ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

15 грудня 2019

Заборона вирубування карпатських лісів: чому закон діє


Закон про заборону вирубування карпатських лісів, який нещодавно ухвалила Верховна Рада, виявляється, дає ще більше зеленого світла для санітарної рубки, якою й прикриваються нелегальні ділки.




Факти ICTV

***


Узаконили вирубування. Чому новий закон не зможе захистити карпатські ліси (ВІДЕО)

BY REPORTER 15/12/2019 08:59

Закон про заборону вирубування карпатських лісів, який нещодавно ухвалила Верховна Рада, виявляється, дає ще більше зеленого світла для санітарної рубки, якою й прикриваються нелегальні ділки.

По суті, узаконили рубки, під час яких було найбільше зловживань – санітарні. А ще гірше – дозволили їх вести на високогір’я, вище 1100 м. Раніше це суворо заборонялося.



А ще новий документ забороняє ніби-то суцільні рубки у нацпарках та заказниках. З уточненням: тепер, щоб рубку вважали не суцільною, достатньо розтягнути її в часі на кілька років.

До того ж, якщо колись дерево можна було звозити в лише в “екологічний спосіб” – гусенична техніка була заборонена, – то тепер це звучить, як “в переважно екологічний спосіб”.

Деталі дивіться у сюжеті “Фактів”.

Виступ Романа Олійника на круглому столі Світового банку “Звіт щодо стану лісового сектору в Україні: виклики та можливості” Львів 09 грудня 2019 року



Знаючи принциповість модератора, буду коротко і по суті .

Площадка Світового банку для нас знайома і важлива з 2006 року , ми вдячні за її існування.

Чергові можливості, реформування знову поруч із реальними загрозами остаточного розвалу. Наша спроба застерегти від помилок і запропонувати раціональне, має всі шанси бути непочутою.

Нова влада озвучила основні напрями реформи:

– електронний облік;
– ліс у смартфоні;
– торги деревиною тільки через «Prozorro»;
– акціонування через створення єдиного чи кількох регіональних підприємств;
– інвентаризація лісів

Критично відношуся , практично до всіх пропозицій.

1) Електронний – це громістка , неефективна і показово корупційна схема у лісовому господарстві. Вона не припинила крадіжки деревини, а часто їх прикрила . Фальшиві бирки появились через тиждень після запровадження електронного обліку у Івано-Франківській області. Через 3 місяці зайвих бірок було так багато, що в одному з лісгоспів від іх спалювання зламався піролізний котел.

67 % території лісфонду області не покриті стільниковим зв’язком .

Біркування при заготівлі фізично провести неможливо, ніхто не зробив хронометраж чи фотографію робочої зміни майстра лісу.

Кількості приладів і кваліфікованих працівників для їх застосування бракує.

Система витягує з лісгоспів щорічно сотні мільйонів гривень , що на два порядки більше ніж офіційні об’єми самовільних рубок.

Сума видатків на електронний облік сягнула мільярдів гривень, а де ефект?

Маю моральне право це казати , бо написав 3 чи 4 доповідні керівництву агентства про це – реакції нуль.

2) Інвентаризація лісів.

Сама інвентаризація лісів потрібна, але це 2-3 річний ( якщо не більше) процес, а результат буде через 10 років.

У двох областях, де інвентаризація завершена 3 роки тому, отримані дані про приріст, запаси, сухостій. Однак це ніяк не вплинуло на ведення господарства і стан справ.

3) Торги деревиною через Prozorro – це збагачення площадок, що організовують торги.
Я добре пам’ятаю, коли у 2015 році площадки були не обов’язкові, але тодішнє керівництво агентства зобов’язало через них купляти все, що треба лісгоспам. Майже паралізували роботу і кожного тижня заставляли міняти площадки ( через « відкат»?).

17-18 мільярдів гривень щорічної реалізації лісгоспів збагатять площадки Prozorro на 800-900 мільйонів . Це кошти, які не повернуться ні в деревообробку, ні в лісове господарство.

4) Створення єдиного підприємства мало описано , але якщо це та ж схема Ковальчука ( бо не змінилися головні консультанти) – то це параліч і розвал галузі.
Тепер пропозиції :

  • Замість інвентаризації треба провести тотальне знімання, фіксування реального стану лісів України. Це дозволяють сучасні технології , коли літак оснащений спеціальним обладнанням фіксує лазерними променями кожне дерево у 25 точках.

Ми отримуємо повну характеристику лісів, і тоді спеціалісти ліспроекту можуть запроектувати лісогосподарські заходи . Це не утопія. Такі технології дешевші від електронного обліку і навіть від інвентаризації.

Паралельно можна вести інвентаризацію.

  • Правила реалізації деревини мають містити прямі договори з вітчизняними деревообробними підприємствами, які є добросовісними платниками податків. Аукціон має охоплювати тільки частину дефіцитних сортиментів. Для деревини, яка не знаходить збуту в Україні, мають проводитися відкриті торги за участі нерезидентів.

Треба шанувати партнерів із деревообробного бізнесу. Зараз це відчувають усі.

