Правила, які завдають шкоди лісовому господарству більше, ніж шкідники і хвороби.
Мені, як громадянину України, людині, яка все життя пов’язала з лісом, дуже цікаво знати, хто автор «Санітарних правил в лісах України» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р., № 756).
Я багато бачив різних постанов, правил, але такої кількості дурниць в одному документі читати не доводилось. Розумію, говорити такі речі про документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, це, мабуть, занадто, але я висловлю свою особисту думку, спробуйте переконати, що це не так. Вважаю, що ті, хто написали ці «Санітарні правила в лісах України» (далі Правила), не мають елементарних технічних знань про ліс. Дивує, куди дивились профільні відомства, установи, інститути, інспекції, яких в Україні достатньо, коли ухвалювались ці Правила.
А тепер все по черзі: Зверніть увагу на пункт 6 Правил. «Санітарні рубки призначаються в насадженнях, ушкоджених пожежами, шкідниками, хворобами лісу, внаслідок аварій та стихійного лиха, що викликають деградацію лісових деревостанів». Отже, в насадженнях.
Пункт 27. «Суцільні санітарні рубки проводяться шляхом вирубування сухостійних, відмираючих і дуже ослаблених дерев, пошкоджених пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха, лише у деревостанах, в яких проведення вибіркових санітарних рубок призведе до зменшення повноти насаджень нижче 0,1».
Виходить, автор чи автори, не знають, що насаджень з повнотою 0,1–0,3 (а молодняки навіть 0,4) не буває – це РІДКОЛІССЯ, яке відноситься до не вкритих лісовою рослинністю ділянок, так само як зруби та галявини. І ще, повнота насадження визначається без урахування сухостою.
Давайте ці недолугі Правила спробуємо виконати.
Заходимо у виділ, визначаємо повноту – повнота 0,2.
Отже, це вже не насадження (адже насаджень з повнотою 0,2 не буває) – воно загибле і тоді логічним є суцільна санітарна рубка, але згідно з Правилами суцільну рубку ми провести не можемо, повнота не менша 0,1, отже, призначаємо вибіркову і залишаємо рідколісся – не вкриту лісом ділянку.
І ще п. 28. «Обсяги ліквідної деревини, яка заготовляється під час проведення суцільних санітарних рубок у пристиглих, стиглих та перестійних насадженнях у категоріях лісів, де дозволено проведення рубок головного користування, зараховуються до обсягів використання розрахункової лісосіки та обсягів фактично заготовленої в порядку рубок головного користування деревини».
Питання? Якщо дозволено головне користування і насадження стигле, навіть перестійне, то до чого тут взагалі санітарні рубки. Тобто завдяки цим Правилам ми можемо залишити рідколісся непросто з деревами, а з стадійно старими деревами, а при повноті 0,3 – це 120–180 м куб./га, з яких можна було отримати цінні сортименти, пиловник, натомість за рік-два вони стануть дровами і просто пропадають. І скільки гектарів таких лісових ділянок по Україні?
Це що, потрібно було 80–100 років вирощувати дерева, щоб одними Правилами перевести їх у дрова? Це ж просто злочин!
А от залишити сотні гектарів рідколісь нам не дозволяє Лісовий кодекс.
Адже згідно статті 83. Лісового кодексу «З метою підвищення продуктивності лісів їх власники та постійні лісокористувачі здійснюють заходи щодо зменшення площі земель, зайнятих чагарниками, рідколіссям, низькоповнотними і нестійкими деревостанами».
А це означає, що після проведення однієї рубки, маємо здійснювати другий захід, рубку рідколісь, і якийсь із методів лісовідновлення.
Адже згідно п. 11 Правил «Після проведення санітарних рубок власники лісів, постійні лісокористувачі на основі актів огляду місць рубок проектують заходи з відновлення лісів на відповідних ділянках і забезпечують створення високопродуктивних деревостанів з високими захисними властивостями відповідно до Правил відтворення лісів».
