Гірське Закарпаття замітає снігом. Тварини не можуть рухатися

Косулі ідуть аж у села їсти, не мають чим харчуватися, ідуть ближче до людей.

Зокрема, на Тячівщині люди починають їх підгодовувати, бо шкодують. Запевняють, що рухатися прудким влітку лісовим мешканцям у снігу складно.

А в Брустурянському лісгоспі нещодавно зафільмували, як звірі добувають їжу в снігу.

Засніжена Тячівщина вражає своєю сніговою красою! ЗИМА-ФОТО

До зимового меню косуль входять жолуді, а також вирощені на полях коренеплоди – аж поки навесні на землі не завидніє перша молода травичка. Під час лютих морозів козуля обгризає з дерев молоді гілки.

У холодну пору вони вибирають менш засніжені ділянки, на яких є більше чагарників з молодими кущами.

Як повідомила прес-служба Закарпатського ОУЛМГ, козулі люблять травичку і відкопують її з-під снігу, але коли снігу багато, їм це робити складніше. Якщо хочете їм допомогти, то потрібно дати сіна, але не прілого. Люди часто допускають таку помилку – залишають всякі недоїдки, думаючи, що тварини їх їстимуть “, – розповідає пан Василь, єгер за покликанням. За його словами, сіно не обов’язково класти в майданчик, можна покласти сіно на кущ, на гілки дерев, важливо, щоб не дуже високо, так щоб козулі до нього дотяглися (не вище метра від землі). Треба намагатися, щоб залишене сіно не змокло. Годівниці та солонці потрібно встановлювати далеко в лісі, щоб звірка не боялася підходити до фуршетного столу. Треба знайти гарне спокійне місце, подивитися, де найбільше слідів”, – розповів Ужгородський районний мисливствознавець Юрій Глаголич.

Він звернув увагу на те, що тварини на чужорідні предмети в природі дивляться з побоюванням, тому не варто сподіватися, що в першу ж ніч козулі прийдуть до годівниці за сіном. Але з часом вони звикнуть. Тварини запам’ятовують місця, де знаходять їжу, тому вам доведеться піклуватися про них до самої весни. Козуль можна годувати і яблуками. Правда, треба не забувати, що яблука швидко псуються. Теж стосується і овочів. “Овочі замерзають, після чого змінюється їх смак. Козулі можуть розкопати яблука, що знаходяться під снігом поруч з яблунею, однак ці яблука бувають гнилими, в їжу вони не придатні “, – сказав Юрій Юрійович. Якщо хтось хоче годувати кабанів, то доведеться використовувати коренеплоди.

За словами Юрія Юрійовича, пропорції їжі треба коригувати відповідно до ситуації. Якщо бачите, що місце вдале, і тварини з’їдають принесений корм, то можна принести його більше. “тварини немаленькі, тому повинні з’їдати хоча б кілька сотень грамів сіна на добу “. Тому єгері регулярно перевіряють кількість кормів у годівницях та при потребі досипають харчі.

У суспільстві час від часу піднімають питання, чи варто годувати птахів і диких тварин взимку. Юрій Глаголич каже, що тварин годувати все-таки варто:

“Люди отримують від цього емоційне задоволення, оскільки ніхто не робить те, що йому не до душі. Диким тваринам легше перенести зиму, якщо в лісі є годівниця, в яку постійно приносять корм. Не бачу тут нічого поганого, людина бере участь у виховання загальної екологічної культури, оскільки і маленькій дитині пояснити що таке любов до птахів і тварин краще на практиці “, – сказав мисливствознавець. Він акцентував, що якщо людина почала годувати тварин, то повинен робити це постійно, до весни, інакше тварині можна нанести шкоду.

“У тварин виробляється певний інстинкт – воно знає, що прийшовши до годівниці, знайде там корм. Якщо корму не знайде, буде його чекати. Якщо людина не принесе харчі, то тварина втратить можливість знайти їх десь ще”, – сказав Юрій Юрійович.
zakarpatpost.net

ЗАКАРПАТТЯ
12.01.2019

http://zakarpatpost.net/2019/01/12/гірське-закарпаття-замітає-снігом-тв/

Далі...

Какими темпами на самом деле восстанавливается украинский лес и в каком состоянии он находится - Владимир Борейко

В. Борейко: «Гослесагенство уничтожает украинский лес»

Украина занимает первое место по экспорту контрабандной древесины в ЕС, обгоняя страны Африки и Латинской Америки. При этом в Государственном агентстве лесных ресурсов заявили о том, что 2018 году в Украине воссоздано лесов на общей площади 43,7 тысячи гектаров, из которых создано новых лесов - 1,9 тысячи га. Какими темпами на самом деле восстанавливается украинский лес и в каком состоянии он находится, ГолосUA   расспросил эколога Владимира Борейко.

- В Гослесагенстве заявили о рекордном восстановлении украинских лесов, так ли это?

- Гослесагенство подменяет понятие восстановления. Природное восстановление - когда природный лес срубили, и он сам восстановился. Когда рубят дуб или бук, а на их месте высаживают сосну, то это не восстановление, а замена. Восстановление произойдет только через сто лет, когда на месте срубленных деревьев вырастит новый лес. Кроме того, не факт, что оно произойдет. Новые посаженные деревья могут высохнуть или сгореть. Их может съесть короед.  Поэтому заявление Гослесагенства о том, что в Украине воссоздано лесов на общей площади 43,7 тысячи гектаров, из которых создано новых лесов - 1,9 тысячи га является фикцией на государственном уровне. Чиновники создают видимость работы. На самом деле это просто подмена понятий.

- В каком состоянии находятся украинские леса?

- Украинские леса находятся в ужасном состоянии. Они находятся на стадии полного уничтожения. По нашим данным, за последние 15 лет в Украине вырубили порядка 800 тысяч гектаров. А это размер одной Черновицкой области. Увеличение рубок заготовки леса по сравнению с 1991 годом произошло в два раза. Сейчас заготавливается порядка 30 миллионов кубов. Это очень много. В советское время леса заготавливалось в два раза меньше. При этом лесистость в Украине одна из самых низких в Европе. Где-то 16%, при этом в Европе она составляет более 20%. Вместо того, чтобы лес охранять и защищать, Гослесагенство его уничтожает. Оно является оккупантом, который за государственные деньги уничтожает украинский лес. В результате у нас сохнут реки, лето стало чрезмерно жарким, в колодцах исчезает вода, сохнут болота и так далее.

- Могут ли Карпаты остаться без «своих легких» из-за  массовой вырубки леса? 

