Регіональні «червоні» переліки (в контексті регіональної охорони рідкісних видів диких тварин)

Г.М. ЛЕВІНА,

аспірант Інституту держави і права

ім. В.М. Корецького НАН України

Однією із основних засад внутрішньої політики України в екологічній сфері є збереження навколишнього природного середовища [1], компонентом якого є тваринний світ. Складовою частиною внутрішньої політики є державна регіональна політика, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади державної регіональної політики» являє собою систему цілей, заходів, засобів та узгоджених дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб для забезпечення високого рівня якості життя людей на всій території України з урахуванням природних, історичних, екологічних, економічних, географічних, демографічних та інших особливостей регіонів, їх етнічної і культурної самобутності [2].

Об’єктивними передумовами державної регіональної політики є структурна неоднорідність території в природно-географічному, ресурсному, економічному, соціальному, етнічному та політичному аспектах [3, с. 170].

Наразі на законодавчому рівні серед різноманітних стратегічних цілей та завдань державної регіональної політики України визначено також збереження в регіонах біологічного та ландшафтного різноманіття [4].

Відповідно до законодавства України правову категорію «регіон» визначено як територію АР Крим, області, міст Києва та Севастополя [5; 2].

Однак, в контексті особливостей екологічної політики, державна регіональна екополітика (як і національна та міжнародна) базується також на принципах екосистемного, інтегрованого управління, що може виходити за межі законодавчо визначеного поняття «регіону» (наприклад, області) як певної адміністративно-територіальної одиниці. Тому, автор вважає, що поняття «регіон» слід розглядати значно ширше.

В цьому контексті слід навести позицію Барабашової Н. В., яка розглядає правову категорію «регіон»: не лише через призму: 1) законодавчо виділеної частини території України з рівнем управління, наступним за державним, де регіонами є АР Крим, області, 2) а і як території України екосистемного характеру, які розташовані в межах двох і більше областей України і розвиваються на принципах інтегрованого управління для забезпечення їх сталого розвитку[6, с. 93].

В Україні як і в багатьох країнах світу тваринний світ підлягає державній охороні як на національному, так і на регіональному рівні в рамках внутрішньої національної та внутрішньої регіональної політики. Одним із заходів охорони рідкісних та таких, що знаходяться під загрозою зникнення видів тварин є: на національному рівні – занесення вказаних тварин до Червоної книги України (надалі — ЧКУ), а на регіональному рівні – до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території регіону (так званих регіональних червоних переліків (надалі — РЧП).

Однак, в Україні є різними якість правового регулювання та практика ведення національної ЧКУ та РЧП.

Перш за все слід зазначити, що суспільні відносини з питань ведення РЧП наразі в нашій державі на законодавчому рівні є неурегульованими, особливо якщо порівнювати з ЧКУ, щодо ведення якої законодавцем прийнятий спеціальний закон [7].

Аналіз законодавчих актів з цього питання дозволив зробити висновок, що про РЧП вказано в контексті регулювання інших питань лише в декількох статтях закону Україні «Про тваринний світ», а саме в: ч. 1 ст. 37, де передбачено, що «охорона тваринного світу забезпечується шляхом: встановлення особливого режиму охорони видів тварин, занесених до ЧКУ і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя»; абз. 6 ч. 2 ст. 34, де встановлено, що «користувачі об’єктами тваринного світу, які здійснюють ведення мисливського та рибного господарства, також зобов’язані: в межах закріпленої території здійснювати охорону об’єктів тваринного світу, дотримуватися режиму охорони видів тварин, занесених до ЧКУ і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя» [8].