І до чого ми прийшли? Просто замість однієї рубки проведемо дві, при цьому втратимо якість деревини, час на лісовідновлення, і дамо шанс шкідникам.
Усе це завдяки таким «Правилам».
І знову питання до Правил. Згідно п. 5. «Заходи з поліпшення санітарного стану лісів здійснюються незалежно від віку насаджень у лісах усіх категорій».
Якщо так, то що це: «У зонах регульованої і стаціонарної рекреації національних природних парків, буферних зонах біосферних заповідників, загальнозоологічних, ботанічних, лісових, орнітологічних та ландшафтних заказниках забороняється проведення суцільних санітарних рубок». Це що, не категорії?
Якщо це стосується заповідників – це логічно, а в зонах регульованої і стаціонарної рекреації національних природних парків, де логіка?
Нагадаю, рекреація – це активний відпочинок (лат. recreatio – відпочинок) …на лоні природи, з відвіданням національних парків. Автори вважають, що вид сухостою надихає відпочиваючих? Чи будемо чекати, поки сухе дерево впаде комусь на голову, і хто тоді буде відповідати?
Ще один шедевр, мабуть, з інших Правил: «Забороняється здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів навколо місць гніздування хижих птахів, занесених до Червоної книги України (радіусом 500 метрів), та чорного лелеки (радіусом 1000 метрів), токовищ глухарів, тетеруків (радіусом 300 метрів)».
Забороняється здійснення заходів…, навіть не суцільні рубки, а всі заходи! А який сенс? Я ще можу зрозуміти заборону в період гніздування. А так лелека в серпні вилетів, а 314 гектарів лісу в повному володінні шкідників і хвороб. Ура! І навіщо лелеці скільки лісу, він не олень і не кабан, він навіть не харчується в лісі, а гніздиться, як правило, біля озер чи боліт, от їх і зберігайте.
Як ви думаєте, якщо загинуть ці 314 га або лелека змінить місце гніздування, і знову що?… Не буду повторюватись.
А що, як у лісгоспі не один лелека та ще й хижі птахи – ми ж створимо розсадник для шкідників та хвороб.
Може, потрібно визначитись із пріоритетами: буде ліс – будуть і хижі птахи, і лелеки, а не навпаки.
І знову п. 3. Правил «Види, обсяги, строки, місце та особливості здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів визначаються державними спеціалізованими лісозахисними підприємствами».
Ще один пережиток! Виходить так, що ні лісничий, ні головний лісничий не знають ні обсягів, ні місць і навіть визначити сухе це дерево чи ні – не компетентні (їм просто не довіряють), а ось спеціаліст зі спеціалізованого лісозахисного підприємства, – так!
Я розумію так, – з’явилася незрозуміла хвороба чи шкідники і незрозумілі подальші наслідки – тоді потрібен спеціаліст, а яка його необхідність, коли вже сухостій, для чого його дозвіл? Це формальність і поки все узгоджується – втрачається час, втрачається якість деревини і це знову тільки на користь шкідникам та хворобам.
Лісівники в цьому році відвели всю ділянку в суцільну санітарну рубку, але лісопатолог заборонив рубку на полосі 10 метрів завширшки і 70 метрів завдовжки, на якій два десятки дерев, близько 1 куб. м кожне. Був першосортний пиловник, а вже за два місяці хвоя пожовкла, отже, буде свіжий сухостій. А з обох боків цієї полоси лісові культури. І що далі? Де логіка? І ніхто не відповідає за збитки.
Чомусь у суспільстві переважає думка, що лісівники тільки й думають як би все зрубати, а це не так! Потрібно дати можливість лісівникам працювати і відповідати за свою роботу, а не посилатись на недолугу інструкцію, де не потрібно думати, вирішувати питання і відповідати за правильність їх вирішення. Сьогодні головне виконати букву Правил, а ті, хто їх створив, затвердив, ні за що не відповідають.
А такі «Правила» завдають шкоди лісовому господарству більше, ніж шкідники і хвороби.
Мені все ж цікаво знати, хто створив такий шедевр і для чого?
0 коммент.:
Дописати коментар