Чергові вибори до НАНУ вибухнули скандалом.
© nas.gov.ua
"Передвиборна кампанія і вибори проводяться на демократичній основі в умовах повної відкритості, прозорості та поінформованості наукової громадськості".
Статут НАН України
"Таких скандальних виборів я не пам'ятаю", — перша фраза поважного вченого-академіка. Втім, говорити "на диктофон" він відмовився. (Як, до речі, й чимало інших учасників академічного зібрання.)
Після виборів минув уже тиждень, але пристрасті в наукових колах не вщухають. Одні коментують процес долучення до когорти "безсмертних" з позиції ображених (не обрані), інші намагаються проаналізувати те, що сталося, ще інші обстоюють "академічні традиції", а декотрі споглядають все це збоку, відверто кепкуючи. Хоча всім не до сміху...
7 березня відбулися Загальні збори НАН України, під час яких було обрано дійсних членів (академіків) і членів-кореспондентів НАН України. (З переліком новообраних можна ознайомитися на сайті НАНУ.) На 22 вакансії академіків було висунуто і зареєстровано 60 кандидатів, на 69 вакансій членів-кореспондентів — 229 кандидатів (з 84 спеціальностей).
Таємним голосуванням обрали 21 академіка й 67 членів-кореспондентів НАН України.
Академія чи клуб директорів?
Список новообраних, за традицією, відкривають математики. Академіком НАНУ став Роман Кушнір, директор Інституту прикладних проблем механіки і математики НАН України. Членами-кореспондентами (конкурс кандидатів був чималий — більше ніж 5 осіб на одне місце) обрано трьох: завідувача лабораторії Інституту математики Сергія Максименка, директора Інституту прикладної математики і механіки Ігоря Скрипніка, заступника директора ФТІНТ ім. Б.Вєркіна Геннадія Фельдмана.
Математик зі Львова Тарас Банах наступного дня виклав у ФБ свої враження від виборів: "кулуарщина, апаратна гра... правдива наука знаходиться глибоко на "підтанцьовочних" ролях ...Щось я на цих виборах не побачив ні "повної відкритості", ні "прозорості", ні "поінформованості наукової громадськості".
Пост Т.Банаха викликав жваве обговорення. Отут уже коментарі були відверті, без озирання на звання, титули й етичні мотиви.
На підтримку кандидатури Тараса Банаха в НАНУ надіслали листи відомі математики різних країн — зокрема Єфім Зельманов зі США (філдсівський лауреат; це аналог нобелівського лауреата в математиці). Але на це в НАНУ не зважили, мовляв, таких листів підтримки можна організувати скільки завгодно.
У відділенні фізики конкуренція була як ніде — 7—8 осіб на місце. І, на думку авторитетних учених, у деяких випадках пройшли дуже достойні вчені. Але головним критерієм на виборах були не наукометричні показники кандидата, а якісь інші чинники. Тому кандидат, у якого індекс Гірша (h-індекс) 3 в Гугл Сколар, зміг виграти в колеги з h-індексом 45.
Вибори відбувалися в два етапи. Перший і, по суті, визначальний — у відділеннях Академії наук. При кожному відділенні НАН створено експертну комісію. У відділенні фізики і астрономії, яким керує академік Вадим Локтєв, вона, як зазначають науковці, хоч і не була ідеальною, але поставила на перші місця в рейтингу на обрання в академіки відомого фізика-теоретика Валерія Гусиніна (в нього наукометричні показники одні з найвищих), а в членкори — декана фізичного факультету ХНУ ім. В.Каразіна Руслана Вовка. Але Гусинін не пройшов. Незважаючи навіть на лист підтримки нобелівського лауреата. Перевагу на виборах здобув інший кандидат — директор інституту.
