Кореспондент «Лісового та мисливського журналу» і газети «Природа і суспільство» М.Пуговиця зустрівся з працівниками ДП «Ізмаїльське лісгове господарство», головним лісничим Федором Марковим та лісничими:
– Перше запитання до Вас, Федоре Зіновійовичу, як до лісівника-степовика з 35-річним стажем – про ту тривожну ситуацію, яка склалася у галузі в південних і східних регіонах країни.
– Відсутність фінансування з держбюджету перетворила лісгоспи Півдня та Сходу на банкрутів, а робітників – на жебраків. Зрозуміло,коли це було б результатом поганої роботи підприємства загалом, але коли сталося не з твоєї вини, то хочеться висловитися словами, які не можна писати. Вже півроку коллектив лісгоспу працює за власні кошти та кошти поворотної фінансової допомоги лісгоспів Сумського ОУЛМГ. Чому, скажіть, державна лісова охорона має отримувати зарплатню з позичених грошей? Якщо держава не має коштів, нехай вона й позичає. Уявіть собі, що в господаря немає чим заплатити найманим робітникам за виконану роботу і він їм каже: «Хлопці! Позичте собі на зарплату в сусіда, а коли в мене ще заробите, то повернете борг»… Добре, що весна та перший місяць літа порадували нас дощами, як ніколи.
– Зібрали трохи грошей для закупівлі дизпального, щоб провести до- гляди за лісосмугами. Посадили 5,3 га лісових культур на зрубах і 2,4 га нових лісів. Це мало, дуже мало, але витрати понесли самі працівники, відриваючи кошти від своїх мізерних зарплат. Обурює людей той факт, що на місцях кожен відповідає за належне виконання своїх обов’язків, а от за те, що тисячі трудівників галузі (зокрема, державна лісова охорона) залишились фактично без засобів існування, ніхто не поніс покарання. Не треба пояснювати, навіть не лісівнику, що без державного фінансування лісовирощування та охорони лісів степові лісгоспи не зможуть вижити навіть за умови розумного скорочення кадрів. Плановий фонд оплати праці штатних працівників за рахунок держбюджету у 2016 році становить 1985 тис. грн, зокрема, на утримання лісової охорони – 1310 тис. грн. Це непід’ємний тягар для підприємства. Чистий прибуток торік становив лише 81 тис. грн. Податок на землю сягнув 102 тис. грн на рік. Частково його можна було б зменшити за рахунок відмо0ви від надлишкової площі садиб та інших категорій земель, які лісгоспу не під силу використовувати, але це можливо тільки після виготовлення правовстановлюючих документів, на які знов-таки потрібні гроші.
– Яке Ваше бачення реформ у галузі?
– Зміни ( реформи) вкрай потрібні. Стара радянська система господарювання у лісовому господарстві застаріла, вона дуже витратна і неефективна. Змінилися умови, завдання, обсяг робіт. Передусім, треба визначити пріоритети. Ми вміємо вирощувати ліс та доглядати за ним, головна мета реформування галузі – щоб не тільки зберегти, а й покращити діяльність лісогосподарських підприємств у цьому напрямку. Організаційна структура суб’єктів лісового господарства повинна співпадати з територіальною реформою. На теперішній час стосунки між лісгоспами й органами місцевого самоврядування могли б бути кращими. Особливо багато протиріч стосовно обліку земель та їх використанням. Іноді сільради болюче реагують на проведення будь-яких рубок у лісах, хоча ми й показуємо їм матеріали лісовпорядкування, відводи тощо. Таке наближення лісгоспів до місцевих громад важливе ще й у зв’язку з проведенням децентралізації влади. Співпраця лісівників з місцевими громадами, відчуття спільної справи, набагато полегшить вирішення лісівничих питань у регіоні та розв’язання протиріч, які накопичувалися десятиріччями. Крім того, діяльність лісівників та органів місцевого самоврядування буде прозорішою й ефективнішою.