- Массовая вырубка леса в Карпатах - фейк, созданный журналистами. На самом деле, больше всего лес рубиться в Житомирской, Ровенской и Волынской областях. Там происходит настоящее убийство леса. Карпаты занимают середину по вырубке леса. На первом месте с большим отрывом находится Житомирская область. Если взять рубки по Европе в горах, то у нас за 15 лет Западная Европа вырубила 4% от всей лесной площади.  В центральной Европе порядка 5-6%. Украина вырубает порядка 8% лесов в горах. Украина впереди планеты всей по вырубке леса. У нас вырубка леса происходит на коммерческой основе. В Европу вывозится древесина, которая официально является сухостоем, а неофициально является деловой древесиной, которую можно продавать в Европу. 14 тысяч вагонов с хорошей древесиной в год по-прежнему будут выезжать с территории Украины.

- Сколько гектаров леса за последние 10 лет вырубили в Киеве?

- Киев и Киевская область стоят на 5-6 месте по вырубке леса. Согласно исследованию, за последние 15 лет в Киеве было вырублено 6,6% имеющихся в городе лесов. Это около 12 тысяч гектаров. В основном вырубка проводилась в лесопарковых хозяйствах Пуще-Водице, Конче-Заспе и в Святошенском районе. Самым варварским вырубкам подвергаются лесные участки в районах Пущи-Водицы и Межигорья. Самая массовая вырубка леса была в Святошенском лесопарковом хозяйстве. Из 12 тысяч гектаров леса, 6 тысяч было срублено именно там. Сейчас рубки леса продолжаются, но они уже не такие интенсивные. Во время президентства Л. Кучмы, а потом В. Ющенко рубки леса шли просто катастрофические.

- Если не остановить вырубку зеленых насаждений, то какие перспективы ожидают украинский лес? 

- Негативные перспективы ожидают не столько лес, сколько всю Украину. То есть, возникнет просто катастрофа. В Украине и так не слишком много воды. Если леса продолжат уничтожать, то юг и центр страны останется без воды. Это означает, что сельское хозяйство остановится. Во многих селах люди не смогут жить, потому что в колодцах высохнет вода. Также обмелеют купные реки, такие как Днепр и Десна. Потом начнется эрозия почвы, она напрямую связана с вырубкой леса. 

Кроме того, дефицит зелени приводит к тому, что на городских улицах сильно повышается температура воздуха, и нет барьеров от опасных веществ. Все это, по мнению медиков, приводит к увеличению числа сердечно-сосудистых заболеваний. Зеленый барьер из вековых деревьев защищает Киев от радиоактивного пепла, когда каждое лето горят Чернобыльские леса. Также зеленые насаждения сдерживает дым с Ирпенских торфяников. Что касается Карпат, то стоит ожидать схода лавин, оползней и наводнений. По сути, Гослесагенство нужно закрыть, как вредный орган, который рассматривает лес как склад вертикально стоящих дров. Лес, прежде всего, поддерживает климат и водный баланс. Гослесагенство несет Украине гибель. Необходимо срочно этот орган закрыть, а леса передать Минприроде.

- За какой промежуток времени можно будет восстановить вырубленный украинский лес?

- Украинский лес восстановить невозможно. То, что Гослесагенство высаживает монокультуры сосны – это не лес. Там нет ни воды, ни зверей, ни цветов. Насаждения должны восстанавливаться сами по себе, причем, происходит это столетиями. Это длительный экологический процесс.

Екатерина Красовская

https://golos.ua/i/658457

Далі...

На Житомирщині в лісі сталася смертельна трагедія

У Чуднівському районі поліція розпочала розслідування загибелі чоловіка у лісі. 10 січня до відділення поліції надійшло повідомлення про загибель людини під час валки дерева. Усі обставини події встановлюються у рамках розпочатого кримінального провадження.

Повідомлення про подію надійшло увечері. Попередньо працівники слідчо-оперативної групи Чуднівського відділення, які виїздили на місце, встановили, що під час валки дерева смертельно травмовано 56-річного жителя с. Карвинівки цього ж району.

Нині за цим фактом розпочато кримінальне провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 119 (Вбивство через необережність) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає відповідальність у вигляді обмеження волі або ув’язнення терміном від 3 до 5 років.

Вчера, 23:07
Дзеркало Полісся
http://dzerkalo.info/2010-01-22-12-59-36/31590-na-zhitomirschin-v-ls-stalasya-smertelna-tragedya.html

Далі...

Державіаслужба опублікувала мапу заборонених для польотів БПЛА зон

Державна авіаційна служба України опублікувала мапу зон, введено обмеження на польоти безпілотних повітряних суден.

"Питання безпечного використання безпілотних повітряних суден (БПС) недостатньо врегульовано, а чинна нормативна база ускладнює експлуатацію БПС з комерційною, спортивною метою, чи в якості хобі. З огляду на стрімкий розвиток ринку БПС, ми працюємо над розробкою нових правил, що безпечно інтегрують нові види повітряних суден до існуючої системи використання повітряного простору", - йдеться на сайті відомства.

12 Січня 2019  10:51

https://prm.ua/derzhaviasluzhba-opublikuvala-mapu-zaboronenih-dlya-polotiv-bpla-zon/

Безпілотні повітряні судна

Чинні правові норми, що регулюють використання безпілотних повітряних суден в Україні.
Зараз питання безпечного використання безпілотних повітряних суден (БПС) недостатньо врегульовано, а чинна нормативна база ускладнює експлуатацію БПС з комерційною, спортивною метою, чи в якості хобі. З огляду на стрімкий розвиток ринку БПС, ми працюємо над розробкою нових правил, що безпечно інтегрують нові види повітряних суден до існуючої системи використання повітряного простору.

Наразі, якщо ви маєте БПС вагою до 20 кг, польоти таких повітряних суден мають виконуватися у межах зон обмежень/резервувань повітряного простору. Для цього потрібно звернутися з листом в довільній формі за разовою заявкою до Украероцентру за 10 робочих днів за телефоном тел.: +380 44 351 59 92 (цілодобово), або nach_smeny@ukrsatse.aero.



https://avia.gov.ua/bezpilotni-povitryani-sudna-2/?fbclid=IwAR2jvCaNe92XviiXhdBck0XrQbHNsJXqk8ytEXrw-XvUMtZaHohvafi5aAQ

Далі...

Директорка Шацького національного парку судиться з екологами через Гушівський хутір

Перипетії навколо урочища Гушівський хутір Шацького національного природного парку не вщухають. Незаконне будівництво і вирубку лісу під нього на землях заповідника нині намагаються виправдати за допомогою Феміди.

У волинських судах директорка парку Марія Христецька та підприємиця з Любомля Олена Сулік оскаржують приписи Держекоінспекції та волинського управління ДАБІ, – пише «Громадське. Волинь».

Результати перевірок і рішень судів досліджувала «Сила правди».

