Мисливське господарство України: бізнес, елітна розвага чи соціальна послуга?
2 червня кафедрами біології лісу та мисливствознавства, дендрології та лісової селекції на базі ННІ лісового та садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП) проведено Всеукраїнський науково-практичний семінар та круглий стіл із питань реформування мисливської галузі країни.
Останнім часом як на мисливську, так і на лісову галузі було вилито стільки бруду та звинувачень в усіх гріхах, що відмиватись прийдеться ще довго і ретельно. Все це дозволило псевдоекологам протягнути через різні відомства та парламент низку заборон, які призведуть до занепаду та величезних економічних втрат у лісовому та мисливському господарстві, втрат робочих місць, втрат коштів, які могли б бути витрачені на охорону та відтворення лісів та диких тварин
2 червня кафедрами біології лісу та мисливствознавства, дендрології та лісової селекції на базі ННІ лісового та садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіП) проведено Всеукраїнський науково-практичний семінар та круглий стіл із питань реформування мисливської галузі країни.
Останнім часом як на мисливську, так і на лісову галузі було вилито стільки бруду та звинувачень в усіх гріхах, що відмиватись прийдеться ще довго і ретельно. Все це дозволило псевдоекологам протягнути через різні відомства та парламент низку заборон, які призведуть до занепаду та величезних економічних втрат у лісовому та мисливському господарстві, втрат робочих місць, втрат коштів, які могли б бути витрачені на охорону та відтворення лісів та диких тварин
.
Одна з причин цього – відсутність активної позиції представників цих галузей та недостатня робота з громадськістю та ЗМІ, що призвело до хибної уяви суспільства про людей, які працюють у лісовому і мисливському господарстві та й про самі галузі в цілому.
Друга причина – це недостатнє спілкування фахівців між собою, розрізненість, позиція «моя хата скраю...», відсутність єдиної Програми чи Стратегії розвитку та реформування галузей.
Зустріч фахівців мисливської галузі, яка відбулась у НУБіПі, довела свою актуальність і необхідність. Активну участь у заході взяло понад 30 фахівців з різних регіонів України. Цікавим виявився обмін думками між науковцями, виробничниками, представниками громадських організацій та керівництвом галузі.
Основні виступи і обговорення учасників семінару – це питання неврегульованості мисливського законодавства, забезпечення прозорості ведення обліків чисельності мисливських тварин, механізмів плати за користування мисливськими угіддями, доцільності створення централізованої служби охорони мисливських угідь та джерел її фінансування, шляхів подолання проблеми африканської чуми свиней тощо.
Учасники заходу висловили свої пропозиції щодо реформування мисливського господарства та акцентували увагу на внесенні змін до діючого мисливського законодавства, зокрема: збільшення штрафів за браконьєрство, забезпечення ефективності районних мисливствознавців, відшкодування за потрави, обмеження мисливства у природно-заповідних об'єктах і таке інше.
Захід відкрив директор ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП Петро Лакида, який зауважив, що одним із найважливіших питань є відсутність відповідної освіти у багатьох працівників мисливської галузі, а також про необхідність відкриття спеціальності «Мисливське господарство» на факультетах відповідного спрямування вищих навчальних закладів: «Колеги, якщо спеціальність «Мисливське господарство» не буде відновлена, говорити про розвиток мисливської галузі в Україні – неможливо. Бо ви всі краще за мене знаєте, хто сьогодні очолює мисливські господарства. Необхідно підготувати звернення до корпусу народних депутатів щодо повернення цієї спеціальності до навчальних закладів».
Завідувач кафедри дендрології та лісової селекції ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП, член-кор. Лісівничої академії наук України Юрій Марчук: «Головна ідея цього круглого столу – визначити головні болючі питання, які є у мисливському господарстві та запропонувати парламенту пропозиції щодо внесення змін у законодавство для їх вирішення.
Перед мисливською галуззю нині гостро постало ряд таких питань, одне з них – ринок землі й його вплив у майбутньому на закріплення мисливських угідь. Наступне – це зниження поголів’я копитних, особливо кабана внаслідок епідемії АЧС, також спроби заборонити полювання на деякі мисливські види тварин і навіть занесення їх до Червоної книги. Крім цього, – проблема браконьєрства, яке збільшується з кожним роком і яке ніхто не може зупинити.
В Україні зареєстровано більше 700 тис. мисливців, картку правопорушень і добутої дичини міняють тільки 330 тис. мисливців, постає питання, що робить така ж кількість озброєних людей, які не займаються законним полюванням?
До того ж ліквідована екологічна інспекція, що і коли буде замість неї створено – невідомо. Ефективність ліквідованої екоінспекції у боротьбі з порушниками мисливського законодавства всім відома, тому необхідна не зміна вивіски, а зміна форми контролю.
Необхідно шукати відповіді на ці й багато інших питань, адже армія мисливців, яка за своєю чисельністю більша за Збройні Сили України та МВС разом взяті, має право на законне полювання в мисливських угіддях і з їх правом повинні рахуватись.
З року в рік постає питання з погодженням Мінекології Лімітів на добування дичини, незважаючи на те, що їх обліки проводяться у присутності представника цього відомства. У цьому році Мінекології погодити Ліміти заважає «лось» і полювання в ПЗФ. Тому єдиний вихід у майбутньому позбутись проблеми погодження Лімітів – передати ці функції в органи влади на місцях, як це робиться в усьому цивілізованому світі.
Побачивши необхідність внесення ряду змін у мисливське законодавство України, ми з експертами розробили відповідний документ, погодили Законопроект з Мінпродовольства та Держлісагентством і віддали його депутатам Верховної Ради на розгляд.
Що найосновніше у цьому Законопроекті? Діючим законодавством передбачено, що кримінальна відповідальність за браконьєрство настає, коли збитки перевищують 200 тис. грн. Ми пропонуємо зменшити цю суму до 30 тис. грн, таким чином незаконне добування будь-якого копитного звіра буде каратись за кримінальним Кодексом. Також цим Законопроектом надається право всім єгерським службам, незалежно від форми власності, складати протоколи за правопорушення.
Крім того, ми пропонуємо передати на розгляд судів покарання за реалізацію добутих тварин, їх частин та мисливських трофеїв (штраф до 2400 грн).
Законопроектом передбачено кримінальну відповідальність за використання тепловізорів, а також істотно збільшено розміри штрафів за порушення мисливського законодавства.
Також цим документом передбачена відповідальність за знищення та пошкодження біотехнічних споруд, посівів кормових полів тощо.
Ми вважаємо, що у разі неможливості вилучення незаконно добутої продукції полювання, порушник, крім відшкодування збитків, повинен відшкодувати вартість незаконно добутої продукції полювання, у вигляді 50% такси. Це коротко про наш Законопроект.
На мою думку, в Україні негайно треба створювати державну мисливську службу охорони. Нам усім, науковцям, фахівцям, користувачам, треба подумати, де нам взяти кошти на це та на розвиток мисливського господарства, особливо мисливської науки. Як варіант, можливо, на законодавчому рівні треба передбачити внесення до мисливського фонду внеску від кожного користувача. Другий варіант – за рахунок відрахування якогось проценту, наприклад 1%, від продажу зброї. Треба думати, пропонувати... Чекаємо ваших пропозицій з усіх цих питань, надсилайте їх на нашу кафедру або до громадської організації «Незалежне експертне партнерство», яку я очолюю. Ми обов’язково опрацюємо всі пропозиції, сформуємо їх у вигляді законопроектів та подамо до Верховної Ради.
