Вже маємо приклад в історії лісового господарства, коли непродумані реформи призводили до руйнації - Петро Фрей

У когось є море і нафта, у когось – степи з чорноземами. У Путили є гори з лісами – її багатство і гордість. Тому путильчани завжди поважали лісівників, шанували їх нелегку працю, яка створює достаток краю.

Путильський держлісгосп – бюджетоутворююче підприємство для Путильського району, найвисокогірнішого на Буковині. Його завдання – раціонально використовувати основний природний ресурс та передати нащадкам багаті ліси. Своєю діяльністю лісгосп забезпечує сталий соціально-економічний розвиток гірських сіл і селищ, наповнюючи їх бюджети, надає горянам роботу, постачає лісосировину деревопереробникам. Разом з мисливським господарством «Карпатське», що входить в його структуру, зберігає та примножує фауну путильських Карпат.

Лісівники отримали від держави в користування 36,5 тисяч гектарів лісового фонду, який охороняють від пожеж та незаконних рубок, захищають від шкідників та хвороб.
У 2013 році Путильський лісгосп успішно пройшов основний аудит незалежних експертів міжнародної Лісової наглядової Ради (FSC), які дали високу оцінку діяльності підприємства і сертифікували його ліси на відповідність ведення лісового господарства світовим принципам та вимогам.

Про особливості роботи у високогірних лісах, про досягнення і проблеми путильських лісівників розповідає директор державного підприємства «Путильський лісгосп» (Чернівецька область) Петро ФРЕЙ.

– Петре Прокоповичу, на таких крутих гірських схилах, як у Путилі, можуть працювати тільки круті лісівники. 

– Гори вимагають витривалості і сили. Праця лісівника взагалі не з легких, а у гірських лісах – удвічі важча і небезпечна.

Навіть висаджування молодих лісів на зрубах потребує сильних чоловічих рук. Сіянці в горах садимо тільки вручну – так ведеться здавна і ніхто іншого ще не придумав для відновлення суцільних гірських смеречників.

Скелясті ґрунти чоловіки розбивають крампами (це знаряддя праці з надміцного металу використовують у нас в горах з сивої давнини), звільняють схил від каміння, і тільки тоді жіночі бригади лісокультурниць саджають молоді деревця. Часто високо в гори вручну доводиться підносити землю, щоб сіянці прийнялися і добре зростали.

Я розпочинав трудову біографію на рідній Путильщині простим робітником лісокультурних робіт, а тому знаю, який це нелегкий хліб.

Потім, щоб для майбутніх поколінь створити високопродуктивні ліси, молоді насадження кілька років доглядаємо, просапуємо довкола кожного деревця, освітлюємо і прочищуємо підріст.

Отримати якісні саджанці також непросто. Заготовляємо насіння з найкращих дерев. Кожне лісництво, а їх у нас 8, у своїх розсадниках вирощує посадковий матеріал. Щороку маємо більше двох мільйонів штук сіянців основних лісоутворюючих порід.

Лісовідновлення і професійний догляд за замолодими лісами, який ми забезпечуємо, це не тільки трудомісткий процес, але й фінансово витратний. Цього року на ведення лісового господарства спрямували зароблених нами 3,9 млн грн.

Раніше щороку створювали нові культури на 320-340 гектарах лісфонду. Але останніми роками суттєво зменшили лісозаготівлю. Відповідно, менше маємо зрубів для заліснення. Цього року заліснили 202 га. Наступного запланували 160 га.

– Які ліси залишите нащадкам? 

– Висаджуємо природні для наших гір ялину, ялицю, а також трохи бука. Працюємо над вирощуванням та пристосуванням у гірських умовах екзотичних для Путильщини дугласії, модрини європейської.

А ще залишимо майбутнім поколінням збудовані нами нові лісові дороги, які дозволяють дістатися до найвіддаленіших лісових масивів, виконують важливу соціальну функцію, з’єднуючи гірські села, розширюючи рекреаційні, туристичні можливості нашого краю. Їх значення у загальному розвитку гірської Путильщини важко переоцінити.

Загалом на балансі нашого підприємства перебуває 205 км лісових автомобільних доріг, усі в хорошому стані. Щорічно будуємо 3-4 км нових лісових трас, незважаючи на економічну кризу, дорожчання будівельних та паливо-мастильних матеріалів.

– Зі зменшенням обсягів лісозаготівлі чи стає усім лісу? 

– Чи не вперше за багато років виник дефіцит лісоматеріалів. Причому штучно створений. Адже ми змушені були удвічі зменшити розрахункову лісосіку, рубки формування і оздоровлення лісів. Зрозуміло, це одразу суттєво вплинуло на обсяги деревопереробки усіма суб’єктами підприємництва. Бо маємо пряму залежність: більше ресурсу – більше робочих місць, більші обсяги виробництва, бюджетні відрахування. Споконвіку в наших горах так було і буде. В структурі економіки району ми нічим не можемо замінити лісове господарство і деревопереробку. Туризм і рекреація – це, безперечно, перспективні галузі, але район на них не виживе, буде постійно дотаційним.

Менше стало не тільки ділового лісу, але й дров. І це якраз у той час, коли школи, садочки, лікарні перейшли на опалення дровами.

Погодьтеся, це абсурд з абсурдів, коли горяни, що живуть посеред лісу і належно про нього дбають, не можуть придбати на зиму дрова. Їх що тепер – експортувати? У рік, враховуючи потреби населення, району потрібно мати 20 тисяч кубів дров’яної деревини. Такий ресурс є, але через штучні перепони він став горянам недоступний.

Заради справедливості мушу сказати, з цієї парадоксальної ситуації є й позитив. Нестача деревини навчила лісозаготівельників, деревопереробників бережливо ставитися до лісу, максимально використовувати кожний сортимент, аж до тріски.

Але для гірських районів ліс – не тільки промисловий ресурс. Він має величезне соціальне значення. Горяни ставлять хати з дерева. Для цього окрім будівельного лісу, потрібен ще й пиловник. Раніше лісгосп мав право продати місцевому населенню пиловник для соціальних потреб. Сьогодні ми зобов’язані реалізовувати його через біржовий аукціон, як регламентовано наказом Держлісагентства. Але ж ніхто за кілька кубів половника на торги у Чернівці не піде. Мешканцям району доводиться купувати деревину з других рук у утридорога за промисловими цінами.

Тому на мою пропозицію як депутата Чернівецької облради від Путильщини в області створено робочу депутатську комісію для внесення пропозицій щодо зміни правил продажу необробленої деревини, хоча б для гірських районів, щоб люди могли без перешкод придбати у місцевого держлісгоспу потрібний їм сортимент для соціальних потреб.

– Лісівникам закидають, що під виглядом і за ціною дров продаєте ділову деревину. 

– Сортиментну структуру лісозаготівлі визначає базове лісовпорядкування, яке від імені держави проводить спеціалізоване підприємство «Укрліспроект». Перед початком лісозаготівельних робіт кожний квартал, кожний виділ таксується з чітким визначенням обсягів ділової та дров’яної деревини. Наголошу: визначають сторонні спеціалісти – не ми самі.

Але при відводі ділянки у рубку неможливо визначити сортименти з точністю до кубометра. Так от, справді на окремих ділянках є розбіжності між запроектованою і фактичною лісозаготівлею, коли маємо більший вихід саме ділової деревини.

Казав і буду казати владі, активістам: якщо маєте претензії до державного підприємства, прийдіть і скажіть свої підозри і занепокоєння. Адже ми перші зацікавленні у конструктивній співпраці, у тому, щоб в лісах був порядок. Беріть незалежного експерта, йдемо у ліс – перевіряємо правильність відводу лісосіки, залісненні зрубів. Натомість чуємо самі безпідставні і безвідповідальні звинувачення.

– Обсяги лісозаготівель суттєво зменшено, але громадські активісти не втомлюються страхати лисими горами і «нещадною вирубкою Карпат». Що маємо насправді?

– Усі зруби заліснюємо вчасно і якісно. Це підтверджують, зокрема, і щорічні аудити міжнародної Лісової наглядової Ради, засвідчуючи, що ми ведемо лісове господарство за світовими критеріями, без жодної шкоди довкіллю.

Але є такі активні до галасу громадяни, які, жодного дня не відпрацювавши у лісі, не маючи уявлення про лісову галузь, починають вказувати нам, що і як робити, збурюють громадськість, безпідставно звинувачують лісівників у нищенні природи.

Доводимо до відома влади, громадськості вичерпну інформацію про усі наші лісогосподарські заходи. Кожній сільській раді надали план рубок, пояснили де і для чого їх проводимо, скільки вилучаємо лісоматеріалів. Пояснюємо також, що усі країни світу, які мають ліси, розвивають у себе їх промислову експлуатацію. Ліс – це відновлюваний ресурс. Його потребують багато галузей народного господарства. У провідних лісопромислових країнах Європи – Австрії, Швейцарії – обсяги заготівлі деревини дорівнюють її приросту.

Зазначу, що в наших Путильських лісах один з кращих у країні показник приросту – 5 метрів кубічних на гектар лісфонду, що загалом становить у рік додаткових 180 тисяч кубометрів деревини. А ми заготовляємо 65,5 тисяч кубів. Це свідчить про стале ведення лісового господарства.

У всі часи громадськість, влада усіх гілок найприскіпливіше ставилися саме до лісової галузі. Це нормально: хто працює до сьомого поту і має прибутки – до тих і увага. Але зовсім ненормально, коли на лісівників, які трудяться на державу, на достаток свого краю, зводять наклепи, говорять про тисячі щодня незаконно зрубаних дерев. На жаль, у нас нема жорсткої відповідальності за наклеп. Ми можемо, звичайно, подати в суд за образу професійної честі та ділової репутації. Але, питається, чому у цивілізованій правовій європейській державі, якою є Україна, державне підприємство мусить доводити свою правоту і сумлінну роботу?

Наш лісгосп прибутковий. Прибутки не падають з неба. Їх створюють важкою працею робітники лісгоспу. Досягнення нашого підприємства – це результат спільних зусиль його ветеранів праці, механізаторів, робітників лісових культур та лісозаготівель, лісничих, майстрів лісу, інженерних працівників.

Вчасно виплачуємо зарплату, за зароблені кошти мало не з нуля створили потужні виробничі фонди. Тільки за останні два роки вклали в розвиток основних фондів 10 млн грн. Для такого підприємства, як наше, це великі кошти.

