ЦЕ ЗАЛЕЖИТЬ І ВІД НАСІННЄВОГО МАТЕРІАЛУ
Лісові масиви Закарпаття посідають перше місце серед лісового фонду України. Головне їхнє призначення – природоохоронне, тобто підтримка екологічного балансу регіону, туристичне та економічне. Серед цих «зелених легенів» є і своя перлина – ДП «Брустурянське ЛМГ». Тутешні насадження ведуть свою історію ще з часів Франца Йосипа ІІ та Марії-Терезії. Турбота про все це багатство лежить на плечах лісівників.
Лісові масиви Закарпаття посідають перше місце серед лісового фонду України. Головне їхнє призначення – природоохоронне, тобто підтримка екологічного балансу регіону, туристичне та економічне. Серед цих «зелених легенів» є і своя перлина – ДП «Брустурянське ЛМГ». Тутешні насадження ведуть свою історію ще з часів Франца Йосипа ІІ та Марії-Терезії. Турбота про все це багатство лежить на плечах лісівників.
Рубати та експортувати? Мурга проти!
Брустурянський лісгосп – один із найбільших на Закарпатті. Нині він нараховує близько 350 осіб персоналу й сім лісництв: Лопухівське, Кедринське, Турбатське, Плайське, Буштинське, Груниківське та Грушівське. Площа ДП «Брустурянське ЛМГ» – 39777 гектарів. На цій території розміщені унікальні плантацїї кедра. Крім того, в лісових масивах держлісгоспу є кілька об’єктів природно-заповідного фонду, серед яких державного значення – «Горган та Тавпіширка», «Гладин», «Кедринський», а місцевого – «Аршична», «Явірник», «Бертяник». У Груниківському лісництві є буферна зона, яка прилягає до Карпатського біосферного заповідника, що займає 2126 га. Загальна ж площа природно-заповідного фонду становить 2795 га, або 7% від усієї. Лісництва лісомисливгоспу орієнтовані не на промислову вирубку лісу, а, скоріше, на догляд та його збереження. Рубка дерев на дрова або деревину тут захід вимушений.
Валерій Іванович наголошує, що виступає категорично проти скасування мораторію на експорт кругляка, адже варто розвивати переробку деревини на внутрішньому ринку – вливаючи кошти в будівництво деревообробних цехів і меблевих фабрик, створюючи робочі місця та підвищуючи рейтинг України в геополітичній площині та в економічних рейтингах.
«Урожай» – один раз на сто років...
На відміну від традиційного сільського господарства, лісничі свій «урожай» збирають нечасто. Навіть можна сказати – дуже й дуже рідко. Залежно від породи дерева, від висадки саджанця до рубки проходить 60 – 120 років. Зараз, у наші дні, лісгоспи рубають дерева, посаджені ще на початку – в середині минулого століття, а вирощувані нині деревцята під зруб підуть тільки через кілька десятків років. Якщо, звичайно, не потраплять під бензопилу браконьєрів. До питання незаконної вирубки ми ще повернемося, зараз же мова піде про те, наскільки непросто все-таки виростити в лісі дерево. Щоб читачеві стало зрозуміліше, що саме ховається за сухими цифрами статистики кількості висадженого лісу... До речі, за останні 10 років якраз Брустурянський лісомисливгосп лідирує за показниками лісовідновлення серед лісгоспів Закарпаття.
Для початку лісництву потрібно заготовити насіння дерев. На перший погляд, що може бути простіше – назбирав соснових шишок або жолудів, і готово. А ось і ні – цей процес, виявляється, складна й клопітка справа. По-перше, дуб, приміром, плодоносить приблизно раз у п’ять років, смерека – раз на 5 – 7 років; а по-друге, не кожен жолудь або насіння кедра можуть бути використані як посівний матеріал.
Далі з насіння в спеціальних розсадниках вирощують саджанці, придатні до життя в середовищі їх природного зростання. Звичайно, набагато легше й дешевше було б ті ж жолуді та шишки висіяти прямо в лісі, без будь-яких проміжних пересадок. Але в такому випадку жолудь, швидше за все, навряд чи встигне прорости, оскільки в землі він пролежить рівно до першого нашестя дикого кабана. З шишкою все набагато складніше... Так що в лісгоспах краю воліють вирощувати спочатку саджанці, а потім уже висаджувати їх на відкриту територію лісу, на ті ділянки, де раніше пройшла суцільна вирубка.
Коло лісових саджанців працюють прадідівськими методами – вручну
Щоб перетворити маленький саджанець на деревце, потрібно витратити чимало грошей і ще більше фізичних зусиль. У лісових питомниках для боротьби з бур’янами отрутохімікати використовувати не прийнято – занадто це небезпечно. Тому знищують бур’яни на посівах майбутніх дерев прадідівським методом ручної прополки.