Нагадаємо, у березні 2018 року розпорядженням голови Волинської ОДА Володимира Гунчика дві лісоділянки на території Шацького національного природного парку (загальною площею 2 га) передали у довгострокове користування на 25 років двом мешканкам Любомля: вчительці місцевої школи Вірі Шереметі та її племінниці Олені Сулік. Тоді, на початку «співпраці» Марія Христецька запевняла, що змушена залучати бізнес заради інвестицій і розвитку парку. Однак, як того й треба було очікувати, на одній із заповідних територій почала виростати приватна турбаза.

Після публікацій у ЗМІ на Гушівський хутір звернули увагу правоохоронці. Волинські інспекції екологічна і архітектурно-будівельного контролю склали приписи і протоколи через порушення природохоронного законодавства і самочинне будівництво.

Але директорка Шацького нацпарку Марія Христецька у районному суді, а підприємиця Олена Сулік у Волинському окружному адмінсуді, відвойовують своє право «використовувати рекреаційні властивості» природно-заповідного фонду.

ЛІМІТИ «ЗАДНІМ ЧИСЛОМ» І ЛИСТУВАННЯ З «ІНВЕСТОРШОЮ»

Наприкінці травня 2018 року Держекоінспекція у Волинській області позапланово перевірила Шацький національний природний парк. Зокрема, екологи інспектували вирубку на території рекреаційної зони Гушівський хутір, будівництво господарських споруд і виконання угоди між парком та фізичними особами з Любомля Оленою Сулік та Вірою Шереметою.

Перша невідповідність, яку встановили «ревізори» полягала у тому, що згідно розпорядження голови ОДА, підприємиці Олені Сулік надали у довгострокове користування лісоділянку на території наметового містечка «Незабудка», а Гушівський хутір – її тітці, вчительці із Любомля Вірі Шереметі. На час проведення перевірки будинки у Гушівському хуторі вже зводились на замовлення Олени Сулік, а не Віри Шеремети. Угоди, як йдеться в акті перевірки від 31 травня 2018 року, теж не були оформлені та зареєстровані.

Хоча згодом Марія Христецька у відповідь на журналістський запит надіслала копію угоди між ШНПП і ФОП Сулік нібито від 8 травня 2018 року. Документом передбачалося використання природних ресурсів у кварталі 5 виділ 6 Світязького лісництва підприємицею без вилучення у постійного користувача. Олена Сулік обіцяла не втручатися в екосистему та не зводити капітальних споруд. Проте вийшло з точністю до навпаки.

«Всупереч цьому встановлено факт будівництва 6 будиночків 6Х6 м на залізозабетонованих стовпчиках діаметром лунок 15 сантиметрів кількістю 25 штук на один будиночок глибиною 2 метри, будівництво одного з них на стадії завершення», – йдеться в акті перевірки.

Архівне фото. Гушівський хутір. Буронабивні фундаменти під споруди.

Окрім того, використання природних ресурсів з метою надання рекреаційних послуг в межах природно-заповідного фонду передбачає отримання спеціального ліміту, – пояснюють екологи, а Олена Сулік таких лімітів у Мінприроди не отримувала. Згідно детального плану території, в Гушівському хуторі мав би розміщуватися дитячий майданчик та стоянка для туристів.

Тож Держекоінспекція склала припис, яким зобов’язала Марію Христецьку отримати відповідні ліміти, а також припинити будівництво та заборонити розміщення капітальних споруд.

У вересні екоінспектори знову навідалися в Шацький нацпарк і з’ясували, що їхні приписи повністю проігноровано, а угоду з ФОП Сулік О.Ю. не розірвано.
Щоправда, після перевірки Шацький нацпарк таки звертався до Міністерства екології за лімітом. Проте наукового обґрунтування цих заходів та іншої необхідної документації до Мінприроди не надійшло.

«Звернення дирекції парку до Мінприроди про встановлення ліміту є нікчемним по своїй суті та змісту і не відповідає вимогам», – йдеться в акті перевірки.

Пояснюючи ситуацію з будівництвом, Марія Христецька повідомила, що все ж таки боролась з підприємицею-порушницею. Листами. Вона, зокрема, двічі письмово зверталась до Олени Сулік про зупинення будівництва і усунення порушень природоохоронного законодавства. Роботи заморозили, але будинки так і залишились на території Гушівського хутора. Попри цілковите ігнорування вимог, угоду з Оленою Сулік парк розривати не наважився.

Тож було складено повторні приписи та протоколи на посадових осіб заповідника. Шацький районний суд, розглянувши протокол екоінспекції, порушення правил охорони та використання територій природно-заповідного фонду у діях Марії Христецької не побачив і закрив справу.

Класично, найкращий захист – це напад. Директорка парку подала зустрічний позов проти старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища державної екологічної інспекції у Волинській області Юрія Джама про скасування чергової постанови про адмінстягнення від 17 жовтня 2018 року. Засідання у справі призначено на 11 січня.

НЕМАЄ ДОКУМЕНТІВ, ЗАТЕ Є СВОЯ ЕКСПЕРТИЗА

Разом з тим боротьба за Гушівський хутір триває на іншому фронті. Любомльська бізнесвумен Олена Сулік оскаржує припис волинського управління Державної архітектурно-будівельної інспекції про усунення порушень та зупинення будівельних робіт.
У липні в результаті перевірки у Гушівському хуторі ДАБІ виявило незаконні будівельні роботи з облаштування вже семи будиночків відпочинку.

Архівне фото. Рекреаційна база «Гушівський хутір» ШНПП

Жодних документів на об’єкті будівництва не було. Тож приписом Олену Сулік зобов’язали зупинити будівельні роботи у десятиденний термін, а виявлені порушення містобудівного законодавства усунути протягом двох місяців. Проте віз і нині там.

А тим часом – правосуддя в поміч. Волинський окружний адмінсуд в особі судді Оксани Андрусенко визнав протиправними і скасував приписи Держархбудінспекції обгрунтувавши рішення результатами фахової експертизи проведеної на замовлення підприємиці Сулік. Волинське відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз зробило висновок, що будинки є тимчасовими спорудами.

Якщо будиночки у Гушівському хуторі не є капітальними спорудами, то вони належать до тимчасових, котрі теж встановлюються на основі певних документів, зокрема, паспорта прив’язки виданого місцевим відділом містобудування та архітектури. Звісно, у Олени Сулік, як ми вже писали раніше, не було і цього документа. Але оскільки відсутність паспорта прив’язки не була предметом позову, то й на цей аспект справи суд не зважав.

Держархбудінспекція подала апеляційну скаргу на рішення. Проте, схоже, виправдання щодо порушень природоохоронного законодавства керівництвом Шацького національного парку з одного боку та невиконання угоди підприємицею Оленою Сулік з іншого, завжди знайдеться. Тим більше, що ситуація не бентежить місцеву владу. Мінприроди теж реагує досить мляво. А Держлісагентство взагалі схвалює такий стиль роботи.