– Прибуткові держлісгоспи з багатими активами – ласий шматок для передачі у приватні руки. Схоже, все йде до чергової приватизації у лісовій галузі. Знову лунають вимоги забрати у лісгоспів деревопереробний верстат і навіть бензопилу. Це правильно? 

– Ми вже наступали на ці граблі і на ці бензопили. Про руйнівний результат таких експериментів красномовно свідчить доля Путильського лісокомбінату та інших таких самих підприємств, які зникли з промислової карти країни. А який там був потужний парк машин, верстатів, півтори тисячі робочих місць, переробка працювала у три зміни. Все втрачено. Питається, для чого треба було робити такі «реформи»?

Проте знову хтось хоче привласнити створені лісгоспами виробничі активи. Але тоді держава повинна зробити наступний обов’язковий крок: гарантувати лісівникам з бюджету кошти на охорону і захист лісів від пожеж, браконьєрства, на догляд за ними, на лісовідновлення. Бо лишити ліси без професійного догляду і державної охорони неможливо. У державному бюджеті хіба є сьогодні не це кошти?

Вже мали таку «реформу», коли у 1995 році потужні карпатські лісокомбінати перетворились на руїни, хоча мали безмежні можливості процвітати. Адже ставши закритим акціонерним товариством, Путильський лісокомбінат залишив собі всю техніку, усі виробничі потужності. А новоствореному Путильському держлісгоспу передав дві машини, півтора трактори і три бензопили. Бо ми, за задумом реформаторів, мали лише одне завдання – охороняти ліси.
Держава фінансувала лісову охорону рівно півроку. Потім нам сказали переходити на самофінансування. До того ж, в результаті «реформи» приватник довів ліси до занепаду. Проблема в тому, що тоді (як, врешті, і сьогодні) ті структури, від яких залежить доля галузі, не займалися економікою лісового господарства. Відділивши лісову охорону від переробки, не дали відповіді на ключове питання: хто буде доглядати ліси, відновлювати їх на зрубах, проводити санітарні рубки? Приватизований лісокомбінат цим займатися не хотів, бо це, як я вже казав, великі затрати.

Тож ми, лісівники, мусили взяти на себе завдання з відтворення та догляду за лісами, хоча не мали для цього ні засобів, ні фінансування. Зайнялися лісозаготівлею та деревопереробкою. На кошти, виручені з продажу лісоматеріалів, потроху купували машини, пилорами, розвивалися, забезпечуючи при цьому повний цикл ведення лісового господарства.

Сьогодні маємо переробні потужності в смт. Путила, в селах Селятин, Усть-Путила та Бісків. Побудували новий деревопереробний комплекс, закупили сучасний багатопильний верстат. Усі активи державного підприємства створені працею наших робітників – простих горян.
І що – знову комусь їх віддати?

– Хтось послідовно нав’язує суспільству хибну думку, що лісгоспи тільки тим і займаються, що рубають ліс, продають і переробляють. Може якраз для того, щоб їх було легше приватизувати?

– У Путильського держлісгоспу, у всіх лісогосподарських підприємств області, у моїх колег директорів, повірте, є багато в роботі позитиву. Ми не просимо, щоб нам співали дифірамби. Але чому з усіх боків тільки самий негатив? Чому ніхто не хоче вникнути в проблеми галузі, врешті, побачити її досягнення? Приміром, цього року Путильський держлісгосп вже реалізував продукції переробки на 16,4 млн грн, рентабельність виробництва становить 13%, а середня зарплата – 7,72 тис грн.

Загалом за перше півріччя цього року реалізовано продукції на 29,1 млн грн. Сплачено 2,9 млн грн соціального внеску, більше 9 млн грн податків до бюджетів усіх рівнів, у тому числі 2,7 млн грн до місцевих скарбниць територіальних громад Путильщини.

Ми також працюємо над розвитком побічного користування: збору і переробки грибів, ягід, лікарських рослин. Розвиваємо туристично-рекреаційний напрямок нашої діяльності. Для мандрівників, туристів та й для місцевих жителів вздовж доріг і стежок обладнали близько 20-ти місць відпочинку. На території кожного лісництва збудовані каплички. В Селятинському лісництві створено еколого-просвітницький центр. Єгерська служба лісгоспу піклуються про лісову фауну.

Наголошу також, що робота в лісі – небезпечна і відповідальна. Тому усі лісгоспи багато уваги приділяють виробничій безпеці, виділяють значні кошти на створення належних, безпечних умов праці.

Ми приймаємо закордонні делегації, їздимо за обміном досвідом до наших колег-лісівників в інші країни. Вони визнають і засвідчують високий професійний рівень ведення на Буковині лісового господарства. У тому числі – на Путильщині.

ОФІЦІЙНО

Роман ЧЕРЕВАТИЙ, в. о. начальника Чернівецького ОУЛМГ.

– Держлісгоспи області ведуть лісове господарство на належному професійному рівні. Усі заходи, пов’язані з комплексом лісогосподарських робіт, проводять винятково за власні кошти. У 2016 році роботи з лісовідтворення, підвищення продуктивності лісів та поліпшення їх якісного складу, захист від хвороб і шкідників, охорона державного лісового фонду від незаконних рубок та пожеж, проведення рубок головного користування та рубок формування і оздоровлення лісів потребували фінансування у 377,7 млн грн, яке було забезпечено держлісгоспами Чернівецького ОУЛМГ у повному обсязі.

Окрім того, за минулий рік держлісгоспи області сплатили до скарбниць усіх рівнів та до державних фондів 145 млн грн, що на 52,7 млн грн більше показника попереднього року. Обласне управління лісового та мисливського господарства робить важливі кроки в модернізації лісогосподарських підприємств саме у напрямку застосування природозберігаючих технологій. Придбана останнім часом лісгоспами техніка суттєво зменшує технологічний вплив на лісову екосистему. У 2015-2016 роках капітальні інвестиції наших лісогосподарських підприємств у розвиток виробництва становили 63,3 млн грн.

ДОСЬЄ

Петро Прокопович ФРЕЙ – профільну освіту отримав в Українському державному лісотехнічному університеті (м. Львів) за спеціальністю «Лісове господарство».
Трудову діяльність розпочав у 1983 році робітником лісокультурних робіт Усть-Путильського лісництва Путильського держлісгоспу. У цьому ж лісництві працював лісником, майстром лісу, лісничим.
У 2009-2011 роках – головний лісничий, а з вересня 2011 року – директор
ДП «Путильський лісгосп».

ДОВІДКОВО

ДП «Путильський лісгосп» створено у 1995 році за рахунок реорганізації Путильського лісокомбінату. Забезпечує роботою 345 працівників.
Тільки 43% його лісів належать до експлуатаційних. Решта – захисні ліси, які мають наукове, історичне, екологічне значення. З них виділені заказники, інші об’єкти заповідного фонду, яким лісівники забезпечують належний догляд.

Світлана ІСАЧЕНКО

27/07/2017

https://www.lisportal.org.ua/81577/

Далі...

Не йдуть реформи? Тоді ми йдемо до вас

Лісівників обурила неочікувана ініціатива Уряду

4 липня 2017 року, Кабінет Міністрів схвалив пропозицію Мінекономрозвитку щодо поводження з державними підприємствами, які перебувають у підпорядкуванні центральних органів влади. Ухваленим документом, який чомусь назвали «тріаж» (від англ. triage – медичне сортування) розписано, які державні підприємства в довгостроковому періоді повинні залишитись у державній власності, бути передані в концесію, приватизовані або ж ліквідовані.

Причину, чому Уряд зважився на такий крок, оголосив перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов: «Наші державні підприємства є невичерпним джерелом фіскальних ризиків. Фінансові проблеми державних підприємств зрештою стають проблемами бюджету і висмоктують кошти, які могли би бути використані на більш важливі речі, ніж порятунок хронічно неприбуткового бізнесу, – пояснив чиновник – Саме тому, нам необхідно радикально скоротити кількість державних підприємств, а частину передати в концесію».

Також урядовці, вже шаблонно, стверджують, що таке реформування сфери управління державною власністю продиктовано зобов’язаннями України перед Міжнародним валютним фондом.

Фактично одне слово в повідом­ленні про ініціативу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України стосувалося лісової галузі – в числі 359 об’єктів державної власності, які планується передати в концесію, було названо і лісові господарства.

Проте цього маленького витоку інформації виявилося достатньо, аби здійняти бурю незгоди в лісовій спільноті.

За тиждень зібралася Громадська рада при Державному агентстві лісових ресурсів України. На порядку дня одне питання – обговорення і затвердження Відкритого звернення Громадської ради до Президента України, Голови Верховної Ради, Прем’єр-міністра України, Національної Ради Реформ, голів обласних рад України.

Оскільки проти Урядової пропозиції не було заперечень ні з боку Міністра аграрної політики та продовольства, ні з боку Міністра екології та природних ресурсів, Громадська рада при Держлісагентстві сама виступила з категоричним запереченням застосування концесії в лісовому господарстві України.

Як вагомий аргумент, проти передачі в концесію лісів, фахівці лісової справи наводять досвід країн, які пішли цим шляхом, зокрема, Росії, Болгарії, Грузії. Ігор Соболевський з Асоціації деревообробних підприємств Прикарпаття, згадав Естонію, де за кілька років орендарі вирізали діловий ліс, а потім заявили Уряду, що не можуть дати ладу і готові повернути ліси державі. Але вже без стиглої деревини.

Законами України («Про концесії», Лісовим та Земельним кодексами), не передбачена здача у концесію лісів чи державного майна лісогосподарських підприємств. Якщо ж такі зміни до законів будуть внесені, це може зруйнувати механізм лісової галузі, в якій працює 50 тисяч людей, жителів села. В деревообробці зайнято близько 300 тис. працівників. Разом з членами їх сімей це більше мільйона осіб, які живуть у сільській місцевості. Галузь, яку планується роздати в концесію (як неприбуткову?) щороку спрямовує до бюджету близько чотирьох млрд грн податків, зборів, обов'язкових платежів.

Не складно передбачити, що для орендарів-концесіонерів привабливими будуть так звані ресурсні лісгоспи, які мають значні запаси ділової деревини і рентабельні у своїй діяльності. Господарства степових районів Півдня і Сходу, які в останні роки через відмову в державному фінансуванні опинилися на межі існування, але зобов’язані виконувати лісоохоронні функції, виглядають нецікавими об’єктами для діла. Проте все може залежати від того, як законодавець випише зміни до законів, що регламентуватимуть концесію саме в лісовій галузі.