Нагляд за молодими деревцями в лісі – завдання ще складніше. Та ж прополка ускладнюється необхідністю постійно відмахуватися від полчищ комарів і дивитися під ноги – в лісі водяться змії, можна й наступити ненароком, а до найближчої лікарні – з десяток кілометрів... Та й лісові бур’яни не йдуть ні в яке порівняння з бур’янами з питомника – перші в період «від прополки до прополки» зазвичай встигають вирости до півтораметрової висоти, начисто закриваючи сонячне світло маленьким смерічкам...
Повертаючись до ДП «Брустурянське ЛМГ», варто зазначити, що його працівники заготовляють насіння хвойних і листяних дерев. Тут переважаючими лісовими породами є хвойні, тому їх активно використовують для відновлення й розведення лісів. Отримання насіннєвого матеріалу починається зі збору шишок ялини та кедра вже відтепер, і роботи вистачить на цілу зиму. Лісівники зізнаються: робота ця досить трудомістка, але дуже важлива для майбутнього лісів краю, адже без насіння неможливе відновлення ділянок, які втратили насадження.
Як зазначає директор держлісгоспу Михайло Бігун, цьогоріч лісівники побили рекорд – зібрали понаднормову кількість насіння ялини звичайної. «Торік ми припускали, що 2016-й буде урожайним. Кампанія по заготівлі лісонасіннєвої сировини в таких обсягах проводиться в нашому лісовому господарстві вперше за багато років. Адже на кількість смерекової шишки в 2015-му вплинула погода й низька врожайність. Весна минулого року почалася відразу зі спеки. Частина озимини, це маленькі однорічні зелені соснові шишечки, у зв’язку з різким потеплінням тоді відмерла. Нині заготовлено понад 300 кілограмів шишок ялини звичайної при встановленому плані в 432 кг. Хоча це тільки початок. Ялина зазвичай рясно плодоносить тільки раз на 3 – 7 років, і це якраз 2016-й. Варто зауважити, що 100 кілограмів шишки дає чистого насіння від 1 до 4%. Відповідно, при переробці 1000 штук насінин буде отримано 5,1 грама. Якщо ж треба заготовити 1 кілограм, то доведеться зібрати понад 200 тисяч штук насінин. Згідно з технологією частину насіння висіємо навесні».
«Все, що нині вродило в наших хвойних лісах, лісівники намагаються зібрати й відправити на переробку в стаціонарну шишкосушарку при температурі +45 градусів – вона оптимальна для того, щоб шишка розкрилася. Насіння зберігають у спеціальних наметових складах при певному мікрокліматі в розсипчастому стані, що дозволяє збільшувати терміни його зберігання до 30 років без втрати якості. Переробка заготовлених шишок триватиме до березня. Ми вже сьогодні закладаємо основу відтворення наших рідних закарпатських лісів», – підсумував Михайло Миколайович.
Василь Золотар, лісничий Кедринського лісництва, каже: «На сьогодні силами лісової охорони, майстрів лісу, працівників підприємства та сезонних найманих лісокультурниць уже заготовлено лісового насіння в такій кількості, щоб забезпечити власним високоякісним садивним матеріалом не тільки свої розсадники, а ще й питомники інших лісгоспів краю. Щоб у розплідниках виросли життєстійкі сіянці, які згодом будуть використані для лісовідновлення, насіння перевіряють на якість у ВП «Закарпатська лісонасіннєва лабораторія». Основні параметри, на підставі яких насінню присвоюється клас якості (перший, другий або третій) – це енергія проростання і схожість. Якщо ці показники нижчі за нормативні – насіння до посіву не допускається. Щодо листяних порід, то це – клен-явір, бук, ясен, тобто основні лісоутворюючі породи, які ростуть на теренах лісових угідь. Їх ми починаємо заготовляти з жовтня. Процедура набагато легша, однак у неї є свої нюанси. Цим породам необхідна стратифікація, яка допоможе вивести насінину зі стану глибокого біологічного спокою, аби посадити її у ґрунт навесні».
З точки зору закоренілого жителя мегаполіса, професія лісничого здається більше схожою на відпустку, ніж на роботу. Є можливість щодня гуляти по лісу, а там – свіже, не зіпсоване вихлопними газами повітря, всякі гриби-ягоди та інше. Що ще людині, змученій урбанізацією, потрібно? Але насправді все не так романтично.
