Інтерв’ю Миколи Шершуна.
Тема лісового господарства останнім часом користується особливою увагою у суспільстві. Прикро, що часто вона стає приводом для різних маніпуляцій та спекуляцій громадською думкою. А реальна оцінка ситуації та перспектив тих, хто фахово розбирається в проблематиці, не викликає належного резонансу, як різні «псевдодослідження іноземних фахівців-експертів».
Сьогоднішня розмова з доктором економічних наук, колишнім головою Державного комітету лісового господарства України Миколою Шершуном – це спроба професійної оцінки нинішньої ситуацію у лісовому господарстві України, досвід минулого і пошук перспективи у майбутньому.
– Миколо Харитоновичу, тема реформування лісового господарства для Вас не нова. Зрештою, саме Ви обрали проєвропейський курс змін у лісовій галузі. А чи потрібні саме сьогодні ті реформи взагалі?
– Переконаний, що реформувати галузь потрібно відповідно до сучасних вимог та реалій. Це має бути чіткий, добре продуманий, виважений план дій. Він має принести якісні зміни для лісової галузі, а для цього, у першу чергу, необхідно знайти порозуміння на всіх рівнях. Реформування лісової галузі має відбуватися разом із іншими реформами в країні, зважаючи на процеси децентралізації, в контексті інтеграції України до європейської спільноти. Для цього необхідно чітко визначити цілі та методи проведення і врегулювати зміни з діючою нормативно-правовою базою. Зрештою, вивчити досвід тих, хто вже реформувався.
– Саме за Вашого керівництва у державних лісогосподарських підприємствах почали запроваджувати електронний метод обліку деревини, що тоді спонукало до таких змін?
– Питання підвищення авторитету лісової галузі було і досі лишається актуальним. Досягти цього можна лише шляхом відкритості і прозорості у роботі на всіх етапах. Єдина автоматизована система, яка повністю відображає рух лісопродукції з лісосіки до споживача, дозволяє уникнути зловживань і крадіжок. Це однозначно позитивно впливає на поліпшення іміджу галузі. Тому ми й почали впроваджувати метод електронного обліку деревини.
Насправді, нічого нового не вигадали. Це досвід, який перейняли у наших польських колег. У результаті, отримали раціональне використання і більший вихід ділової деревини. Саме у Рівненській області, на базі Дубенського та Сарненського лісгоспів були запущені пілотні проекти, щоб вивчити всі особливості такої роботи. Вони на практиці довели ефективність польської моделі господарювання, звісно з поправками на наші особливості. Тобто розуміючи необхідність змін, ми вивчали досвід тих, хто вже пройшов цей шлях, а не просто малювали плани на папері.
– Але це не єдині зміни, які Ви свого часу пропонували і на яких наполягали?
– Ще один мій крок, який не відразу знайшов підтримку і розуміння – це відокремлення від роботи лісогосподарських підприємств деревообробних цехів. З подальшою їх приватизацією і переходом у приватну власність. Ідея про те, що приватний господар буде більш ефективно і раціонально використовувати сировину свого часу знайшла схвалення і підтримку колегії Міністерства лісового господарства на чолі з Валерієм Івановичем Самоплавським. І сьогодні ті, хто тоді повірили в цю ініціативу, досягли успіху: мають сучасні, конкурентні деревообробні підприємства.
Ще одна ініціатива, яка теж має позитивний ефект – це відмова від нижніх складів. Якщо порахувати, то їх утримання забирає на себе 25% бюджету лісгоспу. Тому їх ліквідація, організація проміжних складів дозволять отримати значний економічний ефект. Це також сприяло розбудові лісотранспортної мережі, адже, щоб забрати лісопродукцію з лісу потрібно зручні під’їзди. На сьогодні, будівництво лісових доріг – це перспективний напрямок, який дозволяє раціонально використовувати ресурсний потенціал, ефективно охороняти ліси від пожеж, виконувати весь комплекс робіт із оздоровлення лісів.
– Ви неодноразово озвучували свої пропозиції щодо можливих змін у лісовому господарстві серед урядовців, науковців, на засіданнях круглих столів тощо. На чому наголошували, у першу чергу?
