Про важливість розбудови Служби внутрішнього аудиту військового відомства на основі міжнародних стандартів, про природу порушень та як їм запобігати – в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповіла директор Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України Марина Бариніна.
Міжнародні стандарти – шлях до цивілізації
– В одній із перших публічних промов Міністр оборони України Андрій Загороднюк високо оцінив Службу внутрішнього аудиту. Поясніть, що стоїть за такою оцінкою?
– Упродовж двох останніх місяців ми отримали одразу два зовнішніх підтвердження того, що рухаємося у правильному напрямку. Перше надано за результатами роботи групи експертів НАТО, які проводили Самооцінку стану виконання Програми розбудови доброчесності (в Альянсі вона має назву Building integrity). У рамках Самооцінки здійснено огляд 8 структур сектору оборони і безпеки, серед яких – Міноборони і Збройні Сили, Національна гвардія, СБУ, Національна поліція. І що мені, як керівнику Департаменту внутрішнього аудиту, приємно: вже у передмові Звіту експертів Альянсу зазначено, що в Міноборони внутрішній аудит є професійним і в цілому відповідає міжнародним стандартам. На наступні роки нам навіть поставлено завдання ділитися досвідом з колегами інших відомств.
Експерти НАТО визнали: у Міністерства оборони України внутрішній аудит є професійним і в цілому відповідає міжнародним стандартам.
Друге підтвердження відбулося в листопаді, коли роботу нашої Служби вивчали зовнішні міжнародні експерти з Великобританії. До речі, це вже четверте оцінювання, а перше відбулось ще 2017-го. Оцінювали на відповідність міжнародним стандартам внутрішнього аудиту за 50-ма критеріями. За результатами першої, ми відповідали повністю міжнародним стандартам за 30-ма критеріями, за 20-ма – частково і отримали 32 рекомендації. Потім у 2017 і 2018 роках незалежні міжнародні експерти відстежували впровадження наданих рекомендацій. Цього року вони підтвердили: 24 з 32 рекомендацій (75 %) Служба внутрішнього аудиту Міноборони своєчасно і успішно впровадила з належною якістю! У наступному, максимум – 2021 році, очікую завершити процес імплементації міжнародних стандартів. Зазначу: це відбудеться з випередженням стратегічного плану, що передбачає реалізацію цього завдання лише 2023-го. Дуже амбітна ціль, бо жодна служба внутрішнього аудиту інших міністерств і відомств навіть не підійшла до зовнішнього незалежного оцінювання. І це зрозуміло, враховуючи, що таких вимог для органів влади в Україні ще немає. Це наша ініціатива в рамках руху країни у НАТО і ЄС.
Світ аудиту чітко систематизований та прозорий
– Яка основа системи міжнародних стандартів аудиту? Хто її суб’єкти? Чому Україні важливо брати в ній участь?
– Міжнародний інститут внутрішніх аудиторів (Global IIA) засновано у 1941 році. Він розташований у США. Це міжнародна професійна асоціація, яка об’єднує понад 190 тисяч членів із понад 170 країн. Вона видає стандарти, настанови, порадники і проводить сертифікацію, зокрема й внутрішнього аудиту державного (публічного) сектору. Окрім цього, Global ІІА видає сертифікати аудиторам, які можуть оцінювати якість внутрішнього аудиту незалежно від того, у якій країні мешкають. Сподіваюсь, ближчим часом такі фахівці з’являться й в Україні, зокрема в Міноборони.
Україні важливо відповідати міжнародним стандартам внутрішнього аудиту, бо кожному споживачеві продукту чи послуги (а внутрішній аудит – це послуга) важливо знати, що її виробник чи надавач дотримується встановлених стандартів, правил і процедур, які забезпечують якість.
– У межах яких домовленостей виконували незалежну зовнішню оцінку внутрішнього аудиту Міноборони? Хто її оплатив?
– Її проведення передбачено Стратегічним оборонним бюлетенем, затвердженим у 2016-му. Оскільки відповідних коштів на це держбюджет не передбачав, ми звернулись за допомогою до британських колег. Вони провели добір експертів (один із них тоді очолював департамент внутрішнього аудиту Міноборони Великобританії, а тепер є керівником служби внутрішнього аудиту Стратегічного командування НАТО з операцій). І рівень експертів був дуже високим, а робота – абсолютно незалежною. Щодо коштів зазначу: не тільки зовнішня оцінка, а загалом розбудова новітнього внутрішнього аудиту Міноборони України відбулась за сприяння Британії. Цей процес стартував ще з 2010–2011 років, коли розпочались стажування українських аудиторів у британському військовому відомстві та поглибилась співпраця з Transparency International. Їхнім коштом і нині триває навчання й підвищення кваліфікації наших фахівців. Загалом допомога міжнародних партнерів – неоціненна!