За словами лісничого Кедринського лісництва Василя Золотаря, лісовий масив ділиться по зростаючій: на обходи, майстерні ділянки і лісництва. Лісник – перша сходинка в ієрархії лісової охорони, він працює на території від кількох сотень до тисячі гектарів лісу і підпорядковується безпосередньо майстру лісу, котрий «завідує» ділянкою (їх в лісництві зазвичай 2 – 3) і, в свою чергу, підпорядковується лісничому. Тож якщо провести аналогію з військовими званнями, то лісничий – командир, офіцер лісової охорони. «На лісничого можна вивчитися, але стати ним дано не кожному. Якщо не любиш ліс, не вмієш спілкуватися з природою, людьми, які тут працюють, то лісничим не будеш. Лісничий – це не просто обов’язок, професія, це ще й покликання», – впевнений Василь Васильович.
Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ
novzak.uz.ua
Начальник Закарпатського ОУЛМГ Валерій Мурга згадує, що раніше, коли він був директором Брустурянського лісомисливгоспу й ще ніяких проблем із фінансуванням галузі з державного бюджету не було, не виникало й потреби шукати додаткове джерело доходів, а більшість рубок носили санітарний, захисний характер. Тепер же кошти, необхідні для вирощування саджанців, висадки молодняку й подальшого догляду за лісовими культурами, лісгоспи заробляють самостійно, переважно – за рахунок продажу деревини, однак суто на внутрішньому ринку. Але при цьому всі без винятку лісгоспи краю діють за правилом «що зрубав – посади» та вирубують тільки «правильні», достиглі дерева.
Валерій Іванович наголошує, що виступає категорично проти скасування мораторію на експорт кругляка, адже варто розвивати переробку деревини на внутрішньому ринку – вливаючи кошти в будівництво деревообробних цехів і меблевих фабрик, створюючи робочі місця та підвищуючи рейтинг України в геополітичній площині та в економічних рейтингах.
«Урожай» – один раз на сто років...
На відміну від традиційного сільського господарства, лісничі свій «урожай» збирають нечасто. Навіть можна сказати – дуже й дуже рідко. Залежно від породи дерева, від висадки саджанця до рубки проходить 60 – 120 років. Зараз, у наші дні, лісгоспи рубають дерева, посаджені ще на початку – в середині минулого століття, а вирощувані нині деревцята під зруб підуть тільки через кілька десятків років. Якщо, звичайно, не потраплять під бензопилу браконьєрів. До питання незаконної вирубки ми ще повернемося, зараз же мова піде про те, наскільки непросто все-таки виростити в лісі дерево. Щоб читачеві стало зрозуміліше, що саме ховається за сухими цифрами статистики кількості висадженого лісу... До речі, за останні 10 років якраз Брустурянський лісомисливгосп лідирує за показниками лісовідновлення серед лісгоспів Закарпаття.
Для початку лісництву потрібно заготовити насіння дерев. На перший погляд, що може бути простіше – назбирав соснових шишок або жолудів, і готово. А ось і ні – цей процес, виявляється, складна й клопітка справа. По-перше, дуб, приміром, плодоносить приблизно раз у п’ять років, смерека – раз на 5 – 7 років; а по-друге, не кожен жолудь або насіння кедра можуть бути використані як посівний матеріал.
Далі з насіння в спеціальних розсадниках вирощують саджанці, придатні до життя в середовищі їх природного зростання. Звичайно, набагато легше й дешевше було б ті ж жолуді та шишки висіяти прямо в лісі, без будь-яких проміжних пересадок. Але в такому випадку жолудь, швидше за все, навряд чи встигне прорости, оскільки в землі він пролежить рівно до першого нашестя дикого кабана. З шишкою все набагато складніше... Так що в лісгоспах краю воліють вирощувати спочатку саджанці, а потім уже висаджувати їх на відкриту територію лісу, на ті ділянки, де раніше пройшла суцільна вирубка.
Щоб перетворити маленький саджанець на деревце, потрібно витратити чимало грошей і ще більше фізичних зусиль. У лісових питомниках для боротьби з бур’янами отрутохімікати використовувати не прийнято – занадто це небезпечно. Тому знищують бур’яни на посівах майбутніх дерев прадідівським методом ручної прополки.
Нагляд за молодими деревцями в лісі – завдання ще складніше. Та ж прополка ускладнюється необхідністю постійно відмахуватися від полчищ комарів і дивитися під ноги – в лісі водяться змії, можна й наступити ненароком, а до найближчої лікарні – з десяток кілометрів... Та й лісові бур’яни не йдуть ні в яке порівняння з бур’янами з питомника – перші в період «від прополки до прополки» зазвичай встигають вирости до півтораметрової висоти, начисто закриваючи сонячне світло маленьким смерічкам...