Голова галузевої лісівничої профспілки Степан Кривов’язий зауважив, що рішення про концесію – це черговий крок до збагачення олігархів і озлидніння решти населення країни. Хто забере ліси в концесію? Ті, хто має грубі гроші.

Звідки могла взагалі виникнути ідея роздачі лісогосподарських підприємств в оренду? На думку декого з членів Громадської ради – це наслідок проваленої реформи лісової галузі. Немає єдиної державної стратегії розвитку лісопромислового комплексу. Те, що пропонувалося експертним середовищем – не було сприйнято чиновниками, а реформаторські ініціативи урядовців були зустрінуті в штики лісівниками.

Створена за вказівкою Прем’єр-міністра України робоча група з реформування лісової галузі, змогла зібратися на свої засідання всього кілька разів. А після оголошення «концесії» її очільник, депутат О. Єднак, і взагалі склав повноваження.

Щодо долі робочої групи висловлені були різні думки. Павло Кравець («Товариство лісової сертифікації в Україні») вважає, що заради створення альтернативи урядовій пропозиції, слід реанімувати робочу групу, вона має бути «узаконена», а її напрацювання були відповідним чином розглянуті й прийняті.

Юрій Марчук запропонував передати пакет документів на Раду реформ з пропозиціями змін у законодавстві. Серед цих пропозицій – зміни до законів, які спрощують порядок приватизації державних підприємств. Але у пакеті немає пропозицій щодо змін у законі про концесію, у Земельному і Лісовому кодексах, які це забороняють.

«Досі твердою гарантією від передачі лісів у концесію є право обласних рад закріплювати лісовий фонд за постійними лісокористувачами, – вважає Ю. Марчук. – Не думаю, що сьогодні якась обласна рада ризикне передати стиглі ліси в користування одній великій чи маленькій конторі. Це викличе величезний негатив».

Не виключає голова ГО «Незалежне експертне партнерство» і того, що скандальна пропозиція Мінекономрозвитку – це така собі спроба зондування. Проглядається певна логіка. Спочатку – «Всі лісівники – сволота» (преса поширила), потім – «Керівники – такі самі», далі – «Ніхто не вміє керувати лісовим господарством», а насамкінець – «Ось вам, як треба управляти».

Володимир Бондар, заступник Голови Державного агентства лісових ресурсів, згодний з тим, що з реформуванням галузі є серйозні проблеми. Те, що спостерігається нині, це вже наслідок своєчасно не розпочатих реформ. Володимир Налькович запропонував включити представників Громадської ради в робочу групу при Держлісагентстві. «Ми створимо робочу групу найближчим часом і напрацюємо таке бачення реформи, яке зможемо показати Уряду і суспільству. Концепція реформування галузі має бути напрацьована не кимось ззовні, а працівниками галузі», – резюмував заступник Голови Держлісагентства.

У Зверненні Громадської ради наголошено на необхідності затвердити Стратегію розвитку лісового та мисливського господарства, нормативні акти про порядок реалізації деревини, Державну цільову програму «Ліси України» на період до 2030 року.

Громадська рада категорично не підтримала пропозиції щодо концесії майнових комплексів лісогосподарських підприємств, вважає їх антидержавними, непродуманими, непрофесійними та вимагає їх негайної відміни.

Не забуто й ініціаторів створення скандального документа – громадськість вимагає порушити питання щодо їх відповідності займаним посадам.

Іван КУГНО,
фото Віктора ПОДЕНКА 

Джерело

Далі...

Лісова наука? Теж у концесію

Не тільки лісгоспи держава хоче віддати у «добрі руки»

Повідомлення про те, що Кабінет Міністрів України підтримав пропозицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі щодо передачі в концесію підприємств лісового господарства викликало занепокоєння у лісівничій спільноті.

Зокрема Громадська рада при Держлісагентстві направила звернення до перших осіб держави з вимогою не передавати підприємства лісової галузі в концесію, зважаючи на негативний досвід інших країн та можливу шкоду для вітчизняних лісів.

Газета «Природа і суспільство» звернулася з запитом до Мінекономрозвитку, аби дізнатися, які саме активи, що перебувають у віданні Державного агентства лісових ресурсів України (майнові комплекси, лісові угіддя) і на яких умовах планують передати в концесію в числі 333 заявлених об’єктів згідно з пропозицією Мінекономрозвитку і схвалених Урядом 4 липня ц. р.

У відповіді з Мінекономрозвитку за підписом першого заступника Міністра Максима Нефьодова читаємо наступне:

«Перелік об'єктів державної власності, органом управління яких є Держлісагентство, які рекомендовано до передачі в концесію, у тому числі тих, що можуть бути передані в концесію після внесення змін до актів законодавства, відповідно до яких ці об'єкти не підлягають передачі в концесію, наведено у додатку.

Умови і порядок здійснення концесії державного та комунального майна визначені Законом України «Про концесії».

Також зазначаємо, що відповідним протокольним рішенням Кабінету Міністрів України суб'єктам управління передбачається встановлення завдань щодо групування об'єктів державної власності, зокрема:

Мінагрополітики, Мінприроди, Держлісагентству, Держгеокадастру разом з Мінекономрозвитку, Мінфіном та Мін’юстом – щодо розроблення та подання у двомісячний термін на розгляд Кабінету Міністрів України проекту стратегії реформування управління лісогосподарською галуззю, передбачивши, зокрема, об'єднання державних лісогосподарських підприємств за регіональним принципом;

Мінекономрозвитку разом із суб’єктами управління об’єктами державної власності – щодо внесення змін до актів законодавства стосовно зняття обмежень щодо об’єктів, які не підлягають передачі у концесію, внесення до кінця року відповідних пропозицій Кабінетові Міністрів України».

До цього листа додано список 333-х підприємств, про передачу в концесію яких іде мова. Переважно це лісгоспи, підпорядковані Держліс­агентству. Проте в цьому переліку знаходяться й інші установи, функції яких специфічні і, на перший погляд, скоріше наукові, ніж господарські. Наприклад:

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об’єднання, Львівська державна лісовпорядна експедиція, ДП «Вінницька лісова науково-дослідна станція», Український державний проектно-вишукувальний інститут лісового господарства «Укрдіпроліс», ДП «Івано-Франківський лісовий селекційно-насіннєвий центр», ДП «Маневицька радіологічна лабораторія», ДП «Вінницялісозахист», ДП «Лісівничо-екологічний просвітницький центр», ДП «Українська державна база охорони лісів», Український центр підготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства… В цьому списку й Степовий філіал ім. В.М. Виноградова Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Г.М. Висоцького (УкрНДІЛГА).

– Це дурниця, якої світ не бачив, – так емоційно прокоментував ситуацію директор УкрНДІЛГА Віктор Ткач. – Можна зрозуміти, коли в концесію роздаються ЛІСОВІ МАСИВИ, які важко розробляти, віддалені, до яких немає доріг, як, наприклад, у Канаді. В наших умовах пропонується передати в концесію ДЕРЖАВНІ ПІДПРИЄМСТВА. Що буде передаватися – будівлі з людьми? Без лісового фонду, який є державною власністю? Лісгосп – це всього лиш управлінська структура, для визначення заходів, які треба проводити.

Цей урядовий документ готували непрофесіонали, люди, які уяви не мають про лісове господарство, про його специфіку. Це чергова «підстава» для урядовців.

Наш інститут має філіали з лісовими фондами, три дослідних лісництва, тому такий інтерес до цих наукових закладів, як до об’єктів приватизації. Фахівці Харківського інституту УкрНДІЛГА свого часу здійснили науковий подвиг – залісили Олешківські піски, за досвідом приїжджали науковці з усього світу. Те, що планується зробити – передача в концесію – суперечить здоровому глузду. Ми опускаємося до рівня країн третього світу.


Максим ЗЕЛЕНИЙ,
"Природа і суспільство" 

Джерело

Далі...

Потрібна стратегія

Мисливське господарство України: бізнес, елітна розвага чи соціальна послуга?

2 червня кафедрами біології лісу та мисливствознавства, дендрології та лісової селекції на базі ННІ лісового та садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП) проведено Всеукраїнський науково-практичний семінар та круглий стіл із питань реформування мисливської галузі країни.

Останнім часом як на мисливську, так і на лісову галузі було вилито стільки бруду та звинувачень в усіх гріхах, що відмиватись прийдеться ще довго і ретельно. Все це дозволило псевдоекологам протягнути через різні відомства та парламент низку заборон, які призведуть до занепаду та величезних економічних втрат у лісовому та мисливському господарстві, втрат робочих місць, втрат коштів, які могли б бути витрачені на охорону та відтворення лісів та диких тварин

.

Одна з причин цього – відсутність активної позиції представників цих галузей та недостатня робота з громадськістю та ЗМІ, що призвело до хибної уяви суспільства про людей, які працюють у лісовому і мисливському господарстві та й про самі галузі в цілому.

Друга причина – це недостатнє спілкування фахівців між собою, розрізненість, позиція «моя хата скраю...», відсутність єдиної Програми чи Стратегії розвитку та реформування галузей.

Зустріч фахівців мисливської галузі, яка відбулась у НУБіПі, довела свою актуальність і необхідність. Активну участь у заході взяло понад 30 фахівців з різних регіонів України. Цікавим виявився обмін думками між науковцями, виробничниками, представниками громадських організацій та керівництвом галузі.

Основні виступи і обговорення учасників семінару – це питання неврегульованості мисливського законодавства, забезпечення прозорості ведення обліків чисельності мисливських тварин, механізмів плати за користування мисливськими угіддями, доцільності створення централізованої служби охорони мисливських угідь та джерел її фінансування, шляхів подолання проблеми африканської чуми свиней тощо.

Учасники заходу висловили свої пропозиції щодо реформування мисливського господарства та акцентували увагу на внесенні змін до діючого мисливського законодавства, зокрема: збільшення штрафів за браконьєрство, забезпечення ефективності районних мисливствознавців, відшкодування за потрави, обмеження мисливства у природно-заповідних об'єктах і таке інше.


Захід відкрив директор ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП Петро Лакида, який зауважив, що одним із найважливіших питань є відсутність відповідної освіти у багатьох працівників мисливської галузі, а також про необхідність відкриття спеціальності «Мисливське господарство» на факультетах відповідного спрямування вищих нав­чальних закладів: «Колеги, якщо спеціальність «Мисливське господарство» не буде відновлена, говорити про розвиток мисливської галузі в Україні – неможливо. Бо ви всі краще за мене знаєте, хто сьогодні очолює мисливські господарства. Необхідно підготувати звернення до корпусу народних депутатів щодо повернення цієї спеціальності до навчальних закладів».