До того ж, основні законодавчі акти України, які визначають повноваження місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування, в т. ч. у сфері охорони тваринного світу (Конституція України [9], закони України «Про місцеві державні адміністрації» [10], «Про місцеве самоврядування в Україні» [11], «Про охорону навколишнього природного середовища» [12], «Про тваринний світ» [8] тощо) не містять норм, які б чітко вказували, які органи, за якими критеріями та в який спосіб приймають РЧП видів тварин. В цих документах встановлено лише наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 16 закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють… Рада міністрів АР Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад…[12]. Згідно з ч. 1 ст. 11 закону України «Про тваринний світ», державне управління та регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюють, …Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації…[8]. Органам місцевого самоврядування законами можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу» (ч. 2 ст. 11 закону України «Про тваринний світ»). В абз. 3, 4 ч. 1 ст. 15 цього ж закону також встановлено, що до повноважень Верховної Ради АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах (де вони утворені) рад у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить організація та здійснення заходів щодо охорони тваринного світу та поліпшення середовища його існування (абз. 3 ч. 1 ст. 15) й здійснення інших повноважень, передбачених законом (абз. 4 ч. 1 ст. 15) [8].

Однак, в законодавстві України відсутні окремі спеціальні норми законів стосовно регулювання суспільних відносин з ведення РЧП тварин, які підлягають особливій охороні. Абсолютно інша правова ситуація в аналогічній сфері суспільних відносин, які стосуються регіональної охорони видів рослин. Для порівняння, в ч. 2 ст. 30 закону України «Про рослинний світ» чітко встановлено, що види рослин, які не занесені до ЧКУ, але є рідкісними або такими, що перебувають під загрозою зникнення на території АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, можуть заноситися до Переліку видів рослин, що підлягають особливій охороні на цих територіях. Перелік та Положення про нього затверджуються Верховною Радою АР Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими радами [13]. Тобто в подібних правовідносинах щодо рослинного світу прийнято окрему правову норму, яка передбачає можливість прийняття подібного переліку щодо рідкісних рослин в регіоні, чітко визначено назву Переліку, до якого можна занести так звані рідкісні рослини, чітко визначено суб’єкта, який наділений повноваженнями прийняти такий перелік, чітко передбачено характер норми (диспозитивна, оскільки застосовано слова «можуть заноситися»), чітко окреслено, що до переліку можна занести лише ті рідкісні рослини, які не занесені до ЧКУ. Отже, така правова визначеність знімає цілий ряд запитань стосовно того хто, що і як приймає, і який основний критерій для потрапляння того чи іншого виду рослин до переліку.

Тому, вказана сфера суспільних відносин щодо регіональної охорони рідкісних видів тварин потребує правового урегулювання.

Наразі в Україні на рівні регіонів, за відсутності чіткої централізованої правової визначеності, було прийнято та діє 17 (сімнадцять) РЧП видів тварин. Ці переліки були затверджені рішеннями обласних рад та Київською міською радою у вигляді окремих додатків до рішень (через анексію не включена практика по АР Крим). Із них: 16 (шістнадцять) переліків були затверджені на рівні області (у Вінницькій [14], Волинській [15], Дніпровській [16], Житомирській [17], Закарпатській [18], Кіровоградській [19], Луганській [20, 21], Львівській [22], Миколаївській [23], Одеській [24], Полтавській [25], Сумській [26], Харківській [27], Херсонській [28], Хмельницькій [29, 30], Чернівецькій областях [31]) та 1 (один) перелік в місті Києві [32]. Чинні наразі переліки були прийняті (затверджені) в період 1990-2015 років: самий перший із чинних — у Миколаївській області був прийнятий у 1990 році, а самий останній із чинних — у Житомирській області у 2015 році. Тобто, актуальність інформації по видам тварин, які потребують охорони є різною.

При чому, в одних випадках місцеві ради своїм рішенням затверджували зразу два переліки: 1) окремо перелік видів тварин, які не занесені до ЧКУ, але потребують особливої охорони в межах області чи є рідкісними або такими, що перебувають під загрозою зникнення на території області; та 2) окремо перелік видів тварин, які занесені до ЧКУ та поширені на території області (наприклад, у Вінницькій Житомирській, Закарпатській, Кіровоградській, Львівській, Хмельницькій областях). В інших випадках місцеві ради приймали лише один-єдиний перелік, а саме перелік видів тварин, що підлягають охороні на території певної області чи міста Києва, 1) до якого увійшли тварини, які не включені до ЧКУ (наприклад, у Полтавській, Миколаївській, Луганській, Вінницькій, Херсонській областях); або 2) які можуть включати види, що занесені, так і не занесені до ЧКУ (наприклад, в Одеській та Дніпровській областях).