Тож за якими критеріями обирали? Згідно з п. 5 Статуту НАНУ: "Дійсними членами (академіками) НАН України обираються члени-кореспонденти НАН України, які створили визнані вітчизняною та світовою науковою спільнотою наукові школи, запропонували підхід до розв'язання наукових проблем, що мають велике теоретичне чи практичне значення, провадять активну науково-громадську діяльність.
Членами-кореспондентами НАН України обираються доктори наук, які мають визнаний вітчизняною та світовою науковою спільнотою науковий доробок, розв'язали наукову проблему, що має вагоме теоретичне чи практичне значення, провадять активну науково-громадську діяльність".
Таке формулювання дозволяє досить вільно трактувати вимоги до кандидатів. За усталеною академічною практикою виборів прохідні місця передусім дістаються тим претендентам, які обіймають керівні посади, — директорам наукових установ, їхнім заступникам та іншим бюрократам від науки. Тоді як справжнім ученим у цьому виборчому шоу, іронізують науковці, дістається роль підтанцьовки. Ось і на цьогорічних виборах дійсними членами НАНУ обрано переважно керівників інститутів та наукових підрозділів. Хоча далеко не всі з них можуть похвалитися вагомим науковим доробком.
"Як відбувалися вибори цього року? Ключове питання: як виділяються місця в академії? Вони "вибиваються". Дуже часто — під певних людей. …Адже це і є наукова корупція! Однак усі знають, що в НАНУ заведено "вибивати" місця під людей. Саме під них підлаштовуються спеціальності, з яких оголошуються вакансії, — ділиться враженнями відомий літературознавець і культуролог, член Національної ради з питань науки і технологій, членкор НАНУ Тамара Гундорова. — Те, що основним чинником останніх виборів стала "система НАНУ", для мене безсумнівно. Власне наука в цій системі відіграє другорядну роль, якщо не сказати, що взагалі ніякої ролі не відіграє. Головне тут — питання влади.
"ДОМОВЛЕНОСТІ" — це слово є ключовим для системи в НАНУ.
Один приклад. Коли мені сказали, що директор Інституту літератури (і академік-секретар відділення!) розіслав до всіх ректорів університетів офіційного листа з проханням підтримати на вчених радах кандидатуру М.Сулими (заступника директора інституту. — Л.С.), я просто не могла в це повірити, бо ж це прямий тиск і використання адміністративної влади".
Домовленості (сленгове — "договорняки") — це не тільки змова голосувати "за" чи "проти" кандидатів на заявлені вакансії. Інший вид "договорняка" — запровадження спеціальності під кандидатуру. Приміром, по відділенню матеріалознавства було дві цікаві вакансії. Одну з них — "матеріалознавство надтвердих матеріалів" явно було "виписано" під конкретного кандидата. Якого — здогадатися неважко. Звичайно ж, під директора Інституту надтвердих матеріалів, що, до речі, пройшов "зі скрипом" (про це нижче).
Персональну вакансію — "матеріалознавство будівельного комплексу" — було також відкрито під кандидата в членкори ректора Придніпровської державної академії будівництва і архітектури В.Большакова. За яке відкриття чи винахід багаторічний ректор удостоївся такої честі — залишається загадкою. Вражає кількість наукових праць кандидата — 1600, в т. ч. 90 монографій! Дюма, Лопе де Вега та інші письменники-рекордсмени могли б позаздрити!
"На Загальних зборах виникло питання щодо нашого відділення — фізико-технічних проблем матеріалознавства, — каже академік Борис Гриньов. — Я був членом рахункової комісії під час виборів у відділенні. Проходили вони так, як і завжди. Ні про які "договорняки" чи корупцію говорити не можна. Є, звичайно, корпоративні інтереси, є групи, які їх проштовхують, але в НАНУ — і тут можу, так би мовити, дати голову на відсікання — немає корупції. Щоби хтось намагався досягти своїх цілей за матеріальну винагороду — я такого ніколи не чув. Тому закиди про корупцію в НАН є голослівними.
