ПІД ВИГЛЯДОМ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

влада обвалила лісову галузь в Україні

ЛІС І РЕФОРМУВАННЯ

Державні ліси мають покривати свої видатки з власних доходів

Орест ФУРДИЧКО

Таємниці реформування "лісових відносин" в Україні

РЕФОРМАЦІЯ, ДЕГРАДАЦІЯ ЧИ ПРОФАНАЦІЯ?

Як Держлісагентство хоче реформувати лісову галузь

ЧИНОВНИКИ ПРОТИ ЛІСІВНИКІВ

Кому вигідний фінансовий саботаж лісгоспів?

29 жовтня 2016

В сети показали, как уничтожается лес на Ивано-Франковщине (ФОТО)

В сети показали, как уничтожается лес на Ивано-Франковщине (ФОТО)



|Общество

За місяць через Буковину пройшли майже 70 тисяч тонн експортованого лісу



Чернівецька митниця ДФС повідомляє, що в жовтні 2016 року через митні пункти пропуску переміщено 99,3 тисяч тонн лісоматеріалів. З них 68 тисяч тонн експортували через Буковину з різних областей України. Показник експорту, порівняно з аналогічним періодом минулого року, скоротився вдвічі - тоді він становив 138 тисяч тонн.

У порівнянні з минулорічними показниками відбулися зміни у співвідношеннях режимів переміщення через митний кордон України лісоматеріалів.

Наполовину зменшився експорт деревини. Водночас спостерігається збільшення транзиту у 103 рази. До прикладу, якщо у жовтні 2015 року з Білорусі через пункти пропуску буковинської митниці лісоматеріали не вивозились, то у звітному періоді цього року цей показник становить понад 29,3 тис. тонн або 29,5% від загального переміщення лісоматеріалів.

"Питання щодо експорту лісу знаходиться у нас на особливому контролі, – коментує ситуацію начальник митниці Микола Салагор. – У жовтні експортували паливну деревину буковинських 18 суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, з яких 6 здійснювали такі операції вперше. Державні підприємства "Берегометське лісомисливське господарство" та "Сокирянське лісове господарство", мале приватне підприємство "Красток" не тільки зберегли "лідерство" з оформлень, але й суттєво наростили обсяги експортованої лісопродукції. У так званому"списку лідерів" залишились також "Сторожинецьке лісове господарство"та товариство з обмеженою відповідальністю "Здоровий сон".

Уманські лісівники плекають цінні заповідні насадження


Дуби та сосни урочища Великий ліс на Уманщині ще пам’ятають графа Шувалова. За його волею було створено це насадження понад 140 років тому. Переважають тут дуби, але подекуди трапляються екземпляри рідкісної і не властивої нашим широтам чорної сосни, - пише Діловий Регіон.

Великий ліс займає трохи менше 10 га. Рубки там не ведуть, інформують у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.

Цей заповідний об’єкт має передусім історичну цінність. Садив його граф Шувалов, який мав тут маєтки. І по собі залишив не тільки відомий Мисливський замок у Тальному, а й чудові дубові насадження. Цінність у тому, щоб показати нащадкам, які раніше садили ліси, – розповів лісничий Маньківського лісництва Олександр Андрущенко.

За його словами, кілька років тому тут навіть знайшли великий залізний медальйон, на якому можна було розібрати напис «Помещик-лесник графа Шувалова». Очевидно, працівник графа носив його як жетон.

Такі творіння людських рук укотре нагадують нам, що ліс – це та цінність, що передається від покоління до покоління. Це урочище нам вдалося зберегти, як своєрідні фамільні коштовності. Тому садити ліси – гарна традиція, – відзначив директор ДП «Уманське лісове господарство» Іван Назаревич.

Нетипової для нашої території сосни чорної тут залишилося небагато. А от дуби почувають себе прекрасно. І лісівники прогнозують, що іще років сто простоять. Так що і їхні онуки ще зможуть побачити Великий ліс графа Шувалова.

Субота, 29 жовтня 2016, 18:00

Тысячи людей по всей Молдове сегодня сажали деревья



Тысячи людей по всей стране сегодня сажали деревья. Последняя суббота октября в Молдове -  день озеленения. Лопаты в руки взяли и сотрудники государственных ведомств. Работники министерства окружающей среды и агентства Молдсильва взяли на себя четыре гектара замли. 
У села Буцень Хынчештского района сажали ясени клены и дубы: „Если ребенок посадит дерево, он потом никогда его не срубит. Важно, чтобы к этому привлекли как можно больше людей".

Специалисты говорят, что пересаженные дубовые саженцы принимаются хуже, чем деревцА, выращенные из желудей: „Сейчас самое благоприятное время. Деревья, что сажают осенью, приживаются на 99%. Земля влажная, хорошая. Все работают с хорошим настроением".
„Желуди сажать лучше. Мы можем быть уверены, что они примутся. Желуди собрали здесь же - под дубами, которым по 80 лет”, - сказал главный инжинер агентства Moldsilva Алексей Паланчан.
В акции приняли участие и стажеры министерства окружающей среды. Один из них приехал из Японии: „В Молдове я впервые. У меня на родине, в Японии, тоже иногда устраивают такие акции. Но я ни разу в них не участвовал. Сегодня посадил первое дерево. Это очень интересно.”
Раньше день озеленения устраивали весной, но специалисты считают, что это лучше делать поздней осенью.
 „Осенью приживается больше саженцев, сейчас мы можем говорить в среднем о 80-ти процентах. То есть восемь из десяти саженцев выживают, а это очень важно”, - сообщил министр окружающей среды Валериу Мунтян.
В этом году на покупку саженцев из экологического фонда выделили около двух миллионов леев. Больше всего деревьев посадили Бассарабяске, Ниспоренах и в Кишиневе. Министерство окружающей среды намерено сажать по две с половиной тысячи гектаров леса ежегодно. 

