Щоб виглядав ніби парк

Як зробити ліс чистим.

Лісові масиви, особливо довкола міст, сіл і райцентрів, нині повсюдно страждають від надмірного «антропогенного впливу»: їх нещадно засмічують відпочивальники, грибники та автотуристи, а збирати сміття, очищати лісові угіддя від різноманітного мотлоху і бруду доводиться лісівникам. Окремі лісгоспи в Житомирській області навіть закупили спеціальну прибиральну техніку і вже створили спеціальні «комунальні» групи для того, щоб у лісі підтримувати чистоту і належний порядок.

У Баранівському держлісомисгоспі, наприклад, щоб оптимізувати антропогенний тиск на довкілля, вирішили більше створювати рекреаційних центрів, де б любителі відпочинку на природі могли проводити час цивілізовано, не завдаючи шкоди довкіллю.

– В наші лісові угіддя, як кажуть, вхід вільний для всіх, деякі обмеження запроваджуються лише в пожежонебезпечний період, – зазначає головний лісничий Баранівського держлісомисгоспу Віктор Мірошниченко. – Не в усіх країнах є така норма. На жаль, не всі наші люди розуміють і цінують такий привілей.

З іншого боку, зараз у державі не існує чіткої нормативно-правової бази, яка б регулювала це болюче питання. Лісівники – не екологічні, не санітарні інспектори і не правоохоронці, щоб притягати до відповідальності злісних забруднювачів довкілля. Проте ми постійно працюємо із місцевими жителями: роз’яснюємо, просимо не смітити в лісі й, звичайно, прибираємо. За кожною ділянкою лісу закріплено відповідальних працівників лісгоспу, вони й несуть оцей «тягар» відповідальності та контролю за закріпленою територією. У нас практично у кожному лісництві збудовані просторі центри для відпочинку на природі. Ці популярні місця ми обирали спільно із місцевими громадами за їх пропозиціями і побажаннями. Обгородили їх, поставили бесідки і столики, дитячі майданчики, відвели місця для вогнищ і збирання сміття. Але не всі це належно оцінюють. Деякі бесідки вже поламані, покрівля на них пошкоджена. Минуло всього 2–3 роки і вже необхідно ремонти проводити. Нам не так важко будувати ці рекреаційні куточки, як потім за ними доглядати. Боляче бачити, як їх час від часу псують.

І все ж ми продовжуємо працювати в цьому напрямку: встановлюємо нові інформаційні щити, публікуємо роз’яснення у місцевих ЗМІ, проводимо регулярні зустрічі з місцевим депутатським активом і сподіваємося на те, що з часом ставлення людей до природи, до лісу стане кращим, цивілізованим, – каже головний лісничий Баранівського держлісомисгоспу.

Володимир ВАСИЛЬЧУК,
фото автора,
Газета “Природа і суспільство”

https://ekoinform.com.ua/?p=6534

Далі...

Кліматично нейтральний статус

Презентація нової концепції розвитку енергетичної галузі країни відбулася в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України.

Документ, представлений 21 січня, передбачає повну відмову від вугілля, частково від атомної енергетики і досягнення кліматично нейтрального статусу.

Затвердити таку концепцію у відомстві планують до кінця першого кварталу цього року.

«Це нова логіка двох важливих питань в Україні – екологія, яку я ставлю тут на перше місце, і українська енергетика, – заявив очільник міністерства Олексій Оржель на початку презентації. – Останнім часом цей тренд є світовим. Дійсно, енергетика дуже часто долучається до інших, часто й екологічних міністерств у світі. Останній приклад – це Міністерство клімату у Польщі. Там пріоритетом передбачається боротьба зі змінами клімату, екологізація енергетики. А також важливим елементом є те, що ми маємо побачити новий зміст і нову логіку розвитку енергетики із пріоритетом екології».

Олексій Оржель зазначив, що у розробці проєкту Концепції «зеленого» енергетичного переходу України до 2050 року застосовані найпрогресивніші підходи, які беруться за основу під час створення стратегічних документів в енергетиці у провідних міжнародних організаціях, зокрема, у Міжнародному енергетичному агентстві (МЕА).

«Для наших європейських партнерів є новий пріоритет – Green Deal – і якщо ми не відповідатимемо цій логіці, нам буде важче говорити з ними, оскільки європейці обрали інший шлях», – пояснив міністр.

Європейські підходи, узяті на озброєння новоствореним міністерством, передбачають багатофакторне економіко-математичне моделювання. Головні індикатори, які Мінекоенерго ставить до виконання відповідно до Концепції, полягають у кількох взаємопов’язаних сферах, а саме – енергоефективність, збільшення частки відновлювальних джерел енергії (ВДЕ), зменшення частки добувних галузей, перехід до циклічної економіки та зменшення відходів, зменшення атомної генерації зі сталим збереженням гідроенергетики, відкриті сучасні енергетичні ринки та інтеграція енергетичних ринків України з європейськими.

Як наслідок впровадження Концепції у життя, Україна може повністю відмовитися від вугільної генерації вже до 2050 року, а частка ВДЕ сягне 70%.

«У нас є оцінки, різні графіки і сценарії реалізації цієї цифри, але найголовнішим є те, що цей розвиток має бути економічно обґрунтованим, – пояснив Оржель, маючи на увазі ВДЕ, і додав: – у мене є сподівання, і я впевнений, що це станеться раніше, з урахуванням тих викликів і проблем, які нині несе цей напрямок». За його словами, у міністерстві прогнозують, що рівень атомної електроенергії до 2050 року становитиме 20–25% унаслідок розвитку ВДЕ. Натомість нові атомні потужності можуть будуватися за технологією малих ядерних реакторів.

У Концепції також не планується збільшення обсягів генерації електроенергії. Згідно з нею, саме за рахунок впровадження енерго­ефективності постачання первинної енергії має знизитись на 44% у порівнянні з 2015 роком.

«Згідно з Концепцією, головним індикатором ми ставимо енергоефективність. Найкраща одиниця енергії – це та, котра не була вироблена, вона найекологічніша. Кожна гривня, вкладена в енергоефективність, це розвиток малого та середнього бізнесу, це другий пріоритет після інфраструктурних проєктів діючого Уряду, який закладений у програму»,– зазначив міністр.

За розрахунками його відомства, також для переходу України до кліматично-нейтральної економіки (тобто досягнення нульового рівня викидів парникових газів) до 2070 року необхідно щорічно забезпечувати залучення інвестицій у середньому до 5% ВВП.

«Ми говоримо про всі інвестиції, не лише про державне фінансування, – пояснив у своєму виступі заступник міністра Сергій Масліченко. – Будуть інвестиції за рахунок приватного сектору, домогосподарства встановлюватимуть панелі, бізнес встановлюватиме генерацію або вкладатиме кошти в енерго­ефективність. А роль держави – заохочувати такі інвестиції».

Він також зауважив: «У фіналі ми повинні вийти на показник 50% економії. Це також дозволить зменшити імпорт енергоресурсів у три рази, а в перспективі взагалі відмовитися від природного газу».

За словами Сергія Масліченка, важливе соціальне сприйняття цих змін: «Ми переконані, що ці зміни дозволять зменшити енергетичну бідність, створити нові індустрії, робочі місця, все це вплине на зростання доходів, добробут, а головне – здоров’я».

Відповідаючи на запитання під час пресконференції щодо стимулів, котрі спричинять відмову інвесторів від вугільної генерації, Олексій Оржель наголосив, що це мають бути суто ринкові причини. Тобто до 2050 року генерація інших видів електроенергії має стати вигіднішою. За його словами, нині навіть без «зеленого тарифу» інвестиції у ВДЕ вигідніші, ніж у традиційні.

Міністр закликав громадськість та експертне середовище активніше долучатися до обговорення проєкту Концепції та надавати пропозиції. Документ буде постійно змінюватися відповідно до зауважень громадськості та економічних реалій.

Проєкт Концепції опубліковано на веб-сайті міністерства для обговорення та надання пропозицій.

Віталій ГОПКАЛО,
Газета “Природа і суспільство”

Далі...

Система лісової сертифікації

Як це діє в Україні та ЄС.

Україна активно включилася в роботу з сертифікації лісів. Сьогодні українські ліси сертифікуються за найбільш авторитетною міжнародною схемою Forest Stewardship Council® (FSC®), в той час як наші європейські сусіди практикують також й інші стандарти.

Україна: обрала FSC

Лісовим кодексом України передбачено, що лісова сертифікація є невід’ємною складовою організації лісового господарства, яка ґрунтується на міжнародних вимогах (стандартах). Хоча перші кроки до сертифікації лісів зроблено ще в 1999 році, одним із головних чинників, що дав поштовх її розвитку в Україні, став вступ до ЄС у 2004 році традиційних імпортерів української лісової продукції таких як: Польща, Словаччина, Угорщина, а пізніше Румунії. Закріпленням лісової сертифікації в міжнародних договорах слід вважати Угоду про Асоціацію між Україною та ЄС відповідно до якої сторони зобов’язуються сприяти торгівлі законною і сталою лісовою продукцією. Останнє означає, що українські експортери повинні підтверджувати законність та сталість походження лісопродукції, що досягається, зокрема, завдяки лісовій сертифікації.

Лісова сертифікація включає дві складові:

– сертифікація системи ведення лісового господарства;
– сертифікація ланцюга постачання продукції.

У першому випадку відбувається оцінка відповідності лісового господарства сукупності екологічних, соціальних і економічних вимог, у другому – здійснюється налагодження системи відстеження руху деревини та іншої продукції з сертифікованих лісових господарств до споживача. Сюди входять усі етапи трансформації сировини в готову продукцію, призначену для використання кінцевим споживачем. Отже, перша складова безпосередньо стосується лісових господарств, а друга – деревообробних і лісоторгівельних підприємств, які використовують деревину зі сертифікованих лісів.

Як вже зазначалося, нині в Україні лісова сертифікація здійснюється за міжнародною схемою FSC. Станом на 1 листопада 2019 року, площа сертифікованих лісів сягнула 4,1 млн га, що становить близько 40% площі лісових ділянок країни, видано 124 сертифікати стандарту FM/CoC, 316 сертифікатів стандарту CoC.

Сертифікацію ведення лісового господарства в Україні здійснюють компанії: НЕПКон, «СЖС Південна Африка» та «Лесная сертификация». Також діє представництво FSC в Україні. Переважна більшість (97,6%) усіх сертифікованих лісів перебуває у постійному користуванні держлісгоспів, що входять до сфери управління Держлісагентства. При цьому, сертифіковані ліси розташовуються нерівномірно і зосереджуються в західних і північних областях.