В НАН є кілька моновідділень. Фактично це відділення, представлені одним інститутом (так склалося історично) — інформатики; ядерної фізики і енергетики та ін., які "грають" від імені свого інституту, і на виборах проходять насамперед "свої". На мою думку, це потрібно виправляти, можливо шляхом переформатування складу відділень. Тоді вибори будуть більш об'єктивними. У нашому відділенні, де багато НДІ, немає такого, щоб домінував якийсь один інститут.
Вибори у відділенні проходили дуже складно, академіків обирали в три тури. Тобто все відбувалося доволі демократично. Шкода, що не пройшов Валерій Мазур. Але є результат таємного голосування..."
Корупція чи корпоративні інтереси?
Вибори були складними не тільки на першому етапі — у відділеннях. На сесії Загальних зборів також виникали напружені моменти, спалахували пристрасті. Особливо під час обговорення кандидатур і голосування. Підрахунок голосів тривав кілька годин. З'ясувалося, що є, так би мовити, проблемні кандидатури. Тобто такі, які недобирають голосів. Це — Володимир Туркевич, Андрій Рагуля, Володимир Большаков, Тетяна Єфименко, Станіслав Довгий.
Хтось сказав, що потрібно перерахувати, бо не може такого бути. Рахункова комісія взялася сумлінно рахувати. Рахували дуже довго, аж увечері повідомили результат: не пройшли В.Большаков і А.Рагуля.
У декого з учасників голосування виникли запитання: на якій підставі вирішили зробити перерахунок? Хто дав таку команду? А в кулуарах подейкували про можливу підтасовку, підкладені бюлетені.
Втім, голова рахункової комісії академік Олександр Пономаренко запевняє, що все було чесно.
"З проблемних кандидатур, їх виявилося чотири (Туркевич, Рагуля, Єфименко, Довгий), Большаков відсіявся раніше. Ми перераховували по кілька разів. Бюлетені за Рагулю — чотири рази, щоб переконатися в правильності підрахунку, — каже він. — Рагуля набрав
68 голосів (прохідний бар'єр —78). В інших кандидатів, після ретельного підрахунку, вистачило голосів, щоб стати прохідними. Якщо хтось каже про підтасовку чи про те, що були підкладені бюлетені, то це неможливо. Гарантую, що там усе достовірно. Кількість бюлетенів, які були видані для голосування, зійшлася з кількістю підрахованих".
"Можу сказати абсолютно точно: не може бути жодних фальсифікацій результатів голосування. Це виключено, — каже академік НАНУ Володимир Семиноженко. — Не треба плутати політичні вибори, де інструментарій з "каруселями", "вкиданнями", підміною протоколів давно вже випробуваний, і вибори до Національної академії наук України. У НАНУ немає і, я впевнений, не буде таких речей. Той, хто каже про підтасовування бюлетенів, явно необ'єктивна людина, яку не варто слухати.
На цих виборах в одному з виступів навіть пролунало слово "корупція". Я хочу сказати, щоб усі правильно зрозуміли: ні про яку корупцію в загальноприйнятому розумінні не йдеться. Звання членів-кореспондентів і академіків не купуються. А йдеться про те, що певні групи вчених організовуються як прибічники того чи іншого кандидата і здійснюють його підтримку. Називати це корупцією — велика натяжка.
Це не означає, що саму систему виборів не треба вдосконалювати. Треба якось чіткіше формулювати назви вакансій.
Що відбувалося, наприклад, за напрямом "економічна безпека"? Давайте говорити чесно. Питання економічної безпеки — найбільш невдало сформульована спеціальність, бо сюди можна включити і фінансову безпеку, і найактуальніший напрям для України — інноваційний розвиток економіки, і промислову політику тощо. Я не кажу вже про загальні методологічні питання цієї категорії. У кожному із цих напрямів компетентними можуть бути різні кандидати. І вони були. Як можна було їх порівняти? І як можна було все це поєднати в одній спеціальності, я не розумію.