ru.publika.md

На Закарпатті уже 80% лісів сертифіковано, - лісівники

У 

Закарпатському обласному управлінні лісового та мисливського господарства відбулося засідання Громадської спілки "Асоціація відповідальних лісопромислових підприємств України", головна мета якого – пошук шляхів вирішення актуальних проблеми деревообробних підприємств. На засіданні були присутні начальник Закарпатського ОУЛМГ Валерій Мурга, його заступники – Ігор Коцур та Василь Кий, директор Національного представництва FSC в Україні Павло Кравець, спеціаліст з лісових питань Дунайсько-Карпатської програми WWF в Україні Роман Волосянчук, директор ТОВ "Ено-меблі" та голова Громадської Спілки Євген Кунинець, Президент в РМЕО "Екосфера" Оксана Станкевич-Волосянчук, , керівник ТОВ ВГСМ Ірина Мацепура, представники деревообробних компаній, представники неурядових громадських організацій, органів місцевого самоврядування, контрольних органів, органів сертифікації, науковці та представники ЗМІ.

Під час засідання учасники обговорили питання взаємовигідного співробітництва з питань лісової сертифікації між Закарпатським ОУЛМГ та соціально і екологічно відповідальними деревообробними підприємствами Закарпаття, ознайомилися з міжнародним досвідом діяльності лісопромислових асоціацій зорієнтованих на розвиток лісової сертифікації за схемою FSC. Серед найважливіших питань, яке піднімалося під час засідання учасниками – це гостра необхідність відповідального лісоуправління для збереження біорізноманіття та сталого використання лісових ресурсів. "Сучасний ринок лісової продукції все наполегливіше вимагає дотримання принципів екологічно відповідальної, економічно рентабельного, соціально орієнтованого управління лісовими ресурсами, а також гарантії того, що ці принципи не тільки декларуються, але й реально виконуються. Закарпатські лісгоспи вперше пройшли процес сертифікації за схемою FSC (Лісова Наглядова Рада) і у жовтні 2005 та отримали сертифікат.

На Закарпатті триває боротьба з незаконними рубками і нелегальним обігом деревини. На сьогоднішній день лісова сертифікація в лісових господарствах триває, однак уже 14 з 18 лісогосподарських підприємств успішно пройшли міжнародний аудит. Це означає, що 80% закарпатських лісів сертифіковано", - каже начальник Закарпатського ОУЛМГ Валерій Мурга. Також він зазначив, що Закарпатське лісове господарства активно переймає найкращий світовий досвід наближеного до природи лісництва з широким залученням громадськості та представників мас-медіа: "Тільки спільними зусиллями разом можна навести порядок із браконьєрством у лісах і недобросовісними лісівниками. Так за ініціативи Закарпатського обласного лісомисливського управління було створено Громадську Раду при лісовому господарстві, робота лісівників постійно висвітлюється через засоби масової інформації та соціальні мережі. При цьому головним залишається для лісівників – дотримання збереження балансу між вирубками та лісовідновленням, і переважаючими залишається все ж таки лісовідновлення. Адже на сьогоднішній день лісівники вирубують значно менше дерев, ніж саджають. І я впевнений, що якраз таки громадськість і журналісти через певний час нашої співпраці зможуть дати оцінку стану збереження лісових генетичних ресурсів. І разом ми зможемо зберегти наші ліси для майбутніх поколінь".

Директор ТОВ "Ено-меблі" та голова Громадської Спілки Євген Кунинець розповідає: "Сьогодні беззаперечно визнається, що сертифікація лісів є також одним із визначальних інструментів імплементації принципів сталого розвитку у лісове господарство. Лісова сертифікація забезпечує створення умов для збалансованого вирішення економічних, екологічних та соціальних питань у лісовому секторі. Сертифікація лісів окремого лісогосподарського підприємства формує для нього сприятливі конкурентні передумови завоювання місця на ринках деревини чи виробів із неї, в т. ч. на міжнародному. Такий сертифікат засвідчує, що на даній території управління лісами і господарювання в них здійснюється з дотриманням критеріїв невиснажливого лісового менеджменту". "Лісова сертифікація – це процедура, під час якої третя незалежна сторона – акредитована аудиторська організація – засвідчує, що система ведення лісового господарства сертифікованих лісогосподарських підприємств відповідає встановленим екологічним, економічним та соціальним стандартам. Тобто лісовий менеджмент враховує інтереси місцевих мешканців, працівникам лісогосподарських підприємств забезпечено соціальний захист, лісівництво базується на екологічних підходах. Деревина у сертифікованому підприємстві заготовляється природозберігаючими технологіями, запобігаючи знищенню лісової підстилки, розвитку ерозійних процесів, зсувам; лісові насадження відновлюються переважно природним шляхом, а біорізноманіття (різноманіття флори та фауни) не опиняється під загрозою. До процесу сертифікації за схемою FSC акредитована аудиторська організація обов'язково залучає усі зацікавлені сторони, зокрема представників місцевих громад, природоохоронних неурядових організацій та деревообробних підприємств, - коментує незалежний експерт-лісівник Роман Волосянчук, - бо це є стимулом для лісгоспів поліпшити діяльність лісогосподарських підприємств й наблизитись до рівня, який відповідав би засадам сталого розвитку. Адже вимоги, які ставить сертифікація до лісогосподарських підприємств, перевищують вимоги чинного лісового законодавства України, зокрема у частині щодо залучення місцевого населення до планування лісогосподарських заходів чи збереження біорізноманіття".

