Україні пора почати застосовувати системний підхід до вирішення назрілих екологічних проблем, інакше разом з навколишньою природою зникнемо і ми самі, переконаний народний депутат України Олександр Фельдман.
Живучи в XXI столітті і користуючись такими благами цивілізації, про які ще 100 років тому ніхто навіть і не мріяв, ми тим не менше все частіше звертаємо увагу на те, що нашим предкам здавалося звичним і природним: чистоту води і повітря, лісову прохолоду, раптом поміченого десь біля дачі дикого звіра... Що там говорити — звичайний чистий сніг взимку стає рідкістю в наших містах! Усе більше людей усвідомлюють, що ми, ймовірно, якось неправильно поводимося з довкіллям, якщо такі прості радості спілкування з ним стають дефіцитом.
Олександр Фельдман
народний депутат України
І вже ні в кого немає впевненості, що наші правнуки зможуть побачити хоча б те, що доступно нам зараз. Можливо, ми залишимо їм голий світ зі скла й бетону, в якому людство довго не проживе. Вже зараз екологічні проблеми стають причинами хвороб і загибелі мільйонів людей на планеті, і Україна за цим сумним показником серед лідерів. Переконаний, що настала пора від окремих екоініціатив перейти до системної роботи з наведення порядку в екологічній сфері.
Екополітика й екоосвіта
Першою і найважливішою екологічною проблемою України є те, що влада і суспільство не розуміють сутності екології. При Сталіні ця наука вважалася ворожою і була заборонена. При царизмі захисники природи теж нерідко піддавалися репресіям. Наприклад, однією з причин заслання вченого Василя Каразіна була його гостра критика вирубки лісів.
У незалежній Україні екологію почали викладати в школах лише два роки тому. Але оскільки спеціалізованих вчителів не вистачає, її викладають фахівці з інших предметів — як щось другорядне, що йде «в навантаження».
У цивілізованих країнах екоосвіта дітей починається буквально з дитсадівського віку. Книжки, ігри, вірші, мультфільми — все спрямовано на те, щоб дитина правильно поводилася з відходами, берегла воду, економила світло, тобто була готовою до сучасного свідомого життя людини. У нашій же державі в цьому напрямку відсутній системний підхід, а є лише ініціативи окремих громадських організацій та освітян. А якщо нинішні діти цього не розуміють, значить, цього не будуть розуміти і завтрашні дорослі. В екологічній освіті ми вже втратили 25 років, чи варто ігнорувати її і надалі?
У структурах влади екологічна політика теж розглядається як щось другорядне. Якщо в США охороною природи займаються близько 20 відомств, то у нас фактично немає жодного спеціалізованого природоохоронного органу. Є Міністерство екології та природних ресурсів — тобто відомство, яке, по суті, займається охороною природи і видобутком корисних копалин, що знищує її. В обласній раді є постійна депутатська комісія з питань екології і надзвичайних ситуацій, у міській раді — з питань екології, транспорту і зв'язку... тобто у всіх цих органів постійно знаходяться справи важливіші за екологію: пожежі, катастрофи, проблеми транспорту, а охорона природи відходить на другий план.
Водночас в урядах більшості країн Європи екологи відіграють далеко не останні ролі. Наприклад, перший віце-мер німецького Нюрнберга — еколог. Екологічна політика є основою всієї державної політики в таких країнах, як Данія, Німеччина і Швеція.
Відходи
В Україні жахлива ситуація з переробкою відходів. В країні немає жодного полігону ТПВ, який відповідає навіть наявній нормативній базі, а до європейських стандартів нам дуже далеко. Для того щоб переробляти відходи на 95-97%, як це відбувається в розвинених країнах, нам необхідно налагодити їхнє роздільне збирання. Ті експерименти, які проходили в Харківській області, показують, що суспільство вже повністю готове до цієї роботи і розуміє її важливість. Але влада не готова. У результаті сировина, яка могла б опалювати наші будинки — полігонний газ — горить на звалищах, приносячи Україні тільки шкоду.
До 60-70% відходів — це упаковка. В екологічно відповідальних державах виробники упаковки зобов'язані подбати про її переробку. А в нас головне — забезпечити цим фірмам надприбуток, а забруднення водойм і ґрунтів сміттям – це вже другорядне питання. Вже зараз ми забезпечили проблемами наших праправнуків, адже окремі види упаковки розкладаються 100-200 і більше років.
Вода
Поверхневі водойми України вже практично повсюдно забруднені і непридатні для використання в питних цілях без спеціальної обробки. Деякі забруднення пов'язані з тими часами, коли у вітчизняному сільському господарстві застосовувалися ДДТ та інші небезпечні речовини, які досі продовжують вимиватися з колишніх колгоспних земель і занедбаних сховищ. До речі, саме з ними деякі фахівці пов'язують випадки масової загибелі риби у водоймах. Сучасне сільське господарство, хоч і меншою мірою, але також завдає шкоди ґрунтовим і поверхневим водам за рахунок недбалого внеску добрив, пестицидів та агрохімікатів.
