 |
| СЕРГІЙ ШЕРЕМЕТА |
Сергій ШЕРЕМЕТА: «Треба позбавлятися від споживацького ставлення до дикій фауні»
Петро Чечелюк
10 квітня 2015 - 11:40
Депутати Волинської обласної ради на черговій сесії, яка відбулася 20 березня, надали мисливцям області «ведмежу послугу». Одним з результатів засідання стало продовження 25-річного договору з Любомльської організацією УТМР про користування мисливськими угіддями, які вже перебували в законному користуванні ТОВ «Вікінг».
Без розміщення відповідного проекту на своєму офіційному сайті і всупереч Закону України «Про мисливське господарство та полювання» депутати внесли зміни до свого ж рішення від 21 листопада 2014 року.
Правову колізію обласної ради, проблеми та «особливості» національного полювання коментує перший заступник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (ВОУЛМГ), голова Волинської обласної організації Товариства лісівників Сергій ШЕРЕМЕТА:
«Справа в тому, що мисливські угіддя були надані УТМР в 1989 році терміном на 25 років. Торік термін користування ними закінчився. І для даного випадку поняття пролонгації закону не існує. За законом України «Про мисливське господарство та полювання», який визначає основні засади діяльності та державного регулювання в галузі мисливського господарства, користувачі мисливськими угіддями зобов'язані заново пройти процедуру отримання їх у користування, передбачену нормами чинного законодавства. Основним при цьому є узгодження права користування мисливськими угіддями з власниками та користувачами земельних ділянок. А тоді звернутися з клопотанням до ВОУЛМГ про те, щоб воно підготувало пакет документів у Державне агентство лісових ресурсів України, яке, в свою чергу, зобов'язана підготувати відповідне подання до обласної ради. Подання Держлісагентства узгоджується з обласною державною адміністрацією. Після цих процедур обласна рада приймає рішення про надання мисливських угідь користувачеві.
• Стаття 26 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» припиняє право користування мисливськими угіддями в разі закінчення строку користування. Пролонгація договору не передбачена законом, тому що за тривалий період користування угіддях змінилися користувачі і власники земельних ділянок, змінилися межі мисливських угідь, земля перейшла у приватну власність і т. П. Адже в далекому 1989 році районні та обласна організації УТМР погоджували право користування польовими угіддями з колгоспами і радгоспами.
• З іншого боку, з огляду на те, що серед основних критеріїв користування мисливськими угіддями є умова забезпечення користувачем інвестування в розвиток мисливського фонду при забезпеченні оптимальних економічних та природоохоронних заходів щодо раціонального використання мисливського фонду, збереженню та примноженню мисливських тварин, закон надає право обласній раді надавати в користування мисливські угіддя на конкурсній основі.
Зазначу, що сьогодні ні влада, ні власники та користувачі земельних ділянок зовсім не проти різних форм користування мисливськими угіддями. Але багаторічна статистика і факти підтверджують, що на тих угіддях, де господарює УТМР, не робиться те, чого вимагає згаданий вище Закон «Про мисливське господарство та полювання».
Площа мисливських угідь, наданих у користування товариству мисливців і рибалок області, становить 819,5 тисячі гектарів. Облікова кількість штатних співробітників, зайнятих в Товаристві на кінець звітного року, - 107 осіб. Загальна сума витрат на ведення мисливського господарства становить 2,8 млн грн, з яких заробітна плата - 1,46 млн грн (52%).
• Законом передбачено, що користувачі мисливських угідь зобов'язані щорічно вкладати кошти в проведення комплексних заходів, спрямованих на відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх проживання, в розрахунку на тисячу гектарів лісових угідь не менше 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, польових - 25, водно -болотних - 20.
Від суми сплачених внесків певний відсоток відраховується на утримання апарату всеукраїнської організації УТМР. Сума, очевидно, немаленька, адже на Волині налічується близько 5,5 тисячі членів мисливської організації з щорічним внеском кожного мисливця в середньому до тисячі гривень
Виконавши прості математичні розрахунки, стає загадкою, на які цілі витрачаються інші кошти - близько 3,5 млн грн? Що залишається на розвиток мисливського господарства, на зимову підгодівлю тварин?
Звичайно, держава і користувач мисливських угідь повинні піклуватися про головне споживача мисливських послуг - мисливця. Однак треба відходити від споживацького ставлення до природи. За полювання потрібно платити. І чим якісніше мисливські послуги, тим більше.
Передача левової частки мисливських угідь у приватне користування призведе до ліквідації громадських мисливських організацій, а з нею - і до зникнення самобутньої української полювання. Тобто я за те, що право на існування мають різні мисливські формування, але я проти «м'ясний», споживчої полювання.
• Сьогодні існує кілька категорій мисливців. Одна - споконвічна - простий люд, який хоче побродити з дробовиком по не дуже багатим дичиною відкритим мисливським угіддям, як це робив батько чи дід. Забіжу наперед і спробую здивувати тих скептиків, які впевнені, що, мовляв, всі мисливці - бездушні вбивці. Ні! Таких - меншість. А що тягне до полювання категорію мисливців, яким не потрібні мисливські трофеї? Когось, напевно, жене сюди міська метушня, мрія провести хоч би один день без смогу, телефонів і комп'ютера. Когось - нереалізована тяга до акторського перевтілення. Іншим хочеться романтичних вражень від зустрічей з дикою фауною, когось «з'їдає нудьга». А є люди, яких кличе голос нащадків, не дає спокою генетична пам'ять. І остання - особлива група мисливців. З приходом незалежності в Україні з'явилося багато заможних людей, які зарахували себе до касти VIP-персон, чим і було покладено початок мисливського ренесансу. Вони відроджують головну панську забаву, витиснену з великосвітського побуту зарубіжними розвагами зразок тенісу або гольфа.
Полювання - ось заняття для релаксуючої української знаті, яка, швидше, вважає себе знаттю. Наслідки від розваг: незаконно вбиті олені і лосі, деморалізовані дикунством цих «персон» лісники та єгері, потравленний і знищені посіви озимої, як це недавно було в одному з районів області, фізичні і моральні травми для природи.
• Існує ще один цікавий варіант користування мисливськими угіддями для окремих бізнес-еліт. Для простого обивателя і громадськості він непримітний. Це - передача території об'єктів природного заповідного фонду в приватні руки з метою ведення мисливського господарства. Заказники - це хитрий винахід радянських чиновників. Яка-небудь господарська діяльність в них обмежена, але ведення мисливського господарства і полювання законом дозволяються. По суті, це - резервації, де проводиться полювання місцевої «еліти» та її гостей і куди не допускаються інші. За ці останні острівці «панської» полювання і тримаються місцеві князьки, хоча і коштів на їх утримання як об'єктів ПЗФ найчастіше в місцевих бюджетах немає ».
• Одним словом, проблем - хоч відбавляй. Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою з власниками або користувачами земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, які пов'язані з веденням мисливського господарства та не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Так стверджує стаття 23 Закону.
Але не дуже помітно, щоб «елітні» мисливці особливо спантеличувалися проблемами дикої фауни області. Ми йдемо в Європу, і, очевидно, мисливське господарство України має будуватися за європейськими вимірами, хоча чиновники вже давно повинні були переконатися, що у нас закордонний досвід не підходить ніде і ніяк.
0 коммент.:
Дописати коментар