично неможливе й економічно невигідне.
Для подолання негативних екологічних наслідків при переробці посліду і гною нами пропонуються: організація промислової переробки посліду та гною для отримання органічних добрив; використання біоенергетичних установок.
В аграрній науці дедалі частіше використовуються новітні розробки, зокрема БПЛА (безпілотники), дедалі більше доступніший супутниковий моніторинг — чи використовуються ці технічні новинки в Інституті?
— Для забезпечення сталого розвитку АПК, удосконалення управління природними ресурсами, адаптації агроекосистем до змін клімату, нарощування виробництва агропродукції та прогнозування продуктивності агроекосистем важливе значення має використання сучасних інформаційних технологій, у т.ч. супутникових систем, які дозволяють оперативно моніторити агросфери як на глобальному, в масштабах країни, так і на регіональному і локальному рівнях. Аналіз ретроспективної й оперативної супутникової інформації дозволяє встановлювати закономірності змін в агросфері та на цій основі ухвалювати своєчасні управлінські рішення щодо адаптації аграрного виробництва до змін клімату, удосконалення систем землекористування, у т.ч. боротьби з деградацією та опустелюванням земель, підтримання ландшафтного і біотичного різноманіття, раціонального використання меліорованих земель (особливо зрошуваних), лісів та стану природоохоронних територій.
Колектив Інституту агроекології і природокористування НААН разом із президентом НААН академіком Ярославом ГАДЗАЛОМ
Незважаючи на очевидну ефективність супутникової інформації, використання цього інформаційного ресурсу в науковій, виробничій та моніторинговій діяльності в агросфері України залишається недостатнім, результати досліджень не завжди доводяться до технологічного системного застосування в аграрному виробництві, у т.ч. у системі агроекологічного моніторингу.
На засіданні Бюро Президії НААН, враховуючи актуальність цього питання для аграрної сфери, 12 грудня 2018 року я виступав з актуальною доповіддю «Моніторинг агросфери управління агроресурсами та прогнозування на засадах дистанційного зондування». Відтак Академією було ухвалене рішення створити на базі Інституту агроекології і природокористування НААН міжвідомчого науково-аналітичного центру «Агрокосмос».
В Інституті використовується супутниковий моніторинг у відділі радіоекології і дистанційного зондування. Зокрема лабораторією аерокосмічного моніторингу розроблено методичне забезпечення щодо агроекологічного моніторингу за супутниковими даними високого і низького просторового розрізнення, які є у вільному доступі, в т.ч. визначення ерозійної деградації, кризових посушливих явищ. Супутниковий моніторинг використовується також для виявлення осередків ураження лісових масивів сосни верхівковим короїдом та у розробці науково-методичних основ оцінки екосистемних послуг агроландшафтів. За супутниковими даними надавалась інформація до Мінагрополітики щодо стану посівів та їхнього вологозабезпечення протягом посівної кампанії та вегетаційного періоду.
Нашим Інститутом спільно з ДП «Дніпрокосмос» Державного космічного агентства України розроблено Концепцію НТП «Моніторинг агроресурсів і прогнозування їхнього стану з використанням даних дистанційного зондування Землі». В рамках програми наукових досліджень НААН «Агроекологія» напрацьовано науково-методичне і нормативне забезпечення створення і функціонування наземної підсистеми дистанційного моніторингу, агроекологічної оцінки агроландшафтів та систем землекористування. Запропоновано методичні основи визначення за даними ДЗЗ статистики площ, стану і продуктивності посівів, контролю сівозмін, ерозійної деградації ґрунтів, виявлення кризових посушливих явищ в агроландшафтах. У рамках проекту «Проведення просторової оцінки ступеня сприятливості майбутніх кліматичних умов для продуктивності зернових культур і лісових насаджень» розроблено алгоритм для визначення прогнозу впливу змін клімату на врожайність та валовий збір зернових культур на найближчу і віддалену перспективу.
Одним із найперспективніших напрямків застосування БПЛА є сільське господарство. Прибуток від використання безпілотників, наприклад, в аграрній сфері США спеціалісти оцінюють у $75 млрд до 2025 року за рахунок створення нових робочих місць та оптимізації існуючих процесів.