Хочу звернутись до мисливської громади, товариств мисливців, асоціацій тощо, якщо ми не будемо займатись здоровим лобізмом інтересів півмільйонної армії людей з мисливською зброєю, то купка «природозахисників», псевдоекологів покладе нас всіх на лопатки. Вони більш активні, вміють працювати з громадськістю, ЗМІ, створюють потрібний їм і непотрібний нам імідж. Ми повинні переконати суспільство, що мисливське господарство охороняє та відтворює тваринний світ, а не навпаки. Що мисливство було і залишається одним із методів виховання чоловіків – захисників батьківщини. Адже культура мисливства і культура браконьєрства закладається дітям з 4–5 років і в залежності від того, хто у дитини батьки, такою і стає дитина. Яку культуру ми сформуємо в Україні – такою вона і буде».
Координатор проекту FLEG-II від WWF в Україні Дмитро Карабчук: «За три роки реалізації Проекту «Законодавчі пропозиції щодо удосконалення ведення мисливського господарства та проведення полювання в Україні» експертами був сформований документ (Модель реформування і розвитку мисливського господарства України) щодо шляхів реформування галузі.
Перша пропозиція експертів Проекту – це відокремлення управління з лісового господарства в окремий орган, наприклад, департамент і розділення функцій контролю і господарської функції.
Друге – це створення державної мисливської варти, на кшталт таких служб у країнах ЄС.
Наступне – підвищення рівня обізнаності й виховання мисливця. Практика, яка раніше працювала в Україні й нині застосовується в розвинених країнах – це обов’язкові курси та тестування теоретичних та практичних знань людини, яка хоче стати мисливцем.
Також необхідно запровадити єдиний електронний реєстр мисливців та тих, хто порушує мисливське законодавство.
Модель пропонує надання у користування мисливських угідь через аукціони на конкурентній основі, враховуючи їх можливість ефективного ведення МГ. При цьому місцеві мисливські громади повинні отримувати угіддя в першу чергу і поза конкурсом.
Ще є пропозиція розділення всіх мисливських угідь на окремі, з чітко визначеними рельєфом, ділянки, так звані «мисливські дільниці». До такої системи повернулася і Польща, у них вони називаються «ревірами». Ці дільниці дадуть можливість легко визначати межі мисливських угідь, під час надання їх у користування та під час полювання в них, спростить роботу з впорядкування угідь тощо.
Запровадження бирок для добутої копитної дичини дасть можливість додаткового контролю законності полювання і ефективнішої боротьби з браконьєрами.
Також потребує законодавчого врегулювання питання вольєрного полювання, відшкодування збитків за потрави та багато інших питань.
З Проектом законодавчих пропозиції щодо реалізації моделі реформування і розвитку мисливського господарства України ви можете ознайомитись на сайті: www.fleg.org.ua у розділі «Матеріали проекту».
За результатами Проекту нами була підготовлена таблиця змін до законодавства, які пропонували експерти FLEG-II та надіслано лист до всіх основних стейкхолдерів (депутатів Верховної Ради, Держлісагентства, УТМР тощо) для розгляду пропозицій та можливого втілення їх у законодавчу площину».
Начальник управління мисливського господарства Держлісагентства Іван Шеремет: «Гостро стоїть проблема боротьби з браконьєрством. У більшості випадків злочини залишаються не виявленими чи не розкритими, а порушники мисливського законодавства уникають відповідальності. Причини цього – низький рівень життя, особливо сільського населення, відсутність необхідної мисливської охорони, низька кваліфікація єгерської служби, недостатня співпраця з правоохоронними органами, неправильно складені протоколи правопорушень, що не дозволяє врешті покарати злочинців.
Боротьба з хижими та шкідливими тваринами ведеться «на папері», щільність у мисливських угіддях країни бродячих собак, ворон, лисиць, вовків перевищують усі допустимі норми у кілька разів, вони знищують мисливських тварин, завдаючи колосальні збитки господарствам.
Як наслідок, за останні п’ять років чисельність копитних зменшилась на 33 тис. голів і становить 215 тис. особин, а добування варіює в межах 15 тис. голів. Це мізер для такої кількості й якості мисливських угідь, якими володіє наша країна, і говорить тільки про незадовільне господарювання в них.
«Допомогла» користувачам ще й африканська чума свиней, яка в деяких районах призвела до депопуляції дикого кабана.
Популізм і псевдовисловлювання так званих природозахисних громадських організацій за підтримки деяких державних діячів призводять до проблем погодження Лімітів на добування дичини, появи законів та законопроектів, які забороняють ведення мисливського господарства та полювання на деякі мисливські види тварин, забороняють використання безальтернативного свинцевого шроту та мисливських собак, зменшують терміни полювання (Закон «Тиші»), виключають можливість регулювання чисельності мисливських тварин на територіях ПЗФ, забороняють пропаганду мисливського господарства у закладах освіти, унеможливлюючи розвиток мисливської галузі. Більшість з них суперечить діючому законодавству і порушує права мисливців. Хочеться наголосити, що у країнах ЄС усіх цих заборон немає, а навпаки, мисливська галузь розвивається і стає популярнішою, особливо серед молоді.
Тому впевнений, що нам варто взяти за основу принципи розвитку мисливського господарства країн заходу, адаптувати їх під наші умови та наше законодавство, яке теж необхідно доопрацювати всім разом. Я розраховую на підтримку в цій справі науковців, фахівців-практиків, досвідчених і небайдужих мисливців».
Голова Громадської ради при Держпродспоживслужбі Віталій Башинський: «Я розкажу про африканську чуму свиней те, що ви не прочитаєте ніде, навіть в інтернеті. Більше того, я дам рекомендації як боротись з АЧС саме користувачам мисливських угідь.
Експертами ФАО проведено дослідження щодо модифікації та розповсюдження вірусу АЧС і встановлено, що нині патогенність вірусу за десять років його розповсюдження змінилась. Якщо, навіть п’ять років тому при потраплянні вірусу до стада інфікувалось 99% тварин, то зараз – 60%.
Добре це, чи погано? Це не дуже приємна новина і вона говорить про те, що ми ніколи не позбавимось цієї хвороби. Тобто, якщо раніше вірус зачищав уражену ним територію самостійно, то зараз вірус продовжує циркулювати разом із живими свинями – носіями вірусу і весь свій вік ця свиня буде заражати інших свиней, частина з яких теж залишаться живими й, у свою чергу, теж будуть розповсюджувати хворобу.
Річ у тім, що зупинити АЧС тепер майже неможливо і побороти африканську чуму нам допоможе тільки сам вірус.