Крім того, нещодавно в Україні реалізовано пілотний проект FSC в Україні та НЕПКон щодо сертифікації недеревинної лісової продукції: новорічних дерев, хвойного екстракту, грибів, ягід та березового соку. Відтепер на цей перелік продукції розширена дія FSC сертифікату ДП «Маневицьке лісове господарство», яке є учасником і бенефіціаром зазначеного проекту.

Слід відзначити, що на початку жовтня Верховна Рада України затвердила програму діяльності уряду, серед завдань якого є, зокрема, збільшення лісистості та сертифікація лісів згідно з вимогами FSC.

ЄС: дві системи краще

На рівні ЄС одним із основних документів щодо підтвердження легальності деревини через її сертифікацію є Регламент ЄС 995/2010. Як відомо, в ЄС кожна держава-член визначає свої принципи лісокористування та лісову політику з огляду на загальну Лісову стратегію ЄС. Остання, зокрема, передбачає, що системи лісової сертифікації повин­ні бути сумісні з узгодженими на міжнародному рівні принципами сталого лісокористування.

На відміну від України, в країнах ЄС використовується дві системи сертифікації – FSC та PEFC (Program for the Endorsement of Forest Certification). Нагадаємо, що їх головна відмінність полягає в структурі побудови та управління. FSC є членською організацією, яка охоплює 1168 членів із 90 країн світу. Вони об’єднані в три палати: соціальну, екологічну та економічну. Принцип прийняття рішень на основі консенсусу трьох палат став наріжним каменем діяльності FSC з моменту його створення. Це забезпечує збалансованість рішень і їх прийнятність для різних груп інтересів. У свою чергу, PEFC є організацією-«парасолькою», яка об’єднує 49 країн-учасниць. Є відмінності і в процесі акредитації органів з сертифікації. У PEFC керуються стандартами ISO, згідно з якими органами з акредитації можуть бути незалежні національні органи, що є членами Міжнародного акредитаційного форуму IAF. Акредитація органів сертифікації за схемою FSC здійснюється незалежною організацією – Міжнародне агентство із забезпечення якості сертифікації (ASI), яке є членом асоціації надійних стандартів сталості – ISEAL Alliance.

Сьогодні в ЄС кожна держава-член самостійно обирає ту чи іншу систему сертифікації, а в деяких з них ліси сертифікуються одночасно обома системами. Кожна європейська країна має свій відсоток сертифікованих лісів за схемою FSC, у той час як деякі країни взагалі не мають сертифікатів за схемою PEFC.

Поширення тієї чи іншої системи сертифікації залежить від багатьох чинників, у тому числі, й від розподілу лісів за власністю, способом управління, зв’язку з ринком лісоматеріалів та НЛП. Багато компаній, наприклад, у Латвії, Польщі та Швеції, вибирають сертифікацію за обома системами для забезпечення можливості продавати сертифіковану продукцію ширшому колу покупців та чутливо реагувати на тенденції ринку деревини. Слід відзначити, що для дрібних лісовласників, які володіють приблизно 60% загального обсягу європейських лісів, сертифікація часто є доволі дорогою процедурою з точки зору витрат і організаційних аспектів. Утім обидві системи напрацювали спрощені схеми саме для цієї категорії, які передбачають об’єднання групи лісовласників для отримання сертифікації.

Загалом, державні та громадські ліси в ЄС є більш сертифікованими, ніж приватні. Щоправда, в таких країнах як: Австрія та Фінляндія зафіксовано вищий рівень сертифікації саме приватних лісів.

Підсумовуючи, зазначимо, що узагальнена практика ведення лісового господарства в ЄС та Україні свідчить про те, що лісова сертифікація не лише сприяє прозорому та раціональному лісокористуванню, а й повнішому використанню економічних, соціальних та екологічних функцій лісу.

Олександр КОЗКА,
Газета “Природа і суспільство”

https://ekoinform.com.ua/?p=6429

Далі...

«Буде діяти закон!»

Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук про подальший розвиток лісової галузі.

Нарада з керівниками територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів України щодо подальшого розвитку лісової галузі відбулася 14 січня під головуванням Прем’єр-міністра України Олексія Гончарука.

На ньому Прем’єр-міністр представив нового керівника Держлісагентства Андрія Заблоцького, якому він доручив провести масштабний аудит підприємств у ряді областей і за результатами прийняти відповідні кадрові рішення.

«Через незаконну вирубку лісів держава вже зазнала збитків більше, ніж на 1 млрд грн тільки за останні кілька років. Це неприпустимо. В Україні буде діяти закон. Усі причетні до корупції будуть звільнені, а за результатами розслідування – притягнуті до відповідальності. Ми не можемо закривати очі на «сірий ринок» лісу і незаконну вирубку. Хто займається тіньовими схемами, пишіть заяву і звільняйтесь. Хто не почує цю позицію, тому буде складно працювати. Контрабанда лісу під виглядом дров до Європи має припинитись», – попередив Олексій Гончарук.

Голова Держлісагентства України Андрій Заблоцький, у свою чергу, розповів про основні концептуальні зміни діяльності у лісовій галузі.

«Для мене велика честь очолити таке відповідальне відомство. Ми розуміємо, що в суспільстві є великий запит на зміни, і є запит, щоб повернути довіру суспільства до лісівників.

Раціональне використання лісових ресурсів в усьому світі є пріоритетом, – зазначив Андрій Заблоцький, – ми маємо більше саджати лісу, ефективно використовувати лісові ресурси на підставі інвентаризації та актуальної інформації. На жаль, на сьогодні цього немає. Тому, на виконання Указу Президента України, доручень Уряду Держлісагентством розробляється проект Закону щодо Національної інвентаризації лісів, який має на меті покласти край невизначеності».

Крім того, додав він, відповідно до нових цілей Уряду лісівники повинні збільшити лісистість до 20%.

Держлісагентство над цим вже працює, розробляються відповідні програми.

Стосовно незаконних рубок Голова Держлісагентства наголосив, що «значна частина ринку сьогодні знаходиться у тіні. Саме електронний облік має на меті виправити це. Також плануємо ввести кримінальну відповідальність як за переміщення деревини без бирок, так і за закупівлю незаконно заготовленої деревини».

Централізований облік деревини зробить зрозумілим її походження. Відповідно правоохоронні органи та громадськість зможуть перевірити легальність деревини за номером бирки, товарно-транспортними накладними, номером автомобіля тощо. Прозорість у цьому питанні є ключовим і першим етапом.

Стосовно незаконного обігу деревини. За словами очільника агентства, на сьогодні нараховується значна кількість нелегальних лісопилок. «Це пов’язано, зокрема, і з тим, що для відкриття пилорами необхідна велика кількість дозвільних документів. Прозорість регулювання, швидке відкриття бізнесу має бути пріоритетом, щоб легалізувати діяльність. Відповідно деревина без бирки на пилорамі буде поза законом. Це ті елементи, які дозволять викорінити корупцію у галузі і нелегальний обіг деревини», – наголосив Андрій Заблоцький.

Щодо ринку деревини, то сьогодні на ньому немає правил гри, вони були скасовані більше року тому. «Тому терміново треба прийняти Закон про ринок деревини, де будуть чітко прописані прозорі та зрозумілі правила для всіх учасників процесу, щоб кожен бізнес – від маленького до великого – мав можливість доступу до спільного обмеженого ресурсу. Відповідно це забезпечить рівність та конкуренцію на ринку», – зазначив Голова відомства.

Окремо Андрій Заблоцький зупинився на фінансуванні галузі. Держлісагентство порушуватиме це питання перед Урядом та Верховною Радою, аби підвищити державне фінансування. В окремих випадках його критично не вистачає.

«Виникає дуже багато питань як від суспільства, так і правоохоронних органів щодо неефективності роботи держлісгоспів, – зазначив Голова Держлісагентства. – Ми маємо на сьогодні близько 2 млрд грн заборгованості за цими підприємствами. Вважаю, що це є недопустимим, потрібно провести комплексний аудит по всіх державних підприємствах, визначити причини їх збитковості, прийняти відповідні рішення».

Пріоритетом для вирішення цього питання, за його словами, мають бути оптимізація діяльності держпідприємств, врегулювання податкового навантаження, реструктуризація боргу. Також паралельно з цим треба розглянути й інституційну реформу, аби покращити ефективність управління галуззю в цілому.

«І останнє, на мій погляд, найбільш важливе питання – повернення довіри громадськості до лісівників, – зазначив наприкінці свого виступу Андрій Заблоцький. – Плануємо створити Єдиний лісовий портал, на якому, зокрема, розміщуватиметься онлайн-карта рубок, де кожен громадянин матиме змогу – і на сьогодні вже має у більшості областей України – перевірити, чи є рубки законними, чи ні. Плануємо впродовж трьох місяців завершити таку роботу по всій території України – від Карпат до Сходу, від Півночі до Півдня»,– наголосив Андрій Заблоцький.

Також планується перевести в електронний формат видачу усіх дозвільних документів, щоб в Україні запрацював повноцінно «Ліс у смартфоні».

Віталій ГОПКАЛО,
Газета “Природа і суспільство”

https://ekoinform.com.ua/?p=6247

Далі...

«Іноземець» на Вінниччині

Лісівники активно вводять до складу лісових культур горіх чорний.

– Державні підприємства Вінницького ОУЛМГ успішно використовують сучасні науково обґрунтовані технології лісовідновлення та формування високопродуктивних лісових насаджень, збагачення їхнього породного складу, формування біологічно стійких насаджень, зокрема, і за рахунок введення у склад лісових культур цінних аборигенних та інтродукованих лісових порід, – підкреслює начальник Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій Бондар.

Держпідприємства лісового господарства Вінницького ОУЛМГ мають досить вагомий досвід вирощування горіха чорного – як чистих плантацій, так і супутньою породою у складі лісових культур дуба звичайного. Понад 25 років його вирощують усі держлісгоспи Вінниччини, створивши за цей період більше, ніж 8000 га лісових культур за участю цієї породи, щороку саджаючи 500–600 га.

Найпершими розпочали вирощувати горіх чорний на Вінниччині держлісгоспи півдня області. Зокрема найбільша в області площа насаджень горіха чорного – 1397 га лісових культур – у ДП «Могилів-Подільський лісгосп». З них 101 га – з головною породою горіха чорного.

Крім того, у Могилів-Подільському лісгоспі – найстаріші в області за віком високопродуктивні насадження горіха чорного. І не лише в області, а й, можливо, і в Україні. У Вендичанському лісництві (квартал № 54) є ділянка із 104-річними насадженнями, у Моївському лісництві (квартал № 75) – ростуть насадження віком 86–89 років.

Як потрапив цей інтродуцент до подільських лісів у ті буремні сторінки історії – революція і післяреволюційні часи? Історія не зберегла відповідей на це запитання. Проте нащадки мають столітні ліси – результати праці лісівників попередніх поколінь.