Використання безпілотників у сільському господарстві дозволяє здійснювати безперервний моніторинг за станом сільгоспугідь, контролювати якість виконання польових робіт, прогнозувати реальні обсяги врожаю. Вони є необхідною складовою точного землеробства, дозволяють визначати чинники впливу на врожайність сільгоспкультур. За допомогою БПЛА можна визначити за кольором ділянки рослин із низьким рівнем фотосинтетичної активності, спалахи та поширення збудників хвороб і шкідників, неякісне проведення агротехнологічних операцій, утворення льодової кірки, вимокання, посуху, ґрунтовідміни, оцінити товщину снігового покриву тощо.
Органічне сільськогосподарське виробництво в Україні вже достатньо помітний рух. Чи є екологічне органічним і навпаки?
— Термін «органічне сільське господарство» запровадила Міжнародна федерація органічного руху (IFOAM) понад 30 років тому, і саме він в англомовному світі став узагальнюючим терміном, коли мова йде про толерантну до природи сільськогосподарську діяльність. Проте в кожній країні існують свої традиції та мовні особливості. Так, у деяких країнах (Німеччина, Швеція, Данія, Норвегія) толерантні до природи способи агровиробництва називають «екологічними». Інші країни (Швейцарія, Австрія, Італія, Франція та Німеччина) використовують термін «біологічний».
У Директиві ЄС 2092/91 від 24 червня 1991 року, яка регулює правила органічного агровиробництва та маркування органічної продукції і продуктів харчування, ці національні традиції й мовні особливості було взято до уваги, що зумовило офіційне закріплення всіх трьох термінів («органічний», «екологічний», «біологічний») та їх відповідних скорочень («еко-» і «біо-») в усіх офіційних документах Європейського Союзу щодо органічного сільського господарства.
Незважаючи на очевидну ефективність супутникової інформації, використання цього інформаційного ресурсу в науковій, виробничій та моніторинговій діяльності в агросфері України залишається недостатнім, результати досліджень не завжди доводяться до технологічного системного застосування в аграрному виробництві, у т.ч. у системі агроекологічного моніторингу.
На засіданні Бюро Президії НААН, враховуючи актуальність цього питання для аграрної сфери, 12 грудня 2018 року я виступав з актуальною доповіддю «Моніторинг агросфери управління агроресурсами та прогнозування на засадах дистанційного зондування». Відтак Академією було ухвалене рішення створити на базі Інституту агроекології і природокористування НААН міжвідомчого науково-аналітичного центру «Агрокосмос».
В Інституті використовується супутниковий моніторинг у відділі радіоекології і дистанційного зондування. Зокрема лабораторією аерокосмічного моніторингу розроблено методичне забезпечення щодо агроекологічного моніторингу за супутниковими даними високого і низького просторового розрізнення, які є у вільному доступі, в т.ч. визначення ерозійної деградації, кризових посушливих явищ. Супутниковий моніторинг використовується також для виявлення осередків ураження лісових масивів сосни верхівковим короїдом та у розробці науково-методичних основ оцінки екосистемних послуг агроландшафтів. За супутниковими даними надавалась інформація до Мінагрополітики щодо стану посівів та їхнього вологозабезпечення протягом посівної кампанії та вегетаційного періоду.
Нашим Інститутом спільно з ДП «Дніпрокосмос» Державного космічного агентства України розроблено Концепцію НТП «Моніторинг агроресурсів і прогнозування їхнього стану з використанням даних дистанційного зондування Землі». В рамках програми наукових досліджень НААН «Агроекологія» напрацьовано науково-методичне і нормативне забезпечення створення і функціонування наземної підсистеми дистанційного моніторингу, агроекологічної оцінки агроландшафтів та систем землекористування. Запропоновано методичні основи визначення за даними ДЗЗ статистики площ, стану і продуктивності посівів, контролю сівозмін, ерозійної деградації ґрунтів, виявлення кризових посушливих явищ в агроландшафтах. У рамках проекту «Проведення просторової оцінки ступеня сприятливості майбутніх кліматичних умов для продуктивності зернових культур і лісових насаджень» розроблено алгоритм для визначення прогнозу впливу змін клімату на врожайність та валовий збір зернових культур на найближчу і віддалену перспективу.
