Як досягти порозуміння лісівникам і екологам?
Тема нашестя короїдів, всихання лісу та санітарних правил дуже актуальні останнім часом. До обговорень цієї проблеми підключаються не тільки фахівці з лісового господарства та науковці, а й екологи, які мають іншу від лісівників думку. Доктор с.г. наук, професор, академік лісівничої академії наук України, завлабораторії захисту лісу Українського НДІ лісового господарства та агролісомеліорації Валентина Мєшкова спробує розставити всі крапки над «і» у цій непростій темі.
У липневому випуску «Лісового та мисливського журналу» вийшла стаття лісового ентомолога М.М. Завади «Мушу застерегти», в якій висловлюються зауваження стосовно змісту «Санітарних правил у лісах України» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 756 у частині, до якої «причетні» екологи – представники Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ), Всеукраїнської екологічної ліги та Мінприроди. Із зауваженнями до цієї статті на Українському лісовому порталі (lisportal.org) виступив директор КЕКЦ В.Є. Борейко «Самые главные враги леса, оказывается, экологи», на що відповів М.М. Завада на сайт «Лісівник» (lesovod.blogspot.com). Я, біолог за освітою, працюю в УкрНДІ лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького з 1973 року. Завжди намагалася вникнути у різноманітні питання лісової науки в теорії та на практиці. Тому, для мене важливо зменшити непорозуміння лісівників і екологів.
Лісогосподарські факультети готують інженерів лісового господарства, усі дії яких спрямовані на вирощування продуктивних лісів і одержання за мінімальних витрат коштів і часу максимального обсягу деревини найвищого ґатунку та, відповідно, вартості. Діяльність інженерів лісового господарства суворо регламентована інструкціями, рекомендаціями й настановами, необхідністю дотримання планових термінів здійснення тих або інших заходів, які часто не враховують регіональних особливостей перебігу природних явищ, сезонного розвитку дерев і, тим більше, комах і збудників хвороб, які за певних умов можуть заподіяти шкоду лісові. Заходи захисту лісу лісівники сприймають як можливість застосувати певні «ліки» та одержати з найменшими витратами праці великі обсяги лісової продукції.
На відміну від інженерів лісового господарства, випускники класичних університетів добре знають ботаніку, зоологію, екологію, систематику певних груп організмів. Вони сприймають ліс, як екосистему, де мають підтримуватися різноманіття на різних рівнях і повна завершеність трофічних ланцюгів. Класичні біологи добре усвідомлюють, що ліс є найбільш значним (після океану) джерелом кисню, що він затримує вуглекислий газ, який у надмірних обсягах утворюється внаслідок діяльності людини, і для них зовсім неважливо, чи то будуть стрункі сосни чи дуплисті дуби, тим більше, що останні є місцем перебування багатьох організмів. Біологи далекі від понять «план заготівлі деревини» і не уявляють, що «рубки догляду за лісом» – це не знищення лісу, а захід, який сприяє формуванню певного складу та структури насаджень, розвитку дерев із певними цільовими властивостями – або високих і струнких, або менш високих, але з великим діаметром.
Впровадженню знань класичних біологів у вирішення прикладних проблем значною мірою заважає зневажливе чи несхвальне ставлення до них лісівників. Водночас у багатьох країнах Європи лісові дослідні інститути охоче залучають у спільні проекти випускників класичних університетів – ґрунтознавців, біологів, географів, хіміків, тому що саме на стику наук може розкритися істина. У Білорусі до вирішення питань захисту лісу від короїдів залучені фахівці університету, Інституту захисту рослин, Інституту лісу тощо. Участь мікологів, ентомологів, селекціонерів і лісівників у міжнародному проекті з проблеми всихання ясена дала змогу не тільки поглиблено вивчити патогенні властивості збудника, питання резистентності й толерантності дерев, але й розробити заходи щодо зменшення негативних наслідків епіфітотій халарового некрозу для популяцій різних видів ясена та пов’язаних із ними десятків інших організмів.
Яскравим прикладом непорозуміння лісівників і екологів є дискусія лісового ентомолога М.М. Завади та еколога В.Є. Борейка. Намагатимуся надати відповіді за її ключовими пунктами.
