No Comments
Там, де не ростуть бори та діброви.
Якщо клімат сумарно теплішає, то без відчутного зменшення кількості опадів така ситуація призводить лише до зростання продуктивності лісових насаджень, – сказав професор, завідувач кафедри відтворення лісів і лісової меліорації НУБІП Віктор Маурер. – Останніми роками Держлісагентство широко запроваджувало посадку нових, нетипових лісових культур – вільхи, тополі та інших. Столична ініціатива часто не знаходила відповідного розуміння в лісівників на місцях. А жаль. Ось один із прикладів. У заплавній долині Дунаю європейці отримують продуктивність тополевих лісів, близьку до 1тисячі кубічних метрів деревини на гектарі. При цьому товарної стиглості такий ліс досягає за 30–40 років. Нині ж в Україні середня продуктивність лісів становить лише 300 кубічних метрів із гектара, а на достигання витрачається 70–80 років. Це не означає, що всім лісництвам одразу треба створювати насадження вільхи та тополі. Просто там, де є відповідні умови для таких лісів, їх можна й потрібно вирощувати. Тим паче, що більшість річкових заплав непридатні для соснових борів, березових гаїв чи дібров.
Це – з виступу вченого і педагога на зустрічі з працівниками Городнянського лісгоспу Чернігівської області. А тепер – з власних вражень, винесених із незабутньої тритижневої експедиції Дунаєм на науковому судні від Ізмаїла до Відня разом із вченими та екологами європейських країн. Уже на перших кілометрах подорожі звернув увагу на колони струнких тополь на румунському березі вздовж русла. На відміну від українського, хоча свого часу і в нас енергійно бралися садити тополю на заплавних землях Придунав’я, навіть целюлозний завод збиралися будувати для переробки деревини. Та ба… Пізніше, буваючи у відрядженнях у Румунії, бачив численні полезахисні та протиерозійні лісосмуги з тополі та білої акації, посадки тополі вздовж доріг, не кажучи вже про заплави Прута, Серета, інших річок, де ліси з тополі білої, акації білої та ламкої, вільхи чорної.
Під час експедиції Дунаєм нам привітно махали віттям тополі заплавних долин і інших придунайських країн. Але хіба лише в Європі цінують ліси швидкоростучих порід і створюють їх там, де не місце рости дубам та соснам. Наведу ще один приклад – із далекого Китаю. За останні 10 років мені чотири рази довелося бувати в цій азійській країні (до речі, 29% території її – то пустелі) – і щоразу помічав, наскільки зеленішою стає, наскільки разючі зміни, в тому числі, в розв’язанні екологічних проблем, відбуваються там. Нині Піднебесна вийшла на 1-е місце в світі зі створення штучних лісів. Лише в період 2010–2015 рр. садили щорічно дерева на 1,5 млн га, використовуючи при цьому саджанці швидкоростучих порід.
Та повернемося до рідних теренів. Виявляється, і ми не ликом шиті. Не так давно на базі Кременчуцького лісгоспу відбулася виїзна колегія Полтавського обласного управління лісового і мисливського господарства. Директори, лісничі, спеціалісти знайомилися зі станом ведення лісокультурної справи на підприємстві. У Кишеньківському лісництві начальник облуправління Юрій Тараненко звернув увагу на шкілку тополі гібридної в розсаднику, господарі продемонстрували, як проводять живцювання її, розповіли про використання для доповнення та створення насаджень. Лісгосп уже має певний досвід культивування тополі, тож продовжимо розповідь про уроки, а потім – про розсадник.
До складу лісгоспу входять 9 лісництв, розташованих у 4-х адмінрайонах. Загалом площа становить 35,4 тис. га, територія має протяжність близько 240 км із заходу на схід і 80 км з півночі на південь. Ліси розташовані нерівномірно, мозаїчно уздовж річок Дніпро, Псел, Сула.
Разом із директором лісгоспу Валентином Свириденком, який уже два десятиліття очолює підприємство (дуже нелегке, бо тут ліс як не природоохоронного призначення, то рекреаційно-оздоровчі та захисні), вирушаємо до Градизького лісництва, що в Глобинському районі. Їдемо вздовж Кременчуцького моря, того самого, яке з’явилося на мапі України на початку 60-х років минулого століття, коли запрацювали 12 гідроагрегатів новозбудованої ГЕС – чергової «перемоги над природою», як назвала компартія урочистий запуск гідроелектростанції. Та «перемога» – створення велетенського штучного водосховища на Дніпрі – призвела до неймовірних людських трагедій (під воду пішло майже 200 українських сіл), завдала непоправної шкоди екосистемі великої ріки. З небезпеками, які несе в собі море, нині стикаються всі, хто живе поблизу нього. Про це та інше розповідав «Лісовий і мисливський журнал» у статті «Горішні Плавні та навколо, або Де гори – горе і море – горе» у № 5, 2018 р. Зішлюся на один приклад із Градизького лісництва: 1999 р. на високому березі посадили 2 га горіхового саду. На сьогодні з 12 рядів залишилося 4 (0,4 га), решту разом із землею злизала вода.