Міжнародна допомога ЗСУ неможлива без аудиту
– Тема аудитів нині на часі. Зокрема, в «Укроборонпромі» триває міжнародний аудит. Його мета – входження у цивілізоване правове поле задля залучення іноземних інвестицій тощо. Яка користь від міжнародної сертифікації внутрішнього аудиту Міноборони?
– Нині Збройним Силам надають значну матеріальну допомогу не лише українські підприємства, волонтерські організації, а й з-за кордону, зокрема із США, Великої Британії, Канади, ФРН, Литви. Держави-донори мають бути впевнені: все, що дають, використають за призначенням і ефективно. І тому вони резонно запитують: а чи є у вас система внутрішнього контролю. А якщо є, хто її оцінює? Тобто вони хочуть гарантій від внутрішніх аудиторів про систему внутрішнього контролю: належний облік, розподіл, використання і списання наданого майна лише за закінченням термінів його придатності. Позаяк їхня допомога може бути зменшена чи припинена до провадження надійного внутрішнього контролю, яку систематично перевіряє внутрішній аудит, якому, зі свого боку, можна довіряти. І цей аудит повинен мати надійну методологію і авторитет. Велика Британія має негативний досвід у Афганістані, коли виявили, що допомога, яку вона надавала тамтешньому уряду, незабаром з’являлась у бойовиків, що протистояли тій самій владі!
Зрозуміло: міжнародні партнери вимагають підтвердження, як використовують майно і техніку, яку вони надають. І це підтвердження має базуватися на зрозумілих їм засадах, а це – лише міжнародні стандарти аудиту. Ось чому британці сплатили зовнішню оцінку внутрішнього аудиту Міноборони України.
Однак це зовнішній аспект. А є і внутрішній – так само важливий. Є критерії, за якими у світі оцінюють good governance («належне урядування»), тобто систему управління, яка усталилася в певному відомстві чи країні. Серед них є й показник, який оцінює внутрішній аудит, зокрема відповідність міжнародним стандартам. До речі, Transparency International, коли робить відповідні дослідження, так само бере за обов’язковий показник стан внутрішнього аудиту. Тобто це важлива складова, за якою оцінюється прогрес як у Міноборони, так і в Україні загалом.
Нині Україна за антикорупційним рейтингом серед аутсайдерів, однак має амбіції покращити ситуацію
– Тобто є сталі цілі в розвитку урядування, до яких слід прагнути?
– Так. Ось сьогодні Міжнародний день боротьби з корупцією (на час бесіди. – Авт.), який запровадила Генасамблея ООН. Відповідно встановлено й індекси корупції. Завдання України, зрештою, як і будь-якої держави, – досягти певного рівня рейтингу. За останніми оцінками, Україна, на жаль, у band (групі) D – отримала показник 32 зі 100 можливих. За шкалою Transparency International група D – серед аутсайдерів. Тож маємо завдання піднятися до «С», «В», а найкраще – «А». Це дуже високі показники, але маємо йти цим шляхом. Внутрішній аудит – не єдиний, але вагомий інструмент запобігання корупції. Зрештою, чому «Укроборонпром» проводить міжнародний аудит? Зокрема і тому, аби подивитись, яка буде різниця з результатами внутрішнього аудиту: кричуща чи ні…
– Як саме працює військовий аудит? Чи орієнтуєтеся у плануванні на «червоні прапорці», які виставляють антикорупційні громадські організації, зокрема та ж Transparency International?
– Так, однак спочатку про зміни, які ми реалізували. Одна з найбільших – ми перейшли з піврічного планування на річне та впровадили стратегічне – на три роки на підставі оцінки ризиків. Визначаючи ризики, якраз враховуємо і «червоні прапорці» зовнішнього експертного середовища, і наші попередні результати аудитів. У такий спосіб даємо собі звіт, чому саме цю, а не іншу тему досліджуватимемо вже зараз, а не за три роки. Ну, наприклад, торік розпочато дуже амбітну програму з будівництва 184 казарм поліпшеного планування для контрактників. Виходячи із суми коштів, передбачених на її реалізацію (на час планування це близько 2,4 млрд грн), та після оцінки ризиків, запланували аудит щодо цього питання. Для аудиту цікаво все, однак, з огляду на наявний ресурс, маємо зосереджуватися на масштабних проєктах, великих сумах, знакових «червоних прапорцях».
У плануванні враховуємо роботу інших так званих постачальників гарантій. Торік Міноборони почало створювати потужність з виробництва боєприпасів. Тут теж велика сума, великий резонанс – воліли включити аудит цього проєкту до плану, однак побачили, що його запланувала Рахункова палата. Відмовились, адже недоцільно дублювати роботу одне одного. Якщо аудит певних програм бере на себе орган аудиту вищого рівня – Рахункова палата чи Державна аудиторська служба, внутрішні аудитори охоплюють інші проєкти й ризики.