Регіональні переліки (з видами тварин, які не занесені до ЧКУ), зокрема, дозволяють охороняти в цілому благополучні види на неблагополучних ділянках їх ареалів з урахуванням особливостей місцевих популяцій, їх значення для підтримання локального біологічного різноманіття; забезпечувати охорону мігруючих видів, не занесених до ЧКУ тощо [33, с. 8].
Практика одночасного існування двох переліків щодо регіонально рідкісних видів тваринного світу (коли перший з них включає види з ЧКУ, а інший – ні) або коли один-єдиний перелік містить види, занесені та не занесені до ЧКУ, – відрізняється від підходу законодавця в частині регіональної охорони видів рослинного світу (як вже було вказано вище, у ч. 2 ст. 30 закону України «Про рослинний світ» чітко урегульовано, що до регіонального переліку можна занести лише ті рідкісні рослини, які не занесені до ЧКУ [13]). Це обумовлює необхідність встановлення на законодавчому рівні єдиного підходу в Україні до регіональної охорони рідкісної флори та фауни.

В той же час, навіть огляд назв діючих переліків показав, що місцеві ради так само по різному підходили до даного питання: назву «Список», наприклад, було надано перелікам у Львівській, Чернівецькій, Волинській, Дніпровській областях; назву «Загальний список» – у Вінницькій та Житомирській; а безпосередньо назву «Перелік» – у Одеській, Закарпатській, Сумській, Кіровоградській, Миколаївській, Луганській, Херсонській, Полтавській, Хмельницькій, Харківський областях та у місті Києві.

Повна назва – «Перелік видів тварин, які підлягають особливій охороні на території…, - збігається із назвою вказаною в законі України «Про тваринний світ» [8] лише у Одеській, Закарпатській, Сумській, Кіровоградській, Харківській, Луганській областях та у місті Києві. Але Луганською облрадою був затверджений такий перелік лише щодо хребетних тварин [20].
Відсутність централізованого державного правового регулювання щодо ведення РЧП видів тварин ряд областей спробувало компенсувати шляхом затвердження облрадами окремих Положень про переліки (наприклад, у Вінницькій, Дніпровській, Житомирській, Луганській, Львівській, Одеській, Полтавській, Сумській та Херсонській областях).

Але ці Положення не внесли узгодженості в правове регулювання ведення в регіонах РЧП. Так, аналіз змісту вказаних Положень призводить до загального висновку, що джерелом натхнення для розробників був закон України «Про ЧКУ» [7]. І хоч дія цього закону не розповсюджується на РЧП видів тварин, але це не стало перешкодою для застосування його норм у текстах Положень за аналогією шляхом компіляції та деяких змін. Звісно, у випадку правової неурегульованості, такий підхід є позитивним для намагання формувати узгоджену та ефективну регіональну політику щодо охорони рідкісних видів тварин. Але відсутність чітких та обов’язкових законодавчих вимог й орієнтирів для створення й ведення РЧП, на жаль, все одно призвело в різних регіонах до різних підходів у розумінні, правовому регулюванні та правозастосуванні.

Так, згідно з Положеннями про переліки, в більшості областей, де такі Положення прийняті, встановлено, що підставою для занесення до РЧП певного виду тварин є: наявність даних (у Житомирській області – даних моніторингу) про чисельність його популяцій та динаміку (у Полтавській — положення про «динаміку» відсутнє), поширення (ареал), зміни умов існування, що підтверджують вжиття заходів для охорони (у Одеській області продовжено — «за 10 років») (зокрема, у Вінницькій, Житомирській, Луганській, Львівській, Одеській, Полтавській, Сумській, Херсонській областях). У Положенні Дніпровської області встановлено, що підставою є: наукове обґрунтування, яке містить відомості про поширення певного виду тварин, статус виду й категорії, відповідно до цього Положення, рекомендації стосовно відновлення зникаючих видів тощо (п. 4.3).

