Коли природу нищать в тилу - Олешківські піски і полігони

Олексій Василюк, еколог Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" На веб-сайті національного природного парку "Олешківські піски" замість вітальної сторінки – заява дирекції парку про те, що його територія захоплена військовими. Керівництво НПП повідомляє, що за зверненням працівників парку порушене кримінальне провадження відносно незаконно використання території НПП для військових навчань. У жовтні 2015 року на територію Козачелагерської арени Олешківських пісків були введені підрозділи ЗСУ. Відповідно, жоден турист, біолог або й директор національного парку відтоді не може гарантовано потрапити на його територію – оскільки він тепер повністю знаходиться всередині діючого військового полігону.  Військовий комісаріат доручив сільським радам попередити людей про початок навчань і недопущення появи відвідувачів в "Олешківських пісках". http://life.pravda.com.ua/columns/2016/05/4/211839/ Екологам вдалося проникнути на територію фактично окупованого підрозділами ЗСУ національного парку "Олешківські піски", щоб отримати докази проходження військових навчань у заповіднику.  У кільці. Чому військові опинились біля "Олешківських пісків"? Вперше Олешківські піски були оголошені заповідником ще у 1928 році, але проіснував він лише 2 роки, до 1930-го.  У післявоєнний час територія була передана до складу земель держлісфонду Цурупинського держлісгоспу. На правах оренди, землі використовувалась як полігон для бомбометання – так званий колишній 48-й авіаційний полігон "Херсон". Однак у 2001 році оренда у Міноборони закінчилась, ділянку зняли з обліку. Вже у 2004-му авіаполігон розформували.  І в 2010 році указом президента був створений національний парк.  З тексту указу добре зрозуміло, що створюється національний парк на землях лісгоспу, і що ніякого полігону вже не існує. Відповідно до указу, Міністерству оборони разом із Херсонською обласною держадміністрацією доручено "вжити протягом 2010-2013 років заходів щодо вивільнення земельних ділянок колишнього авіаційного полігону "Херсон" Міністерства оборони України від вибухонебезпечних предметів з метою дальшої передачі таких земель у постійне користування національному природному парку "Олешківські піски". Початково пропонувалось оголосити національним природним парком весь колишній полігон – а це 19 тисяч гектарів.  Його центральна, найбільш цінна частина, близько 5.000 га, мала стати заповідною зоною парку і залишитись для науки, а території навколо відводилась під рекреаційну зону та місце паломництва туристів.  Загалом створення природоохоронного об’єкту на місці військового полігону, хоча це й виглядає дивним – є нормальною практикою, поширеною як в Україні, так і на Заході.  Олешківські піски – дуже вдала для цього територія, оскільки в минулому полігон використовувався не часто, та й то – для бомбометання. Невелика кількість воронок від бомб несуттєво впливають на збереження ландшафту піщаного степу. Тим більше, навчань з бомбометання в незалежній Україні ніхто не проводить. Втім, при створенні нацпарку, лісгосп відмовив у створенні повноцінного національного парку та погодився передати під охорону лише центральну частину пісків, яка початково пропонувалась як заповідна зона.  Відтак, колишній полігон здобув форму бублика, діркою в якому є національний парк . Після початку війни на Сході України, забувши про те, що термін оренди сплив ще 15 років тому, військові повернулись на Олешківські піски.  Тепер тут активно проводяться навчання з використанням різних видів озброєння. І це вже зовсім не схоже на колишні авіабомбометання. Тому ні відвідувачі, ні працівники парку потрапити на його територію не можуть – периметр очеплено і охороняється вартовими у формі.  Фактично це означає, що робота національного парку повністю паралізована.  На початку лютого 2016 року, після декількох місяців самовільних навчань, у Херсонській обласній державній адміністрації утворили робочу групу, покликану розібратись із правомірністю використання земель нацпарку у військових цілях.  