1. І старі, й нові «Санітарні правила…» мають купу недоліків. Вони дають підставу для проведення вибіркових чи суцільних санітарних рубок, але поліпшенню виконання функції оздоровлення лісу не сприяють. Кількісні показники максимально допустимого обсягу сухостою не обґрунтовані, оскільки мають бути різними при запасі деревини 100 чи 600 куб. м/га чи в різних типах лісу. Гранична повнота для проведення суцільних санітарних рубок також не обґрунтована і має залежати від регіону – 0,3 для степової зони може бути нормою, а для лісової – катастрофою, за поступового зрідження – нормою, а за різкого – катастрофою.
Старий сухостій не є джерелом комах, шкідливих для живих дерев. За його вилучення ліс втрачає багато корисних комах і грибів, які знищують шкідливих комах, є антагоністами шкідливих грибів, а також сприяють швидкому розкладанню мертвих рослинних залишків. Тому, старий сухостій варто вилучати не з метою збереження «вигляду» лісу і не з метою захисту від шкідників, а у випадку, наприклад, підготовки площі для створення лісових культур. Пожежна небезпека від сухостою менша, ніж від куп залишків від рубок освітлення та прочищення, тим більше, що останні, які мають свіжий луб, можуть заселяти шкідливі для лісу комахи. Поблизу доріг, у рекреаційних лісах – стежок, місць стоянки машин тощо сухостійні дерева слід обов’язково терміново вилучати, незалежно від їхньої кількості, а рекреантам у таких лісах слід пересуватися лише по визначених стежках, а відпочивати та смітити у спеціально відведених місцях.
2. Глобальні зміни клімату є фактом. На жаль, за прогнозами, склад порід у лісах має змінитися у наступні десятиліття. З цього погляду лісовому господарству варто вчасно одержати ділову деревину порід, які всихають. За неможливості їхнього відновлення виявити такі породи, які витримають несприятливі зміни, дадуть змогу одержувати продукцію лісового господарства, можливо, нижчої якості та меншої кількості, але збережуть лісове середовище та виконувані лісом функції – продукування кисню, накопичення вологи, захисту ґрунту від ерозії, забезпечать ніші перебування сотень організмів.
Саме всихання «товстіших» дерев, про які пише М.М. Завада, є ознакою патологічного відпаду, оскільки під час природного відпаду гинуть дерева з найменшим діаметром.
3. За концепцією П. Маніона, існують чинники ослаблення лісу трьох груп:
– чинники тривалої дії, які створюють передумови (predіsposіng factors); це – клімат, лісорослинні умови, хронічний вплив забруднювачів повітря низької концентрації;
– чинники нетривалої дії, які ініціюють негативні зміни стану лісів (іncіtіng factors); це – короткочасні стреси абіотичного та біотичного походження, зокрема, пошкодження листя/хвої комахами, морозом, посухою, нетривалий вплив отруйних речовин високої концентрації;
– чинники, які сприяють процесу ослаблення лісів (contrіbutіng factors): розмноження короїдів, грибні захворювання дерев тощо.
Таким чином короїди є індикатором погіршення стану лісів, а їхній прояв є найбільш помітним. Короїди є в усіх лісах, але інтенсивність спалаху зростає, коли з’являється велика кількість доступних для заселення дерев, ослаблених різними чинниками, чи вітровальної або заготовленої деревини.
4. Вирубування дерев на великих ділянках після вітровалу, пожеж та в інших випадках (особливо навесні та влітку) призводить до того, що одна чи всі стіни лісу на межі зі зрубом раптово стають сильно освітленими. Крона росте в бік освітлення, корені відстають, утворюється важіль, деякі корені рвуться, що ослаблює дерево. Дерева узлісь сприйнятливі до морозу (морозобоїни), жари (опіки), блискавки. Стовбур таких дерев нагрівається, а ґрунт біля них і кора втрачають вологу. Освітлені крони приваблюють комах-хвоєлистогризів, стовбури – короїдів. Ці комахи швидко розвиваються в умовах високої температури та зменшеної вологості, спроможні започаткувати додаткові покоління. Дерева на межі зі зрубами часто всихають, але якщо їх вилучити, сохнуть наступні ряди дерев. На межі зрубів із шириною, що ненабагато більша від висоти дерев, такі наслідки менші.