Розповсюдження вірусу відбувається в більшій частині за участю людини, через одяг, залишки харчів тощо, але сама людина не хворіє і не є біологічним носієм, також вірус передається під час контакту хворих і здорових тварин, 1% розповсюдження – всеїдні птахи, 0,1% – через кукурудзу, на яку потрапила слина ураженого вірусом дикого кабана чи свині, тому у країнах ЄС вводять норму щодо термічної обробки зерна імпортної кукурудзи. Дослідження, які були проведені за допомогою аналізу ДНК виявили, що майже 1% продуктів у магазинах та ринках заражені АЧС. Це поки що неофіційні дані, але це свідчить про циркуляцію вірусу і через продукти харчування.
Як боротись із цим вірусом у мисливському господарстві? Вірус АЧС нестійкий і гине при біотермічному знезараженні (вогнище лізісу – 86° С). Цей процес відбувається тільки за умови мінімального доступу кисню, а це означає, що труп зараженої, загиблої тварини треба поховати на глибину півтора і більше метрів. Рекомендації ФАО – два метри. Впевнений, що мало хто цього дотримується, бо вирити таку яму вручну дуже важко, тому якщо труп тварини ховається на глибину один метр, то його треба обов’язково вкрити ізолюючим шаром (наприклад, плівкою або товстим шаром свіжоскошеної трави) та втрамбувати землю. Маю надію, що ця інформація буде корисною користувачам мисливських угідь».
Голова ВР УТМР Микола Шуляр: «Нині мисливське господарство України переживає складні часи, багато негараздів прийшли до нас ззовні, у тому числі АЧС, але додає нам проблем і наш Уряд, забороняючи полювання на деякі види мисливських тварин, не погоджуючи Ліміти на добування, що не дає можливість відкрити сезон полювання і призводить до колосальних збитків господарств. Постає гостро питання: «За які кошти утримувати мисливські господарства і людей, які в ній працюють?». Це внутрішня диверсія влади, направлена на знищення мисливської галузі, яка на 99% фінансується не державою, а мисливцями. Галузі, яка забезпечує робочими місцями тисячі українців, а тваринний світ – охороною.
Нам конче необхідно врегулювати мисливське законодавство, наблизити його до європейського.
Це, в першу чергу, стосується норми сплати за мисливські угіддя. Коли мова йде про лісові угіддя та про невеликі господарства, то це ще півбіди. А коли це питання піднімуть аграрії, які будуть вимагати кошти за користування мільйонів гектар своїх земель? Мисливська галузь «ляже»!
Ми підготували Законопроект, який передбачає, у тому числі, й відміну цієї норми і розраховуємо, що парламент його підтримує.
Також продовжуємо стояти на позиції необхідності скасування щорічної картки правопорушень та обліку добутої дичини. Цей документ не приносить ніякої користі ні державі, ні мисливському господарству, ні мисливцям.
Погодження Лімітів – це окрема тема. Галузь потерпає від надмірної централізації погоджень і дозволів. Ця забюрократизованість, залежність від міністерств та відомств, призводить до великих проблем усієї галузі й за це ніхто не несе відповідальності. На жаль, окрім обмежень, більше нічим нам держава не допомагає. Натомість країни ЄС мають зовсім протилежні підходи, всі погодження у мисливському господарстві з боку держави відбуваються на обласному чи навіть районному рівні.
Ще одна наша біда – кишенькові «екологічні центри», до яких прислуховується міністр екології, але при цьому не враховує думку багатотисячної громади мисливців, фахівців та науковців. Вони разом генерують все нові й нові ідеї заборон, таким чином вважаючи, що це їхнє головне завдання. Чого варті пропозиції заборонити полювання в ПЗФ, полювання на лося та вовка, використання мисливських собак, застосування свинцевого шроту, альтернативи якому в Україні немає.
У більшості питань нас підтримує і Держлісагентство, і наукові інститути, тому просимо всіх небайдужих залучатись до відстоювання цих питань і спільними зусиллями захистити галузь».
Старший викладач кафедри мисливствознавства та іхтіології Запорізького національного університету Володимир Вовченко: «Нашій кафедрі 27 років. На факультеті навчаються студенти зі всієї України. Але нині маємо проблеми з конкурсом на наш факультет і відповідно майбутніми мисливствознавцями. Ми в останні роки прикладали багато зусиль, щоб зберегти цю спеціальність, адже ви знаєте, які нині проблеми з фахівцями має мисливське господарство. За період існування факультету напрацювали 30 спецкурсів, але вони останнім часом дуже скорочуються, особливо практики та техніки, наприклад, техніка здобування мисливської фауни.
Наша кафедра плідно працює з користувачами мисливських угідь. У цьому році залучили до спільної роботи більше 500 користувачів. Лабораторія біоресурсів природного навколишнього середовища, яка заснована при кафедрі 15 років тому, нині проводить роботи з мисливського впорядкування, зокрема, зараз працюємо над впорядкуванням мисливських угідь Донецької області.
Ми поновили перепідготовку єгерського складу, тому запрошуємо до співпраці всіх користувачів.
Але при цьому і проблем кафедра має більше, ніж достатньо.
Тому звертаємось до шановного товариства, особисто до Юрія Миколайовича Марчука, щоб ми, як вищі навчальні заклади, консолідували нашу роботу у відповідності до потреб мисливської галузі».
Професор кафедри екології та охорони навколишнього середовища Таврійського державного агротехнологічного університету Анатолій Волох: «Я є автором проектів «Національні природні парки України». В усьому світі нацпарки є джерелом наповнення держбюджету, в тому числі, за рахунок проведення там полювання та рибальства, у нас – навпаки. Наші нацпарки, за законом, не мають права займатись будь-якою фінансовою діяльністю. Але, незважаючи на ці заборони, деяка діяльність все ж таки там відбувається. Я давно співпрацюю з різними НПП і знаю, що там «полюють», але тільки високопосадовці і на безоплатній основі, простому ж мисливцю туди – зась. Доходить до абсурду – для випасу там кози, місцевому жителю треба брати ліміт на траву. Все це призвело до того, що місцеве населення стало проти створення таких заповідних територій біля їх сіл.
Заборона регулювання чисельності мисливських тварин та ведення мисливського господарства на заповідних територіях призводить до щільності поголів’я деяких видів тварин вище за норму. В результаті вони знищують насадження, зокрема, червонокнижні, кормова база зникає і більшість тварин гине в екстремальні роки. Подібні ситуації вже не раз спостерігались у Азово-Сиваському НПП, Джарилгацькому НПП та інших.
Все це могло і не статись, якби там була дозволена господарська діяльність. Тому я пропоную повернути національним природним паркам можливість задовольняти існуючий попит щодо надання відповідних послуг громадянам України та закордонним гостям. Це буде лише сприяти розвитку місцевої інфраструктури та економічному зміцненню НПП.
Зважаючи на світовий досвід функціонування нацпарків, які, завдяки рекреаційним заходам, мисливському туризму та спортивному рибальству, отримують суттєвий дохід, слід привести наше законодавство до вимог країн Євросоюзу».
Провідний спеціаліст відділу мисливського господарства Івано-Франківського ОЛМГ Олег Проців: «На мою думку, створення централізованої мисливської служби охорони мисливських угідь – є недоцільним. Краще за самого користувача ніхто не зможе і не буде охороняти його мисливські угіддя. Разом з тим, треба щільніше співпрацювати з Нацполіцією.
