ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

27 жовтня 2018

О визите делегации украинских лесоводов в Республику Беларусь

С 24 по 26 октября состоялся рабочий визит делегации Украины в Республику Беларусь. Группу украинских лесоводов возглавил заместитель Председателя Государственного агентства лесных ресурсов Украины Владимир Бондарь. В течение трех дней делегация познакомилась с организацией ведения охотничьего хозяйства и экологического туризма в нашей стране, процессом заготовки и переработки древесины, проводимой работой по лесовосстановлению. Особое внимание украинские коллеги уделили опыту борьбы белорусских лесоводов с усыханием сосновых насаждений. Отметим, что данная проблема сегодня более чем актуальна для Украины. Общая площадь усыхания в соседней стране составляет более 400 тысяч га, из них половина приходится на сосновые насаждения.

Так, одним из учреждений, которое посетила делегация Украины, стал Гомельский опытный лесхоз. Как и во всей области, здесь борются сегодня с массовыми атаками короеда. Руководство лесхоза и ГПЛХО рассказало украинским коллегам об организации проведения санитарно-оздоровительных мероприятий в усыхающих сосновых насаждениях. В частности, было отмечено, что после того как в нашей стране начали фиксировать распространение очагов усыхания, на законодательном уровне была максимально упрощена процедура оформления разрешений на проведение санитарных рубок, уменьшено количество согласований. Это позволило оперативно принимать решения о проведении санитарно-оздоровительных мероприятий и, таким образом, существенно снизить объемы усыхания.

Тема борьбы с распространением короедного усыхания насаждений была продолжена и в ходе двухсторонней встречи в Министерстве лесного хозяйства. Руководитель отрасли Виталий Дрожжа приветствовал украинских коллег на белорусской земле и подчеркнул, что сотрудничество лесоводов двух стран имеет давнюю историю и весомые результаты.

«Между нашими странами подписано немало документов о сотрудничестве. На мой взгляд, наша задача сегодня все это актуализировать, придать этой работе новый импульс. Для нас это сегодня очень актуально, нам интересны ваши наработки, убежден, что наш опыт окажется полезным и для вас», - добавил Виталий Дрожжа.

В свою очередь заместитель Председателя Государственного агентства лесных ресурсов Украины Владимир Бондарь отметил, что подходы к организации ведения лесного хозяйства в двух странах сегодня довольно похожи. Однако есть одна существенная разница - в Беларуси министерство лесного хозяйства как госорган может формировать политику в области ведения лесного хозяйства, что позволяет оперативно принимать те или иные важные решения. Государственное агентство лесных ресурсов Украины таким правом сегодня не наделено, что, безусловно, сказывается на работе лесоводов.

«Украина, несмотря на довольно небольшую лесистость территории – 15,9%, занимает в Европе 8 место по площади лесов и 6 место по запасам древесины. Общая площадь лесных участков составляет 10,4 млн. га, из которых лесной растительностью покрыты 9,6 млн. га. За 50 лет нам удалось добиться роста лесистости почти в 1,5 раза. И мы работает над тем, чтобы этот показатель рос и дальше», - подчеркнул глава украинской делегации.



При этом, по словам Владимира Бондаря, работа украинских лесоводов могла бы быть ещё эффективнее, если бы существовала поддержка их деятельности.

«Вот уже 2 года как мы работаем без государственного финансирования. Это привело к снижениям объемов посадки леса, строительства лесохозяйственных дорог и т.д. Мы оказались в очень сложных условиях для ведения лесного хозяйства», - поделился заместитель Председателя Государственного агентства лесных ресурсов Украины.

Владимир Бондарь также отметил, что существенное влияние на работу украинских лесоводов оказывает также общественность, которая зачастую просто не понимает необходимости проведения тех или иных лесохозяйственных мероприятий.

«Проблема короедного усыхания сегодня является для нас ключевой. Объем пострадавших насаждений у нас более чем в 2 раза выше, чем в Беларуси. И наряду с объективными тому причинами, есть и субъективные: общество в большинстве своем не понимает сути этой проблемы. У себя, в Украине, мы часто можем слышать, что лесники сами придумали эту проблему, чтобы рубить лес, что природа может урегулировать все сама. Но на самом деле такой подход только тормозит решение проблемы», - поделился представитель Украины.

Владимир Бондарь также сообщил, что и белорусские, и украинские ученые сходятся во мнении, что при эффективной работе проблему можно взять под контроль в течение 2-3 лет. И сейчас, фиксируя уменьшение площади очагов, есть понимание того, что это, действительно, так.

«Но у нас, в Украине, есть одна существенная проблема: очень жесткие санитарные правила. Если в Беларуси от обнаружения очага до решения вопроса проходят считанные дни, то у нас – около 2 месяцев. Процедура очень сложная и пока мы ее проводим, очаг распространяется дальше. К сожалению, выйти на понимание этой проблемы мы сегодня не можем», - добавил Бондарь.

К решению данной проблемы глава украинской делегации предложил присоединиться и белорусам. По мнению Владимира Бондаря создание белорусско-украинского координационного центра по лесозащите, позволило бы существенно повысить эффективность работы в данном направлении.

«Все что вы говорите, пусть и не такой степени, но, к сожалению, иногда можно услышать и в нашем обществе. Людям нужно показывать, что проблема на самом деле есть. И не только в наших странах, а во всем мире. Поэтому мы с удовольствием поддержим ваше предложение и приложим максимум усилий для того чтобы справиться с этой бедой», - прокомментировал Виталий Дрожжа.



В ходе встречи белорусские и украинские специалисты обсудили также ряд иных вопросов. В частности, украинскую сторону интересовал опыт Беларуси по увеличению лесистости территории, борьбы с незаконными рубками, эффективность содержания охотничьих комплексов. В ходе рабочей поездки украинские коллеги, помимо Гомельского опытного лесхоза, ознакомились также с работой республиканских подчиненных организаций: Центра повышения квалификации работников лесного хозяйства, ГУ «Беллесозащита», РУП «Белгослес», Республиканского лесного селекционно-семеноводческого центра. Сегодня, в заключительный день поездки, украинские лесоводы посетили Копыльский опытный лесхоз, где ознакомились с организацией работы по заготовке и переработке древесины.