До обговорення вагомих питань також долучилися представники громадськості Закарпаття, зокрема їх думку представив Іван Данацко: "На сьогоднішній день ми бачимо, що лісівники в області прислуховуються до думки громади і не тільки вирубують ліс, але і займаються заготівлею насіння, лісовідновленням, прагнуть до збереження екологиї. Бачимо також певні позитивні зміни в лісогосподарській діяльності та висвітленні роботи лісгоспів через пресу, швидке реагування на повідомлення з прокуратури та Нацполіції. Хоча є куди рухатись. Як представника громадськості хочу наголосити, що нас бентежить питання збереження зелених Карпат, хоча й сама громадськість розуміє, якщо зупинити всі види рубок, то частина хворого лісу, який треба рубати просто згниє, деревообробні підприємства збанкрутують, люди залишаться без робочих місць, а державна казна без податків. Тож лісомисливгоспи рухаються у правильному напрямку".

Асоціація з'явилася внаслідок необхідності в об'єднанні відповідальних лісопромислових підприємців для ведення бізнесу у сталий спосіб, який може задовільнити потреби підприємців та зберегти ліси України. Створенню Асоціації передувало підписання "Меморандуму про взаєморозуміння та співробітництво з питань лісової сертифікації між Закарпатським ОУЛМГ, Національним представництвом FSC в Україні, WWF, екологічними НГО та деревообробними й лісозаготівельними підприємствами Закарпаття". Метою "Асоціації відповідальних лісопромислових підприємств України" є задоволення, захист і реалізація його членами своїх законних прав і свобод через підтримку і просування соціального й екологічного відповідального лісопромислового бізнесу.

Основними завданнями Спілки є, серед іншого: Сприяння розвитку державної політики закупівель лісових продуктів законного і сталого походження; Підтримка розробки, впровадження та функціонування відповідальних систем закупівель лісоматеріалів для своїх членів; Просування та підтримка міжнародних схем лісової сертифікації, зокрема, Forest Stewardship Council (FSC); Підтримка розробки, впровадження та функціонування систем контролю руху та обліку лісопродукції по ланцюгу від виробника до споживача; Сприяння в боротьбі проти незаконних лісозаготівель та торгівлі незаконною лісопродукцією; Сприяння у збереженні лісів високої охоронної цінності; Недопущення належності членів до господарської діяльності, яка пов'язана: з порушеннями громадянських і законних прав працівників і місцевих жителів; перетворення лісів у плантації або нелісові категорії земель; вирощування генетично модифікованих організмів; порушенням конвенцій МОП про основоположні принципи і права в сфері праці; Сприяння органам місцевого самоврядування у виконання програм соціальної допомоги місцевим громадам; Сприяння в забезпеченні виконання вимог стандартів лісової сертифікації підприємствами лісового господарства тощо.

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ
Сьогодні, 17:38

«Лесовосстановительные» рубки – очередная «схема» легальной вырубки природоохранных лесов