Сьогодні держлісгоспи Вінниччини повністю забезпечені власним насінням горіха чорного для створення якісного садивного матеріалу. Цього року ДП «Могилів-Подільський лісгосп» заготовило 3,5 тонни насіння горіха чорного. Щорічно у лісових розсадниках вирощують 70–80 тис. штук сіянців горіха чорного і створюють близько 50–60 га лісових культур за участю цієї породи.

Про прекрасний приріст горіха чорного яскраво свідчить приклад ділянки площею 1,5 га у 69-му кварталі Моївського лісництва. Тут 24-річні насадження заввишки у середньому 15–17 метрів! Стовбури дерев абсолютно рівні. Причому важливим є те, що роботу з формування крони практично непотрібно проводити. Приміром, як із молодими культурами дуба звичайного, який дає багато бічних пагонів. А ще горіх чорний прекрасно росте у складі з іншими лісовими породами, не пригнічуючи їх. У Могилів-Подільському лісгоспі найчастіше створюють культури із дубом та горіхом за схемою 4 ряди дуба звичайного – 1 ряд горіха чорного.

– Ці культури вимагають проведення меншої кількості доглядів, подекуди вже на третій рік їх можна переводити у покриту лісом площу, – зазначає головний лісничий О. Хомич.

Горіх чорний – це нетрадиційна порода для українських лісів, батьківщиною якого є Північна Америка. Проте лісівники Вінниччини активно вводять «іноземця» до складу лісових культур – як чистими рядами, так і у складі з іншими породами. Цей інтродуцент прекрасно зростає у подільських лісах, а ще є перспективним у вирощуванні.

Горіх чорний цінують за хороші властивості деревини – її вартість навіть перевищує вартість деревини дуба. Відзначається інтенсивним ростом у порівнянні з дубом звичайним , особливо в молодому віці: щорічний приріст у висоту може досягати до 1,5 метра, в діаметрі – до 2 см. А ще ця порода відзначається стійкістю до хвороб, шкідників, зимостійкістю та посухостійкістю. Це особливо актуально у зв’язку із глобальними процесами зміни клімату та зниженням рівня ґрунтових вод.

Оксана НІКІТІНА,
Газета “Природа і суспільство”

https://ekoinform.com.ua/?p=6227

Далі...

Катастрофа нам не загрожує

Причина всихання лісів – у розповсюдженні інфекційних захворювань дерев.

Український ліс сьогодні страждає від всихання. За даними Державного агентства лісових ресурсів України, на сьогодні на Поліссі 450 тисяч га сосни вже знищено з цієї причини. Крім того, всихають інші дерева – дуб, ялина, береза, граб. Є багато версій щодо причин такого становища. Одна з найбільш популярних – шкідники. Але науковці стверджують, що є понад 150 версій причин всихання лісів. Професор кафедри лісівництва Національного університету біоресурсів і природокористування України, доктор сільськогосподарських наук Анатолій Гойчук стверджує, що причиною швидкого всихання лісів є фітопатогени, зокрема, і так звані вітальні облігати, тобто прижиттєві, обов’язкові, які є невід’ємними складниками здорових рослин та їх органів, у тому числі, й сосни звичайної, а шкідники – це вторинний, хоча і потужний чинник підсилення патології. Детальніше про це – в інтерв’ю професора газеті «Природа і суспільство».

– Анатолію Федоровичу, Ви стверджуєте, що причиною всихання лісу є інфекційні хвороби. Розкажіть, будь ласка, про проведені експерименти і ваше бачення проблеми та її вирішення.

– Проблема всихання лісів – не нова. В минулому столітті було, щонайменше, три хвилі масового всихання дуба: найвідчутніше – у 70-х роках. Сосна, починаючи з 50-х років ХХ століття, впродовж 30 років всихала теж, і це явище було пов’язане з так званою кореневою губкою: всихала сосна та, що була створена на нелісових землях після війни. Але останнім часом інтерес до кореневої губки пропав, тому що сосна сохне і на тих землях, які завжди були під лісом. При чому – не тільки старших вікових груп, а й підріст молодих рослин. Зараз ця проблема особливо виражена в Європі, але нічого особливого європейці в боротьбі з цією проблемою не досягли: вони створюють свої технології відтворення лісів, але це не дуже діє…

Зараз в Україні інтенсивно сохнуть ялина, сосна, ясен, випадає з насаджень граб – про що ніхто ще не чув. Також зараз випала береза – маємо масове всихання берези в межах її ареалу (в Житомирському Поліссі, наприклад, загальна площа насаджень із участю берези повислої становить 103,9 тис. га, а осередки всихання станом на 2018 рік становлять 3,2 тис. га). З причин всихання лісу є, щонайменше, 150 гіпотез – як абіотичного характеру (пониження ґрунтових вод, зміни температури, які ми розглядаємо як каталізуючі чинники), так і збудниками інфекційних хвороб лісу, зокрема, і в першу чергу, – бактеріозів. Щоб не повертатися до цього питання (воно потребує окремого розгляду), варто зазначити, що для бактерій важлива не стільки їх кількість, скільки їх наявність, адже на відміну від грибів, бактерії здатні на порядки швидше заповнити екологічну нішу до максимально можливої.

Тому ми глибоко переконані, що всихання сосни носить виключно інфекційний характер при каталізуючій дії несприятливого довкілля, а саме – дисбалансу вологи.

– Тобто версія щодо шкідників, зокрема, короїда – не вірна?

– Зараз дуже багато уваги приділяють шкідникам. Я з усією відповідальністю заявляю, що комахи-ксилотрофи, які заселяють стовбур дерева, – при системному ураженні, заселяють уже ті дерева, які перебувають у стані так званої «клінічної смерті». Його ще можна врятувати засобами інтенсивної терапії, але в лісі цього ніхто не робитиме. Тобто комахи, з одного боку, є потужним вектором у поширенні інфекції, а з іншого – це надійний індикатор того, що дерево вже – мертве. Зовнішня інфекція, нехай навіть і бактеріальна, з надзвичайно високою енергією розмноження не спроможна за короткий термін «пронизати» всю заболоневу частину дерева. Це є виключно внутрішні патогени, активність яких у системній єдності грибної і бактеріальної біоти сосни регулюється порушеннями метаболічних процесів у рослині під дією каталізуючих чинників. Як би хто не говорив, але експериментальний аналіз, аналіз серйозної літератури доводить, що єдиним регуляторним, поведінковим (етологічним) чинником комах є виключно фітогормони, як інтегрований показник, що безпосередньо залежить від цілого ряду чинників, зокрема, освітлення, вологості тощо. Адже від того, як дерево «пахне», показує, що воно сприятливе для комах, бо вмирає. Фітогормони здорового дерева мають свій фітогормон – так як і людина, і комахи виконують свою роль із утилізації того, що відмерло…

Зараз виникає питання, що взагалі треба замінювати сосну, березу, ясен іншими рослинами. Я думаю, що з часом у нас із сосною буде все в порядку. Свого часу говорили так про дуба – що він вже ось-ось повсихає… Так, проблема є, але думаю, що найближчим часом вона зміниться на краще: є певна циклічність, і це відображено в літературі – вона повторюється з кратністю 33-х років. Такі дані в літературі є. Думаю, ще трішки, і ми матимемо сніжні зими і дощові літа, як було завжди.

– Як Ви пропонуєте мінімізувати зараз проблему всихання лісів, не чекаючи зміни в природі?

– За останніми даними, ми маємо 350 тисяч га сухостійної сосни по Поліссю. При чому, вона сохне не скрізь: почала сохнути з Центральних регіонів, і в останню чергу – на Чернігівщині з інтервалом у 4–5 років. Так само – береза. Якщо в нас – 10 млн га земель, вкритих лісовою рослинністю, то наче відсоток і невеликий. Але сохнуть, в основному це середньовікові і пристигаючі деревостани в Поліссі.

І там – проблема велика. Це група тих лісів, які треба рубати, бо потім це вже будуть дрова, які нікому непотрібні, навіть їх заготівля – малорентабельна. Середній показник всихання в цих вікових групах насаджень – 9–12%, у межах середньовікових насаджень. І якщо взяти тільки ті ліси, від яких ми маємо отримати деревину, то відсоток – дуже значний.

Зараз основна проблема акцентована на боротьбі з комахами. Я заявляю з усією очевидністю: комахи – це невід’ємний складник біоценозу, їх знищити неможливо. Аби регулювати їх чисельність, непотрібно створювати їм цю кормову базу. Тобто не треба бути фахівцем із дипломом бакалавра, аби визначити сосну чи березу, яка хвора – вона має симптоматику. І саме в цей період – коли починають проявлятися симптоми, ці дерева, особливо хвойні, мають вирубуватися негайно.

– Отже, єдиний вихід проти всихання лісів – вчасно вирубувати хворі дерева?

– Якщо ми маємо будь-яку патологію, будь-яку хворобу, якщо маємо такі явища в лісі, як всихання дерев, а це стається завжди, – стається масове зрідження в процесі росту, – то це природний добір – закон існування будь-якого лісового біоценозу… Люди повинні приходити в ліс зі знанням справи – коли і як можна вирубати дерево. Тим більше, що зараз, із відсутністю фінансування, ці заходи або взагалі не проводить, або вони дуже обмежені. Якщо є будь-яка патологія, то ці питання потрібно віддати у відповідальність виключно працівників лісової галузі – фахівців із фаховою підготовкою. Нічого не маю проти екологів, хай вони будуть у комісії. Але вони не повинні морочити голову тими моментами, які заважають веденню лісового господарства. І це має бути оперативно – не можна розтягувати на місяці.

– Ви стверджуєте, що природа може все відрегулювати. Але інші науковці вважають, що через зміни кліматичних зон, основні дерева, які сьогодні утворюють наш ліс, «підуть» на Північ і Схід, і це – неминуче. Що Ви думаєте з цього приводу?

– Це все вже було: в літературі описуються явища, які були на території України за останні 150 років, пов’язані з підвищенням температури і нестачею вологи. Не треба боятися глобального потепління, я вважаю, що катастрофа нам не загрожує… Стосовно насування кліматичних зон, то для цього потрібний значний термін. Я не вірю, що в нас буде пустеля Сахара. Але ми можемо підійти до цього близько, якщо матимемо безвідповідальне ставлення до лісів, створених кров’ю і потом нашими батьками й дідами в південних регіонах. Маю на увазі, зокрема, залісення Олеських пісків. Також – це полезахисні смуги, які зупинили пилові бурі. Я знаю про що кажу, бо в 40–50-ті роки Запорізька, Одеська, Миколаївська і Херсонська області мали такі бурі, що нічим було дихати. Залісення зупинило ці стихійні явища. А сьогодні їх палять і руйнують, немає жодної копійки бюджетного фінансування, навіть невідомо кому належать ці полезахисні смуги. Виходить, що зараз ми не можемо зберегти навіть те, що є. Ось така безгосподарність може стати найбільшою загрозою.