Пресс-служба Минлесхоза


Опубликовано: 26 Октября 2018 

Наша справка: как подготовиться к походу в лес


Мы собрали советы для тех, кто собирается в лес, а также что делать, если вы заблудились, пишет "МК-Эстония".

Отправляясь в лес:

  • одевайте по погоде, одежда должна быть яркая и заметная, если такой одежды нет, наденьте светоотражающий жилет 
  • возьмите телефон с полностью заряженным аккумулятором, фонарик, спички или зажигалку, свисток 
  • возьмите с собой еду, питье и необходимые лекарства 
  • сообщите близким о том, куда вы идете и во сколько планируете вернуться. 
  • не идите в лес одни и не теряйте своих знакомых из вида, перекликайтесь и держите друг друга в поле зрения 
  • обращайте внимание на возможные ориентиры в лесу, которые помогут вернуться 
  • не бойтесь поздороваться в лесу с другими такими же грибниками 

Если вы потерялись: 

  • сохраняйте спокойствие и проверьте окружающую вас местность, попробуйте найти направление, откуда вы пришли 
  • прислушайтесь — слышите ли вы звуки машин, голоса людей или домашних животных 
  • найдите полянку, дорогу или просеку и оставайтесь на месте. На отрытом месте вас будет легче заметить с вертолета. 
  • позвоните на номер 112 
  • как можно точнее опишите, где вы находитесь, расскажите, что вы заметили (большой камень, развалины старого здания и пр.). 
  • если вы позвонили на 112, берегите аккумулятор телефона и не тратьте его на разговоры с другими людьми. Держите телефон в тепле. 
  • действуйте согласно указаниям сотрудника Центра тревоги. Если вас попросили оставаться на месте, оставайтесь на месте. Например, точность позиционирования телефона зависит от того, насколько близко располагаются мачты мобильной связи. Даже если удается сделать позиционирование телефона и определить район поисков, на прочесывание леса или болота на протяжении даже нескольких сотен метров могут уйти часы, в зависимости от сложности местности. 
  • в ожидании помощи сделайте себя видимым — например, если есть яркая кофта, а куртка, например, зеленого цвета, наденьте кофту поверх куртки 
  • разожгите костер 

Источник: Департамент полиции и погранохраны

Кто в группе риска? Портрет среднестатистического человека, заблудившегося в лесу: 
  • Пол: мужчина 
  • Возраст: около 60 лет 
  • Цель похода в лес: за грибами или ягодами 
  • Регион: Южная Эстония 
  • Способ спасения: через 2–3 после того, как попытался выбраться сам, позвонил на номер 112 и нашел выход, идя на звук включенной сирены спасателей. 
26.10.2018, 19:40
"МК Эстония"

Лісові фейки



Один із найактуальніших напрямків пропагандистської інформаційної російської війни, є звісно, прагнення України до вступу в ЄС та НАТО.

Тому будь якими способами та засобами, в українців формується негативне ставлення як до європейських інституцій, такі до дій української влади, спрямованих на втілення реформ, які вимагаються європейськими донорами.

У цьому контексті, показовими об’єктами для дезінформаційної кампанії є виконання умов угоди про асоціацію України з ЄС.

Потужна, у цьому плані “зрада” була роздута навколо українських лісів, вирубок та мораторію.

Так, в розпал весняних дискусій, про отримання чергового траншу міжнародної допомоги, на інтернет-ресурсах розгорнулася масова проросійська кампанія – начебто із збереження українських лісів. Активними були, зокрема kp.ua (Комсомольская правда в Украине) чи до прикладу politikus.ru.

Миттєво, інформація почала розганятися у соцмережах. Заголовки жахали: “Порошенко под корень разрешил вырубать леса Украины”.

Хоча, нескладно було перевірити – усю фейковість інформації, наведену у статтях.

Мораторій на експорт лісу кругляку в Україні діє уже кілька років і про зняття мораторію – як це вказано у публікаціях — не йшлося.

Адже, П. Порошенко відмовився підписувати і заветував зміни у законодавство (законопроект №5495), яким накладався мораторій на експорт паливної деревини (тобто дров).

Окрім того, інша доказова база статей також не витримує жодної критики та легко спростовується. Так, вказується, що в Канаді заборонено експорт лісу.

Однак, згідно офіційних документів, впродовж останніх років, Канада – є другим експортером лісу в світі. Ніякої, тим більше — “сторічної заборони” на експорт лісу в цій країні не має.

Використання фото

Інший приклад “лісової” дезінформації – статті із зображеннями вагонів, завантажених деревиною.

У розпал прийняття змін у законодавство — стосовно посилення покарання за незаконні вирубування дерев (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів»), та дискусій в країні стосовно мораторію на експорт паливної деревини і умову ЄС не посилювати наявні в Україні мораторій на експорт лісу до Європи, у ряді інтернет-ресурсів активно поширюється інформація проілюстрована фотографіями, про “начебто” масове вивезення зрубаного лісу-кругляку із залізничної станції в Івано-Франківську.

Заголовки – просто жахають: “Дітям в очі соромно буде глянути. Поширте, якщо болить” . Писали таке novosti.in.ua, bbcccnn.co та багато інших сумнівних ресурсів.

Далі – наводиться “шокуючи статистика”!!! У матеріалах за липень 2018 року вказано, що із станції в місті Івано-Франківськ, щодня, відправляється від 750 до 900 вагонів із лісом.



Насправді, дана інформація не відповідає дійсності, адже це є копія статті – публікації ще за 06.11.2016 року.

Тож, інформація не стосується нинішніх днів.

Але, щоб остаточно пересвідчитися у неправдивості цих публікацій, я попросив колегу Ірину Федоляк – журналістку із Івано-Франківська перевірити інформацію. Упродовж кількох днів, Ірина фотографувала залізничну станцію – саме там, де “мали б стояти” вагони, завантажені добротним українським лісом.

Але, як бачимо на фото, жодних вагонів із лісом там не було.









Ольга Юркова, співзасновниця проекту StopFake.org. пояснює появу схожих матеріалів так: “Серед популярних меседжів пропаганди: Україна — не Європа, отже, у європейських структурах її не чекають; Захід ось-ось відмовиться нас підтримувати через корумпованість влади; безвіз у українців хочуть забрати. Тому, одна з цілей російської пропаганди — підірвати довіру до української влади”.

