НА ПІВНОЧІ області, у яке село не завітайте, всюди вам розкажуть про зустріч із сіроманцями. Як от у Селезнівці Овруцького району. Щоправда, історія з нападом хижака трапилась кілька років тому, але переповідають її так, неначе це було вчора.
Мешканці с. Обиходи Коростенського району справді потерпають од вовчих набігів. Населений пункт оточений лісами, тому щозими хижаки наближаються впритул до осель. Селяни чують, як вони виють. За словами сільського голови, у селі вже не залишилося безпритульних псів. Можуть і домашню собаку загризти, цього року було кілька таких випадків. А жителька села пані Людмила якось зустріла одного на дорозі серед білого дня. «Дуже великий був хижак. Він мене побачив, хвилин п’ять постояв, а потім спокійно пішов у напрямку лісу», — говорить жінка. Селяни припускають — вовки забігають у село з Древлянського заповідника. Він за два-три кілометри звідси. А полювати там заборонено. Місцеві мисливці нещодавно провели облаву у навколишніх лісах. Вполювали лише одного хижака, але постріли налякали зграю, тож другий тиждень тут відносно спокійно.
В Олевському районі люди теж бачили сіроманців, а єгер ТОВ «Мисливський клуб Романівський» Микола Нестерук натрапив у лісі на трьох вовків. Каже, вони вже з’їли майже всіх бобрів на тутешніх водоймах, загризли кількох косуль.
Жителі Житомирщини пояснюють таку активність хижаків голодом. Мовляв, у лісах стало зовсім мало зайців. Дехто вважає, що вовки стали частіше з’являтися біля осель через нещадну вирубку лісів — поменшало хащів, де вони могли легко вполювати здобич. Інші певні, начебто зграї збільшилися через... здичавілих домашніх собак, які не бояться людей і ведуть вовків у села.
А що про це думають фахівці? Завідувач сектору мисливства обласного управління лісового та мисливського господарства Роман Логвінчук каже, що приводу для хвилювання немає. Вовки споконвіку водились у лісах Овруцького, Коростенського, Народицького, Радомишльського, Коростишівського, Новоград-Волинського, Олевського та Малинського районів. Останнім часом їхня популяція дійсно зросла, та це аж ніяк не позначається на кількості контактів хижаків із людьми. Щороку спостерігається наближення сіроманців до осель, проте надзвичайних випадків не траплялось. До речі, найчастіше вовки нападають не взимку, а влітку, під час випасання корів, телят та овець. І зазвичай не зграєю, а наскочують тварини-одинаки, часто хворі на сказ. Саме такий приходив до Селезнівки, але його ліквідували, відтак хижаки туди не потикалися.
Щодо собак, то вони справді легка пожива для вовка. Навіть мисливські породи безсилі проти зграї. Та все одно такі напади не означають, що нинішнього року вовки надзвичайно голодні. Дичини в лісах удосталь, незважаючи на зниження популяції зайців. Бо довговухі не основна здобич хижака — вовки радше полюють на бобрів, косуль та молодняк диких кабанів. А щодо «собакововка», то такі схрещення в Україні взагалі не зустрічаються.
Тож говорити про катастрофічне нашестя вовків нема підстав. Тим більше що працівники служб єгерської та лісової охорони постійно проводять полювання на них задля регулювання популяції цих тварин.
Михайлина ЗІНЧУК.
Житомирська область.
Житомирська область.
0 коммент.:
Дописати коментар