«Починаємо процес повного перезавантаження влади! Сьогодні маємо перші гучні звільнення», – зауважив Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук під час засідання Кабміну 25 вересня.
Того дня серед «гучнозвільнених» був і досвідчений політик, ексочільник Волині Володимир Бондар. За часів президентства Петра Порошенка він здобув відповідну освіту та «осів» на верхівці Державного агентства лісових ресурсів.
Про розмову з Бондарем домовляємося завчасно. Через декілька тижнів зустрічаємося в офісі підприємства його родини. В приміщенні, окрім нас, більше немає нікого.
Під час розмови Налькович інколи сміється. На деякі питання відповідає чітко, на інші – дещо завуальовано. Як і в 2018-му, розмова виходить об’ємною та жвавою. Як і того разу, знову розпочинаємо наш діалог з лісу… А завершимо – Порошенком.
***
– Чим ви займаєтеся після того, як пішли з верхівки Держлісагентства?– (Сміється) Ви знаєте, є час підбити підсумки. Моя родина займається бізнесом, потрібно подивитися, як там справи. Роботи вистачає насправді.
– Чув, що вам пропонували очолити один із департаментів Держлісагентства. Це правда?
– Ні, я залишаюся в агентстві поза штатом. Мене вивели туди відповідно до нового закону, який передбачає таку опцію. Упродовж пів року керівникам повинні запропонувати посаду не нижче категорії «Б». Якщо претендент тричі відмовиться, то тоді вже звільняють.
– Вам вже щось пропонували?
– Ще ні. Але поки що не призначено керівника Держлісагентства. Можливо, згодом надійдуть пропозиції в галузі або за іншими напрямами.
– А ви готові залишитися в агентстві?
– (Посміхається) Я – командна людина. Якщо отримаю зрозумілі пропозиції, які відповідатимуть моєму внутрішньому баченню та рівню компетенції, то чому б і ні?
– Підсумуйте період, який провели на чолі Держлісагентства: що вам вдалося, а що ні?
– Мені не вдалося звернути увагу керівників держави, що для функціонування лісової галузі потрібні відповідні рішення, враховуючи бюджетні. Я виконував обов’язки голови Держлісагентства упродовж року і не зміг налагодити комунікацію з урядом. Комунікацію, яка б дозволила ухвалити необхідні для процвітання галузі рішення.
На жаль, і зараз немає розуміння, як вирішити проблеми. Мені здається, що поки ситуація залишається невтішною.
Проте нам таки вдалося зробити чимало. Ми запровадили електронні торги. Це питання прозорості реалізації сировини, і зараз вона по-іншому не продається: або на торгах, або через прямі договори. Але за ціною, яку сформував ринок.
Ми відкрили базу даних лісорубних квитків, зовнішніх сертифікатів. Багато технічних питань такого плану було зроблено, але чимало доведеться запровадити керівникам, які опікуватимуться лісом надалі.
– На передостанній сесії Волинської обласної ради було припинено існування «лісової» комісії Анатолія Грицюка. Мені здалося, що його тоді ніхто, окрім «свободівців», не хотів слухати, проте він «відчитався» за роботу і, звісно ж, розкритикував обласне управління. Що ви думаєте про розвиток галузі на Волині? Чи об’єктивна критика?
– Це просто профанація. Така комісія потрібна в обласній раді, а проблеми лісової галузі мусять бути зрозумілими. Але зрозумійте: мене, керівника галузі, до роботи цієї комісії не залучили. Так само мало було у ній профільних спеціалістів – лише декілька людей з відповідною освітою. Але вони – упереджені.
Мета цієї комісії – дискредитувати діяльність когось персонально або управління загалом. Це неправильно. Я вважаю, що питання потрібно вивчати глибоко, досліджувати діяльність підприємств, проблематику, з якою вони зіштовхуються.
Один із висновків Грицюка: галузь в області працює неефективно. Але щороку збільшується сума сплачених податків лісогосподарськими підприємствами. В чому ж неефективність?
– Він сказав, що якби працювали ефективно, то податків було б ще більше.
– (Сміється) Я частково й згоден. Так, можна більше податків заробляти, але для того потрібно розуміти, як вирішити проблеми лісової галузі. Я хочу, щоб таку комісію було створено, але серйозну комісію, об’єктивну та глибоку. Яка не лише даватиме оцінку, а вирішуватиме проблеми лісу.