Тарас Зозулінський, Бюро журналістських розслідувань “Детективи”

vse.media
26.10.2018

Небайдужі люди висадили на Волині понад гектар лісу


У Ново-Зборишівському лісництві ДП «Горохівське ЛМГ» висадили понад гектар лісу.

Про це повідомили у прес-службі Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

На осінню акцію зібралися більше 4 десятків людей – лісівники, працівники Горохівської райдержадміністрації та Будинку культури, небайдужі мешканці району. Спільними зусиллями висаджували соснові та дубові сіянці, також – жолуді дуба звичайного.

«Садити ліс – завдання не лише для лісівників, чи для нас, держслужбовців, а й для всіх жителів району. Не скористатися нагодою та можливістю взяти безпосередню участь в осінній акції ми просто не мали морального права, тому і вклали свою скромну власну частку в суспільну справу», – наголосила голова райдержадміністрації Юлія Гринчук.

Традиційно директор підприємства Володимир Супрун провів короткий інструктаж і показав, як працювати та правильно садити сіянці дуба.

Окремо варто зазначити про посадку дубів із жолудя. Такий метод є досить поширеним для волинських лісівників. Наприклад, у цьому ж лісницві є ділянка ¬ майже 20 га, створена 10 років тому.

Жолуді там дали гарні сходи, високою була і приживлюваність. Зараз на тій ділянці ростуть дуби, висота яких уже понад 3 м. Завдяки вчасно та якісно проведеним доглядам, дерева дають гарний приріст.

Сьогодні, 01:57

Держпідтримка аграрного сектора: хочеться допомогти, але немає кому

В Україні підготовлено черговий законопроект на тему аграрної політики держави та державної ж допомоги сільському господарству.


Однак він лише здійняв нову хвилю обговорення, завдяки якому стало очевидно: мало хто розуміє, як узагалі держава може допомогти галузі, яка сама в усіх сенсах годує країну. Та й узагалі, хто кому має допомагати? Може, державі краще просто визначитися з приватною власністю на землю та не заважати аграріям?

В Україні склалася дещо парадоксальна ситуація. З одного боку, сільське господарство за останнє десятиліття стало одним із основних джерел наповнення бюджету. Разом із лісовим господарством (це особливості статистичного обліку) аграрний комплекс забезпечує вже 17–18% ВВП. Тільки на другому місці опинився гірничо-металургійний комплекс, що дає 14% ВВП. При цьому в останні роки у видобувній промисловості бачимо зниження (на 9%), тоді як в аграрному секторі — значний приріст (на 39%).

Примітно, що у 2000–2008 роках частка АПК в українській економіці знижувалася — з 17,1 до 7%. А потім маятник хитнувся у зворотний бік: агропром у структурі ВВП виріс із 7,9% 2008-го до 19,2% 2016-го. Також із 2008 року стабільно зростає частка аграрної продукції та продукції харчової промисловості в загальному обсязі експорту. З 2012-го по 2017 рік частка АПК в експорті збільшилася з 13,4 до 21,1%. Це — при одночасному падінні промислового експорту.

Виходить, що сьогодні агропром України годує країну і в прямому, і в переносному сенсах. АПК стає основним генератором доходів (як внутрішніх, так і експортних), основним роботодавцем, основним внутрішнім інвестором... Але, з іншого боку, він же продовжує претендувати на допомогу держави, у тому числі фінансову. Усе це виглядає вже як певний парадокс, що має скоріше політичне, ніж господарське підґрунтя.

Звичайно, не йдеться про масштаби держпідтримки, аналогічні білоруським. Там агропром узагалі глибоко збитковий. За оцінками білоруського економіста Ярослава Романчука, з 1995-го по 2015 рік держава спрямувала на підтримку АПК близько сотні мільярдів доларів (з огляду на невеликі розміри самої Білорусі, це астрономічна сума). А за словами спікера верхньої палати білоруського парламенту Михайла Мясниковича, фінансування державних програм АПК за 2011–2015 роки становило 43,8 млрд дол. При цьому рентабельність в АПК Білорусі становить мінус 2,5%. Питома вага збиткових сільгосппідприємств (без урахування держпідтримки) сягає 65,6%. Тобто понад половина білоруських колгоспів і радгоспів (хоча їх в останні роки колгоспами не називають) збиткові, попри високу рентабельність продажів до Росії.

При цьому відповідальний за аграрний сектор віце-прем'єр білоруського уряду Михайло Русий визнає: сільгосппідприємства розпещені державним піклуванням у вигляді прямих бюджетних субсидій і пільгових банківських кредитів. У першому півріччі 2018-го понад 30% усіх видатків білоруського бюджету на економіку пішло в сільське господарство, хоча воно становить лише 6% ВВП Білорусі.

В Україні ситуація діаметрально протилежна просто тому, що аграрний комплекс розвивається за законами бізнесу, тоді як білоруський залишився в командно-адміністративній системі. Однак і в Україні поки що не виходить обійтися без державної підтримки АПК. Як мінімум тому, що без належної державної уваги аграрний бізнес починає розвиватися нерівномірно, з перекосами (наприклад, у бік рослинництва), з елементами хижацької експлуатації природних ресурсів і без належної уваги до довгострокових проектів.

Депутати — за все хороше

На сьогодні в Україні відсутній базовий документ, який визначав би основні принципи аграрної політики та політики сільського розвитку. Політики — всі без винятку — завжди готові підтримати аграрний сектор "словом і справою". Але дуже складно розібратися, де йдеться про справді потрібну сільському господарству підтримку, а де — про бажання заробити голос завдяки актуальному для країни порядку денному.

4 жовтня у Верховній Раді було зареєстровано законопроект №9162 "Про основні засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку". Інструментом поетапної реалізації держполітики в АПК, відповідно до проекту закону, має стати План заходів щодо реалізації основних принципів розвитку державної аграрної політики та політики сільського розвитку, розроблювальний на п'ять років уперед.

Народний депутат, голова аграрного комітету ВР Олег Кулініч так прокоментував законопроект у себе в Facebook: "В аграрній сфері та питаннях сільського розвитку в нас уже кілька років відсутній системний акт, який визначав би державну політику за цими напрямами. Останнім таким актом був Закон "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року", але, як ми бачимо із самої назви документа, він мав строковий характер і вже не відповідає нинішньому часу. Не кажучи вже про те, що стратегія має бути не просто формальним документом, а реальним планом дій, при виконанні якого ми могли б одержувати конкретні очікувані результати! Тому розраховуємо, що саме наша стратегія стане таким документом".