  • Електронний облік треба критично переосмислити і замінити чи доповнити ефективними простими елементами, що дозволяють застосувати сучасні технології . Я можу потім пояснити.
  • Треба зробити інституційні зміни і відсторонити агентство та управління від втручання в господарську діяльність підприємств. Заставити їх опікуватись всіма лісами держави чи області . Ввести інших користувачів у склади колегій Агентства і управлінь.
Все це потребує системних змін законів і правил, які треба розробити «пакетом» і так же прийняти.

В іншому випадку надалі дуритимуть лісники екологів, чи екологи лісників, як із Законом «Про мораторій про рубки у буково-ялівцевих лісах» .

Що може Світовий банк :
– Дешеві кредити для отримання об’єктивної інформації про ліси через сканування лісового фонду;
– Кредит для вдосконалення обліку деревини;
– Кредит для інфраструктури та запровадження природоохоронних технологій ( дороги, розсадники, канатні системи, харвестери, форвардери )
– Створити і профінансувати групу для підготовки пакету законодавчих і нормативних документів.

Подібний проект був погоджений у 2006 році Світовим банком для Івано-Франківської області. Але 60 мільйонів доларів дешевого ( 2% річних) із відтермінуванням виплат на 20 років кредиту не зацікавило тодішнє керівництво Комітету :).

Р. Олійник
Львів, 09.12.2019

Упорядкувати лісовпорядкування



Як практично забезпечити розподіл господарчих та контрольних функцій?

У засобах масової інформації та на окремих форумах із обговорення стану та перспектив розвитку лісового господарства поширюється бачення щодо передачі функцій з ведення лісовпорядкування до компетенції Міністерства екології та природних ресурсів, зокрема, така думка викладена в статті аналітика міжнародної правозахисної організації «Екологія-Право-Людина» П. Тєстова, опублікованій на офіційному сайті згаданої організації зі спробою певної аргументації такої позиції.

По суті цієї публікації інформуємо про наступне:

Статтею 47 «Ведення лісовпорядкування» Лісового кодексу України визначено, що «Лісовпорядкування є обов’язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства». Згідно з чинним законодавством дану функцію виконує Міністерство аграрної політики та продовольства, а реалізацію цієї політики – Державне агентство лісових ресурсів.

Фундаментальним у цьому питанні є існування та організаційно-методична підтримка єдиної системи здійснення лісовпорядкувальних робіт, яка, починаючи з 1991 року, створювалася та підтримується в актуальному стані Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об’єднанням (далі ВО «Укрдержліспроект»), що входить до сфери управління Держлісагентства.

Побудова такої, єдиної й ефективно діючої на сьогодні системи, під проводом Міністерства екології та природних ресурсів буде потребувати додаткових коштів і значного часу, а перепідпорядкування ВО «Укрдержліспроект» зазначеному Міністерству у відриві від Держлісагентства призведе до втрати багаторічних методичних та нормативних напрацювань. Крім того, розробка лісовпорядних проектів далеко не обмежується екологічною складовою і передбачає не тільки планування рубок, а й значний перелік інших лісогосподарських заходів на 10-річний цикл.

При класичному лісовпорядкуванні проектуються не тільки природоохоронні заходи, а й розвиток лісового насінництва та лісовідновлення, побічного користування лісовими ресурсами, будівництва лісових доріг, протипожежні, рекреаційні, лісомеліоративні заходи, тощо.

Тобто лісовпорядкування, орієнтоване на ширший, виробничий спектр робіт, які стосуються професійної лісівничої діяльності і, безперечно, потребують коригуючого і організаційного впливу Держліс­агентства.

На основі даних лісовпорядних проектів приймаються відповідні управлінські рішення. У ВО «Укр­держліспроект» створена багатьма поколіннями таксаторів унікальна реляційна та картографічна база даних, яка за рахунок безперервного лісовпорядкування постійно оновлюється та актуалізується в повидільному форматі на рівні лісництв та всіх інших управлінських ланок. Моніторинг та інформаційна обробка цих даних здійснюється фахівцями-таксаторами об’єднання в рамках авторського нагляду.

Порушення цього, роками опрацьованого, порядку може призвести до непередбачуваних наслідків.

Слід зауважити, що замовниками лісовпорядних робіт є лісокористувачі, підпорядковані як Держліс­агентству, так і Міністерству екології та природних ресурсів, а також Укрзалізниці, Міноборони та іншим відомствам.

Держлісагентство, як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства і повинно координувати діяльність таких структур як ВО «Укрдержліспроект» та лісозахисні підприємства.

В публікації на сайті міжнародної правозахисної організації «Екологія-Право-Людина» наведені дещо надумані закиди на адресу існуючої системи лісовпорядкування та лісозахисної діяльності. Так, на ствердження щодо не впорядкування контрольних функцій, звертаємо увагу на те, що ВО «Укрдержліс­проект» згідно зі своїми статутними завданнями нікого не перевіряє і не контролює, а здійснює виключно авторський нагляд за впровадженням проектів організації та розвитку лісового господарства в лісогосподарських підприємствах та установах незалежно від їх відомчого підпорядкування.