Завідувач кафедри дендрології та лісової селекції ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП, член-кор. Лісівничої академії наук України Юрій Марчук: «Головна ідея цього круглого столу – визначити головні болючі питання, які є у мисливському господарстві та запропонувати парламенту пропозиції щодо внесення змін у законодавство для їх вирішення.

Перед мисливською галуззю нині гостро постало ряд таких питань, одне з них – ринок землі й його вплив у майбутньому на закріплення мисливських угідь. Наступне – це зниження поголів’я копитних, особливо кабана внаслідок епідемії АЧС, також спроби заборонити полювання на деякі мисливські види тварин і навіть занесення їх до Червоної книги. Крім цього, – проблема браконьєрства, яке збільшується з кожним роком і яке ніхто не може зупинити.

В Україні зареєстровано більше 700 тис. мисливців, картку правопорушень і добутої дичини міняють тільки 330 тис. мисливців, постає питання, що робить така ж кількість озброєних людей, які не займаються законним полюванням?



До того ж ліквідована екологічна інспекція, що і коли буде замість неї створено – невідомо. Ефективність ліквідованої екоінспекції у боротьбі з порушниками мисливського законодавства всім відома, тому необхідна не зміна вивіски, а зміна форми контролю.

Необхідно шукати відповіді на ці й багато інших питань, адже армія мисливців, яка за своєю чисельністю більша за Збройні Сили України та МВС разом взяті, має право на законне полювання в мисливських угіддях і з їх правом повинні рахуватись.

З року в рік постає питання з погодженням Мінекології Лімітів на добування дичини, незважаючи на те, що їх обліки проводяться у присутності представника цього відомства. У цьому році Мінекології погодити Ліміти заважає «лось» і полювання в ПЗФ. Тому єдиний вихід у майбутньому позбутись проблеми погодження Лімітів – передати ці функції в органи влади на місцях, як це робиться в усьому цивілізованому світі.

Побачивши необхідність внесення ряду змін у мисливське законодавство України, ми з експертами розробили відповідний документ, погодили Законопроект з Мінпродовольства та Держліс­агентством і віддали його депутатам Верховної Ради на розгляд.

Що найосновніше у цьому Законопроекті? Діючим законодавством передбачено, що кримінальна відповідальність за браконьєрство настає, коли збитки перевищують 200 тис. грн. Ми пропонуємо зменшити цю суму до 30 тис. грн, таким чином незаконне добування будь-якого копитного звіра буде каратись за кримінальним Кодексом. Також цим Законопроектом надається право всім єгерським службам, незалежно від форми власності, складати протоколи за правопорушення.

Крім того, ми пропонуємо передати на розгляд судів покарання за реалізацію добутих тварин, їх частин та мисливських трофеїв (штраф до 2400 грн).

Законопроектом передбачено кримінальну відповідальність за використання тепловізорів, а також істотно збільшено розміри штрафів за порушення мисливського законодавства.

Також цим документом передбачена відповідальність за знищення та пошкодження біотехнічних споруд, посівів кормових полів тощо.

Ми вважаємо, що у разі неможливості вилучення незаконно добутої продукції полювання, порушник, крім відшкодування збитків, повинен відшкодувати вартість незаконно добутої продукції полювання, у вигляді 50% такси. Це коротко про наш Законопроект.

На мою думку, в Україні негайно треба створювати державну мисливську службу охорони. Нам усім, науковцям, фахівцям, користувачам, треба подумати, де нам взяти кошти на це та на розвиток мисливського господарства, особливо мисливської науки. Як варіант, можливо, на законодавчому рівні треба передбачити внесення до мисливського фонду внеску від кожного користувача. Другий варіант – за рахунок відрахування якогось проценту, наприклад 1%, від продажу зброї. Треба думати, пропонувати... Чекаємо ваших пропозицій з усіх цих питань, надсилайте їх на нашу кафедру або до громадської організації «Незалежне експертне партнерство», яку я очолюю. Ми обов’язково опрацюємо всі пропозиції, сформуємо їх у вигляді законопроектів та подамо до Верховної Ради.

Хочу звернутись до мисливської громади, товариств мисливців, асоціацій тощо, якщо ми не будемо займатись здоровим лобізмом інтересів півмільйонної армії людей з мисливською зброєю, то купка «природозахисників», псевдоекологів покладе нас всіх на лопатки. Вони більш активні, вміють працювати з громадськістю, ЗМІ, створюють потрібний їм і непотрібний нам імідж. Ми повинні переконати суспільство, що мисливське господарство охороняє та відтворює тваринний світ, а не навпаки. Що мисливство було і залишається одним із методів виховання чоловіків – захисників батьківщини. Адже культура мисливства і культура браконьєрства закладається дітям з 4–5 років і в залежності від того, хто у дитини батьки, такою і стає дитина. Яку культуру ми сформуємо в Україні – такою вона і буде».



Координатор проекту FLEG-II від WWF в Україні Дмитро Карабчук: «За три роки реалізації Проекту «Законодавчі пропозиції щодо удосконалення ведення мисливського господарства та проведення полювання в Україні» експертами був сформований документ (Модель реформування і розвитку мисливського господарства України) щодо шляхів реформування галузі.

Перша пропозиція експертів Проекту – це відокремлення управління з лісового господарства в окремий орган, наприклад, департамент і розділення функцій конт­ролю і господарської функції.

Друге – це створення державної мисливської варти, на кшталт таких служб у країнах ЄС.



Наступне – підвищення рівня обізнаності й виховання мисливця. Практика, яка раніше працювала в Україні й нині застосовується в розвинених країнах – це обов’язкові курси та тестування теоретичних та практичних знань людини, яка хоче стати мисливцем.

Також необхідно запровадити єдиний електронний реєстр мисливців та тих, хто порушує мисливське законодавство.

Модель пропонує надання у користування мисливських угідь через аукціони на конкурентній основі, враховуючи їх можливість ефективного ведення МГ. При цьому місцеві мисливські громади повинні отримувати угіддя в першу чергу і поза конкурсом.

Ще є пропозиція розділення всіх мисливських угідь на окремі, з чітко визначеними рельєфом, ділянки, так звані «мисливські дільниці». До такої системи повернулася і Польща, у них вони називаються «ревірами». Ці дільниці дадуть можливість легко визначати межі мисливських угідь, під час надання їх у користування та під час полювання в них, спростить роботу з впорядкування угідь тощо.

Запровадження бирок для добутої копитної дичини дасть можливість додаткового контролю законності полювання і ефективнішої боротьби з браконьєрами.

Також потребує законодавчого врегулювання питання вольєрного полювання, відшкодування збитків за потрави та багато інших питань.

З Проектом законодавчих пропозиції щодо реалізації моделі реформування і розвитку мисливського господарства України ви можете ознайомитись на сайті: www.fleg.org.ua у розділі «Матеріали проекту».

За результатами Проекту нами була підготовлена таблиця змін до законодавства, які пропонували експерти FLEG-II та надіслано лист до всіх основних стейкхолдерів (депутатів Верховної Ради, Держлісагентства, УТМР тощо) для розгляду пропозицій та можливого втілення їх у законодавчу площину».




Начальник управління мисливського господарства Держліс­агентства Іван Шеремет: «Гостро стоїть проблема боротьби з браконьєрством. У більшості випадків злочини залишаються не виявленими чи не розкритими, а порушники мисливського законодавства уникають відповідальності. Причини цього – низький рівень життя, особливо сільського населення, відсутність необхідної мисливської охорони, низька кваліфікація єгерської служби, недостатня співпраця з правоохоронними органами, неправильно складені протоколи правопорушень, що не дозволяє врешті покарати злочинців.

Боротьба з хижими та шкідливими тваринами ведеться «на папері», щільність у мисливських угіддях країни бродячих собак, ворон, лисиць, вовків перевищують усі допустимі норми у кілька разів, вони знищують мисливських тварин, завдаючи колосальні збитки господарствам.

Як наслідок, за останні п’ять років чисельність копитних зменшилась на 33 тис. голів і становить 215 тис. особин, а добування варіює в межах 15 тис. голів. Це мізер для такої кількості й якості мисливських угідь, якими володіє наша країна, і говорить тільки про незадовільне господарювання в них.

«Допомогла» користувачам ще й африканська чума свиней, яка в деяких районах призвела до депопуляції дикого кабана.

Популізм і псевдовисловлювання так званих природозахисних громадських організацій за підтримки деяких державних діячів призводять до проблем погодження Лімітів на добування дичини, появи законів та законопроектів, які забороняють ведення мисливського господарства та полювання на деякі мисливські види тварин, забороняють використання безальтернативного свинцевого шроту та мисливських собак, зменшують терміни полювання (Закон «Тиші»), виключають можливість регулювання чисельності мисливських тварин на територіях ПЗФ, забороняють пропаганду мисливського господарства у закладах освіти, унеможливлюючи розвиток мисливської галузі. Більшість з них суперечить діючому законодавству і порушує права мисливців. Хочеться наголосити, що у країнах ЄС усіх цих заборон немає, а навпаки, мисливська галузь розвивається і стає популярнішою, особливо серед молоді.

Тому впевнений, що нам варто взяти за основу принципи розвитку мисливського господарства країн заходу, адаптувати їх під наші умови та наше законодавство, яке теж необхідно доопрацювати всім разом. Я розраховую на підтримку в цій справі науковців, фахівців-практиків, досвідчених і небайдужих мисливців».



Голова Громадської ради при Держпродспоживслужбі Віталій Башинський: «Я розкажу про африканську чуму свиней те, що ви не прочитаєте ніде, навіть в інтернеті. Більше того, я дам рекомендації як боротись з АЧС саме користувачам мисливських угідь.

Експертами ФАО проведено дослідження щодо модифікації та розповсюдження вірусу АЧС і встановлено, що нині патогенність вірусу за десять років його розповсюдження змінилась. Якщо, навіть п’ять років тому при потраплянні вірусу до стада інфікувалось 99% тварин, то зараз – 60%.

Добре це, чи погано? Це не дуже приємна новина і вона говорить про те, що ми ніколи не позбавимось цієї хвороби. Тобто, якщо раніше вірус зачищав уражену ним територію самостійно, то зараз вірус продовжує циркулювати разом із живими свинями – носіями вірусу і весь свій вік ця свиня буде заражати інших свиней, частина з яких теж залишаться живими й, у свою чергу, теж будуть розповсюджувати хворобу.

Річ у тім, що зупинити АЧС тепер майже неможливо і побороти африканську чуму нам допоможе тільки сам вірус.