– Що конкретно можете запропонувати у реформуванні?
– Слід виходити з того, що жодна, навіть найкраща реформа, не буде успішною без подолання корупції, а також здійснення судової реформи. Стан боротьби з корупцією в державі нагадує собаку, який крутиться на одному місці, намагаючись вхопити себе за хвіст. Подолати її можна лише за умови, що вона не буде запитана вищими ешелонами влади. Слід зрозуміти, що в країні, крім так званих ресурсних підприємств, є ще лісгоспи Півдня та Сходу – не ресурсні, але їхня робота не менш важлива, хоч і виконують зовсім інші функції. Ця специфіка має бути відображена в лісовому законодавстві та нормативних актах. Головне наше, степовиків, завдання – охорона, захист і створення (відтворення) лісів. Воно має бути профінансоване державою (а не філіями) на 100%. Інша діяльність лісгоспів – рекреація, вирощування декоративних саджанців, інші послуги – може бути передана приватним підприємцям, і вони будуть більш конкурентоспроможними. Замість створення одного великого «колгоспу», як нам пропонувалось, доцільно організувати Міністерство лісового господарства, яке б координувало роботу лісгоспів через обласні управління, не втручаючись у господарську діяльність. Тільки за наявності Міністерства може бути забезпечене функціонування (фінансування) лісгоспів Півдня і Сходу, лише воно зможе врахувати особливості регіонів і забезпечити законодавчу підтримку. Реформи у галузі – це наведення елементарного порядку, підвищення продуктивності (ефективності) праці. Тут особливого значення набуває мотивація працівників трудового колективу, вони повинні мати можливість достатньо заробляти на своєму підприємстві, а не шукати підробітку на стороні. Мотивований працівник сам не крастиме й іншому не дасть, бо розуміє, що обкрадають його. На думку лісівників-степовиків, переведення лісників у майстри лісу та надання статусу правоохоронних органів було великою помилкою. Ще одна пропозиція: вважаємо за доцільне об’єднання деяких лісгоспів з метою зменшення адміністративних витрат. Але все це має бути зважено та прораховано.
– Дякуємо Вам, Федоре Зіновійовичу, за конструктивну, цікаву розмову.
Юрій Пащенко, лісничий Вилківського лісництва:
– Якби були кошти, ми могли б закупити новий пожежний модуль або мотопомпу для гасіння пожеж з води та човен для транспортування їх і пересування людей у плавнях. Могли б зробити зручні під’їзди до існуючих водойм та викопати ще кілька додаткових для забору води на випадок пожежі. Аби запобігти поширенню вогню з плавнів, які часто горять, до насаджень сосни, створили б протипожежний бар’єр завдовжки 10–15 км. Змогли б також виконати передбачені заходи з формування й оздоровлення лісів.
Олександр Дішлі, лісничий Ізмаїльського лісництва:
– Поставлені в такі умови, що не живемо, а виживаємо. Знаємо як ростити бори й діброви, вміємо охороняти їх, хочемо збільшувати покриті лісом площі, але все гальмує відсутність фінансування. Від продажу дров паливних (а це основна продукція на півдні) хіба багато заробиш? От і шукаємо різні способи виживання – виготовляємо навіть рогожі й мати з очерету.
http://ulmg.odessa.gov.ua/main.aspx?sect=News#22.07.2016
Після закінчення 1981р. Львівського лісотехнічного інституту Федір Зіновійович разом з дружиною, теж дипломованим спеціалістом, розпочали трудову діяльність на його батьківщині в Ізмаїльському лісгоспі. Рік працювали у Кілійському лісництві, потім у віддаленій Новоіванівці Арцизького району – там Федір Марков стояв біля керма лісництва 12 років. Поки не запропонували посаду головного лісничого, яку обіймає й сьогодні.