Контрольні ж функції виконує Міністерство екології та природних ресурсів шляхом погодження матеріалів лісовпорядкування, затвердження розрахункової лісосіки тощо.
Щодо забезпечення незалежності таксаторів від господарської діяльності лісгоспів, то проблема з цього приводу (наведена в публікації на сайті «Екологія-Право-Людина»), на нашу думку, не має певного підґрунтя.

При перепідпорядкуванні лісовпорядної діяльності Міністерству екології та природних ресурсів виникають аналогічні питання з причин управління цим відомством лісів природно-заповідного фонду і можливої залежності дій таксаторів тепер вже від іншого відомства, в тому числі, й неминучих перекосів від господарської лісівничої діяльності в бік екологічних питань.

Слід особливо підкреслити, що стратегія реформування лісового господарства передбачає розподіл господарчих та контрольних функцій і за таких умов існуюче підпорядкування ВО «Укрдержліспроект» Держлісагентству з урахуванням усіх наведених вище аргументів не викликає сумнівів.

Валерій ЦИБУЛЬКО,
Генеральний директор
ВО «Укрдержліспроект»,
Газета “Природа і суспільство”

Лисичка на полюванні

За десять років у Канаді планують висадити два мільярди дерев



Протягом наступних десяти років у Канаді має бути висаджено 2 мільярди дерев.

Про це йдеться у мандаті, переданому прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо міністру навколишнього середовища Джонатану Вілкінсону, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

“Ви маєте підтримувати міністра природних ресурсів у втілені плану із висадки двох мільярдів саджанців протягом наступних 10 років”, - зазначається у документі, текст якого є у розпорядженні агентства.

Згідно із мандатом, це має стати частиною “ширшого зобов’язання стосовно застосування природних рішень до боротьби зі змінами клімату, що включають також болота й міські ліси”.

Відповідно до урядового плану, цей крок має допомогти Канаді вже в 2050 році досягти нульового рівня шкідливих викидів до атмосфери.

“Вам належить очолити загальноурядові зусилля із розробки плану, здатного утвердити Канаду на шляху досягнення до 2050 року успішного майбутнього із нульовим рівнем викидів”, - наголосив Трюдо.

14 грудня 2019

Бобер и его борьба


Какие планы на Россию у канадских «вселенцев»



История бобра в XX и XXI веке — редкий пример успешного возвращения в дикую природу видов, стоявших на грани истребления. Пока от реинтродукции этого могучего грызуна гораздо больше плюсов, чем минусов — что для природы, что для человека (хотя однажды их пришлось переселять путем десантирования на парашютах). Однако дальше ситуация может измениться, и уже сейчас в триумфальном возвращении бобра в Евразию есть неожиданные повороты. Читайте об этом подробнее в нашем материале.

Чужеземцы

Глобализация никого не обошла стороной. Крупные водные преграды, некогда мешавшие видам осваивать новые пространства, теперь можно преодолеть с помощью человека — а иногда он и сам не прочь помочь животным, растениям и прочим организмам переселиться.
Поэтому на одних и тех же территориях стали встречаться виды, которые раньше жили по разные стороны Атлантики. Главным образом это касается жителей Палеарктики и Неарктики — зоогеографических областей в Северном полушарии, условия в которых довольно схожи.
Обмен видами между Северной Америкой и Евразией происходил и раньше, пока вместо Берингова пролива существовал Берингов перешеек. Но сейчас речь не о них, а о том, кого специально привезли люди.
К примеру, в Новый Свет колонизаторы в XVI веке отправили домашних свиней — ради сельского хозяйства, а затем, в 1912 году, и диких — для охоты. Не найдя достойных врагов и наплевав на изгороди, оба подвида свиней распространились по континенту и продолжают завоевывать все новые американские штаты. Они вытаптывают и выедают местную растительность и этим подрывают кормовую базу для оленей, разносят болезни, опасные в том числе для человека, нападают на детенышей домашних и диких животных и совершают много других опасных деяний.


Районы обитания диких свиней на территории США в 1988 году
Southeastern Cooperative Wildlife Disease Study, University of Georgia




Районы обитания диких свиней на территории США в 2009 году
Southeastern Cooperative Wildlife Disease Study, University of Georgia

Некогда домашние свиньи дичают, скрещиваются с кабанами и формируют популяции животных, которых простые американцы именуют грозным словом razorback («острый хребет»). Банды рейзорбеков не боятся человека — да и всех остальных тоже, скорее всего.
Пример со свиньями — один из наиболее ярких, но на деле он отражает типичную судьбу интродуцированного вида — завезенного на территорию, где его раньше никогда не было. Если вид-чужеземец находит на новом месте подходящие условия и не встречает большого сопротивления со стороны хищников и возбудителей заболеваний, он быстро наращивает численность и побеждает аборигенов в конкурентной борьбе.