Розповсюдження вірусу відбувається в більшій частині за участю людини, через одяг, залишки харчів тощо, але сама людина не хворіє і не є біологічним носієм, також вірус передається під час контакту хворих і здорових тварин, 1% розповсюдження – всеїдні птахи, 0,1% – через кукурудзу, на яку потрапила слина ураженого вірусом дикого кабана чи свині, тому у країнах ЄС вводять норму щодо термічної обробки зерна імпортної кукурудзи. Дослідження, які були проведені за допомогою аналізу ДНК виявили, що майже 1% продуктів у магазинах та ринках заражені АЧС. Це поки що неофіційні дані, але це свідчить про циркуляцію вірусу і через продукти харчування.

Як боротись із цим вірусом у мисливському господарстві? Вірус АЧС нестійкий і гине при біотермічному знезараженні (вогнище лізісу – 86° С). Цей процес відбувається тільки за умови мінімального доступу кисню, а це означає, що труп зараженої, загиблої тварини треба поховати на глибину півтора і більше метрів. Рекомендації ФАО – два метри. Впевнений, що мало хто цього дотримується, бо вирити таку яму вручну дуже важко, тому якщо труп тварини ховається на глибину один метр, то його треба обов’язково вкрити ізолюючим шаром (наприклад, плівкою або товстим шаром свіжоскошеної трави) та втрамбувати землю. Маю надію, що ця інформація буде корисною користувачам мисливських угідь».



Голова ВР УТМР Микола Шуляр: «Нині мисливське господарство України переживає складні часи, багато негараздів прийшли до нас ззовні, у тому числі АЧС, але додає нам проблем і наш Уряд, забороняючи полювання на деякі види мисливських тварин, не погоджуючи Ліміти на добування, що не дає можливість відкрити сезон полювання і призводить до колосальних збитків господарств. Постає гостро питання: «За які кошти утримувати мисливські господарства і людей, які в ній працюють?». Це внутрішня диверсія влади, направлена на знищення мисливської галузі, яка на 99% фінансується не державою, а мисливцями. Галузі, яка забезпечує робочими місцями тисячі українців, а тваринний світ – охороною.

Нам конче необхідно врегулювати мисливське законодавство, наблизити його до європейського.



Це, в першу чергу, стосується норми сплати за мисливські угіддя. Коли мова йде про лісові угіддя та про невеликі господарства, то це ще півбіди. А коли це питання піднімуть аграрії, які будуть вимагати кошти за користування мільйонів гектар своїх земель? Мисливська галузь «ляже»!

Ми підготували Законопроект, який передбачає, у тому числі, й відміну цієї норми і розраховуємо, що парламент його підтримує.

Також продовжуємо стояти на позиції необхідності скасування щорічної картки правопорушень та обліку добутої дичини. Цей документ не приносить ніякої користі ні державі, ні мисливському господарству, ні мисливцям.

Погодження Лімітів – це окрема тема. Галузь потерпає від надмірної централізації погоджень і дозволів. Ця забюрократизованість, залежність від міністерств та відомств, призводить до великих проблем усієї галузі й за це ніхто не несе відповідальності. На жаль, окрім обмежень, більше нічим нам держава не допомагає. Натомість країни ЄС мають зовсім протилежні підходи, всі погодження у мисливському господарстві з боку держави відбуваються на обласному чи навіть районному рівні.

Ще одна наша біда – кишенькові «екологічні центри», до яких прислуховується міністр екології, але при цьому не враховує думку багатотисячної громади мисливців, фахівців та науковців. Вони разом генерують все нові й нові ідеї заборон, таким чином вважаючи, що це їхнє головне завдання. Чого варті пропозиції заборонити полювання в ПЗФ, полювання на лося та вовка, використання мисливських собак, застосування свинцевого шроту, альтернативи якому в Україні немає.

У більшості питань нас підтримує і Держлісагентство, і наукові інститути, тому просимо всіх небайдужих залучатись до відстоювання цих питань і спільними зусиллями захистити галузь».



Старший викладач кафедри мисливствознавства та іхтіології Запорізького національного університету Володимир Вовченко: «Нашій кафедрі 27 років. На факультеті навчаються студенти зі всієї України. Але нині маємо проблеми з конкурсом на наш факультет і відповідно майбутніми мисливствознавцями. Ми в останні роки прикладали багато зусиль, щоб зберегти цю спеціальність, адже ви знаєте, які нині проблеми з фахівцями має мисливське господарство. За період існування факультету напрацювали 30 спецкурсів, але вони останнім часом дуже скорочуються, особливо практики та техніки, наприклад, техніка здобування мисливської фауни.

Наша кафедра плідно працює з користувачами мисливських угідь. У цьому році залучили до спільної роботи більше 500 користувачів. Лабораторія біоресурсів природного навколишнього середовища, яка заснована при кафедрі 15 років тому, нині проводить роботи з мисливського впорядкування, зокрема, зараз працюємо над впорядкуванням мисливських угідь Донецької області.

Ми поновили перепідготовку єгерського складу, тому запрошуємо до співпраці всіх користувачів.

Але при цьому і проблем кафедра має більше, ніж достатньо.

Тому звертаємось до шановного товариства, особисто до Юрія Миколайовича Марчука, щоб ми, як вищі навчальні заклади, консолідували нашу роботу у відповідності до потреб мисливської галузі».



Професор кафедри екології та охорони навколишнього середовища Таврійського державного агротехнологічного університету Анатолій Волох: «Я є автором проектів «Національні природні парки України». В усьому світі нацпарки є джерелом наповнення держбюджету, в тому числі, за рахунок проведення там полювання та рибальства, у нас – навпаки. Наші нацпарки, за законом, не мають права займатись будь-якою фінансовою діяльністю. Але, незважаючи на ці заборони, деяка діяльність все ж таки там відбувається. Я давно співпрацюю з різними НПП і знаю, що там «полюють», але тільки високопосадовці і на безоплатній основі, простому ж мисливцю туди – зась. Доходить до абсурду – для випасу там кози, місцевому жителю треба брати ліміт на траву. Все це призвело до того, що місцеве населення стало проти створення таких заповідних територій біля їх сіл.

Заборона регулювання чисельності мисливських тварин та ведення мисливського господарства на заповідних територіях призводить до щільності поголів’я деяких видів тварин вище за норму. В результаті вони знищують насадження, зокрема, червонокнижні, кормова база зникає і більшість тварин гине в екстремальні роки. Подібні ситуації вже не раз спостерігались у Азово-Сиваському НПП, Джарилгацькому НПП та інших.

Все це могло і не статись, якби там була дозволена господарська діяльність. Тому я пропоную повернути національним природним паркам можливість задовольняти існуючий попит щодо надання відповідних послуг громадянам України та закордонним гостям. Це буде лише сприяти розвитку місцевої інфраструктури та економічному зміцненню НПП.

Зважаючи на світовий досвід функціонування нацпарків, які, завдяки рекреаційним заходам, мисливському туризму та спортивному рибальству, отримують суттєвий дохід, слід привести наше законодавство до вимог країн Євросоюзу».




Провідний спеціаліст відділу мисливського господарства Івано-Франківського ОЛМГ Олег Проців: «На мою думку, створення централізованої мисливської служби охорони мисливських угідь – є недоцільним. Краще за самого користувача ніхто не зможе і не буде охороняти його мисливські угіддя. Разом з тим, треба щільніше співпрацювати з Нацполіцією.

Те саме стосується і обліку мисливських тварин. Я вважаю, що саме користувач, якщо він справж­ній господар, є найзацікавленішою особою, яка хоче мати точні дані чисельності дичини у своїх угіддях. А кваліфікований єгерський штат знає всю свою дичину, як п’ять пальців, і їм її порахувати нескладно. Якщо дивитись далі, то у країнах ЄС, взагалі основними, точними показниками є добування дичини, а чисельність – це більше науково-дослідна величина.

Що стосується мисливських спеціальностей, то вони стануть популярними лише після того, коли запрацюють ринкові механізми в мисливському господарстві, воно буде розвиватись, а оплата праці буде достойною. Ніяка популяризація мисливствознавства без мотивації не дасть результатів».



Директор Мелітопольського інституту екології та соціальних технологій Університету «Україна», професор Валерій Лисенко: «На мою думку, одним із головних чинників, який не дозволяє зробити мисливське господарство ефективним – це відсутність Стратегії розвитку галузі. Тільки правильна і науково обґрунтована Стратегія може зробити мисливську галузь у нашій країні розвиненою, рентабельною і прибутковою. Так, саме прибутковою, адже в розвинених країнах мисливська галузь за індексом прибутковості стоїть на третьому місці після наркотиків і найстародавнішої професії. На четвертому місці – зброя. Ми чомусь вважаємо, що мисливське господарство – неприбуткове.

Наступне. Треба більше уваги приділяти екологічним та естетичним способам полювання: з луком, із соколами, з хортими собаками тощо.

Третє, створення науково-дослідних інститутів з мисливського господарства. НДІ з мисливського господарства повинні займатись: створенням Національних та регіональних програм використання ресурсів, методами, засобами та технологіями полювання і ранчівництва, селекцією мисливських тварин тощо.

Єдиним НДІ, який нині робить висновки та рекомендації щодо мисливського господарства в Україні й на який посилаються міністерства – це Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена, але там немає жодного фахівця з мисливського господарства. Як він може бути експертним Інститутом з питань мисливського господарства?

Тому нам треба зібрати фахівців, науковців з мисливського господарства з усієї країни, об’єднати їх для створення кваліфікованих Програм, Стратегій, підзаконних актів, змін до законодавства, щоб влада побачила наш рівень і необхідність звернути увагу на мисливську галузь.

Мною особисто було розроб­лено Проект концепції розвитку мисливського господарства України, тому буду радий, якщо він стане частиною Всеукраїнської Стратегії розвитку мисливської галузі».



Завідувач сектору мисливства ДП «СФ УкрНДІЛГА» Ігор Шейгас: «Я, як науковець, займаюсь мисливською тематикою вже 26 років. Наш Інститут проаналізував мисливське господарство України, починаючи з 2013 року, зокрема, ми дослідили такий мисливський вид як козуля, і порівняли отримані дані з Польщею, Угорщиною та Німеччиною. Виявилось, що в країнах ЄС добування козулі в десятки, а то й в сотні разів більше, ніж у нас. Почали вивчати у чому ж причина. Виявилось, що, наприклад, у Німеччині функціонує дев’ять науково-дослідних інститутів з мисливського господарства, які планують роботу мисливської галузі на кілька років.

