Між собою дерева спілкуються за допомогою ароматичних речовин. Коли в африканській савані жирафи поїдають листя акації крученої, дерево протягом декількох хвилин виробляє отруту. Жирафи про це знають і продовжують обід на відстані не менше ста метрів. Причина в тому, що надгризена акація виділяє в повітря етилен, який сигналізує сусідам про небезпеку, і найближчі дерева теж виділяють в листі токсини.
Недолік ароматичних речовин полягає в тому, що їх швидко розвіює вітер. Тому дерева посилають свої повідомлення через коріння, об'єднані в мережу представників одного виду. Ці оповіщення передаються не тільки через хімічні сполуки, але і електричні імпульси, які поширюються зі швидкістю один сантиметр на секунду. Цього достатньо для того, щоб підготуватися до нападу шкідників.
Підземна мережа складається не тільки з коренів дерев, а й кілометрів грибних гіф. Один-єдиний гриб протягом декількох століть може об'єднати цілі ліси. За підтримку роботи підземного «інтернету» гриби отримують від дерев органічні речовини, які вони не можуть самостійно виробляти.
Деякі дерева і гриби утворюють стійкі пари з взаємовигідним співробітництвом. Наприклад, сосна Веймутова живить «свої» гриби, лаковіцу двобарвну, вуглеводами. Якщо гриб недоотримує азот, він виділяє в ґрунт отруту, що вбиває маленьких комах - ногохвосток. Вони стають добривом для дерева і гриба.
Дуб з допомогою рижію дубового збільшує ефективність роботи кореневої системи - вбирає більше води і поживних речовин.
Але не всі дерева покладаються на підтримку побратимів. Існують види-піонери, які поодинці освоюють нові території. Вони пристосовані до життя, де кожен сам за себе. Кора берези містить речовину бетулін, яке відбиває сонячне світло і захищає від опіків. Крім того, вона просякнута маслами, неприємними на смак для рослиноїдних тварин.
Осика, або тополя тремтяча, теж відноситься до видів-піонерів. Її листя реагують на найменший подих вітру. Вони підвішені на спеціальних черешках і підставляють сонцю то одну, то іншу сторону. На обох поверхнях листа осики відбувається фотосинтез. У той час як у інших дерев нижня частина зарезервована для дихання. Це дозволяє осиці виробляти більше енергії і рости швидше.
Столітні дитсадівці
Деякі дерева «домовляються» про час розмноження. Якщо хвойні види поширюють свої насіння щорічно, то листяні дотримуються іншої стратегії. Букові горішки і жолуді - улюблена їжа кабанів і косуль. Щоб захиститися від своїх недругів, буки і дуби цвітуть раз в 3-5 років. Без поживних плодів кабани та козулі не можуть накопичити жир, необхідний для зимівлі. До наступної весни кількість тварин знижується, і в результаті проростає достатню для відтворення кількість горішків і жолудів.
У лісовій лотереї виграють справжні щасливчики. Чотирьохсотрічний бук за своє життя виробляє 1,8 мільйона горішків. З них тільки один стане дорослим деревом. Всіх інших або з'їдять тварини, або перетворять в гумус гриби і бактерії. Маленькі буки десятиліттями живуть в тіні своєї матері, чекаючи її падіння. Вони могли б рости по півметра за сезон, але зупиняє брак світла.
Крізь щільні крони буків до поверхні землі проникає лише 3% сонячного світла. Цього достатньо для виживання, але не для повноцінного росту і створення огрубілого стовбура. Маленькі буки висотою від метра до двох можуть виявитися зовсім немолодими - їх вік становить близько ста років. Таке жорстке виховання в лісовому дитячому садку має свій сенс. Вчені встановили, що повільне зростання забезпечує довге життя дерева. Крім того, малюки не залишаються без підтримки: матері підгодовують їх через коріння цукром та іншими поживними речовинами.
Крізь щільні крони буків до поверхні землі проникає лише 3% сонячного світла. Цього достатньо для виживання, але не для повноцінного росту і створення огрубілого стовбура. Маленькі буки висотою від метра до двох можуть виявитися зовсім немолодими - їх вік становить близько ста років. Таке жорстке виховання в лісовому дитячому садку має свій сенс. Вчені встановили, що повільне зростання забезпечує довге життя дерева. Крім того, малюки не залишаються без підтримки: матері підгодовують їх через коріння цукром та іншими поживними речовинами.
Низькі дерева використовують будь-яку можливість для того, щоб отримати більше світла. Наприклад, вони пізніше, ніж їх високі родичі, скидають листя, щоб виграти кілька тижнів активного фотосинтезу. Листопад захищає від зимових буревіїв, зменшуючи площу поверхні, що овіюється вітром. Але для дерев під кронами гігантів бурі не страшні, і ці види можуть ризикнути відстрочити листопад. У боротьбу за світло вступають і первоцвіти. Приземні рослини використовують короткий період, поки ліс не зануриться в напівтемряву. А ми можемо порадіти красі квітучого лісу ранньою весною.