Звичайно ж, після кожних виборів треба робити висновки. А вони, на мій погляд, можуть бути такими.
Перше. Вибори показали надто великий перекіс у бік Києва. Наприклад, від Харкова обрано 11 осіб, що явно применшує роль регіонального наукового потенціалу, який, за різними оцінками, становить до однієї третини.
Друге. Багато хто критикує НАНУ за високий середній вік учених. Омолодження складу академії можна провести, запроваджуючи, наприклад, вікові квоти. Скажімо, кандидати в членкори — до 40—45 років, академіки — до 45—50. Це принесло б користь і самій академії. Важливо ще, щоб не нівелювалося звання членкора й академіка".
Ще один висновок (чи пропозиція) — у коментарі представника молодшого покоління науковців доктора фізико-математичних наук Миколи Іоргова:
"Взагалі я бачу проблему в тому, що суміщаються дві функції звань академіків: 1) типу медалька за наукові досягнення з пожиттєвою доплатою; 2) функція керування великою науковою організацією — НАНУ. Якщо для першої функції я б не обмежував вік, то для другої точно поступово треба запроваджувати вікові обмеження (після того як почнеться стабільне поповнення НАНУ молодими науковцями). Якщо не розділити ці дві функції, то вони весь час будуть впливати одна на одну не найкращим чином: у першу чергу в академіки будуть обирати адміністраторів, бо саме адміністратори керують інститутами НАНУ; обрані адміністратори не завжди хороші науковці, а тому обиратимуть в академіки не найкращих науковців (навіть якщо нових адміністраторів в черзі немає, і можна обирати справжніх науковців); оскільки академікам треба пожиттєво платити надбавку, то вакансій для академіків мало і керують НАНУ люди, яким за 70".
І насамкінець. Ці вибори, як ніякі інші, проявили свій тіньовий бік. І водночас показали, що в академії є сили, які здатні протистояти "системі" й націлені на позитивні зміни.
© nas.gov.ua"Передвиборна кампанія і вибори проводяться на демократичній основі в умовах повної відкритості, прозорості та поінформованості наукової громадськості".
Статут НАН України
"Таких скандальних виборів я не пам'ятаю", — перша фраза поважного вченого-академіка. Втім, говорити "на диктофон" він відмовився. (Як, до речі, й чимало інших учасників академічного зібрання.)
Після виборів минув уже тиждень, але пристрасті в наукових колах не вщухають. Одні коментують процес долучення до когорти "безсмертних" з позиції ображених (не обрані), інші намагаються проаналізувати те, що сталося, ще інші обстоюють "академічні традиції", а декотрі споглядають все це збоку, відверто кепкуючи. Хоча всім не до сміху...
7 березня відбулися Загальні збори НАН України, під час яких було обрано дійсних членів (академіків) і членів-кореспондентів НАН України. (З переліком новообраних можна ознайомитися на сайті НАНУ.) На 22 вакансії академіків було висунуто і зареєстровано 60 кандидатів, на 69 вакансій членів-кореспондентів — 229 кандидатів (з 84 спеціальностей).
Таємним голосуванням обрали 21 академіка й 67 членів-кореспондентів НАН України.
Академія чи клуб директорів?
Список новообраних, за традицією, відкривають математики. Академіком НАНУ став Роман Кушнір, директор Інституту прикладних проблем механіки і математики НАН України. Членами-кореспондентами (конкурс кандидатів був чималий — більше ніж 5 осіб на одне місце) обрано трьох: завідувача лабораторії Інституту математики Сергія Максименка, директора Інституту прикладної математики і механіки Ігоря Скрипніка, заступника директора ФТІНТ ім. Б.Вєркіна Геннадія Фельдмана.