СЕКРЕТНІ СПРАВИ ПОЛІЦІЇ

Кримінальне провадження за фактом незаконної рубки у Гушівському хуторі, що відбулась у березні 2018 року, теж закрили. Як «Сила правди» писала раніше, на цю рубку був виписаний лісорубний квиток, що не був внесений до реєстру у Держлісагентстві. Ліміт на ці «санітарні заходи» також не візувався ні в Міністерстві екології, ні в волинському управлінні.

Всі документальні підтвердження і пояснення були долучені до матеріалів справи. Натомість дане кримінальне провадження «ходило» від слідчого до слідчого. Спочатку співробітники Головного управління Національної поліції у Волинській області просили журналістів про допомогу і співпрацю у розслідуванні, а згодом контакт чомусь різко обірвався. На запитання «Сили правди» про те, закрито чи ні кримінальне провадження, відповіли, що не мають права це розголошувати. А от активістам відповіли, щоправда наголосивши, що це не для широкого загалу. Для чого така секретність стає зрозумілим зі змісту документу. Відсутність складу злочину в поліції обгрунтовують самою лише наявністю лісорубного квитка. Ось як виявляється все просто.

До слова, угода про використання частини рекреаційного ресурсу Шацького національного природного парку втратила чинність 31 грудня 2018-го року. Невдовзі побачимо чи продовжать співпрацю з «інвестором», яка вже й так завдала керівництву парку чималих клопотів і сумнівної слави. Вочевидь, це з’ясується з наближенням відпочинкового сезону.

Оксана ПЕТРУК
09:05 12.01.2019
https://rozhyshche.rayon.in.ua/news/118832-direktorka-shatskogo-natsionalnogo-parku-suditsia-z-ekologami-cherez-gushivskii-hutir

Далі...

Здесь был лес

«Сибирский лес уходит в Китай» – интернет полон текстов на эту тему и тревожных видеороликов с полными КамАЗами леса, которые вывозятся из России. Кто вырубает сибирскую тайгу? Почему так называемые «черные лесорубы» действуют в тайге совершенно безнаказанно? Кому это выгодно и можно ли еще остановить этот беспредел?

Горный Алтай. Турочакский район. На территории этого района находится Телецкое озеро. Сам водоем и горы, которые его окружают, – это памятник всемирного наследия ЮНЕСКО: природный комплекс «Золотые горы Алтая».

Свое хозяйство нам показывает главный лесничий Турочакского района Сергей Евсиков:
– Когда заходишь в лес после грозы – воздух в легкие просто вливается. И такое ощущение, что можешь просто лопнуть, если не закроешь рот. Этот воздух он вкусный, терпкий, ароматный. Им хочется дышать. Это здорово!

А это спутниковая карта. Окрестности деревень Тандошка и Верх-Бийск, даже из космоса видна граница, до которой дошли черные лесорубы. С одной стороны вековой бор – с другой вырубленный лес. На этой границе черных лесорубов остановили местные жители.
– До Телецкого отсюда осталось 40 километров. Это последний рубеж, где закончили валить черные лесорубы. Дальше пока мы их не пропустили, – рассказывает житель села Верх-Бийск, лесозаготовитель Владимир Швецов.

Лесозаготовитель Владимир Швецов

​Следы той войны до сих пор видны. Просеки, которые ведут в лес, перекопаны траншеями. Сгоревшие вагончики черных лесорубов и сожженная пилорама. Владимир Швецов – один из тех, кто остановил черных лесорубов.

– Для меня лес – это мое детство, моя юность, мои родители еще молодые. Я люблю этот лес. Я не могу без этого существовать, надо мной даже друзья смеются, что я так привязан к этому лесу.

Шевцов участвовал в митингах. Стоял в одиночном пикете у здания полпреда по Сибирскому федеральному округу. Именно после этой акции и загорелся его дом:

– Услышал бешеный лай собак. Выскочил на веранду и увидел вспышку пламени. Думаю, что на веранду кинули бутылку с зажигательной смесью. Заскочил обратно в дом, чтобы забрать свою любимую собачку Феньку. На это ушло буквально несколько секунд. Но назад выйти уже не смог, на веранде бушевало пламя. Выскакивали через окно. Только через три дня я начал плакать. Глаза закрою и плачу. Как будто потерял любимую женщину. Домишко вроде бы и старенький был, но такой родной. Сын здесь родился и вырос. С этим домом словно память сгорела.

– Мы не понимали, почему это происходит. Почему это вообще может происходить. Во время Великой Отечественной войны этот лес не трогали. Рубли далеко в тайге. А этот бор вдоль дороги и рядом с поселками был неприкосновенный даже в самые тяжелые времена, – говорит жительница села Тандошка, представитель малочисленного народа челканцы Анна Стенина.
На территории Турочаксокго района проживают три малочисленных народа. Их права на привычную среду обитания защищены законом. Но это не помогло остановить вырубки. Все эти огромные территории перешли в частные руки, местному депутату и политику. Но самое главное, по бумагам это была уже не тайга, а пашня. И рос на ней кустарник. Люди в судах пытались доказать обратное.

– Мы говорили повсюду: давайте найдем экспертов, которые проведут экспертизу, напишут нам заключение, что здесь растет сосна, которая не является кустарником. Искали в интернете таких специалистов. Было недоумение. Когда проиграли суд, руки опустились, казалось, что сделать уже ничего нельзя, – говорит Анна Стенина.


После того, как суд был проигран, рубить стали еще интенсивнее. Собственник запускал на участки бригады, которые якобы расчищали пашню от кустарника. А на самом деле валили тайгу.

– Это, конечно, ужас, что здесь творилось. Слов просто нет. Все руками разводили. Сколько раз обращались в прокуратуру. Ничего не делали. Пока люди не начали друг друга жечь, они близко к этому не подходили, – говорит житель села Верх-Бийск Иван Декк.

– Я просто плакала, когда все это увидела. Я вот сейчас с вами говорю, и у меня ком к горлу подкатывает. Для меня было дико и страшно. Как так у людей поднялась рука вываливать это тайгу, – говорит Антонина Распаева, жительница села Кебезень, старейшина общины малочисленного народа тубалары.

Все попытки остановить вырубки леса в судебных инстанциях заканчивались ничем.

– Дела на таких лесорубов, которые совершали незаконные вырубки на землях сельхозназначения, просто-напросто закрывались. И в наш лесхоз приходили отказы о возбуждении уголовных дел. Бывало так, что в сутки вывозилось по 500–700 кубов, – рассказывает Сергей Евсиков.

Тем временем бесконечные караваны КамАЗов с лесом беспрепятственно вывозились за пределы Алтая.

– Я сам во время рейдов видел документы, что якобы КамАЗ везет кустарниковую растительность. А на самом деле он едет с первым резом сосны, но в бумагах написано, что это кустарник. КамАЗ арестовывают и через два часа отпускают. Ну, нет у них полномочий, ну, не могут они его задержать. И все тут, – вспоминает Владимир Швецов.