Виходячи з суми коштів, передбачених на будівництво 184 казарм поліпшеного планування (на час планування це було близько 2,4 млрд грн), та після оцінки ризиків ми запланували аудит з цього питання.
Про трикутник «Рахункова палата – Держаудитслужба – внутрішній аудит Міноборони»
– До речі, у нашій державі доволі розгалужена система фінансового контролю. Чи не дублюють її ланки одна одну? Чи є співпраця в трикутнику «Рахункова палата – Держаудитслужба – внутрішній аудит Міноборони»?
– Щодо співпраці – у нас гарні робочі стосунки з Рахунковою палатою й Державною аудиторською службою. Координуємося залежно від роботи цих інституцій, обмінюємося інформацією та досвідом. Можу впевнено сказати про взаємну повагу і те, що зовнішні аудитори, як передбачено міжнародними стандартами, спираються на роботу внутрішніх аудиторів.
Стосовно кількості органів і повноважень – розбудовуючи систему державного фінансового контролю та аудиту, Україна прагнула відповідати стандартам ЄС. У всіх країнах Євросоюзу є вищий орган аудиту, в Україні це Рахункова палата, – підзвітний тільки парламенту. У багатьох країнах Вищий орган аудиту (Supreme Audit Institution) очолює представник опозиції, у деяких державах він наділений навіть функціями суду. Однак об’єднує всіх головне: це зовнішній відносно Уряду орган, який від імені вищого законодавчого органу здійснює контроль над виконавчою владою. Усі вищі органи аудиту у світі керуються стандартами зовнішнього аудиту – Стандартами INTOSAI.
Лише у кількох країнах внутрішній аудит централізований – один на всю державу. Але в більшості держав він децентралізований і незалежно функціонує в кожному міністерстві чи органі влади. У більшості міністерств оборони країн ЄС і НАТО створено потужні аудиторські служби на рівні міністерства, у деяких – аудиторські підрозділи на рівні видів збройних сил і органів військового управління. Тож наша модель – децентралізовано-централізована: відносно Уряду – децентралізована за міністерствами, а відносно Збройних Сил, установ, організацій та підприємств, що належать до сфери управління Міноборони – централізована на рівні відомства й підпорядкована міністру. Щодо міністра цей аудит є внутрішнім, адже саме він політично відповідає за діяльність всіх «організмів», що входять до сфери управління Міноборони. У США є відмінність. Там функціонує Офіс генерального інспектора, який об’єднує всі підрозділи: запобігання й виявлення корупції, внутрішній аудит, кримінальні, адміністративні розслідування і навіть фізичну охорону високопосадовців. Тобто можна говорити про європейську та американську моделі. Україна обрала європейську і це закріплено законодавчо. Підрозділи і служби внутрішнього аудиту різних країн об’єднує те, що вони працюють від імені міністра чи іншого керівника та керуються Міжнародними стандартами внутрішнього аудиту, виданими ІІА, про що я розповідала раніше.
Третій «гравець» на полі аудиту України – Державна аудиторська служба, яка має лише кілька аналогів у світі, бо переважна більшість країн має тільки зовнішній та внутрішній аудит. Держаудитслужба – зовнішньо-внутрішній аудит: відносно Уряду – внутрішній, але відносно будь-якого міністерства чи іншого органу або організації – зовнішній. А таких стандартів аудиту – зовнішньо-внутрішніх – у світі немає. Тому міжнародним експертам незрозуміло – навіщо України три види аудиту в публічному секторі? Інша справа, якби це була інспекція, а не аудит, це відповідало б міжнародному законодавству.
Нещодавно наш уряд проаналізував ситуацію та побачив певне дублювання Держаудитслужбою того, що робить Рахункова палата і внутрішні аудитори. Водночас визначено унікальні функції, які виконує тільки Державна аудиторська служба. Це, зокрема, контроль місцевих бюджетів, діяльності державних і комунальних підприємств, моніторинг процедур закупівель, ревізії й перевірки за зверненнями правоохоронних органів. Тому Кабмін вирішив реорганізувати Держаудитслужбу на Офіс фінансового контролю, який діятиме як інспекція. Із Держаудитслужби знято функції, що дублюють Рахункову палату і внутрішній аудит. Залишаться ті функції, які, крім новоствореного органу, не виконують інші. Унікальний за призначенням, завданнями і функціями Офіс фінансового контролю презентують наступного року. Що це означає для нас, внутрішнього аудиту? Передусім – більшу відповідальність, адже тепер усі великі програми стануть полем нашої діяльності. Слід думати про серйозний перерозподіл власних ресурсів, аби покрити нові обсяги завдань.