Юридичне управління апарату ОДА вважає, що державний акт на землю від 30 квітня 1985 року, яким надано Херсонському КЄЧ у довгострокове тимчасове користування земельну ділянку – втратив чинність у зв’язку із закінченням строку, на який його було надано. (документ 1, 2) На засіданнях 12 лютого та 17 березня учасники робочої групи не змоги дійти згоди з представниками Міноборони: листом від 19 лютого 2016 року №220/1505 Міністерство поінформувало обласну держадміністрацію про те, що земельна ділянка військового містечка №15 – колишній 48 авіаційний полігон "Херсон" – перебуває на обліку потреб Збройних Сил України.  Робочою групою прийняте рішення просити національний парк звернутись до суду з вимогою примусового звільнення військами всієї території самовільно зайнятого колишнього полігону. Виявилось, що в системі Міноборони розформування полігону і відсутність оренди не вважають чимось серйозним. А існування національного парку називають "проблемним питанням", вирішенням якого є оформлення військовим документації на всю територію Олешківських пісків, включно з нацпарком.  Саме такий висновок випливає з доповідної записки, яку підготували військові для виїзного засідання Комітету ВР з питань бюджету, що відбулось в Херсоні 23 квітня. Щоб пересвідчитись у наявності військових навчань у НПП, ми самостійно вирушили у Олешківські піски.  Потрапити до національного парку виявилась не надто складно. Попри те, що всі дороги в напрямку полігону і, відповідно, НПП, перекриті – вартові здебільшого не знаходяться на своїх постах, а ходять десь у селі поряд. Тому ми просто заїхали автівкою на полігон.  Приблизно так само можна дістатись й місць, де відбуваються стрільби. Найперше, що вражає – масштаби самовільних рубок лісу навколо полігону. Схоже на те, що вирубка відбувалась за принципом "найбільшої зручності" – спиляні найбільші дерева, до яких найзручніше підійти, а потім відтягнути їх для транспортування. Донедавна територія, що оточує піски, була непорушеним піщаним степом. Сьогодні це земля, що повністю пошматована гусеницями танків на площі у багато гектарів. Територія НПП починається з залишків охоронного знаку, вірогідно використаного в якості мішені. Не вдалося побачити й оглядовий майданчик нацпарку – на його місці тепер лишились лише сходи. Навколо стоять інші різноманітні мішені.  А це значить, що власне національний парк використовується у якості полігону не менше за оточуючі землі.  Скоріше за все, з метою недопущення вильоту боєприпасів на оточуючі території, військові стріляють з периферії полігону – у середину національного парку.  Вже безпосередньо на території НПП ми знайшли уламки від різних типів снарядів, гільзи, а також залишки протитанкової ракети системи "Фагот".  НПП "Олешківські піски": протитанкова ракета біля нірки червонокнижного тушканчика Також у місцях, де вітер не встиг замести сліди піском, на піщаній дорозі добре видно відбитки важких гусениць танка.  Отже, є всі підстави стверджувати, що військові навчання відбуваються у тому числі в межах нацпарку. Сліди військової техніки в центральній частині національного парку Втім, практично всі природоохоронні території, розміщені на півдні України, у тій чи іншій мірі відчули вплив військових. При цьому, враховуючи охоронний статус територій національних парків і заповідників, жодних погоджень не надавали ні їх дирекції, ні Мінприроди.  Також не відомо жодного публічного законодавчого акту, що визначав би розміщення військового контингенту на заповідних територіях. Так, НПП "Азово-Сиваський" також залишився без фактичної охорони, оскільки невизначені підрозділи ЗСУ проводять тут несанкціоновані навчання, використовуючи єгерські кордони в якості мішеней. Через територію біосферного заповідника "Асканія-Нова" відбувались проїзди колон військової техніки також невідомих підрозділів. Крім того, ще й прольоти військових вертольотів безпосередньо над місцями перебування тварин у заповіднику.  Дирекція заповідника надала фотосвідчення порушення військовими заповідного режиму Асканії. На прес-конференції заповідників, що відбулась у Херсоні 12 квітня, працівники Чорноморського біосферного заповідника заявили, що військовий контингент введений і на їхню на територію.  Більше того, Міноборони здійснює тиск на керівництво заповідника з метою розміщення на його території ракетних комплексів. Про це заявила на прес-конференції представник заповідника Ольга Уманець. Після прес-конференції до Біосферного заповідника "Асканія-Нова" завітали представники місії ОБСЕ на чолі з паном Андре Річардсоном. Виникло питання забезпечення Україною своїх зобов'язань щодо утримання і збереження природоохоронних об'єктів міжнародного значення – адже Асканія-Нова та Чорноморський біосферний заповідники знаходяться під охороною ЮНЕСКО.  