У Положеннях про переліки Житомирської, Львівської, Одеської, Полтавської та Херсонської областей в різних інтерпретаціях вказано, що до переліків занесені види/рідкісні види, крім тих, що занесені до ЧКУ, які постійно або тимчасово зростають у природних умовах на території області (у Одеській області додано «в межах її територіальних вод, континентального шельфу») та знаходяться під загрозою зникнення (у Львівській та Одеській областях замість слів «знаходяться під загрозою зникнення» вказано «потребують охорони»).
Зовсім по іншому це саме питання урегульовано в Положеннях про переліки Вінницької, Дніпровської, Луганської та Сумської областей. Так, в Положенні про перелік Вінницької області встановлено, що до переліку занесені аборигенні види тварин, які не занесені до ЧКУ, але є рідкісними або такими, що перебувають під загрозою зникнення на території області (преамбула); у Положенні про перелік Дніпровської області — реліктові та ендемічні види, що перебувають на межі реалу, види, що мають особливу наукову цінність, а також види, поширення яких швидко зменшується внаслідок господарської діяльності людини (як внесені, та і не внесені до ЧКУ) (п. 4.5.); у Положенні про перелік Луганської області — рідкісні, зникаючі, ендемічні, реліктові види хребетних тварин, які зустрічаються на території області та потребують охорони, але не занесені до ЧКУ (п. 3); у Положенні про перелік Сумської області — види тварин (крім тих, що занесені до ЧКУ), які постійно або тимчасово зростають у природних умовах на території області, знаходяться під загрозою зникнення (п. 4), види тварин, які мають особливу наукову цінність, а також види, поширення яких швидко зменшується внаслідок господарської діяльності людини (п. 19). Такі суттєві відмінності є недоліком, який повинен бути усунутий на державному рівні шляхом встановлення єдиних юридичних правил.

У всіх Положеннях також згадано про повноваження департаментів екології та природних ресурсів обласних державних адміністрацій щодо ведення РЧП видів тварин. Зокрема: у Положенні Полтавської та Херсонської області встановлено, що департаменти екології здійснюють ведення переліків; у Положеннях Дніпровської та Одеської областей — організацію ведення; у Положеннях Вінницької, Житомирської та Львівської областей — що департаменти екології вносять до облрад подання про внесення до/виключення з переліків видів тварин, у Положенні Дніпровської області — що такі подання департаменти екології вносять до облдержадміністрацій, а останні вносять подання до облрад; у Положенні Луганської області — що до департаменту екології наукові та інші установи, підприємства, організації та громадяни надають інформацію про поширення, чисельність тощо видів хребетних тварин, занесених до Переліку.

Чіткий строк перевидання РЧП, не рідше одного разу на 10 років (за прикладом ЧКУ), встановлений лише в Положеннях Житомирської та Сумської областей.
До того ж, особливістю одних РЧП є вказівка по кожному виду, включеному до нього, наявності охорони також за ЧКУ, Європейським Червоним списком (ЄЧС), Червоною книгою МСОП (ЧК МСОП), а також Бернською [34], Боннською [35], Вашингтонською Конвенціями та/або Конвенцією CITES [36] та/або Червоною книгою Чорного моря (ЧК Чорного моря) [37] (подекуди там, де це має місце, навіть з зазначенням категорії охорони). Така особливість, наприклад, наявна у Переліку Одеської області, де вказано про охорону також за ЧКУ, ЄЧС, ЧК МСОП, Бернською, Боннською Конвенціями, Конвенцією CITES, ЧК Чорного моря; а також у Переліку Житомирської (вказано про охорону за ЧКУ, ЄЧС, ЧК МСОП, Бернською, Боннською, Вашингтонською/Конвенцією CITES); Списках Львівської (ЄЧС, ЧК МСОП, Додатків Бернської Конвенції); Загальному переліку Вінницької (ЧКУ, ЄЧС, Бернською Конвенцією), Червоному списку Дніпропетровської (ЧКУ та ЧК МСОП).

