Нехай гниє, або "Турбота про державу"

АКТУАЛЬНО

Держлісгоспи Житомирщини стрімко скорочують обсяги реалізації деревини


Лісова галузь ще донедавна забезпечувала Україну значними надходженнями валюти, експортуючи за кордон пиломатеріали і необроблену деревину. На Житомирщині, де найбільші в Україні площі лісів, держлісгоспи у багатьох районах — бюджетоутворюючі підприємства з великою кількістю працівників. Однак останнім часом у галузі почався економічний спад, що вже призвів до скорочення робочих місць і зниження зарплат.

З нинішніми тенденціями навіть заготівля пиловнику може стати збитковою. Фото надав автор


Хроніка втрат

На 1 вересня цього року в держлісгоспах Житомирщини штатних працівників стало на 324 особи менше, ніж було на цю дату торік. Це майже кожен двадцятий, а заробіток тих, хто не втратив роботи, впав у середньому на 812 гривень. Це попри те, що висока лише для поліської глибинки заробітна плата майже 10 тисяч гривень, які важкою працею ще рік тому заробляли лісівники, значною мірою впливала на рейтинг області, що традиційно в переліку відстаючих за рівнем доходів населення.

Обсяги лісозаготівель у держлісгоспах Житомирщини впали майже на 9%. Переважно за рахунок рубок формування і оздоровлення лісів, обсяги заготовленої деревини від яких скорочено майже на 13%, тимчасом як на рубках головного користування — лише на 2,8%. Іншими словами, якщо зрілі дерева заготовляють фактично незмінними темпами, то невигідне для лісівників прорідження молодих насаджень і прибирання сухостою, де головна продукція — дрова і технологічна деревина, під загрозою припинення, що вкрай небезпечно для лісу.

Єдине, що мало б радувати, — збільшення суми податків, які сплатили держлісгоспи до бюджетів усіх рівнів. Вони зросли з 393,1 до 435,5 мільйона гривень, тобто на 10,8%. Однак після детальнішого аналізу неважко з’ясувати, що ситуація в лісовій галузі нагадує корову, яку ніхто не годує, але всі старанно доять, виціджуючи останнє молоко.

Відібравши додатково 42,4 мільйона гривень податків, держава втратила 18,4 мільйона гривень, на які скоротились обсяги надходжень єдиного соціального внеску за рахунок скорочення кількості працівників і зменшення їхніх зарплат. Крім того, майже на 15% впав чистий прибуток держлісгоспів, 50% якого вони, згідно з вимогами нормативних документів, перераховують державі. У підсумку лісова галузь опинилася перед загрозою перетворення з рентабельної на збиткову, що дасть підстави для приватизації чи передачі в концесію лісів, які нині у власності всього українського народу.

Дрова, які можуть і мають бути вигідною альтернативою імпортному газу чи золотій за ціною сонячній енергетиці, вже вигідніше згноїти в лісі, ніж торгувати ними?


Ударний мораторій

Лісівники пов’язують нинішні негаразди насамперед з чинним в Україні мораторієм на експорт кругляку. Однак його запровадили ще 1 листопада 2015 року (за винятком деревних порід сосни), а в повному обсязі — із 1 січня 2017-го. На перший погляд, нібито нелогічно, що мораторій на вивезення сировини з найбільш проблемних через масове всихання хвойних дерев ударив по економіці лісгоспів аж через рік після набрання чинності.

Насправді у країні дуже складна ситуація з переробкою тих обсягів лісу, які раніше йшли на експорт. Дрібні й переважно напівлегальні пилорами не здатні ні виконати це завдання, ні дати продукцію, що відповідає європейським вимогам якості, ні формувати великі експортні партії товару, цікаві закордонним покупцям.

В іноземних інвесторів, про масовий прихід яких в Україну репетували ініціатори запровадження мораторію, немає жодного економічного інтересу відкривати великі деревопереробні підприємства в нашій країні. Хоч нас переконували, що, як у ситуації із запровадженням заборони на експорт насіння соняшнику, закордонні бізнесмени не матимуть іншого виходу, ніж будувати заводи, щоб мати змогу експортувати українські пиломатеріали.

На відміну від насіння соняшнику, яке складніше транспортувати, ніж олію, із кругляком усе навпаки. Вивозити колоди набагато простіше, ніж дошки і бруси, не кажучи вже про сотні різноманітних деталей з деревини. Ще складніша і дорожча доставка готових меблів, елітних дерев’яних дверей та іншої продукції, що боїться ударів, вологи, відкритого сонця, перепадів температур.

Виникає підозра, що мораторій, який, до речі, суперечить нормам СОТ, проштовхували під цілком конкретні приватні інтереси наближених до тодішньої влади бізнес-структур. Підсумком цього стала нинішня ситуація, коли в найбільшій за обсягами лісу області України лише два потужні деревообробні підприємства, одне з яких спеціалізується на переробці пиловнику хвойного, а друге — на виготовленні деревоволокнистих плит із технологічної деревини.

Рушниця, що мала вистрелити

До пори до часу обидва підприємства купували ліс за прийнятною для лісівників ціною. Однак за аналогією з театром, де рушниця, побачена глядачами на сцені у першій дії, до завершення вистави обов’язково вистрелить, створене завдяки мораторію монопольне становище мало рано чи пізно спрацювати.