Як це виглядає на практиці – на прикладі Брустурянського лісгоспу
Повертаючись до ДП «Брустурянське ЛМГ», варто зазначити, що його працівники заготовляють насіння хвойних і листяних дерев. Тут переважаючими лісовими породами є хвойні, тому їх активно використовують для відновлення й розведення лісів. Отримання насіннєвого матеріалу починається зі збору шишок ялини та кедра вже відтепер, і роботи вистачить на цілу зиму. Лісівники зізнаються: робота ця досить трудомістка, але дуже важлива для майбутнього лісів краю, адже без насіння неможливе відновлення ділянок, які втратили насадження.
Як зазначає директор держлісгоспу Михайло Бігун, цьогоріч лісівники побили рекорд – зібрали понаднормову кількість насіння ялини звичайної. «Торік ми припускали, що 2016-й буде урожайним. Кампанія по заготівлі лісонасіннєвої сировини в таких обсягах проводиться в нашому лісовому господарстві вперше за багато років. Адже на кількість смерекової шишки в 2015-му вплинула погода й низька врожайність. Весна минулого року почалася відразу зі спеки. Частина озимини, це маленькі однорічні зелені соснові шишечки, у зв’язку з різким потеплінням тоді відмерла. Нині заготовлено понад 300 кілограмів шишок ялини звичайної при встановленому плані в 432 кг. Хоча це тільки початок. Ялина зазвичай рясно плодоносить тільки раз на 3 – 7 років, і це якраз 2016-й. Варто зауважити, що 100 кілограмів шишки дає чистого насіння від 1 до 4%. Відповідно, при переробці 1000 штук насінин буде отримано 5,1 грама. Якщо ж треба заготовити 1 кілограм, то доведеться зібрати понад 200 тисяч штук насінин. Згідно з технологією частину насіння висіємо навесні».
«Все, що нині вродило в наших хвойних лісах, лісівники намагаються зібрати й відправити на переробку в стаціонарну шишкосушарку при температурі +45 градусів – вона оптимальна для того, щоб шишка розкрилася. Насіння зберігають у спеціальних наметових складах при певному мікрокліматі в розсипчастому стані, що дозволяє збільшувати терміни його зберігання до 30 років без втрати якості. Переробка заготовлених шишок триватиме до березня. Ми вже сьогодні закладаємо основу відтворення наших рідних закарпатських лісів», – підсумував Михайло Миколайович.
Василь Золотар, лісничий Кедринського лісництва, каже: «На сьогодні силами лісової охорони, майстрів лісу, працівників підприємства та сезонних найманих лісокультурниць уже заготовлено лісового насіння в такій кількості, щоб забезпечити власним високоякісним садивним матеріалом не тільки свої розсадники, а ще й питомники інших лісгоспів краю. Щоб у розплідниках виросли життєстійкі сіянці, які згодом будуть використані для лісовідновлення, насіння перевіряють на якість у ВП «Закарпатська лісонасіннєва лабораторія». Основні параметри, на підставі яких насінню присвоюється клас якості (перший, другий або третій) – це енергія проростання і схожість. Якщо ці показники нижчі за нормативні – насіння до посіву не допускається. Щодо листяних порід, то це – клен-явір, бук, ясен, тобто основні лісоутворюючі породи, які ростуть на теренах лісових угідь. Їх ми починаємо заготовляти з жовтня. Процедура набагато легша, однак у неї є свої нюанси. Цим породам необхідна стратифікація, яка допоможе вивести насінину зі стану глибокого біологічного спокою, аби посадити її у ґрунт навесні».
Є така професія
З точки зору закоренілого жителя мегаполіса, професія лісничого здається більше схожою на відпустку, ніж на роботу. Є можливість щодня гуляти по лісу, а там – свіже, не зіпсоване вихлопними газами повітря, всякі гриби-ягоди та інше. Що ще людині, змученій урбанізацією, потрібно? Але насправді все не так романтично.
За словами лісничого Кедринського лісництва Василя Золотаря, лісовий масив ділиться по зростаючій: на обходи, майстерні ділянки і лісництва. Лісник – перша сходинка в ієрархії лісової охорони, він працює на території від кількох сотень до тисячі гектарів лісу і підпорядковується безпосередньо майстру лісу, котрий «завідує» ділянкою (їх в лісництві зазвичай 2 – 3) і, в свою чергу, підпорядковується лісничому. Тож якщо провести аналогію з військовими званнями, то лісничий – командир, офіцер лісової охорони. «На лісничого можна вивчитися, але стати ним дано не кожному. Якщо не любиш ліс, не вмієш спілкуватися з природою, людьми, які тут працюють, то лісничим не будеш. Лісничий – це не просто обов’язок, професія, це ще й покликання», – впевнений Василь Васильович.
Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ
novzak.uz.ua