Оксана МИКОЛЮК,
Газета “Природа і суспільство”

https://ekoinform.com.ua/?p=6124

Далі...

Вогонь і сонце

Без чого не житимуть соснові ліси.

Клумби з трояндами або картопляні грядки можуть бути красивими і корисними, але якщо їх не прополювати, швидко заростають бур’янами і пізніше перетворюються на луг або ліс. Щоб розарій залишився розарієм, його потрібно прополювати, поливати, удобрювати, вкривати на зиму і робити ще багато чого. А ліси мільйони років живуть без прополювання.

Все це так, але де зараз знайти природні ліси? Зрозуміло, що посаджені рядочками ялини – це штучне угруповання. І тому не дуже стійке: варто трапитись спекотному сухому літу, як у ньому масово розмножуються короїди, і більшість ялин гине.

А ось великий сосняк, який явно ніхто не садив: дерева ростуть хаотично, причому ростуть уже багато поколінь. На місці померлих від старості сосен виростають їх «дочки», потім їх змінюють «внучки», «правнучки»… Стале угруповання? Ще й яке! Значить, природне, корінне?А ось і ні!

Хоча ще недавно навіть серйозні вчені-лісознавці вважали сосняки корінним типом лісу: важко було уявити, що такі великі ліси виникли не самі, а з вини людей. Але ж у них подекуди років сто «не ступала нога людини»! Як же вони можуть бути неприродними?!

Щоб відповісти на це запитання, потрібно з’ясувати, як живе сосна і що їй потрібно від життя. Так ось, виявляється, що сосна – дуже «слабке» дерево, яке програє в конкуренції всім іншим видам. По-перше, вона вкрай світлолюбна – молоді сосонки можуть вирости лише на відкритому місці: на галявині, вирубці, згарищі тощо. Це не страшно – у світлолюбних дерев є свої сильні сторони. Але всім, хто занадто любить світло, потрібно мати багато легкого насіння, здатного далеко розгалуджуватись – інакше не вийде швидко заселити «звільнені» місця в лісі. А у сосни і насіння не так багато, як у берези чи осики, і поширюється воно не так далеко – важкувате.

При цьому у сосни слабкі проростки, що насилу пробиваються крізь траву – значить, вона повільно заселяє луки з густим травостоєм.

А через велику світлолюбність сосни їй потрібні дуже великі «вікна», тоді як інші світлолюбні дерева готові виростати й у відносно невеликих. Погляньте на лісову галявину, просіку, вирубку – ви легко знайдете молоді берізки і осики, а ось сосонки потрібно ще пошукати. Навіть при тому, що дорослі дерева, які дають насіння, – ось вони, поруч.

Та й ростуть молоді сосни не так вже й швидко, а це світлолюбному дереву взагалі протипоказано: варто трохи відстати в рості – і все, потрапиш у тінь успішніших конкурентів і загинеш.

Так що ж, у сосни одні недоліки і жодної переваги? Як же вона взагалі вижила, а тим більше утворила такі великі ліси? Звичайно, й у неї є сильний бік – вона може рости на абсолютно будь-якому ґрунті: бідному і багатому, дуже сухому і заболоченому. На болотах або, навпаки, на сухих піщаних пагорбах, де не вижити жодному іншому дереву, сосна – королева. Саме там її природне місце, там вона існувала століттями. І вже звідти, як із засідки, заселила великі площі, зайняті сосновими лісами в наші дні.

До речі, ґрунт під сосновими лісами, як правило, дуже бідний – часом настільки, що ніхто, крім сосни, жити там не може. Тільки от нічого природного в цій бідності немає. Чому – скоро дізнаємось, а для цього познайомимось із ще одним сильним боком сосни.

Сосна – пірофіт. Так називають рослини, яким вогонь не тільки не страшний, але навіть корисний і бажаний. Сосна дуже швидко і легко сіється на згарищах – там немає трави, що заважає проростати. Дорослі дерева непогано захищені від обгорання товстою корою, а коріння у них йде вертикально вниз і теж не страждає від вогню. При цьому під пологом соснового лісу накопичуються хвоя і гілки – просочені смолою, вони довго не гниють, створюючи підвищену пожежонебезпеку.

В результаті пожежі в сосняках трапляються частіше, ніж в інших лісах, а сосні тільки того і треба: знищуються конкуренти, і насіння добре сходить. Низову пожежу (коли горить тільки опад на землі) сосна переживає без труднощів – подумаєш, кора зовні почорніє (будете в сосняку – зверніть увагу на кору і з’ясуйте, горів він чи ні). І навіть якщо пожежа переходить у верхову, гублячи всі дерева, частина насіння виживає під захистом шишок і потім проростає на згарищі. Заради випалювання конкурентів, вважають пірофіти, не шкода і самих себе спалити.

Але пожежа знищує не тільки рослини: у вогні згорає перегній, і ґрунт стає бідним – а на бідних ґрунтах сосні немає рівних. Виникає зам­кнуте коло: чим більше пожеж, тим більше сосен. А чим більше сосен, тим частіше трапляються пожежі, і тим важче вирости іншим деревам. Загалом, варто один раз спалити ліс, як на його місці виростає сосняк і далі починає горіти «за розкладом» (приблизно раз на 50 років), вперто опираючись підсіванню конкурентів.

Ось вам і секрет «стійкості» сосняків!

Петро ВОЛЦІТ,
Газета “Природа і суспільство”

Далі...

«Пульс» лісу

Як ІТ-технології допомагають вивчати ліси.

Поставити діагноз пацієнту – для лікаря не проблема. Інша справа з лісом. Це теж живий організм, який хворіє, росте, вмирає та народжується. Ці зміни для нас непомітні. Та від того, наскільки здоровий ліс, залежить комфортність кожного з нас. Вирубали дерева у парку біля вашого будинку – повітря, певно, стало бруднішим. Літні пожежі у лісі – знову страждає чистота повітря та наші легені. Тому так важливо вимірювати температуру, пульс та усі життєві показники лісу.

Звісно, це – образно кажучи, бо ідеться про інші параметри – сухе гілля, видове різноманіття квітів, молоді насадження, ґрунтовий покрив тощо. Наука називає це біомасою лісу. У Національному університеті біоресурсів та природокористування України цим питанням переймаються практично з часів заснування закладу, понад півтори сотні років. Як та навіщо вивчають біомасу, яка роль комп’ютерних програм, безпілотників та карт Google у зборі даних про ліс, розповів Андрій Білоус, доктор сільськогосподарських наук, в.о. завідувача кафедри таксації лісу та лісового менеджменту Національного університету біоресурсів та природокористування України.

– Пане Андрію, одне з останніх ваших досліджень стосувалося якраз вивчення біомаси лісу, розкажіть, будь ласка, про його мету та які саме параметри вивчалися?

– Наша кафедра таксації та лісового менеджменту активно займається ресурсними та екологічними проблемами.

Кожен біологічний організм росте, взаємодіє з іншими живими організмами, а в процесі фотосинтезу проходить накопичення біомаси. От наше завдання – оцінити, скільки приростає біомаси. Коли накопичується біомаса, дерево поглинає вуглекислий газ, виділяє кисень, росте коренева система, гілля, листя, це все в динаміці відбувається, а значить – дерево виконує свої екологічні функції. От коріння розвивається, іде регулювання води, водозакріплення. Лісом виконується захисна функція від вітру, шуму, пилу, що важливо для міст. Тож у процесі розвитку лісу людина отримує від нього бонуси. Це – екосистемні послуги, це новий термін, який використовується у світі лише 20 років.

– Які загальні результати вашого дослідження і що далі з цими даними можна робити?

– Державне агентство лісових ресурсів щороку подає міжнародну звітність щодо біомаси та запасів вуглецю. Наше дослідження допомогло уточнити дані щодо деревного детриту, тобто відмерлої деревини, за рахунок чого насправді цифри біомаси та вуглецю десь до 10% більші. Це дає змогу показати, що Україна поглинає ось таку кількість вуглецю.

– Ви згадували про зв’язок біомаси з екосистемними послугами, які це можуть бути суми для України?

– Ми ж п’ємо чисту воду – це заслуга лісів. Якщо чистої води немає, ми її оплачуємо. Найкращий приклад екосистеми послуг – це мисливство. Коли є дикий тваринний світ, люди хочуть полювати, платять за ліцензію і полюють. Треба просто продумувати та прописувати цей механізм. Ми ж любимо ходити до парку, але не всі готові заплатити 5–10 гривень за вхід. Хоча купують люди квартиру саме біля парку, доплачуючи за це гроші. Це не пряма, але опосередкована оплата за послуги парку.

У Нью-Йорку створили інтернет-карту, яка показує кожне дерево та скільки воно продукує екосистемних послуг. Приміром, загальна користь від одного дерева сягає 200 доларів.

– Які в нас перспективи створення подібних ресурсів, можливо, щось уже і є?

– Ми такий ресурс створюємо для ботанічного саду нашого університету. Думаємо, що презентуємо його десь навесні. Щільність дерев дуже густа, кожне дерево ми нумеруємо, записуємо його назву латиною, подаємо опис його характеристики, фотографії, крім того, для кожного дерева прописуємо, скільки поглинає щорічно вуглецю, виділяє кисню, і спробуємо порахувати, яка від нього користь у грошовому еквіваленті. Робимо це на основі карт Google.

– Як загалом новітні технології допомагають збирати інформацію про різні параметри лісу. Певно ж, років 30 тому були інші методики та засоби?

– Зараз все дуже швидко розвивається. Відносно нещодавно з’явилися мультиспектральні космічні знімки, з високою роздільною здатністю, можна бачити півметра чи п’ять метрів знімка лісу. Але професіонали бачать перспективу не в космічних оптичних знімках, а у так званій лідарній зйомці, коли йде сканування лісу, формується об’ємна модель, видно всі шари. Така методика є у світі.

– Що є в університеті із подіб­них технічних новинок?

– Проблема в тому, що в Україні немає доступних літальних апаратів. Тільки комерційні структури використовують їх для геодезії та будівництва. На щастя, чимало ресурсів дають ці знімки безкоштовно. До нас нещодавно звернулися колеги з США, щоб ми дослідили біомасу на певній ділянці, над нею літатиме супутник, він буде оцінювати біомасу, але я мушу чітко відкалібрувати значення, їм треба знати по конкретній ділянці, скільки там біомаси.