Лес – это обновительный (правда, десятками лет) природный ресурс, и даже высокоразвитые страны ЕС и Северной Америки не отказываются от его использования и проводят масштабные рубки в своих лесах.
В Украине, к сожалению, ситуация другая.
Разница – то, что в развитых странах не проводят массовых рубок в природоохранных лесах. Кроме, конечно, одобренных научными работниками рубок, направленных на возобновление и поддержку природных экосистем.
Есть нересурсные лесхозы, где природоохранные и защитные леса составляют значительную часть от общей площади лесхоза. Например, лесхозы около больших городов и лесхозы юга и востока Украины. А от количества заработанных денег (объема вырубленной древесины) прямо пропорционально зависит уровень заработной платы их работников. И потому они выискивают все легальные и нелегальные возможности, чтобы увеличить объемы вырубленного леса.
К тому же действующее законодательство при грамотном его знании и применении позволяет провести легальную рубку практически на любом участке леса.
Наиболее известным из таких типов рубок санитарные.
Лесопользователь по согласованию с лесопатологом может объявить соответствующие участки леса «больными» и провести или выборочные, или сплошные санитарные рубки. Оценка наличия болезней и их степени – вещь, в принципе, субъективная и зависит от специалиста, который оценивает состояние насаждения. И после проведения рубки уже очень трудно обнаружить, на самом ли деле лесной участок нуждался в таких радикальных мерах.
Эта тема неоднократно была освещена в СМИ и приобрела настолько значительную огласку, что КМУ даже разработал специальные изменения нормативного документа, который регулирует вопрос проведения санитарных рубок – «Санитарные правила в лесах Украины».
Эти изменения, по словам чиновников, должны были бы сделать невозможным злоупотребление. Правда, эксперты лесной отрасли, напротив, скептически относятся к этому документу и не считают, что он решит проблему. Это и не удивительно, потому что документ был разработан фактически «на коленях» в максимально сжатые сроки.
Стоит отметить, что и в данном случае большинство сообщений СМИ о «незаконных сплошных санитарных рубках» были неправдивым, потому что массовое усыхание искусственных ельников в Карпатах и сосняков на Полесье – это реальность, и санитарные рубки, в частности и сплошные, в них необходимы.
Но регулярно были фиксированы и случаи, когда болезнь леса была, мягко говоря, преувеличена. Одним из таких случаев есть сплошная санитарная рубка в дубово-ольховых лесах заказника «Зубр» на Волыни.
Санитарные рубки – это лишь часть рубок формирования и оздоровления лесов (то есть рубок, направленных в первую очередь на улучшение качества леса, а не на заготовку древесины).
Есть и другие, их полный перечень можно прочитать в соответствующем постановлении КМУ «Об улучшении качественного состава лесов». И их тоже можно применять для проведения массовых рубок в природоохранных лесах.
Например. на территории ГП «Львовское лесное хозяйство» большинство лесов – это природные леса, которые не были насажены человеком, а росли веками на своем месте, хотя, конечно, подлежали рубкам и вмешательству. Леса имеют статус рекреационно-оздоровительных. А еще много территорий природно-заповедного фонда, лесные заказники.
К тому же естественные лиственные леса Львовщины (большинство площадей лесхоза) обычно более стойкие, чем хвойные монокультуры, и потому аргументировать проведение массовых санитарных рубок в этих лесах трудно. Фактически, сплошную санитарную рубку в таких насаждениях есть смысл назначать лишь в результате стихийных бедствий (буреломов, пожаров и тому подобное).
Поэтому Львовский лесхоз практикует массовые лесовосстановительные рубки. Такие рубки проводятся в частности и в заказниках.
Что же понимают лесоводы под «лесовосстановлением»? По правилам «это комплексные рубки, которые совмещают элементы рубок главного пользования и рубок досмотра для возобновления защитных, водоохранных и других полезных свойств лесов, сохранения биомногообразия, поддержания и формирования сложной породной, ярусной и вековой структуры деревостанов». Проводятся они в «спелых и перестойных разновозрастных многоярусных деревостанах и деревостанах простой структуры для возобновления ценных пород деревьев в лесах, в которых не позволяется проводить рубки главного пользования».
Фактически же подавляющее большинство участков с «лесовосстановительными» рубками в пределах ГП «Львовское лесное хозяйство» – это участки с красивым лиственным лесом коренных пород, с наличием подроста и второго яруса. Очевидно, что такие участки могли бы спокойно существовать и дальше без лесовосстановительных рубок. Старые деревья постепенно отмирали бы, давая место под солнцем молодым. Как это происходило веками без вмешательства человека.
Зато лисовосстановительная рубка позволяет изъять из участка достаточное количество ценной древесины (спелые и перестойные деревостаны – это преимущественно деревья под 100 лет и больше, в зависимости от породы).
А после таких «лесовосстановительных» рубок лес часто разрежается настолько, что становится легкой жертвой ветра или снега, и, соответственно, уже дальше не может возобновляться. Тогда проводят или сплошную санитарную, или сплошную лесовосстановительную, или «реконструкцию редколесья». И уже старого леса – нет, а на его месте «возобновляются» молодые деревца.
Особенно циничным выглядит назначение таких рубок в заказниках в природных лиственных лесах, которые созданы именно для сохранения этих ценных лиственных лесов.
Ввиду того, что для всех лесхозов в пределах Украины существует единая нормативно-правовая база назначения рубок, то такие практические отличия в зависимости от лесхоза или области приводят к мысли, что при назначении того или другого вида рубок играет роль не объективная необходимость, а субъективный интерес лесхоза.
Стоит отметить, что с точки зрения закона «схема» с лесовосстановительными рубками не является нарушением. Но очевидным является то, что такие рубки несовместимы с идеей природоохранных лесов и являются фактически неприемлемыми.
В Европе уже давно применяются принципы приближенного к природе лесоводства, где не проводят сплошные рубки, деревья изымают избирательно, в пределах годового прироста. А массивы одновозрастных монокультур постепенно, за счет рубок переформировки, превращаются в приближенные к природним разновозрастным разнокультурным лесам.
Чтобы схема с лесовосстановительными рубками не распространилась на всю Украину, надо:

  • - установить персональную ответственность таксаторов за неправильно назначенные рубки;
  • - отменить непрерывное упорядочивание леса как источник коррупции;
  • - сделать наконец единый документ, который бы регламентировал проведение всех видов рубок.
За дополнительной информацией обращайтесь к:
Тестов Петр, эколог ЕПЛ, email: office@epl. org. ua, petro. testov@gmail. com тел. : (032) 2557682
Екатерина Норенко, эколог ЕПЛ, email: office@epl. org. ua, kateryna. norenko@gmail. com тел. : (032) 2557682
По материалам «Экология. Право. Человек»

http://newvv.net/economic/ukraine/249012.html?language=ru

Белорусские лесхозы подготовили для продажи 115 тысяч новогодних елок




Для новогодних елочных базаров белорусские лесхозы заготовили 115 тысяч елей. Во второй половине декабря деревья поступят в продажу.

Стоит сказать, что елочки к главному празднику растят на специально выделенных площадях. В Минлесхозе это 600 га и около двух миллионов молодых елей и сосен.

Цены на ели пока не озвучены. Известно, что в прошлом году было продано почти 145 тыс елей, в том числе в кадках, а также более 3,5 тыс новогодних букетов.



Історія поселення та розвиток лісової промисловості німецьких переселенців на Рахівщині


foto
На території гірської Рахівщини багато століть мирно живуть люди різних національностей і народностей – українці (етнічна група „гуцули”), угорці, румуни, німці, чехи, словаки, італійці...

Така етнічна строкатість населення сформувалася під впливом різних державних утворень, до яких належав край впродовж останнього тисячоліття: Угорського королівства, Трансільванського князівства, Австрійської монархії, Австро-Угорщини. Тільки в часи минулого бурхливого ХХ століття Рахівщина перебувала у складі Австро-Угорської імперії, Румунії, Чехословаччини, Угорщини, Радянського Союзу, а тепер в Україні.

 Як свідчать деякі історичні джерела, у рівнинній частині Закарпаття перші німецькі поселення з'явилися вже у XII – ХIII століттях. Гірська місцевість Закарпаття, зокрема і Рахівщина, до ХІV ст. була практично не освоєною і мало заселеною людьми.

 Вже з кінця ХVІІ століття, з початком інтенсивної розбудови міст згаданої імперії, виникла гостра потреба у розробці багатих лісових ресурсів гірської частини Закарпаття. Тому, на державному рівні, було прийнято рішення переселяти знавців лісової справи з Верхньої Австрії та Німеччини на гірські території Карпат, у тому числі і у верхів’я річки Тиси та її приток. Такі переселенці передали свій значний досвід і технічні навички місцевим жителям. Саме завдяки німецьким лісівникам у нашому краї почала зароджуватися і розвиватися лісова галузь.