Математик зі Львова Тарас Банах наступного дня виклав у ФБ свої враження від виборів: "кулуарщина, апаратна гра... правдива наука знаходиться глибоко на "підтанцьовочних" ролях ...Щось я на цих виборах не побачив ні "повної відкритості", ні "прозорості", ні "поінформованості наукової громадськості".
Пост Т.Банаха викликав жваве обговорення. Отут уже коментарі були відверті, без озирання на звання, титули й етичні мотиви.
На підтримку кандидатури Тараса Банаха в НАНУ надіслали листи відомі математики різних країн — зокрема Єфім Зельманов зі США (філдсівський лауреат; це аналог нобелівського лауреата в математиці). Але на це в НАНУ не зважили, мовляв, таких листів підтримки можна організувати скільки завгодно.
У відділенні фізики конкуренція була як ніде — 7—8 осіб на місце. І, на думку авторитетних учених, у деяких випадках пройшли дуже достойні вчені. Але головним критерієм на виборах були не наукометричні показники кандидата, а якісь інші чинники. Тому кандидат, у якого індекс Гірша (h-індекс) 3 в Гугл Сколар, зміг виграти в колеги з h-індексом 45.
Вибори відбувалися в два етапи. Перший і, по суті, визначальний — у відділеннях Академії наук. При кожному відділенні НАН створено експертну комісію. У відділенні фізики і астрономії, яким керує академік Вадим Локтєв, вона, як зазначають науковці, хоч і не була ідеальною, але поставила на перші місця в рейтингу на обрання в академіки відомого фізика-теоретика Валерія Гусиніна (в нього наукометричні показники одні з найвищих), а в членкори — декана фізичного факультету ХНУ ім. В.Каразіна Руслана Вовка. Але Гусинін не пройшов. Незважаючи навіть на лист підтримки нобелівського лауреата. Перевагу на виборах здобув інший кандидат — директор інституту.
Тож за якими критеріями обирали? Згідно з п. 5 Статуту НАНУ: "Дійсними членами (академіками) НАН України обираються члени-кореспонденти НАН України, які створили визнані вітчизняною та світовою науковою спільнотою наукові школи, запропонували підхід до розв'язання наукових проблем, що мають велике теоретичне чи практичне значення, провадять активну науково-громадську діяльність.
Членами-кореспондентами НАН України обираються доктори наук, які мають визнаний вітчизняною та світовою науковою спільнотою науковий доробок, розв'язали наукову проблему, що має вагоме теоретичне чи практичне значення, провадять активну науково-громадську діяльність".
Таке формулювання дозволяє досить вільно трактувати вимоги до кандидатів. За усталеною академічною практикою виборів прохідні місця передусім дістаються тим претендентам, які обіймають керівні посади, — директорам наукових установ, їхнім заступникам та іншим бюрократам від науки. Тоді як справжнім ученим у цьому виборчому шоу, іронізують науковці, дістається роль підтанцьовки. Ось і на цьогорічних виборах дійсними членами НАНУ обрано переважно керівників інститутів та наукових підрозділів. Хоча далеко не всі з них можуть похвалитися вагомим науковим доробком.
"Як відбувалися вибори цього року? Ключове питання: як виділяються місця в академії? Вони "вибиваються". Дуже часто — під певних людей. …Адже це і є наукова корупція! Однак усі знають, що в НАНУ заведено "вибивати" місця під людей. Саме під них підлаштовуються спеціальності, з яких оголошуються вакансії, — ділиться враженнями відомий літературознавець і культуролог, член Національної ради з питань науки і технологій, членкор НАНУ Тамара Гундорова. — Те, що основним чинником останніх виборів стала "система НАНУ", для мене безсумнівно. Власне наука в цій системі відіграє другорядну роль, якщо не сказати, що взагалі ніякої ролі не відіграє. Головне тут — питання влади.
"ДОМОВЛЕНОСТІ" — це слово є ключовим для системи в НАНУ.