– Перше запитання до Вас, Федоре Зіновійовичу, як до лісівника-степовика з 35-річним стажем – про ту тривожну ситуацію, яка склалася у галузі в південних і східних регіонах країни.
– Відсутність фінансування з держбюджету перетворила лісгоспи Півдня та Сходу на банкрутів, а робітників – на жебраків. Зрозуміло,коли це було б результатом поганої роботи підприємства загалом, але коли сталося не з твоєї вини, то хочеться висловитися словами, які не можна писати. Вже півроку коллектив лісгоспу працює за власні кошти та кошти поворотної фінансової допомоги лісгоспів Сумського ОУЛМГ. Чому, скажіть, державна лісова охорона має отримувати зарплатню з позичених грошей? Якщо держава не має коштів, нехай вона й позичає. Уявіть собі, що в господаря немає чим заплатити найманим робітникам за виконану роботу і він їм каже: «Хлопці! Позичте собі на зарплату в сусіда, а коли в мене ще заробите, то повернете борг»… Добре, що весна та перший місяць літа порадували нас дощами, як ніколи.
Вдалося уникнути багатьох імовірних лісових пожеж. Але скоро трава вигоріла, настали жнива, які зазвичай супроводжуються підпалами стерні. Не винятком є і нинішній рік. Уявіть, яких зусиль коштує зберегти ліс, коли всі працюють на 0,5 ставки і по кілька днів на тиждень. Унаслідок необережного, а то й навмисного, поводження з вогнем виникає небезпека загорання в приватному житловому секторі, дачних кооперативах, природних системах. Посеред зими, у лютому, нам уже довелося гасити пожежу в плавнях – на території лісового фонду Вилківського лісництва. Лише завдяки високій самовіддачі, відповідальності, вмінню лісівників – поширення вогню не допустили.
– Хоч як не скрутно, але тривають лісокультурні роботи…
– Зібрали трохи грошей для закупівлі дизпального, щоб провести до- гляди за лісосмугами. Посадили 5,3 га лісових культур на зрубах і 2,4 га нових лісів. Це мало, дуже мало, але витрати понесли самі працівники, відриваючи кошти від своїх мізерних зарплат. Обурює людей той факт, що на місцях кожен відповідає за належне виконання своїх обов’язків, а от за те, що тисячі трудівників галузі (зокрема, державна лісова охорона) залишились фактично без засобів існування, ніхто не поніс покарання. Не треба пояснювати, навіть не лісівнику, що без державного фінансування лісовирощування та охорони лісів степові лісгоспи не зможуть вижити навіть за умови розумного скорочення кадрів. Плановий фонд оплати праці штатних працівників за рахунок держбюджету у 2016 році становить 1985 тис. грн, зокрема, на утримання лісової охорони – 1310 тис. грн. Це непід’ємний тягар для підприємства. Чистий прибуток торік становив лише 81 тис. грн. Податок на землю сягнув 102 тис. грн на рік. Частково його можна було б зменшити за рахунок відмо0ви від надлишкової площі садиб та інших категорій земель, які лісгоспу не під силу використовувати, але це можливо тільки після виготовлення правовстановлюючих документів, на які знов-таки потрібні гроші.
– Яке Ваше бачення реформ у галузі?
– Зміни ( реформи) вкрай потрібні. Стара радянська система господарювання у лісовому господарстві застаріла, вона дуже витратна і неефективна. Змінилися умови, завдання, обсяг робіт. Передусім, треба визначити пріоритети. Ми вміємо вирощувати ліс та доглядати за ним, головна мета реформування галузі – щоб не тільки зберегти, а й покращити діяльність лісогосподарських підприємств у цьому напрямку. Організаційна структура суб’єктів лісового господарства повинна співпадати з територіальною реформою. На теперішній час стосунки між лісгоспами й органами місцевого самоврядування могли б бути кращими. Особливо багато протиріч стосовно обліку земель та їх використанням. Іноді сільради болюче реагують на проведення будь-яких рубок у лісах, хоча ми й показуємо їм матеріали лісовпорядкування, відводи тощо. Таке наближення лісгоспів до місцевих громад важливе ще й у зв’язку з проведенням децентралізації влади. Співпраця лісівників з місцевими громадами, відчуття спільної справи, набагато полегшить вирішення лісівничих питань у регіоні та розв’язання протиріч, які накопичувалися десятиріччями. Крім того, діяльність лісівників та органів місцевого самоврядування буде прозорішою й ефективнішою.