Німецьких мисливців об’єднує велика громадська організація – Німецька Асоціація Мисливців, головне завдання якої збереження традицій та культурний розвиток мисливців. Щоб стати мисливцем у Німеччині, треба кілька років учитись, а потім скласти іспити. Хто нам заважає зберігати традиції і культуру мисливства, ефективно господарювати в угіддях? Якщо хтось скаже, що у нас гірші угіддя, то дослідження нашого Інституту говорять, що в Україні, особливо на Поліссі, краща якість мисливських угідь, ніж у деяких країнах ЄС.

Що стосується традицій, то їх, на жаль, ми теж втрачаємо. В цьому винні не тільки мисливці, – це і вина всієї держава, яка не розуміє, не поважає і не сприймає мисливське господарство як галузь. Наприклад, Президент Білорусі, який особисто переймається мисливською галуззю в країні говорить: «Що БТМР повинно відігравати більш вагому роль в економіці країни, тому що полювання – є невід’ємною частиною туризму і складовою економіки, тому ми не можемо допустити того, що відбувалось з цією організацією, ми не можемо надбання нашої держави, нашого народу, розбазарювати, більше того – бандитським чином до нього ставитись. А ще гірше, коли ця сфера криміналізується, і там відбуваються негативні процеси». Ви знаєте, що в білорусі є державна мисливська служба охорони, майже немає браконьєрства, мисливська галузь розвивається, а на полювання, наприклад на тетерука, глушця, лося, зубра їдуть мисливці з усього світу.

Ми повинні привернути увагу керівництва нашої країни до наших проблем, треба довести, що мисливське господарство – це галузь і що воно зберігає всі свої галузеві ознаки: специфічний предмет виробництва, кадровий склад, специфічні методи роботи, фахову підготовку кадрів тощо.

Для цього нашим Інститутом розроблено Стратегію розвитку мисливської галузі, відповідно до якої, перш за все, треба: провести інвентаризацію стану всіх мисливських угідь, їх експертизу та персонально винести рішення на право користування угіддями; підвищити роль держави у веденні МГ; створити науково-практичні координаційні центри розвитку МГ; провести заходи з демонополізації мисливських угідь; боротись із браконьєрством і хижими шкідниками; створити мисливську інспекцію з правами Нац­поліції, відновити спеціалізовану єгерську службу контролю за чисельністю вовків тощо».




Старший науковий співробітник Національного науково-природничого музею НАН України, голова Українського теріологічного товариства НАН України Ігор Загороднюк: «Всі програми сталого розвитку, починаючи із саміту в Йоганесбурзі, пов’язані з темою сталого використання природних ресурсів. Про це ж йдеться й у Конвенції про біологічне різноманіття. Мова не про заборони чи кардинальні відмови, мова про три ключові складові: 1. Модель сталого виробництва і споживання; 2. Охорону та раціональне використання природних ресурсів; 3. Подолання бідності та соціальний розвиток.

Тема нашого зібрання: «Мисливське господарство України: бізнес, елітна розвага чи соціальна послуга?». Отже, бізнес у мисливському господарстві – це завдання користувачів досягти рентабельності й прибутковості за рахунок зменшення смертність та виселення, а по можливості отримати приріст за рахунок плодючості й імміграції, зокрема, й підселення та приваблювання.

Щодо елітної розваги, то нашим Товариством прораховано, що за теперішнього стану мисливського господарства, м’яса дичини не вистачить на всіх українців, навіть по 100 г, тому суспільство само диференціюється на любителів салатів, любителів курей та любителів дичини. Мисливство стає закономірною частиною життя на певних поверхах соціальної піраміди, якщо пересічно на одну область (на 2–3 млн мисливугідь) нараховується 10–15 тис. мисливців, то у бізнес-колах і серед депутатів – до 90% мисливців.

Мисливство – соціальна послуга. Якісний відпочинок і якісне харчування – дороге задоволення, проте є суспільний запит, тому має бути і послуга. Заборона полювання може призвести до зростання агресії у суспільстві, оскільки для значної її частини полювання є складовою домінантних форм поведінки. За виразом Л. Францевича: «Якщо рушниці заборонити, то вони можуть повернутися у бік своєї популяції».

Мисливське господарство навіть при відсутності відповідних маніфестів несе, попри все, природоохоронні ідеї, які воно реалізує на практиці. З часом варто було б підняти питання про природоохоронний статус мисливського господарства через реалізацію ним природоохоронних функцій. Полювання ж, у тому числі браконьєрство, в усіх досліджених випадках впливає на стан популяцій мисливських видів негативно, якщо відсутній менеджмент і популяційний аналіз.

Біотехнія «заради полювання» має змінитися на полювання як біотехнічний захід, а отримання коштів за користування мисливським ресурсом може і має бути направлено на менеджмент ресурсів».

Підготував Роман НОВІКОВ,
фото автора

Фоторепортаж тут.
Лісовий і мисливський журнал
Джерело

Далі...

Мушу застерегти

Український лісе! Скинь із себе дров’яну петлю, якщо збираєшся до Європейського Союзу!

У ряді публікацій мені вже доводилося застерігати про небезпеку, яка чекає на наш ліс. Але не думалося, що процеси деградації будуть ще більш загрозливими і продовжуватимуться з такими темпами...

Застереження, щодо долі українського лісу, виявляться нікому непотрібними, навіть авторам «Санітарних правил у лісах України», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 756 (далі – Санітарні правила, 2016). Усіх причетних до написання Санітарних правил, 2016 встановити не вдалося, а лише тих, хто вважає себе «революціонерами» у цій справі та хто піариться на кожному кроці: В. Борейко (Київський еколого-культурний центр), Т. Ти­мочко (Всеукраїнська екологічна ліга), М. Томахін (Мінприроди),

О. Листопад (ЕкоПраво-Київ). А де ж позиція спеціалістів-лісівників, що мали бути в цій робочій групі?

Автори «Санітарних правил у лісах України», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 555 (далі – Санітарні правила, 1995) всім відомі. Це поважні вчені та виробничники-лісівники: В.О. Безвесільний, М.М. Касьяненко, В.І Кучерявенко, М.І. Прокопенко, Г.О. Тимченко, С.В. Шевченко. Звичайно, за двадцять років дії Санітарних правил, 1995 багато чого змінилося у лісі. Ліс помолодшав, настала монополія молодих і середньовікових насаджень і це потрібно було врахувати при розробці нових санітарних правил. Натомість багато «нововведень».

Ось деякі «революційні перла» Санітарних правил, 2016:

п. 27 «Суцільні санітарні рубки проводяться... лише у деревостанах, в яких проведення вибіркових санітарних рубок призведе до зменшення повноти насадження нижче 0,1». З яких досліджень взялося це менше 0,1? Хто автор, так і хочеться запитати. Адже це прямий шлях українського лісу до «дров’яної петлі!». Вже нині в Україні при Санітарних правил, 1995 вихід ділової деревини при вибіркових санітарних рубках становив лише 19% замість можливих 40–45%.

п. 33 «У разі, коли під час проведення суцільної санітарної рубки виявлено осередки шкідників та хвороб лісу, власники лісів, постійні лісокористувачі вживають додаткових заходів до запобігання поширенню таких осередків та збільшення їх чисельності». Постає питання: «Що це за додаткові заходи, коли це «у разі» завжди буде присутнє при суцільних санітарних рубках?

п. 3, 54 «Матеріали лісовпорядкування приймаються як визначальні при встановленні видів, обсягів, строків здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів». По-перше, такі «встановлення» може надати лише професіонал-лісопатолог, а не лісовпорядник. По-друге, лісовпорядкування здійснюється один раз за десять років, протягом яких ситуація в лісових насадженнях може радикально змінюватися. Наприклад, видобуток бурштину і, як наслідок, всихання лісу.

п. 5. «Поглиблення особливого господарювання у лісах Національних природних парків, природно-заповідного фонду». Це «поглиблення» стосується, в основному, у відміні всіх лісозахисних заходів (рубок). Напрошується питання: «А якщо на території таких лісів є штучно створені насадження, наприклад, сосни?» А їх в Україні вже 80%. То що, залишити їх без санітарно-оздоровчих заходів? Це ж будуть потенційні резервації шкідливих комах, збудників хвороб! Від них не буде спокійного життя і суміжним насадженням. Також за межею здорового глузду вимога щодо заборони здійснення санітарно-оздоровчих заходів навколо місць гніздівель хижих птахів у радіусі 1000 метрів. Або невже, читачу, Ви повірите, що головний природознавець буде проводити відбір дерев у санітарні рубки скрізь, у межах природно-заповідного фонду (ПЗФ) (вимога п. 8 Санітарних правил, 2016). Це ж пряма дорога до корупції!

п. 14 «Сухостійні, відмираючі, дуже ослаблені, внаслідок пошкодження шкідниками дерева відбираються для рубки до масового заселення їх стовбуровими шкідниками». Питання: «Де ж та межа між «пошкодження шкідниками» та «масове заселення ними дерев»?

У додатку 3 до Санітарних правил, 2016 не слід було б подавати нову ознаку дерев IV категорії стану, а саме: «Дерева, заселені стовбуровими шкідниками з локальними відшаруваннями кори». Це відшарування не відзначається, наприклад, у верхівкового короїда, стовбурової смолівки, які мають визначальне значення у нинішньому всиханні соснових насаджень України.

На жаль, у Санітарних правил, 2016 збереглися різні «погодження». У Санітарних правил, 1995 їх було шість, а в Санітарних правил, 2016 – дев’ять. Звідки така недовіра до професіоналів, спеціалістів своєї справи з питань лісозахисту? Поки всі погодження зберуть, «шкідники» покинуть заселені ними дерева та заселяють нові. Вирубкою сухостійних дерев ліс не оздоровити! Всі ці та інші «перла» Санітарних правил, 2016 доповнюються Постановами КМУ, які не мають ніякого відношення до справ захисту лісу. Наприклад, від 11.05.2016 р. «Про тимчасове призупинення санітарно-оздоровчих заходів (рубок) у лісах». Цими «заходами», наприклад, соснові та ялинові ліси України залишаються до 15 червня сам на сам з хмарами короїдів, які саме в квітні-травні масово ушкоджують їх. Листи вчених з НУБіП України до Прем’єр-міністра України В. Гройсмана щодо термінової відміни вищезгаданої постанови залишилися поза увагою уряду.