Із другого кварталу цього року закупівельна ціна на пиловник хвойний стала падати і зменшилася вже на 37,5%. Вартість так званої технологічної деревини, що йде на виготовлення плит МДФ, впала тільки на 22%, однак вона до цього вже була нижчою, ніж собівартість заготівлі лісівниками знеособленого кубометра деревини.

Ще гірша ситуація на вітчизняному ринку сировини для виготовлення фанери. Наприкінці минулого року кубометр деревини, придатної для цього, коштував 3 тисячі гривень, а нині його вартість зменшилася до 1,2 тисячі гривень. Виробники фанери пояснюють це засиллям на вітчизняному ринку дешевої продукції з Білорусі й Росії, через що вони змушені знижувати ціну, перекладаючи свої втрати на держлісгоспи.

У підсумку рятівним кругом для них стали власні деревопереробні цехи, які впродовж фактично всієї історії незалежної України вимагали ліквідувати грантоїдів від екології. Мовляв, лісівники мають лише ростити й охороняти ліси, а рубати, переробляти і торгувати — це прерогатива бізнесових структур.

Однак нині держлісгоспи Житомирщини завдяки господарській діяльності не тільки щорічно сплачують до бюджету майже півмільярда гривень податків, а й фінансують видатки на догляд і охорону лісів власним коштом. За вісім місяців цього року на це витрачено 328,8 мільйона гривень.

Якщо держлісгоспи доведуть до збитковості, то всі ці витрати ляжуть на держбюджет. До речі, красномовний доказ того, скільки у нинішній деревній кризі об’єктивних і суб’єктивних причин, — те, що експортна вартість продукції, виробленої в деревообробних цехах держлісгоспів, з початку року зменшилася на 14%. А вітчизняні деревообробники, знизивши закупівельні ціни більш ніж на третину, зі сльозою на очах переконують, що це зумовлено тільки не вигідним для експортерів зміцненням курсу гривні та зміною кон’юнктури на світових ринках.

Прокурор — москаль, а закон — тайга?

Не менш болючою проблемою стала реалізація дров, з експортом яких за кордон нещадно боровся в період роботи головою Закарпатської ОДА Геннадій Москаль. Як у свинячій чи яловичій туші фактично незмінний відсоток м’яса і кісток, у дереві є пропорція розподілу на стовбур (пиловник) і дрова.

Вартість заготівлі кубометра деревини на Житомирщині — 700 гривень. За знайомою кожному аналогією з ціною м’яса і кісток, дорожчою і потрібнішою покупцям продукцією перекривають втрати від реалізації фактично відходів, якими в лісовій галузі є дрова. Отож за щастя було продати цю дешеву і мало затребувану на внутрішньому ринку паливну деревину за кордон. Однак після того, як сотні вагонів застрягли на кордоні, залізничники фактично призупинили співпрацю з лісівниками, а нині високі залізничні тарифи зробили цей транспорт збитковим для перевезення дров.

Найцікавіше, що підстав для гучних заяв про нібито масове вивезення за межі України технологічної деревини під виглядом паливної сировини насправді не було, хоч свята правда: іноземні партнери повідомляли про замовлення першої, а держлісгоспи — про відправлення дров. Причина була в різниці між європейськими і ще радянськими стандартами, які в Україні з 1 січня цього року нарешті стали відповідати загальноприйнятим вимогам.

Відтепер замість дров є «деревина дров’яна непромислового використання» діаметром від 2 см і довжиною 0,25—1,9 м, та «деревина дров’яна промислового використання» діаметром від 5 см і довжиною 2—4 м. Крім того, змінилось офіційне найменування деревини, призначеної для розпилювання на низькоякісну продукцію типу тарної обрешітки тощо.

Однак наш поїзд у прямому значенні слова вже пішов, і місце України на європейському ринку зайняли Білорусь і Росія. В останній, до речі, у віддалених регіонах заготівлею дров не переймаються, за законом тайги спалюючи їх або кидаючи гнити в лісі.
Ламати — не будувати…

Прибуток держлісгоспів — різниця між реалізаційною вартістю знеособленого кубометра деревини та собівартістю його заготівлі. Перша з початку цього року на Житомирщині впала із 986 до 715 гривень. Саме різниця 15 гривень нині відділяє лісову галузь від нульової рентабельності, за якої не буде з чого ні платити податки, ні відновлювати і доглядати ліс. Щоб фактично лише подовжити агонію держлісгоспів, вони вже змушені скорочувати працівників і зменшувати зарплати.

Скасуванням горезвісного мораторію на експорт кругляку ситуацію вже не виправити, що красномовно засвідчує затишшя з вимогами цього від колишніх торгових партнерів України. Наше місце зайняли експортери з Білорусі й Росії, а початок масштабного всихання хвойних лісів у Західній Європі та велетенські вітровали зумовили збільшення пропозиції і зниження потреби в імпорті з-за меж ЄС.

Натомість у нас і далі ховають голову в пісок і дотують високими «зеленими» тарифами сонячну та вітрову енергетику, будують міні-ГЕС та вирощують енергетичну вербу, ігноруючи те, що за збереження нинішніх тенденцій вже за лічені місяці тисячі кубометрів дров просто гнитимуть у наших лісах. Це буде дешевше, ніж заганяти держлісгоспи у фінансову яму, штучно створену задля чиїхось бізнесових інтересів під виглядом «турботи про державу».

Віктор ШПАК
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/nehaj-gniye-abo-turbota-pro-derzhavu/