Митинг против вырубки леса, архивное фото

Люди обивали пороги силовых ведомств, писали петиции властям, собирали митинги. Не помогало ничего. И тогда противостояние приняло совсем другой оборот.

– А то, что будки черным лесорубам начали жечь, – правильно делали. Нехрен, черт знает откуда сюда прийти и у людей лес из-под носа воровать. Это воровство. Они же должны быть наказаны. Если власти не хотят, то люди за вилы возьмутся. И ведь до этого момента дошло, – говорит Владимир Керонда. – Женщины, мужики стеной встали и не давали им работать. Дети на мехлопате, на самих клыках сидели. А им еще и угрозы. Так где же власть в это время была, где эта милиция была?

– Надо будет – и с автоматами придем. Прямо так и говорили, – вспоминает жительница села Верх-Бийск Татьяна Декк.

– Угрожали?

– Да, угрожали. Мне реально было страшно. Я впервые в жизни поняла, что волчьи законы – они не только в сериалах бывают, но и в реальной жизни. Вот они – рядом с нами.

​– Очень большой был прессинг на нас, что посадить могут. В поселке стали дежурить по две-три машины ГИБДД. Прессинговали водителей. Хотя раньше к нам гаишники вообще не заезжали, – рассказывает Владимир Швецов. – Ходили по домам, у всех проверяли оружие. Практически у всего села фотографировали подошвы. Один день пригнали сюда ОМОН. Такого не было никогда. Все эти митинги и волнения накануне президентских выборов никому не были нужны. Ведь вся информация о них сразу же уходит в Москву. А у нас один митинг, второй. Потом к нам подтянулся Чойский район. Мы там митинг сделали. После чего я ездил в Усть-Сему. Там те же самые проблемы. Люди оттуда начали ездить на наши митинги. И все это начало приобретать уже глобальные масштабы.

– Начали всплывать такие проблемы: Паспаул начал кричать о своей боли, Чоя о своей. После митинга в Турочаке мы поехали в Паспаул и там провели митинг по этой же самой теме, – вспоминает Анна Стенина. – Верх-Бийск всю жизнь воюет с Тулоем: молодежь дерется друг с другом. Но когда нас коснулась беда, все, кто враждовал, встали в один ряд и стали защищать наш бор. Лес всех объединил.



Чем бизнес черных лесорубов отличается от легальной лесозаготовки, нам объясняет лесозаготовитель Владимир Керонда. Его бригада многие годы работает здесь же – в Турочакском районе Алтая. И никаких конфликтов с местными жителями у Керонды никогда не было.

– Вам предлагали зайти на те участки, где черные лесорубы брали лес?

– Были такие разговоры.

– Если бы зашли, сколько прибыли могли получить?

– Ну, тысяч сто в день можно было бы?

– В день?

– В день.

– Для вас это большие деньги?

– Как и для любого.

– И все равно отказались?

– Тебя ставят перед выбором: устоишь ты или не устоишь. Если поддался соблазну, ну, тогда какой хочешь водой умойся, но в глазах людей ты будешь уже совсем другим.


Лесозаготовитель Владимир Керонда

Понять откуда берутся сверхприбыли в черном бизнесе можно, сравнив его с бизнесом легальным. Чтобы лес смог восстанавливаться, правила его заготовки вырабатывались веками. У легального заготовителя треть прибыли уйдет на неликвид. Нельзя брать только строевой лес. Надо валить гнилые и больные деревья тоже. Далее. Нельзя вести сплошные рубки. Лес должен оставаться достаточно густым, чтобы восстанавливаться и выдерживать сильные ветра. Заготовитель берет с участка в разы меньше, чем черный лесоруб. Поэтому вынужден двигаться от лесосеки к лесосеке. Транспортные расходы могут составлять до половины от оставшейся суммы. Это ГСМ, заброска техники, отгрузка древесины. Но главное – дороги.
– Видели дорогу. Так в нее полмиллиона минимум вложено, не считая моих трудов. Это сколько всего надо сделать. Проложить лежневку по болотам. Отсыпать скальником, потом выровнять гравием, – объясняет Владимир Керонда.

– Сколько всего вы уже дорог проложили?

– Километров десять, наверное. Дальше будем идти и дальше эту же работу делать. Мы-то уйдем, а дороги после нас останутся.

Большая часть оставшейся выручки уходит на налоги, на саженцы, которые надо не только посадить, но и следить за тем, чтобы они прижились. Надо убрать за собой территорию. Иначе расти там будет только осина и береза.

​В итоге. На зарплату и прибыль в лучшем случае остается 500–700 рублей с сосны.

​– Если сравнить экономику черного лесоруба и лесозаготовителя?

– Они на одной плашке даже рядом не стояли. Черные лесорубы пришли, взяли все самое лучшие. А после них хоть трава не расти. А мы-то отсюда никуда не уйдем. Нам тут еще жить и работать. Будет эта лесосека, за ней вторая, третья. Постепенно будем двигаться к горе. Лет на тридцать-то нам точно работы хватит.

Черные лесорубы лесосеки не чистят, налоги не платят, саженцы не высаживают. Лес берут рядом с дорогой и валят все, что можно продать. Транспортные расходы у них редко превышают 10%. Наемным рабочим платят по 50 рублей за куб, 150 на бригаду. При черных вырубках все расходы не превышают тысячи рублей. Учитывая, что лес валят рядом с дорогой, на заготовку одного дерева уходит 10–15 минут. Каждая бригада приносила чистой прибыли 500 рублей в минуту.

В итоге доходы черных лесорубов с одного дерева примерно в 10 раз больше, чем в легальном бизнесе: 6 тысяч рублей с сосны.

Чтобы валить лес по-черному, нужно быть уверенным в бесконтрольности. Скрыть незаконные вырубки на тысячах гектаров невозможно. Черные лесорубы слетаются туда, где совершаются крупные махинации. В случае с Турочакским бором около 25 тысяч гектаров были переведены в земли сельхозназначения, а Росреестр зарегистрировал сделку по передаче их в частные руки. Территорию нарезали на участки и оформили на подставных лиц. После чего в республиканских министерствах и ведомствах утвердили несколько проектов.

– Они делают бизнес-план. Вот тут у них доложен быть монастырь. Вот тут какие-то выпасы. И эти деревья им мешают. Так как это их территория, они имеют полное право эти деревья срубить. По их бизнес-плану тут потом якобы будет город-сад: груши цвести, пшеница колоситься. Но на самом деле ничего этого потом не будет, – говорит Владимир Швецов.