В інших регіонах занесення того чи іншого виду тварин до РЧП здійснено шляхом звичайного перерахування у вигляді списку з вказівкою назви тварини лише українською мовою (в Полтавській, Миколаївській областях), українською та латинською мовами (в Чернівецькій, Закарпатській, Сумській, Луганській, Херсонській, Кіровоградській, Чернігівській, Житомирській, Львівській, Вінницькій, Одеській, Харківській областях та місті Києві) або українською, російською та латинською мовами (в Дніпропетровській області). Важливим є визнання обов’язковим зазначення назви виду латинською мовою (для ідентифікації регіонально рідкісних тварин відповідно до червоних списків видів, які підготовлені міжнародними організаціями, або списків видів, які є складовими природоохоронних конвенцій, стороною яких є Україна).

Подібно до ЧКУ, в ряді регіонів України вищевказані РЧП лягли в основу ілюстрованих книжкових видань, але такі видання не мають офіційного, обов’язкового статусу документів, а їх значення є переважно науково-прикладним. Наприклад, у 2013 році видана Червона книга (ЧК) Харківської області. Тваринний світ [38]; у 2011 - ЧК Дніпропетровської області (тваринний світ) [39] та ЧК Українських Карпат. Тваринний світ [40]; у 2007 році — ЧК Буковини: Тваринний світ [41]. Створення ЧК Українських Карпат (тваринний світ) є підґрунтям для здійснення інтегрованої охорони рідкісних видів тварин в межах екосистеми Українських Карпат.

Переймаючи досвід ведення ЧКУ, в ряді областей були встановлені охоронні категорії щодо видів тварин, включених до РЧП. Так, у Дніпровській та Житомирській областях подібно до ЧКУ визначено 5 (п’ять) основних охоронних категорій видів тварин: 0-зниклі, 1-зникаючі, 2-вразливі, 3-рідкісні, 4- недостатньо вивчені (неоціненні); та 2 (дві) додаткові: 5- недостатньо відомі, 6-зниклі у природі. У Львівській області охоронні категорії встановлені як у ЧКУ — 0-зниклі, 1-зниклі в природі, 2- зникаючі, 3- вразливі, 4-рідкісні, 5-неоціненні, 6-недостатньо відомі, у Одеській вже по іншому — зникаючі, рідкісні, вразливі, недостатньо вивчені, екзоти рідкісні в межах природного ареалу; а у Полтавській — 0-зниклі, І-зникаючі, ІІ-вразливі, ІІІ-рідкісні, ІV-невизначені, V-недостатньо відомі, VІ-відновлені. Спільними для всіх цих випадках є такі охоронні категорії як: зникаючі, вразливі, рідкісні, недостатньо відомі.

Отже, проаналізувавши та узагальнивши практику прийняття та ведення РЧП в Україні, можна зробити висновок, що вона (практика) в регіонах не є узгодженою та в певних випадках суттєво відрізняється одна від одної, що обумовлює необхідність створення єдиних правових, організаційних, методологічних підходів, критеріїв, правил, зокрема, шляхом прийняття на національному рівні спеціальних нормативно-правових актів чи спеціальних норм у вже існуючих нормативно-правих актах. Єдині підходи в цьому питанні в регіонах України дуже важливі для узгодженої та ефективної охорони рідкісних та тих, що знаходяться під загрозою зникнення видів тварин, які підлягають особливій охороні на регіональному рівні. Особливо важливим це є також для охорони рідкісних мігруючих видів тварин, що підлягають особливій регіональній охороні. Не менш важливим, хоч і не дослідженим у даній статті, є питання юридичного забезпечення виконання прийнятих у регіонах рішень щодо охорони так званих рідкісних тварин, наприклад, шляхом встановлення адміністративної відповідальності за порушення регіональних рішень, положень тощо, а також за пошкодження, знищення видів тварин, занесених до РЧП чи середовищ їх існування.