Як свідчать літературні джерела, перші спроби переселити людей німецької національності на Рахівщину були зроблені ще до 1730 року. Найбільше німецьких спеціалістів було переселено за часів імператриці Австрії Марії-Терезії. Для них була розроблена спеціальна державна програма, за якою створювалися вигідні умови для переселення людей у Східні Карпати з Верхньої Австрії та Південної Німеччини. На Рахівщині їм відводили земельну ділянку, виділялися сінокісні луки на 2-3 голови худоби, давали знаряддя праці й ліс для будівництва житлових приміщень, одяг і все це за рахунок держави. Будинки і землю не можна було продавати, лише передавати у спадок нащадкам по чоловічій лінії. Крім того, кожному переселенцю гарантувалась оплата в 1000 гульденів на рік. На випадок смерті переселенця його вдова і не більше як четверо дітей повинні були отримувати пенсію.

Крім спеціалістів лісової галузі, за спогадами старожилів у селах Кобилецька Поляна та Требушани (тепер Ділове) переселилися німецькі спеціалісти, що мали навички плавлення металу із залізної руди. Тут вони працювали на створених залізорудних мануфактурах.

 Новоприбулі переселенці, в основному, були вихідцями німецького походження з Австрії – з Імюкдену, Ебензеє та Ішлю. Про німецькі родини з Ясіня є відомості, що вони з Ротевейзе. У 1814 році виникло поселення спішських німців з Гонгартену у Рахові, яких називали «ціпцерами», а їх поселення до сьогоднішнього дня зветься Ціпцерай.

 Державна політика Австрії сприяла тому, що переїжджали цілі сім’ї. Серед тих, хто збирався їхати освоювати для себе нові місця, були представники майже всіх лісових професій: спеціалісти по зрубуванню, обробці, розпиловці дерев, спорудженню будівель, шлюзів і загат, іригації річок, залісненню тощо.

 Від переселення верхньоавстрійських німців у верхів’я рік Східних Карпат австрійська казна отримувала вигоду. Ліси вирубувалися тепер більш інтенсивно і раціонально, що зменшувало нестачу лісу, а вирубані ділянки заліснювалися. Верхньоавстрійські лісоруби спорудили на річках Закарпаття цілі каскади шлюзів і загат за тією технологією, що застосовувалася у їх рідних місцях, зробивши можливим постійно користуватися водним шляхом для сплаву лісу до річки Тиси. Загальна кількість загат на Рахівщині становила сімнадцять. Німці навчили місцевих жителів рубати дерева, за допомогою риз спускати з гір і сортувати деревину, розпилювати її, виготовляти дошки, зв’язувати дерева у плоти (дараби, бокори) і транспортувати їх по гірським потокам. Саме вони на малих річках і потоках започаткували будівництво плотин (гаті, греблі, кляузи), за допомогою яких сплавляли плоти (дараби, бокори) по річці Тиса у низинні райони Закарпаття, а звідти й до Угорщини.

 Як згадується у історичних джерелах, перша така гать на території Рахівщини була побудована в урочищі Стебний поблизу с. Ясіня ще у 1724 році. За нею такі ж гаті з’явились впродовж наступних десятиліть на верхів'ях річок Білої, Чорної Тиси та їх чисельних приток. Професія бокорашів (плотогонів) була небезпечною, але добре оплачувалася.

 Для розпиловки деревини на дошки німецькими майстрами було побудовано на деяких річках водяні пили. Найпотужнішою довгий час вважалася споруджена у 1732 році в Великому Бичкові, де працювало понад 20 людей.

 Добрі умови для розвитку деревообробного промислу в нашому лісистому краї, сприяли тому, що вже у другій половині ХVІІІ ст. багато сіл на Рахівщині були зайняті на лісорозробках протягом цілого року. Зростали й потреби у таких професіях, як лісоруб, бокораш. Тільки в селі Ясіня та навколишніх присілках у кінці ХVІІІ ст. постійно працювало у лісі 300-400 лісорубів.

 Поселення німецьких колоністів позитивно вплинуло на місцеве населення. Гуцули від них переймали більш досконалі методи рубки дерев і обробки деревини, різні технічні навички, особливо при будівництві житла та розкорчовки лісу. Ще й до сьогоднішнього дня при будівництві дерев’яних будинків, майстри з’єднуючи дерев’яні конструкції використовують так званий „австрійський замок” або "німецький зуб".

 В кінці ХІХ ст. через територію Рахівщини Австро-Угорщиною було розпочато будівництво Транскарпатської залізниці. Для її побудови у складній гірській місцевості з усіх куточків великої за розмірами імперії були запрошені відповідні спеціалісти різних національностей, серед яких найбільше було німців, італійців, угорців, хорватів, боснійців... Після завершення будівництва 15 серпня 1895 року частина з молодих спеціалістів будівельників залізниці, створивши сім’ї, залишилася тут жити і обслуговувати новозбудовану залізницю.

 З кінця ХІХ – початку ХХ ст. притік німецьких колоністів із німецьких і австрійських земель майже повністю припиняється. Зафіксовано переселення тільки незначних груп німців – їхали або ж родичі тих, що вже проживали у краї, або ж спеціалісти, яких не вистачало.

 Так, за даними літературних джерел в 1900 році німці складали біля 10% усіх жителів Рахівщини. У таких населених пунктах, як Великий Бичків, частка людей німецького походження становила біля 20-25%, в Рахові – 15% і у Ясінях – 10-12%. Особливо багато працювали на великих підприємствах. Так, наприклад, на Великобичківському лісохімкомбінаті німці складали 16% всіх працюючих. Вони займали посади інженерів, техніків, кваліфікованих майстрів і робітників. Німецька мова за вжитком посідала третє місце (після української й угорської).

