Якщо спитати у мешканців гірських карпатських сіл щось на зразок банального: «Ну, як ви?» чи «Як життя, як справи?», частенько можна почути у відповідь популярну у цих краях приказку: «Та як: у горах дихається легко, а живеться тяжко». Це одне речення вкрай точно та лаконічно описує життя горян.
Неможливо і не варто розповідати про всі Карпати, розповімо про те, що знаємо, з чим стикаємося щодня. Маємо на увазі високогірні села Усть-Чорнянського куща. Це територія колишнього радянського гіганта – Усть-Чорнянського лісокомбінату, який розпався на декілька лісомисливських господарств, що функціонують на цій же території. Одне з цих господарств – Брустурянське ЛМГ. Життя на цій високогірній території стало і є можливим досі завдяки лише одному фактору – наявності цінного і відновлюваного ресурсу – лісу.
Неможливо і не варто розповідати про всі Карпати, розповімо про те, що знаємо, з чим стикаємося щодня. Маємо на увазі високогірні села Усть-Чорнянського куща. Це територія колишнього радянського гіганта – Усть-Чорнянського лісокомбінату, який розпався на декілька лісомисливських господарств, що функціонують на цій же території. Одне з цих господарств – Брустурянське ЛМГ. Життя на цій високогірній території стало і є можливим досі завдяки лише одному фактору – наявності цінного і відновлюваного ресурсу – лісу.
Організована і масова заготівля деревини почалася тут ще за часів Австро-Угорської імперії і правління відомої імператриці Марії-Терезії. З тих часів і до 30-х років ХХ ст. транспортування лісу здійснювалось плотами. Кожен свій сплав бокораші починали молитвою, бо смерть на такому небезпечному промислі була звичайною річчю, нещасні випадки траплялись регулярно, і бокораш ніколи не знав, чи повернеться з чергового сплаву додому. Та така важка і небезпечна робота була долею фактично кожного хлопчика, що народжувався в цих селах, адже іншого шляху заробити і прогодувати свою родину тут не було, як немає у місцевих жителів іншого джерела доходів, окрім лісу, і досі. Лісозаготівля і в наш час залишається вкрай важкою та небезпечною роботою. Нещасний випадок може трапитися будь-коли, бо ж, незважаючи на всю обачність і планування, все в лісі передбачити неможливо. На щастя, завдяки систематичній роботі Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства (начальник В.І.Мурга), по вдосконаленню охорони праці та техніки безпеки працівників, кількість нещасних випадків в останні десятиліття було зведено до мінімуму.
З часів бокорашів лісозаготівля в цих краях велася з різною інтенсивністю. Так, радянський Усть-Чорнянський лісокомбінат в часи свого становлення заготовляв до 2 млн. м. куб. лісу в рік, що значно перевищує лісозаготівлю всіх разом узятих сучасних ЛМГ Усть-Чорнянського куща. Наразі Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства планує та контролює лісозаготівлю на підпорядкованих лісгоспах чітко у відповідності до матеріалів офіційного лісовпорядкування, яке проводиться на лісових підприємствах України один раз на 10 років.
Та звичне життя горян і оточуюче середовище, до якого вони за століття життя тут звикли, в останні 15 років стало змінюватися зі швидкістю, яка лякає. Особливо часто про це можна почути від старших людей. І пов’язано це, насамперед, з глобальними проблемами, а саме – зміною клімату. Влітку температура стала значно вищою. Через це підвищення температури та посухи влітку в деяких криницях стала пропадати вода, чого раніше, на пам’яті старожилів, ніколи не траплялося. Змінилися і зими, наприклад, в період 2012 – 2014 років снігу за весь час майже не було. Навіть у високогірних лісництвах в січні-лютому частково могли випасатися коні.
Та попри всі зміни і важкість життя, доки є ліс і є робота в ньому, горяни зможуть і будуть виживати у своїх мальовничих і суворих селах. Будуть працювати в лісі, садити ліс, боротися з суворими природними умовами: попереджати лавини, зсуви, повені, лагодити зруйновані негодою дороги і стежки. На жаль, повені сторіччями систематично трапляються в цій місцевості і часто змушують селян починати своє життя спочатку, з нуля. Під контролем та за сприяння Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства у лісових розсадниках підприємства щорічно вирощується до 3 млн. сіянців лісових порід дерев, близько мільйона з них щорічно висаджується в лісі на місцях зрубів. З 2001 року систематично проводиться робота з укріплення берегів гірських річок та струмків. Цілком можливо, що саме завдяки цьому за останні 18 років, попри періодичні значні підняття рівня води в річках, на щастя, нічого не сталося. Наприклад, під час цьогорічного нещодавнього підняття рівня річок в селах та лісах Усть-Чорнянського куща не було пошкоджено жодного метра лісової чи сільської дороги.
Критика і невдоволення – невід’ємна ознака демократичного суспільства. І керівництво як Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства, так і підпорядкованих лісгоспів завжди готове та відкрите до конструктивного діалогу та допомоги для вдосконалення своєї діяльності. Та критика і звинувачення – різні речі. І навряд налагодження життя мешканців одних з сіл за рахунок руйнування звичного укладу життя та господарської діяльності мешканців інших сіл варто вважати вирішенням проблеми стихійного лиха.
Прес-служба ДП «Брустурянське ЛМГ».
08:47, 07.06.19
Суспільство / Сільське життя
0 коммент.:
Дописати коментар