Так, наприклад, у ст. 90 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі — КУпАП) визнано адмінправопорушенням та встановлена адмінвідповідальність за порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених лише до ЧКУ, а у ст. 88-1 КУпАП — за порушення порядку придбання чи збуту об’єктів тваринного світу, які перебували в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, занесених тільки до ЧКУ, або які охороняються відповідно до міжнародних договорів України. До того ж, у ч. 1 ст. 5 КУпАП не закріплено права Верховної Ради АР Крим, обласних рад, ради міста Києва чи Севастополя приймати рішення про РЧП й Положення про них, за порушення яких наставала б адмінвідповідальність, наприклад, за статтями 88-1, 90 КУпАП тощо. Зокрема, у цій ст. 5 КУпАП лише встановлено, що сільські, селищні, міські, обласні ради мають право приймати в межах, що визначаються законами, рішення з питань боротьби зі стихійним лихом і епідеміями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність, а також рішення з питань боротьби з епізоотіями, за порушення яких відповідальність встановлено статтею 107 цього Кодексу (ч. 1). Сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152 (порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів), 159 (порушення правил торгівлі на ринках), 182 (порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях) цього Кодексу (ч. 2).

Список використаних джерел

1. Закон України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики» від 01.07.2010 р. № 2411-VI (абз. 2 п. 1 ст. 9) // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 40. — Ст. 527. 
2. Закон України «Про засади державної регіональної політики» від 05.02.2015 р. № 156-VIII // Відомості Верховної Ради України. — 2015. — № 13. — Ст. 90. 
3. Маєв А. Державна регіональна політика в Україні: передумови, цілі, законодавче забезпечення // Державне управління та місцеве самоврядування. Зб. наук. пр. / Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. — 2015. — Вип. 2 (25). — С. 168-179. 
4. Державна Стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 385 // Офіційний вісник України. — 2014. — № 70. — Ст. 1966. 
5. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 08.09.2005 р. № 2850-IV // Офіційний вісник України. — 2005. — № 40. — Ст. 2529. 
6. Барабашова Н. В. Регіон у правовому забезпеченні екологічної безпеки України: Дис. …докт. юрид. наук: 12.00.06. — К., 2013. — 445 с. 
7. Закон України «Про Червону книгу України» від 07.02.2002 р. № 3055-III // Офіційний вісник України. — 2002. — № 10. — Ст. 462. 
8. Закон України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 р. № 2894-III // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 14. — Ст. 97. 
9. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141. 
10. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141. 
11. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст. 170. 
12. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. — Ст. 546. 
13. Закон України «Про рослинний світ» від 09.04.1999 р. № 591-XIV // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 22. — Ст. 198. 
14. Рішення Вінницької обласної ради «Про загальний перелік рідкісних та зникаючих видів судинних рослин і тварин Вінницької області, які потребують охорони» від 25.10.2010 р. №1139 з додатками // Лист Департаменту екології та природних ресурсів Вінницької обласної державної адміністрації від 25.08.2015 р. № 35і/08-01-14 / Архів Департаменту екології та природних ресурсів Вінницької облдержадміністрації від 25.08.2015 р. № 35і/08-01-14. 
15. Рішення Волинської обласної ради «Про затвердження «Списку регіонального рідкісних, зникаючих видів рослин, грибів і тварин, які потребують охорони у Волинській області»» від 26.05.2009 р. № 29/30 з додатком [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://volynrada.gov.ua/session/29/30. 