Найбільше представники місії були здивовані тим, що з української сторони до цього часу ніхто з військових так і не зустрівся із керівництвом жодного із об'єктів природно-заповідного фонду. Проте, Херсонщина – не єдина область, заповідні території якої потерпають від безвідповідального ставлення української армії до питань охорони природи.  Військові підрозділи займають кілька частин національного парку "Меотида". В тому числі тут розмістили і стрільбище.  У якості мішеней використовуються обтягнуті різними матеріалами дерев’яні щити, що видно навіть на Яндекс-картах. Стрільби відбуваються з використанням стрілкової зброї, крупнокаліберних кулеметів та мінометів. Лише крутий схил, на якому розміщено мішені, захищає розташоване неподалік село.  З низки міркувань, місце розташування полігону ми не зазначаємо. Однак він розміщений надто далеко від фронту, щоб стверджувати, що його розміщення саме тут – критична необхідність.  Жодних погоджень ні з керівництвом національного природного парку, ні з Мінприроди України – не було.  Разом із тим, на мій інформаційний запит, МО надало відповідь №266/із/2783 від 3.12.2015, в якій йдеться про те, що "документи, на облаштування полігону (військового стрільбища), його розміщення та відведення земельних ділянок для військових навчань, у районах, зазначених в інформаційному запиті, Міністерством оборони не видавались". Також відомою історією стало перебування військових у національному парку "Тузлівські лимани" на Одещині. Однак після активного втручання дирекції нацпарку, навчання вдалось зупинити і примусити військових зайнятись рекультивацією пошкодженої ділянки.  Найбільш несподівана новина надійшла з Тернопільщини, із природного заповідника "Медобори".  27 березня на територію природного заповідника, без будь-якого інформування дирекції, заїхав полк спецназу з метою проведення тижневих спільних українсько-американських військових навчань зі стрільбами.  Це при тому, що законодавство України про природно-заповідний фонд встановлює найвищу категорію заповідності – природний заповідник, на території якого заборонено будь-яка діяльність та перебування! Дана ситуація вирішилась дуже несподіваним чином: після розмови з службою охорони заповідника, американські інструктори відмовились перебувати на заповідній території. Наслідки і відповідальність Окрім фізичного пошкодження ґрунту, руйнування рослинності та загибелі тварин, є й більш складні загрози, які неминуче приносять заповідним територіям військові навчання.  Унаслідок обстрілів ґрунти стають значно забрудненими низкою хімічних сполук: ціанідами, формальдегідом, оксидом алюмінію, а також великою кількість ідентифікованої та неідентифікованої токсичної органіки. Окрім цього, в місцях, де відбувались активні бойові дії, концентрація важких металів у ґрунтах зростає до небезпечного для життя рівня. У воронках було знайдено титан, ванадій, свинець, кадмій, нікель, цинк, стронцій, манган, залізо, купрум, цирконій, кобальт, галій, та навіть рідкоземельний метал ітрій. Екологи вже понад півтора роки вивчають екологічні наслідки військових дій на Сході України. Зазвичай, у наших повідомленнях йдеться про злочинні дії російських військ та сепаратистських угруповань.  Проте ми маємо бути чесними: ЗСУ також масово нівечать українську природу.  Здавалось би, все можна списати на війну...  Але тільки не в глибокому тилу. Жодною війною не можна обґрунтувати спробу вторгнення міжнародних військових навчань до природного заповідника на Тернопільщині, віддаленого від зони АТО на півтисячі кілометрів.  Збитки, які торік нарахували експерти ЕПЛ для лише одного знищеного сепаратистами регіонального ландшафтного парку "Донецький кряж" (околиці Савур-Могили) склали 14 мільярдів гривень.  Те, що роблять зараз ЗСУ, проводячи навчання у нацпарках і заповідниках – порушення не меншого розмаху. Війна на сході України точиться не лише за цілісність державного кордону.  Воїни АТО ризикують життям за європейські принципи, за безперебійне дотримання законодавства та добробут держави. Не можна при цьому грубо порушувати закони і нищити природне надбання всіх українців та й, власне, одні з небагатьох об’єктів, якими опікується ЮНЕСКО. Тим більше, перебуваючи в тилу. http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=11119