– Що конкретно можете запропонувати у реформуванні?
– Слід виходити з того, що жодна, навіть найкраща реформа, не буде успішною без подолання корупції, а також здійснення судової реформи. Стан боротьби з корупцією в державі нагадує собаку, який крутиться на одному місці, намагаючись вхопити себе за хвіст. Подолати її можна лише за умови, що вона не буде запитана вищими ешелонами влади. Слід зрозуміти, що в країні, крім так званих ресурсних підприємств, є ще лісгоспи Півдня та Сходу – не ресурсні, але їхня робота не менш важлива, хоч і виконують зовсім інші функції. Ця специфіка має бути відображена в лісовому законодавстві та нормативних актах. Головне наше, степовиків, завдання – охорона, захист і створення (відтворення) лісів. Воно має бути профінансоване державою (а не філіями) на 100%. Інша діяльність лісгоспів – рекреація, вирощування декоративних саджанців, інші послуги – може бути передана приватним підприємцям, і вони будуть більш конкурентоспроможними. Замість створення одного великого «колгоспу», як нам пропонувалось, доцільно організувати Міністерство лісового господарства, яке б координувало роботу лісгоспів через обласні управління, не втручаючись у господарську діяльність. Тільки за наявності Міністерства може бути забезпечене функціонування (фінансування) лісгоспів Півдня і Сходу, лише воно зможе врахувати особливості регіонів і забезпечити законодавчу підтримку. Реформи у галузі – це наведення елементарного порядку, підвищення продуктивності (ефективності) праці. Тут особливого значення набуває мотивація працівників трудового колективу, вони повинні мати можливість достатньо заробляти на своєму підприємстві, а не шукати підробітку на стороні. Мотивований працівник сам не крастиме й іншому не дасть, бо розуміє, що обкрадають його. На думку лісівників-степовиків, переведення лісників у майстри лісу та надання статусу правоохоронних органів було великою помилкою. Ще одна пропозиція: вважаємо за доцільне об’єднання деяких лісгоспів з метою зменшення адміністративних витрат. Але все це має бути зважено та прораховано.
– Дякуємо Вам, Федоре Зіновійовичу, за конструктивну, цікаву розмову.
Юрій Пащенко, лісничий Вилківського лісництва:– Якби були кошти, ми могли б закупити новий пожежний модуль або мотопомпу для гасіння пожеж з води та човен для транспортування їх і пересування людей у плавнях. Могли б зробити зручні під’їзди до існуючих водойм та викопати ще кілька додаткових для забору води на випадок пожежі. Аби запобігти поширенню вогню з плавнів, які часто горять, до насаджень сосни, створили б протипожежний бар’єр завдовжки 10–15 км. Змогли б також виконати передбачені заходи з формування й оздоровлення лісів.
Олександр Дішлі, лісничий Ізмаїльського лісництва:– Поставлені в такі умови, що не живемо, а виживаємо. Знаємо як ростити бори й діброви, вміємо охороняти їх, хочемо збільшувати покриті лісом площі, але все гальмує відсутність фінансування. Від продажу дров паливних (а це основна продукція на півдні) хіба багато заробиш? От і шукаємо різні способи виживання – виготовляємо навіть рогожі й мати з очерету.
Микола Пуговиця, Одеса-Ізмаїл-Вилкове
http://ulmg.odessa.gov.ua/main.aspx?sect=News#22.07.2016
0 коммент.:
Дописати коментар