Популізм і політиканство шкодять лісу більше, ніж шкідники, буревії. Це ж требу було додуматися до такого: «мертвая древесина – синоним живого леса», «санитарные рубки проводятся в более старых насаждениях», або «в тих місцях, де гніздиться чорна лелека в радіусі одного кілометра не можна проводити лісогосподарські заходи», або «їх не можна проводити з 1 квітня до 15 червня через гніздівлю птахів», або «тридцять кубометрів на 1 гектар захаращеності в лісі не достатньо, краще було б всі 100» (В. Борейко).

Першокурсник лісогосподарського факультету підрахує, наприклад, щоб «досягти» захаращеності навіть у тридцять кубометрів, потрібно у 40–50-річному сосновому насадженні «згноїти» не менше ста дерев. А як бути з ризиком масштабних лісових пожеж, масовими розмноженнями стовбурових шкідників лісу, якраз тоді, коли не зроблені своєчасні вибіркові санітарні рубки у травні-червні? Хоча, чому дивуватися, коли вже навіть щодо лісових пожеж настирно проштовхується думка про їх користь (все той же В. Борейко, Прес-служба КЄКЦ від 15.03.2017). Люди, опам’ятайтеся, це ж вам не тайга і навіть не Фонтенбло чи Біловезька Пуща! Наші ліси природними стати вже не зможуть. Це ж рукотворні ліси, «діти» створені руками лісівників і кинуті у наш жорстокий світ. Вони стануть «природними» лише тоді, коли передчасно всохнуть. Адже, природних соснових лісів в Україні залишилося менше 20%.

Не можна так бездумно, не професійно втручатися у природні процеси. Екологічні наслідки від цього можуть бути вражаючі. Лісогосподарські заходи у створених людиною лісових насадженнях конче необхідні. Особливо це стосується рубок догляду. Ці рубки відбуваються в той час, коли стовбурові шкідники перебувають ще під корою заселених ними дерев, а заготовлена лісопродукція зразу ж вивозиться з лісу. Ну як без прорідження та наступної за ним прохідної рубки збільшити діаметр стовбурів та наблизити вік технічної стиглості насадження? Та й приріст сосни, наприклад, при цьому збільшується аж на 25% (див. П.С. Погребняк «Общее лесоводство», 1960). Звичайно, зовсім інша ситуація, якщо своєчасно спиляні дерева залишаються лежати на землі, обростаючи травою, задовольняючи вимоги екологів, щодо 30 або 100 куб. м захаращеності на гектар. З кожного такого залишеного для захаращення дерева вилетить у насадження сотні шкідників.

Наведу, як для студентів, наглядний приклад (див. фото). Хто, по вашому, так «познущався» з сосен, якщо у червні та ще більше у серпні, вони з зелених стали блідими? Коли б до цього були причетні глобальні зміни клімату, як дехто стверджує, то, у першу чергу були б уражені менші, самі «слабенькі» сосни. А то ж ні, всихають самі вищі, «сильніші». І таке спостерігалося і спостерігається по всій Україні, незалежно від того, кому ці ліси належать – Держлісагентству, Мінагрополітики чи Мінприроді і т.д. До того ж терміни такої аномалії – зміна забарвлення крони, завжди чітко визначені (червень, а особливо кінець серпня).

Абсолютна аналогія з особливістю всихання ялини по всій території України. Але, що стосується ялини, то вже навіть далекі від лісівничої науки погодилися, що ліс у Карпатах пошкоджують жуки-короїди. В останні роки важливим чинником, підсилюючим всихання ялини та сосни, став так званий «краєвий ефект» – ослаблення дерев на межі з вирубками, яких останнім часом побільшало (B.Л. Мєшкова).

Висновок від побаченого: ніяким глобальним потеплінням тут і не пахне. Конкретними виконавцями всихання сосни та інших деревних рослин України є представники найбільш багаточисельного класу тварин у лісах – класу комах (Insecta).

Що ж повинен робити господар сосни, ялини, дуба і т.д., щоб не було катастрофічних їх всихань? Будь-якими способами знищити всіх цих короїдів, лубоїдів, заболонників і т.д.? Ні в якому разі! По-перше, це зробити фізично неможливо, а по-друге, і непотрібно. Ці комахи були в наших лісах мільйони років і не заважали їм. Вони були у лісах непросто присутніми, а виконували важливу роль в еволюції лісу, давши їм можливість дожити до наших часів, допомагаючи природі відібрати для життя сильніші, здорові дерева. Хоч і не просто, але практично можливо відрегулювати їхню чисельність до такого рівня, щоб вони не заважали, а допомагали нам залишити нащадкам здорові ліси. Треба лише використати той віковий практичний досвід з оздоровлення лісів. Деталі цих заходів вже розроблені саме українською лісоентомологічною наукою (З.С. Голов’янко, Д.Ф. Руднєв, М.М. Падій, Г.І. Васечко, В.Л. Мєшкова та ін.). Саме ці заходи так і не знайшли себе у Санітарних правил, 2016! Навпаки, за межею здорового глузду є, наприклад, вимога щодо дозволу на суцільні санітарні рубки лише за умов зниження повноти насадженням менше 0,1. Хто має хоч якусь уяву про ліс та його повноту, той знає, що вже при повноті 0,3–0,4 різко змінюються природні умови зростання сосни і починається їх ослаблення та масове розповсюдження шкідників і хвороб. Тому кожні наступні роки існування такого лісу – це лише сухостій та дрова. Втрачено 40–45% дорогоцінної сировини для наших меблевих фабрик, будівельних організацій, цехів переробки тощо. Це втрачені робочі місця, відрахування до місцевих бюджетів. У наступному ж році, особливо у його другій половині, це вже 19% ділової деревини, а решта дрова. А ще через рік, з повнотою менше 0,1 – це вже 100% дрова з шашелями та грибами.

Вчасно не зрубані та не реалізовані дерева до того ж стають місцями концентрації названих шкідників та хвороб лісу, небезпечних для навколишніх насаджень. Закликаю екологів зрозуміти, що варто відразу очистити ділянку вже за повноти 0,3 та на ній створити новий ліс, який вже через три роки буде захищати ґрунт від ерозії, переводити дощі у ґрунтові води. Санітарними правилами, 1995 ще можна було знайти винних у несвоєчасному проведенні санітарних заходів та притягнути до відповідальності винних. Були в них для цього відповідні пункти. Санітарними правилами, 2016 цього не передбачено.

Уряд нашої країни, орієнтуючись на вступ до Європейського Союзу, має усвідомити, що для інвесторів важливою повинна бути наша довгострокова лісова політика. Щоб вони побачили, що їм вигідніше своє виробництво перенести в Україну. Нинішня заборона вивезення лісу-кругляка виявилася, при відсутності достатнього внутрішнього ринку на нього, несвоєчасною. Вона тільки посприяла скороченню робочих місць. Щоб залучити в Україні інвесторів у лісопереробну галузь, спочатку потрібно спрогнозувати певні обсяги якісної деревини, а не дров. Чи можливо при Санітарних правилах, 2016 досягти високого відсотка виходу ділової деревини? Відповідь невтішна. На шляху стануть: інформація адміністрацій про рубки; необхідність рішень рад; віза головного природоохоронця району; погодження з тим, хто, можливо, напише скаргу щодо незаконної, на його думку, рубки; наукове обґрунтування лісопатолога, який один на три області. Поки всі погодження зробиш, так звані шкідники покинуть заселені ними дерева. Вирубкою сухостійних дерев санітарного стану не поліпшити. Повирубуємо ліси, лісосмуги – тоді вже і чорнозем підніметься від нас у повітря і полетить до Європи. Щоб виростити ліс, який з кожним роком буде набувати все більшого стратегічного значення, потрібно роки, а щоб втратити його, достатнього одного необдуманого рішення (на кшталт Санітарних правил, 2016).

Реформи у лісовій галузі слід робити такими, щоб для громадян їх реалізація була очікуваною. Перше, що треба зараз зробити – всім миром, громадами вимагати від КМУ термінової відміни прийнятих Санітарних правил, 2016. Зміни, доповнення до санітарних правил повинні вносити професіонали лісу і, в першу чергу, лісопатологи, експерти з лісозахисту. Друге, важливо як можна скоріше запустити ринок деревини і налагодити глибоку її переробку. Якщо немає внутрішнього ринку на лісопродукцію, підприємці будуть продавати її на зовнішньому. У короткостроковій перспективі – від заборони експорту кругляка виграє пилорамна промисловість, а програє лісове господарство та транспорт. У довгостроковій перспективі – не виграє ніхто. Третє, в лісах України повинен бути один господар – держава – з чіткою вертикаллю фахового управління і грамотно регулювати всі процеси лісовирощування та лісокористування в загальнонаціональних інтересах.




Микола ЗАВАДА,
Заслужений науково-педагогічний працівник НУБіП України,
Лісовий і мисливський журнал


Джерело

Далі...

Валерій Мурга взяв участь у засіданні робочої групи щодо напрацювання шляхів реформування лісомисливської галузі

26 липня 2017 року під головуванням заступника Голови Держлісагентства Володимира Бондаря відбулося перше засідання робочої групи при Державному агентстві лісових ресурсів, яка має напрацювати зміни до законодавства з метою реформування лісового та мисливського господарства України.

До робочої групи залучені фахівці лісової галузі, профспілки, науковці, експерти, представники деревообробної галузі, екологічних організацій.

За основу реформування галузі було взято проект Стратегії, розроблений Головою агентства Христиною Юшкевич (завантажити), та з урахуванням доручення Уряду щодо об’єднання державних лісогосподарських підприємств за регіональним принципом. Взяв участь у засіданні робочої групи також очільник закарпатських лісів – Валерій Мурга.

Члени робочої групи обговорили питання комплексних змін, які стосуватимуться всіх напрямів галузі, зокрема, ведення лісового та мисливського господарства, охорони лісів, прозорого ринку деревини, інституційної реформи.

Окремо розглядалося вирішення питання з фінансуванням лісової галузі, зокрема, створення стабілізаційного фонду розвитку лісового господарства.

Як було зазначено на засіданні, основною метою реформування має стати:

– врахування особливого екологічного значення лісів для держави, всього суспільства, поліпшення екологічної ситуації, особливо у степовій зоні України

– збільшення лісистості України

– повноцінний електронний облік деревини

– відокремлення контрольної функції державної лісової охорони від господарської діяльності

– європейські підходи ведення мисливського господарства

– оптимізації чисельності територіальних органів управління

– ефективне управління фінансовими ресурсами

При напрацюванні всіх необхідних документів, вони будуть винесені на широке обговорення з громадськістю.