– Я вам на этом месте, где все вырублю, построю город мастеров. Монастырь я вам построю… На голом месте? Зачем? Грехи тут будете свои замаливать, что ли? Все прекрасно понимали, что это нужно для того, чтобы вырубить последнее, что здесь осталось. Все вывезти и оставить после себя пни и завалы, – вспоминает Анна Стенина.

Когда были получены все разрешения на вырубку леса, сюда потянулись черные лесорубы со всего региона. Но прежде чем зайти в тайгу, они договаривались с собственником: с тем человеком, который организовал всю эту махинацию.

– Расскажите, как вся эта схема работает? – спрашиваем Владимира Керонду.

– Есть хозяин, ему платят, он отдает. Они работают и продают налево и направо.

– Сколько хозяину платят?

– Примерно полмиллиона за участок в два с половиной гектара.

Полмиллиона – за два с половиной гектара и десятки тысяч гектаров в частной собственности. Не трудно посчитать, что речь идет о многомиллиардных махинациях. И только последним звеном в этой цепочке становится покупатель, готовый приобретать неограниченные объемы древесины.

– Китайцы платят деньги. А дальше все зависит от нашей совести, от нашего мышления, от того, какие мы есть.

– Они скупают у всех. Они и у черного лесоруба купят, и у меня: цена-то ведь одна и та же. Если власти запретят рубить бор, если лесозаготовки будут вести нормальные предприниматели, они будут брать лес у них, – говорит Владимир Швецов.



Из Верх-Бийска отправляемся в село Паспаул.

– Сейчас тут находятся двенадцать вертикальных пилорам. Это пилорамы китайской фирмы «Юй Хэн». Они взяли эти помещения в аренду сроком на 49 лет, – Людмила Мысак с трудом пробирается на свою ферму, где работала дояркой, чтобы показать нашей съемочной группе, во что превратили коровники. – Такое создается впечатление, что продают нашу родину вместе с землей, лесом, вместе с нами. Вот это здание – общежитие для рабочей силы из Китая. Они планировали завести сюда триста человек. Потому что у нас вокруг Паспаула продали почти двадцать тысяч гектаров леса, и они хотели его перерабатывать. Но пока заморозили, потому что народ поднялся. Мы написали письмо президенту. Боремся.

Среди тех, кто боролся за лес в Паспауле, программист Роман Матусов. Он показывает нам видео встречи местных жителей, возмущенных происходящим в регионе, с главой республики.

– Он нас там спрашивает: вы против китайцев? Ну как так можно? Как можно так вообще вопрос ставить. Мы что, против китайцев, мы, экстремисты какие-то, что ли? Так получается? Мы же не против китайцев. Мы против конкретной фирмы, которая занималась незаконной деятельностью. Почему? У нас должна быть какая-то уверенность, что в дальнейшем они будут наши законы соблюдать.

Роман Мутасов работает на удаленном доступе. Еще год назад он и представить себе не мог, что ему придется бороться за лес.

– Я перебрался сюда из мегаполиса. На природу переехал, а у меня под носом природу уничтожают. И делают это совершенно незаконным способом. Здесь никаких правил лесозаготовки не соблюдалось. Это просто варварство – уничтожение нашего леса.

Лес вокруг Паспаула продали примерно по той же схеме, что и Турочакский бор. Но в Турочаке арендатор дождался наступления срока исковой давности и только после этого запустил черных лесорубов. А в Паспауле то ли жадность сгубила, то ли посчитали, что люди все стерпят и смолчат. Не смолчали. Успели инициировать судебные разбирательства и оспорили законность передачи земель в аренду. А дальше началось самое интересное, – рассказывает Роман.

– Обратились в Министерство природных ресурсов. Они первые суды проиграли. У них сотрудник то ли уволился, то ли заболел. Но на суды они не явились и поэтому проиграли их.

– У вас было ощущение, что суды специально были проиграны?

– Да. Были основания полагать, что все это не случайно.

Землю вокруг Паспаула передали в аренду вместе с местными кладбищами. Одно из них уже успели осквернить. Когда валили лес, стволы тащили прямо через могилы.

– У меня отец, мать и брат лежат на кладбище. Это кладбище тоже оказалось проданным. Почему я борюсь за лес и за справедливость – потому что мое кладбище тоже может быть вот так же осквернено, – рассказывает Людмила Мысак.

Митинг защитников леса

– Вы считаете, что вы можете победить?

– Мы однозначно должны победить. Если мы не победим в нашем маленьком поселке, то России вообще потом не будет. Мы не можем проиграть. Даже мысль такую нельзя допускать. Если мы допустим, то мы проиграем.

Свой лес пытались отстоять и жители села Новогорьевское Алтайского края. О том, как это было, нам рассказывает бывший военный Валерий Горбунов:

– Я как военный человек после окончания службы вышел на пенсию и приехал на родину жить. Просто жить. Однажды вышел на улицу и увидел, что под окнами родительского дома валят лес. Я там играл, купался – мы выросли в этом лесу. Лес – это моя жизнь, моя родина. И как это можно, на мою родину – с топором. Я выехал дальше в лес, на участки, где велись вырубки. Государство выделяло местному лесному холдингу и Алтайскому краю большие деньги, чтобы на этих участках велось лесовосстановление. Согласно договорам, там должны были быть высажены лесные культуры, их возраст должен составлять два, три, пять лет. Но когда я приехал туда, то увидел пустырь. Я ходил по полям, снимал это на камеру, и у меня сердце кровью обливалось. Это как так?​

Бывший военный Валерий Горбунов

Валерий снимал видео и выкладывал его в социальные сети. Обращался в правоохранительные органы, Министерство природных ресурсов и Рослесхоз. Но дела не расследовались, а визиты разнообразных комиссий заканчивались ничем.

В ночь с 22 на 23 июля 2018 года загорелся дом Валерия. Вместе с нами Валерий смотрит видеокадры того пожара.

– Первый раз с вами смотрю это видео. Вот сестра моя до сих пор плачет. Она потом еще неделю просыпалась от любого шороха. Подожгли машину и двери. Попытались сжечь меня в доме. Я военный человек, я могу защищать свою родину, но смотреть, когда плачут мои родные, мне это горько.

– У меня перед глазами зарево. Вот так вот все крыльцо сверху донизу пылало. Я подбегаю, спрашиваю: «Где брат?» – «Не переживайте, его уже спасают», – вспоминает сестра Валерия, Ольга. – Я считаю, что это связано с его общественной деятельностью. Получается так, что общественники борются за лес. А за брата мне страшно. Но это не такой человек, который отступит.

С Валерием Горбуновым мы встретились не в его родном селе Новоегорьевское Алтайского края. Валерий считает, что небезопасно находиться дома и для него, и для его родных и близких.