Однак у цьому законопроекті ми знову бачимо, як депутати виступають "за все хороше та проти всього поганого". У супровідній записці йдеться: "Положення стратегії передбачають комплексне бачення розвитку українського аграрного сектора, що враховує інтереси товаровиробників і формування такої політики сільського розвитку, яка була б спрямована на сталий розвиток сільських територій і підвищення рівня життя сільського населення".
У свою чергу, народний депутат, заступник голови комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Олександр Бакуменко на своїй сторінці в Facebook зазначає: "Законопроект спрямований, у тому числі, на виконання євроінтеграційних зобов'язань України про приведення національного законодавства до законодавства ЄС у сфері сільського господарства та розвитку сільських територій. Представництво Європейського Союзу в Україні підтримує даний законопроект і наголошує на необхідності його якнайшвидшого прийняття".
На його думку, цей законопроект, набувши сили закону, значно розширить можливості України в плані одержання фінансової підтримки з боку як ЄС, так і ряду інших міжнародних організацій, таких як Світовий банк, ЄБРР, ФАО, USAID.

Пастка, однак, у тім, що конкретні заходи підтримки державою АПК України в законі все одно прописані не будуть. Проект закону є рамковим, він визначає тільки основні принципи та пріоритети державної аграрної політики й сільського розвитку. У ньому визначено 15 пріоритетів державної аграрної політики, зокрема підвищення конкурентоспроможності українського аграрного сектора та його продукції, збільшення експорту сільськогосподарської продукції з більшою доданою вартістю, впровадження нових механізмів підтримки і стимулювання розвитку окремих галузей, забезпечення захисту прав та інтересів землевласників і землекористувачів, підвищення рівня зайнятості сільського населення.

При цьому, на думку розробників законопроекту, у числі головних завдань держави — стимулювання відразу всіх груп агровиробників: сімейних фермерських господарств, середніх фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів та аграрних кластерів. При цьому ставляться завдання, які суперечать одне одному. З одного боку, держава обіцяє підтримувати малих виробників сільськогосподарської продукції, а з іншого — сприяти їхньому об'єднанню. Тобто переходу на рівень більших агропідприємств. Але тоді малі господарства як окремий тип агровиробників просто зникатимуть, — чи в цьому сенс їхньої підтримки?

Безсумнівна перевага законопроекту — його орієнтованість на підтримку експортерів. Офіційно позначено завдання: "Забезпечення на державному рівні політики з формування конкурентних переваг на міжнародних ринках для виробників сільськогосподарської продукції, а також розвиток логістичних потужностей і стабільність оподаткування".
У проекті вперше запропоновано на законодавчому рівні створити Офіс аграрного аташе для представництва та захисту інтересів виробників сільськогосподарської продукції за кордоном, пошуку нових і розширення існуючих ринків. Подібні інститути аграрних аташе існують у більшості розвинених країн, які активно працюють на світовому ринку (США, Китай, Франція, Німеччина тощо).

Нарешті, законопроект закріпить на законодавчому рівні зобов'язання держави з розвитку сільських територій і підвищення рівня життя сільського населення. Виникає запитання: а що, хіба потрібен спеціальний закон, щоб держава "згадала" про це своє завдання? Понад те, законопроект №9162 передбачає, що Кабінет міністрів кожні п'ять років розробляє та затверджує План заходів щодо підтримки та розвитку АПК державою. Але знову-таки: хіба Кабмін не може цей план розробити та реалізувати сам, без спеціального закону?

Думки учасників ринку

10 жовтня в Інституті аграрної економіки відбулася велика нарада щодо державної стратегії розвитку АПК, ініційована кількома громадськими об'єднаннями підприємств аграрного сектора на чолі з Українською аграрною конфедерацією (УАК). У цьому заході також брали активну участь заступники міністра аграрної політики та продовольства України Олена Ковальова та Віктор Шеремета, народні депутати Олександр Бакуменко й Тетяна Острікова, — вони обмінялися думками з конкретними представниками аграрного бізнесу.

Головною болючою точкою виявилося те, що наявна сьогодні система держпідтримки АПК в Україні просто не працює. З виділених на дотації агропрому 6,3 млрд грн було освоєно лише близько 14% коштів!

Точку зору аграрного бізнесу на взаємодію з державою виклав народний депутат України, президент ВОО "УАК" Леонід Козаченко. Головна його ідея — необхідність законодавчо розділити по групах в аграрному секторі різних суб'єктів господарювання з різним впливом на економіку та соціальний розвиток. Відповідно, інструменти аграрної політики держави мають бути різними для трьох груп аграрних підприємств:

— мікропідприємств (сімейних ферм);
— малих підприємств;
— середніх і великих вертикально інтегрованих агропромислових холдингів.

Ці три групи мають розрізнятися за критеріями землекористування, обсягом валової продукції та кількістю працюючих. Але саме тут і виникає запитання, на яке й досі немає відповіді ні в уряду, ні в парламенту. А саме: чи має Україна переймати насамперед досвід Європи, де держава допомагає маленьким сімейним фермам? Чи варто, за американською моделлю, розвивати сільське господарство за рахунок виробників, які мають середній розмір землі на рівні 14 га?

Однозначної відповіді тут бути не може, тому що сьогодні в Україні вже сформувалася складна багатогалузева система, що ефективна на своїх рівнях — від місцевого до національного й орієнтованого на світові ринки.

Нині в законодавстві України є визначення сегментів ринку та аграрних продуктів, а не розмірів агропідприємств і критеріїв їхньої класифікації. Саме такий підхід заважає адекватно розподіляти державну допомогу, оскільки малі сімейні ферми та великі агрохолдинги мають як принципово різну собівартість виробництва, так і зовсім різні проблеми.

У категорії малих підприємств із земельним банком у 200 га експерти УАК виокремлюють мікровиробників із площею від 20 га та валовою виручкою до 15 тис. євро. До категорії "малі" відносяться також виробники з валовою виручкою до 100 тис. євро та середньою кількістю працівників не більш як 50 чоловік. Середні підприємства мають у своєму арсеналі до 10 тис. га, дохід від 100 тис. до 5 млн євро та середню кількість працівників до 250 чоловік. Великі підприємства (агрохолдинги) отримують виручку понад 5 млн євро та мають земельний банк більш як 10 тис. га.