Залишити ліс в спокої
Штучно насаджений ліс нагадує великий город. Залежно від виду дерева його вирубують приблизно в столітньому віці. Такий ліс позбавлений тонких і цінних зв'язків між усіма живими організмами, які утворюють екосистему древніх незайманих лісів. Петер Вольлебен впевнений, що найбільш стійкий і продуктивний ліс - це той, який існує без втручання людини. Тваринний світ старого лісу включає безліч малопомітних, але важливих видів. Деякі з них не можуть пройти більше десяти метрів, наприклад жуки-довгоносики. Наявність цих комах свідчить про довгу, безперервну лісову історію.
Новий ліс дуже повільно відновлює свою екосистему. У національному парку «Люнебургска пустка» в Німеччині більше ста років тому посадили дубові ліси на сільськогосподарських угіддях. Вчені припускали, що вже через кілька десятиліть ґрунт буде заселений нарешті спільнотою грибів і бактерій. Однак вони помилилися: у видовому розмаїтті залишилися великі діри, що мають істотне значення для екосистеми.
Щоб ліс досяг свого врівноваженого стану, задуманого природою, повинно пройти декілька століть. Для цього нам слід залишити його в спокої. Дуже важливо зберегти хоча б невелику кількість незайманих лісів як сховище видового різноманіття. Автор книги працює лісничим в громаді Хюммель, яка вирішила зберегти свої букові ліси своєрідним способом. Частина лісу відводять під поховання урн з прахом - дерева здають в оренду як живі надгробні пам'ятники. Відмова від вирубки інших ділянок компенсують компанії, які таким чином хочуть внести свій вклад в охорону навколишнього середовища.
Ліси потрібні не тільки видам, що їх складають, а й планеті в цілому. Всім відомо, що вони виробляють кисень, але це не єдиний їхній внесок в біосферу. Ліс працює як величезна водяна помпа, яка качає воду від морів углиб континенту. Кругообіг води повинні підхопити дерева. Влітку ліси виділяють велику кількість вологи, з якої знову утворюються хмари. Ця водяна помпа функціонує настільки добре, що опади в деяких регіонах планети - наприклад, в Амазонської низині - навіть на відстані багатьох тисяч кілометрів, в середині континенту, майже не відрізняються від опадів на узбережжі. Єдина умова - від моря до найвіддаленішого куточка повинен бути ліс.
Бездумне вирубування лісу шкодить не тільки природі, але й самому людству. Нам потрібен ліс для чистого повітря, захисту від паводків і зсувів, регуляції клімату - і з багатьох інших причин.
Петер Вольлебен
Новий ліс дуже повільно відновлює свою екосистему. У національному парку «Люнебургска пустка» в Німеччині більше ста років тому посадили дубові ліси на сільськогосподарських угіддях. Вчені припускали, що вже через кілька десятиліть ґрунт буде заселений нарешті спільнотою грибів і бактерій. Однак вони помилилися: у видовому розмаїтті залишилися великі діри, що мають істотне значення для екосистеми.
Щоб ліс досяг свого врівноваженого стану, задуманого природою, повинно пройти декілька століть. Для цього нам слід залишити його в спокої. Дуже важливо зберегти хоча б невелику кількість незайманих лісів як сховище видового різноманіття. Автор книги працює лісничим в громаді Хюммель, яка вирішила зберегти свої букові ліси своєрідним способом. Частина лісу відводять під поховання урн з прахом - дерева здають в оренду як живі надгробні пам'ятники. Відмова від вирубки інших ділянок компенсують компанії, які таким чином хочуть внести свій вклад в охорону навколишнього середовища.
Ліси потрібні не тільки видам, що їх складають, а й планеті в цілому. Всім відомо, що вони виробляють кисень, але це не єдиний їхній внесок в біосферу. Ліс працює як величезна водяна помпа, яка качає воду від морів углиб континенту. Кругообіг води повинні підхопити дерева. Влітку ліси виділяють велику кількість вологи, з якої знову утворюються хмари. Ця водяна помпа функціонує настільки добре, що опади в деяких регіонах планети - наприклад, в Амазонської низині - навіть на відстані багатьох тисяч кілометрів, в середині континенту, майже не відрізняються від опадів на узбережжі. Єдина умова - від моря до найвіддаленішого куточка повинен бути ліс.
Бездумне вирубування лісу шкодить не тільки природі, але й самому людству. Нам потрібен ліс для чистого повітря, захисту від паводків і зсувів, регуляції клімату - і з багатьох інших причин.
Петер Вольлебен
0 коммент.:
Дописати коментар