Один приклад. Коли мені сказали, що директор Інституту літератури (і академік-секретар відділення!) розіслав до всіх ректорів університетів офіційного листа з проханням підтримати на вчених радах кандидатуру М.Сулими (заступника директора інституту. — Л.С.), я просто не могла в це повірити, бо ж це прямий тиск і використання адміністративної влади".
Домовленості (сленгове — "договорняки") — це не тільки змова голосувати "за" чи "проти" кандидатів на заявлені вакансії. Інший вид "договорняка" — запровадження спеціальності під кандидатуру. Приміром, по відділенню матеріалознавства було дві цікаві вакансії. Одну з них — "матеріалознавство надтвердих матеріалів" явно було "виписано" під конкретного кандидата. Якого — здогадатися неважко. Звичайно ж, під директора Інституту надтвердих матеріалів, що, до речі, пройшов "зі скрипом" (про це нижче).
Персональну вакансію — "матеріалознавство будівельного комплексу" — було також відкрито під кандидата в членкори ректора Придніпровської державної академії будівництва і архітектури В.Большакова. За яке відкриття чи винахід багаторічний ректор удостоївся такої честі — залишається загадкою. Вражає кількість наукових праць кандидата — 1600, в т. ч. 90 монографій! Дюма, Лопе де Вега та інші письменники-рекордсмени могли б позаздрити!
"На Загальних зборах виникло питання щодо нашого відділення — фізико-технічних проблем матеріалознавства, — каже академік Борис Гриньов. — Я був членом рахункової комісії під час виборів у відділенні. Проходили вони так, як і завжди. Ні про які "договорняки" чи корупцію говорити не можна. Є, звичайно, корпоративні інтереси, є групи, які їх проштовхують, але в НАНУ — і тут можу, так би мовити, дати голову на відсікання — немає корупції. Щоби хтось намагався досягти своїх цілей за матеріальну винагороду — я такого ніколи не чув. Тому закиди про корупцію в НАН є голослівними.
В НАН є кілька моновідділень. Фактично це відділення, представлені одним інститутом (так склалося історично) — інформатики; ядерної фізики і енергетики та ін., які "грають" від імені свого інституту, і на виборах проходять насамперед "свої". На мою думку, це потрібно виправляти, можливо шляхом переформатування складу відділень. Тоді вибори будуть більш об'єктивними. У нашому відділенні, де багато НДІ, немає такого, щоб домінував якийсь один інститут.
Вибори у відділенні проходили дуже складно, академіків обирали в три тури. Тобто все відбувалося доволі демократично. Шкода, що не пройшов Валерій Мазур. Але є результат таємного голосування..."
Корупція чи корпоративні інтереси?
Вибори були складними не тільки на першому етапі — у відділеннях. На сесії Загальних зборів також виникали напружені моменти, спалахували пристрасті. Особливо під час обговорення кандидатур і голосування. Підрахунок голосів тривав кілька годин. З'ясувалося, що є, так би мовити, проблемні кандидатури. Тобто такі, які недобирають голосів. Це — Володимир Туркевич, Андрій Рагуля, Володимир Большаков, Тетяна Єфименко, Станіслав Довгий.
Хтось сказав, що потрібно перерахувати, бо не може такого бути. Рахункова комісія взялася сумлінно рахувати. Рахували дуже довго, аж увечері повідомили результат: не пройшли В.Большаков і А.Рагуля.
У декого з учасників голосування виникли запитання: на якій підставі вирішили зробити перерахунок? Хто дав таку команду? А в кулуарах подейкували про можливу підтасовку, підкладені бюлетені.
Втім, голова рахункової комісії академік Олександр Пономаренко запевняє, що все було чесно.