…І ось ми на місці. Лісник Сергій Ратушний веде до високої зеленої стіни, яка тягнеться, з одного боку, вздовж поля, з іншого, – вздовж моря.– Це тополеве насадження площею 80 га, – пояснює. – Створювали його впродовж 4-х років, до 2006-го включно. Сіянці закупляли на Сумщині, частину висаджували зразу, а іншу закладали в шкілку для подальшого живцювання й використання в наступні роки. Землю для залісення в заплаві, виведену із сільськогосподарського обігу, передала Пронозівська сільська рада. Щоб захистити від руйнівної дії хвиль. Де берег не укріплений камінням чи дамбою, дерева досі падають, як підкошені…
Моторошна картина відкривається, скажу від себе. Тільки в Градизькому лісництві море вже злизало близько 100 га берега і лісу. Купаються у воді дерева напівзогнилі й зовсім свіжі. А от забрати їх, використати хоча б на дрова, лісівники не мають права. Нехай і далі удобрюють море. Чергова «велика перемога» екологів на кшталт Борейка і Ко? Але повернемося до наших баранів.
– Зверніть увагу на деревостани тополі, – підключається Валентин Леонідович. – Наступного після садіння року дерева вимахали на 4 метри. Тепер, у віці 11–13 р., мають висоту 18–20 м, середній діаметр ствола – 20–22 м. Дивлячись на цю силу й красу, ми продовжуємо розпочату справу.
Уже в розсаднику Кишеньківського лісництва лісничий Микола Горбань і помічник лісничого Микола Глинський «знайомили» зі своїм юним тополевим плем’ям, якому через десяток років належить стати на сторожі землі, на сторожі врожаю, як стоять нині їхні старші побратими вздовж водосховища у Градизькому лісництві. Охоче розповіли, що два роки тому заклали плантацію живців тополі гібридної в кількості майже 20 тисяч штук. Яка технологія? Нарізають у лісі гілочки (на кожній мають бути три бруньки), перед посадкою замочують у воді, аби вони проклюнулися, і переносять у ґрунт. Засипають тирсою, яка добре тримає вологу, підключають краплинний полив – зрошують, поки на рослині не з’явиться два листочки. Через рік навесні саджанці, що сягнули вже метрового росту, висаджують на тополеві лісосіки, біополя, малопродуктивні підтоплені ділянки, у водоохоронних зонах річок…
– Ми переконалися, що тополя в умовах діяльності підприємства забезпечує високу продуктивність, бачимо перспективу її в розв’язанні паливної проблеми, як сировину для виготовлення пелет, брикетів тощо, тому й надалі там, де є відповідні умови, будемо культивувати цю невибагливу породу, створювати водозахисні, протиерозійні смуги, – підсумував директор Кременчуцького лісгоспу Валентин Свириденко.
ЩО КАЖЕ НАУКА
Лілія Торосова, с.н.с. лабораторії селекції УкрНДІЛГА:– Останніми десятиліттями значно зріс обсяг використання відновлюваних джерел енергії, надто деревини та деревної біомаси. Згідно з прогнозами, він збільшуватиметься й надалі. Створення цільових лісових насаджень і плантацій швидкорослих видів – ефективний засіб для інтенсифікації виробництва деревного палива. На сьогодні, за різними оцінками, на біоенергетичних плантаціях продукується 15–20% світового деревного палива. Для створення таких плантацій найчастіше використовують швидкорослі види родів тополі. Зокрема, якщо, за даними ФАО, у 2008 році загальна площа штучних насаджень її становила 5,3 млн га, то у 2016 р. – 31,4 млн га, з яких 9,4 млн га (30%) – для виробництва деревини та 0,9 млн га (3%) – біомаси для палива.
У цьому зв’язку набувають неабиякої актуальності роботи з випробування сортів тополь і верб вітчизняної селекції, що будуть перспективними для вирощування в Україні. Створення короткоротаційних біоенергетичних плантацій сортовим садивним матеріалом дасть можливість забезпечити переробні підприємства більшою кількістю високоякісної сировини, а використання біопалива значно сприятиме вирішенню питання енергетичної незалежності України.
Роботи з гібридизації та сортовипробування тополь в Україні тривають ще з середини ХХ століття. Найбільш інтенсивними вони були у 60–70 роки під керівництвом вченого Н.В. Старової. У 80–90 роки до Державного реєстру сортів України було внесено 8 сортів селекції УкрНДІЛГА, зокрема, «Львівська», «Гулівер», «Тронко». На території ДП «Харківська ЛНДС» інституту в 2014 році співробітники лабораторії селекції заклали колекційно-маточну плантацію, на який нині представлено 10 клонів верб і 45 тополь. Переважна більшість із них є штучними гібридами, декотрі мають статус сорту. Окрім сортів вітчизняної селекції (наприклад, тополі «Львівська», «Гулівер»), тут також представлені й закордонні, причому як ті, що давно культивуються в Україні («Сакрау», «Брабантика»), так і порівняно нові (тополі «Vereecken», «Serotina», «Dorskamp»). Також у 2014–2015 рр. створено й сортовипробні культури. Впродовж останніх п’яти років ведуться роботи з вивчення росту, розвитку та морфології сортів тополь і верб. За результатами цих досліджень, найбільш перспективними в цих умовах виявилися культивари тополь «Перспективна», «Новоберлінська 7», «Слава Україні», «Новоберлінська 3», «Роганська», «Стрілоподібна» та верб «Печальна», «Мавка», «Лісова пісня».
Микола ПУГОВИЦЯ,
Газета “Природа і суспільство”
0 коммент.:
Дописати коментар