При цьому якщо агрохолдинги орієнтовані в основному на експорт, то малі та мікропідприємства задовольняють потреби місцевого співтовариства. Але при цьому в малих агропідприємств одночасно, у силу малого масштабу, найвища собівартість виробленої продукції. Виходить, саме вони мають бути головними одержувачами державної допомоги. Хоча б тому, що якщо великі агрохолдинги дають Україні експортні доходи, то малі ферми (як диверсифіковані виробництва) — забезпечують продовольчу безпеку країни.

Сьогодні дотації з державного бюджету України для АПК становлять близько 1% від ВВП, створеного аграріями. У Євросоюзі ж на підтримку малих агропідприємств витрачається 40% усього його бюджету. Виходить, що в ЄС у перерахунку на гектар ріллі підтримка в 44 рази більша, ніж в Україні. За словами Леоніда Козаченка, якщо в Україні рівень держпідтримки аграріїв буде зменшено удвічі, більшість вітчизняних підприємств просто збанкрутують. З іншого боку, малі виробники, за умови їхнього об'єднання в кооперативи та при наявності держпідтримки, уже здатні працювати не лише на локальному рівні, а й виходити на національний ринок і навіть експортувати продукцію.

Звідси пропозиція Української аграрної конфедерації: держава повинна виділяти малим виробникам дотації, виходячи з обсягів реалізованої ними продукції, а також компенсувати відсотки за банківський кредит і купівлю сільгосптехніки, застосовувати спрощену систему оподаткування зі звітністю раз на рік.

Середні підприємства вже орієнтовані на національний ринок. Учасники ринку вважають, що їм держава може допомагати, компенсуючи відсотки за банківськими кредитами, купівлю техніки та племінної худоби, а також застосовуючи нульову ставку ПДВ і податок на нерозподілений прибуток (податок на виведений капітал).

У свою чергу, великим вертикально інтегрованим підприємствам (агрохолдингам) має надаватися можливість створювати кластери (техно- і індустріальні парки), запроваджуватися податок на нерозподілений прибуток (податок на виведений капітал). З іншого боку, від них потрібно вимагати жорсткого дотримання антимонопольного законодавства та загальної системи оподаткування.

Однак усім учасникам ринку — малим і мікрогосподарствам, середнім підприємствам і вертикально інтегрованим агрохолдингам — держава повинна надавати підтримку не на один рік, а як мінімум на п'ять або, як у ЄС, — на сім років. Термін підтримки в сім років пов'язаний із тим, що в Україні сівозміна впроваджується на сім років і більше.

Питання землі

Поки що за кадром питань держпідтримки українського агропрому залишається питання власності на землю. Точніше, ринку землі, що в українських умовах не те саме. Для запуску ринку землі потрібен не тільки закон про обіг ріллі, а й закон про фінансування фермерів для викупу паїв. Про це в інтерв'ю Agravery.com заявив перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк.

"Спілкування з фермерами наштовхнуло на думку, що для повноцінної роботи ринку землі потрібно забезпечити агровиробників довгим і дешевим кредитним ресурсом. Для цього треба прийняти закон із робочою назвою "Про фінансово-кредитну підтримку ринку землі", — вважає Мартинюк.

Він пояснив, що для цього має з'явитися державна установа, кредитне агентство, яке компенсуватиме кредитну ставку при купівлі землі. "Ідеальний результат, який ми могли б отримати від запуску ринку землі, — створення середнього класу в сільській місцевості, який утворять фермери. Не стоїть питання, хто продаватиме землю, питання — хто купуватиме. Нам потрібно створити умови, щоб виростити покупця. Коли спілкуєшся з фермером і пояснюєш йому, що жодний агрохолдинг нікуди не прийде, в одних руках лише 200 га або навіть ще менше, і, крім тебе, нікому більше не продадуть, вони все розуміють, вони не проти, але запитують: а де я гроші візьму на ці 200 га? Це питання справедливе, тому що нині на тіньовому ринку ціни коливаються до 3 тис. дол. за гектар", — сказав заступник міністра.

З тим, як працює ринок землі, прямо пов'язана доля фермерів, — а саме про них демонстративно піклується аграрне міністерство. Зараз у Мінагрополітики розраховують, що державна підтримка фермерів приведе до подвоєння їхньої чисельності протягом наступних двох років. А розмір аграрного ВВП, який генерують фермери, збільшиться з поточних 6% до 12.

"Ми вперше забезпечили ресурс для підтримки фермерів як окремого кола товаровиробників, оскільки виходили з того, що один підтриманий фермер — це десяток робочих місць у сільській місцевості, де з роботою дуже складно", — сказав в інтерв'ю Максим Мартинюк.
За його словами, динаміку зростання кількості фермерських господарств буде забезпечено не лише появою нових фермерів, а й легалізацією вже працюючих, які залишаються в "сірій" зоні, за межами уваги держави.

"Для будь-кого не секрет, що існує клас так званих одноосібників, які ніде не реєструються, обробляють до 20 га ріллі — паї членів їхньої родини. Зрозуміло, що вони вийдуть із "тіні", коли досягнуть певного рівня розвитку, обсягів виробництва. І наше завдання — підтримати їхній вихід із "тіні", — сказав заступник міністра АПК. І додав, що ця "тінь" є однією з причин, чому в країні надзвичайно низький попит за програмою "фермерського мільярда".
"Щоб одержати підтримку, потрібно легалізувати своє господарство та майно, до чого не всі готові. Банки й досі вважають фермерів ризикованими позичальниками, тому не кредитують", — резюмував Мартинюк.

Примітно, що зараз, восени, після закінчення основної маси польових робіт, українські агровиробники повернулися до активного обговорення питання про власність на землю та про ринок землі в країні в цілому. Тому що очевидно: без вирішення земельного питання на аграрному ринку так і не з'являться чітко позначені правила гри. Отже, складно буде говорити й про його розвиток, і про оптимальні механізми держпідтримки. До кінця жовтня, а також у листопаді в Україні відбудеться ціла низка значущих обговорень саме земельного питання. І про них ми обов'язково розкажемо.

Можливості неопротекціонізму

Як вигравати у торгових війнах.



З часу розгортання світової фінансово-економічної кризи в торговельній політиці абсолютної більшості країн домінують протекціоністські тенденції.