Наша університетська лабораторія теж дещо має. Вона відрізняється від класичних біологічних, ми сьогодні озброюємося новими засобами. На нашій кафедрі є всі нові таксаційні засоби, що існують у світі. Ми активно використовуємо безпілотні літальні апарати, щоб локально досліджувати окремі види та насадження. Зараз хочемо придбати 3D-сканер, щоб аналізувати зразки деревини та детальніше знати біометрію різних зразків біомаси. У чому логіка наших досліджень? Знання про конкретні насадження на конкретних площах дають нам базу, щоб змоделювати на всю Україну, а скільки є біомаси. Зрозуміло, що є певна невизначеність. Але загалом статистично ці дані є досить репрезентативними. Чим більше ми закладаємо пробних площ, чим більше різноманітних компонентів досліджуємо, чим більше у нас уявлень про структуру, тим повнішою буде картинка про біомасу. Також одне з наших досліджень на полігоні ми проводимо завдяки обробці наземних та космічних знімків. Заодно на них вчаться працювати студенти.

– Ваш колега Віктор Миронюк оцінював дистанційно площі лісів за допомогою Google – у чому суть таких досліджень?

– За знімками можна дешифрувати ліс та породи, хоча є складнощі, бо листяні дерева складніше дешифрувати, ніж хвойні, особливо, якщо це схожі біологічно дерева. Наприклад, вільху ми досліджуємо, підключаючи ще й рельєф, вона росте в низині, тоді легше відрізнити вільху від берези. Важливо розуміти, що таке ліс. Є прописане визначення, але іноді, коли ми бачимо поле, яке заросло лісом, потім декілька дерев окремо, розуміємо, що через декілька років воно зімкнеться в одне насадження, але це ліс чи не ліс? Тому ми оцінюємо лісовий покрив. Приміром, на одному нашому дослідному полігоні, площа якого 45 кв. км, лісистість становить 27%, а насправді 41% за рахунок ось цих насаджень на полях. А скільки цього лісу утворилося і скільки його розо­рали – невідомо.

Ви знаєте, ми втратили унікальну можливість, ми могли підняти на 1% лісистість лісів, при цьому нічого не робивши. Треба тільки прийняти механізм легалізації лісів на сільськогосподарських територіях. Якби в Україні була політична воля та відповідальність перед навколишнім середовищем, то відповідні зміни до законодавства давно б прийняли, а такі ініціативи були. Це дешевше, ніж потім мільярди витрачати на нові ліси. Ми б отримали 400–500 тисяч гектарів додаткового лісу. Це на додаток до існуючих десяти мільйонів гектарів. Ми провели дослідження у двох районах на Чернігівщині за допомогою дистанційних методів, то лісистість тут на 6% більша, ніж показує облік лісових ресурсів, тому що заросли поля лісом, але вони не вважаються насадженнями. А тепер вони зникають, ці ліси активно аграріями розо­рюються.

– Ви отримуєте на базі досліджень досить багато даних, яка користь від них лісівникам, лісгоспам та лісовій науці?

– Якби це було років десять тому, не всі директори лісгоспів сказали б, що це для них важливо. Сьогодні теж не всі розуміють важливість цих даних. Але чим більше громадськість буде напосідати на лісівників, то більше вони будуть обґрунтовувати свою діяльність та показувати користь щоденну, яку отримує людина від лісу. Наші дані про поглинання вуглецю та виділення кисню лісгоспи повинні показувати людям. Мають казати, що от ми заговляємо 100 000 куб м, з них виробляємо продукцію, яка не засмітить планету, і ми збираємо урожай. Але разом із тим ліси поглинають стільки-то вуглецю, збирають пил, затримують шум, від чого людина отримує користь. Наша інформація може бути корисна навіть мисливцям, вони можуть спрогнозувати, скільки корму треба заготовити, приміром, для лосів.

Інна ПОГОРІЛА,
Газета “Природа і суспільство”
https://ekoinform.com.ua/?p=5735

Далі...

Олег Яремко: «Варто сподіватись на ресурс області»

Запровадження податку на землю і збільшення рентної плати – не привід відмовлятися від головних пріоритетів.

Завершився 2018-й рік. Уже третій – без копійки фінансування лісової галузі з держбюджету. Непростим він видався і в законодавчому полі – запровадження податку на лісові землі і на 50% збільшення ставки рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що набрали чинності в 2019 році. Про це, а також про зміни, яких потребує галузь, розмовляємо з начальником Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства Олегом Яремком.

– Олеже Павловичу, підбиваючи підсумки роботи за 2018 рік, скажіть, будь ласка, яким він був для лісової галузі Тернопільщини?

– Завершення року як для людини, так і підприємства – це завжди підбиття підсумків і плани на наступний рік. Для лісогосподарських підприємств постійно на часі завдання щодо заготівлі насіння, його зберігання, висівання, вирощування саджанців, посадки лісу, догляду за культурами. Усе це робимо протягом року. У 2018-му лісогосподарські підприємства області посадили 655 гектарів лісу. 460 гектарів відновили на зрубах і з них 50 гектарів виділили під природне поновлення. Щороку суттєво збільшуємо площі для посадки нових лісів на деградованих і малопродуктивних землях. Якщо в 2016-му і в попередні роки висаджували по 30–33 гектари, в 2017-му – посадили 61 гектар, то на 2018 рік ми запланували посади 150 гектарів лісу і виконали план. Лісистість Тернопільщини невелика – 13,3%, а повинна бути, з точки зору науковців, не менше 20%, тому перед лісогосподарськими підприємствами краю стоїть завдання збільшити цей показник. Торік прийняли Програму розвитку лісового господарства Тернопільщини на 2017–2021-й роки, в якій йдеться про збільшення лісистості на 500 гектарів за власні кошти підприємств. З обласного бюджету передбачене фінансування на виготовлення правовстановлюючих документів на нові землі. Останні ж надходження з держбюджету були ще три роки тому. У 2017–2018 роках працівники лісогосподарських підприємств області спільно з фахівцями управління геокадастру оглянули 4190 гектарів малопродуктивних і деградованих земель, опрацювали питання щодо виготовлення правовстановлю­ючих документів. І ми вже маємо їх на півтори тисячі гектарів. У 2019 році плануємо узаконити решту. У нас є вдосталь садивного матеріалу для нових лісів. Ми виростили 7 мільйонів саджанців у лісових розсадниках. Також вирощуємо садивний матеріал із закритою кореневою системою. У Скала-Подільському лісництві Чортківського лісгоспу побудували спеціальний павільйон, де можна вирощувати до 200 тисяч саджанців. Таким методом виростили сто тисяч садивного матеріалу дуба. Решта – модрина. Хотів би зазначити, що лісогосподарські підприємства, крім лісовідновлення і лісорозведення, проводили заготівлю й реалізацію деревини. Реалізацію здійснюють виключно на аукціонах. Тому ціна, яка складається для покупців-переробників – ринкова. За 11 місяців 2018-го року реалізували деревини на 227 мільйонів, а це на 20 мільйонів більше, ніж за аналогічний період 2017 р. Експорт дров’яної деревини зменшився, проте підприємства лісового господарства її реалізацію збільшили на внутрішньому ринку. У першу чергу, забезпечуємо населення, бюджетні установи. Купують дров’яну деревину також юридичні та фізичні особи, які її переробляють.

– Які проблеми виникали впродовж року?

– Найболючішим питанням були зміни до Податкового кодексу України, які 10-го липня прийняла Верховна Рада України. Йшлося про обкладання податком у 5% усіх лісових земель, не враховуючи те, що на цій землі садивний матеріал дасть результат не менше, ніж за 60–80 чи 100–120 років. На сьогодні лісогосподарські підприємства платять рентну плату. Нові зміни до закону набули б чинності з 1-го січня 2020 року. За розрахунками лісогосподарських підприємств, вони були би неспроможні сплатити навіть оцей один-єдиний податок на землю. Можливо, більш ресурсним областям таке б вдавалося, але Тернопільщині, яка була дотаційною областю і три роки не отримувала фінансування з державного бюджету, це було б надто складно, або й взагалі неможливо. Я вже не кажу про матеріальні витрати на виробництво, на заробітну плату і податки, які сьогодні сплачуємо. Приємно, що Держлісагентство, вся лісова спільнота, науковці доклали зусиль, щоб це питання порушити на державному рівні. У кінцевому результаті ухвалили нові зміни до закону, і лісогосподарські підприємства будуть сплачувати 0,1% податку зі всієї землі. Закон набрав чинності з 1-го січня 2019 року. Для лісгоспів Тернопільщини і це велика ставка, щоби її подужати, тож доведеться вишукувати резерви і економити, хоча ці кошти можна було б спрямувати на переоснащення обладнання, лісозаготівельної техніки, можна було б їх дати на нову техніку для догляду за лісовими культурами.

– 4-го грудня 2018 р. на колегії Обласного управління лісового та мисливського господарства Ви сказали, що доведеться економити, аби якось цю ситуацію врегулювати. Що мали на увазі?

– Ми створили робочу групу для того, щоб детально проаналізувати наскільки ефективне використання матеріальних затрат на виробництво, що нам необхідно, а від чого можна відмовитися. Будемо переглядати перелік витрат для того, щоби скоротити затратну частину там, де можливо, і збільшити заробітну плату, сплатити податки, але щоби підприємство і надалі залишалося прибутковим. Нині рентабельність у середньому по наших підприємствах становить 1,9–2,2%. Ми повинні спрацювати у 2019 році так, щоби жодне збільшення податків не завадило реалізовувати намічені лісогосподарські плани.

– Чи буде вигідно брати в громад неугіддя під нові насадження після збільшення рентної плати до 50% і запровадження податку на лісові землі?

– Коли ми поставили завдання взяти нові деградовані і малопродуктивні землі під залісення в 2017 році, то цього закону ще й близько не було. Тому рішення, на мою думку, було надзвичайно правильне. Не можу сказати за інші області, за інші управління, але ми з 2016 року над цим працювали. Коли опинилися біля того, що взявши землі, за них доведеться платити, а з них дохід буде через 60–120 років, ми все ж не відмовилися від своїх планів. Зробили розрахунки скільки доведеться сплатити податку і чи це вигідно лісівникам. Але інколи варто дивитися не тільки на сьогодні і на вчора. Коли перед нами стоїть питання збільшення залісення і відтак сплати земельного податку місцевим громадам, то навіть, якщо це обтяжливий податок, варто пам’ятати про те, що ми – лісівники, і про те, що для нас є пріоритетом. Ми робимо це для людей. Затрати варто врахувати, але варто враховувати і екологічний, і природний аспекти.

– Скажіть, чи активно громади відгукуються на такі ваші пропозиції?