 Із вступом у ХХ ст. темп приросту німецького населення на Рахівщині почав зменшуватися у порівнянні з іншими національними групами. Причиною такого стану стало ще і те, що відбувається їх асиміляція з угорцями. Цьому процесу сприяв також конфесійний аспект. Німці, як і угорці є римо-католики. За їх активної участі були побудовані римо-католицькі церкви у Рахові, Ясіню, Великому Бичкові, Кобилецькій Поляні та інших населених пунктах.

 Не на користь закарпатських німців склалася у ХХ ст. і міжнародна обстановка. Перша і особливо Друга світові війни не обійшли стороною й німецької меншості. Багато її представників були мобілізовані в угорську армію і загинули на фронтах.

 Коли восени 1944 року радянські війська вступили на територію краю, частина німецького населення виїхала в Австрію й Німеччину. Для тієї частини німців, яка залишилася, випала важка доля. Після 1944 р. військова рада 4?го Українського фронту видала постанову №0036 про відправку до таборів військовополонених всіх етнічних німців-чоловіків віком від 18 до 55 років. Лише впродовж 13-14 грудня 1944 р. військами НКВС було затримано 292 чоловіків-німецького походження у Рахівському, Тячівському, Хустському та інших округах. Їх відправили до Свалявського і Старосамбірського таборів військовополонених. Частина з них була переправлена у Сибір. Так для них почалися довгі роки важкої праці на лісорозробках та інших фізичних роботах. Багато німецьких переселенців загинуло лісах Сибіру від голоду, холоду та хвороб.

 Лише 13 грудня 1955 року німців було знято з обліку спецпереселенців і у 1974 році їм дозволили повертатися у рідні місця. Почався виїзд німців у Західну і Східну Європу, у тому числі і Німеччину та Австрію. Цей процес не вдалося зупинити і по-сьогодні. Так завершилась в історії закарпатських німців найбільш трагічна сторінка їхнього життя.

 Без перебільшення можна твердити, що роль німецьких колоністів у економічному і культурному розвитку Рахівщини, як і цілого Закарпаття ХVІІІ-ХІХ ст. була більшою за їх кількості. Це можна в першу чергу пояснити і тим, що крім занять із землеробства і лісорубства вони працювали лісничими, лісниками, єгерями, мельниками, пекарями, м’ясниками, кушнірами, теслями, стельмахами, ткачами, шевцями, кравцями, столярами, шлюзівниками, слюсарями, сплавниками, а з часом й фельдшерами, аптекарями і навіть лікарями та учителями. Тривале контактування місцевого населення (українського, угорського, єврейського) з німецькими колоністами позитивно вплинуло на його соціально-економічний і культурний розвиток. Місцеві жителі раніше, ніж населення деяких інших областей України, познайомилися і перейняли певні елементи виробничої діяльності і побуту німців: їх працьовитість, організованість, практицизм, терпеливість, уміння стійко переносити життєві незгоди, толерантне ставлення до представників інших народів та релігій. Німецький вплив відчутний і на розмовній мові місцевого населення, яка увібрала в себе цілий ряд німецьких слів, що використовується у місцевому діалекті і по сьогоднішній день. Наприклад: шпайз - комора, шваґер - дівер, госундраґи - підтяжки, штрімфлі – носки, шваблики - сірники, анцуґ - костюм, біґляз - праска, фірґанки - занавіски, шурц - фартух, шутер - щебінь, штрека - залізниця, ташка - сумка, луфтовати - провітрювати, шпаціровати - гуляти, райбати - прати, мелдовати – повідомляти, штимовати - пасувати, підходити, фриштиковати - снідати, гобльовати – стругати, файний - гарний, шіковний – спритний, тощо.

 На території Закарпаття було зафіксовано 1480 німецьких прізвищ, які проживали протягом 266 років (з 1723 по 1999 роки). Серед найбільш поширених німецьких прізвищ, що в сучасний період трапляються на Рахівщині – Айб, Ангер, Бланер, Вешлер, Візавер, Геблер, Кушнір, Керн, Кіфор, Лазар, Молнар, Сас, Тракслер, Тушер, Шмоцер, Штодлер, Шайбнер та багато інших.

 Німецькі переселенці принесли з собою нові європейські технічні навички виробництва. Навчили місцевих жителів працездатності, пунктуальності, культурі праці, самоврядуванню. Побудовані ремісничі цехи на території Рахівщини за німецькими й австрійськими зразками були на той час сучасними й розвинутими.

 Зараз їх значно менше, ніж у далекому ХVІІІ ст. Значна частина нащадків німецьких переселенців на Рахівщині називають себе угорцями, українцями і тільки німецькі прізвища виявляють їхнє забуте національне походження.

 (У статті використані історичні праці М. Ткача, М.Домашевського, О.Мицюка, А.Куцинського та ін..)


Микола Волощук, кандидат біологічних наук, Карпатський біосферний заповідник

29 жовтня 2016, 15:17
karpatnews.in.ua/news/125272-istoriia-poselennia-ta-rozvytok-lisovoi-promyslovosti-nimetskykh-pereselentsiv-na-rakhivshchyni.htm

На ліси напав шестизубий короїд


Хвойні ліси на Сумщині потерпають від навали шкідників. Найбільша небезпека загрожує насадженням сосни, де розповсюдився склеродеріоз. Це небезпечне інфекційне захворювання виявлене в області вперше. Окрім нього дерева атакує вершинний шестизубий короїд. Хвоя жовтіє й осипається, і частина насаджень гине. Про те, як боротися із хворобами, лісівники радились на семінарі, який відбувся на базі підприємств «Роменське лісове господарство» та «Роменський агролісгосп». Вони обговорили шляхи та механізми боротьби із хворобами дерев. Найнадійніший серед них — створення нових насаджень, стійких до інфекцій.