Те саме стосується і обліку мисливських тварин. Я вважаю, що саме користувач, якщо він справжній господар, є найзацікавленішою особою, яка хоче мати точні дані чисельності дичини у своїх угіддях. А кваліфікований єгерський штат знає всю свою дичину, як п’ять пальців, і їм її порахувати нескладно. Якщо дивитись далі, то у країнах ЄС, взагалі основними, точними показниками є добування дичини, а чисельність – це більше науково-дослідна величина.
Що стосується мисливських спеціальностей, то вони стануть популярними лише після того, коли запрацюють ринкові механізми в мисливському господарстві, воно буде розвиватись, а оплата праці буде достойною. Ніяка популяризація мисливствознавства без мотивації не дасть результатів».
Директор Мелітопольського інституту екології та соціальних технологій Університету «Україна», професор Валерій Лисенко: «На мою думку, одним із головних чинників, який не дозволяє зробити мисливське господарство ефективним – це відсутність Стратегії розвитку галузі. Тільки правильна і науково обґрунтована Стратегія може зробити мисливську галузь у нашій країні розвиненою, рентабельною і прибутковою. Так, саме прибутковою, адже в розвинених країнах мисливська галузь за індексом прибутковості стоїть на третьому місці після наркотиків і найстародавнішої професії. На четвертому місці – зброя. Ми чомусь вважаємо, що мисливське господарство – неприбуткове.
Наступне. Треба більше уваги приділяти екологічним та естетичним способам полювання: з луком, із соколами, з хортими собаками тощо.
Третє, створення науково-дослідних інститутів з мисливського господарства. НДІ з мисливського господарства повинні займатись: створенням Національних та регіональних програм використання ресурсів, методами, засобами та технологіями полювання і ранчівництва, селекцією мисливських тварин тощо.
Єдиним НДІ, який нині робить висновки та рекомендації щодо мисливського господарства в Україні й на який посилаються міністерства – це Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена, але там немає жодного фахівця з мисливського господарства. Як він може бути експертним Інститутом з питань мисливського господарства?
Тому нам треба зібрати фахівців, науковців з мисливського господарства з усієї країни, об’єднати їх для створення кваліфікованих Програм, Стратегій, підзаконних актів, змін до законодавства, щоб влада побачила наш рівень і необхідність звернути увагу на мисливську галузь.
Мною особисто було розроблено Проект концепції розвитку мисливського господарства України, тому буду радий, якщо він стане частиною Всеукраїнської Стратегії розвитку мисливської галузі».
Завідувач сектору мисливства ДП «СФ УкрНДІЛГА» Ігор Шейгас: «Я, як науковець, займаюсь мисливською тематикою вже 26 років. Наш Інститут проаналізував мисливське господарство України, починаючи з 2013 року, зокрема, ми дослідили такий мисливський вид як козуля, і порівняли отримані дані з Польщею, Угорщиною та Німеччиною. Виявилось, що в країнах ЄС добування козулі в десятки, а то й в сотні разів більше, ніж у нас. Почали вивчати у чому ж причина. Виявилось, що, наприклад, у Німеччині функціонує дев’ять науково-дослідних інститутів з мисливського господарства, які планують роботу мисливської галузі на кілька років.
Німецьких мисливців об’єднує велика громадська організація – Німецька Асоціація Мисливців, головне завдання якої збереження традицій та культурний розвиток мисливців. Щоб стати мисливцем у Німеччині, треба кілька років учитись, а потім скласти іспити. Хто нам заважає зберігати традиції і культуру мисливства, ефективно господарювати в угіддях? Якщо хтось скаже, що у нас гірші угіддя, то дослідження нашого Інституту говорять, що в Україні, особливо на Поліссі, краща якість мисливських угідь, ніж у деяких країнах ЄС.
Що стосується традицій, то їх, на жаль, ми теж втрачаємо. В цьому винні не тільки мисливці, – це і вина всієї держава, яка не розуміє, не поважає і не сприймає мисливське господарство як галузь. Наприклад, Президент Білорусі, який особисто переймається мисливською галуззю в країні говорить: «Що БТМР повинно відігравати більш вагому роль в економіці країни, тому що полювання – є невід’ємною частиною туризму і складовою економіки, тому ми не можемо допустити того, що відбувалось з цією організацією, ми не можемо надбання нашої держави, нашого народу, розбазарювати, більше того – бандитським чином до нього ставитись. А ще гірше, коли ця сфера криміналізується, і там відбуваються негативні процеси». Ви знаєте, що в білорусі є державна мисливська служба охорони, майже немає браконьєрства, мисливська галузь розвивається, а на полювання, наприклад на тетерука, глушця, лося, зубра їдуть мисливці з усього світу.
Ми повинні привернути увагу керівництва нашої країни до наших проблем, треба довести, що мисливське господарство – це галузь і що воно зберігає всі свої галузеві ознаки: специфічний предмет виробництва, кадровий склад, специфічні методи роботи, фахову підготовку кадрів тощо.
Для цього нашим Інститутом розроблено Стратегію розвитку мисливської галузі, відповідно до якої, перш за все, треба: провести інвентаризацію стану всіх мисливських угідь, їх експертизу та персонально винести рішення на право користування угіддями; підвищити роль держави у веденні МГ; створити науково-практичні координаційні центри розвитку МГ; провести заходи з демонополізації мисливських угідь; боротись із браконьєрством і хижими шкідниками; створити мисливську інспекцію з правами Нацполіції, відновити спеціалізовану єгерську службу контролю за чисельністю вовків тощо».
Старший науковий співробітник Національного науково-природничого музею НАН України, голова Українського теріологічного товариства НАН України Ігор Загороднюк: «Всі програми сталого розвитку, починаючи із саміту в Йоганесбурзі, пов’язані з темою сталого використання природних ресурсів. Про це ж йдеться й у Конвенції про біологічне різноманіття. Мова не про заборони чи кардинальні відмови, мова про три ключові складові: 1. Модель сталого виробництва і споживання; 2. Охорону та раціональне використання природних ресурсів; 3. Подолання бідності та соціальний розвиток.
Тема нашого зібрання: «Мисливське господарство України: бізнес, елітна розвага чи соціальна послуга?». Отже, бізнес у мисливському господарстві – це завдання користувачів досягти рентабельності й прибутковості за рахунок зменшення смертність та виселення, а по можливості отримати приріст за рахунок плодючості й імміграції, зокрема, й підселення та приваблювання.
Щодо елітної розваги, то нашим Товариством прораховано, що за теперішнього стану мисливського господарства, м’яса дичини не вистачить на всіх українців, навіть по 100 г, тому суспільство само диференціюється на любителів салатів, любителів курей та любителів дичини. Мисливство стає закономірною частиною життя на певних поверхах соціальної піраміди, якщо пересічно на одну область (на 2–3 млн мисливугідь) нараховується 10–15 тис. мисливців, то у бізнес-колах і серед депутатів – до 90% мисливців.
Мисливство – соціальна послуга. Якісний відпочинок і якісне харчування – дороге задоволення, проте є суспільний запит, тому має бути і послуга. Заборона полювання може призвести до зростання агресії у суспільстві, оскільки для значної її частини полювання є складовою домінантних форм поведінки. За виразом Л. Францевича: «Якщо рушниці заборонити, то вони можуть повернутися у бік своєї популяції».