Впрочем, за инвазивными видами не обязательно ехать на другой континент — и не всегда это животные. С виду безобидный (хотя и подозрительно крупный) борщевик Сосновского привезли в РСФСР во второй половине сороковых из Грузии. Его думали разводить на силос, но оказалось, что он дает продукт не слишком высокого качества, в чем-то даже опасный для сельскохозяйственных животных, а в целом виде способствует фотоожогам кожи.
Когда в восьмидесятых годах растение перестали культивировать, выявилась еще одна его неприятная черта — живучесть. Извести борщевик Сосновского до сих пор не получается — несмотря на все пестициды, он только распространяется по России и даже уже стал героем городских легенд.

Возвращение бобра

Чужеродные виды — не единственная беда живой природы. Численность множества животных и растений (грибы и бактерии вроде пока держатся) несколько веков падает из-за неуемной активности человека.

Все слышали про вымерших по вине Homo sapiens странствующего голубя, дронта (кстати, их было несколько видов, и они тоже голуби) и стеллеровой коровы. В отдельных странах под угрозой оказались такие обычные для нас птицы, как воробьи.

Но человек на то и разумный, чтобы иногда анализировать последствия своих действий. Поэтому некоторые виды он все-таки спас от вымирания — а кого-то пытается возродить из крохотных остатков популяций, как зубров.

Восстановление чаще всего идет небыстро, а если животное отсутствовало на какой-то территории значительное время, его возвращение туда может иметь неожиданные последствия — и не факт, что все они будут положительными.
Особенно интересно, что происходит сейчас с восстановленным грызуном — бобром. Точнее, с двумя видами бобров. Раньше на нашем континенте был только один, обыкновенный (Castor fiber; его еще называют европейским), а потом из Нового Света привезли еще и канадского (Castor canadensis).
Как возвращение «старых» бобров и появление «новых» сказывается и еще скажется на местных экосистемах? Как эти два вида взаимодействуют? Известно, разумеется, пока не все, но понятно одно: эти грызуны у нас далеко не так разрушительны, как свиньи в Америке.
В XIX веке по всей Евразии бобр вымирал. Еще бы: на него столетиями охотились ради шкур, его мясо ели католики в пост, приравнивая к рыбе, а что хуже того, его убивали ради пахучего секрета желез, расположенных рядом с анусом — бобровой струи, которая якобы является лекарством от всех болезней. В итоге порог двадцатого столетия переползли чуть больше тысячи грызунов — между прочим, самых крупных из ныне существующих после капибары.




Все популяции бобра, сохранившиеся в Евразии к концу XIX века
Varos G.Petrosyan et al. /Ecological Modelling, 2019

Первыми спохватились норвежцы. Уже в 1845 году они установили запрет на бобровую охоту, благодаря чему сохранили у себя в стране поголовье примерно в сотню особей, которое впоследствии потихоньку увеличивалось. Соседние Швеция и Финляндия не были столь дальновидными, и к концу XIX века бобров на их территориях вообще не осталось.

В России бобры сохранились — вероятно, в силу большей территории и давнего ограничения добычи этих животных в некоторых местах. И тем не менее в 1886 году в Воронежскую губернию завезли пять животных из Белоруссии. Так дореволюционные расселения грызуна начались — и закончились.

Выпуски продолжились уже только в 1934-м и масштабно проходили вплоть до войны (а с 1922-го до 1960-х на бобров нельзя было охотиться). Бобров заново расселяли практически в каждом субъекте европейской части республики, кроме Карелии, и немного за Уралом. Чаще всего это были грызуны из Воронежской области — потомки тех самых пятерых «белорусов».
Для бобра в РСФСР все складывалось очень неплохо. Поголовье его практически во всех точках выпуска (а чаще всего это были заповедники) росло год от года, он строил плотины, ел кору осины и другой растительный корм и мирно жил своими маленькими семьями. Грызуна реинтродуцировали и в других странах — и при этом часто использовали зверей с иного берега Атлантики.

В Америке бобры тоже пострадали от неуемной охоты, но не так сильно, как в Евразии. В начале XX века они, как и «старосветские», попали под охрану, и их численность стала восстанавливаться. Более того, к концу 1940-х в некоторых штатах возник конфликт интересов между бобрами и людьми: бобровые плотины мешали хозяйственной деятельности граждан США.

В штате Айдахо двуногие проявили гуманность и не стали уничтожать этих грызунов, а решили переселить их, притом по воздуху: дорог в местности, куда животных собирались перебрасывать, было катастрофически мало, и перевозка заняла бы слишком много человеко-часов. Сейчас в Северной Америке десятки миллионов бобров (а в Евразии — сотни тысяч).



Для 76 особей сконструировали специальные ящики, которые открывались при ударе о землю. А он неизбежно происходил: ящики, снабженные парашютами, сбрасывали с воздуха. Удивительно, но в ходе этой странной процедуры погиб только один бобр.

Двое вместо одного

Возрождать у себя бобров взялись многие. Например, финны в 1935 году выпустили на своей территории 17 животных родом из Евразии, а двумя годами позже — еще 7 особей прямиком из Нью-Йорка. Тогда большинство ученых считали канадского бобра подвидом европейского, так что различий, кого выпускать, не делали.

