20 березня 2017

Перспективи використання фінансово-економічних механізмів регулювання у лісовому секторі економіки


Лісові ресурси відіграють надзвичайно важливу роль як у підтримці цілісності екологічних систем, так і забезпеченні існування кожної людини. Однак, поточні тенденції використання, охорони, захисту та відтворення ресурсів ставлять під загрозу майбутнє, зокрема лісового господарства України. Про що йде мова? До переліку небезпечних явищ і процесів можна зарахувати масову вирубку лісів, їх неощадне використання, високу частоту виникнення лісових пожеж, несприятливий вплив процесів потепління та ін. За цих умов необхідним є пошук ефективних шляхів та інструментів поліпшення ситуації. Одними з таких можуть бути засоби фінансового характеру, до числа яких варто зарахувати інвестиції у лісові ресурси та похідні з цим явища.

Розглянемо інструменти інвестування, що знайшли своє використання у країнах з високим рівнем розвитку. Ліси – особливий актив, який відрізняється від інших категорій, аналіз факторів прибутку на інвестований у лісове господарство капітал свідчить про те, що 65–75 % прибутку забезпечує біологічний ріст. Іншим фактором, що визначає величину прибутку на інвестований в ліси капітал, відзначають зміни в цінах на деревину, питома вага яких у загальному прибутку становить від 25 до 30 %. Зміни у цінах на лісові угіддя забезпечують 2–5 % загального прибутку на інвестований капітал. Відтак очевидно, що ліси забезпечують прибуток навіть в умовах складної економічної ситуації і коливань на ринку.

У світі у володінні фінансових інвесторів перебуває майже 24 млн га лісових угідь, вартість яких визначено біля 100 млрд дол. США. З них приблизно 77 % знаходиться в Північній Америці, в тому числі 69 % в США. До 2014 р. приблизно 8,4 % загальносвітової площі лісів, що належать фінансовим інвесторам, знаходилися у Європі, 7,6 % – в Океанії (Австралії та Новій Зеландії), 5,6 % – у Латинській Америці. Частка Африки складала 1,2 %, Азії – 0,2 %.

Ретроспективний аналіз інституціональної власності на лісові угіддя та її вплив на ринки лісових товарів експертами Р. Флінном і Т. Пахкасало свідчить про те, що інвестиції в лісові угіддя започатковано в США на початку 1980-х рр. Капіталовкладення в лісові угіддя визнано досить ефективними, вони надають багато переваг інвесторам, зокрема попередження можливих втрат у результаті інфляції і диверсифікацію, яку забезпечує майже відсутня кореляція між факторами прибутку на капітал, інвестований в лісові угіддя, і факторами доходів на інші види активів. Відзначено, що фінансові інвестори обумовили зміни в механізмі функціонування лісової галузі; підприємства лісової промисловості вже не контролюють свої джерела сировини. Такі суб’єкти господарювання встановлюють високі показники прибутковості інвестицій у лісокористування, при цьому цілі підприємницької діяльності можуть бути найрізноманітнішими, так ліс може бути проданий як природоохоронним групам, так і компаніям-забудовникам, що обумовлюється інвестиційною привабливістю такої операції. Лише деякі фінансові інвестори володіють деревообробними потужностями, концентруючи діяльність на лісовирощуванні і продажі необробленої деревини.

Виділяють чотири основних види фінансових інвесторів у лісове господарство [1-4]:

1. Організації з управління інвестиціями в лісові угіддя (Timberland investment management organizations, ТІМО) – компанії, які набувають ліси у власність і керують ними від імені інституціональних інвесторів (наприклад, пенсійних і університетських фондів). У деяких випадках ТІМО є співінвесторами створюваних ними лісових фондів. Фонди ТІМО можуть являти собою “змішані фонди”, які об’єднують активи декількох інвесторів, або ж “роздільні рахунки”, створювані для придбання лісів та управління ними в інтересах одного конкретного клієнта. Також існують “фонди фондів”, наприклад у США це “Інтернешнл Вудленд кампані” і компанія “Стаффорд тімберлендс”, які керують портфелями інституціональних інвесторів шляхом вкладання коштів у лісові угіддя через ТІМО.

2. Фонди інвестування у нерухоме майно (Real estate investment trusts, REIT) – компанії в США, котрі перераховують інвесторам щонайменше 90 % своїх доходів, щонайменше 75 % яких отримано від продажу деревини (на відміну від продажу таких лісових товарів, як пиломатеріали або целюлоза). Існують дрібні приватні фонди REIT, однак у п’ятірку REIT, акції яких котируються на біржі США, входять найбільші у світі лісовласники, зокрема компанії “Верхаузер”, “Плам крик” і “Рейоньер”.