Мисливське господарство навіть при відсутності відповідних маніфестів несе, попри все, природоохоронні ідеї, які воно реалізує на практиці. З часом варто було б підняти питання про природоохоронний статус мисливського господарства через реалізацію ним природоохоронних функцій. Полювання ж, у тому числі браконьєрство, в усіх досліджених випадках впливає на стан популяцій мисливських видів негативно, якщо відсутній менеджмент і популяційний аналіз.
Біотехнія «заради полювання» має змінитися на полювання як біотехнічний захід, а отримання коштів за користування мисливським ресурсом може і має бути направлено на менеджмент ресурсів».
Підготував Роман НОВІКОВ,
фото автора
Фоторепортаж тут.
Лісовий і мисливський журнал
Джерело
Одна з причин цього – відсутність активної позиції представників цих галузей та недостатня робота з громадськістю та ЗМІ, що призвело до хибної уяви суспільства про людей, які працюють у лісовому і мисливському господарстві та й про самі галузі в цілому.
Друга причина – це недостатнє спілкування фахівців між собою, розрізненість, позиція «моя хата скраю...», відсутність єдиної Програми чи Стратегії розвитку та реформування галузей.
Зустріч фахівців мисливської галузі, яка відбулась у НУБіПі, довела свою актуальність і необхідність. Активну участь у заході взяло понад 30 фахівців з різних регіонів України. Цікавим виявився обмін думками між науковцями, виробничниками, представниками громадських організацій та керівництвом галузі.
Основні виступи і обговорення учасників семінару – це питання неврегульованості мисливського законодавства, забезпечення прозорості ведення обліків чисельності мисливських тварин, механізмів плати за користування мисливськими угіддями, доцільності створення централізованої служби охорони мисливських угідь та джерел її фінансування, шляхів подолання проблеми африканської чуми свиней тощо.
Учасники заходу висловили свої пропозиції щодо реформування мисливського господарства та акцентували увагу на внесенні змін до діючого мисливського законодавства, зокрема: збільшення штрафів за браконьєрство, забезпечення ефективності районних мисливствознавців, відшкодування за потрави, обмеження мисливства у природно-заповідних об'єктах і таке інше.
Захід відкрив директор ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП Петро Лакида, який зауважив, що одним із найважливіших питань є відсутність відповідної освіти у багатьох працівників мисливської галузі, а також про необхідність відкриття спеціальності «Мисливське господарство» на факультетах відповідного спрямування вищих навчальних закладів: «Колеги, якщо спеціальність «Мисливське господарство» не буде відновлена, говорити про розвиток мисливської галузі в Україні – неможливо. Бо ви всі краще за мене знаєте, хто сьогодні очолює мисливські господарства. Необхідно підготувати звернення до корпусу народних депутатів щодо повернення цієї спеціальності до навчальних закладів».Завідувач кафедри дендрології та лісової селекції ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП, член-кор. Лісівничої академії наук України Юрій Марчук: «Головна ідея цього круглого столу – визначити головні болючі питання, які є у мисливському господарстві та запропонувати парламенту пропозиції щодо внесення змін у законодавство для їх вирішення. Перед мисливською галуззю нині гостро постало ряд таких питань, одне з них – ринок землі й його вплив у майбутньому на закріплення мисливських угідь. Наступне – це зниження поголів’я копитних, особливо кабана внаслідок епідемії АЧС, також спроби заборонити полювання на деякі мисливські види тварин і навіть занесення їх до Червоної книги. Крім цього, – проблема браконьєрства, яке збільшується з кожним роком і яке ніхто не може зупинити.
В Україні зареєстровано більше 700 тис. мисливців, картку правопорушень і добутої дичини міняють тільки 330 тис. мисливців, постає питання, що робить така ж кількість озброєних людей, які не займаються законним полюванням?
До того ж ліквідована екологічна інспекція, що і коли буде замість неї створено – невідомо. Ефективність ліквідованої екоінспекції у боротьбі з порушниками мисливського законодавства всім відома, тому необхідна не зміна вивіски, а зміна форми контролю.
Необхідно шукати відповіді на ці й багато інших питань, адже армія мисливців, яка за своєю чисельністю більша за Збройні Сили України та МВС разом взяті, має право на законне полювання в мисливських угіддях і з їх правом повинні рахуватись.
З року в рік постає питання з погодженням Мінекології Лімітів на добування дичини, незважаючи на те, що їх обліки проводяться у присутності представника цього відомства. У цьому році Мінекології погодити Ліміти заважає «лось» і полювання в ПЗФ. Тому єдиний вихід у майбутньому позбутись проблеми погодження Лімітів – передати ці функції в органи влади на місцях, як це робиться в усьому цивілізованому світі.
Побачивши необхідність внесення ряду змін у мисливське законодавство України, ми з експертами розробили відповідний документ, погодили Законопроект з Мінпродовольства та Держлісагентством і віддали його депутатам Верховної Ради на розгляд.
Що найосновніше у цьому Законопроекті? Діючим законодавством передбачено, що кримінальна відповідальність за браконьєрство настає, коли збитки перевищують 200 тис. грн. Ми пропонуємо зменшити цю суму до 30 тис. грн, таким чином незаконне добування будь-якого копитного звіра буде каратись за кримінальним Кодексом. Також цим Законопроектом надається право всім єгерським службам, незалежно від форми власності, складати протоколи за правопорушення.
Крім того, ми пропонуємо передати на розгляд судів покарання за реалізацію добутих тварин, їх частин та мисливських трофеїв (штраф до 2400 грн).
Законопроектом передбачено кримінальну відповідальність за використання тепловізорів, а також істотно збільшено розміри штрафів за порушення мисливського законодавства.
Також цим документом передбачена відповідальність за знищення та пошкодження біотехнічних споруд, посівів кормових полів тощо.
Ми вважаємо, що у разі неможливості вилучення незаконно добутої продукції полювання, порушник, крім відшкодування збитків, повинен відшкодувати вартість незаконно добутої продукції полювання, у вигляді 50% такси. Це коротко про наш Законопроект.
На мою думку, в Україні негайно треба створювати державну мисливську службу охорони. Нам усім, науковцям, фахівцям, користувачам, треба подумати, де нам взяти кошти на це та на розвиток мисливського господарства, особливо мисливської науки. Як варіант, можливо, на законодавчому рівні треба передбачити внесення до мисливського фонду внеску від кожного користувача. Другий варіант – за рахунок відрахування якогось проценту, наприклад 1%, від продажу зброї. Треба думати, пропонувати... Чекаємо ваших пропозицій з усіх цих питань, надсилайте їх на нашу кафедру або до громадської організації «Незалежне експертне партнерство», яку я очолюю. Ми обов’язково опрацюємо всі пропозиції, сформуємо їх у вигляді законопроектів та подамо до Верховної Ради.
Хочу звернутись до мисливської громади, товариств мисливців, асоціацій тощо, якщо ми не будемо займатись здоровим лобізмом інтересів півмільйонної армії людей з мисливською зброєю, то купка «природозахисників», псевдоекологів покладе нас всіх на лопатки. Вони більш активні, вміють працювати з громадськістю, ЗМІ, створюють потрібний їм і непотрібний нам імідж. Ми повинні переконати суспільство, що мисливське господарство охороняє та відтворює тваринний світ, а не навпаки. Що мисливство було і залишається одним із методів виховання чоловіків – захисників батьківщини. Адже культура мисливства і культура браконьєрства закладається дітям з 4–5 років і в залежності від того, хто у дитини батьки, такою і стає дитина. Яку культуру ми сформуємо в Україні – такою вона і буде».