– Тоді ж вчергове згадували про інцидент у Воротневі. Як ви прокоментуєте ті події вже зараз, коли минуло більше року?
– Це все робиться для того, щоб когось очорнити. Я не розумію, в чому полягає скандал! Може, ви мені скажете, що було неправильно? Давайте змалюємо ситуацію в загальних рисах.
В лісовому господарстві у спадок від Радянського Союзу перейшло багато майна, яке не є профільним. Враховуючи дачі, розміщені у лісі. Вони перейшли на баланс відповідного лісгоспу тягарем. Підприємство могло прийняти декілька рішень: реалізувати або нічого не робити й дивитися, як воно потихеньку занепадає. Саме так і було за попереднього керівника від «Свободи».
Третій варіант: вкласти кошти та створити рекреаційний центр в лісі, де б люди могли відпочити. Власне, це і зробили! Ви знаєте, якщо там за радянських часів була баня, то переобладнати її в бібліотеку складно. Будувати щось вони не могли, оскільки мали право лише на реконструкцію, оскільки це територія заказника.
Сьогодні цей заклад здається для використання, я не бачу нічого надзвичайно, коли хтось користується ним.
– Кажуть, що там було керівництво обласного управління, яке відпочивало та вживало алкоголь…
– А яка різниця хто там був, якщо заплачено гроші і ніяких недостойних заходів не проводилося? Я не знаю, чи там був Кватирко (Олександр Кватирко – начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, – ред.) і алкоголь. Але яка мені різниця, якщо люди поводили себе відповідно до статусу цього приміщення? Проте приїхали журналісти та громадські діячі, які хотіли зробити на цьому піар та проблему. Десятки тисяч людей сьогодні бувають у Воротневі і просто проводять там час. Робити з цього проблему не варто.
– У вас були якісь особисті проблеми з журналістами та активістами з цього приводу?
– Що ви маєте на увазі?
– Чи зверталися вони до вас із претензіями з приводу цього скандалу?
– Так, вони зверталися до мене як до керівника галузі з вимогою провести розслідування та звільнити начальника обласного управління. Проте я не бачу порушень, які заслуговують на звільнення. Навпаки, лісівники зробили все, щоб там був комплекс, в якому волиняни можуть відпочивати.
– Після президентських і парламентських виборів на рівні області нічого політично цікавого майже не відбувається. Щоправда, депутати добряче напружилися, коли стало відомо, що головою Волинської ОДА хочуть призначити ексміліціонера з Луганщини Юрія Погуляйка. Як ви вважаєте, чи потрібно було виступати проти та просити місцевого керівника?
– Більшість депутатів не знає Юрія Погуляйка і ніхто не стверджував, що він – недостойна людина, яка не заслуговує на таке призначення. Просто обласна рада вирішила сказати своє слово Зеленському.
Ми б хотіли, щоб керівником ОДА була місцева людина. Не тому, що тут налагоджені якісь зв’язки, зовсім ні. Просто це достатньо складна робота, яку треба дуже глибоко розуміти і вникнути, а для цього потрібен час. Якщо місцевий знає більшість проблем та одразу почне їх вирішувати, людина зі сторони досить довго у цій проблематиці ще буде розбиратися. Відтак рішення ухвалюватимуться або неефективні, або не відразу.
Депутати не нав’язували якихось конкретних прізвищ. На Волині проживає понад мільйон людей. Є з кого обрати гідного керівника. Поживемо та побачимо, чи прислухається до нас президент, але я вважаю, що набагато ефективніше будь-якому гаранту працюватиметься, якщо він матиме порозуміння з місцевими органами влади. Позиція обласної ради – чітка та конструктивна. На мою думку, її варто врахувати.
(Своєю чергою Володимир Зеленський вирішив не зважати на думку Волиньради й таки призначив Юрія Погуляйка головою Волинської ОДА. Його представлення відбулося 3 грудня. Володимир Бондар був присутній під час першої зустрічі з новим очільником області).
– Якщо говорити про ймовірних місцевих кандидатів на посаду голови ОДА, то ЗМІ писали про Григорія Недопада. Також, на мою думку, з т.в.о. в голову може «вирости» Олександр Киричук. Вам як здається, хто з них впорається краще?