Що добре для аудиту – погано для репутації армії…
– У суспільстві спостерігається великий резонанс довкола корупційних подій. Так, це не пряме поле вашої компетенції, однак ви відповідальні за надання рекомендацій керівництву для покращення управління активами. Зокрема, притчею во язицех став Широкий лан. Як впливаєте на те, що ухвалюють неефективні рішення?
– Внутрішні аудитори не беруть участі в ухваленні управлінських рішень – це наріжний камінь внутрішнього аудиту. Інакше, якщо внутрішні аудитори причетні до управління, страждає незалежність і об’єктивність внутрішнього аудиту, адже ці ж управлінські рішення і є об’єктом аудиту. До речі, торік аудит у Широкому лані зробили саме ми. Виявили 71 млн. грн. збитків. Матеріли передано до правоохоронних органів, триває слідство.
Торік аудит у Широкому лані виявив 71 млн грн збитків. Матеріли передано до правоохоронних органів, триває слідство.
– Чудово, отже порушникам не уникнути покарання…
– Так. Але зрозумійте, чому внутрішньому аудитору важко відповідати на такі питання. Тому що, те, що добре для аудиту (демонструємо ефективність) – погано для репутації армії.
– Спробую не погодитися, бо суспільство і військові мають розуміти: невідворотність покарання – це аксіома. Інакше як досягнемо доброчесності?
– Зрозуміло. Однак для мене відповідальність порушника – це одне, а репутація Міністерства оборони як органу управління, Збройних Сил, як інституту – дещо інше. Внутрішній аудит тому і внутрішній, що працює на керівника, у нашому випадку на міністра. Де є недосконалість нормативних актів чи системи внутрішнього контролю, ми рекомендуємо – як їх виправити, а де зловживання, перевищення влади тощо – готуємо документи до передачі правоохоронним органам. Ще жоден з міністрів оборони не поклав таку справу під сукно! Незалежно від настроїв у суспільстві, мені б не хотілось завдавати репутаційного удару по органу управління. Підтримую створення військової поліції з повноцінною функцією досудового розслідування. І не тому, що хочу критикувати правоохоронні органи, а передусім тому, що розслідування злочинів у цій сфері вимагає глибокого професійного знання контексту.
Публічність має завжди два боки медалі, і в аудиті цей контраст особливо жорсткий
– Тоді постає питання: має бути військовий аудитор у формі чи ні? Скільки у вашому підпорядкуванні офіцерів?
– У безпосередньому тільки три, у військах – більше. Це пов’язано з тим вибором, який можемо здійснити при наборі фахівців до нашої Служби. Беремо професійного аудитора чи військового. Першому доводиться вживатися в середовище контролю, а другому – освоювати премудрості аудиту. І перше, і друге займає близько 5 років. Як відомо, спеціалізованих навчальних закладів, зокрема військових, нашого профілю немає.
– Зрозуміло. Однак повернімося до питання публічності. Як на мене, ваш департамент демонструє безпрецедентний рівень відкритості, публікуючи результати аудитів на офіційному сайті Міноборони…
– Так. Крім США, я не знаю жодного прикладу, де всі аудиторські звіти публікують. Наприклад, в оборонному відомстві Великобританії раз на рік оприлюднюють підсумок лише одного аудиту – присвяченого гендерній рівності у військах. Решта аудитів – закриті. Більш того, закриті навіть плани роботи. У нас публікують плани і щоквартальні звіти. Вони не розкривають інформації щодо окремої частини, прізвищ командирів, до нестачі, умовно кажучи, у 10 літрів палива. Однак відкритість справді безпрецедентна. Я дослідила чимало сайтів міністерств оборони інших країн і такого не знайшла. Нині, і знову ж таки, під час збройної агресії, це – достатній рівень відкритості, а, можливо, навіть у дечому й надмірний.
– Яка мета такої публічності?
– Передусім це виконання антикорупційних розпоряджень Кабміну. Згідно з ними, саме Міноборони поставлено завдання оприлюднювати таку інформацію. І ми публікуємо зведені результати. Розумію, що комусь хотілось би читати кожен звіт…
До речі, отримуємо чимало запитів на доступ до публічної інформації від приватних осіб. У цьому сенсі наше правове поле абсолютно ліберальне. Достатньо комусь зареєструватись під будь-яким псевдо в електронній пошті і він уже на законних підставах претендує на співпрацю з відділом по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міноборони. Маємо у 5-денний термін надати заявнику інформацію. Вважаю, що це дуже загрозливо у контексті Міноборони і Збройних Сил.
– Так, бо вашу інформацію можна використати по-різному. Можна боротися з корупцією, а можна переслідувати далекі від доброчесності цілі.
