Корупційні схеми в лісовій галузі

Колишній президент України віктор янукович якось на одному із засідань Кабінету Міністрів України в лютому минулого року відзначив, що корупція є серйозною перепоною на шляху модернізації та проведення реформ.

«Україна платить велику ціну за корупцію. Корупційний податок важкою ношею лягає на економіку. За мінімальними розрахунками, українське суспільство щорічно втрачає близько 20 млрд. грн. - Це гроші, які не надійшли до бюджету або були розкрадені через корупційні схеми », - сказав колишній. Як виявилося, говорив як «блакитний злодюжка» з «12-ти стільців», в сенсі сором'язливий. Реальні ж обсяги крадіжок виглядають просто загрозливими. Так, лише корупція на ринку нерухомості щорічно з'їдала до 20 млрд. грн. Порівнянні корупційні втрати ніс та аграрний сектор країни. Але ж є ще багато інших галузей і немає жодної в якій би не крали. Навіть найкращий друг Януковича Путін визнав, що в Україні при Януковичі корупція була в кубі в порівнянні з російською корупцією.

А розкрадали країну по-крупному, так як вищі держчиновники самі ж і крали. Для цього були розроблені корупційні схеми з відбирання грошових коштів у держави. Створена в державі авторитарна система управління, при якій обласний рівень управління повністю підпорядковувався центру, а низовий рівень зберігав «мовчання ягнят» тільки сприяли цьому.

Свою лепту в корупцію внесла і лісова галузь, в якій був створений свого роду корупційний центр - Державне підприємство «Укрлесконсалтінг». Державний статус цього підприємства як би узаканівал грабіж держави і робив його цілком «легітимним». Це «державне» підприємство здійснювало на практиці розподіл лісових ресурсів та контроль торгівлі деревиною в Україні. Причому особливо жорсткий контроль здійснювався в експортній торгівлі лісом. З цією метою відбиралися іноземні компанії, готові працювати на встановлених умовах. Власне умова було одне - платити окремо за ліс і за корупційні послуги, офіційно іменовані маркетинговими послугами. Це ж була і основна корупційна схема в лісовій галузі. Платежі за ліс йшли безпосередньо на розрахункові рахунки лісгоспів, платежі за маркетингові послуги йшли на офшорні рахунки фіктивних фірм, які нібито і надавали послуги. Вартість цих послуг коливалася від 6 до 20 і більше доларів США за кубічний метр залежно від породи деревини. Зовні здавалося, що експортні ціни були нижчими від внутрішніх. Насправді вони були не нижче, але встановлена ​​маржа йшла на рахунки корупціонерів. Це постійно висвітлювалося в ЗМІ і було видно всім, крім правоохоронних органів, які по суті забезпечували правове прикриття для корупціонерів. Оскільки іноземним фірмам якось потрібно було списувати чималі грошові суми, то їм виставлялися офіційні рахунки за «маркетингові» послуги, в яких були чітко зафіксовані корупційні ставки для кожного виду лісопродукції. Ці маркетингові послуги процвітали настільки добре, що круглі лісоматеріали з України безперебійно надходили на світовий ринок в максимально можливих розмірах. Розміри ж визначалися реальним попитом імпортерів лісоматеріалів з України. Зрозуміло, що експортні поставки лісу користувалися пріоритетом в порівнянні з внутрішніми поставками деревини.

Крім того, деякі іноземні компанії також привносили в Україну корупційні схеми, що становлять загрозу для вітчизняної економіки.

Нове дослідження Transparency International «Прозорість в корпоративній звітності: оцінка міжнародних компаній країн, що розвиваються» показало відсутність корпоративних стандартів, які б запобігали корупцію у відносинах органів влади та іноземних корпорацій, провідних бізнес у нашій країні.

Для іноземних корпорацій в Україні, зокрема російських і китайських компаній, характерна корумпована корпоративна культура. Про це йдеться в останньому дослідженні Transparency International.

Слід зазначити, що досі в Україні не було правової відповідальності бізнес-компаній за корупційну діяльність. Але нещодавно Верховна Рада прийняла закон про відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення, який вступить в силу з 1 вересня 2014 року.

Експортна схема торгівлі була основною корупційною схемою, але не єдиною. Корупція здійснювалася і в сфері поставок різного устаткування і матеріалів для лісових господарств за завищеними цінами. Позбавлені власним керівництвом галузі господарської самостійності всупереч чинному законодавству лісові господарства змушені були закуповувати обладнання та матеріали за вказівкою зверху і на зазначених умовах.

Встановлена ​​на внутрішньому лісовому ринку України безальтернативна аукціонна форма торгівлі необробленою деревиною служила свого роду ширмою і засобом контролю над лісовими ресурсами в корупційних цілях. По-перше, на торги виставлялася менша частина заготовляється деревини, а велика йшла на експорт. По-друге, вся не реалізована торгах деревина також йшла на експорт, так як лісгоспи не мали права її реалізовувати за прямими договорами. Право за законом вони звичайно мали, але «телефонне право» позбавляло їх цієї можливості. На всі була воля ДП «Укрлесконсалтінга». Керівництвом лісової галузі встановлена ​​форма торгівлі підносилося як велика перемога в «боротьбу з корупцією». Перемога дійсно була великою. Якщо раніше крали на копійки, то стали красти мільйонами.

Виходило, що держава грабували як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку. Про зовнішнє вже говорилося вище. На внутрішньому ринку через брак сировини для вітчизняних деревообробників держава втрачала за рахунок скорочення обсягів виробництва і робочих місць, а отже і на збиранні податків. Втрачав малий і середній бізнес через обмежений доступ до лісових ресурсів, неможливості закуповувати сировину за місцем дислокації виробництва навіть в тих випадках, коли для цього були реальні можливості і з цієї причини ніс додаткові транспортні витрати, закуповуючи ліс в сусідніх областях. Крім того, штучно створений дефіцит сировини на внутрішньому ринку служив постійним джерелом підвищення цін, в той час як експортні ціни роками залишалися стабільними.

Справедливості заради, слід зазначити, що багато керівників обласних управлінь лісового господарства все ж йшли назустріч вітчизняним деревообробниками і всупереч чинним заборонам з боку керівництва лісової галузі по можливості забезпечували їх сировиною незалежно від результатів минулих аукціонів. Але тільки по можливості, а не в повній мірі, так як і вони були заручниками встановленої системи управління галуззю.

У змінених умовах саме обласні управління лісового господарства і повинні вирішувати питання очищення «авгієвих стаєнь» галузі, в першу чергу в розподілі сировини з урахуванням національних та економічних інтересів держави, та забезпечення ним вітчизняних виробників повною мірою, у тому числі місцевих, як економічної основи розвитку регіонів. А всю деревину, що не знаходить збуту в Україні реалізовувати на експорт, але на інших умовах, ніж при Януковичі. Втім, цей процес уже пішов. Потребують докорінного перегляду і правила торгівлі необробленою деревиною, так як діючі правила торгівлі були розроблені корупціонерами в цілях легалізації своєї діяльності.

http://caravan-trans.com/аналитика/лес/коррупционные-схемы-в-лесной-отрасли.html