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ о 27.07.2017

https://zakarpatlis.gov.ua/8596-2/

Далі...

В каких регионах России леса интенсивнее всего используются для заготовки древесины

Согласно официальной статистике (данным Единой межведомственной информационно-статистической системы), учтенный объем заготовки древесины в России за 2016 год составил 213 805,7 тысяч кубометров - на 4% больше, чем в предыдущем году. В пятерку регионов-лидеров по общему объему заготовки древесины вошли крупные лесные регионы таежной зоны - Иркутская область (35,3 млн. м3), Красноярский край (18,6 млн. м3), Вологодская область (15,6 млн. м3), Архангельская область (12,7 млн. м3), и Кировская область (9,6 млн. м3).

По интенсивности использования лесов для заготовки древесины, т.е. по объемам учтенной заготовки с одного гектара лесных земель, регионы распределились иначе. Тройку лидеров образовали Вологодская, Тамбовская области и Удмуртская республика. В 13 регионов со средней интенсивностью лесопользования более одного кубометра с гектара лесных земель в год вошли два с долей защитных лесов 100% (Тамбовская и Московская области) и четыре - с долей защитных лесов около 50% (Рязанская, Владимирская, Брянская и Ленинградская области).

Ниже приводится распределение субъектов РФ (тех, по которым имеются данные о заготовке древесины за 2016 год) по убыванию учтенной интенсивности лесопользования в 2016 году, исходя из данных ЕМИСС за 2016 год по объемам заготовленной древесины и по площади лесных земель.


Вологодская область - 1,52 м3/га
Тамбовская область - 1,4 м3/га
Удмуртская Республика - 1,39 м3/га
Кировская область - 1,22 м3/га
Рязанская область - 1,2 м3/га
Ивановская область - 1,16 м3/га
Владимирская область - 1,15 м3/га
Брянская область - 1,11 м3/га
Нижегородская область - 1,11 м3/га
Ленинградская область - 1,09 м3/га
Московская область - 1,07 м3/га
Костромская область - 1,06 м3/га
Ульяновская область - 1,05 м3/га
Калининградская область - 0,97 м3/га
Смоленская область - 0,96 м3/га
Тверская область - 0,95 м3/га
Калужская область - 0,94 м3/га
Республика Марий Эл - 0,92 м3/га
Республика Адыгея - 0,91 м3/га
Ярославская область - 0,83 м3/га
Новгородская область - 0,83 м3/га
Курганская область - 0,76 м3/га
Псковская область - 0,75 м3/га
Воронежская область - 0,75 м3/га
Республика Татарстан - 0,72 м3/га
Курская область - 0,72 м3/га
Липецкая область - 0,69 м3/га
Республика Карелия - 0,69 м3/га
Пермский край - 0,68 м3/га
Алтайский край - 0,66 м3/га
Архангельская область - 0,56 м3/га
Республика Мордовия - 0,55 м3/га
Иркутская область - 0,53 м3/га
Республика Башкортостан - 0,53 м3/га
Пензенская область - 0,52 м3/га
Челябинская область - 0,48 м3/га
Свердловская область - 0,48 м3/га
Чувашская республика - 0,39 м3/га
Приморский край - 0,34 м3/га
Тульская область - 0,34 м3/га
Омская область - 0,33 м3/га
Республика Коми - 0,28 м3/га
Томская область - 0,27 м3/га
Белгородская область - 0,26 м3/га
Кемеровская область - 0,23 м3/га
Новосибирская область - 0,22 м3/га
Тюменская область - 0,22 м3/га
Краснодарский край - 0,18 м3/га
Ростовская область - 0,18 м3/га
Еврейская АО - 0,16 м3/га
Красноярский край - 0,15 м3/га
Ханты-Мансийский АО - 0,14 м3/га
Саратовская область - 0,14 м3/га
Республика Бурятия - 0,13 м3/га
Хабаровский край - 0,13 м3/га
Карачаево-Черкесская республика - 0,12 м3/га
Самарская область - 0,11 м3/га
Республика Хакасия - 0,11 м3/га
Республика Алтай - 0,11 м3/га
Республика Дагестан - 0,11 м3/га
Кабардино-Балкарская республика - 0,08 м3/га
Республика Северная Осетия - Алания - 0,08 м3/га
Орловская область - 0,07 м3/га
Забайкальский край - 0,07 м3/га
Астраханская область - 0,06 м3/га
Волгоградская область - 0,06 м3/га
Амурская область - 0,06 м3/га
Республика Ингушетия - 0,06 м3/га
Оренбургская область - 0,05 м3/га
Сахалинская область - 0,04 м3/га
Чеченская республика - 0,03 м3/га
Мурманская область - 0,02 м3/га
Ямало-Ненецкий АО - 0,02 м3/га
Республика Тыва - 0,015 м3/га
Ставропольский край - 0,012 м3/га
Республика Саха (Якутия) - 0,011 м3/га
Ненецкий автономный округ - 0,01 м3/га
Республика Калмыкия - 0,007 м3/га
Камчатский край - 0,007 м3/га
Магаданская область - 0,003 м3/га
Чукотский АО - 0,0004 м3/га

http://www.forestforum.ru/viewtopic.php?f=9&t=21212

Далі...

Заплатять штраф, бо пошкодили авто лісничого

Троє жителів Рокитнівського району в січні 2017 року пошкодили два автомобілі, один з яких на праві приватної власності належав працівнику Державної лісової охорони України, а інший – знаходився у його відповідальному володінні. Злочин зловмисники вчинили з метою помсти за виконання лісничим своїх службових обов’язків з охорони лісу, а саме – за те, що останній перешкодив їм здійснити незаконну порубку дерев. Про це повідомляє кореспондент ERVE.UA з посиланням на Сарненську місцеву прокуратуру Рівненської області.

Унаслідок злочинних дій потерпілому завдано збитків на загальну суму 14 тисяч гривень. Рокитнівський районний суд підтримав позицію прокуратури та, розглянувши обвинувальний акт стосовно трьох жителів Рокитнівського району, визнав їх винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 347 КК України (умисне пошкодження майна працівника правоохоронного органу, у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків).

Свою вину правопорушники визнали повністю, розкаялися та відшкодували завдану шкоду в повному обсязі. Чоловікам призначено покарання у виді штрафу.

Слід зазначити, що обвинувальний вирок суду не набрав законної сили, учасники судового провадження мають право його оскаржити в апеляційному порядку в передбачений законом термін.

27 липня 2017, 13:53

Далі...

З Волині до США експортують березовий сік

Продукція консервного цеху державного підприємства “Цуманське лісове господарство” вже 5 років експортується у Німеччину, споживають її у Польщі, Ізраїлі, Канаді і навіть Панамі.

Нещодавно на підприємстві отримали відповідний сертифікат і вже відправили першу партію волинського березового соку у США, - йдеться на сайті ВОУЛМГ у Волинській області.

Сік – без додавання цукру, лимонної кислоти, він такий, яким його створила природа, тільки проходить відповідну теплову обробку.

Органічні соки в Україні наразі випускають лише у Цумані. На виході, як кажуть, і органічні ягідні консерви, які будуть постачатися на український та європейський ринки. Кошти від реалізації продукції отримує лісгосп, виробничим підрозділом якого є консервний цех.

Тобто є можливість, заробивши, оновлювати не тільки асортимент, який не тільки не скорочується, а ще й збільшується, а й розвивати виробничі потужності. Хоча для державного підприємства, каже директор консервного цеху Зінаїда Рябчун, проблематично купувати дорогу харчопереробну техніку, але це роблять.

Адже волинські ліси ще багаті на ягоди і гриби, на чому можна добре заробляти. Якщо, звісно, випускати таку якісну продукцію, як це роблять у Цумані та на інших підприємствах Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства. Зінаїда Рябчун каже, що поставляти продукцію на експорт дуже непросто, вона має відповідати високим вимогам.




Сьогодні, 16:23
http://www.volynpost.com/news/93999-z-volyni-do-ssha-eksportuyut-berezovyj-sik

Далі...

Що ж це робиться: застрелили двох лісників!

Невідомі застрелили двох співробітників Семиполківського лісництва, що у Бориспільському районі Київської області

Про це заявив прес-секретар обласної поліції Микола Жукович ,повідомляє Цензор. За його словами, тіла загиблих із вогнепальними пораненнями знайшов у лісі їх колега. Відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу (умисне вбивство).

Через деякий час третій лісник знову почув постріли, рушив пішки на цей звук і незабаром знайшов тіла убитих колег.

За інформацією ЗМІ, троє лісників проводили профілактичні роботи в лісі, коли почули звуки пострілів. Двоє працівників сіли в автомобіль і виїхали в район імовірної стрілянини. Через деякий час третій лісник знову почув постріли, рушив пішки на цей звук і незабаром знайшов
тіла убитих колег.

27 липня 2017, 08:08

http://volyn.com.ua/news/82075-shcho-j-ce-robitsya-zastrelili-dvoh-lisnikiv.html



Під Києвом вбили двох лісничих: стали відомі подробиці події

У Київській області в районі села Дударків вбили двох пенсіонерів, один із яких працював лісничим, а другий йому допомагав.

Про це повідомляє ТСН.

За словами місцевих жителів, загинули куми Микола Шкурко та Валерій Бухал. Останній був лісничим і часто просив друзів-пенсіонерів допомогти попрацювати в лісі.

В той день лісничий із товаришами хотіли розчистити чагарники, але під час роботи почули близько п'яти пострілів, які долинали з лісу.

"Двоє кумів помчали на пошуки браконьєрів. Через деякий час постріл пролунав і стала тиша. Ми по два рази подзвонили, а потім пес прибіг до нас. Він пішов - машину знайшов. Як машину знайшов - і труп знайшов", - заявив очевидець події.

Невідомі потрапили чоловікам у груди і обличчя, в результаті поранень потерпілі померли до приїзду швидкої.

У поліції заявили, що пенсіонерів могли вбити браконьєри. Саме ця версія розглядається співробітниками правоохоронних органів як основна.

"Ми розглядаємо основну версію - постріл браконьєрів. Стріляли з мисливської зброї", - заявив речник поліції Київської області Микола Жукович.

За його словами, силовики вже другу добу обходять всі сільські будинки й опитують місцевих, зокрема мисливців, у пошуках зачіпок.

Джерело: Обозрєватєль
http://www.eramedia.com.ua/article/265724-pd_kivom_vbili_dvoh_lsnichih_stali_vdom_podrobitc_pod/

Далі...