– Мои товарищи уже тоже боятся находиться дома. Я почему обращаюсь к органам власти, я почему говорю о расследовании этого преступления: если это не сделать, то преступники просто-напросто запугают людей. И так люди не верят ни во что. Защитите людей. Они у нас законом не защищены. Кому поручили это расследование? Следователю, который приехал в командировку на три дня. И когда я пришел к нему на следующий день после пожара, чтобы поделиться версиями, приложить документы, свидетельства, передать информацию, которая могла бы помочь в поисках преступников, – он мне говорит, что завтра улетает в Москву. Все, его командировка закончилась. Он передает это дело прокурору. Прокурор продержал это дело неделю. И только спустя месяц позвонил следователь из краевого следственного управления. Спустя месяц!

В итоге следователи так и не нашли тех, кто поджег дом Горбунова.

– Коммерческие и государственные структуры слились. Та система, которая выстроена на данный момент, позволяет сжигать леса, вырубать леса и продавать их за границу. Это единая схема на всю страну. Мы много чего добились. Мы добились отстранения чиновников управления лесами. Мы добились того, что началось лесовосстановление. Они как стахановцы начали сажать леса с перевыполнением плана. Потому что над ними нависла угроза уголовной ответственности. Но как вырубали, так и продолжают вырубать. В этой коррупционной цепочке на смену одним приходят другие. Потому что все нити ведут наверх, в органы власти, в Москву. Именно там Следственный комитет, генеральная прокуратура должны проводить расследования, чтобы остановить беспредел здесь, в Алтайском крае, у меня на родине, у моего родного дома, где жгут, убивают и вырубают леса, – говорит Валерия Горбунов.

– Пока ситуация не дойдет до критического момента, никто не зашевелится. И то, зашевелились только потому, что народ уже поднялся. Дальше уже некуда. Шапкой уже не прикроешь этот бардак. Все, он уже вышел из-под шапки, – говорит Владимир Керонда.

Далі...

Из-за отсутствия снега в Приморье начали гореть леса

9 января 2019 года Департамент лесного хозяйства Приморского края открыл пожароопасный сезон в 5 лесничествах южной части региона, сообщает РИА «Восток-Медиа».Горят поля и леса Владивостокского, Уссурийского и Тернейского лесничеств.

Аномально ранее открытие пожароопасного сезона имеет комплексный характер. В южной части региона практически отсутствует снежный покров, что создает условия для возникновения природных пожаров в результате нарушения правил пожарной безопасности.Наиболее остро пожарная обстановка складывается на землях сельхозназначения, что подтверждается данными космического мониторинга. С начала года около 90 % «горячих» точек, зарегистрированных информационной системой дистанционного мониторинга, установлены региональной диспетчерской службой лесного хозяйства, как действующие на полях.

Огонь с полей переходит в лесной фонд, вызывая лесные пожары.С 1 по 10 января лесопожарными службами Приморского края ликвидировано 7 лесных пожаров на землях лесного фонда, из которых 5 возникли в результате переходов в лес огня с сопредельных территорий.В целях снижения риска возникновения и распространения природных пожаров на еженедельном селекторном совещании МЧС России по оперативному реагированию в системе РСЧС, Рослесхозом рекомендовано Приморскому краю усилить меры пожарной безопасности на территории края, а также рассмотреть вопрос о введении особого противопожарного режима.

По ситуации на 11 января проводятся работы по тушению 2 новых лесных пожаров, причины которых устанавливаются. Лесопожарная обстановка на землях лесного фонда на территории региона находится под контролем лесопожарных служб. Угроз от лесных пожаров населенным пунктам и объектам экономики нет.

https://vostokmedia.com/news/society/12-01-2019/v-primorie-nachali-goret-lesa-iz-za-otsutstviya-snega

Далі...

У волинському лісі орудував браконьєр. ФОТО

У лісі поблизу села Ворчин браконьєр поставив 8 незаконних петель, які заборонені у мисливстві.

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив депутат Володимир-Волинської райради Павло Карпюк.

Зазначимо, що випадок трапився у четвер, 10 січня.

«Ну що – не шановані браконьєри!

Сьогодні зняли у ворчинському лісі вісім петель, які буквально приблизно годину тому поставив чоловік з наплічником. В ті петлі які поставив той чолов’яга попадають не тільки дикі звірі, а й свійські собаки і тд.. звісно вони там гинуть», – йдеться у дописі.

Павло Карпюк зазначив, що якщо браконьєр «попадеться», то будуть розбиратися без правоохоронних органів.

12.01.2019

http://lratvakan.com/news/542150.html

Далі...

Пустельна "Гілея"

Доля та шляхи збереження масивів штучних лісових насаджень Херсонщини, як зеленої оази півдня України, цікавили й цікавлять не лише її жителів.



Делегації з усього наукового і лісівничого світу приїздили вчитися "пустельного" лісівництва в невеличке місто Цюрупинськ на Нижньодніпровську станцію заліснення пісків та виноградарства на пісках, або й просто побачити це рукотворне лісове диво. Представники різних континентів не вірили, що в умовах величезного розжареного влітку масиву агресивних рухомих кварцових пісків, які утворилися за багатовіковий період "блукань" сивого Дніпра на шляху до моря, людина може відтворити Гілею, оспівану Геродотом. Були відомі успішні спроби створення штучних насаджень в аналогічних пустельних умовах на невеликих площах. А тут — 80 тисяч га! Кому як не лісівникам та лісовій науці, самовіддані представники якої вклали душу і життя у створення рукотворної "Гілеї" в умовах напівпустельних пісків, знати ціну й історію цього дива. І це не просто слова, — кварцовий пісок, наче наждак, точив і точить легені лісників, трактористів та лісокультурниць. Він століттями стає на заваді людині, яка хотіла жити у, здавалося б, райських умовах лагідного південного сонечка між двома теплими морями. Але... Костогризове, Карабаї, Чалбаси, — людським горем та болем віддають ці старовинні назви українських поселень, знесилені колись пиловими бурями, браком води та жорстокими набігами кочівників. Досі щільність населення Херсонщини одна з найнижчих в Україні.

Деякі випускники столичного лісогосподарського факультету лише з часом змогли зрозуміти слова знаменитого професора-лісівника Д.Лавриненка, 105-річчя від дня народження якого відзначають нинішнього року, що справжні лісівники працюють у степу. Не на Поліссі, де ту ж "небажану — сама росте" березу важко вилучити з культур, а в степу, де ще треба зуміти її виростити і зберегти. Яких лише порід дерев та чагарників, варіантів, схем, методів посадки й захисту деревних рослин за 200 років не випробували (і досі випробовують) місцеві лісівники! Розуміючи безвихідь, проклятуща царська держава виділяла золоті червінці на створення та роботу першого лісництва у степу, щоб якимось чином зупинити піщані бурі, які за лічені дні засипали до дахів хати місцевих селян. Згодом — безжалісна радянська влада показала близьким і далеким сусідам, як треба створювати в пустелі величезні масиви рукотворних лісів. А сучасна, рідна, українська держава вчинила до смішного просто й раціонально: відмовилася фінансувати заходи збереження лісового господарства Півдня. А навіщо ж йому допомагати: ліс якось росте, ще не весь згорів, можна і в затінку відпочити, і грибочків позбирати, пополювати, та й деревина вже дозріла — не лише дрова, а й ділова.