На сьогодні одним із найбільш небезпечних забруднювачів води визнається так званий дорожній кошторис, у якому в тій чи іншій мірі присутнє майже все, що людина виробляє і транспортує. У Харкові лише 2% зливових каналізацій обладнано очисними фільтрами на випусках у річки, до того ж більше половини території міста взагалі не має зливової каналізації. Таким чином, усе сміття з доріг потрапляє прямо в річки, в яких сьогодні відзначаються надто високі концентрації нафтопродуктів, солей важких металів, токсичних речовин. Подібна ситуація спостерігається практично по всій Україні. І через це пити воду з колодязів та джерел вже давно небезпечно.
За даними ВООЗ, 80% здоров'я людини залежить від якості питної води, що і не дивно, адже наш організм більш ніж наполовину складається з рідини, і її якість впливає практично на всі органи людини. Вже очевидно, що Україні для питного водопостачання доведеться переходити на артезіанські води. Але нас і тут підстерігає небезпека втратити їх, тому що кожна пробурена в глибокі горизонти свердловина — це ризик того, що забруднення з більш верхніх шарів потраплять у більш низькі. Це відбувається постійно, в тому числі через кинуті і незатампоновані старі свердловини. Вже зараз не кожна артезіанська свердловина постачає наверх чисту воду.
Держава не раз створювала програми захисту артезіанських вод, така сама програма створена на обласному рівні. Але результат поки залишає бажати кращого. Зафіксовані випадки, коли асенізатори звозять зібрані нечистоти і зливають їх у занедбані свердловини. Також нерідко приватні домогосподарства, економлячи на прокладці каналізації, спеціально бурять свердловини для зливу нечистот в артезіанські та ґрунтові води. Поки держава не знайшла механізму ефективного контролю і покарання за такі порушення, відбувається масштабне знищення нашої безцінної копалини — підземних вод, які вже скоро будуть дорожчі за золото.
Повітря
За статистикою, 80-90% забруднень атмосферного повітря України пов'язано з транспортом. Скоротити ці викиди можна за рахунок збільшення частки електротранспорту в загальних перевезеннях і за допомогою прийняття більш суворих стандартів щодо зниження викидів, екологічної чистоти палива. Однак в Україні, навпаки, загальна мережа електротранспорту за останні 10 років скоротилася на 11%, а приріст рухомого складу йде саме за рахунок транспортних засобів з двигунами внутрішнього згорання.
Свій внесок у забруднення повітря вносять і підприємства промисловості й енергокомплексу. За останні роки у світі зроблено безліч відкриттів і винаходів у сфері забезпечення екологічної безпеки, більше того, ціла низка фондів спонсорують і субсидують підприємства, які готові поліпшити свою екологічну репутацію. Але досі українські бізнесмени виявляються на задвірках цих процесів. А в ролі живих фільтрів виступають громадяни нашої країни, очищаючи повітря власними легенями.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, Україна є країною-лідером за рівнем смертності через забруднення повітря. На кожні 100 тис. населення 120 чоловік вмирають від хвороб, пов'язаних із цією проблемою. Тільки за 2012 рік в Україні через хвороби органів дихання, серцево-судинної системи та системи кровотворення померли понад 54 тис. осіб. На жаль, страждаючи від цих хвороб, багато людей навіть не підозрюють, що є справжньою причиною.
Ґрунти
Ми звикли вважати Україну країною з найбільш родючими чорноземами. Однак якщо землю весь час розорювати і засаджувати різними культурами, вона виснажується. А відновлення ґрунтів відбувається тільки поруч із ділянками незайманої дикої природи, яких у нас в країні всього 4% від загальної території. У Європі вважається, що мінімальний відсоток заповідності повинен бути 15%.
Масштабним і варварським екологічним злочином останнім часом стало викрадення чорноземів із метою їхнього подальшого продажу. Родючий шар вивозять цілими полями! За даними ґрунтознавців, для відновлення мінімальної родючості на таких ділянках потрібно 300-400 років. А на утворення колишнього рівня чорнозему піде не менше 10 тис. років.
Тваринний і рослинний світ
За даними Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), за останні 45 років загальна популяція тварин у світі скоротилася на 60%. Окремі види флори і фауни продовжують безповоротно зникати під впливом діяльності людини і кліматичних змін. Хочемо ми того чи ні, Україна також є учасником цього процесу. Масштабними темпами в нашій країні йде вирубка лісів. Це призводить до погіршення ситуації з рідкісними і зникаючими видами рослин і тварин. При цьому досі не вирішено питання з покаранням браконьєрів, особливо тих, які займаються комерційним збором рідкісних рослин. Наприклад, буквально в межах міста Харкова росте унікальна квітка — тюльпан дібровний, занесений у Червону книгу України, міжнародні червоні списки. Але щороку біля виходів зі станцій метро можна бачити безсовісних продавців, які безкарно торгують цими квітами.
Прикро, що пріоритети в нашому суспільстві виставлені неправильно. Нас привчили пишатися тим, що вторинне: великими заводами, фабриками, будівлями, а не тим, що дійсно не має ціни, — природою, яка дає життя.
Сьогоднi, 09:00