Одним із найперспективніших напрямків застосування БПЛА є сільське господарство. Прибуток від використання безпілотників, наприклад, в аграрній сфері США спеціалісти оцінюють у $75 млрд до 2025 року за рахунок створення нових робочих місць та оптимізації існуючих процесів.
Використання безпілотників у сільському господарстві дозволяє здійснювати безперервний моніторинг за станом сільгоспугідь, контролювати якість виконання польових робіт, прогнозувати реальні обсяги врожаю. Вони є необхідною складовою точного землеробства, дозволяють визначати чинники впливу на врожайність сільгоспкультур. За допомогою БПЛА можна визначити за кольором ділянки рослин із низьким рівнем фотосинтетичної активності, спалахи та поширення збудників хвороб і шкідників, неякісне проведення агротехнологічних операцій, утворення льодової кірки, вимокання, посуху, ґрунтовідміни, оцінити товщину снігового покриву тощо.
Органічне сільськогосподарське виробництво в Україні вже достатньо помітний рух. Чи є екологічне органічним і навпаки?
— Термін «органічне сільське господарство» запровадила Міжнародна федерація органічного руху (IFOAM) понад 30 років тому, і саме він в англомовному світі став узагальнюючим терміном, коли мова йде про толерантну до природи сільськогосподарську діяльність. Проте в кожній країні існують свої традиції та мовні особливості. Так, у деяких країнах (Німеччина, Швеція, Данія, Норвегія) толерантні до природи способи агровиробництва називають «екологічними». Інші країни (Швейцарія, Австрія, Італія, Франція та Німеччина) використовують термін «біологічний».
У Директиві ЄС 2092/91 від 24 червня 1991 року, яка регулює правила органічного агровиробництва та маркування органічної продукції і продуктів харчування, ці національні традиції й мовні особливості було взято до уваги, що зумовило офіційне закріплення всіх трьох термінів («органічний», «екологічний», «біологічний») та їх відповідних скорочень («еко-» і «біо-») в усіх офіційних документах Європейського Союзу щодо органічного сільського господарства.
Орест ФУРДИЧКО (праворуч), директор Дослідної станції лікарських рослин Олексій УСТИМЕНКО, завідувач лабораторії Наталія КУЦЕНКООстанніми роками, маючи значний потенціал галузі органічного сільського господарства, зокрема виробництва органічної продукції та споживання на внутрішньому ринку, Україна досягла хороших результатів у розвитку цієї сфери аграрної економіки. За даними Мінагрополітики, на початок 2018 року Україна посідає 11 місце серед країн Європи та 20 у світі за загальною площею сільгоспугідь, сертифікованих як органічні. За останні 5 років вони збільшилися на 54% і на сьогодні складають 420 тис. га. Найбільше серед органічної продукції ми вирощуємо зернових, проте набирають популярності нішеві культури, зокрема ягоди. Очікується, що виробництво органічної продукції у нас і надалі зростатиме, оскільки європейські потужності не здатні задовольнити місцевий попит на неї. Обсяг експорту за останнє десятиріччя зріс у понад 20 разів і 2017-го сягнув EUR99 млн. Основними експортними продуктами є зернові, олійні, бобові, ягоди, фрукти та дикороси.
Внутрішній ринок органічної продукції також швидко зростає, зокрема торік внутрішній споживчий ринок цієї продукції склав EUR29,4 млн, а споживання на душу населення — EUR0,68. Звісно, це дуже мало, адже пересічний європеєць витрачає на неї EUR40,8 євро на рік, а мешканець ЄС — EUR60,5. Хочу зазначити, що рік від року споживання органічної продукції в Україні збільшується через мережу супермаркетів, які активно пропагують органічні продукти: фрукти, овочі, зернові культури, м'ясо, молочні продукти, крупи та хлібобулочні вироби.
Стан лісів країни — чи варто українцям хвилюватися?
— Загальна площа земель лісогосподарського призначення в Україні — близько 10,4 млн га, із них вкрито лісовою рослинністю 9,6 млн га. Лісистість території країни становить близько 15,9%. За 50 років площа лісових екосистем зросла на 21%, а запас деревини майже втричі.