– Я вважаю, що обидві кандидатури – серйозні. Це грамотні люди, які мають досвід керівництва. Ще раз скажу, що це питання президента і лише він несе відповідальність за призначення. Я б не хотів у нього забирати це право, як і інші депутати.
Але нам здається, що, маючи в області молодих керівників, враховуючи тих, що ви перелічили, можна знайти достойну кандидатуру серед місцевих. Повторюся: це законодавчо врегульована компетенція Зеленського, він має своє бачення, і я не беруся йому нав’язувати чи рекомендувати.
– А що ви думаєте про роботу нової очільниці Волинської обласної ради? Наскільки добре справляється Ірина Вахович?
– Наша фракція голосувала за Ірину Михайлівну. Я вважаю, що вона достатньо конструктивна та грамотна людина, яка зможе скерувати роботу обласної ради у правильне русло.
– Теоретично, влітку ви могли б взяти участь у виборах, поборитися за крісло нардепа. Чому ви цього не зробили?
– (Сміється) Теоретично, так. А практично, то я підтримав більшість кандидатів-мажоритарників, які перемогли. Вважаю їх достойними людьми. Приємно, що вони зараз представляють Волинь у парламенті.
– Зараз ви продовжуєте очолювати фракцію «Солідарність» в обласній раді. Ще рік вам працювати, якщо не відбудеться ніякого форсування ... А що буде далі? Ви продовжите політичне життя?
– Час покаже. Завжди складно щось прогнозувати… Я думаю, що і з фракцією «Солідарність» будуть певні дії проходити. Ми вступали в одну «Солідарність», потім вона на партійному рівні трансформувалася в «Європейську солідарність». У кожного з депутатів є своє бачення цього процесу і в мене також.
– І не всі депутати фракції є членами партії…
– Нема жодного.
– Жодного?
– (Посміхається) Так. Ми йшли на вибори з тією політичною силою, яка висунула нас, та створили фракцію. Але до партійної роботи нас не залучали і спілкування з партією було достатньо поверхневим.
– Тобто на місцеві вибори із «Європейською солідарністю» ви вже не підете?
– Ну, я не знаю, не думав про це. Таких пропозицій немає та й говорити про них рано.
– Чи вдалося вам поспілкуватися із Володимиром Зеленським або його командою?
– Із президентом ні, безперечно. Спілкувався з урядом: попереднім і чинним. Розмовляв із Прем’єр-міністром Олексієм Гончаруком. В цій частині спілкування та відповідний контакт був і залишається.
– Коли востаннє спілкувалися з Петром Порошенком?
– Я вже й не пам’ятаю… Однозначно, до виборів… Давно, дуже давно.
– Говорили про лісову галузь?
– Так.
– Як ви вважаєте, чи є у Порошенка реальний шанс знову стати Президентом України?
– Двічі в одну річку входити складно. У президента Порошенка були як очевидні заслуги, так і прорахунки. Не знаю, чи люди йому «подарують» ті прорахунки, навіть зважаючи на заслуги, які б я не зменшував!
Мені здається, що суспільство повинно рухатися вперед і кожен час заслуговує на своїх лідерів. Чи має Петро Олексійович шанс? Думаю, що так. Але чи бажав би я йому цього? Певно, що ні.
Він прийшов у свій час, зробив багато позитивних речей… Але й має чимало такого за плечима, за що об’єктивно критикують. Період Порошенка позаду. Я вважаю, що пора готувати нових лідерів, які відповідатимуть позиції часу, електоральним побажанням людей та любитимуть Україну.
Мені здається, що попередні президенти могли б формувати кадровий резерв. Готувати людей, які зможуть обіймати найвищі посади. Така робота від експрезидентів потрібна.
ЧИТАТИ ТАКОЖ:
- Володимир БОНДАР: "Яструби" з оточення Палиці винні у протистоянні між Волиньрадою та ОДА"
- Святослав КРАВЧУК: «Буде погано, якщо Волинь знову очолить «чемоданна» людина»
- Олександр САВЧЕНКО: "Гунчик залишив мені два фікуси, стіл та телефон"
- Михайло НАХОД: "Деякі люди лише створюють враження, що розуміються в політиці"
Автор: Руслан Пилипчук | Середа, 04 грудня 2019, 20:00
0 коммент.:
Дописати коментар