Петро Чечелюк Сьогодні, 11:30
22 липня на сайті Інтернет-ресурсу «Український лісовод» з’явився матеріал з банальним і, водночас, загадково-інтригуючим заголовком - фразою, вирваною з пісні відомого російського барда - «Если друг оказался вдруг…». Його автор – головний редактор журналу «Лісовий вісник» Оксана Чурило. На жаль, так трапилось, що вищезгаданий багаторічний галузевий сайт 30 липня з невідомих причин припинив своє існування, тому автор цих рядків мусить коротко переповісти суть матеріалу. Пані Чурило кількома словами в ньому згадує про «злети і невдачі» свого дітища, але детально, навіть в дрібницях, описує його… «стресові сценарії»: про «цензуру» і «заборону передплати», посилаючись на кілька статей Конституції України, а також на Закони України «Про інформацію» і «Про друковані засоби масової інформації». А ще про війну з агресором, про «фарбованих лисів», про тих, хто «примазувався до ситуації, і щоб відбілити себе, очорнював всіх, кого не було шкода», про «блюзнірство і пристосуванство», про вкрай погане нове керівництво Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства (ВОУЛМГ), про тих, хто «вдає, що бореться з корупцією і грається в демократію», «про інформаційну війну», про ніби то спроби закриття видання… Виходячи з цього «вінегрету», напрошуються висновки, що над «Лісовим вісником» нависла загроза і його треба рятувати.
22 липня на сайті Інтернет-ресурсу «Український лісовод» з’явився матеріал з банальним і, водночас, загадково-інтригуючим заголовком - фразою, вирваною з пісні відомого російського барда - «Если друг оказался вдруг…». Його автор – головний редактор журналу «Лісовий вісник» Оксана Чурило. На жаль, так трапилось, що вищезгаданий багаторічний галузевий сайт 30 липня з невідомих причин припинив своє існування, тому автор цих рядків мусить коротко переповісти суть матеріалу. Пані Чурило кількома словами в ньому згадує про «злети і невдачі» свого дітища, але детально, навіть в дрібницях, описує його… «стресові сценарії»: про «цензуру» і «заборону передплати», посилаючись на кілька статей Конституції України, а також на Закони України «Про інформацію» і «Про друковані засоби масової інформації». А ще про війну з агресором, про «фарбованих лисів», про тих, хто «примазувався до ситуації, і щоб відбілити себе, очорнював всіх, кого не було шкода», про «блюзнірство і пристосуванство», про вкрай погане нове керівництво Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства (ВОУЛМГ), про тих, хто «вдає, що бореться з корупцією і грається в демократію», «про інформаційну війну», про ніби то спроби закриття видання… Виходячи з цього «вінегрету», напрошуються висновки, що над «Лісовим вісником» нависла загроза і його треба рятувати.