За даними Незалежного моніторингу політики, що впливає на глобальну торгівлю, Global trade alert, починаючи з 2009 року зафіксовано близько 9 тисяч заходів, які запроваджувались урядами країн для обмеження імпортних і стимулювання експортних товаропотоків, і лише 3,3 тисячі заходів, спрямованих на лібералізацію торгівлі. І хоча пік протекціоністських тенденцій припав на 2012–2015 роки, більшість обмежуючих заходів досі не скасовані, а отже, загальна кількість торговельних бар'єрів у світі продовжує зростати за накопичувальним підсумком.

Хоч як дивно, найбільшу кількість протекціоністських заходів запроваджено здебільшого найсильнішими економіками світу, що мають найбільші частки на глобальному ринку товарів. Це, зокрема, США (1407 заходів), Німеччина (824), Індія (797), Аргентина (519), РФ (513), Бразилія (491), Японія (360), Китай (309 заходів). Україною протягом 2009–2018 років запроваджено лише 79 заходів, які викривляють умови міжнародної торгівлі товарами.
Основними протекціоністськими заходами, запровадженими починаючи з 2009 року, стали доволі стандартні і прості механізми впливу на товаропотоки: експортні та внутрішні субсидії, ввізні мита тощо.

Зі збільшенням кількості торгових обмежень також слід відзначити і розширення арсеналу таких заходів. У світі цей процес уже відомий як неопротекціонізм, або неокласичні інструменти торговельного захисту. На практиці це найчастіше виглядає як захист навколишнього середовища або захист етики і моралі людини.

Однак є і ще більш витончені варіанти торгових обмежень. Наприклад, у Директивах ЄС щодо державних закупівель можна зустріти положення, які свідчать про те, що при відборі тендерних пропозицій перевага надається товарам з інноваційною або енергозберігаючою складовою. На перший погляд, це цілком об'єктивна і поміркована вимога, але виконати практично її вкрай складно, і за фактом це є досить серйозним обмеженням.

Незважаючи на зміну механізмів торговельних обмежень, парадигма торгових воєн залишається практично незмінною. Хоча в основному всі сучасні доктрини, концепції та стратегії державної безпеки уникають поняття "торгова війна", політики більшості держав спрямовані на обмеження, деформацію, усунення та аж до фізичного знищення конкурентів.
Також широко практикується концепція "розорення сусіда" — це коли одні держави збагачуються за рахунок інших держав.

Лише трохи трансформувалося поняття "усі проти всіх" у "кожен сам за себе", також відоме як "політика національного економічного прагматизму".

Що стосується причин торгових війн, на моє глибоке переконання, ключовими мотивами таких війн є боротьба за доступ до сировини, а після його переробки — боротьба за ринки збуту готової продукції. Саме два ці фактори лежать в основі всіх торговельних і економічних війн.
В епоху запеклих боїв за ресурси і ринки збуту готової продукції Україна, на превеликий жаль, перебуває в програшному становищі. Назву лише кілька ключових показників:

— 2/3 українського експорту — це сировина або товари первинної обробки;
— більш як 50% українського імпорту — готова продукція;
— рівень проникнення імпорту в сектор державних закупівель — 38%. Це, мабуть, найвищий показник у світі. Для порівняння, в США і ЄС цей показник не перевищує 5–7%;
— при цьому хронічний дефіцит торгового балансу: 2015 рік — 3,4 млрд дол. США, 2016-й — 6,9 млрд; 2017-й — 9,6 млрд, а на 2019 ріку державному бюджеті передбачають понад 11 млрд дол.;
— рівень індустріалізації економіки — частка переробної промисловості у ВВП скоротилася з 45% у 1991 році до 12% у 2017-му;
— інтереси українських товаровиробників на зовнішніх ринках за цей час були зачеплені 1384 протекціоністськими заходами інших країн світу, з яких 60,6% продовжують діяти по сьогодні. 

Відповідні заходи зачіпають в основному торгівлю тими товарами, які мають найбільше торговельно-політичне значення для України, — вироби з чорних металів (504 заходи), чорні метали (278), інші вироби з металів (132), зернові культури (101), транспортні засоби і запчастини до них (84 заходи).

Цей список можна продовжувати. І це все є результатом торгових війн. Вивозиться сировина, а ввозиться готова продукція. Сумарно цих показників ніхто не оцінював, але навіть у першому наближенні видно, що економіка країни переживає надзвичайно складний етап.
Особливо явно ці складнощі простежуються у відносинах з ЄС як з одним із основних торговельно-економічних партнерів України. Так, у 2009–2017 роках ЄС запровадив 137 протекціоністських заходів, які так чи інакше торкались інтересів вітчизняних виробників, з них 96 продовжують діяти по сьогодні. Серед них — три антидемпінгові заходи, які було запроваджено цілеспрямовано проти України. Принагідно слід зазначити, що 20 заходів являли собою широкомасштабне фінансування міжнародних контрактів експортно-кредитними агентствами Німеччини і Польщі, яке виходило далеко за межі звичних для таких установ напрямків, як страхування, гарантування та часткова компенсація відсотка за експортними кредитами.

Проте навіть якщо абстрагуватися від ескалації протекціонізму у часи непевного посткризового відновлення, доступ до ринку ЄС залишається вкрай ускладненим через дію низки прихованих обмежень — технічних бар'єрів у торгівлі, санітарних і фіто-санітарних заходів. Результати міжнародних оглядів фахівців ЮНКТАД свідчать, що ЄС на сьогодні є одним із світових центрів неопротекціонізму. Частка тарифних ліній, на які в ЄС діє хоча б один із таких заходів при імпорті, сягає 90%, відповідно, з цими бар'єрами зіштовхується до 86% імпортованої країнами ЄС продукції. Імпорт однієї товарної позиції в ЄС обмежується в середньому 3,78 нетарифного заходу.