3. Інституціональні інвестори, котрі здійснюють прямі капіталовкладення. Розрізняють кілька типів таких інвесторів. Так, деякі інвестори, наприклад компанія “Гарвард менеджмент кампані”, заснувала в різних країнах структури, які безпосередньо набувають лісові угіддя і наймають місцевих консультантів з питань лісового господарства для управління ними. Іншим типом є пенсійні фонди, які здійснюють інвестиції через структуру компаній з лістингом: наприклад, ліси, що перебували у власності компанії “Стора Енсо”, тепер належать переважно пенсійним фондам і знаходяться в управлінні фірм “Торнаторе” і “Бергвік Ског”. Модель прямих інвестицій передбачає використання дрібніших структур з лістингом і створюються для закладки лісових плантацій визначеної площі. Також пенсійні фонди можуть бути безпосередніми власниками лісових компаній; наприклад, канадська компанія “ТімберУест”, яка була включеним в лістинг інвестиційним фондом (за аналогією з REIT в США), придбана і приватизована двома великими пенсійними фондами Канади.

4. «Роздрібні» інвестиційні компанії, котрі забезпечують інвесторам можливість здійснювати капіталовкладення у дрібні лісові угіддя, площа яких найчастіше становить всього 1 га або й менше. Зазвичай об’єктом діяльності таких компаній є насадження цінних порід дерев, наприклад тіка в Центральній і Південній Америці, аквіларії в Південно-Східній Азії. Масштаби діяльності таких компаній дуже незначні, в цілому вони не здійснюють істотного впливу на глобальні ринки. Відтак їх не відносять до професійних лісогосподарських інвестиційних структур.

Ризики інвестицій в лісові угіддя для ринків лісових товарів є неоднаковими і залежать від регіону і характеристик придбаного лісу.

Фінансові інвестори в Північній Америці, як правило, коригують обсяг лісозаготівель з урахуванням попиту на ринку. Наявність у власності фінансових інвесторів великих лісових площ обмежує деякі лісопромислові компанії у заготівлі та переробці деревини навіть в умовах слабкого попиту на ринку і в більшості випадків перешкоджає використанню круглого лісу не за призначенням.

Площа лісових угідь, що перебувають в інституціональній власності в Європі, є незначною. Домінуючими категоріями власності тут є державна і дрібна приватна власність (сімейні лісоволодіння).

На рис. 1 наведено десять країн, у яких площа лісів, що належать фінансовим інвесторам, є найбільшою у світі (без урахування США, які є лідером у світі за цим показником – 16,6 млн га).


Рис. 1. Ліси у власності фінансових інвесторів у 2014 р., тис. га
Джерело: Ежегодный обзор рынка лесных товаров ЕЭК ООН и ФАО, 2014−2015 годы. Режим доступа: http://www.unece.org/fileadmin/DAM/timber/publications/2015-FPAMR-E.pdf.

Інституціональні інвестори на сьогодні концентрують увагу на лісових угіддях Африки, Азії та Латинської Америки. Намітилася новітня тенденція – прямі іноземні інвестиції інвесторів з країн, що розвиваються в економіку інших країн із таким самим типом економіки. Експертами ООН прогнозується значний ріст прямих іноземних інвестицій у заліснення і лісопереробку. При цьому інвестиції в створення і догляд за лісовими культурами частково здійснюється організаціями ТІМО, оскільки інституціональні інвестори прагнуть уникнути ризиків, враховуючи високий прогнозований рівень доходів населення і поліпшення інвестиційного клімату в таких країнах.

Одним з векторів інвестування є лісові індекси. Аналіз іноземного досвіду інвестицій у лісовій сфері показує, що існують інтегральні величини, що формують базове уявлення про особливості інвестиційних операцій – лісові індекси. Якщо ми подивимося на діяльність бірж, то досить звичайним видається явище, коли працюють лісові індекси, орієнтуючись на The S&P Global Timber & Forestry Index, що включає до свого складу індикатори 25 публічних бірж, орієнтованих на інвестиційні операції з деревиною та лісом. Іншим прикладом є “країнові” індекси, що “прив’язуються” до конкретних країн.

The S&P Global Timber & Forestry Index. Орієнтується на індекс Standard & Poors. Почав діяльність у 2008 р. До складу Тоp Holdings належать такі компанії: West Fraser Timber Co.Ltd (8,04 %), Rayonier Inc (7,37), Weyerhaeuser Co (7,34), Potlatch Corp (5,43). Оцінка динаміки індексу показує, що є варіативне зростання.

Зазначимо, що протягом 2006–2016 рр. динаміка як загальних індексів, так і лісового є значною мірою подібна (рис. 2). До світової кризи показники були стабільними, а після 2008 криві стрімко йдуть вниз. Після проходження кризового періоду, починаючи з 2009 р., індекси визначаються зростанням аж до початку 2017 р.