Запас деревини в лісових насадженнях оцінюється в межах 2102 млн м3. Загальна середня зміна запасу сягає 35 млн м3. Середня щорічна зміна запасу на 1 га у лісових насадженнях Держлісагентства дорівнює 4 м3 і коливається від 5 м3 у Карпатах до 2,5 м3 у Степовій зоні. Відбувається поступове збільшення запасу, що підтверджує значний економічний і природоохоронний потенціал лісових екосистем України (за даними Держлісагентства).
За показником лісистості території, Україна належить до малолісних країн Європи. Натомість, у Фінляндії лісистість складає 58,9%, у Швеції — 67,7%, в Німеччині — 29%, у Франції — 28,7%, в Італії — 21,2%, в Канаді — 26,6%, у США — 32,7%, в Росії — 50,5% (за даними ФАО).
Лісові екосистеми мають велике екологічне значення. Деревина на пні (тобто це не зрубане дерево) — особливий товар, який, окрім звичайної ринкової вартості, має значно вищу цінність — екологічну. Лісові екосистеми виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні та інші важливі функції. Тому шкода, заподіяна лісам надмірними рубками, може призвести до негативних наслідків і навіть до екологічної катастрофи.
Використання в певних пропорціях як екологічних, так і господарських цінностей лісових екосистем, забезпечення лісовідтворення, збільшення площі земель лісогосподарського призначення, недопущення зниження запасів деревини — такими мають бути принципи лісогосподарської діяльності в Україні.
Що Ви можете сказати про практичні результати роботи Інституту? Якими досягненнями пишаєтеся? Над чим наразі працюєте?
— Провідними науковцями Інституту розроблено низку концепцій, стратегій, монографій, зокрема:
— екологічні основи збалансованого розвитку агросфери в контексті європейської інтеграції України — це фундаментальний доробок у сфері агроекологічної науки, який розкриває питання формування агросфери України на принципах збалансованості екологічних, економічних і соціальних чинників розвитку.
— концепція управління агроландшафтами — це теоретико-методологічні основи ландшафтно-екологічної оптимізації систем захисних лісових насаджень в агроландшафтах.
— концепція міжвідомчої програми «Агрокосмос», яка схвалена Міністерством аграрної політики та продовольства України. Концепція передбачає створення державної інформаційно-аналітичної багатофункціональної системи моніторингу стану ресурсів агросфер.
Фундаментальним доробком державного значення стала розроблена «Концепція збалансованого розвитку агроекосистем в Україні на період до 2025 року».
Окремої уваги заслуговує розроблена нами концепція радіоекологічного моніторингу забруднених територій сільськогосподарського виробництва Українського Полісся.
Серед нашого доробку також:
- концепція і стратегія збалансованого розвитку ландшафтів водноболотних угідь і торфових екосистем України,
- концепція розвитку органічного землеробства в Україні до 2020 року,
- проект концепції низьковуглецевого сільськогосподарського землекористування,
- проект стратегії розвитку еколого-збалансованого аграрного виробництва,
- методика інтегральної оцінки рівня екологічної безпеки в аграрному секторі економіки.
Нашими науковцями розроблено екологічно безпечні біопрепарати для основних сільськогосподарських рослин — на основі активних штамів мікроорганізмів для поліпшення азотного і фосфорного живлення рослин (Ризобофіт, Ризоактив, Фосфоентерин, Деструктор целюлози (ДЦ)) та захисту від шкідливих організмів (біопестициди).
3 часу створення Інституту нашим колективом видано 85 монографій, підручників, довідників, 137 методичних рекомендацій, опубліковано понад 2000 наукових статей, одержано 67 патентів і авторських свідоцтв, впроваджено понад 80 наукових розробок.
Наукові розробки Інституту широко впроваджуються у виробництво і навчальний процес у ВНЗ аграрного й екологічного профілю, використовуються спеціалістами Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства екології та природних ресурсів України та ін.
На яких аспектах ведення господарства з точки зору агроекології варто зосередитися українським виробникам?
— Сьогодні основне завдання українських виробників — це стабільне отримання високоякісної конкурентоспроможної на міжнародному ринку сільгосппродукції. І з точки зору агроекологічної науки досягти цього можливо завдяки обмеженню витрат антропогенної енергії, поновленню природних ресурсів, формуванню стійких агроекосистем і мінімального забруднення навколишнього природного середовища з урахуванням критеріїв раціонального природокористування і принципів біоетики.
0 коммент.:
Дописати коментар