Натомість Україна у 2009–2018 роках запровадила лише 33 нові протекціоністські заходи, які, на думку експертів Global Trade Alert, так чи інакше зачіпали інтереси країн ЄС. З них досі чинними залишаються 17 заходів, основними з яких є такі:

— запровадження 10-річного мораторію на експорт необроблених лісоматеріалів;
— підняття вивізного мита на брухт чорних металів з 10 до 30 євро за тонну та подовження дії цього заходу ще на рік;
— надання компенсації від Міністерства аграрної політики вітчизняним виробникам сільськогосподарського обладнання у розмірі 15% від вартості його виготовлення, якщо місцева компонента становить щонайменше 35% у 2017 році, 45% у 2018-му, 55% у 2019-му, до 60% у 2020 році;
— введення вимог щодо обов'язкового використання місцевої компоненти при будівництві об'єктів генерації енергії з відновлюваних джерел;
— надання виробникам сільськогосподарської продукції 50-відсоткової компенсації вартості страхування за зовнішньоекономічними договорами;
— звільнення підприємств авіакосмічної галузі від сплати податку на прибуток терміном на десять років;
— запровадження неавтоматичного ліцензування імпорту для деякої продукції товарної групи "чорні метали";
— запровадження спеціальних заходів на гнучкі пористі плити та сірчану кислоту незалежно від країни походження чи експорту.
Сюди також можна віднести і низку нових ініціатив, зокрема, таких:
— "купуй українське, плати українцям", що передбачає запровадження багатофакторної оцінки тендерних пропозицій у рамках державних закупівель і введення обов'язкового критерію локалізації;
— створення Експортно-кредитного агентства (ЕКА) для гарантування, страхування та здешевлення кредитів на експорт;
— податкові преференції для індустріальних парків;
— безплатне приєднання до інженерних мереж та інше.

Принципово важливим є той факт, що жоден із цих заходів не спрямований спеціально проти ЄС. Здебільшого це заходи, які мають на меті забезпечити доступ національним виробникам до сировинних ресурсів через обмеження їх експорту, сприяти локалізації високотехнологічного виробництва і будівництва на території України через внутрішні субсидії та податкові пільги, захистити внутрішнього виробника від неочікуваного та надмірного зростання імпорту згідно з нормами і правилами СОТ. Якщо поглянути на ситуацію під іншим кутом зору, більшість цих заходів формують не так бар'єри в торгівлі, як стимули до інвестування в економіку України, зокрема з країн ЄС у вітчизняну "зелену" енергетику, деревообробку, машинобудування, авіакосмічну галузь тощо.

Яскравий приклад — ліс-кругляк. Так, цей захід призвів до певних обмежень поставок цієї сировини на ринок ЄС. Але суть мораторію явно не в тому, щоб завдати кому-небудь якоїсь шкоди.

Говорячи про мораторій на експорт лісу-кругляка, важливо розуміти перш за все, що цей тимчасовий захід запроваджено як виняток з екологічних міркувань. В абсолютній відповідності до норм СОТ і ЗВТ.

Однак через недостатньо ефективні комунікації з ЄС наближається конфліктна ситуація. Так, слід визнати, що останніми роками в зовнішньоекономічному блоці українського уряду дійсно слабке управління. Але, на моє особисте переконання, цю проблему можна розглядати як нові взаємовигідні можливості для обох сторін. Концентрація зусиль на розташуванні деревообробних потужностей в Україні принесе значно позитивніший ефект перш за все для ЄС у результаті збільшення виробництва та експорту в Україну деревообробного обладнання.
Безумовно, торгова і промислова політика України потребує інституційної та галузевої актуалізації. Значних фінансових і кадрових ресурсів для реалізації цих ініціатив та їх адвокації у міжнародних відносинах.

В Україні є чимало проблем, але з огляду на анексію Криму і бойові дії на Сході країни при формуванні торговельної політики з позиції національного прагматизму Україна потрапляє практично під усі можливі винятки з правил міжнародної торгівлі.

Таким чином, Україна може скористатися розгортанням у світі торгових війн як можливістю для реструктуризації та модернізації економіки. По-перше, ускладнення доступу на світовий ринок традиційної для України сировини та напівфабрикатів за умов реалізації продуманої промислової політики може стати вагомим стимулом розвитку виробничо-експортного потенціалу для продукції з вищим рівнем доданої вартості. По-друге, демонстративний відхід провідних країн і регіонів світу (насамперед США і ЄС) від донедавна панівної ідеї всеохоплюючої і максимально можливої лібералізації міжнародної торгівлі свідчить про відкриття вікна можливостей для України, щоб посилити власну протекціоністську політику та закласти фундамент для розвитку міжнародної конкурентоспроможності національних виробників продукції з високим рівнем доданої вартості.

26 жовтня 2018

Лісові доходи федерального бюджету за перші дев'ять місяців 2018 року зросли на 42% в порівнянні з торішніми

Доходи федерального бюджету в частині плати за використання лісів, згідно з оперативними даними Федерального казначейства, склали за перші дев'ять місяців (січень-вересень) 2018 року 21 532 593 447 рублів 25 копійок - це на 42% більше, ніж за відповідний період 2017 року. Таке зростання доходів пов'язаний в першу чергу зі збільшенням затверджуються Урядом РФ мінімальних ставок плати за користування лісовими ресурсами: вони збільшилися в 2018 році в порівнянні з торішніми на 44% за заготівлю деревини, і на 20% за види використання лісів, не пов'язані з заготівлею деревини .

Витрати федерального бюджету на лісове господарство склали за перші дев'ять місяців 2018 року 22 879 488 872 рубля 17 копійок - це на 16% більше, ніж рік тому.


У наступному році очікується подальше підвищення мінімальних ставок плати за користування лісовими ресурсами (і пропорційне підвищення плати понад мінімальні ставок). Згідно з постановою Уряду РФ від 11 листопада 2017 року № 1363 "Про коефіцієнти до ставок плати за одиницю обсягу лісових ресурсів і ставок плати за одиницю площі лісової ділянки, що перебуває у федеральній власності", в 2019 році планується підвищення цих ставок у порівнянні з рівнем 2018 року на 10% за заготівлю деревини і на 20% за види використання лісів, не пов'язані з заготівлею деревини. Посилання:

Постанова Уряду Російської Федерації від 11.11.2017 № тисячу триста шістьдесят-три "Про коефіцієнти до ставок плати за одиницю обсягу лісових ресурсів і ставок плати за одиницю площі лісової ділянки, що перебуває у федеральній власності"


Крім того, Мінприроди Росії підготувало проект постанови Уряду РФ, яким передбачається суттєва зміна підходів до визначення розрядів такс для обчислення плати за заготівлю деревини. Проект передбачає встановлення розрядів такс з урахуванням можливостей вивезення деревини автомобільним транспортом (причому в цій частині запропоновані міністерством формулювання допускають неоднозначне тлумачення, аж до віднесення всіх залучених в експлуатацію лісів Росії до першого розряду такс), а також більш сильну диференціацію ставок плати в залежності від запасів деревини на одиницю площі. Посилання:

Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до ставок плати за одиницю обсягу лісових ресурсів і ставки плати за одиницю площі лісової ділянки, що перебуває у федеральній власності»


Прийнятий в першому читанні проект федерального закону "Про федеральний бюджет на 2019 рік і на плановий період 2020 і 2021 років" передбачає збільшення фінансування лісового господарства в 2019 році на 4,1% в порівнянні з рівнем 2018 року (згідно з поточною версією федерального бюджету).