– Візьмемо до прикладу найвідкритіший аудит Київської міськдержадміністрації. Тут йдеться про те, як використовують кошти платників податків на ремонт доріг, ліфтів, закупівлю тролейбусів. Ця інформація цікава передусім мешканцям столиці. Однак у військовій сфері є специфіка. Я не кажу, що слід засекречувати все. Ні! Однак доступ до будь-якої інформації має зворотний бік медалі. За номером частини стоїть конкретний командир, який десь живе, у якого є сім’я. Можливо, він виконує службові завдання в районі ООС… Тобто, є чимало аспектів, які можуть вплинути на ситуацію негативно. Водночас є інший момент. Кримінальний процесуальний кодекс прямо вказує на таємність досудового розслідування. Результати наших аудитів якраз і є його частиною. Отже, до рішення суду не маємо права створювати ситуацію, коли та чи інша інформація порушує презумпцію невинуватості. Це, по-перше. І, по-друге, якщо раптом під час судового процесу виявиться, що аудитор помилився? Або не та сума і не той винуватий? Нюансів – безліч… Це все впливає на репутацію і життя людей. Тому впевнена: оприлюднювати нашу інформацію можна тоді, як справу завершено, є рішення суду. Просто сповіщати, що виявили порушень на мільйон чи два, немає сенсу.
Динаміка економічної ефективності аудиту говорить про стійкість системи
– Тоді як вирішувати проблему оцінки якості роботи аудиторської служби? Ви вже заявляли, що коли аудит працює добре, тоді спочатку порушень фіксують багато, але згодом їх стає значно менше. Чи можна оцінити певні зміни в оборонній сфері, позитивну динаміку?
– Так, можна. Спочатку – що таке економічна ефективність? Це співвідношення загального обсягу коштів, збережених завдяки внутрішнім аудиторам, який становлять додаткові надходження, попереджені зайві витрати, усунуті порушення (втрати, збитки тощо) і ризики, до обсягу видатків на утримання Служби внутрішнього аудиту. Ось дивіться (головний аудитор демонструє статистичну таблицю. – Авт.): пік економічної ефективності від діяльності внутрішнього аудиту Міноборони України був у 2016 році. Кожен внутрішній аудитор у 2016-му «відпрацював» свою зарплату та всі інші видатки на утримання на 100 років наперед. Після цього щороку економічна ефективність йде на спад. І якщо у перші роки створення внутрішнього аудиту (2012–2014 рр.) економічна ефективність вимірювалася двозначними цифрами, то на піку – у 2015–2017 роках – тризначними. Нині ці цифри знову двозначні. Чому? Ми стали гірше працювати чи, навпаки, система внутрішнього контролю стала стійкою і краще запобігає порушенням? Напевно, що друге! Бо за десятикратного збільшення обсягів фінансування сектору оборони логічно бачити збільшення сум, наприклад, виявлених і повернутих державі збитків.
Пік економічної ефективності припав на 2016 рік, коли аудитори «відпрацювали» свою зарплату на 100 років наперед.
– До речі, а як справи з останнім показником?
– Маємо позитивну динаміку. Ось (дивимося звіт. – Авт.) відсоток відшкодованих збитків від виявлених: у 2014 році – 25 %, у 2016 -29 %, у 2018 – 48 %, станом на 6 грудня 2019 року – 54 %. На мою думку, цей показник можна застосовувати як для оцінки ефективності діяльності з внутрішнього аудиту, так і в оцінці системи внутрішнього контролю. По-перше, він засвідчує, що ми не натягуємо якихось сум, аби когось вразити, а потім: «ой, вибачте, помилилися…» А, по-друге, все-таки система внутрішнього контролю, базована на відповідальності керівників, яких перевіряємо, розвивається, адже забезпечує повернення до Міноборони і Збройних Сил коштів, неправомірно витрачених чи втрачених.
Як оцінюється ефективність аудиту за міжнародними стандартами
– Чи присутні цифрові показники в оцінці якості служби аудиту за міжнародними стандартами?
– Жодних цифр. У нас сприйняття аудиту пострадянське: виявили – відшкодували… Все це нам перейшло у спадок від колишньої системи. Насправді внутрішній аудит оцінюють за іншими критеріями, де цифри майже не фігурують. Наприклад, це може бути відсоток впроваджених рекомендацій аудиту. Чому відсоток? Тому що в одному аудиті їх може бути десяток, а в іншому – одна. Втілення деяких рекомендацій може затягнутись у часі. Це слід відслідковувати…
– У вас діє свій моніторинг?
– Дуже хотілося б мати такий підрозділ. Однак наша штатна чисельність настільки обмежена, що ми не можемо дозволити таку «розкіш». Є відділ, на який покладено дуже багато завдань, зокрема і моніторинг виконання наших рекомендацій та пропозицій.
– Які ще показники ефективності застосовують на Заході?