Координатор проекту FLEG-II від WWF в Україні Дмитро Карабчук: «За три роки реалізації Проекту «Законодавчі пропозиції щодо удосконалення ведення мисливського господарства та проведення полювання в Україні» експертами був сформований документ (Модель реформування і розвитку мисливського господарства України) щодо шляхів реформування галузі.Перша пропозиція експертів Проекту – це відокремлення управління з лісового господарства в окремий орган, наприклад, департамент і розділення функцій контролю і господарської функції.
Друге – це створення державної мисливської варти, на кшталт таких служб у країнах ЄС.
Наступне – підвищення рівня обізнаності й виховання мисливця. Практика, яка раніше працювала в Україні й нині застосовується в розвинених країнах – це обов’язкові курси та тестування теоретичних та практичних знань людини, яка хоче стати мисливцем.
Також необхідно запровадити єдиний електронний реєстр мисливців та тих, хто порушує мисливське законодавство.
Модель пропонує надання у користування мисливських угідь через аукціони на конкурентній основі, враховуючи їх можливість ефективного ведення МГ. При цьому місцеві мисливські громади повинні отримувати угіддя в першу чергу і поза конкурсом.
Ще є пропозиція розділення всіх мисливських угідь на окремі, з чітко визначеними рельєфом, ділянки, так звані «мисливські дільниці». До такої системи повернулася і Польща, у них вони називаються «ревірами». Ці дільниці дадуть можливість легко визначати межі мисливських угідь, під час надання їх у користування та під час полювання в них, спростить роботу з впорядкування угідь тощо.
Запровадження бирок для добутої копитної дичини дасть можливість додаткового контролю законності полювання і ефективнішої боротьби з браконьєрами.
Також потребує законодавчого врегулювання питання вольєрного полювання, відшкодування збитків за потрави та багато інших питань.
З Проектом законодавчих пропозиції щодо реалізації моделі реформування і розвитку мисливського господарства України ви можете ознайомитись на сайті: www.fleg.org.ua у розділі «Матеріали проекту».
За результатами Проекту нами була підготовлена таблиця змін до законодавства, які пропонували експерти FLEG-II та надіслано лист до всіх основних стейкхолдерів (депутатів Верховної Ради, Держлісагентства, УТМР тощо) для розгляду пропозицій та можливого втілення їх у законодавчу площину».
Начальник управління мисливського господарства Держлісагентства Іван Шеремет: «Гостро стоїть проблема боротьби з браконьєрством. У більшості випадків злочини залишаються не виявленими чи не розкритими, а порушники мисливського законодавства уникають відповідальності. Причини цього – низький рівень життя, особливо сільського населення, відсутність необхідної мисливської охорони, низька кваліфікація єгерської служби, недостатня співпраця з правоохоронними органами, неправильно складені протоколи правопорушень, що не дозволяє врешті покарати злочинців. Боротьба з хижими та шкідливими тваринами ведеться «на папері», щільність у мисливських угіддях країни бродячих собак, ворон, лисиць, вовків перевищують усі допустимі норми у кілька разів, вони знищують мисливських тварин, завдаючи колосальні збитки господарствам.
Як наслідок, за останні п’ять років чисельність копитних зменшилась на 33 тис. голів і становить 215 тис. особин, а добування варіює в межах 15 тис. голів. Це мізер для такої кількості й якості мисливських угідь, якими володіє наша країна, і говорить тільки про незадовільне господарювання в них.
«Допомогла» користувачам ще й африканська чума свиней, яка в деяких районах призвела до депопуляції дикого кабана.
Популізм і псевдовисловлювання так званих природозахисних громадських організацій за підтримки деяких державних діячів призводять до проблем погодження Лімітів на добування дичини, появи законів та законопроектів, які забороняють ведення мисливського господарства та полювання на деякі мисливські види тварин, забороняють використання безальтернативного свинцевого шроту та мисливських собак, зменшують терміни полювання (Закон «Тиші»), виключають можливість регулювання чисельності мисливських тварин на територіях ПЗФ, забороняють пропаганду мисливського господарства у закладах освіти, унеможливлюючи розвиток мисливської галузі. Більшість з них суперечить діючому законодавству і порушує права мисливців. Хочеться наголосити, що у країнах ЄС усіх цих заборон немає, а навпаки, мисливська галузь розвивається і стає популярнішою, особливо серед молоді.
Тому впевнений, що нам варто взяти за основу принципи розвитку мисливського господарства країн заходу, адаптувати їх під наші умови та наше законодавство, яке теж необхідно доопрацювати всім разом. Я розраховую на підтримку в цій справі науковців, фахівців-практиків, досвідчених і небайдужих мисливців».
Голова Громадської ради при Держпродспоживслужбі Віталій Башинський: «Я розкажу про африканську чуму свиней те, що ви не прочитаєте ніде, навіть в інтернеті. Більше того, я дам рекомендації як боротись з АЧС саме користувачам мисливських угідь. Експертами ФАО проведено дослідження щодо модифікації та розповсюдження вірусу АЧС і встановлено, що нині патогенність вірусу за десять років його розповсюдження змінилась. Якщо, навіть п’ять років тому при потраплянні вірусу до стада інфікувалось 99% тварин, то зараз – 60%.
Добре це, чи погано? Це не дуже приємна новина і вона говорить про те, що ми ніколи не позбавимось цієї хвороби. Тобто, якщо раніше вірус зачищав уражену ним територію самостійно, то зараз вірус продовжує циркулювати разом із живими свинями – носіями вірусу і весь свій вік ця свиня буде заражати інших свиней, частина з яких теж залишаться живими й, у свою чергу, теж будуть розповсюджувати хворобу.
Річ у тім, що зупинити АЧС тепер майже неможливо і побороти африканську чуму нам допоможе тільки сам вірус.
Розповсюдження вірусу відбувається в більшій частині за участю людини, через одяг, залишки харчів тощо, але сама людина не хворіє і не є біологічним носієм, також вірус передається під час контакту хворих і здорових тварин, 1% розповсюдження – всеїдні птахи, 0,1% – через кукурудзу, на яку потрапила слина ураженого вірусом дикого кабана чи свині, тому у країнах ЄС вводять норму щодо термічної обробки зерна імпортної кукурудзи. Дослідження, які були проведені за допомогою аналізу ДНК виявили, що майже 1% продуктів у магазинах та ринках заражені АЧС. Це поки що неофіційні дані, але це свідчить про циркуляцію вірусу і через продукти харчування.
Як боротись із цим вірусом у мисливському господарстві? Вірус АЧС нестійкий і гине при біотермічному знезараженні (вогнище лізісу – 86° С). Цей процес відбувається тільки за умови мінімального доступу кисню, а це означає, що труп зараженої, загиблої тварини треба поховати на глибину півтора і більше метрів. Рекомендації ФАО – два метри. Впевнений, що мало хто цього дотримується, бо вирити таку яму вручну дуже важко, тому якщо труп тварини ховається на глибину один метр, то його треба обов’язково вкрити ізолюючим шаром (наприклад, плівкою або товстим шаром свіжоскошеної трави) та втрамбувати землю. Маю надію, що ця інформація буде корисною користувачам мисливських угідь».