Володимир ЧЕРНОВ.
http://www.golos.com.ua/article/278043

Працівники ДП «Городнярайагроліс» вважають, що у незаконних рубках їх звинувачують безпідставно

На минулому тижні інтернет-видання жваво обговорювали повідомлення про те, що 21 жовтня ревізійна комісія, яку відправив на перевірку новий керівник «Чернігівоблагроліс», виявила факт незаконної вирубки лісу на території Городнянського райагролісу. Керівництву ДП «Городнярайагролісгосп» закидалось звинувачення у тому, що під виглядом суцільних санітарних рубок за декілька днів зпиляли близько 700 кубічних метрів ділової деревини на суму більше, ніж 1 млн грн. Про це повідомив депутат обласної ради Сергій Пащенко на своїй сторінці у Фейсбуці.



Телеканал «Дитинець» розповів, що за документами якісна спиляна деревина значилась як сухостій, пошкоджений шкідниками.

Керівництво ДП «Городнянський райагролісгосп» звинувачують у безгосподарності. Проте його працівники мають зовсім іншу думку. І вона варта не просто оприлюднення, а й раціонального зваження і відповідних висновків. Ось що розказали ті, кого звинувачують у незаконній вирубці.

Валерій Сизоненко, головний лісничий ДП «Городнянський райагролісгосп»:
– Слід розуміти різницю між вибірковою і суцільною санітарною рубкою. Вибіркова – це коли вирубуються окремі хворі і сухі дерева. А суцільна, яку ми саме і здійснювали на чотирьох наших вирубках, застосовується, коли вибіркова не рятує ситуацію. Бо знижується повнота насаджень і натомість лісу залишаються ділянками дерева тут і там, і процес нових насаджень унеможливлюється. Вирубку ми проводим згідно з Санітарними правилами України та іншими нормативними документами, згідно з відповідним заключенням лісопатолога з ДСЛП «Київзахистліс», датованим серпнем нинішнього року. Крім того, дві ділянки з чотирьох було запроектовано під суцільну санітарну вирубку у минулому році Київською лісовпорядною експедицією, коли проводилось лісовпорядкування. Фахівці з Ірпеня – до речі, єдиної в Україні організації, яка проводить лісовпорядкування, обстежували всі насадження, кожен квартал, і на основі власних висновків доводять райагролісгоспам план вирубок на 10 років.

Анатолій Губко, інженер лісового господарства ДП «Городнянський райагролісгосп» доповнює:
– Усім відомо, що останніми роками спостерігається зниження рівня ґрунтових вод. Найперше дерево, яке від цього страждає, – сосна, бо її коренева система знаходиться у верхньому шарі ґрунту. Через недостачу води верхівки сосен на даних ділянках вже були жовті. Є на цій території і вітровальні та сухостійні дерева. А також такі, що стоять ослаблені через заселеність короїдами та комахоїдними птахами, від чого в них уже сухі верхівки. Саме тому була створена комісія з двох представників нашого райагролісгоспу та лісопатолога з Києва. Саме лісопатолог і надав відповідний висновок про необхідність суцільної санітарної вирубки. Крім цього, у нас є на проведення такої вирубки дозвіл Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства і погодження головного лісничого КП «Чернігівоблагроліс». Це документи, без яких ми не проводимо вирубок, бо це є прямим порушенням законодавства.

Володимир Кузьмін, економіст ДП «Городнярайагролісгосп»:
– Усі звинувачення нас у тому, що цю деревину ми мали намір реалізовувати на «чорному» ринку, просто абсурдні. Є наказ №28 від 9 вересня КП «Чернігівоблагроліс» про те, що нам не дозволяється реалізовувати нашу лісопродукцію без попереднього узгодження з КП «Чернігівоблагроліс». Ми перераховуємо вид та сорт, кількість продукції, вказуємо конкретного покупця, і тільки після отримання відповідного дозволу вищестоячої організації маємо право виставляти рахунок покупцю. Слід зазначити, що ДП «Городнярайагролісгосп» реалізовує свою продукцію виключно на внутрішньому ринку.

– Основні наші споживачі – приватні підприємці району, які займаються переробкою деревини –«пилорамщики», як їх називають у народі. Наприклад, Олег Короткий, Олександр Моцар, Олександр Козлов, Володимир Дрига, інші, – розповіла головний бухгалтер ДП «Городнярайагролісгосп» Ірина Горбильова. – Останнім часом підприємці не мають змогу у нашому багатому на ліси району отримувати вдосталь сировини для переробки. Ми намагались забезпечувати їхні потреби, але нам це вдавалось дедалі гірше, і не з нашої вини.

– Був випадок нещодавно, – продовжив її розповідь Володимир Кузьмін. – Ми направили у КП «Чернігівоблагроліс» документи на продаж 400 кубометрів пиловника соснового, вказали ціну і покупця – городнянського переробника Олександра Моцара. Два дні відповіді не було, а на третій прийшла відмова без пояснень. Я намагався з’ясувати, у чому річ. Головний лісничий КП «Чернігівоблагроліс» Сергій Івко сказав, що ми збираємось продати ліс по низькій ціні. Я пояснив, що ДП «Городнянське лісове господарство», яке має більші об’єми і дещо якіснішу сировину, реалізує свою деревину по такій же ціні. Тож підняти більше ми її не можемо. Але у відповідь – тиша. Тоді ми вдалися до маленької хитрості: той же самий лісоматеріал за тою ж ціною представили на продаж покупцю з іншого регіону. «Добро» на продаж дали через 15 хвилин! Ми впевнені – керівництво КП «Чернігівоблагроліс», яке змінилося на сто відсотків місяців зо три тому, веде якусь свою, незрозумілу гру.