"З проблемних кандидатур, їх виявилося чотири (Туркевич, Рагуля, Єфименко, Довгий), Большаков відсіявся раніше. Ми перераховували по кілька разів. Бюлетені за Рагулю — чотири рази, щоб переконатися в правильності підрахунку, — каже він. — Рагуля набрав
68 голосів (прохідний бар'єр —78). В інших кандидатів, після ретельного підрахунку, вистачило голосів, щоб стати прохідними. Якщо хтось каже про підтасовку чи про те, що були підкладені бюлетені, то це неможливо. Гарантую, що там усе достовірно. Кількість бюлетенів, які були видані для голосування, зійшлася з кількістю підрахованих".
"Можу сказати абсолютно точно: не може бути жодних фальсифікацій результатів голосування. Це виключено, — каже академік НАНУ Володимир Семиноженко. — Не треба плутати політичні вибори, де інструментарій з "каруселями", "вкиданнями", підміною протоколів давно вже випробуваний, і вибори до Національної академії наук України. У НАНУ немає і, я впевнений, не буде таких речей. Той, хто каже про підтасовування бюлетенів, явно необ'єктивна людина, яку не варто слухати.
На цих виборах в одному з виступів навіть пролунало слово "корупція". Я хочу сказати, щоб усі правильно зрозуміли: ні про яку корупцію в загальноприйнятому розумінні не йдеться. Звання членів-кореспондентів і академіків не купуються. А йдеться про те, що певні групи вчених організовуються як прибічники того чи іншого кандидата і здійснюють його підтримку. Називати це корупцією — велика натяжка.
Це не означає, що саму систему виборів не треба вдосконалювати. Треба якось чіткіше формулювати назви вакансій.
Що відбувалося, наприклад, за напрямом "економічна безпека"? Давайте говорити чесно. Питання економічної безпеки — найбільш невдало сформульована спеціальність, бо сюди можна включити і фінансову безпеку, і найактуальніший напрям для України — інноваційний розвиток економіки, і промислову політику тощо. Я не кажу вже про загальні методологічні питання цієї категорії. У кожному із цих напрямів компетентними можуть бути різні кандидати. І вони були. Як можна було їх порівняти? І як можна було все це поєднати в одній спеціальності, я не розумію.
Звичайно ж, після кожних виборів треба робити висновки. А вони, на мій погляд, можуть бути такими.
Перше. Вибори показали надто великий перекіс у бік Києва. Наприклад, від Харкова обрано 11 осіб, що явно применшує роль регіонального наукового потенціалу, який, за різними оцінками, становить до однієї третини.
Друге. Багато хто критикує НАНУ за високий середній вік учених. Омолодження складу академії можна провести, запроваджуючи, наприклад, вікові квоти. Скажімо, кандидати в членкори — до 40—45 років, академіки — до 45—50. Це принесло б користь і самій академії. Важливо ще, щоб не нівелювалося звання членкора й академіка".
Ще один висновок (чи пропозиція) — у коментарі представника молодшого покоління науковців доктора фізико-математичних наук Миколи Іоргова:
"Взагалі я бачу проблему в тому, що суміщаються дві функції звань академіків: 1) типу медалька за наукові досягнення з пожиттєвою доплатою; 2) функція керування великою науковою організацією — НАНУ. Якщо для першої функції я б не обмежував вік, то для другої точно поступово треба запроваджувати вікові обмеження (після того як почнеться стабільне поповнення НАНУ молодими науковцями). Якщо не розділити ці дві функції, то вони весь час будуть впливати одна на одну не найкращим чином: у першу чергу в академіки будуть обирати адміністраторів, бо саме адміністратори керують інститутами НАНУ; обрані адміністратори не завжди хороші науковці, а тому обиратимуть в академіки не найкращих науковців (навіть якщо нових адміністраторів в черзі немає, і можна обирати справжніх науковців); оскільки академікам треба пожиттєво платити надбавку, то вакансій для академіків мало і керують НАНУ люди, яким за 70".
І насамкінець. Ці вибори, як ніякі інші, проявили свій тіньовий бік. І водночас показали, що в академії є сили, які здатні протистояти "системі" й націлені на позитивні зміни.