16. Рішення Дніпропетровської обласної ради «Про затвердження Червоних списків тварин та рослин Дніпропетровської області» від 27.12.2011 р. № 219-10/IV з додатками № 1-3 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://212.3.96.115/decisions/26/698. 
17. Рішення Житомирської обласної ради «Про затвердження переліку регіонально рідкісних видів тварин Житомирської області» від 19.03.2015 р. № 1460 з додатками № 1-3 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ecology.zt.gov.ua/rt-1.html. 
18. Рішення Закарпатської обласної ради «Про затвердження Переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні на території Закарпатської області та тих, що занесені до Червоної книги України» від 02.03.2012 р. № 424 з додатками № 1-2 // Лист Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації від 27.08.2015 р. № 1222/04 / Архів Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської облдержадміністрації. 
19. Рішення Кіровоградської обласної ради «Про затвердження Переліку видів судин рослин та тварин, занесених до Червоної книги України, які поширені на території Кіровоградської області і підлягають особливій охороні» від 25.08.2015 р. № 65 з додатком [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ekolog.kr-admin.gov.ua/diialnist/pryrodno-zapovidnyi-fond-kirovohradskoi-oblasti/item/150-perelik-vydiv-sudyn-roslyn-ta-tvaryn-zanesenykh-do-chervonoi-knyhy-ukrainy-iaki-poshyreni-na-terytorii-kirovohradskoi-oblasti-i-pidliahaiut-osblyvii-okhoroni. 
20. Рішення Луганської обласної ради «Про затвердження Переліку та Положення про Перелік видів хребетних тварин, що підлягають особливій охороні на території Луганської області» від 26.12.2007 р. № 19/13 з додатками [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.eco-lugansk.gov.ua/2013-12-12-00-50-06-3/2013-12-12-00-50-06/zapovidna-sprava-ta-ekomerezha. 
21. Рішення Луганської обласної ради «Про внесення змін до Переліку видів хребетних тварин, що підлягають особливій охороні на території Луганської області» від 30.12.2010 р. № 2/26 з додатками [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.eco-lugansk.gov.ua/2013-12-12-00-50-06-3/2013-12-12-00-50-06/zapovidna-sprava-ta-ekomerezha. 
22. Рішення Львівської обласної ради «Про заходи щодо охорони рідкісних і зникаючих видів тварин, що підлягають особливій охороні на території Львівської області» від 13.06.2007 р. № 342 з додатками № 1-3 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ekologia.lviv.ua/index.php?option=com_content&task=category&sectionid=14&id=53&Itemid=104. 
23. Рішення Миколаївської обласної ради «Про затвердження Переліку видів рослин і тварин, які потребують регіональної охорони на території Миколаївської області» від 16.10.1990 р. № 1 з додатком [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.duecomk.gov.ua/main.php?act=prrbo. 
24. Рішення Одеської обласної ради «Про затвердження Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього» від 18.02.2011 р. № 90-VI з додатками № 1- 2 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ecology.odessa.gov.ua/ecology-chervona-kniga-ukrani/. 
25. Рішення Полтавської обласної ради «Про затвердження Переліків видів тварин і рослин, які не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними або такими, що перебувають під загрозою зникнення на території Полтавської області» від 23.03.2005 р. з додатками № 1-3 // Лист Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації від 25.08.2015 р. № 3389/01-12 / Архів Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської облдержадміністрації. 
26. Рішення Сумської обласної ради «Про заходи щодо посилення охорони рідкісних та зникаючих видів рослин, тварин і грибів, що підлягають особливій охороні на території Сумської області» від 18.11.2011 р. з додатками № 1-4 [Електронний ресурс] // Режим доступу: https://sorada.gov.ua/dokumenty-oblrady/6-sklykannja/category/67-rishennja-11-sesiji.html. 