Только в 1973 году советские зоологи Леонид Лавров и Виктор Орлов показали, что у бобров из Северной Америки и бобров из Евразии неодинаковое число хромосом: у первого — 40, у второго — 48. Таким образом, в Финляндии имели дело не с одним видом, а с двумя.
В Советском Союзе обошлись без американских грызунов, но «канадцы» в 1950-х пришли сами — с запада. Впервые на территории нашей страны их нашли в Сортавальском и Суоярвском районах Карелии. К 1970-м годам канадские бобры распространились по центральным и южным районам республики.

Тогда же несколько десятков особей отловили и выпустили на Дальнем Востоке — уже зная, что имеют дело с неаборигенным видом. Ответственные за реинтродукцию сочли, что климат этой местности больше всего напоминает североамериканский, а конкретно канадский.




Черными точками показаны места выпуска канадских бобров на территории СССР в 1970-х годах
www.sevin.ru

Но почему же столь важные отличия между зверьками так долго не могли обнаружить? Скорее всего, в начале XX века никто и не искал у бобров хромосомные «несостыковки», поскольку хромосомы тогда во многом были еще загадкой. Ну а внешне канадский и европейский бобры мало отличаются, разве что первые немного мельче. Есть особенности строения черепа (их, кстати, четко описал тот же Лавров в 1960-х) и длины конечностей, но выявить их, пока грызун жив, непросто.

Сравнивать же тонкости экологии бобров по разные стороны океана до появления быстрых средств перемещения и коммуникации было затруднительно. Только в начале XXI века карельские териологи (специалисты по млекопитающим) показали, что оба вида строят плотины и хатки с равной частотой (в одинаковых гидрологических условиях и на сходной почве), питаются одним и тем же (больше всего любят осину, но порой довольствуются и березой), живут одинаково долго (до 30 лет, а в среднем 20), разве что размножаются с разной интенсивностью: у канадского бобра обычно больше детенышей в помете.

Борьба бобра с бобром?

Учитывая, насколько близки способности и потребности канадских бобров к таковым для бобров местных, и зная опыт зарубежных коллег (в Финляндии C. canadensis оказался гораздо успешнее «европейца», первого там в 5 раз больше), отечественные ученые предполагали, что западный вторженец вытеснит «исконно русского».

Но этого пока не случилось, а на юге Карелии и вовсе имеет место обратная ситуация. В тех местах, где заведомо выпускали C. canadensis (это случилось уже ближе к середине века), в начале двухтысячных разрешили охотиться прицельно на этот вид — и все пойманные бобры на поверку оказались европейскими. И это при том, что C. fiber в Карелии не реинтродуцировали, их выпускали только в соседних регионах.

По подсчетам карельских ученых, на 2008 год на юге Карелии старый добрый Castor fiber занимал 500 тысяч гектаров территории, на которой расселяли Castor canadensis. Почему это так, по каким причинам европейскому бобру оказалось в этой местности комфортнее, чем канадскому, пока неясно. Что происходит между двумя видами бобров на территориях, где встречаются оба вида, — конкурируют ли они (и насколько жестко) либо мирно сосуществуют — тоже непонятно.


На самом деле замещение канадского бобра европейским уже наблюдали раньше — в середине XX века в Ровенской области Украины и в Ольштынской области в Польше. Однако там С. canadensis не были многочисленны, а в южнокарельском сценарии сначала только они и присутствовали — и лишь потом из соседних регионов пришли европейские.

Таким образом, перед нами редкий случай, когда абориген успешно противостоит своему экологическому двойнику-вторженцу и даже оттесняет его — правда, непонятно почему (и стопроцентно не известно, правда ли это оттеснение).

Но радоваться тому, что в отдельно взятой местности получилось именно так, пока рано, ведь обратных примеров гораздо больше, а времени с момента возвращения бобров в эволюционно-экологическом масштабе прошло не так много.

Вероятно, поэтому специалисты из Института проблем экологии и эволюции имени Северцова построили математические модели динамики численности канадского и европейского бобров в нескольких заповедниках на севере, юге, центре и западе европейского ареала Castor fiber.
Ученые использовали информацию о числе особей обоих видов в каждой конкретной точке за доступные годы, а также учли размер первоначальной популяции (сколько грызунов выпустили и были ли там местные), продолжительность жизни, плодовитость, возраст полового созревания и наиболее частые причины смерти бобров.

Модели на основе этих данных показали, что во всех исследованных точках канадский бобр рано или поздно вытеснит европейского, а когда — зависит от экологических условий данной местности и начальной численности «канадца» и «европейца». Через 31—146 лет количество особей европейского бобра начнет снижаться, а через 120—500 лет и вовсе упадет до нуля — а пришелец из Америки останется в живых и даже выйдет на стабильный уровень численности.



Модели, построенные учеными из ИПЭЭ имени Северцова. На всех графиках видно, что красная линия (канадский бобр) в конце концов берет верх над черной (евразийский бобр)
Varos G.Petrosyan et al. / Ecological Modelling, 2019

Насколько верны такие предсказания, покажет время. А пока оба бобра в большинстве мест обитания, где ведутся учеты, чувствует себя неплохо (впрочем, есть и печальные исключения) и расширяют свои ареалы.