– Відсоток виконання плану. Для країн зі сталою демократією це важливо. У них аудит – абсолютно незалежний орган, якому ніхто не дає жодних завдань, окрім міністра, який каже: «наступного року зверніть увагу на цю сферу…» Тобто аудит планує діяльність самостійно. Він розраховує людино-дні під кожного фахівця. Залишає невеликий часовий ресурс на виконання позапланових завдань. І якщо план не виконують – це вважається там поганим плануванням або поганим виконанням. У нас життя трошки інше. І хоча проводимо оцінку ризиків, плануємо роботу, однак ввідні надходять значно частіше. Якусь сферу хоче проаналізувати міністр оборони, якусь начальник Генштабу… Ми не можемо працювати спокійно, планомірно, як це відбувається в західних колег. На моє запитання до колеги з Британії, яка в його службі питома вага позапланових завдань, він, силкуючись пригадати, відповів: «Так… проведено один позаплановий аудит позаминулого року…але ми тоді скасували плановий».
А від нашого внутрішнього аудитора вимагають значно більше, ніж на Заході. Ми ще не позбавилися остаточно від виконання невластивих для внутрішнього аудиту функцій. Нас залучають і до попереднього контролю, і до перевірок та службових розслідувань, виконання інших завдань, що негативно впливає на проведення саме аудитів. Усі звикли, що аудитор – і швець, і жнець, і на дудці грає! А, як ви знаєте, відмовлятися від неправильних звичок значно складніше, ніж із самого початку формувати правильні. Тому й виконуємо дуже багато запитів у позаплановому порядку.
Чому некоректно порівнювати штати служби внутрішнього аудиту в МО України та західних країн
– Чи захищений наш аудитор? Чи достатня у нього мотивація?
– Наші фахівці ніяк не більше захищені, ніж інші держслужбовці та військові. Жодних додаткових гарантій, компенсацій… Навіть скажу, що в деяких посадовців є негативне ставлення, мовляв, ви нічого не робите, а тільки перевіряєте… Водночас, психологічне навантаження і відповідальність великі. Терміни проведення аудиту – стислі. У відрядженнях деякі аудитори перебувають по 200 і більше днів на рік, отримуючи по 60 грн добових.
Середня зарплата цивільного аудитора у Збройних Силах – 8500 гривень на місяць. Чи цього достатньо? Звісно, ні! А військові аудитори отримують грошове забезпечення на рівні (а іноді й нижче) тих, кого перевіряють. Але аудитори мають бути професійнішими й досвідченішими за тих, кого перевіряють, інакше – що це за аудит?
Ми працюємо з відповідними посадовцями, щоб підвищити спроможності Служби внутрішнього аудиту й мотивувати внутрішніх аудиторів. Сподіваюся, що кошти знайдуть, адже кожна витрачена на утримання Служби внутрішнього аудиту гривня повертається десятикратно.
– Мабуть, і культура діловодства у нас значно нижча, аніж у Європі?
– На жаль. У мене часто запитують, чому ваша Служба така велика… Ось, мовляв, у такій-то країні набагато менша. Однак забувають, що на Заході, по-перше, абсолютно весь облік і звітність ведуть в електронному вигляді. По-друге, аудитори мають доступ до всіх реєстрів країни: податкових, митних, земельних, майна, поліції тощо. Як працюємо ми? Надсилаємо письмові запити! А потім у 90 % нам відповідають, що «ця інформація таємна, у вас немає авторизації, хто ви такі»…
Ось, до слова, проблемне питання: облік і використання земель оборони. Коли б це був єдиний реєстр, який збігається з даними державного реєстру, то свою роботу ми робили б значно швидше. Сьогодні знову пишемо в держустанови, у Збройні Сили, інші структури і чекаємо відповідей: чи так, чи не так… На це витрачаємо місяці. І знову таки – структури, які не належать до Міноборони, не зобов’язані відповідати на запити внутрішнього аудиту! А як ведуть діловодство у військовій частині? Якісь процеси комп’ютеризовані, а якісь – дідівським методом. Тобто, перевіряємо їх, гортаючи товсті книги…
Загалом, кількість аудиторів та те, як вони працюють, залежить від вертикалі управління. Як організоване управління, так працюємо й ми. Є навіть таке поняття як аудиторський слід. Зрозуміло, якщо в нас квартирні справи лише на папері, то їх аудит можемо зробити тільки з виїздом у гарнізон, погортавши папери, надіславши запити, порівнюючи відповіді. Це забирає час, навантажує людські ресурси. Стає зрозумілим, чому нас не можна порівнювати із Заходом? Тому ратую за електронний облік житла, земель, майна, за доступ аудиторів до всіх реєстрів. У Міноборони над цим працюють. Це значно спростить проведення аудиту і дозволить ефективніше використовувати людські ресурси.
Приклади та… прецеденти аудиторської діяльності
– Чи можете прокоментувати ситуацію, яка склалася з компенсацією за неотримане житло?