27. Рішення Харківської обласної ради « Про затвердження Переліку видів тварин, яких занесено до Червоного списку Харківської області» від 25.09.2001. — Х., 2001. — 7с. 
28. Рішення Херсонської обласної ради «Про затвердження Червоного списку Херсонської області та Положення про нього» від 13.11.2013 р. № 893 з додатками № 1-2 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://oblrada.kpces.ks.ua/index.php?id=14725. 
29. Рішення Хмельницької обласної ради «Про посилення охорони рідкісних та інших видів рослин і тварин, а також їх груп на території області» від 26.09.2002 р. № 16 з додатками 1-7 // Архів Хмельницької обласної ради. 
30. Рішення Хмельницької обласної ради «Про внесення змін до рішень обласної ради від 26 вересня 2002 року № 16 та від 20 грудня 2006 року № 18-5/2006» від 17.07.2012 р. № 4-12/2012 з додатками № 1-4 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://km-oblrada.gov.ua/rishennya-sesij/vi-sklikannya/dvanadcyata-sesiya-17-07-2012/. 
31. Рішення Чернівецької обласної ради «Про ліміти заготівлі лікарської сировини дикорослих видів рослин на 2007 рік та затвердження списків регіонально-рідкісних видів рослин і тварин» від 07.06.2007 р. № 145-13/07 з додатками [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://oblrada.cv.ua/document/list/418/. 
32. Рішення Київської міської ради «Про затвердження переліку видів тварин, які підлягають особливій охороні на території м. Києва» від 23.12.2004 р. № 879/2289 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://pernatidruzi.org.ua/conv.php?convid=12. 
33. Парникоза И. Ю., Годлевская Е. В., Шевченко М. С., Иноземцева Д. Н. Охранные категории фауны Украины / Под ред. Загороднюка И. В. — К.: Киевский эколого-культурный центр, 2005. — 60 с. 
34. Рішення Київської міської ради «Про затвердження переліку видів тварин, які підлягають особливій охороні на території м. Києва» від 23.12.2004 р. № 879/2289 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://pernatidruzi.org.ua/conv.php?convid=12. 
35. Парникоза И. Ю., Годлевская Е. В., Шевченко М. С., Иноземцева Д. Н. Охранные категории фауны Украины / Под ред. Загороднюка И. В. — К.: Киевский эколого-культурный центр, 2005. — 60 с. 
36. Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська Конвенція) від 19.09.1979 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_032. 
37. Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська Конвенція) від 23.06.1979 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_136. 
38. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (Вашингтонська Конвенція/Конвенція CITES) від 03.03.1973р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_129. 
39. Червона книга Чорного моря (Black Sea Red Data Book) [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.grid.unep.ch/bsein/redbook/index.htm. 
40. Червона книга Харківської області. Тваринний світ / За ред. Г. О. Шандикова, Т. А. Атемасової. Гол. ред. В. А. Токарський — Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2013. — 472 с. 
41. Пахомов О. Є., Гассо В. Я., Голобородько К. К., Поляков М. В., Грицан Ю. І., Булахов В. Л., Бригадиренко В. В., Ключко З. Ф., Межжерін С. В., Новіцький Р. О., Писанець Є. М., Плющ І. Г., Пономаренко О. Л., Пучков О. В., Радченко В. Г. Червона книга Дніпропетровської області. Тваринний світ. – Дніпропетровськ: Новий Друк, 2011. – 488 с. 
42. Червона книга Українських Карпат. Тваринний світ / заг. редакція – О. Ю. Мателешко, Л. А. Потіш. – Ужгород: Карпати, 2011. – 336с. 
43. Червона книга Буковини : Тваринний світ / І. В. Скільський та ін. — Чернівці: ДрукАрт, Т. 2, ч. 1; Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, Чернів. краєзнавчий музей, 2007. — 256 с.: іл., табл. 

(Стаття, за виключенням останнього абзацу,

передана до публікації в «Правовій державі» —

щорічному виданні Інституту держави і права ім. В.М. Корецького

НАН України)

http://ecoethics.ru/regionalni-chervoni-pereliki-v-konteksti-regionalnoyi-ohoroni-ridkisnih-vidiv-dikih-tvarin/