31.07.2016
Фото swkunst/Depositphotos
Дослідження екологині Сюзан Сімард тривалістю в 30 років довело – дерева розмовляють і навіть на великій відстані.
"Ліс – набагато більше, ніж те, що ми бачимо", – вважає дослідниця.
У своїй лекції вона пропонує дізнатися більше про гармонію спілкування дерев, щоби подивитися на світ іншим поглядом.
"Річ у тім, що під землею є інший світ – нескінченних біологічних шляхів, які з'єднують дерева і дозволяють їм спілкуватися і поводитися так, ніби ліс – це єдиний організм", – розповідає Сюзан.
Дослідниця виросла неподалік від лісів. Вона любила приходити туди, лягати на землі і дивитися вгору на крони гігантських дерев.
Її дід теж був гігантом. Він вирізав кедри з тропічних лісів та розповідав про підземні шляхи – коріння, завдяки якому дерева здатні спілкуватися одне з одним.
Якось пес Джігі послизнувся і впав у яму. Дідусь Сюзан побіг за лопатою, щоб врятувати бідного собаку.
Яма була повна гною і пес мучився, плаваючи в ньому. Доки дід намагався викопати постраждалого, Сюзан дивилася на величезні коріння дерев.
"Зрештою ми з дідусем врятували собаку, але саме в той момент я зрозуміла, що корені – дійсно фундамент лісу. Тоді захотілося дізнатися більше. Я пішла вивчати лісництво", – ділиться науковиця.
25 років тому вчені тільки-но виявили в лабораторії, що одна сосна через корінь може передати вуглець кореню іншої.
"Але це було в лабораторії, і я запитувала в самої себе, чи могло таке статися в реальних лісах? Я думала, що так. І не помилилася. Дерева в лісах можуть також обмінюватися інформацією під землею.
Тоді це було спірним, і деякі люди думали, що я з'їхала з глузду. Мені було дуже важко отримати фінансування наукових досліджень", – говорить Сюзан.
Врешті-решт, їй вдалося провести кілька експериментів. Вона досліджувала, як взаємодіють береза, смерека й кедр, передбачаючи що саме останній не буде брати участі в обміні.
У перший день в лісі до Сюзан приєдналася грізна ведмедиця. "Це інший бік досліджень у Канаді", – жартує екологиня.
Дослідниця не помилися – дерева вбирали вуглекислий газ завдяки фотосинтезу, перетворювали його у поживні речовини й відправляли униз до коріння, передаючи сусідам.
Завдяки лічильнику Гейгера, вона виявила, що дерева зі звуком шипіння виділяють газ.
"Це був звук, завдяки якому береза розмовляла зі смерекою, – захоплено пригадує Сюзан.
"Гей, я можу вам чимсь допомогти", – запитувала береза. Смерека відповідала: "Так, ви могли б дати мені трохи вашого вуглецю?". І тільки мовчазний кедр лишався осторонь".
 |
| Дослідження екологині Сюзан Сімард тривалістю в 30 років довело – дерева розмовляють і навіть на великій відстані. Фото swkunst/Depositphotos |
Виявилося, що влітку береза відправляла більше вуглецю, ніж смерека повертала назад.
У наступних експериментах все відбувалося навпаки – смерека відправляла більше вуглецю, ніж повертала береза. Так ставалося тому, що в зимову пору береза не мала листя.
Також дослідниця довела, що коли старші дерева пошкоджуються або вмирають, вони віддають поживу до наступного покоління.
"Ми відстежували рух вуглецю від материнського дерева вниз по стовбуру до сусідніх молодших. Ці з'єднання збільшили опір дерев, які тільки проросли, до майбутніх стресів. Отже так, дерева говорять", – наголошує Сюзан.
"А якщо згадати про пса Джігі, він показав мені інший світ, Я сподіваюся, що теж змінила ваш погляд на ліси".
0 коммент.:
Дописати коментар