– Наразі завершуємо аудит щодо цього питання. Виявили, що нормативно-правова база потребує уточнень. Наприклад, «черговик» отримав грошову компенсацію за належне йому за законом житло, однак квартиру не купує і, формально залишаючись безквартирним, не знімається з квартирного обліку в місцевих органах влади. Отож, аби не допускати такого, слід законодавчо зобов’язати отримувача коштів зніматися з усіх квартирних обліків. Цей ризик виявили, і найближчим часом його знімуть. І знову – про реєстри й діджиталізацію. Якби можна було здійснювати обмін інформацією, яка міститься у квартобліку відповідного гарнізону, між усіма гарнізонами та з інформацією, що міститься у відповідних реєстрах місцевих органів влади, то ризики зловживань суттєво знизилися б.
– Значні кошти проходять через оборонні закупівлі. Як ви оцінюєте ситуацію у цій царині?
– З оборонними закупівлями працюємо значно менше, бо це «гарячі пиріжки» для Рахункової палати й Держаудитслужби. За останні три роки ми не зробили жодного планового аудиту централізованих закупівель. Чому? Все просто: у першому півріччі у відповідних департаментах Міноборони і структурах Збройних Сил працює Рахункова палата, у другому – Держаудитслужба або навпаки. Ходити за ними і перевіряти те ж саме – це дублювання… Ми проводили позапланові аудити централізованих закупівель за дорученням міністра оборони і планові аудити децентралізованих закупівель у військових частинах. Ризикові сфери, такі як централізовані закупівлі, як правило, перевіряють щороку зовнішні органи. Ми теж намагаємося охопити аудитами такі ризикові сфери, як діяльність держпідприємств, землі, ліси, державне майно…
– І мисливські угіддя? Здається, у вас з ними виникали труднощі…
– Так. Нас не допустили до проведення аудиту, попри те, що тодішній міністр Степан Полторак затвердив відповідний план роботи. Не допустили, пославшись на те, що ГО «Товариство військових мисливців та рибалок ЗСУ» не належить до військового відомства. Ми показували правові акти, які чітко вказували: вони здійснюють діяльність на загальнодержавній власності. Однак з часом термін «загальнодержавна власність» де-юре перекваліфіковано в «державну власність». А втім, ми написали доповідь Міністру оборони, висвітлили проблему, надали рекомендації і відомство запрацювало: Юридичний департамент, Управління нормативно-методичного забезпечення та моніторингу володіння, використання та розпорядження нерухомого майна і земель спільно з органами прокуратури зробили дуже гарну роботу. За 2018–2019 роки до сфери управління Міноборони повернуто фонди Тетерівського та Володимирівського, Бучанського мисливських господарств загальною площею понад 120 га, Хмельницького стенду. Усунуто перешкоди в користуванні нерухомим майном у Львові по вулиці Коперника загальною площею 350 квадратних метрів. Триває позовна робота з витребування низки фондів.
За 2018–2019 роки до сфери управління Міноборони повернуто фонди мисливських господарств загальною площею понад 120 га.
– Ще одна резонансна проблема – «7-й кілометр» поблизу Одеси. Яка ситуація з її вирішенням?
– Знову ж таки, з 2010 року відповідальні за цей напрям діяльності особи не інформували керівництво Міноборони про проблеми. 2014-го ми написали Міністру оборони першу доповідь за результатами аудиту й надали рекомендації, у 2015-му – другу. І лише 2016-го укладено перший договір-доручення. Можливо, він був недосконалим, але слід було з чогось починати. Наразі із «7-им км» ситуація непроста, але ми повідомили керівництву, що кілька років Міноборони не отримувало від ринку (одного з найбільших у країні!) ні копійки. Дебіторська заборгованість – понад 5 млн гривень (за цінами 2010 року, а за реальними – думаю, що більше) навіть не обліковувалася! І знову ж – відомство запрацювало: відповідні структурні підрозділи підготували договори, почали контролювати повноту надходжень коштів на рахунки, здійснюється претензійна та позовна робота.
Рівень корупції в Міноборони нижчий, ніж в інших відомствах, а увага до проблем армії – вища
– Знову втрати для оборонного відомства…
– Тепер ви розумієте, чому аудиторам важко виступати публічно? У зв’язку з цим хотіла б окремо зазначити: нині роблять величезний акцент на корупції чи антикорупції. Я не кажу, що в армії її немає. Так, вона є! Але це не означає, що корупції тут більше, аніж, скажімо, у системах охорони здоров’я чи освіти, на митниці, чи в дорожній поліції. Проаналізуймо. Чи коректно порівнювати обсяги виявлених порушень у Міноборони з невеликим відомством? Це непорівняні речі. Чому?