Рис. 2. Динаміка зміни біржових індексів протягом 2000-2016 рр.
(2006 р. – 1,00, для Global Timber & Forestry Index – 2008)
Джерело: http://www.google.com/finance/; http://finance.yahoo.com

Щодо індексів країн, то на постійній основі публікуються лише два індекси прибутковості інвестицій у лісові угіддя: Індекс лісових угідь Національної ради фідуціаріїв інвестицій у нерухомість (National Council of Real Estate Investment Fiduciaries Timberland Index, NCREIF) США і Щорічний індекс лісового господарства Сполученого Королівства Банку даних про інвестиційну власність (Investment Property Databank (IPD) UK Annual Forestry Index). Зазначені індекси розраховуються на основі вибірки інформації, що надається приватним сектором. Індекс Сполученого Королівства репрезентатує в основному плантації хвойних порід, перш за все ялини ситхінської, на основній частині території Сполученого Королівства, а індекс США – хвойних лісів у деяких регіонах США (Ежегодный обзор рынка лесных товаров ЕЭК ООН и ФАО, 2014−2015 годы).

Індекс лісових угідь NCREIF є щоквартальним складним показником прибутковості інвестицій щодо великої кількості лісових угідь, придбаних на приватному ринку виключно в цілях інвестування. До кінця 1990-х рр. прибутковість таких інвестицій була надзвичайно високою (12–15 %) (рис. 3), що було викликано, зокрема сприятливою динамікою цін на деревину, а також продажем володінь на ринку нерухомості за значно вищими цінами, ніж ціни на середні лісові угіддя.


Рис. 3. Індекс лісових угідь NCREIF протягом 1987–2014 рр.
Джерело: Ежегодный обзор рынка лесных товаров ЕЭК ООН и ФАО, 2014−2015 годы.
Режим доступа: http://www.unece.org/fileadmin/DAM/timber/publications/2015-FPAMR-E.pdf.

Згодом прибутковість інвестицій у лісові угіддя знизилася, однак у реальному вираженні становила 8–10 %. Такий високий прибуток на інвестований капітал у більшості випадків був обумовлений ситуацією на ринку нерухомості, а також можливостями найкращого й оптимального використання лісових угідь. На сьогодні прибутковість таких інвестицій у США знизилася і в реальному вираженні стабілізувалася на рівні 2–5 %, що відображає фактичний біологічний ріст і динаміку цін на деревину. Аналогічні тенденції мали місце в Новій Зеландії, Австралії, Бразилії та Уругваї. Однак в реальному вираженні прибутковість інвестицій на ринках цих країн залишається вищою, ніж на ринках лісових угідь США.

Щорічний індекс лісового господарства Сполученого Королівства (IPD UK Annual Forestry Index) у 2015 р. становив 10,8 % , скоротившись з 18,6 % у 2014 р.(рис. 4). 



Рис. 4. Щорічний індекс лісового господарства Сполученого Королівства (IPD UK Annual Forestry Index) протягом 1996–2015 рр.
Джерело: IPD UK Annual Forestry Index / Results for the year to 31 December 2015 https://indices.ipd.com

Таким чином, як бачимо, зарубіжний досвід показує, що інвестиції у лісовий комплекс є дієвим видом операцій. Індекси, що аналізувалися, показують досить різну динаміку. Разом з тим, позитивом є той факт, що всі вони характеризуються періодами тривалого зростання, що свідчить про можливості генерації прибутку. Врахування динаміки лісових індексів при розробці принципів регулювання, використання і відтворення лісових ресурсів формує додаткові переваги до процесу залучення інвестицій до лісоресурсної сфери, що сприятиме як акумуляції фінансів, так і реалізації положень Цілей сталого розвитку.

Використані джерела:

1. Ежегодный обзор рынка лесных товаров ЕЭК ООН и ФАО, 2014−2015 годы [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.unece.org/fileadmin/DAM/timber/publications/2015-FPAMR-E.pdf.

2. Обсуждение положения на рынках лесных товаров / ЕЭК ООН, ФАО, 2015 / ECE/TIM/2015/4–FO:EFC/2015/4 [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.fao.org/3/a-mo493r.pdf.

3. Основные положения исследования консультативной группы по вопросам финансирования 2012 года финансирования лесохозяйственной деятельности [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/esa/forests/pdf/AGF2012_Key_Points_R.pdf.

4. Симула М. Финансовые поступления и потребности в финансировании для реализации положений не имеющего обязательной юридической силы документа. О всех видах лесов / Подготовлено для Консультативной группы по вопросам финансирования Совместного партнерства по лесам при поддержке Программы по лесам (ПРОФОР), Всемирный банк. – 2008, 23 с. [Электрон. ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/esa/forests/wp-content/uploads/2014/12/UNFF_AGF_Background_doc_R1.pdf.

Анатолій Сундук, д.е.н., с.н.с.
завідувач відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів
ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»

Оксана Сакаль, к.е.н., с.н.с.
Докторант
СтаттіБізнес-аналітика | Сьогодні, 12:48 |

0 коммент.:

Дописати коментар