Його думку підтримують колеги.

– Чому ж вони, виявивши так зване «порушення», не взяли на місце вирубки жодного спеціаліста з лісового господарства чи, наприклад, еколога, а привезли одразу телебачення і депутата обласної ради? – обурюється майстер лісу ДП «Городнярайагролісгосп» Олександр Сенчура. – Крім того, згідно з наказом 338 від 11 жовтня нинішнього року КП «Чернігівоблагроліс» була створена комісія з проведення службової перевірки з окремих питань господарської діяльності ДП «Городнярайагролісгосп». Ця перевірка розпочалась 12 жовтня. Вони об’їжджали всі наші ділянки, бачили всі ці вирубки і відповідні документи. І знали чудово, що дана деревина планувалась для реалізації саме на місці, для городнянських пилорамників, а не якомусь «чорному» ринку, як вони свідомо протрубили по телебаченню. До того ж ці «фахівці» визначили і оголосили широкому загалу, що деревини було спиляно більш, ніж на мільйон гривень. Але після всіх вищеописаних подій наші економісти зробили облік спиляної продукції по всіх чотирьох ділянках і оприбуткували її на підприємстві. Загальна кількість деревини – 550 кубометрів, а її вартість по нині діючих цінах становить 387 тисяч гривень.

– Це спроба рейдерського захвату підприємства, – висловлює свою думку Володимир Кузьмін. – Мета таких дій очевидна – у інших районах вже змінили керівництво райагролісгоспів, і тепер вони реалізовують свій ліс виключно вінницькій фірмі «Укрліс», яка потім відправляє деревину на експорт.

* * *

26 жовтня на злощасні вирубки прибули фахівці ДСЛП «Київзахистліс» для встановлення доцільності надання лісопатологом дозволу на суцільну санітарну рубку на всіх чотирьох ділянках городнянського лісу. Їх супроводжували керівники КП «Чернігівоблагроліс» та городнянські лісівники.




На вирубках точилися гарячі суперечки. Сергій Бойцун – в.о. директора КП «Чернігівоблагроліс» та Сергій Івко – головний лісничий і Володимир Брайко – головний інженер цього ж підприємства доводили свою точку зору, що на вказаних ділянках вирубується живий ліс без достатніх на те підстав. Крім того, на одній з вирубок було виявлено і помилку у стовпчиках номерації ділянок, що, на думку прибулих, є доказом не тільки халатності лісника, а й приводом для підміни дозволу на вирубку лісу у відповідних документах.

Однак лісопатолог Сергій Станіславін відкинув ці звинувачення і пояснив, що він особисто бував саме на цих ділянках і давав висновок саме на їх вирубку, бо для цього бачив очевидні показання. Тож помилка лісника не грає ключової ролі. До речі, Володимир Сизоненко пояснив, що той самий лісник звільнився з посади кілька тижнів тому і приводом для цього стало саме таке ставлення його до своєї роботи.

Підтримав висновки колеги і головний інженер «Київзахистлісу» Сергій Солоха. Він пояснив:

– На жаль, останні три роки в Україні ми спостерігаємо нетипове раніше для лісових насаджень явище. Через низький рівень грунтових вод і ураження вторинними стовбуровими шкідниками, на яких ми раніше, на жаль, не звертали достатньої уваги, призвели до того, що у сосни крона стає ажурною, а потім жовтіє. Це тривожний сигнал до того, що дерево 4-ої категорії, яке поки що фактично є пиловником, підлягає санітарній рубці, бо через дуже короткий час воно буде спиляне вже як дрова. Раніше ми спостерігали, як уражені дерева жовтіли знизу, тепер цей процес починається зверху. Вирубуючи сосну таким чином, лісівники ще мають змогу левову частину продукції реалізувати по ціні пиловника. Якщо час прогавити – дерева все одно пропадуть, але реалізувати їх по нормальній ціні вже буде неможливо.

Хоча на вже спиляних ділянках встановити, чи була у сосен крона жовтою, було неможливо, але на тих насадженнях, які вціліли поруч, було відзначено нерівномірне всихання дерев по всій площі, часткова вирубка яких призведе до загальної повноти 0,2, що не допускається нормативними документами. Такий рідкий ліс вже не буде лісом, а тільки частковими насадженнями, які страждатимуть від вітроповалу. Тому найдоцільніше – вирубати уражену ділянку і насадити тут новий ліс.

Щоправда, на одній з відведених під суцільну санітарну вирубку ділянок було виявлено і частину здорового лісу. Лісопатолог визнав у цьому свою провину, пояснивши, що він не обійшов усю ділянку по периметру. Ці дерева ще можна було б залишити, але їхнє відкрите з усіх чотирьох сторін розташування на пагорбі не дало б їм шансу на тривале життя.

Однак керівництво КП «Чернігівоблагроліс», дослухавшись до думки фахівців, зауважило, що їхня мета – розібратись у ситуації. Саме тому «крапка» у цій справі ще не поставлена. Необхідно дочекатись офіційного висновку ДСЛП «Київзахистліс» і залучити до з’ясування причин і обставин рубки й інших фахівців – зокрема, еколога.

Городнянські ж лісівники мають рішучий настрій.

– На останній сесії районної ради депутати приймали звернення щодо передачі лісів агролісгоспів у власність громади. Це треба зробити якомога скоріше, – впевнений Володимир Кузьмін. – Ліс повинен бути власністю народу, а не перебувати у приватних руках, за що нині й іде жорстока боротьба.

Світлана ЧУГАЙ.