Бобры, природа и человек

Почему нам вообще нужно волноваться о каких-то бобрах, следить за тем, кто из них «пересилит», определять их численность? Хотя бы потому, что бобр — главная живая преобразующая сила после человека. Бобры строили плотины и создавали запруды еще до появления людей на Среднерусской равнине (да и в Северной Америке тоже).

В местности, где канадских бобров никогда не было, они уже наделали шуму. На острове Огненная Земля (его делят между собой Аргентина и Чили) их численность никак не могут снизить до приемлемого уровня, а урон от их вселения — компенсировать.

На Огненной Земле в 1946 году выпустили пятьдесят особей для развития шкурного промысла. Но охота на бобров почему-то не начала пользоваться спросом: местные жители признаются, что и сейчас не особо понимают, как ловить бобров. Зато новые грызуны на чуждом для себя месте обжились не только в лесах, но и в степях — и попутно уничтожили множество деревьев.

В 2013 году чилийское правительство оценило ущерб от бобров почти в два миллиарда долларов США. Аргентине, конечно, тоже досталось.

Почему так произошло? Конечно, сказалось отсутствие хищников — а еще сыграл роль «фактор внезапности» для растений — жертв бобров. Многие лиственные породы в Северной Америке коэволюционировали с бобром. Попросту говоря, они «привыкли», что их кору постоянно кто-то сдирает, а стволы — валит. А в Южной Америке закалять деревья таким образом было некому, поэтому они в массе своей не способны восстанавливаться после «рубки» ствола, как это делают северные виды посредством пневой поросли.

А что сейчас делают бобры, особенно канадские, в Евразии? Зависит от того, о какой территории мы говорим. Но, по всей видимости, влияние канадского и европейского бобров на природу (там, где они сосуществуют) на нашем материке не сильно отличается, и большинство исследователей не делает между ними больших различий, рассматривая влияние этих видов на экологическую обстановку.

В бассейне Оби бобровые плотины способствуют повышению концентрации метана в воде, но в то же время повышают интенсивность «ухода» углерода в донные отложения — то есть как бы усиливают образование парниковых газов, а как бы и нет.

В Приокско-Террасном заповеднике в почвах вблизи бобровых запруд (то есть главным образом у берегов) увеличено содержание азота и углерода по сравнению с почвами соседних «небобровых» участков. Микроорганизмы «бобровых» почв используют большее количество веществ для жизнедеятельности и накапливают больше органики, однако подмосковные биологи отмечают, что такое бактериальное сообщество менее устойчиво.

В степях под Оренбургом бобровые запруды стабилизируют русла небольших рек, благодаря чему животные этих сухих местностей получают постоянные места для водопоя. Видовое разнообразие птиц, рептилий, зверей и донных беспозвоночных там растет, но по берегам исчезают деревья и остаются в основном травы. Это немудрено, учитывая, что бобры валят деревья и плотинами затапливают берега рек.

Сходная картина и в лесостепях Пензенской области. Правда, исследователи лесостепной зоны обнаружили, что при наличии бобровых запруд численность многих рыб снижается — из-за падения содержания кислорода в воде и физических преград для миграций. Так что назвать бобров рыбоводами не получается.

В тайге бобры тоже валят деревья, но такой лес быстрее восстанавливается, чем сообщества лесостепи.

Утверждается, что грызун-инженер изводит не больше трех-шести процентов деревьев рядом со своим местом жительства. Если бы бобры съедали слишком много растений, тогда бы их численность падала — а в большинстве точек Европейской части России, где водятся бобры, этого не происходит. А значит, что отрицательное влияние этих животных на флору не слишком велико.

Там, где осадков в достатке, — в Карелии — бобры самопроизвольно заболачивают местность. Кое-где это снижает численность мелких млекопитающих вроде бурозубок в 2–2,5 раза, а на ряде новообразованных болот, наоборот, повышает на порядок.

Там же наиболее выражен вред хозяйственной деятельности человека со стороны бобров. Они сводят на нет осушение земель, затапливают дороги и линии электропередач. В ряде случаев срезанные бобровыми зубами стволы падают не на землю, а на провода, и тогда электричества лишаются целые поселения.



Алейников А.А. / Лесной вестник, 2010

К счастью, канадские бобры не принесли с собой новых патогенов, что, несомненно, хорошо. А еще, хотя C. canadensis и C. fiber и пытаются спариваться, находясь рядом, потомства такие межвидовые контакты не дают (воронежские боброведы пытались получить «европейско-канадских» детенышей, но не смогли). Это не слишком удивительно, учитывая различия в числе хромосом.

Что остановит бобров?

Итак, получается, что сильное отрицательное влияние на уже сложившиеся сообщества бобр оказывает далеко не везде. В умеренно влажном климате он повышает видовое разнообразие мест, в которых находится, а в сухом и вовсе создает ценные источники воды для всех соседей. Негатив от бобровых преобразований более всего заметен там, где от воды пытаются избавиться.