– На сьогодні питання землі є досить напруженим. Навіть, коли йдеться про місця, які нікому непотрібні. Буває самозалісення, коли дерева різних порід сягають і метра, і півтора, а деколи і до двох метрів висоти. Ці території варто надати лісівникам, щоб вони з них впорядкували справжній ліс. Та інколи люди не усвідомлюють того, що ліс садять для них. Тому, не без того, що це дається з труднощами, але дуже багато людей в громадах йдуть назустріч лісівникам. Не без переконань, але все-таки погоджуються. Тому 4190 гектарів за два роки – чимала цифра. Це була дуже копітка робота лісівників, за що їм велике дякую.

І, якщо сьогодні когось сумнів бере, бо доведеться платити податок, то повірте, що це ще не найкатастрофічніша ситуація. Душу повинно гріти те, що створимо новий ліс і він залишиться для наступних поколінь.

– На вашу думку, яких реформ потребує лісове господарство?

– Нині обговорюються пропозиції про запровадження моделей Польщі, Прибалтики, інших країн Європи. На мою думку, не варто копіювати когось, тому що в Україні регіони мають різні кліматичні умови, кожне підприємство свій ресурс. Тому нам потрібно виходити з того, що маємо.

У тій же Польщі можна запозичити таке. Як я вже зазначав, три роки поспіль лісова галузь України не має бюджетного фінансування.

У Польщі це по-іншому. Платиться рентна плата, податки. Але ті податки, що заплатило лісове господарство, частина з Державного лісового холдингу «Державні ліси» спрямовується до держбюджету, а решта – на ведення лісового господарства. От на сьогодні в нас із чистого прибутку лісогосподарських підприємств потрібно сплатити 75% податку. Це окрім інших податків. От, як може розвиватися за 25% лісова галузь області? Що можна купити? Припустимо, є 5 мільйонів чистого прибутку в підприємства. І з 5-ти мільйонів 3 млн 750 тисяч потрібно перерахувати до держбюджету. Залишається 1 млн 250 тисяч гривень. Нині трактор більше коштує. Я вже не говорю про іншу заготівельну чи переробну техніку. Це один із таких моментів, що варто задуматися: чи ми хочемо, аби галузь процвітала, чи щоб вона жевріла, а потім сказали, що там не хочуть працювати, або їм щось не вдається.

– Нашій області щось перепаде з держбюджету?

– Не хотів би забігати наперед, але при такому фінансуванні, мабуть, не варто розраховувати. Варто сподіватися на ресурс області і на ефективний підхід до господарювання.

Лариса МИРГОРОДСЬКА,
Газета “Природа і суспільство”

https://ekoinform.com.ua/?p=5725

Далі...

Від сировини до готового виробу

Про вторинну обробку деревини.

Меблі, деревостружкові, де­ре­воволокнисті плити, паркет та ще низка виробів становлять ланку вторинної обробки деревини. За останні роки цей сегмент деревообробної промисловості зазнав певних змін, що вплинули на номенклатуру продукції, її якість та обсяги виробництва.

Виробництво меблів

На сьогодні більше половини продукції деревообробного виробництва України припадає на меблеву промисловість. Меблі є найбільш технологічно складними виробами вторинної обробки деревини. При цьому у меблевому виробництві широко використовується продукція первинної обробки, зокрема, дошки, брус, фанера та інші напівфабрикати.

Згідно з даними Держстату, попри певну стагнацію ринку у 2014–16 рр., починаючи з 2017 року вітчизняний ринок меблів по більшості номенклатурних позицій поступово починає показувати позитивну динаміку та наближатися до показників 2013-го.



За даними експертів, меблевий ринок сьогодні налічує близько 3 тис. виробників. Сюди входять як невеликі меблеві майстерні, так і великі підприємства з іноземними інвестиціями. Слід зазначити, що на ринок меблів великою мірою впливає рівень купівельної спроможності населення, який, на жаль, попри підвищення середньої заробітної плати та пенсій, має тенденцію до зниження з об’єктивних причин, зокрема, і через здороження комунальних послуг та продуктів харчування. Крім того, до проблем вітчизняного меблевого ринку необхідно віднести також і втрату російського ринку (близько 40% загального обсягу продажу), ріст цін на сировину та енергоресурси.

У 2016 році більшість гравців ринку взяли курс на модернізацію виробництва, освоєння новітніх технологій та розширення лінійки продукції. Як результат, українські меблі стали більш конкурентоспроможними в порівнянні з імпортною продукцією. А в 2017-му стали помітні нові тенденції в розвитку українського меблевого ринку, зокрема:

– активний розвиток сегмента «домашніх меблів»;
– поява мультибрендових меблевих гіпермаркетів, де споживачеві представлена продукція кількох виробників;
– розвиток каналів продажу меблів через інтернет;
– створення унікальної реклами та «брендування» продукції.

Між тим, з підписанням Угоди про Асоціацію з ЄС українські мебльовики отримали більшу можливість виходу на західний ринок. За час дії Угоди продукція деревообробної галузі, зокрема, меблевий сегмент, є одним із лідерів зростання експорту в ЄС. На першому місці серед імпортерів українських меблів знаходиться Польща, на другому – ФРН. Якщо до 2014 року частка експорту у країни СНД становила 69%, то зараз цей показник істотно зменшився і залишається на рівні 24%, тоді як частка експорту у країни ЄС показує щорічне зростання і збільшилася з 22% до 65%. За 2017 рік Україна експортувала меблів на $0,5 млрд, однак, нам ще далеко до тієї ж Польщі, яка продала за кордон своїх меблів на суму понад $7 млрд.

ДСП та ДВП

ДСП та ДВП є найпоширенішими матеріалами вторинної обробки деревини, які використовуються для виробництва корпусів меблів. ДСП – один із основних конструкційних матеріалів у меблевому виробництві. Впродовж багатьох років виробництво ДСП та ДВП розвивалося достатньо динамічно. Ці компоненти є набагато дешевші за цільну деревину, оскільки, як відомо, для їх виробництва використовуються відходи первинної деревообробки: тріска, стружка та тирса. Також у меблевому виробництві широко використовуються тверді ДВП завтовшки від 3,2 до 5 мм, зазвичай, як задні стінки більшості шаф, днища висувних ящиків і т.п. Їх перевагою є низька ціна при високій довговічності.

Паркетне виробництво

Якщо на початку 2000-х років виробництво паркету в Україні традиційно було зосереджене на великих деревообробних комбінатах та в лісгоспах, то в останні роки до них долучилися малі та середні приватні виробники, які володіють найсучаснішим обладнанням та випускають конкурентоздатну продукцію. Після значного зниження темпів виробництва у паркетній галузі в 2012–2013 роках, починаючи з 2014 року спостерігається поступове відновлення колишніх обсягів. За даними Держстату, найбільш популярним серед виробників є виготовлення щитового мозаїчного паркету.



В 2016 році було вироблено рекордний обсяг цього виду паркету — 523 тис. кв. м, загалом же його частка у загальному виробництві дерев’яного щитового паркету становить, залежно від року, 70–75%.

Інша продукція з деревини

Щодо іншої продукції вторинної переробки деревини, то вона представлена низкою столярних, будівельних та інших господарських виробів. Як вбачається з даних Держстату за 2013–2017 рр. більшість номенклатури виробів показує тенденції спаду їх виробництва у 2104–2016 рр., із подальшим ростом у 2017 році. Виняток становить виробництво ящикових піддонів та інших вантажних щитів, яке за п’ять років стабільно зростало.



Таким чином наведені вище статистичні дані свідчать про пожвавлення в цілому ринку вторинної обробки деревини та наявність перспектив щодо його подальшого розвитку.

*Примітка: Без урахування тимчасово окупованої території АРК та ОРДЛО

Олександр КОЗКА,
Газета “Природа і суспільство”
https://ekoinform.com.ua/?p=5711

Далі...

Чи не єдина ефективна галузь

Інтерв’ю Миколи Шершуна.

Тема лісового господарства останнім часом користується особливою увагою у суспільстві. Прикро, що часто вона стає приводом для різних маніпуляцій та спекуляцій громадською думкою. А реальна оцінка ситуації та перспектив тих, хто фахово розбирається в проблематиці, не викликає належного резонансу, як різні «псевдодослідження іноземних фахівців-експертів».

Сьогоднішня розмова з доктором економічних наук, колишнім головою Державного комітету лісового господарства України Миколою Шершуном – це спроба професійної оцінки нинішньої ситуацію у лісовому господарстві України, досвід минулого і пошук перспективи у майбутньому.

– Миколо Харитоновичу, тема реформування лісового господарства для Вас не нова. Зрештою, саме Ви обрали проєвропейський курс змін у лісовій галузі. А чи потрібні саме сьогодні ті реформи взагалі?

– Переконаний, що реформувати галузь потрібно відповідно до сучасних вимог та реалій. Це має бути чіткий, добре продуманий, виважений план дій. Він має принести якісні зміни для лісової галузі, а для цього, у першу чергу, необхідно знайти порозуміння на всіх рівнях. Реформування лісової галузі має відбуватися разом із іншими реформами в країні, зважаючи на процеси децентралізації, в контексті інтеграції України до європейської спільноти. Для цього необхідно чітко визначити цілі та методи проведення і врегулювати зміни з діючою нормативно-правовою базою. Зрештою, вивчити досвід тих, хто вже реформувався.

– Саме за Вашого керівництва у державних лісогосподарських підприємствах по­чали запроваджувати електронний метод обліку деревини, що тоді спонукало до таких змін?

– Питання підвищення авторитету лісової галузі було і досі лишається актуальним. Досягти цього можна лише шляхом відкритості і прозорості у роботі на всіх етапах. Єдина автоматизована система, яка повністю відображає рух лісопродукції з лісосіки до споживача, дозволяє уникнути зловживань і крадіжок. Це однозначно позитивно впливає на поліпшення іміджу галузі. Тому ми й почали впроваджувати метод електронного обліку деревини.

Насправді, нічого нового не вигадали. Це досвід, який перейняли у наших польських колег. У результаті, отримали раціональне використання і більший вихід ділової деревини. Саме у Рівненській області, на базі Дубенського та Сарненського лісгоспів були запущені пілотні проекти, щоб вивчити всі особливості такої роботи. Вони на практиці довели ефективність польської моделі господарювання, звісно з поправками на наші особливості. Тобто розуміючи необхідність змін, ми вивчали досвід тих, хто вже пройшов цей шлях, а не просто малювали плани на папері.

– Але це не єдині зміни, які Ви свого часу пропонували і на яких наполягали?

– Ще один мій крок, який не відразу знайшов підтримку і розуміння – це відокремлення від роботи лісогосподарських підприємств деревообробних цехів. З подальшою їх приватизацією і переходом у приватну власність. Ідея про те, що приватний господар буде більш ефективно і раціонально використовувати сировину свого часу знайшла схвалення і підтримку колегії Міністерства лісового господарства на чолі з Валерієм Івановичем Самоплавським. І сьогодні ті, хто тоді повірили в цю ініціативу, досягли успіху: мають сучасні, конкурентні деревообробні підприємства.