5. «Боротися» з короїдами неможливо, вилучення заселених дерев не зменшує їхню чисельність, навпаки, може зрости кількість сприйнятливих для заселення дерев поряд із вирубаними у зв’язку з механічними пошкодженнями та раптовим освітленням.
6. Шкоду лісу під час масових розмножень комах зменшує створення, де можливо (не в сухих борах!), мішаних, багатоярусних, різновікових насаджень. Шкоді заготовленої деревини можна запобігти вчасним вивезенням і утриманням в умовах, за яких загинуть шкідники, що її вже заселили.
7. Заборона проведення у «сезон тиші» санітарних рубок, але не рубок головного користування, не має сенсу. У багатьох країнах від березня до вересня заборонені всі рубки, лише у другій половині літа дозволене «раннє зріджування», що відповідає нашим «освітленню» та «прочищенню».
Вилучати заселені короїдами з осені дерева необхідно до початку «сезону тиші». У випадку вітровалу чи пожежі заготовлену деревину необхідно терміново вивезти, а за неможливості вивезення корувати чи обробити інсектицидами. Жуки з дерев, заселених у квітні-травні, вилітають наприкінці червня. Якщо заселені дерева виявлені, а необхідні папери оформлені, залишається час на вирубання заселених дерев.
Дуже важливим є уточнення термінів початку та закінчення «сезону тиші» за регіонами. Зважаючи на те, що періоди гніздування птахів пов’язані з періодами появи корму (комах, листя, плодів тощо), а останні залежать від ходу температури в окремій місцевості, терміни початку та закінчення «сезону тиші» орнітологам бажано пов’язати не з календарними датами, а з фенологічними сигналами, припустимо, з розпусканням листя берези (дата стійкого переходу температури через 10° С).
8. Цілком правий В.Є. Борейко щодо ролі мертвої деревини, яка є субстратом розмноження багатьох видів рослин, тварин, грибів, що перетворюють її на органічні речовини, важливі для росту наступних поколінь лісу. У лісі, звідки намагаються вивезти всю «мертву» деревину, не тільки зменшене біорізноманіття, але й роками лежать нерозкладені стовбури чи їхні відрізки.
9. Стосовно охоронної зони для чорного лелеки радіусом 1000 м, тобто площею 314 га, то відомі випадки, коли місця гніздування цього птаха приховували або навіть руйнували гнізда (Андрій Бокотей «Чи виживе чорний лелека в охоронній зоні»). Це питання необхідно глибше вивчити та передбачити механізм впровадження з мінімальними збитками.
10. Термін «виховання лісу» є класичним від часів Г.Ф. Морозова і має на увазі заходи під час вирощування лісу, формування певних складу порід, регулювання густоти для одержання певних сортиментів тощо, причому під час доглядів завжди намагаються вилучати дерева з дефектами та ослаблені екземпляри. І все одно спалахи короїдів періодично виникають у різних регіонах після пожеж, вітровалів та інших стихійних лих, коли раптом з’являвся великий обсяг доступного для заселення субстрату.
Водночас нікому не видається влучним знищити населення, щоб зупинити епідемію грипу чи навіть холери. Так само не варто знищувати поголів’я свиней для захисту від африканської чуми чи всі сосни для захисту від короїдів. Саме у ПЗФ є можливість простежити природну заміну порід, якщо вона відбудеться за поточної тенденції зміни клімату, та побачити, які саме породи виживуть. Можливо, що доведеться у деяких регіонах вести господарство на березу та осику упродовж певного періоду, поки відновиться сосна. Тому й не варто зараз здійснювати масштабну реконструкцію малоцінних насаджень, хіба що експериментально на окремих ділянках.
Валентина МЄШКОВА,
“Лісовий і мисливський журнал”
https://ekoinform.com.ua/?p=4877
0 коммент.:
Дописати коментар