Голова ВР УТМР Микола Шуляр: «Нині мисливське господарство України переживає складні часи, багато негараздів прийшли до нас ззовні, у тому числі АЧС, але додає нам проблем і наш Уряд, забороняючи полювання на деякі види мисливських тварин, не погоджуючи Ліміти на добування, що не дає можливість відкрити сезон полювання і призводить до колосальних збитків господарств. Постає гостро питання: «За які кошти утримувати мисливські господарства і людей, які в ній працюють?». Це внутрішня диверсія влади, направлена на знищення мисливської галузі, яка на 99% фінансується не державою, а мисливцями. Галузі, яка забезпечує робочими місцями тисячі українців, а тваринний світ – охороною. Нам конче необхідно врегулювати мисливське законодавство, наблизити його до європейського.
Це, в першу чергу, стосується норми сплати за мисливські угіддя. Коли мова йде про лісові угіддя та про невеликі господарства, то це ще півбіди. А коли це питання піднімуть аграрії, які будуть вимагати кошти за користування мільйонів гектар своїх земель? Мисливська галузь «ляже»!
Ми підготували Законопроект, який передбачає, у тому числі, й відміну цієї норми і розраховуємо, що парламент його підтримує.
Також продовжуємо стояти на позиції необхідності скасування щорічної картки правопорушень та обліку добутої дичини. Цей документ не приносить ніякої користі ні державі, ні мисливському господарству, ні мисливцям.
Погодження Лімітів – це окрема тема. Галузь потерпає від надмірної централізації погоджень і дозволів. Ця забюрократизованість, залежність від міністерств та відомств, призводить до великих проблем усієї галузі й за це ніхто не несе відповідальності. На жаль, окрім обмежень, більше нічим нам держава не допомагає. Натомість країни ЄС мають зовсім протилежні підходи, всі погодження у мисливському господарстві з боку держави відбуваються на обласному чи навіть районному рівні.
Ще одна наша біда – кишенькові «екологічні центри», до яких прислуховується міністр екології, але при цьому не враховує думку багатотисячної громади мисливців, фахівців та науковців. Вони разом генерують все нові й нові ідеї заборон, таким чином вважаючи, що це їхнє головне завдання. Чого варті пропозиції заборонити полювання в ПЗФ, полювання на лося та вовка, використання мисливських собак, застосування свинцевого шроту, альтернативи якому в Україні немає.
У більшості питань нас підтримує і Держлісагентство, і наукові інститути, тому просимо всіх небайдужих залучатись до відстоювання цих питань і спільними зусиллями захистити галузь».
Старший викладач кафедри мисливствознавства та іхтіології Запорізького національного університету Володимир Вовченко: «Нашій кафедрі 27 років. На факультеті навчаються студенти зі всієї України. Але нині маємо проблеми з конкурсом на наш факультет і відповідно майбутніми мисливствознавцями. Ми в останні роки прикладали багато зусиль, щоб зберегти цю спеціальність, адже ви знаєте, які нині проблеми з фахівцями має мисливське господарство. За період існування факультету напрацювали 30 спецкурсів, але вони останнім часом дуже скорочуються, особливо практики та техніки, наприклад, техніка здобування мисливської фауни. Наша кафедра плідно працює з користувачами мисливських угідь. У цьому році залучили до спільної роботи більше 500 користувачів. Лабораторія біоресурсів природного навколишнього середовища, яка заснована при кафедрі 15 років тому, нині проводить роботи з мисливського впорядкування, зокрема, зараз працюємо над впорядкуванням мисливських угідь Донецької області.
Ми поновили перепідготовку єгерського складу, тому запрошуємо до співпраці всіх користувачів.
Але при цьому і проблем кафедра має більше, ніж достатньо.
Тому звертаємось до шановного товариства, особисто до Юрія Миколайовича Марчука, щоб ми, як вищі навчальні заклади, консолідували нашу роботу у відповідності до потреб мисливської галузі».
Професор кафедри екології та охорони навколишнього середовища Таврійського державного агротехнологічного університету Анатолій Волох: «Я є автором проектів «Національні природні парки України». В усьому світі нацпарки є джерелом наповнення держбюджету, в тому числі, за рахунок проведення там полювання та рибальства, у нас – навпаки. Наші нацпарки, за законом, не мають права займатись будь-якою фінансовою діяльністю. Але, незважаючи на ці заборони, деяка діяльність все ж таки там відбувається. Я давно співпрацюю з різними НПП і знаю, що там «полюють», але тільки високопосадовці і на безоплатній основі, простому ж мисливцю туди – зась. Доходить до абсурду – для випасу там кози, місцевому жителю треба брати ліміт на траву. Все це призвело до того, що місцеве населення стало проти створення таких заповідних територій біля їх сіл. Заборона регулювання чисельності мисливських тварин та ведення мисливського господарства на заповідних територіях призводить до щільності поголів’я деяких видів тварин вище за норму. В результаті вони знищують насадження, зокрема, червонокнижні, кормова база зникає і більшість тварин гине в екстремальні роки. Подібні ситуації вже не раз спостерігались у Азово-Сиваському НПП, Джарилгацькому НПП та інших.
Все це могло і не статись, якби там була дозволена господарська діяльність. Тому я пропоную повернути національним природним паркам можливість задовольняти існуючий попит щодо надання відповідних послуг громадянам України та закордонним гостям. Це буде лише сприяти розвитку місцевої інфраструктури та економічному зміцненню НПП.
Зважаючи на світовий досвід функціонування нацпарків, які, завдяки рекреаційним заходам, мисливському туризму та спортивному рибальству, отримують суттєвий дохід, слід привести наше законодавство до вимог країн Євросоюзу».
Провідний спеціаліст відділу мисливського господарства Івано-Франківського ОЛМГ Олег Проців: «На мою думку, створення централізованої мисливської служби охорони мисливських угідь – є недоцільним. Краще за самого користувача ніхто не зможе і не буде охороняти його мисливські угіддя. Разом з тим, треба щільніше співпрацювати з Нацполіцією.Те саме стосується і обліку мисливських тварин. Я вважаю, що саме користувач, якщо він справжній господар, є найзацікавленішою особою, яка хоче мати точні дані чисельності дичини у своїх угіддях. А кваліфікований єгерський штат знає всю свою дичину, як п’ять пальців, і їм її порахувати нескладно. Якщо дивитись далі, то у країнах ЄС, взагалі основними, точними показниками є добування дичини, а чисельність – це більше науково-дослідна величина.
Що стосується мисливських спеціальностей, то вони стануть популярними лише після того, коли запрацюють ринкові механізми в мисливському господарстві, воно буде розвиватись, а оплата праці буде достойною. Ніяка популяризація мисливствознавства без мотивації не дасть результатів».