Так грозит ли России экологический и хозяйственный коллапс из-за повышения численности бобров обоих видов? Скорее всего, нет. На то есть по крайней мере две причины. Первая — хищники. Волки и медведи едят бобров, тем самым ограничивая их численность. Эти звери есть и у нас, но наибольший процент грызунов гибнет не от них, а от бродячих собак.
Много бобров умирает и из-за браконьеров — уж они-то, в отличие от латиноамериканцев, знают множество приемов убийства грызунов. Кстати, в Евразии известно и множество рецептов приготовления бобрового мяса.

Вторая причина расслабиться и не ждать бобрового апокалипсиса — низкое генетическое разнообразие местных популяций Castor fiber и Castor canadensis. Вспомним, что все они происходят от совсем небольшого числа особей, а это всегда риск, что случайные мутации или инфекции погубят всех сходных по генотипу особей.

Пока судьба бобров у нас — это, скорее, история успеха. Однако, как и в любой живой системе, у этих животных могут обнаружиться самые неожиданные экологические свойства, и тогда история может закончиться печально. Пожалуй, главная задача сейчас — «ступать осторожно, говорить шепотом». Иными словами, следить, что происходит с бобрами в России, и по возможности пока им не мешать.

Светлана Ястребова
https://nplus1.ru/material/2019/12/14/beavers-fight

Захист лісів продовжує зростати у Фінляндії - площа суворо захищених лісів зараз має розмір Бельгії



Більшість суворо захищених лісів Фінляндії розміщуються на заповідних місцях, заснованих на Законі про охорону природи, або на ділянках, що охороняються в рамках різних конкретних програм. Фото: Shutterstock

На півночі Фінляндії відсоток захищених лісів із урожайних та малопродуктивних лісових земель зростав. На півдні Фінляндії він залишився колишнім.

Частка захищених лісів на півдні Фінляндії залишається на рівні п'яти відсотків, згідно з новими статистичними даними, опублікованими Інститутом природних ресурсів Фінляндії. Тим не менше, площа захищених лісів збільшилася навіть на півдні Фінляндії завдяки таким заходам, як Програма лісового біорізноманіття Metso.

Порівняно з попередньою оцінкою за 2016 рік, приріст захищених гектарів у всій країні становить близько 145 000, а лише на півдні Фінляндії - 60 000. Проценти округляються вгору або вниз до повних цілих чисел і, таким чином, не показують зміни.

З іншого боку, частка захищених лісів на півночі Фінляндії зросла з 19 до 20. Для всієї Фінляндії цей показник збільшився з 12 до 13. Загальна сума суворо захищених гектарів становить 2,88 мільйона, що майже в розмірі Бельгія або більш-менш точно розмір Албанії.

Цифри стосуються ситуації на початку 2016 та 2019 рр. У цій статистиці північна Фінляндія відноситься до провінцій Північна Остроботнія, Кайнуу та Лапландія.
Підвищена охорона в комерційних лісах

Збільшення частки охоронюваних лісів пояснюється в основному тим, що статистика показує більшу кількість охоронюваних ділянок у комерційних лісах. Фактична кількість сайтів, звичайно, також зросла, але деяке збільшення пояснюється вдосконаленим збором даних.

"У цьому відношенні наші методи стають кращими", - каже Еса Ілітало , старший статистик Інституту природних ресурсів.

Із захищеного лісу 1,7 мільйона гектарів - на врожайних лісових землях та 1,2 мільйона гектарів на слабопродуктивних кущах. Частка заповідних ділянок у комерційних лісах із загальної природоохоронної території на врожайних або кущових землях становить понад 16 відсотків.

Щоб виразити частку охоронюваних лісів із загальної лісової площі однією фігурою, Інститут природокористування Фінляндії та лісова гілка зазвичай використовують цифру, яку використовують органи охорони навколишнього природного середовища: частка поверхневої території суворо захищеного лісу поза поверхневим площа врожайних лісових угідь та малопродуктивна куща.

Фінський термін, що охоплює як лісові, так і кущові землі, - це «деревоносний ліс», що також пояснює, чому вони обрані для обчислення відсотка захищених лісів. Розмежування на лісові, слабопродуктивні кущі сходів та невиробничі відходи ґрунтується на фінансовому потенціалі лісу. Звичайно, ця класифікація не може бути використана для показу екологічних цінностей лісу.

Наприклад, визначення лісу, що використовується Організацією ООН з продовольства та сільського господарства (ФАО), ґрунтується на масштабі покривів навісу. Території, визначені ФАО як лісові, охоплюють усі продуктивні лісові угіддя у фінській класифікації, плюс половину того, що визначено у Фінляндії як слабопродуктивні кущі.