Пункт перший. У нас бюджет 100 млрд грн, а там – 5. Міноборони володіє значною кількістю земельних ділянок, величезними обсягами державного і військового майна, а в іншому відомстві – дві споруди і 20 комп’ютерів. Абсолютні цифри тут не працюють. Слід говорити про відсоток порушень у загальному обсязі перевірених ресурсів, а він в армії приблизно такий же, але не вищий, ніж у середньому в країні. Стан відшкодування збитків в Міноборони кращий, ніж у середньому за результатами роботи підрозділів внутрішнього аудиту та Держаудитслужби.
Пункт другий. У системі Міноборони та Збройних Сил служить і працює 250 тисяч людей, а в іншому відомстві, наприклад, тисяча. Якщо йдеться про 100 випадків порушень на рік, то в Міноборони це становитиме 0,04 %, а в тому відомстві – 10 %.
Пункт третій. Увага суспільства до Міноборони значно вища і, як на мою думку, прискіпливіша. Тому кожне повідомлення про недоброчесну поведінку представника цього відомства обговорюється ширше і триваліше, має більший розголос, ніж, скажімо, представника житлово-комунального господарства.
– До речі, чиї заслуги в поверненні державі коштів? Ось, наприклад, ви виявили розтрату. Як потім працює система?
– Тут і наші зусилля, і всієї управлінської вертикалі Міноборони. У Департаменті вибудована система моніторингу впровадження аудиторських рекомендацій та виконання пропозицій. Коли закінчуємо аудит, даємо термін на виконання рекомендацій і пропозицій. Керівник, якого перевіряли, звітує нам щоквартально (до повного виконання) і надає інформацію до свого органу управління. Згодом цей орган направляє дані знову ж таки нам. Тобто маємо два джерела – свою інформацію та інформацію командирів перевіреної частини і його органу управління. Це закріплено у відповідному наказі Міноборони про порядок проведення внутрішнього аудиту. Це перше.
Друге. Коли у 2016-му розробляли Стандарти внутрішнього контролю в Міноборони та Збройних Силах (наразі внутрішній контроль опікує Головна інспекція Міноборони, але найближчим часом ці функції відійдуть до новоствореного відділу координації внутрішнього контролю), ми включили питання усунення порушень і виконання рекомендацій до системи внутрішнього контролю. Є відповідний наказ Міністра оборони про внутрішній контроль, який зобов’язує командира виконувати пропозиції та рекомендації аудиту і систематично звітувати про це. Тож, так би мовити, працює система у системі.
І ще одне. Про відшкодування збитків інформуємо міністра окремими доповідями. Востаннє такі дані направляли йому в жовтні (за 9 місяців цього року), наступні будуть у січні – вже за рік. І по ній матимемо рішення: когось притягнуть до відповідальності, когось не підвищать у військовому званні…
Хочу наголосити: не завжди причиною зловживань є корупція. Часто в їх основі – непрофесійність, брак досвіду, перевантаження, інколи – стрес. І це не просто слова. Є внутрішня та міжнародна статистики. Їх показники приблизно однакові: 10:10:80. А саме – 10 % людей займатимуться корупцією за найменшої нагоди і навіть самі створюватимуть відповідні умови, щоб скористатися ними. Ці свою психологію не змінять. Від них потрібно звільнятися. 10 % – ніколи на зловживання не підуть. Решта – у принципі, доброчесні, але в критичній ситуації, за певних умов, можуть порушити закон. Наша цільова аудиторія – саме ці 80 %. Саме на них маємо спрямовувати основні зусилля, аби вони знали, що таке корупція, а що – ні. Вони мають знати нормативно-правові акти і правила роботи на своїх посадах. У нас, на жаль, багато людей гарних за намірами, але непрофесійних за діями. Вони приймають неправильні рішення щодо виплат чи списання майна, бо не усвідомлюють, як правильно. Тож наше завдання – не лише виявити такі факти і забезпечити невідворотність покарання, а насамперед – допомагати керівництву усувати умови, які сприяють їх вчиненню. Це – єдині й прозорі правила та процедури усунення дискреційних повноважень, надійна система внутрішнього контролю, професійне навчання і постійне виховання доброчесності, керування кар’єрою, пошук і підтримання талантів, а також – гідне грошове забезпечення, заробітна плата та інші складові, за яких військовослужбовець, держслужбовець чи працівник Збройних Сил у разі виникнення життєвих проблем звернеться за допомогою до керівника та колег, а не привласнюватиме державне майно чи кошти.
10 % людей займатимуться корупцією за найменшої нагоди. Від них потрібно звільнятися. 10 % – ніколи не порушуватимуть закону, решта – порушуватимуть за певних умов. Маємо зробити так, аби ці 80% чітко знали, що таке корупція, а що – ні.
Не втомлююсь повторювати: професійний добір кадрів, їх виховання, зокрема, і в питаннях доброчесності, безперервний професійний розвиток є дуже важливими в системі good governance – теми, з якої починали розмову.
– Дякую за бесіду.
Фото Віталія Солоного
0 коммент.:
Дописати коментар