Директор Мелітопольського інституту екології та соціальних технологій Університету «Україна», професор Валерій Лисенко: «На мою думку, одним із головних чинників, який не дозволяє зробити мисливське господарство ефективним – це відсутність Стратегії розвитку галузі. Тільки правильна і науково обґрунтована Стратегія може зробити мисливську галузь у нашій країні розвиненою, рентабельною і прибутковою. Так, саме прибутковою, адже в розвинених країнах мисливська галузь за індексом прибутковості стоїть на третьому місці після наркотиків і найстародавнішої професії. На четвертому місці – зброя. Ми чомусь вважаємо, що мисливське господарство – неприбуткове. Наступне. Треба більше уваги приділяти екологічним та естетичним способам полювання: з луком, із соколами, з хортими собаками тощо.
Третє, створення науково-дослідних інститутів з мисливського господарства. НДІ з мисливського господарства повинні займатись: створенням Національних та регіональних програм використання ресурсів, методами, засобами та технологіями полювання і ранчівництва, селекцією мисливських тварин тощо.
Єдиним НДІ, який нині робить висновки та рекомендації щодо мисливського господарства в Україні й на який посилаються міністерства – це Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена, але там немає жодного фахівця з мисливського господарства. Як він може бути експертним Інститутом з питань мисливського господарства?
Тому нам треба зібрати фахівців, науковців з мисливського господарства з усієї країни, об’єднати їх для створення кваліфікованих Програм, Стратегій, підзаконних актів, змін до законодавства, щоб влада побачила наш рівень і необхідність звернути увагу на мисливську галузь.
Мною особисто було розроблено Проект концепції розвитку мисливського господарства України, тому буду радий, якщо він стане частиною Всеукраїнської Стратегії розвитку мисливської галузі».
Завідувач сектору мисливства ДП «СФ УкрНДІЛГА» Ігор Шейгас: «Я, як науковець, займаюсь мисливською тематикою вже 26 років. Наш Інститут проаналізував мисливське господарство України, починаючи з 2013 року, зокрема, ми дослідили такий мисливський вид як козуля, і порівняли отримані дані з Польщею, Угорщиною та Німеччиною. Виявилось, що в країнах ЄС добування козулі в десятки, а то й в сотні разів більше, ніж у нас. Почали вивчати у чому ж причина. Виявилось, що, наприклад, у Німеччині функціонує дев’ять науково-дослідних інститутів з мисливського господарства, які планують роботу мисливської галузі на кілька років. Німецьких мисливців об’єднує велика громадська організація – Німецька Асоціація Мисливців, головне завдання якої збереження традицій та культурний розвиток мисливців. Щоб стати мисливцем у Німеччині, треба кілька років учитись, а потім скласти іспити. Хто нам заважає зберігати традиції і культуру мисливства, ефективно господарювати в угіддях? Якщо хтось скаже, що у нас гірші угіддя, то дослідження нашого Інституту говорять, що в Україні, особливо на Поліссі, краща якість мисливських угідь, ніж у деяких країнах ЄС.
Що стосується традицій, то їх, на жаль, ми теж втрачаємо. В цьому винні не тільки мисливці, – це і вина всієї держава, яка не розуміє, не поважає і не сприймає мисливське господарство як галузь. Наприклад, Президент Білорусі, який особисто переймається мисливською галуззю в країні говорить: «Що БТМР повинно відігравати більш вагому роль в економіці країни, тому що полювання – є невід’ємною частиною туризму і складовою економіки, тому ми не можемо допустити того, що відбувалось з цією організацією, ми не можемо надбання нашої держави, нашого народу, розбазарювати, більше того – бандитським чином до нього ставитись. А ще гірше, коли ця сфера криміналізується, і там відбуваються негативні процеси». Ви знаєте, що в білорусі є державна мисливська служба охорони, майже немає браконьєрства, мисливська галузь розвивається, а на полювання, наприклад на тетерука, глушця, лося, зубра їдуть мисливці з усього світу.
Ми повинні привернути увагу керівництва нашої країни до наших проблем, треба довести, що мисливське господарство – це галузь і що воно зберігає всі свої галузеві ознаки: специфічний предмет виробництва, кадровий склад, специфічні методи роботи, фахову підготовку кадрів тощо.
Для цього нашим Інститутом розроблено Стратегію розвитку мисливської галузі, відповідно до якої, перш за все, треба: провести інвентаризацію стану всіх мисливських угідь, їх експертизу та персонально винести рішення на право користування угіддями; підвищити роль держави у веденні МГ; створити науково-практичні координаційні центри розвитку МГ; провести заходи з демонополізації мисливських угідь; боротись із браконьєрством і хижими шкідниками; створити мисливську інспекцію з правами Нацполіції, відновити спеціалізовану єгерську службу контролю за чисельністю вовків тощо».
Старший науковий співробітник Національного науково-природничого музею НАН України, голова Українського теріологічного товариства НАН України Ігор Загороднюк: «Всі програми сталого розвитку, починаючи із саміту в Йоганесбурзі, пов’язані з темою сталого використання природних ресурсів. Про це ж йдеться й у Конвенції про біологічне різноманіття. Мова не про заборони чи кардинальні відмови, мова про три ключові складові: 1. Модель сталого виробництва і споживання; 2. Охорону та раціональне використання природних ресурсів; 3. Подолання бідності та соціальний розвиток. Тема нашого зібрання: «Мисливське господарство України: бізнес, елітна розвага чи соціальна послуга?». Отже, бізнес у мисливському господарстві – це завдання користувачів досягти рентабельності й прибутковості за рахунок зменшення смертність та виселення, а по можливості отримати приріст за рахунок плодючості й імміграції, зокрема, й підселення та приваблювання.
Щодо елітної розваги, то нашим Товариством прораховано, що за теперішнього стану мисливського господарства, м’яса дичини не вистачить на всіх українців, навіть по 100 г, тому суспільство само диференціюється на любителів салатів, любителів курей та любителів дичини. Мисливство стає закономірною частиною життя на певних поверхах соціальної піраміди, якщо пересічно на одну область (на 2–3 млн мисливугідь) нараховується 10–15 тис. мисливців, то у бізнес-колах і серед депутатів – до 90% мисливців.
Мисливство – соціальна послуга. Якісний відпочинок і якісне харчування – дороге задоволення, проте є суспільний запит, тому має бути і послуга. Заборона полювання може призвести до зростання агресії у суспільстві, оскільки для значної її частини полювання є складовою домінантних форм поведінки. За виразом Л. Францевича: «Якщо рушниці заборонити, то вони можуть повернутися у бік своєї популяції».
Мисливське господарство навіть при відсутності відповідних маніфестів несе, попри все, природоохоронні ідеї, які воно реалізує на практиці. З часом варто було б підняти питання про природоохоронний статус мисливського господарства через реалізацію ним природоохоронних функцій. Полювання ж, у тому числі браконьєрство, в усіх досліджених випадках впливає на стан популяцій мисливських видів негативно, якщо відсутній менеджмент і популяційний аналіз.
Біотехнія «заради полювання» має змінитися на полювання як біотехнічний захід, а отримання коштів за користування мисливським ресурсом може і має бути направлено на менеджмент ресурсів».
Підготував Роман НОВІКОВ,
фото автора
Фоторепортаж тут.
Лісовий і мисливський журнал
Джерело
0 коммент.:
Дописати коментар