Недаремно в народі кажуть, що дерево пізнають по тому, що воно родить, а людину – по тому, що вона робить. Саме справи розкривають сутність людини, розповідаючи про неї красномовніше за будь-які слова. І від того, який багаж у людини за плечима, залежить, наскільки легким є її життєвий шлях. Адже якщо працюєш з душею та самовіддачею, то й результат не забариться.
Традиційно у третю неділю вересня в Україні відзначають професійне свято – День працівника лісу. Особливо в цей день хочеться згадати людину, яка 28 років працювала майстром лісу в Козинському лісництві – Миколу Васильовича Тимченка.
В інтерв’ю кореспонденту «Козинської громади» Микола Васильович з гордістю розповідає про своїх батьків, які життя віддали лісу. Мати Миколи Васильовича була лісокультурницею, батько – водієм. Ще з босоногого дитинства майбутній працівник лісу успадковував любов до зеленого дива природи. Бо що може бути цікавішим, ніж побачити лісопосадки, створені власними руками, через 20–30 років. Вже тоді, з першими трудовими мозолями збагнув ціну людської праці, усвідомивши, скільки титанічних зусиль приховує за собою безмежжя лісових просторів.
– Щоб виростити ліс, потрібно не менше 100 років. У мене було 720 гектарів лісу, я знав кожен гектар. Кожні 10 років робиться рубка. Догляд за лісом необхідний протягом багатьох років, від посадки до переходу у стиглий деревостан, – розповідає Микола Васильович.
Ліс – це і звірі, цілюще зілля, ягоди, гриби, джерела, птахи, рослини. Ліс має економічне значення, це передусім деревина. І ще – лісові дороги, джерела, туристичні маршрути та стежки і багато-багато іншого. За всім цим потрібно постійно прискіпливо пильнувати, аби зберегти біорізноманіття для майбутніх поколінь.
– У Козині зростають сосни. Якщо ліс згорів, ми вирізали і досаджували, – згадує Тимченко.
За словами Миколи Васильовича, лісові культури в Козинському лісництві без перебільшення були і є найкращими. І хоч обсяги їх досить значні, молоді насадження тут завжди були своєчасно доглянуті.
Це лише на перший погляд праця майстра лісу може здатися легкою, мовляв, ліс і сам по собі ростиме, – говорить Микола Васильович. Мало хто замислюється, скільки треба крихітному сіянцеві часу, аби перетворитися на кремезне дерево, і скільки загроз може завадити цьому зростанню. В перші роки життя культури потребують постійного догляду. В подальшому ж не менш важливе завдання – захистити насадження від шкідників, незаконних рубок та пожеж.
І роботи на кожному напрямку , за його словами, зовсім не бракувало. Проте, однією з найважчих майстер лісу називає боротьбу з пожежами.
– У мене був такий випадок, я ще в лісі не працював, горить ліс над дорогою, стоять машини, вискакують люди, я знімаю з себе піджак і починаю гасити, – згадує Тимченко.
Лісове господарство – справа почесна і важка. І не кожному до снаги виснажлива праця, яка часом забирає і свята, і будні. Для кого праця – радість, для того й життя – щастя. Щастя займатися улюбленою справою, результати якої – не на роки, а на віки.
01.10.19 - 19:37
0 коммент.:
Дописати коментар