Ще одна ініціатива, яка теж має позитивний ефект – це відмова від нижніх складів. Якщо порахувати, то їх утримання забирає на себе 25% бюджету лісгоспу. Тому їх ліквідація, організація проміжних складів дозволять отримати значний економічний ефект. Це також сприяло розбудові лісотранспортної мережі, адже, щоб забрати лісопродукцію з лісу потрібно зручні під’їзди. На сьогодні, будівництво лісових доріг – це перспективний напрямок, який дозволяє раціонально використовувати ресурсний потенціал, ефективно охороняти ліси від пожеж, виконувати весь комплекс робіт із оздоровлення лісів.

– Ви неодноразово озвучували свої пропозиції щодо можливих змін у лісовому господарстві серед урядовців, науковців, на засіданнях круглих столів тощо. На чому наголошували, у першу чергу?

– Проблематика лісового господарства, особливості роботи галузі, де виробничі цикли вимірюються століттями, має знайти розуміння у владного керівництва. Лише тоді будуть ефективні, спрямовані на розвиток, партнерські відносини між Урядом і лісівниками. Ми вже сьогодні не раз згадували сусідню Польщу. Так от там держава не стоїть осторонь лісівничих проблем: з бюджету фінансується розбудова лісотранспортної мережі, відбувається оптимізація податкової системи.

Розуміння з боку держави, дозволило у Польщі створити спеціальний Лісовий фонд, до якого надходить частина відрахувань від продажу деревини тощо. Гроші з фонду спрямовуються на ведення лісового господарства у тих лісгоспах, де недостатньо власних фінансів, на впровадження новітніх технологій, наукові дослідження, оцінку стану лісових насаджень тощо. Тобто, безпосередньо на лісогосподарську діяльність, підтримку наукових розробок. Водночас українські лісівники, сплачуючи 75% прибутку в бюджет, за власні кошти будують дороги, оновлюють основні технічні засоби і, в результаті, отримують нові податки.
Досвід польських лісівників корисний і для України, однак вивчати його і робити висновки повинні не лише лісівники, а й урядовці.

– Отже, напрямки для розвитку лісового господарства є, потрібна лише політична воля для їх запровадження?

– Прикро, що на сьогодні держава підходить до оцінки роботи лісівників з позиції побільше взяти і нічого не дати. Урядовці і чиновники забувають про те, що найголовніший чинник, від якого залежить наше майбутнє, – це екологічний. Катастрофічна ситуація у лісовому господарстві на Сході і Півдні країни, масове всихання соснових насаджень на півночі, всихання ялинників у Карпатах – це проблеми не лише лісового господарства, це питання екологічної безпеки держави. Прикро, що нині про них говорять переважно лісівники, які самотужки шукають шляхи їх вирішення: підтримують внутрішніми резервами колег, у співпраці з науковцями намагаються шукати шляхи боротьби з всиханням та шкідниками тощо.

– Проте лісівники зараз, як ніколи, зазнають критики з різних боків.

– Реально оцінити правильність тих чи інших рішень можуть лише фахівці. А зараз вже пішла мода на критику і голосні заяви. Однак я переконаний, що на сьогодні лісове господарство – це чи не єдина галузь, яка пропри все, ефективно працює. Про це свідчать площі, на яких здійснюється лісовідновлення, створюються нові ліси. І найголовніше – лісове господарство хоче розвиватися: лісівники вчаться новому, вони готові впроваджувати сучасні методи та підходи у роботі, співпрацюють з науковцями, шукають можливості збільшувати лісистість країни. І про це треба максимально інформувати суспільство для розуміння усіх процесів, що відбуваються.

– Тобто потенціал для розвитку у галузі є. Чого ж тоді бракує?

– На мою думку, лісове господарство, яке має перебувати виключно у державній власності має встановити чіткі правила взаємодії з власне самою державою, яку наразі представляє Уряд. Ця галузь має значний екологічний, економічний та соціальний потенціал, відтак можливості для збільшення лісистості країни, розвитку глибинної переробки деревини та лісових ресурсів на ринку України. Як результат, поліпшення екологічної ситуації, створення нових робочих місць, збільшення надходжень до місцевих бюджетів.

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА

Шершун Микола Харитонович народився 26 жовтня 1951 р. Упродовж 1975–1978 рр. був лісничим Решуцького лісництва.

В 1978–1979 рр. обіймав посаду головного лісничого Дубенського лісгоспзагу, а з 1979 до 1988 р. – директора Рокитнівського лісгоспзагу.

З 1988 р. до 2002 р. директор Державного лісогосподарського об’єднання «Рівнеліс».
У 2010 р. очолював Державний комітет лісового господарства України. Крім того, він є головою Рівненської обласної організації Товариства лісівників України, Рівненської обласної Федерації профспілок України, керує Рівненською обласною організацією Народної партії.
Тричі обирався депутатом Верховної Ради України: І (1990–1994), ІV (2002–2006) та VI (2007 – 2012) скликань.

Доктор економічних наук, член-кореспондент Академії екологічних наук України, керівник Поліського центру агроекології і природокористування та адаптації аграрного виробництва до змін клімату Інституту агроекології та природокористування НААНУ.

Один зі здобутків Миколи Шершуна – це створення на Рівненщині унікального для України Музею лісу.

Газета «Природа і суспільство» існує завдяки Миколі Шершуну, який був її ідейним натхненником і засновником.

Газета “Природа і суспільство”

https://ekoinform.com.ua/?p=5693

Далі...

Геоінформаційні системи в лісовій галузі

Як це діє в Європі й Україні.

Геоінформаційна система (ГІС) – інструмент, який значно спрощує ведення лісогосподарської діяльності. Типова ГІС лісового господарства містить інформацію про склад деревостану, вік, діаметр, висоту дерев, а більш «просунуті» дозволяють не лише бачити повну картину, але й запобігати пожежам, шкідникам та незаконним вирубкам.

Інформація, що збереже ліс

Підтримання в актуалізованому стані інформації про лісовий фонд є одним із головних завдань безперервного лісовпорядкування. Нині в лісовому господарстві України активно впроваджуються ГІС-технології, зокрема, при систематичному оновленні інформаційної бази лісового фонду та лісових ресурсів. Проте їх застосування, з різних причин, ще значно відстає від світових масштабів. Загалом, у світовій практиці ГІС використовується для ведення лісового реєстру, організації моніторингу, контролі за лісоексплуатацією. ГІС забезпечують збір, зберігання, обробку, відображення і поширення просторово координованих даних. В Україні за матеріалами базового і безперервного лісовпорядкування створюється і підтримується в актуалізованому стані повидільна і геопросторова (картографічна) бази даних лісового фонду, підпорядкованому Держліс­агентству, а також для значної площі лісів інших користувачів.

Бази даних є складовою частиною інформаційної підтримки сталого розвитку лісового господарства та здійснюються силами ВО «Укр­держліспроект». Підприємство також виконує низку робіт, направлених на розширення інформаційного забезпечення галузі, зокрема:

– впорядкування мисливських угідь;
– екологічний моніторинг стану лісів І рівня;
– грунтово-лісотипологічне обстеження лісових земель;
– детальне лісопатологічне обстеження лісів;
– протипожежне впорядкування лісів;
– спеціальне впорядкування рекреаційних лісів та об’єктів природно-заповідного фонду зі складанням відповідних проектів;
– топографо-геодезичні роботи і спеціальне картографування лісів;
– розроблення прикладних програмних продуктів;
– науково-дослідні роботи.

Основними напрямками лісовпорядкування є запровадження в лісовому господарстві сучасних геоінформаційних технологій, освоєння нових технологій інвентаризації лісів, екологічний моніторинг їх стану, контроль за впровадженням у виробництво проектів організації та розвитку лісового господарства.

Слід відзначити, що впровадження сучасних ГІС розширює можливості оцінки лісового фонду через формування різних тематичних карт, отримання різноманітної довідкової інформації, прогнозування динаміки лісового фонду за різних сценаріїв організації лісогосподарського виробництва, побудови поверхонь і розрізів рельєфу та дає змогу забезпечити стале управління лісами на всіх рівнях.

Наприкінці вересня Кабінетом Міністрів України державним органам було поставлене завдання щодо здійснення заходів для об’єднаного функціонування державних кадастрів. У свою чергу, за дорученням Держлісагентства ВО «Укрдержліс­проект» надало Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру наявну інформацію про державні лісогосподарські підприємства та установи природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Держлісагентства. Завдяки цьому, тепер, при перегляді шару «Ліси» на публічній кадастровій карті можна отримати інформацію про:

– код підприємства, у господарюванні якого розташована ділянка;
– номер лісництва;
– назву лісництва;
– назву ділянки (лісового урочища).

Також, крім загальної інформації про лісокористувачів, розміщення шару «Ліси» дозволяє відстежувати помилки ведення кадастрів, виявляти інформацію щодо проблемних земельних ділянок, де наявні конфлікти щодо використання земель лісового фонду України.

Завдання інформаційної взаємодії державного лісового та земельного кадастрів зумовлює необхідність зміни підходів до ведення державного лісового кадастру, як до ГІС. Однак для подальшої інтеграції кадастрів та коректної роботи ГІС необхідно буде внести зміни до чинного Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів.

Багаторівневі та доступні

В Європі існують різні програми з оцінки та аналізу лісовпорядкування, які передбачають активне застосування даних для формування як єдиної, так і національних ГІС.

Зокрема це:

– загальноєвропейська (програма Forest Information System for Europe, FISE);
– державні (національні програми інвентаризації та розвитку лісів);
– регіональні, направлені на моніторинг окремих територій.

Основними завданнями зазначених програм є надання актуальної та достовірної інформації для реалізації сталого лісокористування у країнах-членах ЄС.

FISE є європейською інформаційною системою лісового господарства, яка перебуває під керівництвом ЄС. Визначальним документом для її функціонування є Стратегія лісового господарства ЄС. Включає в себе різні напрямки діяльності:

– збір і обробка різноманітних даних про лісові ресурси;
– оцінка лісового біорізноманіття;
– аналіз зміни клімату;
– встановлення порушень лісових екосистем тощо.

Серед основних завдань FISE є також контроль лісових пожеж в Європі (EFFIS) та картографування лісів. Вся інформація відображається на загальноєвропейській інформаційній платформі EFDAC. Для моніторингу лісового господарства за програмою FISE були розроблені растрові карти, які охоплюють 27 країн ЄС та 11 сусідніх. FISE інтегрована з іншими інформаційними та моніторинговими системами ЄС, зокрема, з програмою Copernicus.