Загальна територія, що охороняється, та частка охоронюваної території для біорізноманіття за класами MCPFE. MCPFE означає процес загальноєвропейського діалогу між міністерськими конференціями, встановлений у 1990 році більш ніж 40 європейськими державами, які є членами Ради Європи, з метою обміну думками та формулювання рекомендацій щодо охорони лісів. Зображення можна збільшити, натиснувши його. Джерело: Jesús San-Miguel Ayanz, Andreas Schuck, Jari Parviainen, Markus Lier: Критерій 4 у Лісовій Європі, 2015: Стан лісів Європи 2015.
Основна частина захищених лісів у західній Європі знаходиться у Фінляндії

Що стосується глобальної ситуації з захистом лісів, Фінляндія перебуває на передовій, хоча порівняння є складними через різні методи класифікації. Однак, беручи до уваги визначення у Звіті про стан лісів Європи ЄС, аж 80 відсотків найбільш суворо захищених лісів класу 1.1 знаходяться саме у Фінляндії.

Більшість суворо захищених лісів Фінляндії розташовані на природоохоронних територіях, заснованих на Законі про охорону природи, або на ділянках, що охороняються за різними специфічними програмами, або у віддалених незаселених районах. Все це повністю виключено з лісового господарства.

Окрім суворо заповідних територій, на 0,4 млн. Га лісу допускаються лише обмежені лісогосподарські роботи. "Вони не класифікуються як захищені в статистиці", - каже Йлітало.

Більшість, або 80 відсотків, суворо захищених лісів розташовані на півночі Фінляндії. Близько 85 відсотків земель, що охороняються, та лісових масивів перебуває у власності держави.

Значення місць збереження в приватних лісах зростає у напрямку південних частин країни. Якщо на приватній землі встановлено суворо захищений майданчик, він також часто стає державною власністю.




У Фінляндії площа виробничих лісових земель становить 20,2 млн. Га, малопродуктивних лісових угідь 2,5 млн. Га. Джерело: Інститут природних ресурсів Фінляндії, stat.luke.fi.

На Херсонщині починають відновлювати лісосмуги



Триває облаштування нової лісосмуги у Голопристанському районі Херсонщини
— Хижацьке вирубування лісосмуг на Херсонщині уже призвело довтрати більше ніж половини їх площ. Наше завдання – показати, що відновлення захисту полів дасть змогу збільшити їх врожайність на 25-30 відсотків. Для цього потрібно визначити,скільки саме рядів насаджень буде в лісосмузі – два, три чи п'ять, які породи дерев та чагарників найкраще виконуватимуть захисну функцію. Із цим допоможе Всесвітня продовольча організація – вона замовила і проект експериментальної лісосмуги, і оплатила вирощування саджанців для неї, — пояснив директор Степового філіалу Українського науково-дослідного інституту лісового господарства Олександр Глод.
Насадження полезахисних лісосмуг — частина проекту інтеграції земельних ресурсів на деградованих ландшафтах українського степу. Він передбачає також тренінги у рамках «Польової школи фермерів», сприяння їм у боротьбі з опустелюванням земель. Проект триватиме до кінця липня наступного року, і надалі можна бути подати заявки на його продовження, — зазначає польовий офіцер FAO Олександр Димов.

Втім, для Херсонщини зараз проблема не тільки в тому, щоб якомога швидше відновити лісосмуги, які обороняють край від «чорних» буревіїв. Адже за кілька років молоді деревця так само залюбки вирубуватимуть браконьєри, котрі займаються продажем «дармової» деревини. «Безгоспні» насадження потрібно взяти на баланс місцевим громадам, забезпечивши їх охорону та збереження – в тому числі, й за грантові кошти міжнародних та вітчизняних організацій. А для аграріїв має стати вигідним створення нових лісосмуг, каже директор Степової філії Українського НДІ лісового господарства Олександр Глод.

Новий день

Всесвітня продовольча організація (FAO) спільно з українськими науковцями розпочинає досліди з відновлення лісосмуг на Херсонщині.

Біля села Великий Клин у Голопристанському районі області вже з'явилися перші такі зелені оборонці поля – два ряди саджанців дубу звичайного, гледичії та жимолості завдовжки у 2,240 кілометри. Землі для цього надав Інститут водних проблем меліорації, а виростили та з любов'ю висадили деревця (на знімку) працівники Степового філіалу Українського науково-дослідного інституту лісового господарства – за угодою з FAO, та завдяки її фінансуванню.


Це можливо, якщо держава допоможе із стимулюванням таких проектів. І не обов'язково для цього передбачати великі гроші в бюджеті: непогано може спрацювати хоча б надання пільг зі сплати земельного податку чи зменшення ставки ПДВ з урожаю у вигляді компенсації за витрати хліборобів на облаштування захисних насаджень.

Іншої альтернативи немає: згаємо час на балачки, і пустеля «постукає в двері». А хліб у пустелі, як відомо, не росте.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ

На Рівненщині військові відзначили лісівника (ФОТО)

Директора ДП «Клеванський лісгосп» Сергія Чуприну відзначили Почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України.



Як повідомляє Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства, нагороду Сергію Чуприні вручив т.в.о. нач. штабу – перший заступник командувача військ ОК «Захід» Олег Шемчук відповідно до наказу начальника Генштабу – Головнокомандувач ЗСУ.

17:01, 14 грудня
Самчук Ірина
Журналіст