10 грудня 2018 року, як повідомляє прес-служба Херсонської обласної ради, відбулося знакове (на її погляд) для лісового господарства області засідання президії наукової ради при облраді (ми й не чули про таких колег), темою якого визначили проблему знищення херсонських лісів та шляхи вирішення екологічної катастрофи, що насувається. Зазначено, що для збереження херсонських лісів керівництво області, з ініціативи голови обласної ради Владислава Мангера, зробило вже все, від нього залежне. У своїй передмові В.Мангер поділився тим, у чому зізналося напередодні керівництво лісових господарств Херсонщини. "Лісники спочатку нам жалілися на те, що їх не фінансує держава з 2015 року, — і це правда… Плану вирубки лісів немає. Точніше, він, теоретично, є, але залишився в Українському державному проектному лісовпорядному виробничому об'єднанні "Укрдержліспроект" (м. Ірпінь)…наразі документів область не має. Ми запропонували лісгоспам: давайте ми викупимо цей проект. Та ні, лісники відмовилися. Знаєте, чому? Тому, що на тих документах, де позначений наш ліс, його вже давно немає! А хто його вирубує та продає на свою користь? Самі лісники…" Без коментарів, бо частина державних лісових підприємств має основну проектну документацію, що забезпечує організацію та розвиток власних установ.

"Найважливішою частиною" цього "зібрання" став виступ доктора біологічних наук, професора, заслуженого працівника освіти України Олександра Ходосовцева, який "провів колосальну роботу", перш ніж запропонувати робочій групі під егідою В.Мангера створити на Херсонщині регіональний ландшафтний парк (РЛП) "Гілея", який однозначно допоможе зберегти наші ліси. Заслужений працівник освіти заявив (цитуємо повідомлення прес-служби), що "штучні лісові насадження, які створювалися протягом майже 200 років, і залишки природної лісової рослинності, яку Геродот ще у IV ст. до н.е. назвав Гілеєю, сьогодні можуть зникнути назавжди. Наслідком цього безпрецедентного негативного впливу будуть:

1) посилення дефляційних процесів; 

2) відновлення пилових бур; 

3) істотне зменшення біорізноманіття;

4) збільшення площ низькопродуктивних земель; 

5) загроза існуванню мережі населених пунктів, життю і здоров'ю людей, надійному функціонуванню транспортної інфраструктури". 

Крім наукового обґрунтування, О.Ходосовцев запропонував учасникам наукової ради реальні кроки (!), які приведуть нашу область до створення такого потрібного нам (кому — "нам"?) РЛП. Науковців Степового філіалу УкрНДІЛГА на це "зібрання" не запросили, тому ми тільки чули, що в майбутній РЛП планується передача всіх аренних насаджень лісових господарств області, своєю чергою, парк дозволить людям "пересуватися лісом" і заборонить полювання "на теренах "Гілеї". Незрозуміло лишень, як заборона полювання, тобто ведення науково обгрунтованого мисливського господарства, що, згідно із законодавством України, всіх країн Європи й на інших континентах, вважається серйозною галуззю суспільного виробництва з використання природного ресурсу загальнодержавного значення, запобігатиме посиленню дефляційних процесів чи відновленню пилових бур? І ще таке питання: хто контролюватиме чисельність вовків, які тероризують регіон?

Лісівники Херсонщини вважають, що проблема збереження масивів штучних лісових насаджень, створених на Нижньому Дніпрі, набагато складніша, ніж її бачать автори рішення про створення РЛП. Ідея заповідання взагалі як спосіб, точніше — остання можливість збереження залишків дикої природи, не нова, але дуже приваблива. Особливо в часи страшного техногенного тиску виробництва на наші ліси, води, надра. Особливо на Півдні України. Автори ідеї розширення заповідної мережі плутають ідею існування природної екологічної мережі, тобто сукупності всіх привабливих місцевостей природи: водойм, боліт, лісових насаджень, краєвидів, куди входить також мережа ПЗФ (природно-заповідного фонду), з ідеєю розширення заповідної мережі. Популярне вчення про абсолютну заповідність передбачає абсолютну недоторканність збереження природних комплексів. Багатолітній досвід формування мережі ПЗФ, зокрема — НПП (національних природних парків), а також РЛП в Україні свідчить про сучасні тенденції перенесення цієї красивої ідеї на всі об'єкти ПЗФ України.

Який позитив у подальшу професійну та наукову охорону штучно створених лісових екосистем Нижнього Дніпра внесе створення РЛП "Гілея"? З'явиться окремий штат РЛП, що отримуватиме кошти з місцевого чи загального бюджету. Наскільки професійною й доцільною буде ця окрема, далека від лісівництва й сучасних лісових проблем, "команда"? Що входитиме до її функцій, а які функції залишаться за лісівниками та лісовою наукою? Мабуть, функцію "широкої просвітницької роботи" в середовищі самих себе і отримання зарплатні матиме штат РЛП. А функцію охорони, захисту, вирощування і збереження лісу залишать за "злодійкуватими", "ненависними" й "проклятущими" лісниками, які вміють лише ліс палити та красти. Навіщо знадобилася області ця нова "надбудова", коли кошти, витрачені на її створення й існування, можна з користю витратити на професійну, перевірену десятиліттями галузь державного господарювання. Можливо, теперішній владі області це не потрібно? Наприклад, Херсонська обласна рада своїм рішенням затвердила обласну програму "Ліси Херсонщини" на період 2017—2020 рр. Загальний обсяг фінансування програми —146,16 млн грн, у тому числі з обласного бюджету — 47,05 млн грн. Але жоден лісгосп не отримав із запланованих коштів ані копійки. Тоді як навіть у ресурсних областях (Львівська) за Програмою розвитку лісового господарства було виділено чималі кошти на підтримку лісової галузі.

Тож… набагато легше забути про зупинені лісівниками піски і пафосно говорити про "майбутню Гілею", яка стане "складовою екологічної безпеки півдня України". Можливо, доцільніше було б допомогти професійним колективам лісівників південних господарств продовжити справу, яку вони вміють робити, плодами якої пишалася колись держава, а використовуємо які зараз ми всі гуртом?

https://dt.ua/ECOLOGY/pustelna-gileya-299322_.html

• 
• 

АВТОРИ

• Ігор Тимощукзаступник директора
• Ігор Шейгасстарший науковий співробітник (ДП «Степовий філіал УкрНДІЛГА»)

СТАТТІ АВТОРІВ

Всі автори

Далі...