Суттєве значення для формування національних ГІС має належне фінансування усіх необхідних заходів державою. Так, наприклад, Міністерство сільського і лісового господарства Фінляндії виділяє до 70% свого бюджету на різні інформаційні програми, в тому числі, і на національну інвентаризацію лісів. За останні роки ця сума становить близько 40 млн євро. Національна інвентаризація лісів є однією з державних інформаційних програм шведської національної космічної ради (SNSB), яка входить до складу Європейського космічного агентства (ESA). Отримані геодані застосовуються для:

– виявлення суцільних рубок;
– оцінки меж лісових угідь;
– визначення загального обсягу біомаси та віку дерев.

SNSB щорічно виділяє близько 700 млн шведських крон на космічні програми, в яких активно застосовуються дані ГІС.

Слід відзначити, що для формування баз даних лісового сектору на національному та регіональному рівнях європейські країни використовують ГІС різного рівня складності, які можуть надаватися приватними компаніями безкоштовно, у рамках окремих проектів. Так, для створення системи ефективного управління лісовими ресурсами у напівкантоні Базель (Швейцарія) була використана безкоштовна ГІС QGIS, яка працює з більшістю векторних і растрових форматів, базами даних, володіє широкими можливостями для аналізу і може бути адаптована під особливі потреби конкретного лісового господарства. У Португалії, де гостро стоїть проблема захисту лісів від пожеж, у одному з муніципалітетів під патронатом Національної Лісової Адміністрації була розроблена інформаційна система, яка показує місця найбільших ризиків виникнення лісових пожеж. Ця інформаційна система працює за допомогою програмного модуля, написаного для QGIS, і дозволяє оперативно відреагувати на виникнення надзвичайних ситуацій.

У багатьох європейських країнах для створення ГІС-проектів використовуються прилади фірми Leica Geosystems (Швейцарія). Так, за допомогою приладів цієї фірми у Словенії були успішно проведені роботи з межування і координації земель, підготовлені експертні звіти і необхідний картматеріал. Досвід польських лісових підприємств, які впроваджували у себе новітні ГІС-технології, свідчить, що безкоштовне програмне забезпечення дуже ефективно на початкових етапах роботи: дозволяє вносити зібрані геодані, обробляти їх, виконувати більшість аналітичних завдань, а найголовніше – можна використовувати новітні технології в реальному лісогосподарському бізнесі при мінімальних витратах.

Враховуючи європейський досвід, перехід лісових господарств України на новий рівень лісовпорядкування та розвитку, можливо, починати з недорогих програмно-апаратних рішень. Ефективне управління лісовим господарством за допомогою новітніх геоінформаційних технологій не справа майбутнього – це вже реалії сьогодення, які потребують змін у свідомості та підходах до роботи українських лісівників.

Олександр КОЗКА,
Газета “Природа і суспільство”

https://ekoinform.com.ua/?p=5664

Далі...

Геоінформаційні системи в лісовій галузі

Як це діє в Європі й Україні

Гсоінформаційна система (ГІС) — інструмент, який значно спрощує ведення лісогосподарської діяльності. Типова ГІС лісового господарства містить інформацію про склад деревостану. вік. діаметр, висоту дерев, а більш «просунуті» дозволяють не лише бачити повну картину, але й запобігати пожежам, шкідникам та незаконним вирубкам.

Інформація, що збереже ліс

Підтримання в актуалізованому стані інформації про лісовий фонд є одним із головних завдань безперервного лісовпорядкування. Нині в лісовому господарстві України активно впроваджуються ГІС-технології, зокрема, при систематичному оновленні інформаційної бази лісового фонду та лісових ресурсів. Проте їх застосування, з різних причин, ще значно відстає від світових масштабів. Загалом, у світовій практиці ГІС використовується для ведення лісового реєстру, організації моніторингу, контролі за лісоексплуатацією. ПС забезпечують збір, зберігання, обробку, відображення і поширення просторово координованих даних. В Україні за матеріалами базового і безперервного лісовпорядкування створюється і підтримується в актуалізованому стані повидільна і геопросторова (картографічна) бази даних лісового фонду, підпорядкованому Держлісагентству, а також для значної площі лісів інших користувачів.

Бази даних є складовою частиною інформаційної підтримки сталого розвитку лісового господарства та здійснюються силами ВО «Укрдержліспроект». Підприємство також виконує низку робіт, направлених на розширення інформаційного забезпечення галузі, зокрема:

• впорядкування мисливських угідь;
• екологічний моніторинг стану лісів І рівня;
• грунтово-лісотипологічне обстеження лісових земель;
• детальне лісопатологічне обстеження лісів;
• протипожежне впорядкування лісів;
• спеціальне впорядкування рекреаційних лісів та об’єктів природно-заповідного фонду зі складанням відповідних проектів;
• топографо-геодезичні роботи і спеціальне картографування лісів;
• розроблення прикладних програмних продуктів;
• науково-дослідні роботи.

Основними напрямками лісовпорядкування є запровадження в лісовому господарстві сучасних геоінформаційннх технологій, освоєння нових технологій інвентаризації лісів, екологічний моніторинг їх стану, контроль за впровадженням у виробництво проектів організації та розвитку лісового господарства.

Слід відзначити, що впровадження сучасних ГІС розширює можливості оцінки лісового фонду через формування різних тематичних карт, отримання різноманітної довідкової інформації, прогнозування динаміки лісового фонду за різних сценаріїв організації лісогосподарського виробництва, побудови поверхонь і розрізів рельєфу та дає змогу забезпечити стале управління лісами на всіх рівнях.

Наприкінці вересня Кабінетом Міністрів України державним органам було поставлене завдання щодо здійснення заходів для об’єднаного функціонування державних кадастрів. У свою чергу, за дорученням Держлісагентства БО «Укрдержліспроект» надало Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру наявну інформацію про державні лісогосподарські підприємства та установи природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Держлісагентства. Завдяки цьому, тепер, при перегляді шару «Ліси» на публічній кадастровій карті можна отримати інформацію про:

• код підприємства, у господарюванні якого розташована ділянка;
• номер лісництва;
• назву лісництва;
• назву ділянки (лісового урочища).

Також, крім загальної інформації про лісокористувачів, розміщення шару «Ліси» дозволяє відстежувати помилки ведення кадастрів, виявляти інформацію щодо проблемних земельних ділянок, де наявні конфлікти щодо використання земель лісового фонду України.

Завдання інформаційної взаємодії державного лісового та земельного кадастрів зумовлює необхідність зміни підходів до ведення державного лісового кадастру, як до ГІС. Однак для подальшої інтеграції кадастрів та коректної роботи ГІС необхідно буде внести зміни до чинного Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів.

Багаторівневі та доступні

В Європі існують різні програми з оцінки та аналізу лісовпорядкування, які передбачають активне застосування даних для формування як єдиної, так і національних ПС. Зокрема це:

• загальноєвропейська (програма Forest Information System for Europe, FISE);
• державні (національні програми інвентаризації та розвитку лісів);
• регіональні, направлені на моніторинг окремих територій.

Основними завданнями зазначених програм є надання актуальної та достовірної інформації для реалізації сталого лісокористування у кра-їнах-членах ЄС.

FISE є європейською інформаційною системою лісового господарства, яка перебуває під керівництвом ЄС. Визначальним документом для її функціонування є Стратегія лісового господарства ЄС. Включає в себе різні напрямки діяльності:

• збір і обробка різноманітних даних про лісові ресурси;
• оцінка лісового біорізноманіття;
• аналіз зміни клімату;
• встановлення порушень лісових екосистем тощо.

Серед основних завдань FISE є також контроль лісових пожеж в Європі (EFFIS) та картографування лісів. Вся інформація відображається на загальноєвропейській інформаційній платформі EFDAC. Для моніторингу лісового господарства за програмою F1SE були розроблені растрові карти, які охоплюють 27 країн ЄС та 11 сусідніх. FISE інтегрована з іншими інформаційними та моніторинговими системами ЄС, зокрема, з програмою Copernicus.

Суттєве значення для формування національних ГІС має належне фінансування усіх необхідних заходів державою. Так, наприклад, Міністерство сільського і лісового господарства Фінляндії виділяє до 70% свого бюджету на різні інформаційні програми, в тому числі, і на національну інвентаризацію лісів. За останні роки ця сума становить близько 40 млн евро. Національна інвентаризація лісів є однією з державних інформаційних програм шведської національної космічної ради (SNSB), яка входить до складу Європейського космічного агентства (ESA). Отримані геодані застосовуються для:

• виявлення суцільних рубок;
• оцінки меж лісових угідь;
• визначення загального обсягу біомаси та віку дерев.

S/VSB щорічно виділяє близько 700 млн шведських крон на космічні програми, в яких активно застосовуються дані ГІС.

Слід відзначити, що для формування баз даних лісового сектору на національному та регіональному рівнях європейські країни використовують ГІС різного рівня складності, які можуть надаватися приватними компаніями безкоштовно, у рамках окремих проектів. Так, для створення системи ефективного управління лісовими ресурсами у напівкантоні Базель (Швейцарія) була використана безкоштовна ГІС QG1S, яка працює з більшістю векторних і растрових форматів, базами даних, володіє широкими можливостями для аналізу і може бути адаптована під особливі потреби конкретного лісового господарства. У Португалії, де гостро стоїть проблема захисту лісів від пожеж, у одному з муніципалітетів під патронатом Національної Лісової Адміністрації була розроблена інформаційна система, яка показує місця найбільших ризиків виникнення лісових пожеж. Ця інформаційна система працює за допомогою програмного модуля, написаного для QGIS, і дозволяє оперативно відреагувати на виникнення надзвичайних ситуацій.

У багатьох європейських країнах для створення ПС-проектів використовуються прилади фірми Leica Geosystems (Швейцарія). 

Так, за допомогою приладів цієї фірми у Словенії були успішно проведені роботи з межування і координації земель, підготовлені експертні звіти і необхідний картматеріал. Досвід польських лісових підприємств, які впроваджували у себе новітні ГІС-технології, свідчить, що безкоштовне програмне забезпечення дуже ефективно на початкових етапах роботи: дозволяє вносити зібрані геодані, обробляти їх, виконувати більшість аналітичних завдань, а найголовніше — можна використовувати новітні технології в реальному лісогосподарському бізнесі при мінімальних витратах.

Враховуючи європейський досвід, перехід лісових господарств України на новий рівень лісовпорядкування та розвитку, можливо, починати з недорогих програмно-апаратних рішень. Ефективне управління лісовим господарством за допомогою новітніх геоінформа-ційних технологій не справа майбутнього — це вже реалії сьогодення, які потребують змін у свідомості та підходах до роботи українських лісівників.

Олександр КОЗКА

ecoinform.com.ua

Далі...