На Вінниччині за незаконну порубку лісів судять керівника лісогосподарського підприємства



На Вінниччині, за незаконну реалізацію деревини, семи працівникам лісогосподарських підприємств повідомлено про підозру.

У ході досудового розслідування, яке здійснюється під процесуальним керівництвом прокуратури Вінницької області, викрито нові епізоди злочинної діяльності керівника одного з лісогосподарських підприємств Вінницької області.

Як ідеться у повідомленні прес-служби прокуратури Вінницької області, зазначена особа, діючи у змові з керівником та економістом дочірнього підприємства одного з районів області, всупереч вимогам наказу Держкомлісгоспу України "Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини", організувала реалізацію лісопродукції за заниженими цінами на підставі прямих договорів, не виставляючи її на аукціон, як передбачено чинним законодавством.

Наразі, у ході розслідування, доведено причетність до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень керівників та економістів дочірніх лісогосподарських підприємств ще двох районів області.

У цілому, злочинними діями вищезазначених осіб, завдано шкоди державі більше, як на 4 млн гривень.

Зловмисникам повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудове розслідування перебуває на завершальному етапі.

Довідково: ч. 2 ст. 364 КК України- зловживання владою або службовим становищем,- карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.



http://lada.fm/2018/10/26/na-vnnichchin-za-nezakonnu-porubku-lsv-sudyat-kervnika-lsogospodarskogo-pdpriyemstva.html

В ДП "Макарівський лісгосп" проведено основний аудит з сертифікації лісів


В Україні розвиток отримала лісова сертифікація за міжнародною схемою Лісової опікунської ради (Forest Stewardship Council®, FSC) – міжнародної некомерційної неурядової організації, метою якої є просування відповідального управління лісами в усьому світі.

Лісова сертифікація включає дві складові. Перша, це сертифікація системи ведення лісового господарства, а друга – сертифікація ланцюга постачання продукції. Під час першої відбувається оцінка відповідності лісового господарства сукупності екологічних, соціальних і економічних вимог, друга торкається налагодження системи відстеження руху деревини та іншої продукції з сертифікованих лісових господарств до споживача через усі етапи трансформації сировини в готову продукцію, призначену для використання кінцевим споживачем.

Протягом чотирьох днів, з 22.10 по 25.10. 2018 року в ДП "Макарівський лісгосп" було проведено сертифікаційний аудит. Лісогосподарську діяльність ДП "Макарівський лісгосп" на відповідність принципам і критеріям FSC було перевірено компанією ТОВ "Легалліс", котра є представником одного з акредитованих FSC органів сертифікації, що працюють в Україні.

Аудитори вивчали документацію підприємства, проводили опитування працівників, з метою засвідчення відповідності принципам і критеріям FSC при виконанні заходів з лісовідновлення, робіт з лісозаготівлі, перевезенні та відвантаженні споживачам лісопродукції, відвідали підрозділи лісгоспу.

За участі представників місцевої виконавчої влади, членів місцевих громад та громадських організацій було проведено опитування щодо відповідності роботи лісгоспу міжнародним вимогам та співпраці з місцевими громадами.

Маємо надію, що зібрана інформація дозволить прийняти рішення про можливість видачі сертифікату відповідності стандартам системи FSC.

26.10.2018

Осінні клопоти лісівників Кам'янеччини


Гаряча зараз пора в лісівників. У Кам’янець-Подільському лісовому господарстві стараються погожі осінні дні використати сповна. Завершують агротехнічні догляди за лісовими культурами, посівами й шкілками в розсадниках, висаджують вкорінені живці та сіянці декоративних порід в контейнери та відкритий ґрунт шкільних відділень.

Сприятливі кліматичні умови протягом вегетаційного періоду та вчасний догляд дозволили виростити достатню кількість якісного садивного матеріалу у відкритому ґрунті й в умовах контрольованого середовища та забезпечили добрий ріст і розвиток рослин на лісокультурних ділянках.

Головне завдання для лісівників підприємства осінньої пори — заготівля якісного насіння лісових порід. Для стимулювання та збереження врожаю насіння з покращеним спадковими ознаками на лісонасіннєвих ділянках дуба звичайного, модрини європейської та бука лісового проведено формування крон, профілактиктичні заходи з недопущення хвороб та шкідників. Суха погода серпня та вересня спричинили опадання несформованого насіння дуба звичайного, проте лісівники вишукують всі можливості, щоб максимально забезпечити потреби підприємства. Вже заготовлено майже 5 тонни жолудів, також припасли насіння бука, липи, горіхів.

Перш ніж розповісти про осінню посадку лісових культур, зазначимо, що річний обсяг їх створення виконали ще навесні, заліснивши 59,5 гектара площ. Також провели ремонт та доповнення молодих посадок на 85 гектарах. Останніми роками, зі зміною кліматичних особливостей, літні ділянки, що вийшли з-під суцільний рубань, стараємося заліснити восени, бо відсутність високих температур, нижча інтенсивність випаровування вологи та перебування саджанців в стані біологічного спокою дають кращу приживлюваність.

На тих ділянках, де неможливо провести осінню посадку, здійснюється очищення від порубкових решток, відповідно до лісорослинних умов готується грунт під посадки наступного року.

Цьогорічній осінній сезон посадки лісу першими на підприємстві розпочали працівники Маківського лісництва. Із залученням громадськості, спеціалістів лісгоспу, ветеранів лісництва та учнів Маківського НВК днями створено гектар лісових культур з сіянців дуба звичайного та модрини європейської.

Прес-служба Хмельницького ОУЛМГ
26.10.2018