– Проблематика лісового господарства, особливості роботи галузі, де виробничі цикли вимірюються століттями, має знайти розуміння у владного керівництва. Лише тоді будуть ефективні, спрямовані на розвиток, партнерські відносини між Урядом і лісівниками. Ми вже сьогодні не раз згадували сусідню Польщу. Так от там держава не стоїть осторонь лісівничих проблем: з бюджету фінансується розбудова лісотранспортної мережі, відбувається оптимізація податкової системи.
Розуміння з боку держави, дозволило у Польщі створити спеціальний Лісовий фонд, до якого надходить частина відрахувань від продажу деревини тощо. Гроші з фонду спрямовуються на ведення лісового господарства у тих лісгоспах, де недостатньо власних фінансів, на впровадження новітніх технологій, наукові дослідження, оцінку стану лісових насаджень тощо. Тобто, безпосередньо на лісогосподарську діяльність, підтримку наукових розробок. Водночас українські лісівники, сплачуючи 75% прибутку в бюджет, за власні кошти будують дороги, оновлюють основні технічні засоби і, в результаті, отримують нові податки.
Досвід польських лісівників корисний і для України, однак вивчати його і робити висновки повинні не лише лісівники, а й урядовці.
– Отже, напрямки для розвитку лісового господарства є, потрібна лише політична воля для їх запровадження?
– Прикро, що на сьогодні держава підходить до оцінки роботи лісівників з позиції побільше взяти і нічого не дати. Урядовці і чиновники забувають про те, що найголовніший чинник, від якого залежить наше майбутнє, – це екологічний. Катастрофічна ситуація у лісовому господарстві на Сході і Півдні країни, масове всихання соснових насаджень на півночі, всихання ялинників у Карпатах – це проблеми не лише лісового господарства, це питання екологічної безпеки держави. Прикро, що нині про них говорять переважно лісівники, які самотужки шукають шляхи їх вирішення: підтримують внутрішніми резервами колег, у співпраці з науковцями намагаються шукати шляхи боротьби з всиханням та шкідниками тощо.
– Проте лісівники зараз, як ніколи, зазнають критики з різних боків.
– Реально оцінити правильність тих чи інших рішень можуть лише фахівці. А зараз вже пішла мода на критику і голосні заяви. Однак я переконаний, що на сьогодні лісове господарство – це чи не єдина галузь, яка пропри все, ефективно працює. Про це свідчать площі, на яких здійснюється лісовідновлення, створюються нові ліси. І найголовніше – лісове господарство хоче розвиватися: лісівники вчаться новому, вони готові впроваджувати сучасні методи та підходи у роботі, співпрацюють з науковцями, шукають можливості збільшувати лісистість країни. І про це треба максимально інформувати суспільство для розуміння усіх процесів, що відбуваються.
– Тобто потенціал для розвитку у галузі є. Чого ж тоді бракує?
– На мою думку, лісове господарство, яке має перебувати виключно у державній власності має встановити чіткі правила взаємодії з власне самою державою, яку наразі представляє Уряд. Ця галузь має значний екологічний, економічний та соціальний потенціал, відтак можливості для збільшення лісистості країни, розвитку глибинної переробки деревини та лісових ресурсів на ринку України. Як результат, поліпшення екологічної ситуації, створення нових робочих місць, збільшення надходжень до місцевих бюджетів.
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
В 1978–1979 рр. обіймав посаду головного лісничого Дубенського лісгоспзагу, а з 1979 до 1988 р. – директора Рокитнівського лісгоспзагу.
З 1988 р. до 2002 р. директор Державного лісогосподарського об’єднання «Рівнеліс».
У 2010 р. очолював Державний комітет лісового господарства України. Крім того, він є головою Рівненської обласної організації Товариства лісівників України, Рівненської обласної Федерації профспілок України, керує Рівненською обласною організацією Народної партії.
Тричі обирався депутатом Верховної Ради України: І (1990–1994), ІV (2002–2006) та VI (2007 – 2012) скликань.
Доктор економічних наук, член-кореспондент Академії екологічних наук України, керівник Поліського центру агроекології і природокористування та адаптації аграрного виробництва до змін клімату Інституту агроекології та природокористування НААНУ.
Один зі здобутків Миколи Шершуна – це створення на Рівненщині унікального для України Музею лісу.
Газета «Природа і суспільство» існує завдяки Миколі Шершуну, який був її ідейним натхненником і засновником.
Газета “Природа і суспільство”
https://ekoinform.com.ua/?p=5693
0 коммент.:
Дописати коментар